Рішення

від 30.10.2019 по справі 524/8023/16-а

АВТОЗАВОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРЕМЕНЧУКА

Справа № 524/8023/16-а

Провадження №2-а/524/303/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.10.2019 року Автозаводський районний суд м. Кременчука в складі:

головуючого - судді Предоляк О.С.

при секретарі судового засідання - Бондаренко Н.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кременчуці адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Автозаводської районної ради м. Кременчука про стягнення середньої заробітної плати за час затримки виплати розрахункових сум при звільненні ,-

В С Т А Н О В И В :

19.10.2016 ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до виконавчого комітету Автозаводської районної ради м. Кременчука, в якому просив стягнути з виконавчого комітету Автозаводської районної ради м.Кременчука середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в період з 31.10.2013 по 15.10.2016р. (день подання позову) в сумі 179 299,15 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що під час його звільнення у жовтні 2013 року виконавчим комітетом Автозаводської районної ради м.Кременчука розрахунок по заробітній платі відповідачем проведено не в повному обсязі, а тому відповідно до статті 117 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) відповідач повинен виплатити середній заробіток за весь час затримки виплати розрахункових сум при звільненні.

Постановою Автозаводського районного суду д м Кременчука від 21.12.2016, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 09.02.2017, у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Верховного суду від 11.06.2019 року постанову Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 21 грудня 2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 9 лютого 2017 року в цій справі скасовано і направлено справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

В ході розгляду справи ОСОБА_1 подав заяву про збільшення позовних вимог. Просить стягнути середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в період з 31.10.2013 по 12.04.2017 (день проведення остаточного розрахунку ) в сумі 209 382, 90 грн.

Позивач ОСОБА_1 просить проводити розгляд справи за його відсутність.

Представник відповідача виконавчого комітету Автозаводської районної ради м. Кременчука у судове засідання не прибув.

Вивчивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 працював у відповідача на посаді завідуючого відділом архітектури та будівництва з 11.01.2011 по 31.10.2013.

У 2011-2012 році позивач отримав матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань у розмірі посадового окладу відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 №268 Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів .

У 2014 році позивач звернувся до Автозаводського районного суду м.Кременчука Полтавської області з позовами до виконавчого комітету Автозаводської районної ради м.Кременчука про визнання незаконною бездіяльності та зобов`язання нарахувати і виплатити йому матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань в розмірі середньомісячної заробітної плати за 2011 - 2012 роки.

Постановою Автозаводського районного суду м.Кременчука Полтавської області від 07.04.2014 у справі № 524/2527/14-а позов ОСОБА_1 задоволено. Зобов`язано виконавчий комітет Автозаводської районної ради м.Кременчука обчислити та виплатити ОСОБА_1 матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань у розмірі середньомісячної заробітної плати за 2011 рік, з урахуванням виплачених сум.

На виконання рішення суду виконавчий комітет Автозаводської районної ради м.Кременчука нарахував та виплатив ОСОБА_1 матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2011 рік у розмірі 829, 77 грн.

Постановою Автозаводського районного суду м.Кременчука Полтавської області від 28.05.2014 у справі № 524/2529/14-а задоволено позов ОСОБА_1 Визнано незаконними дії виконавчого комітету Автозаводської районної ради м.Кременчука в частині нарахування та виплати ОСОБА_1 матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань в 2012 році не в розмірі середньомісячної заробітної плати, як визначено в колективному договорі за 2010-2013 роки, а в розмірі посадового окладу. Зобов`язано виконавчий комітет Автозаводської районної ради м. Кременчука нарахувати та виплатити ОСОБА_1 матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань в розмірі середньомісячної заробітної плати за 2012 рік, з урахуванням виплаченої суми матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2012 рік.

На виконання постанови виконавчий комітет Автозаводської районної ради м.Кременчука нарахував ОСОБА_1 матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань в розмірі 1644, 41 грн., які виплатив лише 12.04.2017.

Посилаючись на несвоєчасну виплату позивачеві колишнім роботодавцем - виконавчим комітетом Автозаводської районної ради м.Кременчука, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, що призвело до недоотримання позивачем усіх належних йому сум розрахунку при звільненні, ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом про стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Відповідно до ст. 43 Конституції України право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Частиною 1 ст. 47 КЗпП України передбачено, що власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Згідно із частиною першою статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації провадиться в день звільнення.

Відповідно до приписів частини першої статті 117 КЗпП України у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, за відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що передбачений частиною першою статті 117 КЗпП України обов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

Отже, не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості із заробітної плати роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, а саме виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, тобто за весь період невиплати власником або уповноваженим ним органом належних працівникові при звільненні сум.

Таким чином, після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості із заробітної плати, роботодавець не звільняється від відповідальності, а саме виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного суду України №21-1765а-15 від 15 вересня 2015 року.

Повний розрахунок та виплату всіх належних позивачу сум заробітної плати стягнутих за вказаними вище рішеннями суду відповідач провів лише 12.04.2017.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позивач має право на нарахування та виплату середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 31.10.2013 по 12.04.2017 року

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України №13 від 24.12.1999 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі статті 117 Кодексу законів про працю України, стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

У разі непроведення розрахунку у зв`язку із виникненням спору про розмір належних до виплати сум вимоги про відповідальність за затримку розрахунку підлягають задоволенню у повному обсязі, якщо спір вирішено на користь позивача або такого висновку дійде суд, що розглядає справу. При частковому задоволенні позову працівника суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку з урахуванням спірної суми, на яку той мав право, частки, яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи.

При визначенні середньої заробітної плати слід виходити з того, що в усіх випадках, коли за чинним законодавством вона зберігається за працівниками підприємств, установ, організацій, це слід робити відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100 (з наступними змінами і доповненнями). Цей нормативний акт не застосовується лише тоді, коли середня заробітна плата визначається для відшкодування шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я, та призначення пенсії.

У відповідності до п.2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 р. № 100 (далі по тексту - Порядок № 100) обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.

Працівникові, який пропрацював на підприємстві, в установі, організації менше року, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактичний час роботи, тобто з першого числа місяця після оформлення на роботу до першого числа місяця, в якому надається відпустка або виплачується компенсація за невикористану відпустку.

У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

За приписами п.3 Порядку № 100 при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження включаються: основна заробітна плата; доплати і надбавки (за надурочну роботу та роботу в нічний час; суміщення професій і посад; розширення зон обслуговування або виконання підвищених обсягів робіт робітниками-почасовиками; високі досягнення в праці (високу професійну майстерність); умови праці; інтенсивність праці; керівництво бригадою, вислугу років та інші); виробничі премії та премії за економію конкретних видів палива, електроенергії і теплової енергії; винагорода за підсумками річної роботи та вислугу років тощо. Премії включаються в заробіток того місяця, на який вони припадають згідно з розрахунковою відомістю на заробітну плату. Премії, які виплачуються за квартал і більш тривалий проміжок часу, при обчисленні середньої заробітної плати за останні два календарні місяці, включаються в заробіток в частині, що відповідає кількості місяців у розрахунковому періоді. У разі коли число робочих днів у розрахунковому періоді відпрацьовано не повністю, премії, винагороди та інші заохочувальні виплати під час обчислення середньої заробітної плати за останні два календарні місяці враховуються пропорційно часу, відпрацьованому в розрахунковому періоді.

Усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.

У відповідності до п.5 Порядку № 100 нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Згідно з п.8 Порядку № 100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.

Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.

Зі змісту наведених норм вбачається, що на користь працівника, щодо якого мала місце несвоєчасність розрахунку при звільненні, підлягає стягненню сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні виходячи з кількості робочих днів протягом періоду такої затримки.

Як вбачається з матеріалів справи заробітна плата позивача за останні 2 місяці перед звільненням - серпень 2013 року - 7114, 41 грн., вересень 2013 року - 2993, 59 грн.,. а відтак, середньоденна заробітна плата становить 240, 67 грн. (7114,41+2993,59):(21+21), відповідно сума середнього заробітку, що підлягає стягненню, за період з 31.10.2013 по 12.04.2017 становить 209 382, 90 гривень(240,67х870)

Відповідно до ст.139 КАС України з відповідача на користь держави необхідно стягнути судовий збір.

Керуючись ст.ст. 116, 117 Кодексу законів про працю України, ст.ст. 241-246, 293 Кодексу адміністративного судочинства України ,-

П О С Т А Н О В И В:

Позов ОСОБА_1 до виконавчого комітету Автозаводської районної ради м. Кременчука про стягнення середньої заробітної плати за час затримки виплати розрахункових сум при звільненні - задовольнити.

Стягнути з виконавчого комітету Автозаводської районної ради м. Кременчука (Код ЄДРПОУ 05384726) на користь ОСОБА_1 , (рнокпп НОМЕР_1 ) середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 31.10.2013 по 12.04.2017 в сумі 209 382, 90 (двісті дев`ять тисяч триста вісімдесят дві 90 ) гривень

Стягнути з виконавчого комітету Автозаводської районної ради м. Кременчука (Код ЄДРПОУ 05384726) на користь держави судовий збір в сумі 2093,83 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Другого апеляційного адміністративного суду через Автозаводський районний суд м.Кременчука протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя: О.С. Предоляк