Постанова

від 11.11.2019 по справі 913/642/18

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2019 року

м. Київ

Справа № 913/642/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Берднік І.С. - головуючого, Міщенка І.С., Сухового В.Г.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Компанії Мендон С.А.

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 07.08.2019 (у складі колегії суддів: Сіверін В.І. (головуючий), Терещенко О.І., Склярук О.І.)

та рішення Господарського суду Луганської області від 14.05.2019 (суддя Корнієнко В.В.)

у справі № 913/642/18

за позовом Департаменту комунальної власності, земельних та майнових відносин Луганської обласної державної адміністрації

до Товариства з обмеженою відповідальністю Євро Полімер Компаунд , Компанії Мендон С.А.

про визнання недійсним договору іпотеки та скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно;

за зустрічним позовом Компанії Мендон С.А.

до Луганської обласної ради, Департаменту комунальної власності, земельних та майнових відносин Луганської обласної державної адміністрації, Луганської обласної державної адміністрації (обласна військово-цивільна адміністрація)

про визнання права власності на нерухоме майно,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2018 року Департамент комунальної власності, земельних та майнових відносин Луганської обласної державної адміністрації (далі - Департамент) звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Євро Полімер Компаунд (далі - ТОВ Євро Полімер Компаунд ), Компанії Мендон С.А. , у якому просив визнати недійсним договір іпотеки від 16.04.2010 реєстраційний № 626, укладений між відповідачами; скасувати державну реєстрацію права власності на нерухоме майно - приміщення аптеки, загальною площею 506,8 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що рішенням Господарського суду Луганської області від 23.12.2010 у справі № 11/253пн (8/103пн) встановлено факт вибуття нежитлового вбудованого приміщення площею 352,7 кв. м за адресою: АДРЕСА_1, з власності Луганської обласної ради поза волею власника; цим судовим рішенням, зокрема, визнано право спільної комунальної власності за територіальними громадами сіл, селищ, міст Луганської області в особі Луганської обласної ради на зазначене приміщення та зобов`язано ТОВ Євро Полімер Компаунд повернути згадане майно на користь територіальної громади.

Нежитлове вбудоване приміщення площею 352,7 кв. м за адресою: АДРЕСА_1, входить до складу приміщення загальною площею 506,8 кв. м за наведеною адресою, яке незаконно за оспорюваним договором іпотеки від 16.04.2010 було передано ТОВ Євро Полімер Компаунд в іпотеку Компанії Мендон С.А. , а в подальшому на підставі цього договору Компанія Мендон С.А. зареєструвала право власності на це приміщення.

Оскільки ТОВ Євро Полімер Компаунд не мало законних підстав для укладення оспорюваного договору іпотеки щодо спірного майна, а наявність у Реєстрі права власності на нерухоме майно запису щодо реєстрації права власності на приміщення площею 506,8 кв. м за наведеною адресою за Компанією Мендон С.А. порушує законні майнові права та інтереси позивача, Департамент, який відповідно до Закону України Про військово-цивільні адміністрації та Положення про Департамент здійснює повноваження щодо управління майном об`єктів права спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Луганської області, звернувся до суду з відповідним позовом.

Компанія Мендон С.А. проти позову заперечила та звернулася до суду із зустрічним позовом до Луганської обласної ради, Департаменту, Луганської обласної державної адміністрації (обласна військово-цивільна адміністрація) про визнання права власності на приміщення площею 158,6 кв. м за адресою: АДРЕСА_1.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що Компанія Мендон С.А. є власником приміщення аптеки за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 506,8 кв. м, реєстраційний номер майна 6888439, що підтверджується відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно. У зв`язку з реконструкцією цього приміщення за заявою компанії рішенням Сєвєродонецької міської ради від 29.06.2017 № 318 зазначене приміщення було розділено та присвоєно дві нові адреси: АДРЕСА_1 і АДРЕСА_1. Отже, незважаючи на інформацію, наявну у реєстрах щодо спірного об`єкта нерухомості, наразі компанія користується та є законним власником приміщення аптеки, загальною площею 158,6 кв. м, по АДРЕСА_1. Оскільки у Департаменту є сумніви щодо правомірності набуття компанією спірного майна Компанія Мендон С.А. звернулася до суду із зустрічним позовом в порядку, передбаченому статтею 392 Цивільного кодексу України (далі - ЦК).

Рішенням Господарського суду Луганської області від 14.05.2019 у задоволенні позову Департаменту та зустрічного позову Компанії Мендон С.А. відмовлено.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні первісного позову, виходив із того, що вимоги про визнання недійсним договору іпотеки та про скасування державної реєстрації права власності не можуть захистити права позивача (як власника майна), отже, Департаментом обрано неналежний спосіб захисту свого права, оскільки спірне майно як було у володінні та користуванні Компанії Мендон С.А. (або інших осіб), так і залишиться навіть у разі задоволення позову. Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, суд дійшов висновку, що з урахуванням положень пункту 3 частини 1 статті 388 ЦК, статті 330 ЦК відсутні законні підстави для набуття права власності на спірне майно за добросовісним набувачем - Компанією Мендон С.А. .

Східний апеляційний господарський суд за наслідками розгляду апеляційної скарги Компанії Мендон С.А. постановою від 07.08.2019 рішення Господарського суду Луганської області від 14.05.2019 залишив без змін, погодившись з висновками суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для задоволення зустрічного позову.

Не погоджуючись із висновками судів першої та апеляційної інстанцій, у серпні 2019 року Компанія Мендон С.А. подала касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Господарського суду Луганської області від 14.05.2019 у частині відмови в задоволенні зустрічного позову, постанову Східного апеляційного господарського суду від 07.08.2019 у повному обсязі та ухвалити нове рішення, яким зустрічний позов задовольнити.

Касаційну скаргу Компанія Мендон С. А. обґрунтовує, зокрема, тим, що при вирішенні спору за зустрічними позовними вимогами судами попередніх інстанцій неправильно застосовано положення статті 330 ЦК та не застосовано положення статті 392 ЦК; не в повному обсязі з`ясовано обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, оскільки поза увагою судів залишилося те, що компанія є фактичним власником об`єкта нерухомого майна площею 158,6 кв. м, яке є предметом зустрічного позову, при цьому жодним судовим рішенням, у тому числі у справі № 11/253пн (8/103пн), таке майно не витребовувалося. З огляду на те, що документ, який посвідчував право власності попереднього власника на частку приміщення площею 348,3 кв. м у загальному приміщенні площею 506,8 кв. м визнано недійсним у судовому порядку, створилася правова невизначеність щодо приміщення площею 158,6 кв. м, оскільки жодного правовстановлюючого документа на це приміщення не існує і не може бути отримано у позасудовому порядку.

Департамент і Луганська обласна державна адміністрація-Луганська обласна військово-цивільна адміністрація у відзивах на касаційну скаргу зазначають про правильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні справи в частині зустрічних позовних вимог, тому просять залишити оскаржені судові рішення без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти неї, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій установлено, що в процесі розмежування державного майна України Луганська обласна рада станом на 29.02.1992 набула право власності (комунальна власність області) на нежитлове приміщення площею 352,7 кв. м, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 (у подальшому цьому приміщенню було присвоєно номер будинку 15/356).

30.07.1999 Фонд комунального майна Сєвєродонецької міської ради Луганської області за договором купівлі-продажу № 7/99 продав зазначене нежитлове приміщення загальною площею 352,7 кв. м (як комунальну власність м. Сєвєродонецька) Товариству з обмеженою відповідальністю СП Здоров`я (далі - ТОВ СП Здоров`я ).

Відповідно до рішення виконавчого комітету Сєвєродонецької міської ради від 27.01.2009 № 161 Про об`єднання двох суміжних нежитлових приміщень, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , та зміну їх функціонального призначення на аптеку приміщення площею 352,7 кв. м увійшло до складу приміщення загальною площею 506,8 кв. м і на підставі рішення виконавчого комітету Сєвєродонецької міської ради від 30.03.2010 № 587 цьому приміщенню було присвоєно нову адресу: АДРЕСА_1 .

03.02.2009 виконавчим комітетом Сєвєродонецької міської ради ТОВ СП Здоров`я видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно - приміщення аптеки літ А-1, а,а-2,а-3, Пд, загальною площею 506,8 кв. м, що знаходиться за наведеною адресою, до складу якого увійшло і приміщення площею 352,7 кв. м.

10.02.2009 ТОВ СП Здоров`я за договором купівлі-продажу реєстровий № 381 продало зазначене нежитлове приміщення громадянину ОСОБА_2 .

У подальшому це майно неодноразово відчужувалося та 25.03.2010 було придбано ТОВ Євро Полімер Компаунд за договором купівлі-продажу, посвідченим 25.03.2010 приватним нотаріусом Сєвєродонецького міського нотаріального округу, реєстровий № 594.

У справі, яка розглядається, судами попередніх інстанцій установлено, що наведені обставини встановлено рішенням Господарського суду Луганської області від 23.12.2010 у справі № 11/253пн(8/103пн), яке набрало законної сили, і відповідно до частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) не підлягають доказуванню.

Так, рішенням Господарського суду Луганської області від 23.12.2010 у справі № 11/253пн(8/103пн) задоволено позов Луганської обласної ради. Визнано за територіальними громадами сіл, селищ, міст Луганської області в особі Луганської обласної ради право спільної комунальної власності на нежитлове вбудоване приміщення площею 352,7 кв. м, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 . Визнано недійсним договір № 7/99 купівлі-продажу комунального майна нежитлового приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , що складається з приміщення та підвалу, загальною площею 352,7 кв. м, укладений 30.07.1999 між Фондом комунального майна Сєвєродонецької міської ради Луганської області та ТОВ СП Здоров`я . Зобов`язано ТОВ Євро Полімер Компаунд повернути на користь територіальної громади сіл, селищ, міст Луганської області в особі Луганської обласної ради вбудоване нежитлове приміщення площею 352,7 кв. м, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .

Під час розгляду у судах справи 11/253пн(8/103пн) ТОВ Євро Полімер Компаунд , яке придбало нежитлове приміщення площею 506,8 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 , за договором купівлі-продажу від 25.03.2010, передало зазначене приміщення в іпотеку Компанії Мендон С.А. на підставі договору іпотеки від 16.04.2010 реєстровий № 626, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Белугіною В.Л.

За змістом пункту 1.1 договору іпотеки від 16.04.2010 цей договір забезпечує вимогу Іпотекодержателя (Компанії Мендон С.А. ), що випливає з позикової угоди від 12.04.2006 № 120406, укладеної між Іпотекодержателем та Іпотекодавцем (ТОВ Євро Полімер Компаунд ), за умовами якої Іпотекодавець зобов`язався до 31.12.2010 повернути Іпотекодержателю кредит у розмірі 200 000,00 доларів США, проценти за користування кредитом, комісії та інш.

Предметом договору іпотеки є нерухоме майно - приміщення аптеки, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та належить Іпотекодавцю на підставі договору купівлі-продажу приміщення аптеки, посвідченого приватним нотаріусом Сєвєродонецького міського нотаріального округу Єпіфанцевою Н.В. 25.03.2010 за реєстровим № 594 (пункт1.2 договору).

Відповідно до підпункту 2.1.1 пункту 2.1 договору іпотеки ТОВ Євро Полімер Компаунд гарантувало, що до моменту укладення цього договору судового спору відносно предмету іпотеки немає, він під забороною (арештом), заставою не перебуває.

У пункті 5.2 договору іпотеки встановлено, що Іпотекодержатель набуває право звернути стягнення на предмет іпотеки при повному або частковому неповерненні у встановлений строк суми кредиту або суми процентів та інших платежів.

Згідно з підпунктом 5.3.3 пункту 5.3 договору іпотеки звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється, крім іншого, шляхом передачі Іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов`язань в порядку, встановленому статтею 37 Закону України Про іпотеку .

Компанія Мендон С.А. зазначала, що внаслідок невиконання ТОВ Євро Полімер Компаунд своїх зобов`язань за договором позики, компанія як іпотекодержатель звернула стягнення на предмет іпотеки та набула право власності на нежитлове приміщення площею 506,8 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 .

18.02.2011 у Реєстрі прав власності на нерухоме майно за Компанією Мендон С.А. зареєстроване право власності на приміщення аптеки загальною площею 506,8 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер майна: 6888439; підстава виникнення права власності: договір іпотеки, ВММ № 804097,804098/ р. № 626, 16.04.2010, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Белугіна В.Л.

У подальшому Сєвєродонецькою міською радою за результатами розгляду звернення Компанії Мендон С.А. 29.06.2017 було прийнято рішення № 318 Про визначення адрес частинам приміщення аптеки, розташованої по АДРЕСА_1 , за змістом якого приміщенню аптеки загальною площею 348,3 кв. м присвоєно адресу: АДРЕСА_1 , а приміщенню аптеки загальною площею 158,6 кв. м присвоєно адресу: АДРЕСА_1 .

Також судами установлено, що згідно з Інформаційною довідкою, сформованою 14.11.2018 за № 145329888, у Реєстрі прав власності на нерухоме майно наявні відомості про те, що приміщення аптеки загальною площею 506,8 кв. м, реєстраційний № майна 6888439, за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровано 18.02.2011 за Компанією Мендон С.А. , форма власності: приватна; підстава виникнення права власності; договір іпотеки, ВММ № 804097,804098/ р. № 626, 16.04.2010, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Белугіна В.Л.

Разом із тим у цій же довідці міститься інформація про те, що відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за Територіальною громадою сіл, селищ, міст Луганської області в особі Луганської обласної ради 03.12.2013 зареєстровано право комунальної власності на приміщення аптеки загальною площею 352,7 кв. м, реєстраційний № майна 239096144129, за адресою: АДРЕСА_1 ; підстава виникнення права власності: рішення Господарського суду Луганської області від 23.12.2010 № 11/253пн(8/103пн).

У справі, яка розглядається, суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову Департаменту, який відповідно до Закону України Про військово-цивільні адміністрації та Положення про Департамент здійснює повноваження щодо управління майном об`єктів права спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Луганської області, про визнання недійсним договору іпотеки від 16.04.2010 реєстраційний № 626, укладеного між відповідачами у справі, та скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно - приміщення аптеки, загальною площею 506,8 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 , з підстав обрання позивачем неналежного способу захисту свого права.

Судове рішення першої інстанції у частині вирішення позовних вимог за первісним позовом Департаменту сторонами у справі не оскаржувалося.

Предметом касаційного перегляду у справі, яка розглядається, є судові рішення першої та апеляційної інстанцій у частині вирішення зустрічних позовних вимог Компанії Мендон С.А. про визнання права власності на нерухоме майно.

Статтею 15 ЦК передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Наведена норма визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язано із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

За змістом статті 16 ЦК кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання права.

Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

При вирішенні спору суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Компанією Мендон С.А. обрано такий спосіб судового захисту як визнання права власності на приміщення площею 158,6 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 , з підстав, передбачених статтею 392 ЦК.

Відповідно до статті 392 ЦК власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

За змістом цієї норми позивачем у позові про визнання права власності є власник індивідуально визначеного майна, право якого оспорюється або не визнається іншою особою. Позов про визнання права власності на майно подається власником тоді, коли в інших осіб виникають сумніви щодо належності йому цього майна, коли створюється неможливість реалізації позивачем свого права власності через наявність таких сумнівів чи внаслідок втрати правовстановлюючих документів. Передумовою для застосування статті 392 ЦК є відсутність іншого, окрім зазначеного, шляху для відновлення порушеного права.

Разом із тим слід зазначити, що за змістом частини 5 статті 11 ЦК цивільні права і обов`язки можуть виникати з рішення суду лише у випадках, встановлених актами цивільного законодавства.

Вирішуючи спір про визнання права власності на підставі статті 392 ЦК, слід враховувати, що за змістом цієї норми судове рішення не породжує право власності, а лише підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності.

Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду України від 23.12.2014 у справі № 3-191гс14, від 06.07.2016 у справі № 3-576гс16, у постановах Верховного Суду від 02.05.2018 у справі № 914/904/17, від 27.06.2018 у справі № 904/8186/17, від 21.11.2018 у справі № 920/615/16, від 04.09.2019 у справі № 903/729/16.

Отже, передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності у судовому порядку, зокрема у визначений спосіб, є наявність підтвердженого належними доказами права власності особи щодо майна, право власності на яке оспорюється або не визнається іншою особою, а також підтверджене належними доказами порушення (невизнання або оспорювання) цього права на спірне майно.

Компанія Мендон С.А. , звертаючись із вимогами про визнання права власності на приміщення площею 158,6 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 , як підставу набуття права власності навела обставини, за якими відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності у компанії виникло право власності на об`єкт нерухомого майна реєстраційний № 6888439 (приміщення аптеки загальною площею 506,8 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 ) на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 18.02.2011. При цьому, за твердженням позивача за зустрічним позовом, жоден із правовстановлюючих документів на приміщення аптеки на час подання зустрічного позову недійсним не визнавався, а запис про реєстрацію права власності скасовано не було.

Разом із тим, як установлено судами попередніх інстанцій, до складу приміщення загальною площею 506,8 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 , входить нежитлове вбудоване приміщення площею 352,7 кв. м, право комунальної власності на яке визнано за територіальними громадами сіл, селищ, міст Луганської області в особі Луганської обласної ради відповідно до рішення Господарського суду Луганської області від 23.12.2010 у справі № 11/253пн(8/103пн) і це право зареєстровано у встановленому законом порядку.

При цьому будь-яких обставин, які б свідчили про те, що право власності Компанії Мендон С.А. щодо решти приміщення зі складу приміщення загальною площею 506,8 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 , оспорюється або не визнається відповідачами за зустрічним позовом судами попередніх інстанцій встановлено не було, а позивачем за зустрічним позовом належними та допустимими доказами не підтверджено порушення відповідачами цього права на частину такого майна.

Водночас судами встановлено, що позивач за зустрічним позовом протягом розгляду справи наголошував на тому, що Компанія Мендон С.А. фактично користується приміщенням площею 158,6 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 , вимоги щодо визнання права власності на яке є предметом зустрічного позову, проте, жодних обставин, які є необхідною умовою для застосування передбаченого статтею 392 ЦК правового механізму відновлення порушеного права власності саме на це приміщення судами попередніх інстанцій також встановлено не було, а матеріали справи не містять доказів, які підтверджують наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, саме щодо приміщення площею 158,6 кв. м за наведеною адресою.

Доводи Компанії Мендон С .А. , наведені у касаційній скарзі, стосовно того, що правовстановлюючий документ, який посвідчував право власності попереднього власника на частину приміщення в загальному приміщенні 506,8 кв. м, визнано недійсним у судовому порядку (справа № 11/253пн(8/103пн), тобто фактично втрачено, що є підставою для застосування до спірних правовідносин положень статті 392 ЦК, відхиляються судом касаційної інстанції, оскільки визнання правочину недійсним у судовому порядку з підстав його невідповідності вимогам закону не є тотожним втраті особою документа, який посвідчує його право власності на майно, оскільки відповідно до частини 1 статті 216 ЦК недійсний правочин, предметом якого було відповідне майно, не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Крім того, матеріали справи не містять жодних цивільно-правових угод, а також документів, що посвідчують право власності позивача за зустрічним позовом на приміщенням площею 158,6 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 , та його державної реєстрації, що не заперечується і самим скаржником, тому відсутні правові підстави для задоволення позову на підставі статті 392 ЦК.

Разом із тим слід зауважити, що встановлена судами відсутність підстав для задоволення позову не є обмеженням права позивача за зустрічним позовом на судовий захист, а є наслідком недоведеності останнім порушення права, за захистом якого відбулося звернення до суду з відповідним позовом, оскільки можливості виникнення права власності за рішенням суду у цьому випадку не передбачено, а стаття 392 ЦК, у якій ідеться про визнання права власності, не породжує, а підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює його, чого у цій справі встановлено не було.

За змістом частин 1, 2 статті 300 ГПК, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Зважаючи на межі перегляду справи судом касаційної інстанції, передбачені статтею 300 ГПК, доводи касаційної скарги стосовно того, що для фактичного виконання судового рішення у справі № 11/253пн(8/103пн) між сторонами у справі має бути укладено договір про поділ приміщення площею 506,8 кв. м, однак за обставин, які склалися, укладення такого договору є неможливим, відхиляються судом касаційної інстанції, оскільки зазначені обставини не є предметом доказування у даній справі.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 308 ГПК суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

Статтею 311 ГПК визначено, що підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Ураховуючи наведене, мотивувальні частини рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції слід змінити, виклавши їх в редакції даної постанови.

Водночас колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність правових підстав для задоволення зустрічних позовних вимог Компанії Мендон С.А. , тому резолютивні частини рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції підлягають залишенню без змін.

З огляду на те, що судом касаційної інстанції не змінено судові рішення в частині остаточного їх висновку по суті позовних вимог, тому розподіл судових витрат за розгляд касаційної скарги, відповідно до частини 14 статті 129 ГПК, не здійснюється.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 311, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Компанії Мендон С.А. задовольнити частково.

2. Змінити мотивувальні частини постанови Східного апеляційного господарського суду від 07.08.2019 та рішення Господарського суду Луганської області від 14.05.2019 у частині вирішення зустрічного позову Компанії Мендон С.А. у справі № 913/642/18, виклавши їх в редакції даної постанови, в решті залишити в силі.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.С. Берднік

Судді: І.С. Міщенко

В.Г. Суховий