Постанова

від 21.10.2019 по справі 923/200/19

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2019 року м. ОдесаСправа № 923/200/19 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Богацької Н.С.

суддів: Діброви Г.І., Колоколова С.І.

секретар судового засідання: Клименко О.В.

за участю представників учасників справи:

від позивача: Верещака О.М., ордер;

від відповідача: не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Херсонської міської ради Херсонської області

на рішення Господарського суду Херсонської області від 01.08.2019, ухвалене суддею Немченко Л.М. у м. Херсон, повний текст якого складено 12.08.2019

у справі №923/200/19

за позовом: Приватного підприємства Приватна фірма ФОРВАРД

до відповідача: Херсонської міської ради Херсонської області

про: визнання договору оренди земельної ділянки укладеним

В С Т А Н О В И В:

В березні 2019 року Приватне підприємство Приватна фірма ФОРВАРД звернулось до Господарського суду Херсонської області з позовом до Херсонської міської ради Херсонської області, в якому позивач, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просив суд визнати укладеним між Херсонською міською радою та Приватним підприємством Приватна фірма ФОРВАРД з моменту набуття чинності судового рішення, договір оренди земельної ділянки, загальною площею 626 кв.м., кадастровий номер: 6510136900:22:002:0035, за адресою: АДРЕСА_1 , під будівництво та обслуговування будівель торгівлі, строком на 10 років, в редакції позивача.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що ним, як власником, набутого на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 06.09.2006 об`єкту незавершеного будівництва надано відповідачу усі необхідні документи для укладення договору оренди земельної ділянки, проте останній, за відсутності правових підстав, ухиляється від укладення договору.

01.07.2019 від відповідача надійшла заява про залучення до участі у справі третіх осіб: Товариства з обмеженою відповідальністю Бізнес-Фаворит та ОСОБА_1 .

Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 01.07.2019 у задоволенні вказаної заяви відмовлено з огляду на її необґрунтованість.

Рішенням Господарського суду Херсонської області від 01.08.2019 (з урахуванням ухвали від 13.08.2019) позов Приватного підприємства Приватна фірма ФОРВАРД задоволено у повному обсязі; вирішено питання про розподіл судових витрат.

Судове рішення мотивоване доведеністю та обґрунтованістю заявлених вимог з огляду на те, що позивачем в проекті договору оренди викладені усі істотні умови, які визначені як обов`язкові ст. 13 Закону України Про оренду землі для визнання такого договору укладеним; погодження їх з боку Херсонської міської ради носить умовний характер, оскільки позивач набув права землекористування на підставі законодавства, а укладення договору є підставою для реалізації набутого права та забезпечення користування нерухомим майном, розміщеним на земельній ділянці на підставі чинного законодавства (закінчення будівництва, сплати податків, орендної плати).

Не погодившись з означеним рішенням суду, Херсонська міська рада Херсонської області звернулась з апеляційною скаргою, в якій просила рішення Господарського суду Херсонської області від 01.08.2019 по справі № 923/200/19 за позовом Приватного підприємства Приватна фірма ФОРВАРД до Херсонської міської ради про визнання укладеним договору оренди земельної ділянки скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повним обсягом.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт, посилаючись на положення ст.ст. 122, 123 Земельного кодексу України, ст. 16 Закону України Про оренду землі , зазначає про відсутність рішення органу місцевого самоврядування, прийнятого у встановленому законом порядку щодо передачі спірної земельної ділянки в оренду позивачу. На думку апелянта, своїм рішенням суд першої інстанції фактично підмінив собою орган, який законодавчо наділений повноваженнями по розпорядженню земельними ділянками комунальної власності.

Апелянт наголошує, що ним не приймалось жодних рішень, які особи у передбаченому чинним законодавством порядку мають право оскаржувати до суду. В даному випадку належним способом захисту прав з боку особи, яка бажає отримати в оренду земельну ділянку, є оскарження бездіяльності органу місцевого самоврядування щодо прийняття рішення та зобов`язання розглянути таке рішення на найближчій черговій сесії. Укладення договору оренди земельної ділянки примусово, у судовому порядку, без узгодження істотних умов договору між сторонами та згоди власника земельної ділянки на укладення такого договору грубо порушує положення ст. 180 Господарського кодексу України.

У встановлений судом апеляційної інстанції строк відзив на апеляційну скаргу згідно вимог ст. 263 Господарського процесуального кодексу України не надходив.

Апелянт в судове засідання не з`явився, засобами електронного поштового зв`язку надіслав клопотання, просив розглянути апеляційну скаргу за відсутності його представника, доводи апеляційної скарги підтримав у повному обсязі.

Представник позивача в судове засідання з`явився, надав усні пояснення, просив апеляційну скаргу Херсонської міської ради Херсонської області залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду без змін.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 06.09.2006 між Приватним підприємцем ОСОБА_1 (продавець) та Приватною фірмою Форвард (покупець) було укладено договір купівлі-продажу (договір) (а.с. 34), згідно з п. 1.1 якого продавець зобов`язався передати об`єкт незавершеного будівництва, недобудовану нежитлову будівлю у власність покупцю, а покупець зобов`язався прийняти вказану недобудовану нежитлову будівлю та сплатити за неї обумовлену грошову суму.

Відповідно до п. 1.2 договору об`єкт незавершеного будівництва, недобудована нежитлова будівля, що позначена літерою А (готовністю п`ять відсотків (5%), що відчужується за даним Договором, розташована в місті Херсоні, проспект Ушакова, № АДРЕСА_1 ( АДРЕСА_2 дев`ять).

Майно належить продавцю на підставі договору купівлі-продажу, посвідченому нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу, Скульським Анатолієм Анатолійовичем, шостого вересня дві тисячі шостого року, за реєстровим номером три тисячі шістдесят три, зареєстровано Херсонським бюро технічної інвентаризації за номером вісімдесят один (п. 1.3 договору).

Згідно з п. 2.2 договору сторони підтвердили факт повного розрахунку за продану нежитлову будівлю.

Право власності на недобудовану нежитлову будівлю у покупця виникає з моменту державної реєстрації договору, оскільки згідно з ч. 4 ст. 334 ЦК України, якщо договір відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації (п. 4.4 договору).

Згідно з п. 4.9 договору зміст статті 377 ЦК України сторонам роз`яснено.

Вказаний договір посвідчено нотаріально нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу та зареєстровано в реєстрі за № 3077.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстр іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкту нерухомого майна (Інформаційна довідка № 154508813 від 30.01.2019, а.с.28-29), 07.09.2006 на підставі договору купівлі-продажу, ВЕВ 450262, 06.09.2006, посвідченого п.н. Скульським р.№3077 проведено державну реєстрацію прав на об`єкт незавершеного будівництва, недобудовану нежитлову будівлю за Форвард приватна фірма.

Рішенням Херсонської міської ради № 1746 від 30.11.2018 Приватній фірмі Форвард відмовлено в дозволі на розроблення проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки орієнтовною площею 0,0650 га, по АДРЕСА_1 , під недобудованою нежитловою будівлею для будівництва окремо розташованої адміністративної установи (діловий бізнес-центр), на підставі ст.ст. 123, 124, 134 Земельного кодексу України (самовільне будівництво).

06.02.2019 позивачем через центр надання адміністративних послуг м. Херсона на ім`я міського голови подане клопотання про передачу в оренду земельної ділянки площею 626 кв.м., кадастровий номер 6510136900:22:002:0035 за адресою: АДРЕСА_1 під будівництво та обслуговування будівель торгівлі, строком на 10 років, до якого додані:

1. Завірена копія виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань на 1 арк. в 1 прим.;

2. Завірена копія Статуту Приватного підприємства Приватна фірма ФОРВАРД на 14 арк. в 1 прим.;

3. Завірена копія інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 30.01.2019 №154508813 на 2 арк. в 1 прим.;

4. Оригінал витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 25.01.2019 №32-21-0.172-626/0/208-19 на 1 арк. в 1 прим.;

5. Оригінал витягу з державного земельного кадастру про земельну ділянку від 16.01.2019 №НВ-6504534542019 на 3 арк. в 1 прим.;

6. Нотаріально завірена копія договору купівлі продажу від 06.09.2006 №3077 на 1 арк. в 1 прим.;

7. Завірена копія Технічного паспорту БТІ об`єкта незавершеного будівництва розташованого за адресом АДРЕСА_1 , АДРЕСА_3 на 5 арк. в 1 прим.;

8. Підписаний проект договору оренди земельної ділянки площею 626 кв.м., кадастровий номер: 6510136900:22:002:0035, розташованої за адресом: АДРЕСА_1 з розрахунком розміру орендної плати на 5 арк. в 2 прим.

Ухилення відповідача від укладення договору оренди земельної ділянки стало підставою для звернення Приватного підприємства Приватна фірма ФОРВАРД до суду з даним позовом.

Перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.

За змістом ст. 15 Цивільного кодексу України право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу визначено статтею 16 цього Кодексу.

При цьому, під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду (ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України).

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову. Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

Предметом позову у цій справі є вимога позивача про визнання укладеним між Херсонською міською радою та Приватним підприємством Приватна фірма ФОРВАРД з моменту набуття чинності судового рішення, договору оренди земельної ділянки, загальною площею 626 кв.м., кадастровий номер: 6510136900:22:002:0035, за адресою: АДРЕСА_1 , під будівництво та обслуговування будівель торгівлі, строком на 10 років, в редакції позивача.

Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України Про оренду землі , законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 373 Цивільного кодексу України та ст. 1 Земельного кодексу України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

З огляду на положення ст.ст. 4, 148, 151, 290 Господарського кодексу України при врегулюванні правовідносин з оренди землі як основного національного багатства пріоритет мають норми спеціального законодавства.

Згідно із ч.ч. 1-3 ст. 78 Земельного кодексу України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

Частинами 1, 2 статті 83 Земельного кодексу України визначено, що землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності.

За змістом ст. 144 Конституції України, ст.ст. 12, 122 Земельного кодексу України, ст. 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні до виключної компетенції, зокрема, міських рад належить вирішення питань про надання у користування земельних ділянок із земель комунальної власності відповідних територіальних громад.

Як вбачається з Інформаційної довідки № 154508813 від 30.01.2019 (а.с.28-29) власником спірної земельної ділянки є територіальна громада м. Херсон в особі Херсонської міської ради.

Відповідно до абз. 1 ч. 1 та ч. 2 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

При цьому ч. 1 ст. 93 Земельного кодексу України, приписи якої кореспондуються зі ст. 1 Закону України Про оренду землі , визначено, що засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності, є правом оренди земельної ділянки.

Згідно з ч. 1 ст. 6 Закону України Про оренду землі орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Порядок передачі земельних ділянок в оренду визначено ст. 124 Земельного кодексу України, за змістом частини першої якої передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу. (ч. ч. 2, 3 ст. 124 Земельного кодексу України).

Згідно з абз. 1, 2 ч. 2 ст. 134 Земельного кодексу України не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі розташування на земельних ділянках об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб.

Частиною 1 статті 123 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання). Надання у користування земельної ділянки, зареєстрованої в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України "Про Державний земельний кадастр", право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, без зміни її меж та цільового призначення здійснюється без складення документації із землеустрою. Надання у користування земельної ділянки в інших випадках здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). У такому разі розроблення такої документації здійснюється на підставі дозволу, наданого Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування, відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, крім випадків, коли особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки у користування, набуває право замовити розроблення такої документації без надання такого дозволу. Земельні ділянки державної та комунальної власності, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна, що перебувають у державній чи комунальній власності, передаються особам, зазначеним у пункті "а" частини другої статті 92 цього Кодексу, лише на праві постійного користування.

Так само, згідно з ч. 1 ст. 123 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент набуття позивачем права власності на об`єкт незавершеного будівництва, розташованого на спірній земельній ділянці), надання земельних ділянок юридичним особам у постійне користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування за проектами відведення цих ділянок.

Право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється. (ст.125 Земельного кодексу України в редакції, чинній на момент набуття позивачем права власності на об`єкт незавершеного будівництва, розташованого на спірній земельній ділянці). Зміст наведеної норми також відповідає положенням ст. 125 Земельного кодексу України в редакції, чинній на момент звернення з клопотанням про передачу спірної земельної ділянки в оренду.

За приписом ч. 2 ст. 6 Закону України Про оренду землі укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.

З наведеного вбачається, що передача земельної ділянки в оренду здійснюється на підставі рішення органу місцевого самоврядування шляхом укладення відповідного договору оренди. Тобто прийняття уповноваженим органом місцевого самоврядування рішення про передачу в користування (оренду) земельної ділянки, яка перебуває у комунальній власності, є необхідною умовою для передачі такої земельної ділянки в оренду.

Отже, відсутність відповідного рішення органу місцевого самоврядування про передачу позивачеві в оренду для будівництва та обслуговування будівель торгівлі земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , тобто волевиявлення орендодавця на виникнення орендних земельних правовідносин, виключає можливість передачі цієї земельної ділянки в користування (оренду) Приватному підприємству Приватна фірма ФОРВАРД шляхом укладення з ним відповідного договору оренди.

Відповідний висновок щодо застосування норм права викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2018 у справі № 32/563.

У вказаній постанові Верховний Суд також звертав увагу, що цивільні права та інтереси суд може захистити в спосіб визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб (п. 10 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 14 ст. 123 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент звернення з клопотання про передачу спірної земельної ділянки в оренду) відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у наданні земельної ділянки у користування або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

Отже, у разі відмови органом місцевого самоврядування у наданні спірної земельної ділянки у користування або ж залишення відповідного клопотання без розгляду позивач не позбавлений права оскаржити саме таку відмову або бездіяльність до суду.

Разом з тим, доказів оскарження дій / рішень / бездіяльності органу місцевого самоврядування, у тому числі й рішення Херсонської міської ради № 1746 від 30.11.2018, матеріали справи не містять.

Що стосується висновків місцевого господарського суду про застосування до спірних правовідносин положень ст. 120 Земельного кодексу України, колегія суддів зазначає наступне.

Положеннями ст. 120 Земельного кодексу України, які кореспондуються із приписами ст. 377 Цивільного кодексу України врегульовано порядок переходу права на земельну ділянку при переході права на житловий будинок, будівлю і споруду.

Так, ст. 377 Цивільного кодексу України (в редакції, чинній на момент набуття позивачем права власності на об`єкт незавершеного будівництва, розташованого на спірній земельній ділянці) визначено, що до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором. Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначений, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка є необхідною для їх обслуговування. Якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то у разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

Відповідно до ст. 120 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент набуття позивачем права власності на об`єкт незавершеного будівництва, розташованого на спірній земельній ділянці) при переході права власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування - на підставі договору оренди. При відчуженні будівель та споруд, які розташовані на орендованій земельній ділянці, право на земельну ділянку визначається згідно з договором оренди земельної ділянки.

У світлі наведених приписів норм законодавства, у разі встановлення факту правомірного набуття особою права на нерухоме майно, за наявності у попереднього власника належно оформленого права на земельну ділянку, на якій воно розміщене, така особа набуває право на відповідну земельну ділянку. З виникненням прав власності на будівлю чи споруду у юридичної особи виникає право одержати земельну ділянку в користування, а розглянути таке питання та прийняти відповідне рішення в строки, встановлені законом, зобов`язаний відповідний повноважний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування.

Разом з тим, слід враховувати, що відповідне право, переходить до набувача об`єктів нерухомості виключно за умови, що в момент їх відчуження у попереднього власника, згідно з вимогами земельного законодавства України, таке право було і воно належним чином посвідчене.

Зі змісту наявного в матеріалах справи договору купівлі-продажу від 06.09.2006 не вбачається, що при відчуженні об`єкту незавершеного будівництва - недобудованої нежитлової будівлі, що позначена літерою А (готовністю п`ять відсотків (5%), яка, розташована в місті АДРЕСА_1 , сторонами погоджувались умови щодо земельної ділянки.

Доказів того, що на момент відчуження (06.09.2006) Приватним підприємцем ОСОБА_1 об`єкту незавершеного будівництва, остання перебувала в орендних правовідносинах з Херсонською міською радою, матеріали справи також не містять.

Одночасно, як вбачається з наявного в матеріалах справи договору оренди земельної ділянки від 17.05.2004 (а.с. 79-84), земельна ділянка по АДРЕСА_1 , площею 0,0626 га перебувала в оренді Товариства з обмеженою відповідальністю Бізнес-Фаворит ; строк дії договору сплинув 31.03.2015; рішенням Господарського суду Херсонської області від 18.01.2016 у справі № 923/1890/15 (а.с.98-101) орендаря зобов`язано виконати умови договору оренди земельної ділянки від 17.05.20105, а саме повернути Херсонській міській раді земельну ділянку, яка знаходиться у АДРЕСА_1 , загальною площею 0,0626 га (надану в оренду із земель запасу, під будівництво торговельного комплексу) у стані не гіршому в порівнянні з тим, в якому він одержав її в оренду.

Колегія суддів також враховує, що ані положеннями ст. 120 Земельного кодексу України, ані ст. 377 Цивільного кодексу України не встановлено порядку переходу прав на земельну ділянку, у зв`язку з переходом права власності на об`єкти незавершеного будівництва.

Питання набуття права власності на новостворене майно та об`єкти незавершеного будівництва врегульовано ст. 331 Цивільного кодексу України, ч.ч. 1, 2 якої (в редакції, чинній на момент набуття позивачем права власності на об`єкт незавершеного будівництва, розташованого на спірній земельній ділянці) право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

За приписами ч. 3 ст. 331 Цивільного кодексу України до завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

У разі необхідності особа, зазначена в абзаці першому цієї частини, може укласти договір щодо об`єкта незавершеного будівництва, право власності на який реєструється органом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно на підставі документів, що підтверджують право власності або користування земельною ділянкою для створення об`єкта нерухомого майна, проектно-кошторисної документації, а також документів, що містять опис об`єкта незавершеного будівництва.

Положення ч. 2 ст. 331 Цивільного кодексу України слід розуміти у системному зв`язку із положеннями ст. 182 Цивільного кодексу України щодо державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухомі речі. Як правило, всі об`єкти нерухомого майна, зважаючи на свою специфіку, після завершення будівництва підлягають прийняттю до експлуатації та державній реєстрації. Частина 4 статті 182 Цивільного кодексу України передбачає, що порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом. Порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів визначено постановою Кабінету Міністрів України № 461 від 13.04.2011 № 461 та іншими нормативними актами.

Розглядаючи спори щодо переходу права власності на земельну ділянку внаслідок переходу права власності на житлові будинки, будівлі, споруди, що на них розміщені, суди досліджують умови договору купівлі-продажу зазначеного нерухомого майна, наявність у продавця визначених законом документів, що посвідчують право на земельну ділянку, відповідність нерухомого майна, розміщеного на відповідних земельних ділянках, ознакам житлового будинку (будівлі, споруди), здійснення державної реєстрації права власності особи, яка придбала відповідне нерухоме майно, з урахуванням положень ст.ст. 331, 376 Цивільного кодексу України, ст.ст. 116, 123, 124, 126 Земельного кодексу України.

Доказів завершення будівництва та набуття об`єктом за адресою: АДРЕСА_1 , статусу нерухомого майна матеріали справи не містять.

Таким чином, спірна земельна ділянка може надаватися в користування (оренду) власнику розташованого на ній об`єкту незавершеного будівництва у порядку, визначеному, зокрема, ст. ст. 116, 124 Земельного кодексу України, - на підставі рішення органу місцевого самоврядування шляхом укладення відповідного договору оренди.

Місцевий господарський суд на вказані обставини уваги не звернув, у зв`язку з чим дійшов передчасного висновку про задоволення позову Приватного підприємства Приватна фірма ФОРВАРД .

Відповідно до ч. 1 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

За таких обставин апеляційна скарга Херсонської міської ради Херсонської області підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Херсонської області від 01.08.2019 у справі № 923/200/19 підлягає скасуванню із прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Судові витрати, пов`язані з апеляційним переглядом, підлягають розподілу відповідно до правил, встановлених ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Херсонської міської ради Херсонської області задовольнити.

Рішення Господарського суду Херсонської області від 01.08.2019 у справі №923/200/19 скасувати.

У задоволенні позовних вимог Приватного підприємства Приватна фірма ФОРВАРД відмовити.

Стягнути з Приватного підприємства Приватна фірма ФОРВАРД (73003, м. Херсон, просп. Ушакова, 71-а, кв. 10, код ЄДРПОУ: 24122726) на користь Херсонської міської ради Херсонської області (73000, м. Херсон, просп. Ушакова, 37, код ЄДРПОУ: 26347681) витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 2 881,50 грн.

Доручити Господарському суду Херсонської області видати наказ на виконання даної постанови.

Постанова, відповідно до вимог ст. 284 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку у строк, який обчислюється відповідно до статті 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 04.11.2019, у зв`язку з перебуванням головуючого судді Богацької Н.С. у період 22.10.2019, 25.10.2019, 01.11.2019 у відпустці та з 28.10.2019 по 31.10.2019 у відрядженні, а також перебуванні судді - члена колегії Діброви Г.І. у відрядженні з 28.10.2019 по 31.10.2019.

Головуючий суддя Н.С. Богацька

судді Г.І. Діброва

С.І. Колоколов