Ухвала

від 18.11.2019 по справі 467/1504/17

АРБУЗИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 467/1504/17

6/467/89/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.11.2019 року Арбузинський районний суд Миколаївської області у складі:

головуючого - судді Кологривої Т.М.

секретаря судового засідання Романенко Т.І.

державного виконавця Шевченка В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Арбузинка подання заступника начальника Арбузинського районного відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Миколаївській області про обмеження виїзду за кордон особи, яка має на виконанні зобов`язання, покладені на неї

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2019 року заступник начальника Арбузинського районного відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Миколаївській області Шевченко В.М. звернувся до суду з поданням, в якому просить тимчасово обмежити у праві виїзду за кордон ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , посилаючись на те, що на виконанні у відділі ДВС знаходиться виконавчий лист № 467/1504/17, виданий 18.06.2018 року Арбузинським районним судом Миколаївської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь прокуратури Миколаївської області судового збору у розмірі 9727 грн. 75 к.

Вказує, що шляхом здійсненої державним виконавцем перевірки через Пенсійний фонд України та Державну фіскальну службу України було встановлено, що боржник не має майна, яке належить йому на праві власності, має рахунки в АТ Універсал Банк , однак кошти по рішенню суду не сплачує, неодноразово перетинав державний кордон України, має закордонний паспорт для виїзду за кордон серії НОМЕР_1 .

Мотивуючи свої вимоги тим, що рішення на сьогоднішній день не виконано, будь-яких дій, спрямованих на його виконання не здійснено, боржник ухиляється від його виконання, не вживає заходів щодо виконання рішення за рахунок належного йому майна і доходів, прохав тимчасово обмежити у праві виїзду за кордон без вилучення паспорта громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням суду за виконавчим листом № 467/1504/17, виданим 18.06.2018 року Арбузинським районним судом Миколаївської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь прокуратури Миколаївської області судового збору у розмірі 9727 грн. 75 к.

У судовому засіданні заступник начальника відділу подання підтримав та пояснив, що боржник ОСОБА_1 прибув до відділу лише один раз та подав декларацію про доходи, в якій вказав про відсутність у нього майна та доходів. Майновий стан боржника за місцем проживання, вказаним у виконавчому листі, ним не перевірявся.

Вислухавши державного виконавця, дослідивши подання, вивчивши надані суду письмові докази, суд приходить до наступного.

20 червня 2018 року Арбузинським районним відділом державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Миколаївській області відкрито виконавче провадження по виконанню виконавчого листа № 467/1504/17, виданого 18.06.2018 року Арбузинським районним судом Миколаївської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь прокуратури Миколаївської області судового збору у розмірі 9727 грн. 75 к.

У ході виконання рішення суду боржником ОСОБА_1 подано декларацію про доходи та майно, в якій боржником зазначено про відсутність у нього доходів та майна.

Також державним виконавцем надавалися запити до Пенсійного фонду України, МВС, Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та до Державної фіскальної служби України, на яких надійшли відповіді по відсутність відомостей по боржнику щодо доходів та майна.

Державним виконавцем було встановлено наявність відкритих на ім`я боржника двох рахунків у АТ Універал Банк . Постановою державного виконавця від 05 липня 2019 року на вказані рахунки накладено арешт.

Із відповіді Прикордонної служби України вбачається, що ОСОБА_1 з використанням закордонного паспорту серії НОМЕР_1 здійснював виїзди з України та в`їзди в Україну 03 червня, 04 червня, 08 червня, 16 червня і 02 липня 2019 року.

Статтею 33 Конституції України встановлено, що кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Згідно статті 2 Протоколу 4 до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в`їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і порядок розв`язання спорів у цій сфері визначаються Законом України "Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України".

Даним Законом також встановлено вичерпний перелік підстав для тимчасового обмеження громадян України у праві виїзду за кордон.

Так, відповідно до ст. 6 Закону України "Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України", право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли: він обізнаний з відомостями, які становлять державну таємницю, - до закінчення терміну, встановленого статтею 12 цього Закону; стосовно нього у порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законодавством, застосовано запобіжний захід, за умовами якого йому заборонено виїжджати за кордон, - до закінчення кримінального провадження або скасування відповідних обмежень; 4) він засуджений за вчинення кримінального правопорушення - до відбуття покарання або звільнення від покарання; 5) він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов`язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів; 9) він перебуває під адміністративним наглядом Національної поліції - до припинення нагляду.

Порядок виконання рішень судів та рішень інших органів, що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України "Про виконавче провадження".

Стаття 18 Закону України "Про виконавче провадження" визначає, що державний виконавець в процесі здійснення виконавчого провадження має право, у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

Відповідно до ст. 441 ЦПК України тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням, на строк до повного виконання такого судового рішення.

Аналізуючи положення ст. 441 ЦПК України у взаємозв`язку з положеннями статті 6 Закону України "Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України" та статті 18 Закону України "Про виконавче провадження", необхідно дійти висновку, що підставою для встановлення особі тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України є встановлення судом, який розглядає подання державного виконавця, факту ухилення боржника від виконання своїх майнових зобов`язань перед стягувачем.

Під ухиленням від виконання зобов`язання варто розуміти такі дії чи бездіяльність з боку боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні ним рішення суду, за наявності при цьому можливостей вчинити дії в порядку його виконання та за відсутності об`єктивних обставин, які перешкоджають виконанню.

Застосування обмеження у праві виїзду за межі України може мати місце лише у виключних випадках і повинно застосовуватися лише як крайній захід після реалізації усіх можливих та передбачених законом засобів примусового виконання судового рішення, оскільки стосується гарантованого ст. 33 Конституції України та ст. 313 ЦК України особистого немайнового права особи вільно залишати територію України та права на свободу пересування, передчасне і безпідставне обмеження яких є неприпустимим.

Відповідно до ст. ст. 77-81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Ухилення боржника від виконання своїх зобов`язань покладених на нього відповідним рішенням є оціночним поняттям.

Відомостей про те, яким саме чином боржник ухиляється від виконання рішення суду матеріали справи не містять.

Крім того, державним виконавцем не надано доказів того, що боржник відмовляється виконувати його розпорядження щодо проведення виконавчих дій та ним вчинені всі можливі дії, спрямовані на погашення боргу.

Також державним виконавцем не надано достовірних доказів того, що відповідач свідомо не виконує покладений на нього обов`язок, тоді як виконати цей обов`язок у нього є всі реальні можливості (наявність майна, грошових коштів тощо) і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об`єктивні обставини (непереборна сила, події тощо).

Сама по собі наявність судового рішення, яке не виконане боржником, а також невчинення державним виконавцем всіх передбачених законом заходів (перевірка майна боржника за місцем проживання, вказаним у виконавчому листі), без доведення факту ухилення боржника (дія або бездіяльність) від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням суду, не може бути підставою для прийняття рішення про тимчасове обмеження у праві виїзду боржника за межі України.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про відсутність достатніх правових підстав для обмеження у праві виїзду за кордон боржника, оскільки не доведено факту навмисного ухилення боржника від виконання рішення суду.

Керуючись ст. ст. 258-261, 441 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

У задоволенні подання заступника начальника Арбузинського районного відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Миколаївській області про обмеження виїзду за кордон особи, яка має на виконанні зобов`язання, покладені на неї відмовити.

Ухвала суду може бути оскаржена до апеляційного суду Миколаївської області через Арбузинський районний суд Миколаївської області на протязі 15 днів з дня її проголошення.

Суддя Т.М.Кологрива