Постанова

від 21.04.2009 по справі 2-а-593/09

МИКИТІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ГОРЛІВКИ

Справа № 2-а-593 /09

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Мотивована

21 квітня 2009 року Микитівський районний суд міста Горлівки Донецької області в складі головуючої - судді Наумик О.О. при секретарі Медведєвій О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Горлівка справу адміністративної юрисдикції за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Микитівському районі м. Горлівки про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Звернувшись до суду з адміністративним позовом, ОСОБА_1 просить визнати відмову відповідача відносно виплати їй щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком протиправною; зобов’язати відповідача здійснити нарахування щомісячної соціальної допомоги в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком та забезпечити її виплату за 2006-2008 роки у розмірі 4471 грн. 20 коп., посилаючись на те, що вона народилась у 1939 році та згідно ст. 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" від 18.11.2004 р. має статус "дитина війни". Відповідно до ст. 6 вказаного Закону їй з 01.01.2006 року повинна виплачуватися щомісячна державна соціальна допомога у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Статтею 77 і статтею 110 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" від 20.12.2005 р. та ст. 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" від 19.12.2006 р. дію статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" (далі Закон) було зупинено на 2006 та 2007 роки відповідно. Пунктом 41 розділу 2 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін в деякі законодавчі акти України" від 28.12.2007 р. положення ст. 6 Закону було викладено в новій редакції, згідно якої право на державну соціальну допомогу дітям війни було обмежено. Рішеннями Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 та № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року положення, які призупиняють дію ст. 6 Закону, були визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), та втратили чинність із дня їх прийняття. У зв’язку з чим, відповідач був зобов’язаний здійснювати належну їй доплату у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком за 2007-2008 pp. Також вважає, що зупинення Законом України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" дії ст. 6 Закону на 2006 рік є грубим порушенням положень Конституції України та відповідач був зобов’язаний проводити нарахування державної соціальної допомоги у розмірі 30 % за 2006 рік. Відмова відповідача у перерахунку та виплаті їй соціальної державної допомоги, передбаченої ст. 6 Закону, є протиправною і такою, що суперечить Конституції і Законам України. Розмір підвищення пенсії згідно ст. 6 Закону складає 30 % мінімальної пенсії за віком. Мінімальна пенсія за віком відповідно до ст. 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" прожитковий мінімум для осіб, що втратили працездатність, склав: з 1 січня - 350 грн., з 1 квітня - 359 грн., з 1 жовтня - 366 грн. Відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік": з 1 січня - 380 грн., з 1 квітня -406 грн., з 1 жовтня - 411 грн. Відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік": з 1 січня - 470 грн., з 1 квітня - 481 грн., з 1 жовтня - 498 грн. Загальна сума несплаченої державної соціальної допомоги за 2006-2008 pp. складає 4471 грн. 20 коп.

Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з’явилася, надала заяву з проханням справу розглядати у її відсутність.

Відповідач - Управління Пенсійного фонду України в Микитівському районі м. Горлівки явку свого представника у судове засідання не забезпечив, надавши суду заяву про розгляд справи у його відсутність, а також письмові заперечення проти позову, в яких зазначив, що Законом України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" дію ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" було зупинено на 2006 рік. Законом України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" була передбачена виплата надбавки як "дітям війни", лише особам, які визнані інвалідами. Позивач інвалідом не визнана, тому їй така надбавка у 2007 році не виплачувалася. У 2008 році щомісячна набавка позивачу, як дитині війни, нараховувалась і виплачувалась відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", згідно якому розмір надбавки дітям війни складав: з 01.01.2008 року - 47, 00 грн., з 01.04.2008р. - 48, 10 грн., з 01.07.2008р. - 48, 20 грн., з 01.10.2008р. - 49, 80 грн. Крім того, зазначив, що фінансування виплат, передбачених ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", проводиться з Державного бюджету України, а не з бюджету Пенсійного фонду України, який затверджується КМУ. Діючим законами та нормативно-правовими актами передбачено вичерпний перелік напрямків використання коштів ПФУ, які мають використовуватися виключно за призначенням і вилученню не підлягають. Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. визнані неконституційними положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", якими обмежено дію ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни". Разом з тим, у Законі України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" не закладено виплати відповідно до Закону України "Про соціальний захист дітей війни". Законодавчим органом не прийнято жодного нормативно-правового акту на виконання вимог даного Закону, не визначено, які органи повинні виплачувати підвищення до пенсії, за рахунок яких коштів і джерел, в якому порядку здійснювати призначення і яким чином обчислювати його розмір. Тому на його думку немає підстав вважати, що саме органи ПФУ повинні виплачувати таке підвищення. До того ж, вважає, що нормативними актами не встановлений розмір мінімальної пенсії за віком, який застосовується для виплати підвищення відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", оскільки ч. 3 ст. 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що мінімальний розмір пенсій за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, а тому вважає, що ця норма не може застосовуватися для визначення розміру підвищення пенсій відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни". Вважає свої дії протягом спірного періоду часу цілком правомірними, а також, посилаючись на положення ч.2 ст. 99 КАС України, просив у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Суд, з’ясувавши всі обставини по справі та перевіривши їх доказами, приходить до висновку про часткове задоволення позову з наступних підстав:

У судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_1 народилася 23 травня 1939 року, що підтверджується копією паспорту громадянина України.

Згідно із статтею 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" № 2195-IV від 18.11.2004 p., який набрав чинності з 01.01.2006 p., дитиною війни є особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення Другої світової війни (2 вересня 1945 року) було менше 18 років.

Відповідно, позивач є дитиною війни в розумінні даного Закону. Відповідачем даний факт не заперечується.

Виходячи з того, що позивач є дитиною війни, на неї повністю розповсюджуються всі пільги та соціальні гарантії, передбачені Законом України "Про соціальний захист „дітей війни".

Згідно статті 6 вказаного Закону (в редакції, яка діяла до 01.01.2007 р.) - дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Управління Пенсійного фонду України в Микитівському районі м. Горлівки, в якому позивач перебуває на обліку та отримує пенсію, протягом 2006-2007 років підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком позивачу не нараховувало і не виплачувало, а протягом 2008 року згідно Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" нарахувало та виплатило у наступних розмірах:

•   -     з 01.01.2008р. по 31.03.2008р. - по 47, 00 грн. щомісячно,

•   -     з 01.04.2008р. по 30.06.2008р. - по 48, 10 грн. щомісячно,

•   -     з 01.07.2008р. по 30.09.2008р. - по 48, 20 грн. щомісячно,

•   -     з 01.10.2008р. по 31.12.2008р. - по 49, 80 грн. щомісячно.

Зазначені обставини підтверджені довідкою Відділу пенсійного забезпечення УПФУ у Микитівському районі м. Горлівки про розмір виплаченої надбавки "Дитина війни".

Дію статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" було зупинено на 2006 рік згідно із Законом України від 20.12.2005 p. № 3235-IV "Про Державний бюджет України на 2006 рік". Зупинення дії нормативно-правового акту не дає права на його застосування. Отже, у відповідача правових підстав для нарахування та виплати позивачу підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком у 2006 році не було.

Статтею 71 Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік" дію статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" було зупинено.

Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 положення статті 71 Закону України "Про державний бюджет на 2007 рік", якими була зупинена дія статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).

Таким чином, у період з 1 січня 2006 року по 31 грудня 2007 року, за який заявлено позовні вимоги, положення статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" стосовно того, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком були чинними лише з 9 липня 2007 року (із дня ухвалення рішення Конституційним Судом України) до 31 грудня 2007 року.

Тобто, у період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року позивач мала право на отримання зазначеного підвищення до пенсії на підставі ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

Згідно ч. 2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлено річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно ч. 1 ст. 100 КАС України, пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

Наведені позивачем у клопотанні про поновлення пропущеного строку звернення до суду підстави суд не визнає поважними, оскільки рішення Конституційного Суду України публікуються в офіційних виданнях. Тож позивач мала дізнатися про порушення її прав після опублікування Рішення Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09.07.2007 року у "Віснику Конституційного Суду України" № 4 від 07.11.2007 р. та невиплати їй щомісячної доплати до пенсії як "дитині війни" протягом 2007 року, проте з дійсним позовом до суду звернулася лише 18 березня 2009 року. Позивачем не надано доказів того, що через стан здоров’я вона не могла звернутися по юридичну допомогу. Таку ж причину, як правова необізнаність не можна вважати поважною. Тому клопотання позивача про поновлення пропущеного строку для звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів суд вважає таким, що не підлягає задоволенню.

У зв’язку з тим, що позивачем пропущено строк звернення до суду з вимогами про виплату підвищення до пенсії як "дитині війни" за 2006 - 2007 роки, а відповідач наполягає на застосуванні вказаного строку, суд вважає необхідним відмовити у задоволенні позовних вимог про виплату щомісячної державної соціальної допомоги як "дитині війни" за період з 01.01.2006 року по 31.12.2007 року на підставі ст. 100 КАС України.

Відмовляючи у задоволені позову з підстав пропуску річного строку звернення до суду, суд відзначає, що в даному випадку не підлягають застосуванню вимоги статті 46 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", відповідно до яких суми пенсії, не отримані своєчасно з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачується за минулий час без обмеження.

Законом України "Про соціальний захист дітей війни" визначено основи соціального захисту дітей війни та гарантовано їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки.

Статтею 6 цього Закону передбачено виплату державної соціальної підтримки дітей війни, яка додатково виплачується до пенсії. Вказана соціальна підтримка не може розцінюватись як пенсія або її складова частина. Тобто, йдеться про різні види правовідносин в системі соціального забезпечення та державної соціальної підтримки.

Пунктом 41 розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчій актів України" від 28.12.2007 р. були внесені зміни до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" та передбачено, що "дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання, державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни", тобто 10 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року положення пункту 41 розділу II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).

Відповідно до ст. 152 Конституції України, ст. 73 Закону України "Про Конституційний Суд України" - закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність із дня ухвалення Рішення Конституційним Судом України.

Таким чином, позовні вимоги щодо зобов’язання відповідача здійснити виплату доплати до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком як "дитині війни" за 2008 рік підлягають задоволенню лише з 22 травня 2008 року.

Відповідно до ст. 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" - мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Статтею 58 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до яких законодавчих актів" затверджений на 2008 рік прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі: з січня - 470 грн., з 1 квітня -481 грн., з 1 липня - 482 гра, з 1 жовтня - 498 грн.

Враховуючи, що позивачу, починаючи з 01.01.2008 року, відповідачем сплачується підвищення до пенсії у розмірі 10 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили непрацездатність, суд вважає за необхідне зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Микитівському районі м. Горлівки здійснити донарахування та виплату позивачу щомісячної доплати до пенсії, передбаченої ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", за період з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року в сумі 715, 23 грн., виходячи з наступного розрахунку:

за травень 2008 р. - 31 грн. 03 коп. (481 грн.х30 %/31 х 10дн.-481 грн. х 10 %/31 х 10 дн.),

за червень 2008 р. - 96 грн. 20 коп. (481 гри. х 30 % - 481 грн. х 10 %),

за липень-вересень 2008 р. - 96 грн. 40 коп. х 3 міс. (482 грн. х 30 % - 482 грн. х 10 %),

за жовтень-грудень 2008 р. - 99 грн. 60 коп. х 3 міс. (498 грн. х 30 % - 498 грн. х 10 %).

Суд не приймає до уваги заперечення відповідача відносно того, що мінімальний розмір пенсій за віком, встановлений абз. 1 ч. 1 ст. 28 "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", не може застосовуватися для визначення розміру підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", оскільки в даному випадку мінімальний розмір пенсії за віком використовується не для визначення розміру будь-якої пенсії, а лише як коефіцієнт, передбачений законом в якості критерію визначення розміру щомісячної доплати до пенсії, що не суперечить вимогам ч.3 ст. 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", на яку посилається відповідач. Суд також не може прийняти до уваги посилання відповідача на невиплату 30-ти відсоткової надбавки дітям війни через відсутність фінансування з державного бюджету, оскільки статтею 46 Конституції України передбачено право громадян на соціальний захист. Щомісячна доплата до пенсії дітям війни є формою реалізації даного конституційного права громадян, які є дітьми війни. Відповідно до ст. 7 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок Державного бюджету України. Відсутність у державному бюджеті коштів, не може бути підставою для порушення прав громадян на соціальний захист, у тому числі й на отримання надбавки до пенсії, яка прямо передбачена законом, та реалізація даного права не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.

Позовні вимоги ОСОБА_1 в частині визнання відмови відповідача виплати їй щомісячну соціальну допомогу у розмірі 30 процентів мінімальної пенсії за віком протиправною задоволенню не підлягають, оскільки позивачем не доведений факт письмового звернення до відповідача з зазначеним питанням, факт офіційної відмови відповідача у вчиненні певних дій.

Керуючись ст. ст. 100 ч. 1, 158- 163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Микитівському районі м. Горлівки здійснити донарахування та виплату ОСОБА_1 щомісячної доплати до пенсії, передбаченої ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року в сумі 715 (сімсот п’ятнадцять) грн. 23 коп.

В іншій частині в позові відмовити.

На постанову до Донецького апеляційного адміністративного суду через Микитівський районний суд м. Горлівки може бути подана апеляція протягом 20 днів, після подання протягом 10 днів з дня складання постанови у повному обсязі 27 квітня 2009 року заяви про апеляційне оскарження.