Ухвала

від 12.11.2019 по справі 905/945/18

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

12 листопада 2019 року

м. Київ

Справа № 905/945/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Банаська О. О. - головуючого, Васьковського О. В., Катеринчук Л. Й.

за участю секретаря судового засідання Солоненко А. В.

за участю представників:

позивача : Келембет О. М.,

відповідача : Гаркуша Л. І.,

скаржника : Блажко Р. П., Гусак А. М.

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу East-West United Bank S.A. (Іст Вест Юнайтед Банк Ес. Ей.)

на ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 25.03.2019

у складі колегії суддів: Білоусової Я. О. - головуючої, Пуль О. А., Тарасової І. В.

у справі за позовом Акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Глорі" в особі Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Інвестиційний капітал Україна"

до Приватного акціонерного товариства "Донецьксталь" - Металургійний завод"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - Приватне акціонерне товариство "Акціонерне товариство "ВТБ Банк"

про стягнення 524 610,68 євро

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1 . У травні 2018 року Акціонерне товариство "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "ГЛОРІ" в особі Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Інвестиційний капітал Україна" (далі - АТ "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Глорі" в особі ТзОВ "Компанія з управління активами "Інвестиційний капітал Україна", позивач) звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Донецьксталь" - металургійний завод" (далі - ПрАТ "Донецьксталь" - Металургійний завод", відповідач) про стягнення заборгованості в розмірі 524 610,68 євро (що є еквівалентом 16 201 918,85 грн за курсом НБУ станом на 17.05.2018), а саме заборгованість по нарахованим простроченим процентам за період з 30.08.2017 по 30.04.2018 включно в розмірі 77 535,11 євро (що є еквівалентом 2 394 571,07 грн за курсом НБУ станом на 17.05.2018), пеня на прострочену суму основної простроченої заборгованості за період з 02.06.2017 по 30.04.2018 включно в розмірі 302 164,69 євро (що є еквівалентом 9 331 963,63 грн за курсом НБУ станом на 17.05.2018), пеня на прострочену суму процентів за період з 02.06.2017 по 30.04.2018 включно в розмірі 102 050,77 євро (що є еквівалентом 3 151 705,36 грн за курсом НБУ станом на 17.05.2018), сума 3 % річних на прострочену суму кредиту згідно ст. 625 ЦК за період з 02.06.2017 по 30.04.2018 включно в розмірі 32 099,38 євро (що є еквівалентом 991 347,62 грн за курсом НБУ станом на 17.05.2018), сума 3 % річних на прострочену суму процентів згідно ст. 625 ЦК за період з 02.06.2017 по 30.04.2018 включно в розмірі 10 760,73 євро (що є еквівалентом 332 331,15 грн за курсом НБУ станом на 17.05.2018).

2 . Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем як позичальником зобов`язань за договором про відкриття непокритого акредитиву № LI11007 від 27.04.2011, укладеним із Публічним акціонерним товариством "ВТБ Банк" (далі - ПАТ "ВТБ Банк"), право вимоги до відповідача за яким позивач як новий кредитор набув на підставі договору про відступлення права вимоги, який укладено 04.08.2017 між ПАТ "ВТБ Банк" та Акціонерним товариством "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "ГЛОРІ" в особі Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Інвестиційний капітал Україна".

3 . Ухвалою Господарського суду Донецької області суду від 22.05.2018 за вказаним позовом відкрито провадження у справі № 905/945/18 в порядку загального позовного провадження та залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача ПАТ "ВТБ Банк".

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

4 . Ухвалою Господарського суду Донецької області від 04.10.2018 у справі № 905/945/18 затверджено мирову угоду від 18.09.2018, укладену між позивачем та відповідачем, відповідно до умов якої відповідач зобов`язався повністю виплатити позивачу протягом місяця з моменту затвердження цієї угоди грошові кошти, сума яких є предметом спору у цій справі та закрито провадження у справі.

5 . Ухвала з посиланням на статті 192,193, 231 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) мотивована тим, що мирова угода не суперечить діючому законодавству, інтересам сторін та фактичним обставинам справи, підписана уповноваженими на те представниками сторін.

6. East West United Bank S.A., як особа, яка не брала участі у справі в суді першої інстанції, із ухвалою місцевого господарського суду не погодилась та звернулась до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Донецької області від 04.10.2018 у справі № 905/945/18 про затвердження мирової угоди та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

7. Обґрунтовуючи наявність процесуального права на апеляційне оскарження судового рішення у даній справі, скаржник зазначив про те, що оскаржуваною ухвалою вирішується питання, яке стосується його інтересу, що полягає у прагненні користування конкретним матеріальним благом - грошовими коштами право на отримання яких від відповідача як боржника апелянта передбачено договором позики від 28.06.2013 за яким станом на 02.01.2019 існує заборгованість в розмірі 37 256 491,12 доларів США.

8. За доводами скаржника в силу затвердження мирової угоди позивач, як один із кредиторів відповідача, отримує необґрунтовану перевагу перед апелянтом (як кредитором відповідача за іншим договором позики) у черговості стягнення коштів з відповідача, а затвердження ухвалою суду мирової угоди відбулось із порушенням норм процесуального права, оскільки мирова угода не містила умов щодо взаємних поступок.

9. У додатковому поясненні від 25.03.2019 вказано, що укладення сторонами у справі № 905/945/18 мирової угоди на умовах повного визнання заявлених позовних вимог під час перебування відповідача у скрутному фінансовому становищі, у той час як апелянту пропонувалась фінансова модель на 2018-2028 роки в контексті обслуговування всього кредитного портфелю групи підприємств "Донецьксталь", яка передбачала списання 75 % заборгованості за тілом кредитів та надання дворічної відстрочки на сплату процентів нарахованих на непогашену частину кредиту (з урахуванням списання 75 % тіла кредиту) за твердженням апелянта є зловживанням правами на шкоду третім особам - іншим кредиторам, у тому числі й East West United Bank S.A.

10. У цьому ж поясненні скаржник вказує, що умови мирової угоди є незаконними, оскільки передбачають стягнення відсотків за користування кредитом, нарахованих за період після закінчення строку повернення кредиту, а також стягнення пені, яка нарахована за період понад 6 місяців в іноземній валюті, що має наслідком штучне позбавлення активів відповідача.

11. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 18.02.2019 поновлено East West United Bank строк на подання апеляційної скарги. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою East West United Bank на ухвалу Господарського суду Донецької області від 04.10.2018 у справі № 905/945/18.

12. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 25.03.2019 на підставі пункту 3 частини першої статті 264 ГПК України закрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою East West United Bank S.A. на ухвалу місцевого господарського суду від 04.10.2018 у справі № 905/945/18.

13. Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що ухвала суду першої інстанції про затвердження мирової угоди у мотивувальній та резолютивній частині не містить суджень про права, інтереси та (або) обов`язки скаржника у спірних правовідносинах та недоведеністю East West United Bank S.A. порушення його прав, інтересів та обов`язків оскаржуваною ухвалою на момент її прийняття.

Короткий зміст вимог та аргументи касаційної скарги

14 . Не погоджуючись з висновками суду апеляційної інстанції, East West United Bank S.A. звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення Східним апеляційним господарським судом норм процесуального права, а саме пункту 3 частини першої статті 264 ГПК України, просить: 1) передати касаційну скаргу на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду ухвалу Східного апеляційного господарського від 25.03.2019; 2) скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

15. Вимоги касаційної скарги обґрунтовані вирішенням ухвалою суду першої інстанції від 04.10.2018 питання щодо інтересу East West United Bank S.A., що узгоджується з положеннями статей 17, 254 ГПК України як достатня підстава для подання апеляційної скарги.

16. За твердженням скаржника його інтерес полягав у прагненні до користування конкретним матеріальним благом - грошовими коштами, які становлять борг за договором позики за яким відповідач допустив прострочення виконання зобов`язання.

17. У зв`язку із незаконним затвердженням ухвалою Господарського суду Донецької області від 04.10.2018 мирової угоди зміст якої суперечить вимогам закону (мирова угода не містить поступок з боку позивача, оскільки нею передбачено повне погашення боргу без будь-якого дисконтування; передбачені мировою угодою відсотки за кредитом і пеня нараховані за період після закінчення строку кредитування та за період, що перевищує максимально допустимий відповідно; пеня протиправно розрахована та стягнена в іноземній валюті) позивач у даній справі отримав незаконну перевагу перед скаржником у черговості стягнення коштів з відповідача, який має першочергово спрямувати грошові кошти на її виконання, в той час як вказані кошти могли бути спрямовані на погашення заборгованості відповідача перед East West United Bank S.A. за договором позики, що ставить скаржника у нерівне становище перед позивачем та порушує принцип справедливості і добросовісності.

18. Необґрунтованість переваги полягає в тому, що процес стягнення заборгованості з відповідача був ініційований скаржником в арбітражному порядку значно раніше в часі (19.06.2017) ніж звернення позивача з даним позовом (травень 2018), а затвердження мирової угоди, яка передбачає повну сплату боргу протягом місяця після її затвердження погіршує і до того складне фінансове становище відповідача та створює високі ризики неотримання скаржником боргу.

19. Підставою для передачі справи на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду скаржник зазначає помилковість висновків у постанові Верховного Суду від 11.07.2018 № 5023/4734/12, які покладені в основу оскаржуваної ухвали суду апеляційної інстанції щодо права на оскарження судових рішень особами, які не брали участі в розгляді справи та їх суперечність висновкам Верховного Суду України.

Доводи інших учасників справи

20. ПрАТ "Донецьксталь" - Металургійний завод", АТ "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Глорі" в особі ТзОВ "Компанія з управління активами "Інвестиційний капітал Україна" подали відзиви на касаційну скаргу East-West United Bank S.A., в яких просять залишити її без задоволення, оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції - залишити без змін, як таку, що прийнята відповідно до норм процесуального права.

21. У своїх відзивах позивач та відповідач також вказали про безпідставність клопотання скаржника про передачу справи на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з огляду на усталеність судової практики з цього приводу.

Позиція Верховного Суду

22 . Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.08.2019 справу разом із касаційною скаргою East-West United Bank S.A. передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини 5 статті 302 ГПК України з огляду на наявність виключної правової проблеми та необхідності такої передачі для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

23 . Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 03.09.2019 вправу № 905/945/18 повернуто відповідній колегії Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду для розгляду з підстав відсутності у цій справі виключної правової проблеми, вирішення якої необхідно для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

24 . Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 905/945/18 визначено колегію суддів Верховного Суду у складі: Банаська О. О. - головуючого, суддів - Васьковського О. В., Катеринчук Л. Й., що підтверджується витягом з протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 11.09.2019.

25 . Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.09.2019 справу № 905/945/18 прийнято до провадження та призначено до розгляду.

26 . Розглянувши 12.11.2019 в судовому засіданні матеріали касаційної скарги East-West United Bank S.A., заслухавши доповідь судді-доповідача, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку щодо наявності підстав для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, з огляду на таке.

27 . Згідно зі статтею 36 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

28 . Відповідно до частини шостої статті 13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

29. Частиною четвертою статті 236 ГПК України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норми права, викладені в постановах Верховного Суду.

30 . Об`єктом касаційного перегляду у цій справі є ухвала Східного апеляційного господарського суду від 25.03.2019, якою закрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою East West United Bank S.A. на ухвалу місцевого господарського суду від 04.10.2018 у справі № 905/945/18 на підставі пункту 3 частини першої статті 264 ГПК України.

31. Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що ухвала суду першої інстанції про затвердження мирової угоди у мотивувальній та резолютивній частині не містить суджень про права, інтереси та (або) обов`язки скаржника у спірних правовідносинах та недоведеністю East West United Bank S.A. порушення його прав, інтересів та обов`язків оскаржуваною ухвалою на момент її прийняття. На підтвердження відповідних висновків апеляційний господарський суд послався на позицію Верховного Суду викладену у постанові від 11.07.2018 у справі № 5023/4734/12.

32 . У своїй касаційній скарзі East West United Bank S.A., поряд з іншим, вказує про помилковість таких висновків суду апеляційної інстанції та зазначає, що відповідний підхід до розуміння статті 254 ГПК України не забезпечує захисту прав та інтересів особи, яка не брала участі у справі у відповідності із статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

33 . Отже з урахуванням змісту оскаржуваного судового рішення та доводів East West United Bank S.A. під час касаційного перегляду ухвали апеляційного господарського суду є надання правової оцінки застосування статті 254 ГПК України щодо апеляційного оскарження судового рішення особою, яка не брала участі у справі, якщо суд вирішив питання про її права, інтереси та (або) обов`язки.

34 . Юридичний аналіз законодавчого втілення норми процесуального закону, якою передбачено право особи, яка не брала участі у справі на апеляційне оскарження та подання апеляційної скарги судового рішення місцевого суду свідчить, що диспозиція цієї норми як в редакції ГПК України до 15.12.2017 (стаття 91 ГПК України) так і в чинній редакції ГПК України, викладеній згідно Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII (стаття 254 ГПК України) є тотожними, за винятком доповнення статті 254 чинної редакції ГПК України словом "інтереси".

35 . Аналогічне стосується редакції норм Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) - (стаття 292 ЦПК України в редакції до 15.12.2017 та стаття 352 ЦПК України чинної редакції цього Кодексу), а також редакції Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України ) - (стаття 185 КАС в редакції до 15.12.2017 та стаття 293 чинної редакції цього Кодексу).

36 . У ході розгляду касаційної скарги East West United Bank S.A. касаційним судом з`ясовано, що у постанові Верховного Суду України від 24.06.2008 у справі № 2/164-35/246 (3-2424к08) зроблено висновок, що судове рішення є таким, що прийняте про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов`язки таких осіб . У такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов`язків. Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.

37 . Зазначений висновок згодом підтримано у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.05.2018 у справі № 904/5618/17, від 11.07.2018 у справі № 5023/4734/12, від 21.09.2018 у справі № 909/68/18, від 18.12.2018 у справі № 911/1316/17, від 27.02.2019 у справі № 903/825/18, від 09.07.2019 у справі № 905/257/18, від 12.09.2019 у справі № 905/946/18, від 12.09.2019 у справі № 905/947/18, від 18.09.2019 у справі № 905/943/18 тощо.

38 . Аналогічний висновок відображено у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 12.12.2018 у справі № 628/1042/13-ц, від 13.02.2019 у справі № 757/17090/16-ц, від 08.04.2019 у справі № 357/1221/18, від 18.04.2019 у справі № 755/10289/16-ц, від 04.07.2019 у справі № 175/2307/14-ц, від 24.07.2019 у справі № 755/20883/15-ц тощо.

39 . Крім того такий же висновок прослідковується у постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 12.12.2018 у справі № 826/11159/17, 20.12.2018 у справі № 815/4196/17, від 06.02.2019 у справі № 818/518/17, від 25.07.2019 у справі № 667/691/15-а, 06.08.2019 у справі № 826/6210/18 тощо.

40 . Отже відповідний підхід до розуміння положень процесуальних кодексів щодо права особи, яка не брала участі у справі на апеляційне оскарження судового рішення, яке у ГПК України урегульовано статтею 254 ГПК України, є усталеним у касаційних судах та фактично є подальшим втіленням висновку Верховного Суду України, сформованого у постанові від 24.06.2008 у справі № 2/164-35/246 (3-2424к08).

41 . Верховний Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду вважає за необхідне відступити від наведеного висновку Верховного Суду України з таких підстав.

42 . Згідно зі статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист.

43 . Відповідно до статті 129 Конституції України забезпечення права на апеляційний перегляд справи є однією із засад судочинства, яка застосовується виходячи з принципу верховенства права, змагальності, рівності всіх учасників перед законом і судом, розумності строків розгляду справи.

44 . Зазначена конституційна норма конкретизована законодавцем у статті 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якою учасники судового процесу та інші особи мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

45 . Реалізацією права особи на судовий захист є можливість оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац 3 підпункту 3.1 пункту 3 рішення Конституційного Суду України від 11.12.2007 № 11-рп/2007).

46 . Отже, конституційний принцип забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду гарантує право звернення до суду зі скаргою в апеляційному чи в касаційному порядку, яке має бути реалізоване, за винятком встановленої законом заборони на таке оскарження. Конституційне право на судовий захист передбачає як невід`ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких установлена в належній судовій процедурі та формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії , які дозволяли б реалізовувати його в повному обсязі та забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

47 . Конституційні гарантії захисту прав та інтересів в апеляційній інстанції конкретизовано в главі 1 розділу І, главі 1 розділу ІV ГПК України, де врегульовано порядок і підстави для апеляційного оскарження судових рішень в господарському судочинстві.

48 . Відповідно до частини першої статті 17 ГПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі , якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

49 . Згідно з частиною першою статті 254 цього Кодексу учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки , мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

50 . Аналіз наведених норм свідчить, що ГПК України окремо виокремлено коло осіб наділених процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення, які умовно можна поділи на дві групи: 1) учасники справи та 2) особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків.

51 . Отже, особи, які не брали участі у справі також мають право подавати апеляційні скарги на таке рішення суду, нарівні з іншими учасниками відповідної справи. При цьому обов`язковою умовою для наявності цього права є вирішення судом у справі питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки .

52 . У такому разі особа, яка не брала участі у справі має довести наявність у неї такого права через обґрунтування наявності трьох критеріїв: вирішення судом питання про її 1) права, 2) інтереси та 3) обов`язки. В свою чергу суд має з`ясувати, чи буде у зв`язку з прийняттям судового рішення з цієї справи таку особу наділено новими правами чи покладено на неї нові обов`язки, або змінено її наявні права та/або обов`язки, або позбавлено певних прав та/або обов`язків у майбутньому, або ж це рішення матиме вплив на інтереси скаржника тощо.

53 . У рішенні Конституційного Суду України від 01.12.2004 № 18-рп/2004 у справі № 1-10/2004 зазначено, що охоронюваний законом інтерес треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони для задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності та іншим загальноправовим засадам.

54 . Поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається у ряді законів України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права" (інтерес у вузькому розумінні цього слова), означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

55 . Системний аналіз, який провів Конституційний Суд України, свідчить, що поняття "охоронюваний законом інтерес" у всіх випадках вживання його у законах України у логічно смисловому зв`язку з поняттям "права" має один і той же зміст.

56 . Отже у з`ясуванні питання наявності в особи, яка не брала участі у справі права на апеляційне оскарження судового рішення слід виходити із широкого розуміння поняття інтересу скаржника та зважати, що процесуальна зацікавленість цієї особи виражається в тому, щоб не дозволити ухвалення судом несприятливого для себе рішення у справі .

57. Із встановлених судами попередніх інстанцій обставин слідує, що укладення мирової угоди боржником відбулось без будь-яких поступок зі сторони позивача, умови якої за твердженням касатора суперечать чинному законодавству та усталеній судовій практиці та які покладають на відповідача, який одночасно є боржником скаржника додатковий фінансовий тягар вочевидь є недобросовісною дією, яка за своїми ознаками підлягає оцінці як фраудаторна дія, що свідчить про зловживання правами стосовно кредитора .

58. Також очевидним є те, що правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, однак у такому випадку єдино можливим способом відновлення порушених прав кредитора є надання можливості останньому права на перегляд ухвали, якою затверджена така мирова угода в апеляційному порядку.

59 . У цьому аспекті варто враховувати, що судові процедури повинні бути справедливими, тому особа безпідставно не може бути позбавлена права на апеляційне оскарження рішення суду, оскільки це буде порушенням права, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на справедливий судовий розгляд, до якого також відноситься і право апеляційного оскарження.

60 . Європейський суд з прав людини зауважив, що "право на суд", одним із аспектів якого є право доступу, не є абсолютним і може підлягати обмеженням; їх накладення дозволене за змістом, особливо щодо умов прийнятності апеляційної скарги. Проте такі обмеження повинні застосовуватись з легітимною метою та повинні зберігати пропорційність між застосованими засобами та поставленого метою (рішення у справі "Воловік проти України", № 15123/03, § 53, 55, ЄСПЛ, від 06.12.2007).

61 . Згідно з практикою Європейського суду з прав людини у статті 6 Конвенції, якою передбачено право на справедливий суд, там, де існують, апеляційні або касаційні суди, гарантії, що містяться у вказаній статті, повинні відповідати також і забезпеченню ефективного доступу до цих судів (рішення у справі "Делькур проти Бельгії" від 17.01.1970 та у справі "Гофман проти Німеччини" від 11.10.2001).

62. У рішенні у справі "Белле проти Франції" від 04.12.1995 Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів якого є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права у демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання в її права.

63 . Європейський суд з прав людини, розглядаючи справи щодо порушення права на справедливий судовий розгляд, тлумачить вказану статтю як таку, що не лише містить детальний опис гарантій, надаваних сторонам у цивільних справах, а й захищає у першу чергу те, що дає можливість практично користуватися такими гарантіями, - доступ до суду.

64 . Тобто Україна, як учасниця Конвенції, повинна створювати умови щодо забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства.

65. Саме цей принцип втілено у частині першій статті 254 ГПК України, якою надано право на апеляційне оскарження судових рішень не лише учасникам справи, але й іншим особам, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки.

66 . Верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм (рішення Конституційного Суду України від 02.11.2004 № 15-рп/2004).

67 . Тому у з`ясуванні наявності права в особи, яка не брала участі у справі на апеляційне оскарження судового рішення необхідно враховувати сутнісний зміст цієї норми, яка окрім гарантування учаснику справи, є також направленою на забезпечення права особі, яка не брала у цій справі на оскарження судового рішення, що має наслідком вплив на стан її прав та інтересів завдаючи їй шкоди у вигляді несприятливих для неї наслідків .

68 . Подібний підхід до розуміння права особи, яка не брала участі у справі на апеляційне оскарження судового рішення міститься у постановах Верховного Суду України від 03.02.2016 у справі № 6-885цс15, від 17.02.2016 у справі № 6-76цс16, від 06.09.2017 у справі № 686/15607/15-ц, від 06.09.2017 у справі № 6-1844цс16, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.02.2019 у справі № 903/825/18, від 30.07.2019 у справі № 903/825/18, постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 15.05.2019 у справі № 760/1651/16-ц, від 01.08.2019 у справі № 455/1434/17, від 16.10.2019 у справі № 752/21064/15-ц тощо.

69. Забезпечення реалізації права особи, яка не брала участі у справі на апеляційне оскарження судового рішення здійснюється шляхом застосування процедур та обмежень, які не порушують сутнісний зміст такого права. Тобто обмежень, які мають легітимні мету та гарантують пропорційність між їх використанням та такою метою.

70 . Надмірний формалізм може суперечити вимозі забезпечення практичного та ефективного права на доступ до суду згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції. Це зазвичай відбувається у випадку особливо вузького тлумачення процесуальної норми, що перешкоджає розгляду позову заявника по суті, із супутнім ризиком порушення його чи її права на ефективний судовий захист (рішення ЄСПЛ у справі "Зубац проти Хорватії" від 05.04.2018).

71 . Відповідно до частини 1 статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

72 . Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (частина 2 статі 2 ГПК України).

73. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність (пункт 4.1 Рішення Конституційного Суду України від 02.11.2004 № 15-рп/2004).

74. Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (рішення ЄСПЛ "Воловік проти України", № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06.12.2007).

75 . З урахуванням наведеного вище, сформований у постанові від 24.06.2008 у справі № 2/164-35/246 (3-2424к08) висновок Верховного Суду України щодо умов та критеріїв наявності в особи, яка не брала участі у справі права на апеляційне оскарження судового рішення, яке у ГПК України в чинній редакції урегульовано статтею 254 ГПК України, є таким, що не сприяє захисту інтересів цієї особи, оскільки у ряді випадку можуть мати місце умови за яких незалучення такої особи до участі у справі чи відображення (зазначення) у тексті судового рішення інформації щодо цієї особи відбувається саме через свідоме замовчування чи приховування деяких фактів учасниками справи, а відповідно - відсутності у суду можливості їх перевірити або внаслідок неповного з`ясування судом обставин, що мають значення для справи чи в силу інших чинників .

76 . У цьому випадку такий підхід в цілому не відображає сутнісний зміст такого критерію як інтерес особи, яка не брала участі у справі, аналіз змісту якого в ракурсі гарантованого особі права на апеляційне оскарження судового рішення має здійснюватися з урахуванням принципу верховенства права невід`ємними складовими якого є добросовісність, недопустимість зловживання правами, справедливість.

77 . Згідно із пунктом 7 Розділу XI Перехідних положень ГПК України (в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII) суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати (об`єднаної палати), передає справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо така колегія або палата (об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду України.

78 . Відповідно до частини 4 статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

79 . У рішенні Європейського Суду з прав людини у справі "Лейла Шахін проти Туреччини" від 10.11.2005 зазначається, що згідно з практикою закон є чинним положенням, яке застосовується з урахуванням тлумачення, яке дають йому компетентні суди.

80 . Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (рішення у справі "Воловік проти України" від 06.12.2007).

81 . У своїй практиці Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі. Тому їх тлумачення та застосування залежить від практики. І роль розгляду справ у судах полягає саме у тому, щоб позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (рішення у справі "Кантоні проти Франції" від 11.11.1996; рішення у справі "Вєренцов проти України" від 11.04.2013).

82 . Європейський суд з прав людини також вказує, що одним із елементів передбаченого пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод права на справедливий розгляд справи судом є змістовне, а не формальне тлумачення правової норми (рішення у справі "Бентем проти Нідерландів" від 23.10.1985).

83 . У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Аксіс та інші проти Туреччини" (Aksis and Other v. Turkey) зазначено, що очевидні суперечності у прецедентній практиці вищого суду та невиконання механізму, спрямованого на забезпечення гармонізації судової практики стали причиною порушення прав громадян на справедливий судовий розгляд.

84 . З огляду на викладене, Верховний Суд у складі колегії Касаційного господарського суду вважає за необхідне передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду від 24.06.2008 у справі № 2/164-35/246 (3-2424к08), оскільки вважає за необхідне відступити від висновку Верховного Суду України викладеного у постанові щодо умов та критеріїв наявності в особи, яка не брала участі у справі права на апеляційне оскарження судового рішення.

85 . Враховуючи наявність підстав для передачі справи № 905/945/18 на розгляд Великої Палати Верховного Суду клопотання East-West United Bank S.A. (Іст Вест Юнайтед Банк Ес. Ей.) про передачу справи № 905/945/18 на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду залишається судом без задоволення.

На підставі викладеного та керуючись статтями 234, 235, 302, 303, 326 пунктом 7 Розділу XI Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VІІІ), Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду

УХВАЛИВ :

1. Клопотання East-West United Bank S.A. (Іст Вест Юнайтед Банк Ес. Ей.) про передачу справи № 905/945/18 на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду залишити без задоволення.

2. Справу № 905/945/18 за позовом Акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Глорі" в особі Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Інвестиційний капітал Україна" до Приватного акціонерного товариства "Донецьксталь" - Металургійний завод" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - Приватне акціонерне товариство "Акціонерне товариство "ВТБ Банк" про стягнення 524 610,68 євро передати на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий О. О. Банасько

Судді О. В. Васьковський

Л. Й. Катеринчук