Постанова

від 19.11.2019 по справі 920/1212/16

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" листопада 2019 р. Справа№ 920/1212/16

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Михальської Ю.Б.

суддів: Тищенко А.І.

Скрипки І.М.

секретар судового засідання: Вайнер Є.І.

за участю представників: згідно протоколу судового засідання від 19.11.2019,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Білопільського дочірнього агролісогосподарського підприємства Білопільський агролісгосп

на рішення Господарського суду Сумської області від 03.07.2019 (повний текст рішення складено 15.07.2019)

у справі №920/1212/16 (головуючий суддя - Соп`яненко О.Ю.)

за позовом Державної екологічної інспекції у Сумській області

до Білопільського дочірнього агролісогосподарського підприємства Білопільський агролісгосп

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: 1) Миколаївська селищна рада Білопільського району;

2) Сумська обласна рада

3) Супрунівська сільська рада Білопільського району Сумської області

про стягнення 217 877,66 грн. матеріальної шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності,

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог

Державна екологічна інспекція у Сумській області (далі, позивач або Інспекція) звернулась до Господарського суду Сумської області із позовом (із урахуванням заяви про зміну предмету позову (вх.№479 від 28.02.2018)) до Білопільського дочірнього агролісогосподарського підприємства Білопільський агролісгосп (далі, відповідач або Підприємство), в якому просить суд стягнути з Білопільського дочірнього агролісогосподарського підприємства Білопільський агролісгосп на користь позивача збитки в сумі 217 877 грн. 66 коп., завдані внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства України, а саме: 65 363 грн. 30 коп. - до спеціального фонду Державного бюджету України, 43 575 грн. 53 коп. - до спеціального фонду обласного бюджету Сумської обласної ради, 108 938 грн.83 коп. - до місцевого бюджету Миколаївської селищної ради Білопільського району, з початковим зарахуванням стягуваної суми на рахунок Миколаївської селищної ради Білопільського району, код бюджетного призначення платежу - 24062100 (грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням природоохоронного законодавства), р/р НОМЕР_1 , ОЕПО 38020201, в ГУДКСУ у Сумській області, МФО 837013.

В обґрунтування заявленого позову позивач посилається на порушення відповідачем вимог природоохоронного законодавства у сфері використання лісових ресурсів, а саме незаконну вирубку дерев, що призвело до заподіяння шкоди навколишньому природному середовищу у розмірі 217 877,66 грн, яка підлягає відшкодуванню відповідачем.

Ухвалою Господарського суду Сумської області від 28.11.2018 залучено до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Миколаївську селищну раду Білопільського району (далі, третя особа-1), Сумську обласну раду (далі, третя особа-2), Супрунівську сільську раду Білопільського району Сумської області (далі, третя особа-3).

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду Сумської області від 03.07.2019 у справі №920/1212/16 клопотання представника відповідача про призначення судово-екологічної експертизи - залишено без розгляду.

Позов Державної екологічної інспекції у Сумській області - задоволено.

Присуджено до стягнення з Білопільського дочірнього агролісогосподарського підприємства Білопільський агролісгосп 217 877 грн. 66 коп. збитків, завданих внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства України, а саме: 65 363 грн. 30 коп. - до спеціального фонду Державного бюджету України, 43 575 грн. 53 коп. - до спеціального фонду обласного бюджету Сумської обласної ради, 108 938 грн. 83 коп. - до місцевого бюджету Миколаївської селищної ради Білопільського району, з початковим зарахуванням стягуваної суми на рахунок Миколаївської селищної ради Білопільського району, код бюджетного призначення платежу - 24062100 (грошові стягнення за шкоду заподіяну порушенням природоохоронного законодавства), р/р НОМЕР_1 , ОЕПО 38020201, в ГУДКСУ у Сумській області, МФО 837013, витрати по сплаті судового збору в сумі 3268 грн. 16 коп.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що наявними у матеріалах справи доказами підтверджується наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, які необхідні для застосування такої міри відповідальності, як стягнення з відповідача збитків за порушення вимог природоохоронного законодавства України.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись із вказаним рішенням, 29.07.2019 (про що свідчить відмітка Укрпошти на конверті) Білопільське дочірнє агролісогосподарське підприємство Білопільський агролісгосп звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Сумської області від 03.07.2019 у справі №920/1212/16 скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги Державної екологічної інспекції в Сумській області до відповідача Білопільського дочірнього агролісогосподарського підприємства Білопільський агролісгосп залишити без задоволення.

Узагальнені доводи апеляційної скарги відповідача зводяться до наступного:

- підприємство відповідача не має на даний час державного акту на право постійного користування земельною ділянкою, на якій був виявлений незаконний поруб, а отже не є постійним лісокористувачем та не може бути притягнутий до відповідальності за невиконання обов`язків, що покладаються саме на постійного лісокористувача;

- позивачем не надано суду доказів того, що незаконний поруб 20 дерев у кварталі 36 виділ 8 на території Супрунівської сільської ради було здійснено працівниками відповідача;

- позивачем невірно застосовані такси, які визначають розмір шкоди, оскільки поруб дерев був здійснений на території села Супрунівка Білопільського району Сумської області;

- заміри пнів дерев проводились без застосування вимірювальної техніки, а тому посилання в Акті перевірки на начебто застосування для замірів металевої рулетки РЗ-5УЗК, заводський №24 є таким, що не відповідає дійсним обставинам справи. До акту внесені розміри, не підтверджені жодними замірами і так званою Польовою перерахунковою відомістю зрубаних незаконно на землях лісового фонду підприємства у кв. 36 виділ 8 (Супрунівська сільська рада), яка не містить жодних посилань на застосування вимірювальної техніки. Дані обставини були підтверджені у судовому засіданні свідком ОСОБА_1 ;

- по факту незаконного порубу було відкрито кримінальне провадження №12016200130000348 від 08.06.2016 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого статтею 246 Кримінального кодексу України, однак, 26.10.2017 старшим слідчим Білопільського відділення поліції ГУНП в Сумській області винесена постанова про закриття кримінального провадження № 12016200130000348 за фактом порубки 20 дерев невстановленими особами без виписки лісорубного квитка на території Супрунівської сільської ради Білопільського району Сумської області;

- судом було безпідставно залишено без розгляду клопотання відповідача про призначення у справі судової екологічної експертизи.

Узагальнені доводи та заперечення учасників справи

Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, представник позивача у відзиві на апеляційну скаргу, поданому до суду 09.10.2019, зазначає наступне:

- посилання відповідача на те, що він не являється постійним лісокористувачем, є безпідставними та такими, що не підтверджуються жодними наданими доказами;

- лісосіка у кварталі 36 виділ 8 в межах території Супрунівської сільської ради є лісовою ділянкою, а тому застосування постанови Кабінету Міністрів України Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу від 23.07.2008 №665 для розрахунку шкоди є цілком правомірним;

- акт перевірки містить відомості, за допомогою яких вимірювальних засобів проводились заміри пнів;

- позивач не повинен доводити наявність вини відповідача у заподіянні шкоди навколишньому природному середовищу, оскільки вирішуючи спір про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, суд повинен виходити з презумпції вини правопорушника;

- відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а також постійні лісокористувачі, вина яких полягає у допущенні та неперешкоджанні їх працівниками незаконному вирубуванню лісових насаджень внаслідок неналежного виконання ними своїх службових обов`язків.

09.10.2019 представник Сумської обласної ради подав через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду пояснення у справі, у яких наголосив на тому, що відповідачем здійснювалась господарська діяльність на території Сумської обласної ради, отже шкода за порушення вимог природоохоронного законодавства за наявності вини відповідача у її заподіянні повинна частково відшкодовуватись в дохід Державного бюджету України, обласного бюджету та місцевого - бюджету місцевого самоврядування за місцем заподіяння шкоди.

Представники третіх осіб -1, -3 відзивів на апеляційну скаргу суду не надали що у відповідності до статті 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги

Згідно витягу із протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.09.2019 апеляційну скаргу Білопільського дочірнього агролісогосподарського підприємства "Білопільський агролісгосп" у справі №920/1212/16 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді: Михальської Ю.Б., суддів: Тищенко А.І., Скрипки І.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.09.2019 апеляційну скаргу Білопільського дочірнього агролісогосподарського підприємства Білопільський агролісгосп на рішення Господарського суду Сумської області від 03.07.2019 у справі №920/1212/16 залишено без руху. Роз`яснено Білопільському дочірньому агролісогосподарському підприємству Білопільський агролісгосп , що протягом 10 (десяти) днів з дня вручення даної ухвали про залишення апеляційної скарги без руху скаржник має право усунути вказані недоліки, надавши суду апеляційної інстанції докази на підтвердження надсилання копій апеляційної скарги та доданих до неї документів Державній екологічній інспекції у Сумській області, Миколаївській селищній раді Білопільського району, Сумській обласній раді, Супрунівській сільській раді Білопільського району Сумської області листом з описом вкладення та докази доплати судового збору у розмірі 25 копійок.

23.09.2019 апелянт подав через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду заяву про усунення недоліків апеляційної скарги у справі №920/1212/16, до якої було додано квитанцію з описом вкладення про направлення копії апеляційної скарги та доданих до неї документів Державній екологічній інспекції у Сумській області, Миколаївській селищній раді Білопільського району, Сумській обласній раді, Супрунівській сільській раді Білопільського району Сумської області листом з описом вкладення та платіжне доручення №233 від 11.09.2019 про доплату судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 1,00 грн.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.09.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Білопільського дочірнього агролісогосподарського підприємства Білопільський агролісгосп на рішення Господарського суду Сумської області від 03.07.2019 у справі №920/1212/16, призначено до розгляду апеляційну скаргу Білопільського дочірнього агролісогосподарського підприємства Білопільський агролісгосп на рішення Господарського суду Сумської області від 03.07.2019 у справі №920/1212/16 на 19.11.2019.

09.10.2019 представник позивача подав через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду заяву про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції та зазначив, що найближчий суд, до якого може прибути представник заявника для участі у вищезазначеному судовому засіданні в режимі відеоконференції - це Господарський суд Сумської області.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.10.2019 клопотання Державної екологічної інспекції у Сумській області про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції задоволено, призначено справу №920/1212/16 до розгляду в режимі відеоконференції на 19.11.2019, доручено Господарському суду Сумської області забезпечити проведення відеоконференції 19.11.2019 о 10 год. 20 хв. у приміщенні Господарського суду Сумської області за адресою: (проспект ім. Т.Шевченка, 18/1, м. Суми, 40011).

За результатами проведеного у справі 19.11.2019 судового засідання в режимі відеоконференції суд оголосив вступну та резолютивну частини постанови.

Явка представників сторін

У судове засідання 19.11.2019 з`явилися представники позивача та відповідача.

Представники третіх осіб у судове засідання 19.11.2019 не з`явилися.

Представник третьої особи-2 у письмових поясненнях, поданих до суду 09.10.2019, просив суд розгляд справи здійснювати без його участі.

Представники третіх осіб -1, -3 про причини неявки суд не повідомили, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень, наявними у матеріалах справи.

Відтак, неявка представників третіх осіб не перешкоджає розгляду апеляційної скарги відповідача по суті в судовому засіданні, призначеному на 19.11.2019.

Представник позивача у судовому засіданні 19.11.2019 просив суд залишити апеляційну скаргу відповідача без задоволення, а оскаржене рішення суду без змін.

Представники відповідачів у судовому засіданні 19.11.2019 підтримували доводи апеляційної скарги, просили її задовольнити, оскаржене рішення суду першої інстанції скасувати, у позові відмовити.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції

Відповідно до Положення про Державну екологічну інспекцію у Сумській області від 12.12.2011 за №136 Інспекція є територіальним органом Державної екологічної інспекції України, який здійснює державний контроль за додержанням вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища на території Сумської області.

У період з 05.04.2016 по 08.04.2016 державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Сумської області Приходьком І.О. в присутності головного лісничого БДАП Білопільський агролісгосп ОСОБА_1 проведено планову перевірку по дотриманню природоохоронного законодавства у сфері використання лісових ресурсів Білопільським дочірнім агролісогосподарським підприємством Білопільський агролісгосп .

Перевіркою було встановлено, що відповідачем не забезпечено охорони лісових насаджень в кв.36 вид.8 в межах території Супрунівської сільської ради Білопільського району Сумської області, що призвело до самовільної вирубки лісових насаджень в кількості 20 дерев без виписки лісорубного квитка на дану рубку, що є порушенням статей 19, 65, 67, 69 Лісового кодексу України.

Актом перевірки щодо дотримання природоохоронного законодавства у сфері використання лісових ресурсів від 05.04.2016 - 08.04.2016 (том 1 а.с. 10-12) зафіксовано незаконну рубку дерев (дуб звичайний та ясен зелений) у кількості 20 шт. діаметрами від 41 до 79 см (польова перелікова відомість зрубаних дерев), діаметри пнів замірялися стандартною металевою рулеткою РЗ-5УЗК, заводський номер 24, термін дії повірки до 26.10.2016.

По даному факту розраховано розмір збитків, заподіяних лісу внаслідок незаконної рубки дерев у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України №665 від 23.07.2008. Загальна сума збитків склала 217 877,66 грн.

Акт перевірки підписаний державним інспектором з ОНПС Сумської області Приходьком І.О. та головним лісничим ДАП Білопільський агролісгосп - ОСОБА_1, отримав Акт директор ДАП Білопільський агролісгосп Кальченко Ю.В.

Акт перевірки був підписаний без будь-яких зауважень з боку керівника суб`єкта господарювання чи наявності зауважень до його змісту чи виявлених перевіркою порушень вимог лісового законодавства.

На адресу відповідача позивачем була направлена претензія №1097/09-14 від 18.04.2016 щодо відшкодування державі шкоди внаслідок незаконного видалення лісу в сумі 217 877,66 грн.

13.05.2016 позивач отримав відповідь на вказану претензію, у якій відповідач зазначив, що матеріали перевірки не містять інформації щодо встановлення осіб, якими вчинено самовільну вирубку дерев, тобто осіб, якими допущене порушення лісового законодавства, за яке здійснено розрахунок шкоди, а тому така шкода не може бути відшкодована відповідачем.

З огляду на зазначене, позивач звернувся до суду із позовом у даній справі.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи

У відповідності до вимог частин 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, відзиву на неї позивача та третьої особи-2, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, а оскаржене рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Відносини в галузі охорони навколишнього природного середовища України регулюються Конституцією України, міжнародними угодами України, Цивільним кодексом України, Законом України Про охорону навколишнього природного середовища , земельним, водним, лісовим законодавством, законодавством про надра, про охорону атмосферного повітря, про охорону і використання рослинного і тваринного світу та іншим спеціальним законодавством.

У відповідності до статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Частинами 1-3, статті 1 Лісового кодексу України ліс - тип природних комплексів (екосистема), у якому поєднуються переважно деревна та чагарникова рослинність з відповідними ґрунтами, трав`яною рослинністю, тваринним світом, мікроорганізмами та іншими природними компонентами, що взаємопов`язані у своєму розвитку, впливають один на одного і на навколишнє природне середовище.

Ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах.

Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.

Згідно зі статтями 16, 17 Лісового кодексу України право користування лісами здійснюється в порядку постійного та тимчасового користування лісами. У постійне користування ліси на землях державної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, іншим державним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи.

Ліси надаються в постійне користування на підставі рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, прийнятого в межах їх повноважень. Право постійного користування лісами посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою.

Частиною 2 статті 19 Лісового кодексу України визначено, що постійні лісокористувачі зобов`язані, зокрема, забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, підвищення родючості ґрунтів, вживати інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку; дотримуватися правил і норм використання лісових ресурсів; створювати сприятливі умови для їх охорони, захисту та відтворення.

Статтею 63 Лісового кодексу України встановлено, що ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів.

Відповідно до пункту 5 статті 64 Лісового кодексу України підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов`язані здійснювати охорону лісів від пожеж, захист від шкідників і хвороб, незаконних рубок та інших пошкоджень.

Також, відповідно до вимог статті 93 Лісового кодексу України передбачені завдання контролю за охороною, захистом, використанням та відтворенням лісів. Зокрема, такими завданнями є забезпечення реалізації державної політики у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів; забезпечення додержання лісового законодавства органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями та громадянами; забезпечення додержання лісового законодавства власниками лісів, постійними і тимчасовими лісокористувачами; запобігання порушенням законодавства у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів, своєчасне виявлення таких порушень і вжиття відповідних заходів щодо їх усунення.

Стаття 41 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища встановлює економічні заходи забезпечення охорони навколишнього природного середовища, зокрема, передбачає відшкодування в установленому порядку збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

У відповідності до положень статей 68, 69 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю. Права і обов`язки, що склалися між сторонами спору, виникли з позадоговірного зобов`язання.

Юридичною підставою відповідальності, яка виникає внаслідок заподіяння шкоди, є склад цивільного правопорушення, елементами якого є: а) протиправна поведінка особи, б) настання шкоди, в) причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою, г) вина завдавача шкоди. Наявність всіх вищезазначених умов є обов`язковою для прийняття судом рішення про відшкодування завданої шкоди.

За відсутності хоча б одного із зазначених елементів цивільно-правова відповідальність не настає. Відсутність одного з елементів складу цивільного правопорушення звільняє боржника від відповідальності за заподіяну шкоду, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.

З огляду на наведене, предметом доказування у справі про стягнення шкоди є наявність усіх складових елементів правопорушення.

Загальною підставою деліктної відповідальності є протиправне, шкідливе, винне діяння завдавача шкоди (цивільне правопорушення). Винне діяння - це усвідомлений, вольовий вчинок людини, зовні виражений у формі дії (активного поводження) або бездіяльності (пасивного поводження). Протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.

Виходячи зі змісту абзацу 2 частини 1 статті 614 Цивільного кодексу України особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Частиною 2 вказаної статті встановлено, що відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Відповідно до частини 2 статті 1166 Цивільного кодексу України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Згідно статей 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, рішенням 16 сесії 23 скликання Сумської обласної ради від 19.10.2000 в постійне користування Білопільського арголісгоспу надано 2960,2 га земель лісового фонду на території Білопільського району, із них 751,9 га полезахисні лісосмуги. Надані в користування ліси віднесені до відповідних категорій лісів Сумської області: ліси природоохоронного, наукового, історико-культурного призначення - 193,2 га, захисні ліси - 2362,5 га.

Зазначена обставина підтверджується також відповіддю Сумського обласного комунального агролісогосподарського підприємства Сумиоблагроліс від 08.08.2016 №449 (том 1, а.с. 75) на запит Інспекції від 03.08.2016 №2205/09-23 щодо надання інформації про постійних лісокористувачів на території Сумської області.

Також, із наявної у матеріалах справи копії Статуту Білопільського дочірнього агролісогосподарського підприємства Білопільський агролісгосп , затвердженого генеральним директором Сумського обласного комунального підприємства Сумиоблагроліс (том 1, а.с. 193-198), колегією суддів встановлено, що відповідно до пункту 2.10. Статуту дочірнє підприємство набуває статусу лісокористувача та здійснює його повноваження згідно з Лісовим кодексом України.

Пунктом 3.1. Статуту передбачається, що метою діяльності дочірнього підприємства є реалізація державної політики розвитку лісового господарства і раціонального використання лісових ресурсів, охорона і захист лісів в системі АПК району відповідно до скоординованих засновником обсягів і напрямків цієї роботи, а також одержання прибутку за рахунок задоволення потреб споживчого ринку у його продукції та послугах на основі ефективного використання виробничого і фінансового потенціалу.

За змістом пункту 2.6. Статуту дочірнє підприємство несе відповідальність за своїми зобов`язаннями згідно з законодавством України.

Отже, територіальна громада, як власник, передала у постійне користування відповідачу ліси, а останній їх прийняв із обов`язком, зокрема, їх охороняти.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, надані відповідачем в обґрунтування заперечень проти позову довідка Супрунівської сільської ради Білопільського району Сумської області від 29.12.2016 №701 (том 1 а.с. 63) та відповідь Відділу у Білопільському районі Головного управління Держгеокадастру у Сумській області від 11.09.2018 № 590/102-18 (том 2 а.с. 81) свідчать про відсутність у відповідача оформлених документів (державних актів), що посвідчують його право постійного користування земельними ділянками лісового фонду, проте не спростовують наявність такого права.

Із урахуванням викладеного, посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що він не є постійним лісокористувачем, є безпідставними та колегією суддів відхиляються.

Відповідно до статті 86 Лісового кодексу України організація охорони і захисту лісів передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів від пожеж, незаконних рубок, пошкодження, ослаблення та іншого шкідливого впливу, захист від шкідників і хвороб.

Статтею 69 Лісового кодексу України визначено, що спеціальне використання лісових ресурсів на виділеній лісовій ділянці проводиться за спеціальним дозволом - лісорубний квиток або лісовий квиток, що видається безоплатно.

Постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2005 №761 Про врегулювання питань щодо спеціального використання лісових ресурсів затверджений Порядок видачі спеціальних дозволів на використання лісових ресурсів, в якому визначено умови і механізм видачі лісорубного або лісового квитка, як спеціального дозволу на використання лісових ресурсів (далі, Порядок).

Згідно із пунктами 2, 3 Порядку лісорубний або лісовий квиток є основним документом, на підставі якого: здійснюється спеціальне використання лісових ресурсів; ведеться облік дозволених до відпуску запасів деревини та інших продуктів лісу, встановлюються строки здійснення лісових користувань та вивезення заготовленої продукції, строки і способи очищення лісосік від порубкових решток, а також облік природного поновлення лісу, що підлягає збереженню; ведеться облік плати, нарахованої за використання лісових ресурсів. Лісорубний квиток видається органом виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, територіальними органами Держлісагентства на заготівлю деревини під час проведення рубок головного користування на підставі затвердженої в установленому порядку розрахункової лісосіки.

Відповідач в обґрунтування своєї позиції у справі подав до суду першої інстанції завірені копії лісорубного квитка серії 02 ЛКБ № 276247 від 15.10.2015 та Польову перелікову відомість дерев, відведених (вимічених) в рубку по кварталу 36 виділ 8 від 09.10.2015.

Як досліджено судом, лісорубний квиток серії 02 ЛКБ № 276247 виписаний 15.10.2015 зі строком проведення вирубки до 31.12.2015.

У свою чергу, факт самовільного порубу 20 дерев в кварталі 36 виділ 8 в межах території Супрунівської сільської ради Білопільського району Сумської області був встановлений позивачем з 05.04.2016 до 08.04.2016. Відповідно до Польової перерахункової відомості дерев БДАП Білопільський агролісгосп , відведених в рубку по кварталу 36 виділ 8 від 09.10.2015, в рубку відводилося 31 дерево, з яких - ясен 16 шт з діаметрами від 16 см до 52 см, та 15 дерев дуба з діаметрами від 16 см до 44 см, з яких лише одне діаметром - 40 см та одне діаметром 44 см, всі решта менші.

Пунктом 9 постанови пленуму Верховного Суду України № 17 від 10.12.2004 Про судову практику у справах про злочини та інші правопорушення проти довкілля передбачається, що зокрема, визнається незаконною порубка дерев і чагарників, вчинена: без відповідного дозволу; за дозволом, виданим із порушенням чинного законодавства; до початку чи після закінчення установлених у дозволі строків; не на призначених ділянках чи понад установлену кількість; не тих порід дерев, які визначені в дозволі; порід, вирубку яких заборонено.

Таким чином, зважаючи на зазначені обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що спеціального дозвільного документу, тобто, належно оформленого лісорубного квитка, на вчинення вирубки в кварталі 36 вид. 8 Білопільського дочірнього агролісогосподарського підприємства Білопільський агролісгосп дерев (дуб звичайний та ясен зелений) у кількості 20 шт. діаметрами від 41 до 79 см, у відповідача на момент вирубки не було.

За змістом пункту 5 частини 2 статті 105 Лісового кодексу України відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні у порушенні вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених законодавством у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів.

Положеннями статті 107 Лісового кодексу України встановлено, що підприємства, установи, організації і громадяни зобов`язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.

Таким чином, обов`язок щодо забезпечення охорони лісових насаджень покладено саме на постійних лісокористувачів, які відповідають за невиконання або неналежне виконання таких обов`язків, в тому числі, у разі незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок дерев. Отже, цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а й постійні лісокористувачі, вина яких полягає у протиправній бездіяльності у вигляді невчинення дій щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчих їм ділянках із земель лісового фонду, що має наслідком самовільну рубку (пошкодження) лісових насаджень третіми (невстановленими) особами.

З викладених обставин слідує, що відповідач, допустивши незаконну вирубку лісу, порушив вимоги пункту 1 частини 2 статті 19 Лісового кодексу України, оскільки не виконав свого обов`язку здійснювати охорону лісів від незаконних рубок.

На виконання положень статті 74 Господарського процесуального кодексу України, частини 2 статті 1166 Цивільного кодексу України, статті 614 Цивільного кодексу України підприємство не надало жодних доказів відсутності його вини та вчинення ним дій, спрямованих на збереження та охорону лісів з метою недопущення самовільної рубки лісу. Причинний зв`язок між вчиненим порушенням та заподіяною шкодою полягає у тому, що внаслідок бездіяльності відповідача було заподіяно шкоду лісовим ресурсам.

Посилання скаржника на те, що 26.10.2017 старшим слідчим Білопільського відділення поліції ГУНП в Сумській області винесена постанова про закриття кримінального провадження № 12016200130000348 за фактом порубки 20 дерев невстановленими особами без виписки лісорубного квитка на території Супрунівської сільської ради Білопільського району Сумської області (том 2, а.с. 82) як на обставину, якою, на його думку, підтверджується відсутність його вини у заподіянні шкоди, колегією суддів відхиляються, оскільки виявлення працівниками відповідача факту незаконної вирубки лісу невстановленими особами на ввіреній території, повідомлення про таке правопорушення правоохоронних органів та закриття у подальшому кримінального провадження на тій підставі, що злочином не була завдана істотна шкода, у зв`язку з чим відсутній склад кримінального правопорушення, не звільняє відповідача, як постійного лісокористувача, від цивільної відповідальності за вчинене порушення норм природоохоронного законодавства.

Колегія суддів зазначає, що під шкодою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права (життя, здоров`я тощо). У відносинах, що розглядаються, шкода - це не тільки обов`язкова умова, але і міра відповідальності, оскільки за загальним правилом завдана шкода відшкодовується в повному обсязі (мова йдеться про реальну шкоду та упущену вигоду).

Розрахунок розміру шкоди, заподіяної державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства, здійснюється згідно з Таксами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу від 23.07.2008 №665.

Як вбачається зі змісту Такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу підприємствами, установами, організаціями та громадянами незаконним вирубуванням та пошкодженням дерев та чагарників до припинення ступеня росту (додаток № 1 до постанови КМУ від 23.07.2008 №665) шкода, завдана навколишньому природному середовищу визначається за кожне дерево, вирубане або пошкоджене до припинення росту, виходячи з діаметру дерева у корі біля шийки кореня як середнє арифметичне значення між найбільшим та найменшим замірами діаметра. При цьому, приміткою 4 вказаних Такс встановлено, що замір діаметра пня, який зрізаний нижче шийки кореня (урівень із землею або утоплений у землю), здійснюється за фактичним зрізом.

Судом враховано, що Таксами встановлюється залежність розміру шкоди за кожне окреме дерево, виходячи з діаметру його зрізу. При цьому, за кожне сантиметрове перевищення 50-ти сантиметрового зрізу розмір шкоди збільшується на 105,00 грн (без урахування індексації).

З наведеного слідує, що вимірювання діаметру зрубаних дерев має суттєве значення у подібних відносинах.

Порядок оформлення фактів порушень вимог лісового законодавства, зокрема, встановлений вимогами Інструкції про порядок проведення ревізій лісових обходів (майстерських дільниць), затвердженої Наказом Державного комітету лісового господарства № 23 від 08.02.2010 (далі, Інструкція).

Пунктом 2.5. Інструкції передбачається, що кількість пнів та їх діаметр заноситься у відомість, яка ведеться в польових умовах, окремо по кожному кварталу та виділу, де було виявлено незаконне вирубування дерев і чагарників.

Пунктом 4.3. Інструкції передбачається, що у разі необхідності, обліку та клеймуванню контрольними клеймами підлягають пні від рубок догляду за лісом та на вибіркових санітарних рубках.

Перелік дерев по пнях звіряється з польовим переліком дерев, зрубаних згідно матеріалів відводу.

Якщо кількість пнів перевищує кількість дерев, облікованих під час відводу лісосіки, то різницю, окремо за породами та ступенями товщини, відносять до тих, що зрубані з порушеннями встановлених вимог.

У польовій перерахунковій відомості дерев, складеній працівником Державної екологічної інспекції у Сумській області спільно з працівниками відповідача, середній розмір пня від зрубаного дерева ясеня складає 78 см, а середні розміри пнів від зрубаних дерев дуба складають від 41 см до 79 см. Отже, зрубані дерева за розмірами (діаметрами) суттєво відрізняються від тих, що були відведені в рубку згідно з Лісорубним квитком від 15.10.2015 та були зрізані без дозволу, що є порушенням вимог статей 19, 65, 69 Лісового кодексу України.

Як зазначив суд першої інстанції в оскарженому рішенні, під час розгляду справи в суді першої інстанції у судовому засіданні був допитаний представник відповідача головний лісничий ДАП Білопільський агролісгосп ОСОБА_1, який повідомив, що 05.04-08.04.2016 приймав участь у перевірці, під час якої у кв.36 вид.8 в межах території Супрунівської сільської ради Білопільського району Сумської області встановлений факт незаконної рубки дерев, та за вказівкою директора ДАП Білопільський агролісгосп підписав Акт перевірки. Перед початком перевірки державному інспектору з охорони навколишнього природного середовища Приходьку І.О. був наданий лісорубний квиток серії 02 ЛКБ № 276247 від 15.10.2015, на підставі якого з 15.10 по 31.12.2015 проведені рубки у кв.36 вид.8 в межах території Супрунівської сільської ради Білопільського району Сумської області. Під час вказаної перевірки проведений облік пнів без проведення замірів таких пнів вимірювальними приладами (рулетка, інше).

Водночас, місцевий господарський суд обґрунтовано не взяв до уваги вказані пояснення свідка, оскільки наявний у матеріалах справи підписаний ним Акт перевірки містить інформацію щодо використання під час перевірки стандартної металевої рулетки РЗ-5УЗК, заводський номер 24 (том 1, а.с. 11, зворотній бік). Тобто, в акті перевірки відображено дані, яким чином (зокрема із застосуванням яких вимірювальних засобів) проводились заміри пнів, а також вид незаконно зрубаних дерев, діаметри пнів в місці знесення (у корені).

Також, інформація щодо діаметру зрубаних незаконно дерев наведена і в підписаній свідком без зауважень Польовій перерахунковій відомості дерев (том 1, а.с. 13).

Більш того, позивач клопотанням від 09.02.2017 (том 1, а.с. 91-95) долучив до матеріалів справи завірену копію інвентаризаційного опису №4211 від 28.12.2016, який підтверджує, що рулетка РЗ-5УЗК, заводський номер 24, перебуває на балансі Інспекції, а також завірену копію паспорту на засіб вимірювальної техніки з відмітками про повірку.

Також колегією суддів із матеріалів справи встановлено, що відповідачем подавався позов до Сумського окружного адміністративного суду про визнання незаконними дій Державної екологічної інспекції у Сумській області щодо проведення планової перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства і протиправним наказу відповідача №77-П від 04.04.2016 про призначення перевірки БДАП Білопільський агролісгосп .

Однак, постановою Сумського окружного адміністративного суду від 27.04.2017 у справі № 818/231/17 в задоволенні адміністративного позову БДАП Білопільський агролісгосп було відмовлено, що підтверджує законність проведення відповідної перевірки.

Судом перевірено наданий позивачем розрахунок суми збитків у розмірі 217 877,66 грн. та встановлено, що останній проведено у відповідності до вимог чинного законодавства, а саме постанови КМУ від 23.07.2008 №665, яка поширює свою дію на відповідача, як на особу, що порушила свій обов`язок щодо охорони лісу.

Статтею 69 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища передбачено, що шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що позивачем належними, допустимими, вірогідними та достатніми у своїй сукупності доказами доведена суду наявність у діях відповідача усіх елементів складу цивільного правопорушення, необхідних для відшкодування збитків.

Частиною 18 статті 2 Бюджетного кодексу України передбачено, що головними розпорядниками бюджетних коштів - є бюджетні установи в особі їх керівників. У даному випадку - Супрунівська сільська рада Білопільського району Сумської області.

Доходами бюджету - є усі податкові, неподаткові та інші надходження на безповоротній основі, справляння яких передбачено законодавством України.

Пунктом 7 частини 3 статті 29 Бюджетного кодексу України передбачено, що джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України в частині доходів є 30 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності.

Відповідно до пункту 7 частини 3 статті 29 та пункту 4 частини 1 статті 69 Бюджетного кодексу України передбачено, що до надходжень спеціального фонду місцевих бюджетів належать 70 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, в тому числі: до сільських, селищних, міських бюджетів, бюджетів об`єднаних територіальних громад - 50 відсотків, обласних бюджетів та бюджету Автономної республіки Крим - 20 відсотків.

Відтак, судом обґрунтовано задоволено позовні вимоги та присуджено до стягнення із Білопільського дочірнього агролісогосподарського підприємства Білопільський агролісгосп 217 877 грн. 66 коп. збитків, завданих внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства України, а саме: 65 363 грн. 30 коп. - до спеціального фонду Державного бюджету України, 43 575 грн. 53 коп. - до спеціального фонду обласного бюджету Сумської обласної ради, 108 938 грн. 83 коп. - до місцевого бюджету Миколаївської селищної ради Білопільського району, з початковим зарахуванням стягуваної суми на рахунок Миколаївської селищної ради Білопільського району, код бюджетного призначення платежу - 24062100 (грошові стягнення за шкоду заподіяну порушенням природоохоронного законодавства), р/р НОМЕР_1 , ОЕПО 38020201, в ГУДКСУ у Сумській області, МФО 837013.

При вирішенні даного спору судом апеляційної інстанції у відповідності до частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України та частини 6 статті 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів враховані висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 09 серпня 2018 року у справі №909/976/17.

Стосовно доводів апеляційної скарги відповідача про порушення судом норм процесуального права у зв`язку з відмовою у задоволенні клопотання відповідача про призначення у справі судової екологічної експертизи, колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, 11.06.2019 відповідачем було заявлено клопотання про призначення у справі судової екологічної експертизи для визначення суми збитків, оскільки під час проведення перевірки польова перелікова відомість не містить посилань на використання вимірювальної техніки, а тому, на думку позивача, не може бути використана як доказ при проведенні розрахунку заподіяної шкоди навколишньому природному середовищу.

Колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 99 Господарського процесуального кодексу України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:

1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;

2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

Згідно пункту 8 частини 2 статті 182 Господарського процесуального кодексу України у підготовчому засіданні суд, зокрема, вирішує питання про призначення експертизи, виклик у судове засідання експертів, свідків, залучення перекладача, спеціаліста.

Відповідно до статті 194 Господарського процесуального кодексу України завданнями розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.

За змістом статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 2 статті 207 Господарського процесуального кодексу України суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом.

Водночас, згідно статті 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Ухвалою Господарського суду Сумської області від 09.01.2019 суд закінчив підготовче провадження та перейшов до розгляду справи по суті.

У подальшому розгляд справи по суті неодноразово відкладався.

Однак, відповідне клопотання про призначення судової експертизи було заявлене лише 11.06.2019, тобто після закінчення підготовчого провадження та без відповідного клопотання про поновлення пропущеного строку на його подання.

За таких обставин, оскільки клопотання відповідачем про призначення екологічної експертизи подано під час розгляду справи по суті та останнім не наведено жодних причин щодо неможливості його подання в підготовчому провадженні, суд першої інстанції, посилаючись на положення статті 207 Господарського процесуального кодексу України, обґрунтовано дійшов висновку про залишення вказаного клопотання без розгляду.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.

При цьому судом враховано, що Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, пункт 29; рішення ЄСПЛ у справі Серявін проти України від 10 травня 2011 року, пункт 58).

За таких обставин решту аргументів відповідача (скаржника), окрім викладених у мотивувальній частині постанови, суд визнає такими, що не мають суттєвого впливу на прийняття рішення у даній справі та не спростовують правильних висновків суду першої інстанції про задоволення позову.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов`язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.

Доводи апеляційної скарги відповідача не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції. Скаржником не надано суду доказів, які б свідчили про необґрунтованість позовних вимог, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не можуть бути підставою для зміни чи скасування рішення місцевого господарського суду.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає рішення суду у даній справі обґрунтованим, прийнятим з додержанням норм матеріального та процесуального права та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається. Апеляційна скарга Білопільського дочірнього агролісогосподарського підприємства Білопільський агролісгосп є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Судові витрати за подання зазначеної апеляційної скарги згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 273, пунктом 1 частини 1 статті 275, статтями 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Білопільського дочірнього агролісогосподарського підприємства Білопільський агролісгосп на рішення Господарського суду Сумської області від 03.07.2019 у справі №920/1212/16 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Сумської області від 03.07.2019 у справі №920/1212/16 залишити без змін.

Матеріали справи №920/1212/16 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у порядку, передбаченому статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 26.11.2019.

Головуючий суддя Ю.Б. Михальська

Судді А.І. Тищенко

І.М. Скрипка