Рішення

від 23.01.2009 по справі 2о-32/09

МАЛИНОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 2о-32/09

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2009р.

Малиновський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого - судді Вербицької Н.В.,

за участю секретаря судового засідання - Солтис О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні м. Одеси справу за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту належності правоустановчого документу, за участю зацікавленої особи - Сьомої одеської державної нотаріальної контори, -

ВСТАНОВИВ:

До Малиновського районного суду м. Одеси звернулась ОСОБА_1 з заявою про встановлення факту належності ОСОБА_2 ОСОБА_3 заповіту, виданого від імені ОСОБА_4. Заявниця вказує, що вона не може прийняти у спадщину майно у вигляді квартири АДРЕСА_1 після смерті свого дядька - ОСОБА_2, оскільки в заповіті його прізвище вказано як «Мєдвєдкж», а в свідоцтві про смерть - «Медведюк». У зв'язку з чим заявниця звернулась до суду та наполягала на задоволенні заяви.

Зацікавлена особа - Сьома одеська державна нотаріальна контора - надіслала суду лист, в якому просить слухати справу у їх відсутності.

Суд, оглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення заявниці, показання свідків, вважає можливим задовольнити заяву на підставі наступного.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 256 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по-батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з ім'ям, по-батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.

В судовому засіданні встановлено, що є неспівпадіння в написанні прізвища ОСОБА_2 в його свідоцтві про смерть, де вказано «Медведюк», та в правовстановлюючому документі -заповіті, де вказано «Медведюк». Враховуючи такі неспівпадіння спадкоємець за заповітом ОСОБА_1 не може отримати Свідоцтво про право на спадщину на майно, що підтверджується відповіддю від 21.11.2008р. № 6523 Сьомої одеської державної нотаріальної контори.

Відповідно до п. 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03.1995р. «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» при розгляді справи про встановлення відповідно до п.6 ст.256 ЦПК факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, зазначені в документі, не збігаються з ім'ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, вказаними у свідоцтві про народження або в паспорті, у тому числі, факту належності правовстановлюючого документа, в якому допущені помилки у прізвищі, імені, по батькові або замість імені чи по батькові зазначені ініціали суд повинен запропонувати заявникові подати докази про те, що правовстановлюючий документ належить йому і що організація, яка видала документ, не має можливості внести до нього відповідні виправлення. Разом з тим, цей порядок не застосовується, якщо виправлення в таких документах належним чином не застережені або ж їх реквізити нечітко виражені внаслідок тривалого використання, неналежного зберігання, тощо. Це є підставою для вирішення питання про встановлення факту, про який йдеться в документі, відповідно до чинного законодавства.

Враховуючи те, що питання встановлення факту належності правовстановлюючого документу, вирішується у відношенні особи, яка померла, що унеможливлює внесення виправлень нотаріусом у заповіт, суд, при винесенні рішення, бере до уваги наявні докази в справі, пояснення сторін та свідків.

З матеріалів справи вбачається, що в Свідоцтві від 01.09.1995р. про право власності на житло - квартиру АДРЕСА_1 - зазначено прізвище власника ОСОБА_2. Таке ж написання прізвища вбачається в Свідоцтві про смерть ОСОБА_2, померлого 28.08.2008р., про що зроблений актовий запис № 6939 Першим відділом реєстрації актів цивільного стану Приморського районного управління юстиції м. Одеси.

Встановлено, що померлий ОСОБА_2 ще при житті склав заповіт на ім'я своєї племінниці ОСОБА_5 - заявниці в справі, яка була присутня з ним при складанні заповіту. За часів життя ОСОБА_2 заявниця підтримувала стосунки з померлим, спілкувалась часто, допомагала. Крім неї, у померлого не було ніяких родичів, з якими б він спілкувався. Про те, що ОСОБА_2 заповідає своє майно ОСОБА_1, було відомо родичам ОСОБА_1 ще задовго до його смерті. Вищевикладені обставини в судовому засіданні підтвердили зять заявниці - ОСОБА_6 та син - ОСОБА_7

Аналізуючи матеріали справи, відповідні записи в наданих документах, пояснення заявниці та свідків, суд вважає це достатніми підставами для встановлення факту належності ОСОБА_2, померлому 28.08.2008р., заповіту від 18.05.2000р., зареєстрованому в реєстрі № 3-1593 державним нотаріусом Третьої одеської державної нотаріальної контори, виданого від імені спадкодавця ОСОБА_2.

Керуючись п. 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03.1995р. «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» ст.ст. 10, 11, 60, 174, 209, 213-215, 256 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_5 задовольнити.

Встановити факт належності ОСОБА_2, померлому 28.08.2008р., заповіту від 18.05.2000р., виданого від імені ОСОБА_2 та зареєстрованому в реєстрі № 3-1593 державним нотаріусом Третьої одеської державної нотаріальної контори ОСОБА_8

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.

Головуючий                                                                                                            Н.В.Вербнцька