Постанова

від 03.10.2019 по справі 704/435/19

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 22-ц/821/104/19Головуючий по 1 інстанції Категорія: 307010000 Фролова О.Л. Доповідач в апеляційній інстанції Нерушак Л. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 жовтня 2019 року Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: :

Головуючого Нерушак Л.В. ( суддя - доповідач )

Суддів Бородійчука В.Г., Єльцова В.О.

За участі секретаря Анкудінова О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Тальнівського районного суду Черкаської області від 24 травня 2019 року, ухвалене під головуванням судді Фролова О.Л. у приміщенні Тальнівського районного суду Черкаської області 24.05. 2019 року, дата складання повного тексту рішення не вказана, у справі за позовом ОСОБА_2 до Лоташівської сільської ради Тальнівського району Черкаської області про визнання права власності на спадкове майно, -

в с т а н о в и в :

23 квітня 2019 року ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до Лоташівської сільської ради Тальнівського району Черкаської області про визнання права власності на спадкове майно.

Позивач в обґрунтування позовних вимог вказав, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Черкаси помер його батько - ОСОБА_3 , після смерті якого залишилось спадкове майно, а саме : земельний пай, житловий будинок, присадибні ділянки. Позивач посилається, що за життя батька, який був попереднім власником домоволодіння, яке розташована у АДРЕСА_1 , не було у встановленому законом порядку зареєстровано будинок з господарським спорудами в Тальнівському відділі ЧООБТІ, тому відсутні правовстановлюючі документи на право власності, а тому його неможливо включити до переліку спадкового майна та отримати свідоцтво про право на спадщину.

Згідно даних довідки № 18 від 16.01. 2019 року, виданої виконкомом Лоташівської сільської ради Тальнівського району Черкаської області вказано, що згідно погосподарського обліку сільської ради за ОСОБА_3 рахується житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами за адресою АДРЕСА_1 , що підтверджується даними погосподарської книги № 06 на 2016- 2020 роки, особовий рахунок № НОМЕР_1 . Позивач вказує, що раніше не було оформлено право власності на батька, так як така процедура не була передбачена.

Крім того, Державний акт на право приватної власності на земельну ділянку та додаток, загальною площею 1,0120 га., серія ЧР № 143574, виданий ОСОБА_3 на підставі рішення сесії Лоташівської сільської ради № 8/11 від 18.11.2003 року був втрачений, а тому нотаріус не може видати позивачу як спадкоємцю свідоцтво про право на спадщину за законом на дану земельну ділянку та додаток.

За таких обставин, позивач ОСОБА_2 вказує, що змушений звернутись до суду з позовом та просить суд визнати за ним право власності на спадкове майно, яке залишилось після смерті батька ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , що складається із будинковолодіння, розташованого по АДРЕСА_1 , земельної ділянки та додатку, загальною площею 1,0120 га, що розташовані у АДРЕСА_1 .

Рішенням Тальнівського районного суду Черкаської області від 24 травня 2019 року позов задоволено.

Визнано за ОСОБА_2 , право власності на домоволодіння розташоване в АДРЕСА_1 , яке залишилось після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Черкаси.

Додатковим рішенням Тальнівського районного суду Черкаської області від 04 липня 2019 року визнано за ОСОБА_2 в порядку спадкування право власності на земельну ділянку з додатком площею 1,0120 га, призначену для ведення особистого селянського господарства, яка розташована в АДРЕСА_1 , що належала спадкодавцю ОСОБА_3 згідно Державного акта на право власності на земельну ділянку серія ЧР № 43574, виданого на підставі рішення Лоташівської сільської ради № 8/11 від 18.11.2003 року.

Задовольняючи вимоги позивача, суд першої інстанції прийшов до висновку, що є всі підстави для визнання за позивачем право власності в порядку спадкування на домоволодіння та власності на земельну ділянку з додатком площею 1,0120 га, які розташовані в АДРЕСА_1 , що належала спадкодавцю ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, від 24 травня 2017 року, ОСОБА_1 , який не приймав участі у розгляді справи, але вважає порушеними права на спадкування майна, ухваленим рішення суду, 08.07. 2019 року подав апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 вказує, що рішення суду винесено з порушенням норм процесуального права та при неправильному застосуванні норм матеріального права, що порушує його право на спадкове майно. Апеляційну скаргу він обґрунтовує тим, що позивач ОСОБА_2 є його рідним дядьком, який просив суд визнати за ним право власності на спадкове майно свого батька ОСОБА_3 , що складається з житлового будинку, розташованого в АДРЕСА_1 та приватизованої земельної ділянки площею 1,0120 га., що розташована в АДРЕСА_1 . Проте скаржник стверджує, що спадкове майно після смерті ОСОБА_3 фактично успадкувала дружина спадкодавця - ОСОБА_4 , яка постійно проживала зі своїм чоловіком до дня його смерті.22.06.2006 року ОСОБА_4 склала заповіт, яким все своє майно заповіла ОСОБА_1 . Після смерті бабусі ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 відкрилась спадщина, яку ОСОБА_1 отримав згідно заповіту спадщину, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку розміром 25000 квадратних метрів, розташовану на території Лоташівської сільської ради Тальнівського району Черкаської області. Скаржник вказує, що житловий будинок із приватизованою земельною ділянкою, розташовані в АДРЕСА_1 ,він планував оформити в майбутньому, оскільки він на даний час користується майном померлої ОСОБА_4 , в тому числі і спірним будинковолодінням із земельною ділянкою.

ОСОБА_1 також в апеляційній скарзі зазначає, що має право на спадкове майно ОСОБА_4 , на яке претендує ОСОБА_2 , оскільки після смерті свого батька ОСОБА_3 протягом 6-ти місяців позивач не звернувся із заявою до нотаріальної контори про прийняття спадщини, а спадкову справу відкрито не було, що не перевірив суд, тому безпідставно задовольнив позовні вимоги ОСОБА_2 . Судом не було встановлено коло спадкоємців за законом та не перевірено чи відкрито спадкову справу після смерті ОСОБА_3 , тому рішення суду не відповідає вимогам закону.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення Тальнівського районного суду Черкаської області від 24 травня 2017 року, винести постанову, якою визнати за ОСОБА_1 право власності на спадкове майно за заповітом ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , а саме на житловий будинок , який розташований по АДРЕСА_1 та земельні ділянки площею 0,1760 га. та 0,8360 га., які розташовані в АДРЕСА_1 , що призначені для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 7124086200-02-001-0036, НОМЕР_2 , згідно державного акту на право приватної власності на землю серія ЧР № 143574 від 30.01.2004 року. Судові витрати покласти на ОСОБА_2

Відзив на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції від учасників справи не надходив.

Відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Матеріали справи № 704/435/19 за позовомОСОБА_2 до Лоташівської сільської ради Тальнівського району Черкаської області про визнання права власності на спадкове майно надійшли 16 липня 2019 року до апеляційного суду Черкаської області.

За наслідками автоматизованого розподілу судової справи між суддями через систему документообігу суду визначено для розгляду суддю (суддю-доповідача) Апеляційного суду Черкаської області Єльцова В.О. у складі колегії суддів : Бородійчук В.Г., Василенко Л.І.

Указом Президента України від 29 грудня 2017 року № 452/2017 Про ліквідацію апеляційних судів та утворення апеляційних судів в апеляційних округах апеляційний суд Черкаської області ліквідовано, утворено Черкаський апеляційний суд.

Відповідно до ч. 5 ст. 31 ЦПК України у разі ліквідації суду справи, що перебували у його провадженні, невідкладно передаються до суду, визначеного відповідним законом.

26 липня 2019 року розпочав свою роботу Черкаський апеляційний суд, у зв`язку з чим суду була передана для розгляду вказана цивільна справа.

За наслідками автоматизованого розподілу судової справи між суддями через систему документообігу суду визначено для розгляду суддю (суддю-доповідача) Черкаського апеляційного суду Нерушак Л.В., колегії суддів: Бородійчука В.Г., Єльцова В.О.

Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 07 серпня 2019 року, суддею-доповідачем Нерушак Л.В. матеріали цивільної справи № 704/435/19 прийнято до свого провадження.

Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 08 серпня 2019 року відкрито апеляційне провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до Лоташівської сільської ради Тальнівського району Черкаської області про визнання права власності на спадкове майно, заяву ОСОБА_1 про поновлення строку задоволено. Поновлено ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження рішення Тальнівського районного суду Черкаської області 24.05. 2019 року, у справі за позовом ОСОБА_2 до Лоташівської сільської ради Тальнівського району Черкаської області про визнання права власності на спадкове майно.

Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 09 серпня 2019 року проведення підготовчих дій по даній апеляційній скарзі закінчено, а справу призначено до розгляду на 12 вересня 2019 року на 10 год. 00 хв., про що повідомлено учасників процесу.

Позивач та відповідач, які неодноразово повідомлялися про розгляд справи в суді апеляційної інстанції, що підтверджується даними судових повісток , в судове засідання не з`явилися, тому суд повторно повідомив про розгляд справи на сайті - суду, крім того позивач отримав смс - повідомлення про розгляд справи 01.10. 2019 року, проте в судове засідання не з`явився , не повідомивши причини неявки в апеляційний суд.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення скаржника, який з`явився в апеляційний суд,вивчивши та обговоривши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або ) відзиві на неї.

Згідно до ч. 1 п. 2 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право : скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміні судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи ; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків суду, викладеним у рішенні суду першої інстанції обставинам справи; порушення норм процесуального або неправильне застосування норм матеріального права.

Статтею 263 ЦПК України передбачено, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції не відповідає зазначеним вимогам, оскільки не ґрунтується на повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в сукупності, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом допущено порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Вирішуючи спір та увалюючи рішення про задоволення позовних вимог позивача про визнання права власності на спадкове майно, суд першої інстанції виходив із обґрунтованості та доведеності позовних вимог, прийшовши до висновку, що є всі підстави для визнання за позивачем право власності в порядку спадкування на домоволодіння та на земельну ділянку з додатком площею 1,0120 га, розташовані в АДРЕСА_1 , які належали спадкодавцю ОСОБА_3 , померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Колегія суддів не погоджується із висновками суду першої інстанції, оскільки висновки суду не відповідають обставинам справи та вимогам закону, судом прийнято рішення з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, що відповідно до вимог ст. 376 ЦПК України є обов`язковою підставою для скасування рішення суду, виходячи з таких підстав.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд.

Згідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною 3 ст. 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно вимог ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи, або витребуваних судом, у передбачених цим Кодексом випадках.

Однією з основних засад судочинства, визначених п.8 ч.3 ст. 129 Конституції України є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_3 , що підтверджується даними копії свідоцтва про смерть, виданого повторно 15 січня 2019 року серія - НОМЕР_3 виконавчим комітетом Лоташівської сільської ради Тальнівського району Черкаської області (а. с. 6).

Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина на все належне йому майно.

Із матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_2 , який є рідним сином померлого ОСОБА_3 , звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті батька, оскільки ним отримано свідоцтво про право на спадщину за законом від 06 грудня 2006 року на земельну ділянку, розташовану на території Лоташівської сільської ради Тальнівського району Черкаської області розміром 24700 квадратних метри, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва , що належала померлому на підставі Державного акта на право приватної власності на змелю І -ЧР № 050783 , виданого Лоташівською сільською радою Тальнівського району 21 листопада 2001 року та зареєстрованого в Книзі записів державних актів за № 221 ( спадкова справа № 623 ) ( а. с. 7).

Проте, все спадкове майно не було оформлено позивачем ОСОБА_2 , так як вбачається із матеріалів справи на а. с. 37 міститься постанова про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 29 березня 2019 року, з якої слідує, що позивач ОСОБА_2 29.03. 2019 року звернувся із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину на житловий будинок, присадибні земельні ділянки та додаток, які розташовані АДРЕСА_1 , які належали ОСОБА_3 .

Із даних довідки Тальнівського виробничого відділку Черкаського ОБТІ від 14.01 2019 року № 16 та довідки, виданої Лоташівською сільською радою Тальнівського району від 06.01. 2019 року № 18 вбачається, що відсутній документ, який підтверджує право власності на вказаний будинок та земельну ділянку із додатком за адресою АДРЕСА_1 , оскільки даний будинок не оформлений та не зареєстрований. Позивач ОСОБА_2 посилається, Державний акт на земельну ділянку втрачений.

За таких обставин, оскільки ОСОБА_2 не було пред`явлено правовстановлюючих документів в оригіналах, що підтверджують право власності померлого, то державний нотаріус відмовив представнику ОСОБА_2 у вчинення нотаріальної дії - видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок та присадибні земельні ділянки , розташовані в АДРЕСА_1 та додаток після смерті ОСОБА_3 ( а. с. 37 ).

Позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом про визнання права власності на спадкове майно, посилаючись на відсутність правовстановлюючих документів та постанову державного нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії, у зв`язку із неможливістю оформити свої спадкові права на будинок та земельні ділянки.

Суд першої інстанції , задовольняючи позов, виходив з того, що лише ОСОБА_2 є спадкоємцем 1 черги за законом, тому за відсутності правовстановлюючих документів не може у нотаріуса отримати свідоцтво про право на спадщину за законом.

Колегія суддів апеляційного суду не може погодитися із такими хибними висновками суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції не повно та всебічно з`ясував обставини справи, формально підійшов до вивчення та оцінки доказів, не встановив кола спадкоємців, що потягло за собою незалучення спадкоємців 1 черги, в тому числі і скаржника ОСОБА_1 , який подав суду першої інстанції заяву про залучення його як третьої особи у справі, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, надавши відповідні докази про порушення прав спадкоємця, який не залучений до розгляду справи. Однак, у судовому порядку визнається право власності на спадкове майно, яке є предметом спору в даній справі, а як вбачається дане спадкове майно є спірним.

Ухвалою Тальнівського районного суду Черкаської області від 04.07.2019 року відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні клопотання про залучення третьою особою, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору та повернуто заявнику позовну заяву із додатками ( а. с. 75).

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1217 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки , що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

У статті 1222 ЦК України визначено, що спадкоємцями за заповітом та за законом, можуть бути фізичні особи , які є живими на час відкриття спадщини.

Відповідно до ст. 1258 ЦК України встановлена черговість спадкування за законом , де вказано, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово, а у статтях 1261-1265 ЦК України вказані черги спадкоємців ( із першої черги до п`ятої черги ).

У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки (ст. 1261 ЦК України).

Згідно до ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті, а у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 1268 ЦК України визначено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Частиною 3 ст. 1268 ЦК України встановлено, що спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку встановленого статтею 1270 ЦК України, він не заявив про відмову від неї.

При цьому, у відповідності до ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживає постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (ст. 1270 ЦК України).

Відповідно до ст. 1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого ст. 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 , який не був стороною справі, не приймав участі у розгляді справи, але вбачаючи, що ухваленим рішенням порушено його спадкові права, подав до суду апеляційної інстанції апеляційну скаргу, в якій він посилається на докази порушення його спадкових прав, вказуючи наступне.

Скаржник ОСОБА_1 підтвердив в судовому засіданні апеляційного суду, що крім позивача ОСОБА_2 - його рідного дядька, спадкоємицями першої черги після смерті його діда ОСОБА_3 є його дружина ОСОБА_4 , яка згідно даних довідки Лоташівської сільської ради Тальнівського району Черкаської області від 09.01.2019 року проживала та була зареєстрована з чоловіком ОСОБА_3 на дату його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 , та інші його сини, в тому числі і батько скаржника ОСОБА_5 . Однак, позивач ОСОБА_5 не повідомив ні суд, ні відповідно нотаріуса, оскільки нотаріус вказав лише одного позивача спадкоємцем 1 черги за законом, при наявності дружини померлого, яка також є спадкоємцем 1 черги, та інші діти померлого.

Із наданих скаржником ОСОБА_1 доказів вбачається, що ним додано до апеляційної скарги ряд документів, в тому числі і заповіт, з якого слідує, що 22.06.2006 року ОСОБА_4 склала заповіт на ім`я ОСОБА_1 (свого онука, який є скаржником у даній справі), яким все своє майно і будівлі, заповідала ОСОБА_1 (а. с. 104).

ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_4 померла, що підтверджується даними свідоцтва про смерть серія НОМЕР_5 , виданого 18 січня 2008 року виконкомом Лоташівської сільської ради Тальнівського району Черкаської області (а. с . 106).

Після смерті ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_4 була відкрита спадщина на все її спадкове майно, а згідно заяви спадкоємця відкрита спадкова справа № 434 / 2008 , що вбачається із матеріалів справи.

Згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 25 грудня 2009 року ОСОБА_1 на підставі заповіту успадкував земельну ділянку, розташовану на території Лоташівської сільської ради Тальнівського району Черкаської області розміром 25000 квадратних метрів, кадастровий номер № 712408 620000-01-537, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що належала померлій на підставі Державного акта на право приватної власності на змелю І -ЧР в„– 050782 , виданого Лоташівською сільською радою Тальнівського району 21 листопада 2001 року та зареєстрованого в Книзі записів державних актів за № 222, після смерті ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_4 ( а. с. 107 ).

Згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 25 грудня 2009 року ОСОБА_1 на підставі заповіту успадкував майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства Україна с. Лоташеве Тальнівського району Черкаської області, що належав померлій ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства Україна серії ЧЕ -ХІУ № 218760, виданого Лоташівською сільською радою 25 липня 2005 року ( а. с. 108).

Отже, доводи апеляційної скарги є обгрунтованими в частині щодо порушення спадкових прав скаржника, тому приймаються до уваги апеляційним судом, оскільки із наданих до апеляційної скарги додатків вбачається, що рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам закону, судом допущено порушення норм процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права. Отже, за таких обставин, вимоги апеляційної скарги щодо скасування рішення суду першої інстанції підлягають задоволенню.

Колегія суддів апеляційного суду звертає увагу, що скаржник в даному випадку є спадкоємцем за заповітом, прийняв спадщину після смерті ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка також як дружина померлого ОСОБА_3 мала права на частину у будинку, а крім того, проживаючи однією сім`єю на день смерті ОСОБА_3 , також мала право на частку у спадковому майні як спадкоємиця 1 черги, тому права ОСОБА_1 порушено, оскільки він також має право на спадкове майно, яке залишилося після смерті ОСОБА_4 як спадкоємець за заповітом, але не був залучений до розгляду даної справи в межах даного провадження, судом першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги про те, що скаржник не був залучений до розгляду справи, що суд позбавив його можливості надати свої заперечення та спростування проти позову, порушив права скаржника як законного спадкоємця, визнавши право власності на спірне спадкове майно за позивачам, є обґрунтованими та доведеними, а тому підлягають задоволенню апеляційним судом.

Клопотання про залучення ОСОБА_1 в суді апеляційної інстанції як третьої особи чи відповідача не підлягає задоволенню, оскільки згідно до вимог цивільно - процесуального права, апеляційний суд не має таких повноважень, які визначені згідно ст. 374 ЦПК України, тому апеляційний суд не має можливості усунути вказані порушення суду першої інстанції.

Таким чином, слід дійти висновку, що питання про склад осіб, які беруть участь у справі, судом першої інстанції належним чином не вирішувалось, так як оскаржуваним рішенням суд вирішив питання визнання права власності в порядку спадкування за законом, порушивши права інших спадкоємців, які не були залучені до розгляду справи, не встановивши кола всіх спадкоємців, що потягло за собою не залучення спадкоємця ОСОБА_1 , як особи, яка заявила про свої спадкові права та права інших спадкоємців, що є підставою для скасування рішення суду та прийняття нового судового рішення про відмову у задоволенні позову з вказаних підстав.

Колегія суддів дійшла висновку, що позивач невірно визначив коло відповідачів у справі, а суд першої інстанції не звернув уваги на вказані обставини, розглянувши позовні вимоги позивача з порушенням норм процесуального права.

Згідно до вимог статті 51 ЦПК України суд першої інстанції за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання має право залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача.

Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку.

Отже, за змістом норм процесуального права з урахуванням принципу диспозитивності цивільного судочинства та принципу змагальності сторін, саме на позивача покладено обов`язок визначати відповідача у справі. При цьому, суд під час розгляду справи має виходити зі складу осіб, які залучені до участі у справі позивачем. У разі пред`явлення позову до частини відповідачів, суд не вправі зі своєї ініціативи і без згоди позивача залучати до участі у справі співвідповідачів та повинен вирішити справу за тим позовом, що пред`явлений, і щодо тих відповідачів, які зазначені в ньому.

Відповідно до частини 5 статті 12 ЦПК України, пункту 1 частини 1 статті 189 ЦПК України, суд зберігаючи об`єктивність і неупередженість, роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій.

Разом із тим, суд не може примушувати сторін до вчинення тих чи інших процесуальних дій, оскільки це суперечить принципу диспозитивності цивільного судочинства.

Частиною 4 статті 12 ЦПК України встановлено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Якщо позивач не заявляє клопотання про заміну неналежного відповідача (або залучення інших співвідповідачів в окремих справах згідно зі специфікою спірних правовідносин), суд відмовляє у задоволенні позову.

Таким чином, слід дійти висновку, що суд у силу покладених на нього процесуальним законом повноважень, позбавлений можливості самостійно визначити суб`єктний склад учасників справи, протее, встановивши, що у справі не залучено усіх суб`єктів, які мають відповідати за позовом у межах заявлених позовних вимог як відповідачі, суд відмовляє у позові з цих підстав.

Відповідно до ч. 4 статті 263 ЦПК України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, суди повинні враховувати висновки щодо застосування відповідних норм права, викладених в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц міститься правовий висновок, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача.

Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції допустився помилки, на вказані обставини справи належної уваги не звернув, та не врахував норми права, тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, оскільки не відповідає вимогам закону з прийняттям нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Обставини, які входять до предмета доказування у зазначеній категорії справ, підлягають встановленню шляхом дослідження документів, наявних у спадковій справі. Належними доказами щодо фактів, які необхідно встановити для вирішення спору про право спадкування, є копії документів відповідної спадкової справи, зокрема, поданих заяв про прийняття спадщини, виданих свідоцтв про право на спадщину, довідок житлово-експлуатаційних організацій, сільських, селищних рад за місцем проживання спадкодавця.

Таким чином, для встановлення кола спадкоємців слід перевіряти матеріали спадкової справи та встановити, хто звертався із заявою про прийняття спадщини, чи вказані інші спадкоємці, чи всіма спадкоємцями спадщина прийнята.

Колегія суддів звертає увагу, що у випадках, коли щодо отримання доказів у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, є складнощі, суд за їх клопотанням зобов`язаний витребувати такі докази.

Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, оскільки крім вимог про скасування рішення суду першої інстанції , яке задоволено апеляційним судом, інша вимога скаржника щодо винесення постанови про визнання за ним права власності на спадкове майно за заповітом його баби ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_4 , на житловий будинок та земельні ділянки, розташовані в АДРЕСА_1 задоволенню не підлягає, оскільки судом першої інстанції позовна заява ОСОБА_1 не була прийнята, тому позовні вимоги не розглядались і рішення не ухвалювалось. Отже, у суду апеляційної інстанції відсутні підстави для вирішення вимог, які не були предметом розгляду суду першої інстанції. Слід зазначити, що це не позбавляє права особи звернутися з позовом до суду, для вирішення питань захисту порушених прав щодо спадкування спірного майна.

З огляду на вище викладене, колегія суддів вважає, оскільки судом першої інстанції не були дотриманні вказані норми закону, суд підійшов формально до вивчення та оцінки наданих доказів, так як не були дослідженні документи спадкової справи, не встановлено коло спадкоємців, що призвело до неповного з`ясування обставин справи, що мають значення для справи, не залучено особу, яка також заявила про свої спадкові права, чим допущено порушення норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, з прийняттям нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 про визнання права власності на спадкове майно.

Згідно з ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Апеляційним судом скасовано рішення суду першої інстанції, апеляційну скаргу задоволено частково, відмовлено у задоволенні позову, тому відповідно задоволенню підлягають судові витрати за сплату судового збору за подання апеляційної скарги особою, яка оскаржує рішення суду. Згідно даних квитанції про сплату судового збору за подання апеляційної скарги підлягають стягненню кошти із позивача ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 у розмірі 1152 грн.60 коп.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376,381,382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Тальнівського районного суду Черкаської області від 24 травня 2019 року - скасувати, прийняти нову постанову.

Відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Лоташівської сільської ради Тальнівського району Черкаської області про визнання права власності на спадкове майно .

Стягнути судові витрати за сплату судового збору із позивача ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 у розмірі 1152 гривні 60 коп.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий Л.В. Нерушак

Судді В.Г. Бородійчук

В.О. Єльцов