Постанова

від 05.02.2020 по справі 923/200/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2020 року

м. Київ

Справа № 923/200/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Мачульського Г.М. - головуючого, Кушніра І.В., Краснова Є.В.

секретар судового засідання Лихошерст І.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного підприємства Приватна фірма "ФОРВАРД"

на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 21 . 10.2019 (колегія суддів Богацька Н .С . головуючий, Діброва Г.І., Колоколов С.І.)

за позовом Приватного підприємства Приватна фірма "ФОРВАРД"

до Херсонської міської ради Херсонської області

про визнання договору оренди земельної ділянки укладеним ,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст і підстави позовних вимог

1.1. Звернувшись у суд з даним позовом, Приватне підприємство Приватна фірма "ФОРВАРД" (далі - позивач), уточнивши свої вимоги, просило визнати укладеним, з моменту набрання рішення суду законної сили, договір оренди земельної ділянки між Херсонською міською радою (далі-відповідач) та ним, загальною площею 626 кв.м, кадастровий номер 6510136900:22:002:0035, за адресою: м.Херсон, просп.Ушакова, 29, під будівництво та обслуговування будівель торгівлі, строком на 10-ть років, у запропонованій позивачем редакції.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач безпідставно ухиляється від укладення договору оренди земельної ділянки, оскільки позивач є власником об`єкту незавершеного будівництва, який розташовано на земельній ділянці, яку позивач має намір взяти в оренду у відповідача, у зв`язку з чим укладення договору підлягає в судовому порядку.

2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

2.1. Рішенням Господарського суду Херсонської області від 01.08.2019 (суддя Немченко Л.М.), позов задоволено.

2.2. Свій висновок суд першої інстанції мотивував тим, що позивач набув права землекористування, тому укладення договору оренди земельної ділянки є підставою для реалізації такого права та забезпечення користування нерухомим майно, яке розміщене на земельній ділянці.

2.3. Оскарженою постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.10.2019, вказане рішення суду скасовано та прийнято нове, яким в позові відмовлено.

2.4. Апеляційний суд виходив з того, що відсутність рішення відповідача про передачу позивачу в оренду земельної ділянки виключає підстави для укладення договору оренди земельної ділянки.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та позиція інших учасників справи

3.1. У касаційній скарзі позивач просить скасувати вказану постанову суду апеляційної інстанції, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

3.2. В обґрунтування касаційної скарги позивач посилався на те, що оскаржувана постанова апеляційного суду прийнята з неправильним застосуванням норм матеріального та порушення процесуального права. Заявник касаційної скарги зазначає, що: він набув право землекористування, оскільки є власником нерухомого майна, яке розміщено на земельній ділянці; він звертався до відповідача з клопотанням про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо надання земельної ділянки в оренду, але відповідач своїм рішенням відмовив у наданні дозволу, що на думку заявника, є втручанням в мирне володіння майном позивача; позиція Верховного Суду, яка викладена у постанові від 23.05.2019 у справі № 922/2716/17 має застосовуватися до спірних правовідносин.

3.3. У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить залишити без змін вказану постанову суду, посилаючись на те, що апеляційним судом у відповідності до норм матеріального та процесуального права надано належну правову оцінку поданим сторонами доказам, а доводи, викладені у касаційній скарзі, наведених у ній висновків не спростовують.

4. Мотивувальна частина

4.1. Апеляційний суд встановив, що позивач є власником об`єкта незавершеного будівництва, який розташований в місті Херсоні, по проспекту Ушакова, 29.

4.2. Згідно Інформаційної довідки, власником земельної ділянки за вказаною адресою є територіальна громада м.Херсон в особі відповідача.

4.3. Рішенням відповідача від 30.11.2018 № 1746 було відмовлено позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки орієнтовною площею 0,0650 га, яка знаходиться по проспекту Ушакова, 29 у місті Херсоні під недобудованою нежитловою будівлею для будівництва окремо розташованої адміністративної установи (діловий бізнес-центр).

4.4. Також встановлено, що 06.02.2019 позивач подав відповідачу клопотання про передачу в оренду земельної ділянки, площею 626 кв.м, кадастровий номер 6510136900:22:002:0035, за адресою: м.Херсон, просп.Ушакова, 29 під будівництво та обслуговування будівель торгівлі, строком на 10-ть років, до якого додав низку документів, зокрема, проект договору оренди земельної ділянки, але відповідач його не підписав, що стало причиною виникнення спору.

4.5. Відповідно до частин 1 статті 300 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

4.6. Згідно статті 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з врахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною першою статті 628 наведеного Кодексу передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 638 вказаного Кодексу договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Частиною першою статті 640 зазначеного Кодексу встановлено, що договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Відповідно до статті 187 Господарського кодексу України спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов`язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов`язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору. День набрання чинності рішенням суду, яким вирішено питання щодо переддоговірного спору, вважається днем укладення відповідного господарського договору, якщо рішенням суду не визначено інше.

4.7. Зі змісту вказаної статті вбачається, що переддоговірним є спір, який виникає у разі, якщо сторона ухиляється або відмовляється від укладення договору в цілому або не погоджує окремі його умови. При цьому передати переддоговірний спір на вирішення суду можливо лише тоді, коли хоча б одна із сторін є зобов`язаною його укласти через пряму вказівку закону, або на підставі обов`язкового для виконання акта планування, попереднього договору. В інших випадках, спір про укладення договору чи з умов договору може бути розглянутий господарським судом тільки за взаємною згодою сторін. У разі вирішення судом переддоговірного спору з дотриманням вказаних вимог, днем укладення договору вважається день набрання чинності відповідним рішенням суду, враховуючи, що в такому випадку договірне зобов`язання між сторонами виникає саме на підставі судового рішення.

Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 19.06.2018 у справі № 905/889/16, відступати від якої колегія суддів підстав не вбачає.

4.8 . Частиною другою статті 16 Закону України "Про оренду землі" визначено, що укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.

Частиною першою статті 116 Земельного кодексу України унормовано, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Відповідно до частини першої статті 124 вказаного Кодексу передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

З аналізу наведених норм права слідує, що укладенню договору оренди земельної ділянки передує волевиявлення власника земельної ділянки, яке реалізується шляхом прийняття ним, як відповідним органом рішення про передачу в оренду земельної ділянки, за умови дотримання особою, яка виявила бажання її одержати, певної процедури, яка визначена законодавством.

4.9. Встановивши, що відповідач не приймав відповідного рішення про передачу в оренду позивачу земельної ділянки, апеляційний суд дійшов висновку, що у відповідача відсутній обов`язок укладати з позивачем запропонований ним договір.

4.10. Суд касаційної інстанції погоджується із таким висновком суду, оскільки із встановлених ним обставин вбачається, що приписи чинного законодавства України не містять норм, які б покладали на відповідача обов`язок укладення з позивачем договору про оренду земельної ділянки.

4.11. Більш того, колегія суддів зазначає, що згідно частини другої статті 14 Цивільного кодексу України особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї.

4.12. За таких обставин висновок апеляційного суду про відмову в позові, є законним та обґрунтованим.

4.13. Позивач цих висновків суду не спростував.

4.14. Посилання позивача на висновки ЄСПЛ є недоречними, оскільки вони стосуються інших правовідносин - сумісності заходу втручання, зокрема держави, у право особи на мирне володіння майном із гарантіями ст. 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

4.15. Твердження позивача про необхідність застосування до спірних правовідносин правової позиції Верховного Суду, яка викладена у постанові від 23.05.2019 у справі № 922/2716/17, є безпідставними, оскільки у цій справі за встановленими судами обставинами, особа, яка мала намір укласти договір оренди земельної ділянки, виконала необхідну процедуру для її отримання та отримала відповідну згоду власника землі про надання її в оренду, в той час, як у справі, що переглядається, власник земельної ділянки не приймав рішення про надання позивачу в оренду земельної ділянки, що є відмінним.

4.16. Колегія суддів перевірила доводи, викладені у касаційній скарзі, на предмет законності судового рішення виключно в межах заявлених в суді першої інстанції вимог, та які безпосередньо стосуються правильності застосування апеляційним судом норм матеріального і дотримання норм процесуального права, у зв`язку із чим, не вдається до переоцінки доказів та встановлення обставин, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

4.17. Наведеним спростовуються доводи, викладені у касаційній скарзі, щодо незаконності оскарженої постанови суду, а доводи відзиву відповідача на касаційну скаргу ґрунтуються на вказаних обставинах.

4.18. При цьому слід зазначити, що ЄСПЛ неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справі "Руїс Торіха проти Іспанії").

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації"), у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації", повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Наведене повністю узгоджується з правовими позиціями, сформованими Європейським судом з прав людини у справах Levages Prestations Services v. France (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) та Brualla Gomez de la Torre v. Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії), згідно з якими зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

Згідно ж із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже вказані рішення Європейського суду з прав людини суд касаційної інстанції застосовує у даній справі як джерело права.

4 . 19 . За вказаних обставин оскільки фундаментальних порушень не встановлено, підстав для скасування оскаржуваної постанови суду та задоволення касаційної скарги немає.

Керуючись статтями 301, 308, 309, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного підприємства Приватна фірма "ФОРВАРД" залишити без задоволення, постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 21 . 10.2019 у справі Господарського суду Херсонської області № 923/200/19, залишити без змін.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Г.М. Мачульський

Судді І.В. Кушнір

Є.В. Краснов