Постанова

від 25.11.2019 по справі 541/953/19

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 541/953/19 Номер провадження 22-ц/814/2904/19Головуючий у 1-й інстанції Куцин В.М. Доповідач ап. інст. Обідіна О. І.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2019 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Полтавського апеляційного суду в складі:

Головуючого судді: Обідіної О.І.

Суддів: Прядкіної О.В., Хіль Л.М.

Розглянула в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Миргородська на рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області в складі судді Куцин В.М. від 23 вересня 2019 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Астарта Прихоролля та Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Миргородська про визнання недійсною додаткової угоди та повернення земельної ділянки,

В С Т А Н О В И Л А :

В травні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом до ТОВ Астарта Прихоролля та ТОВ Агрофірма Миргородська , в якому просила визнати недійсною додаткову угоду №1 від 03.01.2017 року до Договору оренди землі №250 від 04.04.2014 року, яка ніби-то укладена між нею та відповідачем, предметом якої є зміна строку дії Договору оренди землі №250 від 00404.2014 року по 31.12.2028 року, скасувати відповідний запис про державну реєстрацію речового права щодо оренди земельної ділянки, яке випливає з додаткової угоди №1 від 03.01.2017 року до Договору оренди землі №250 від 04.04.2014 року та зобов`язати відповідачів повернути їй належну на праві власності земельну ділянку з кадастровим номером 5323285200:00:003 : 0079, площею 5,0315 га. з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Петрівцівської сільської ради Миргородського району Полтавської області.

Крім того, позивач просила стягнути 7500 грн. понесених нею витрат на правничу допомогу.

Рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 23 вересня 2019 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.

Визнано недійсною додаткову угоду №1 від 03 січня 2017 року до Договору оренди землі №250 від 04.04.2014 року, яка укладена між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю Агрофірма Миргородська , предметом якої є зміна строку дії Договору оренди землі №250 від 04.04. 2014 року до 31 грудня 2028 року.

Скасовано відповідний запис в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права: про державну реєстрацію речового права, щодо оренди земельної ділянки кадастровий номер 5323285200:00:003:0079 внесений до державною реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, в розділі підстава виникнення іншого речового права: договір оренди землі, серія га номер: 250, виданий 04.04.2014, видавник: Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма Миргородська ; додаткова угода до договору оренди землі, серія та номер:1, виданий 03.01.2017 року, видавник: Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма Миргородська . Вид іншого речового права: право оренди земельної ділянки та розділі Зміст, характеристика іншого речового права: строк дії: 31.12.2028 .

Зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма Миргородська та Товариство з обмеженою відповідальністю Астарта Прихоролля повернути ОСОБА_1 належну їй на праві приватної власності земельну ділянку з кадастровим номером 5323285200:00: 003: 0079, площею 5,0315 га., цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Петрівцівської сільської ради Миргородського району Полтавської області.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Миргородська на користь ОСОБА_1 понесені витрати зі сплати судового збору при подачі позову до суду в розмірі 1595,10 грн.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Миргородська на користь ОСОБА_1 понесені витрати за надання правової допомоги в розмірі 6900,03 грн.

Зобов`язано Управління Державної казначейської служби України у Миргородському районі Полтавської області повернути ОСОБА_1 50 відсотків судового збору, сплаченого нею при поданні позову до суду, відповідно до квитанції №21956 від 02.05.2019 року в розмірі 1595,10 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду в частині стягнення витрат на правничу допомогу, ТОВ Агрофірма Миргородська подала апеляційну скаргу , в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просить рішення в цій частині скасувати та ухвалити нове про відмову в стягненні витрат за надання правової допомоги.

Зокрема апелянт вказує на те, що з огляду на визнання позову, стягнення витрат на правничу допомогу в сумі 6900 грн. не відповідає обсягу та вартості робіт.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення місцевого суду в оскаржуваній частині без змін.

Рішення суду в іншій частині задоволених позовних вимог сторонами не оскаржується, а тому у колегії суддів відсутні підстави для перегляду рішення в цих частинах.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, приходить до висновку про наявність підстав для її часткового задоволення.

Згідно п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до п.4 ч.1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Як вбачається з матеріалів справи, в травні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ТОВ Астарта Прихоролля про визнання недійсною додаткової угоди та повернення земельної ділянки.

В своїй позовній заяві наполягала, що правовідносини фактично існують між нею як власником земельної ділянки так і ТОВ Астарта Прихоролля , яке користується та продовжує утримувати належну їй земельну ділянку, тоді коли орендар - ТОВ Миргородське перебуває в стадії ліквідації.

В ході підготовчого засідання, ухвалою Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 26.06.2019 року залучено в якості співвідповідача ТОВ Агрофірма Миргородська , саме засідання відкладено на 29.07.2019 року.

29.07.2019 року розгляд справи було призначено на 05.09.2019 року в зв`язку з перебуванням судді в нарадчій кімнаті по кримінальному провадженню, а ухвалою від 23.09.2019 року у підготовчому засіданні оголошено перерву по справі до 23.09.2019 року.

20.09.2019 року позивач подала до суду заяву в якій просила стягнути на її користь судовий збір в сумі 3306,78 грн. та понесені витрати на правничу допомогу в розмірі 7500 грн., надавши розрахунок вартості правової допомоги, квитанцію №20103 від 20.09.2019 року про сплату 7500 грн. та угоду укладену між нею та адвокатом Яковенком Г.М.

Одночасно, 20.09.2019 року, в порядку статті 206 ЦПК України, відповідач ТОВ Агрофірма Миргородська подала заяву про визнання позову.

Рішенням Миргородського міськрайонного суду від 23.09.2019 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено та стягнуто з ТОВ Агрофірма Миргородська на користь ОСОБА_1 понесені витрати за надання правової допомоги в розмірі 6900,03 грн.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, понесених на правничу допомогу, місцевий суд дійшов висновку, що останні підлягають стягненню на користь позивача в розмірі 6900,03 грн., виключивши з наданого адвокатом розрахунку оплату за підготовку проекту ухвали.

Колегія суддів не може в повній мірі погодитись з вказаним висновком суду.

Статтею 133 ЦПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать в тому числі і витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст.137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Як вбачається з наданого позивачем розрахунку вартості правової допомоги, адвокатом Яковенком Г.М. фактично надавалися клієнту - позивачу ОСОБА_1 юридичні консультації, проводилася підготовка та складання процесуальних документів, зокрема позовна заява, відповідь на відзив, обговорювались питання щодо обсягу надання доказів та участі свідків, вирішувались інші процесуальні заяви та клопотання.

Також адвокат знайомився з матеріалами справи протягом розгляду справи в суді першої інстанції та брав участь в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 4 статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг за виконання робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом справи.

Враховуючи дотримання вимог встановлених ч. 4 ст. 137 ЦПК України під час визначення розміру витрат на оплату правової допомоги та їх підтвердження відповідними доказами як-то розрахунком вартості правової допомоги, квитанцією про сплату коштів №20/09, апеляційний суд вважає обґрунтованим та доведеним стягнутий судом розмір коштів за надання правничої допомоги, з дотриманням принципу співмірності.

При цьому, матеріали справи свідчать про те, що відповідачі не скористались своїм процесуальним правом заявити клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу та відповідно не виконали обов`язку по доведенню не співмірності таких витрат зі складністю справи та часу, потрібного на її вирішення.

За вказаних обставин, колегія суддів погоджується з розміром судових витрат, понесених стороною за надання правничої допомоги.

Між тим, судом першої інстанції не звернута увагу на те, що в справі приймало участь два відповідача - ТОВ Астарта Прихоролля , позов до якого пред`явила позивач, вважаючи, що саме діями вказаного товариства порушені її прав як власника земельної ділянки, та - ТОВ Агрофірма Миргородська , яке залучено до справи ухвалою суду в якості співвідповідача, не вирішуючи при цьому питання про заміну неналежного відповідача.

Згідно до положень ст. 50 ЦПК України в справі можуть приймати участь кілька відповідачів.

За загальним правилом ст. 141 ЦПК України інші судові витрати у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

Враховуючи, що по справі приймали участь два відповідача, які порушила права та інтереси позивача, і яких суд зобов`язав повернути ОСОБА_1 належну їй на праві приватної власності земельну ділянку, то саме з цих двох відповідачів в рівних частках підлягають відшкодуванню на користь позивача понесені нею судові витрати на правничу допомогу.

Враховуючи, що питання розподілу судових витрат по оплаті правничої допомоги було вирішено судом з порушенням норм процесуального права, колегія суддів знайшла за необхідне вийти за межі доводів апеляційної скарги та скасувати в цій частині судове рішення, з постановленням нового рішення.

Оскільки, колегія суддів погодилась з визначеним судом першої інстанції розміром понесених позивачем витрат на правничу допомогу, то на користь останньої з відповідачів ТОВ Астарта Прихоролля та ТОВ Агрофірма Миргородська підлягають стягненню 6900 грн. в рівних частках, тобто по 3450 грн. з кожного товариства.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не місять будь-яких даних, які б переконливо доводили необхідність в зменшенні розміру оплати адвокату та виконання апелянтом в суді першої інстанції своїх обов`язків, визначених ч. 4 ст. 137 ЦПК України.

Беручи до уваги те, що апелянтом не було дотримано процедури доведення не співмірності розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, самі доводи апеляційної скарги зводяться до переконання в завищеному позивачем розмірі понесених витрат на правничу допомогу, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення з підстав, висловлених ТОВ Агрофірма Миргородська в своїй апеляційній скарзі.

Керуючись ст.ст. 367, 374 ч.1 п.2, 376 ч.1 п.4, 382, 383, 384 ЦПК України колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Миргородська задовольнити частково.

Рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 23 вересня 2019 року в частині розподілу витрат, пов`язаних з оплатою професійної правничої допомоги скасувати та постановити в цій частині нове рішення.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Миргородська та Товариства з обмеженою відповідальністю Астарта Прихоролля на користь ОСОБА_1 по 3450 грн. з кожного, в якості понесених витрат за надання правничої допомоги.

В іншій частині судове рішення залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 27 листопада 2019 року.

Судді: Обідіна О.І. Прядкіна О.В. Хіль Л.М.