Ухвала

від 04.11.2019 по справі 191/3565/18

СИНЕЛЬНИКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 191/3565/18

Провадження № 2-з/191/25/19

У Х В А Л А

"04" листопада 2019 р.

Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді - Бондаренко Г.В.,

за участю секретаря - Лободи Т.О.,

розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі №191/3556/18 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу, -

В С Т А Н О В И В :

В провадженні Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу.

31.10.2019 року від позивача надійшла заява про забезпечення позову, в обґрунтування якої позивачка зазначила, що в провадженні суду знаходиться справа №191/3565/18 за заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу. Відповідач заборгував їй велику суму грошей. Вона неодноразово зверталася до відповідача з проханням повернути борг в добровільному порядку, однак врегулювати спір мирним шляхом не вдалося. Відповідач відмовився повертати їй борг, мотивуючи це відсутністю вільних коштів. Згідно інформаційної довідки від 10.10.2019 року про зареєстровані речові права на нерухоме майно відповідача відомо, що йому належить дві земельні ділянки. Правокористувачем однієї (кадастровий номер: 1224888500:01:001:0262), є Емфітевт: ОСОБА_3 . Інша земельна ділянка (кадастровий номер: 1224888500:01:001:0161), знаходиться в оренді у ТОВ ССДС-2000 . Від здачі в оренду землі відповідач щорічно отримує плату. У 2019 році вона склала 24 053 грн. Передача майна в емфітевзис та оренду не позбавляє права володіння нерухомим майном. Таким чином обидві земельні паї є власністю відповідача. З огляду на те, що уряд затвердив проект закону щодо ринку сільськогосподарських земель та спливає термін мораторію на продаж землі, існує загроза відчуження нерухомого майна відповідачем. Вважає, що у разі невжиття заходів до забезпечення позову вона не зможе реально захистити свої порушені права та отримати реальне задоволення своїх вимог в повному обсязі.

Просить суд:

- накласти арешт на земельну ділянку загальною площею 7,980 га, що розташована на території Шевченківської сільської ради, Синельниківського району, Дніпропетровської області, кадастровий номер: 1224888500:01:001:0262;

- заборонити правокористувачу ОСОБА_3 , що зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 , вчиняти дії пов`язані з передачею в оренду (власність, користування, суборенду) будь-які третій особі земельної ділянки площею 7,980 га, що розташована на території Шевченківської сільської ради, Синельниківського району, Дніпропетровської області, кадастровий номер: 1224888500:01:001:0262;

- накласти арешт на земельну ділянку загальною площею 9,64 га, що розташована на території Шевченківської сільської ради, Синельниківського району, Дніпропетровської області, кадастровий номер: 1224888500:01:001:0161;

- заборонити ТОВ ССДС-2000 (49130, Дніпропетровська область, м. Дніпро, Індустріальний район, вул.. Березинська, будинок 80, Код ЄДРПОУ 31265810), вчиняти дії пов`язані з передачею в оренду (власність, користування, суборенду) будь-які третій особі земельної ділянки площею 9,64 га, що розташована на території Шевченківської сільської ради, Синельниківського району, Дніпропетровської області, кадастровий номер: 1224888500:01:001:0161;

- зобов`язати ТОВ ССДС-2000 (49130, Дніпропетровська область, м. Дніпро, Індустріальний район, вул.. Березинська, будинок 80, Код ЄДРПОУ 31265810), призупинити виплату орендної плати за договором оренди землі, серія та номер: 040813102958, виданий 04.07.2008 року, видавник: ТОВ ССДС-2000 , договір про зміни та доповнення до Договору оренди земельної ділянки №040813102958 від 04.07.2008 року, серія та номер: 122488854000023, виданий 03.12.2012 року, видавник: ТОВ ССДС-2000 ; договір про зміни та доповнення до Договору оренди земельної ділянки зареєстрованого за №040813102958 від 04.07.2008 року та договору №122488854000023 від 03.12.2012 року, серія та номер: б/н, виданий 07.08.2015 року, видавник: ТОВ ССДС-2000 .

Вивчивши заяву про забезпечення позову, матеріали цивільної справи №191/3565/18, суд приходить до наступних висновків.

Згідно з ч. 1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з ч. 3, 5 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Точне і неухильне додержання судами України норм чинного законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову є необхідною умовою здійснення завдань цивільного судочинства, які полягають у справедливому, неупередженому та своєчасному розгляді й вирішенні цивільних справ із метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Пункт 1, 2 частини 1 ст. 150 ЦПК України передбачає, що позов забезпечується, в тому числі, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб та забороною вчиняти певні дії.

Згідно з ч.3 ст.150 ЦПК України, заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Одним із критеріїв обґрунтованості заяви є наявність причинного зв`язку між конкретним видом забезпечення позову, про який йдеться у відповідній заяві, та наслідком у формі потенційної загрози виконанню рішення суду.

Згідно із п.п. 4, 5, 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 № 9 Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову , розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб`єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.

Судом встановлено, що в провадженні Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області перебуває цивільна справа №191/3565/18 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору по даній цивільній справі є стягнення суми боргу за договором позики коштів від 17.10.2014 року.

Сума боргу відповідача перед позивачем, відповідно до уточнених позовних вимог складає 618 156, 46 грн., яка складається з: залишку основної суми боргу - 408 942, 47 грн., процентів від суми позики на рівні облікової ставки НБУ 164 962, 51 грн., 3 % річних - 44 251, 48 грн.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб, чи учасників процесу.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має також врахувати наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов`язаний з предметом позову, наскільки він співмірний позовній вимозі, і яким чином цей захід фактично реалізує мету його вжиття.

Однак, в клопотанні про забезпечення позову, позивачем не обґрунтовано належними та достовірними доказами необхідність та доцільність застосування заходів забезпечення позову, матеріали додані до клопотання не містять відомостей стосовно ринкової вартості земельних ділянок та доказів щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову. В заяві зазначені лише посилання на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення, без наведення відповідного обґрунтування, що не може бути достатньою підставою для задоволення відповідної заяви (аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 21.11.2018 року у справі №752/6255/18).

Як вбачається з інформаційної довідки від 10.10.2019 року про зареєстровані речові права на нерухоме майно ОСОБА_4 , йому належить дві земельні ділянки:

1)земельна ділянка загальною площею 7,980 га, що розташована на території Шевченківської сільської ради, Синельниківського району, Дніпропетровської області, кадастровий номер: 1224888500:01:001:0262, яка на підставі договору про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (договір емфітевзису) від 19.02.2015 року перебуває у правокористуванні у ОСОБА_3 ;

2)земельна ділянка загальною площею 9,64 га, що розташована на території Шевченківської сільської ради, Синельниківського району, Дніпропетровської області, кадастровий номер: 1224888500:01:001:0161, яка перебуває в оренді ТОВ ССДС-2000 на підставі договору оренди землі від 04.07.2008 року (зі змінами та доповненнями), строк дії 31.12.2056 р. .

Тобто, зазначені земельні ділянки перебувають у користуванні та оренді у третіх осіб.

Крім того, відповідно до п. 15 розділу Х Перехідні положення Земельного кодексу України до набрання чинності законом про обіг земель сільськогосподарського призначення, але не раніше 1 січня 2020 року, не допускається:

а) купівля-продаж земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної та комунальної власності, земель, що перейшли до комунальної власності відповідно до пункту 21цього розділу або передані до комунальної власності відповідно до статті 14-1 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)", крім вилучення (викупу) їх для суспільних потреб;

б) купівля-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок і зміна цільового призначення (використання) земельних ділянок, які перебувають у власності громадян та юридичних осіб для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, земельних ділянок, виділених в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) для ведення особистого селянського господарства, а також земельних часток (паїв), крім передачі їх у спадщину, обміну (міни) відповідно до частини другої статті 37 -1 цього Кодексу земельної ділянки на іншу земельну ділянку з однаковою нормативною грошовою оцінкою або різниця між нормативними грошовими оцінками яких становить не більше 10 відсотків та вилучення (викупу) земельних ділянок для суспільних потреб, а також крім зміни цільового призначення (використання) земельних ділянок з метою їх надання інвесторам - учасникам угод про розподіл продукції для здійснення діяльності за такими угодами.

Купівля-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок та земельних часток (паїв), визначених підпунктами "а" та "б" цього пункту, запроваджується за умови набрання чинності законом про обіг земель сільськогосподарського призначення, але не раніше 1 січня 2020 року, в порядку, визначеному цим Законом.

Угоди (у тому числі довіреності), укладені під час дії заборони на купівлю-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок та земельних часток (паїв), визначених підпунктами "а" та "б" цього пункту, в частині їх купівлі-продажу та іншим способом відчуження, а так само в частині передачі прав на відчуження цих земельних ділянок та земельних часток (паїв) на майбутнє є недійсними з моменту їх укладення (посвідчення).

З зазначеного вище вбачається, що в Україні діє мораторій на продаж земель сільськогосподарського призначення, власник не зможе в період дії мораторію добровільно відчужити земельну ділянку.

Позивач не надала суду доказів того, що відсутність арешту належних відповідачу земельних ділянок, які не є предметом спору, може утруднити виконання рішення суду в період дії мораторію.

Суд вважає, що сам по собі факт пред`явлення позову про стягнення боргу не може бути безумовною підставою для забезпечення позову в спосіб визначений позивачем. Неможливість виконання рішення суду, у разі задоволення позову, без забезпечення позову у такий спосіб заявником не доведено.

Крім того, забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельні ділянки може порушити права та інтереси третіх осіб.

Суд звертає увагу на те, що земельна ділянка загальною площею 7,980 га, яка розташована на території Шевченківської сільської ради, Синельниківського району, Дніпропетровської області, кадастровий номер: 1224888500:01:001:0262, перебуває в користуванні у ОСОБА_3 на підставі договору емфітевзису від 19.02.2015 року. Отже , цей договір був укладений ще до настання дати виконання договору позики, який був укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 і мав бути виконаний відповідачем до 30.09.2015 року.

Крім того, судом встановлено, що земельна ділянка загальною площею 9,64 га, яка розташована на території Шевченківської сільської ради, Синельниківського району, Дніпропетровської області, кадастровий номер: 1224888500:01:001:0161 перебуває в оренді ТОВ ССДС-2000 на підставі договору оренди землі від 04.07.2008 року (зі змінами та доповненнями), строк дії 31.12.2056 р.

Отже, цей договір оренди був укладений 04.07.2008 року, тобто до укладення договору позики ОСОБА_1 та ОСОБА_2 17.10.2014 р. зі строком виконання відповідачем до 30.09.2015 року.

Слід зазначити, що статтею 124 Конституції України визначено принцип обов`язковості судових рішень, який з огляду на положення статей 2, 18, 153 ЦПК України поширюється також на ухвалу суду про забезпечення позову. При цьому відповідно до частини третьої статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 №ETS N 005 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини ). У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Частина 1 статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлює, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. За змістом наведеного, жодне з положень Конвенції не може бути витлумачене як таке, що легітимізує набуття права власності одним суб`єктом за рахунок протиправного позбавлення майнового права іншого суб`єкта, із відмовою, до того ж, у можливості захисту порушеного права. Кожен, чиї права та свободи було порушено має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження (Статті 13 і 14 Конвенції).

Окрім національного законодавства, також і прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що, реалізуючи п.1ст. 6 Конвенції Про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом з тим, Європейський суд зазначає, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним (Рішення Суду у справі Жоффре де ля Прадель проти Франції від 16 грудня 1992 року).

Відповідно до п.п. 166 168 рішення Європейського Суду з прав людини від 23.01.2014 (заява № 19336/04) Справа East/West Alliance Limited проти України , перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним.

Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі Пантелеєнко проти України зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі Дорани проти Ірландії Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття ефективний засіб передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі Н. проти Нідерландів , ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

При вирішенні справи Каіч та інші проти Хорватії (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Таким чином, Держава Україна несе обов`язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. При чому обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

Як вбачається зі змісту заяви про забезпечення позову, в обґрунтування необхідності забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельні ділянки, заборону вчинення дій пов`язаних з передачею в оренду (власність, користування, суборенду) будь-якій третій особі земельних ділянок, зобов`язання призупинити виплату орендної плати, позивач зазначає, що таким чином вона буде мати можливість забезпечити належне та своєчасне виконання рішення суду про стягнення суми боргу у розмірі 618 156, 46 грн. з відповідача.

У поданій заяві про забезпечення позову позивачка лише зазначила про те, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, вона не зможе реально захистити свої порушені права та отримати реальне задоволення своїх вимог у повному обсязі, не навівши достатніх підстав для вжиття заходів забезпечення позову саме шляхом накладення арешту на земельні ділянки та заборони будь - яким особам у будь - який спосіб вчиняти будь - які дії щодо зазначених земельних ділянок.

Тому суд дійшов до висновку, що стороною позивача не доведено наявності реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду при задоволенні даного позову та не надано доказів щодо того, що відповідач намагається відчужити належне йому майно.

Заборона вчиняти дії щодо користування та розпорядження нерухомим майном є одним із заходів, які призводять до суворих обмежень для власника та вказані дії можуть призвести до порушень конституційних прав , як відповідача по справі так і третіх осіб у яких виникли права на ці земельні ділянки , отже, забезпечення позову в запропонований позивачем спосіб, на думку суду, не є співмірними із заявленими позовними вимогами.

Враховуючи викладене вище, а також проаналізувавши зазначені норми, в контексті викладених обставин, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення даної заяви, з огляду на те, що на підтвердження своїх доводів, позивачем не надано переконливих доказів в обґрунтування такої заяви та доказів наявності очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у даній справі та неможливості захисту прав, свобод та інтересів без вжиття заходів забезпечення позову у запропонований позивачем спосіб, а відтак заява є необґрунтованою, в зв`язку з чим в її задоволенні слід відмовити.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 149-154, 259, 260 ЦПК України, -

У Х В А Л И В:

В задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі №191/3556/18 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу - відмовити.

На ухвалу протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення до Дніпровського апеляційного суду через Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області може бути подано апеляційну скаргу.

У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається до апеляційного суду Дніпропетровської області через Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення копії ухвали.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, якщо ухвала не буде скасована, вона набирає законної сили після закінчення розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Г. В. Бондаренко