Постанова

від 16.09.2020 по справі 541/953/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

16 вересня 2020 року

м. Київ

справа № 541/953/19

провадження № 61-419св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Шиповича В. В. (суддя-доповідач), Синельникова Є. В., Хопти С. Ф.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: товариство з обмеженою відповідальністю Астарта Прихоролля , товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма Миргородська ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірми Миргородська на рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області, у складі судді Куцин В. М., від 23 вересня 2019 року та постанову Полтавського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Обідіної О. І., Прядкіної О. В., Хіль Л. М., від 25 листопада 2019 року,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю Астарта Прихоролля (далі - ТОВ Астарта Прихоролля ) та товариства з обмеженою відповідальністю АФ Миргородська (далі - ТОВ АФ Миргородська )про визнання недійсною додаткової угоди та повернення земельної ділянки.

Позовна заява ОСОБА_1 мотивована, що вона є власником земельної ділянки (кадастровий номер 5323285200:00:003:0079) з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 5,0315 га, що розташована на території Петрівцівської сільської ради Миргородського району.

04 квітня 2014 року між нею та відповідачем ТОВ АФ Миргородська було укладено договір оренди землі № 250, згідно умов якого вона надала, а товариство прийняло у строкове платне користування зазначену земельну ділянку, строком на п`ять років. Строк дії договору оренди земельної ділянки закінчився та вона не бажає поновлювати з відповідачем договір оренди, про що письмово його повідомляла.

Приймаючи рішення щодо розпорядження належною їй земельною ділянкою, позивач дізналася про наявність додаткової угоди про продовження строку дії договору оренди землі № 250, нібито укладеної між нею і відповідачем 03 січня 2017 року, за змістом якої дія договору оренди землі № 250 від 04 квітня 2014 року продовжена до 31 грудня 2028 року.

Стверджує, що не підписувала додаткову угоду №1 від 03 січня 2017 року до договору оренди землі № 250, а договір оренди припинив свою дію

04 квітня 2019 року.

Посилаючись на зазначені обставини, позивач просила суд:

- визнати недійсною додаткову угоду № 1 від 03 січня 2017 року до договору оренди землі № 250 від 04 квітня 2014 року, яка нібито укладена між нею та відповідачем, предметом якої є зміна строку дії договору оренди землі № 250 від 04 квітня 2020 року по 31 грудня

2028 року, скасувавши відповідний запис про державну реєстрацію речового права щодо оренди земельної ділянки, яке випливає з зазначено правочину;

- зобов`язати відповідачів повернути належну їй на праві власності земельну ділянку з кадастровим номером 5323285200:00:003:0079, площею 5, 0315 га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Петрівцівської сільської ради Миргородського району Полтавської області.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтавської області

від 23 вересня 2019 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено, визнано недійсною додаткову угоду № 1 від 03 січня 2017 року до договору оренди землі № 250 від 04 квітня 2014 року, яка укладена між ОСОБА_1 та

ТОВ АФ Миргородська , предметом якої є зміна строку дії договору оренди землі № 250 від 04 квітня 2014 року до 31 грудня 2028 року.

Скасовано відповідний запис в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права: про державну реєстрацію речового права, щодо оренди земельної ділянки кадастровий номер 5323285200:00:003:0079 внесений до державною реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, в розділі підстава виникнення іншого речового права: договір оренди землі, серія га номер: 250, виданий 04 квітня 2014 року, видавник: ТОВ АФ Миргородська ; додаткова угода до договору оренди землі, серія та номер: 1, виданий

03 січня 2017 року, видавник: ТОВ АФ Миргородська . Вид іншого речового права: право оренди земельної ділянки та розділі Зміст, характеристика іншого речового права: строк дії: 31 грудня 2028 року . Зобов 'язано ТОВ АФ Миргородська та ТОВ Астарта Прихоролля повернути ОСОБА_1 належну їй на праві приватної власності земельну ділянку з кадастровим номером 5323285200:00:003:0079, площею 5,0315 га, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Петрівцівської сільської ради Миргородського району Полтавської області.

Стягнуто з ТОВ АФ Миргородська на користь ОСОБА_1 понесені витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 595,10 грн.

Стягнуто з ТОВ АФ Миргородська на користь ОСОБА_1 понесені витрати за надання правової допомоги в розмірі 6 900,03 грн.

Зобов`язано Управління Державної казначейської служби України у Миргородському районі Полтавської області повернути ОСОБА_1 50 відсотків судового збору, сплаченого нею при поданні позову до суду, відповідно до квитанції № 21956 від 02 травня 2019 року в розмірі

1 595,10 грн.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що визнання

ТОВ АФ Миргородська позову не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, а тому може бути прийнято судом.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, на підставі статей 133, 141, 142 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), з урахуванням того, що при зверненні з позовом до суду позивач повинен був сплатити судовий збір у розмірі 3 190, 19 грн, відповідачами до початку розгляду справи по суті визнано позов ОСОБА_1 , суд дійшов висновку, що на користь позивача з ТОВ АФ Миргородська підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1 595, 10 грн, що становить 50 відсотків судового збору, який підлягав сплаті при поданні позову, та понесені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6 900, 03 грн, за виключенням оплати за підготовку проекту ухвали суду, що не входить до обсягу надання правничої допомоги

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Полтавського апеляційного суду від 25 листопада 2019 року апеляційну скаргу ТОВ АФ Миргородська задоволено частково, рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 23 вересня 2019 року в частині розподілу витрат, пов`язаних з оплатою професійної правничої допомоги скасовано.

Стягнуто з ТОВ АФ Миргородська та ТОВ Астарта Прихоролля на користь ОСОБА_1 по 3 450 грн з кожного, в якості понесених витрат за надання правничої допомоги.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Рішення суду в частині вирішення позовних вимог про визнання недійсною додаткової угоди та повернення земельної ділянки не оскаржувалось та судом апеляційної інстанції не переглядалось у відповідності до вимог

статті 367 ЦПК України.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині розподілу витрат, пов`язаних з оплатою професійної правничої допомоги, апеляційний суд виходив із того, що суд першої інстанції не звернув увагу на те, що у справі приймали участь два відповідачі, які порушили права та інтереси позивача, та яких суд зобов`язав повернути останній належну їй на праві власності земельну ділянку, а тому саме з двох відповідачів в рівних частках підлягають відшкодуванню на користь позивача понесені нею судові витрати на правничу допомогу.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ТОВ АФ Миргородська , посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення в частині вирішення питання про стягнення відшкодування ОСОБА_1 понесених витрат на професійну правничу допомогу скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у стягнені зазначених витрат із

ТОВ АФ Миргородська

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

26 грудня 2019 року засобами поштового зв`язку ТОВ АФ Миргородська подала касаційну скаргу на рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 23 вересня 2019 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 25 листопада 2019 року.

Ухвалою Верховного Суду від 20 січня 2020 року відкрито касаційне провадження і витребувано матеріали цивільної справи № 541/953/19 із місцевого суду.

У січні 2020 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційну скаргу, обґрунтовано тим, що 20 вересня 2019 року позивачем через канцелярію суду була подана заява про стягнення судового збору та витрат на правничу допомогу. Рішення суду першої інстанції у справі ухвалено в понеділок 23 вересня 2019 року. Суди попередніх інстанцій не звернули увагу на той факт, що ТОВ АФ Миргородська не повідомлено про подання позивачем зазначеної заяви, не ознайомлено з її змістом та доданими неї доказами, внаслідок чого було позбавлено можливості подати клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу.

В своїй заяві про визнання позовних вимог ТОВ АФ Миргородська заперечувало проти стягнення витрат на професійну правничу допомогу в зв`язку з недоведеністю обсягу та розміру таких витрат.

Вважає, що враховуючи обставини справи, її незначну складність, предмет та підстави позовних вимог, визначений розмір витрат на послуги адвоката є завищеним, не відповідає критеріям розумності та співмірності і є надмірним, що суперечить принципу розподілу судових витрат.

Звертає увагу касаційного суду, що з наданого позивачем розрахунку витрат на правничу допомогу, що міститься в матеріалах справи незрозуміло в якій формі обраховується гонорар (фіксований розмір чи погодинна оплата), оскільки різні види робіт і підготовка різних документів коштують за одну годину по різному.

Рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області

від 23 вересня 2019 року та постанова Полтавського апеляційного суду

від 25 листопада 2019 року в частині вирішення по суті позовних вимог

ОСОБА_1 та відшкодування витрат зі сплати судового збору в касаційному порядку не оскаржується, а тому в силу статті 400 ЦПК України (тут і надалі по тексту в редакції Кодексу на час подання касаційної скарги) справа в цій частині касаційним судом не переглядається.

Учасниками справи відзив на касаційну скаргу не подано

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами встановлено, що у травні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ТОВ Астарта Прихоролля про визнання недійсною додаткової угоди та повернення земельної ділянки.

Ухвалою Миргородського міськрайонного суду Полтавської області

від 26 червня 2019 року залучено в якості співвідповідача у справі

ТОВ АФ Миргородська .

20 вересня 2019 року позивачем подано до суду заяву про відшкодування судових витрат, в якій ОСОБА_1 просила стягнути на її користь понесені судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 3 306, 78 грн та витрат на правничу допомогу в розмірі 7 500 грн, надавши розрахунок вартості правової допомоги, квитанцію № 20103 від 20 вересня 2019 року про сплату 7 500 грн та угоду, укладену між нею та адвокатом Яковенко Г. М.

20 вересня 2019 року відповідачем ТОВ АФ Миргородська до суду подано заяву про визнання позову ОСОБА_1 .

Позиція Верховного Суду

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України тут і надалі по тексту в редакції кодексу, чинній на час подачі касаційної скарги підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Статтею 263 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою (частина перша статті 15 ЦПК України).

Відповідно до положень частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої

статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно положень частин першої-четвертої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 137 ЦПК України).

Згідно з правилами пункту 2 частини другої статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в

позові - на позивача.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

При визначенні суми відшкодування витрат на правничу допомогу, у разі спору щодо їх співмірності, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Позивачем 20 вересня 2019 року до суду першої інстанції було подано заяву про відшкодування понесених судових витрат, в тому числі витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7 500 грн, на підтвердження яких надано суду:

- копію угоди № 30/04 від 30 квітня 2019 року про надання професійної правничої допомоги, укладену між ОСОБА_1 та адвокатом Яковенком Г. М.;

- розрахунок (детальний опис робіт) вартості правової допомоги (послуг), наданих ОСОБА_1 адвокатом Яковенко Г. М. у справі № 541/953/19;

- квитанцію № 20/09 від 20 вересня 2019 року про сплату ОСОБА_1 7 500 грн витрат на професійну правничу допомогу згідно розрахунку.

Крім того, матеріали справи містять копію ордера серії ПТ № 111454

від 20 вересня 2019 року на представництво Яковенком Г. М. інтересів

ОСОБА_1 та копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 393 від 04 червня 2004 року, виданого Яковенку Г. М .

З урахуванням досліджених доказів, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що вказаними доказами підтверджено надання адвокатами Яковенком Г. М. правничої допомоги ОСОБА_1 у погодженому між адвокатом та клієнтом обсязі, а також здійснення відповідачем оплати наданих послуг в сумі 7 500 грн.

При цьому, судами вірно виключено з наданого позивачем розрахунку вартість послуг з підготовки та складення адвокатом проекту ухвали суду про призначення у справі судової почеркознавчої експертизи.

Верховний Суд враховує, що заявник будучи повідомленим про дату та час проведення підготовчого засідання у справі, до суду не з`явився, а подав заяву про визнання позову, реалізувавши таким чином надані йому процесуальні права на власний розсуд.

Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу в апеляційному порядку за апеляційною скаргою ТОВ АФ Миргородська , скасовуючи рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 23 вересня 2019 року в частині вирішення питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу та присуджуючи їх стягнення в рівних частках із обох відповідачів надав оцінку доводам заявника та вказав на доведеність та співмірність цих витрат зі складністю справи, виконаними адвокатом роботами (наданими послугами) та витраченим на це часом.

Колегія суддів погоджується із вказаними висновками апеляційного суду.

Наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновків суду по суті вирішення питання про розподіл судових витрат, а переважно зводяться до невірного тлумачення заявником норм процесуального права, необхідності переоцінки доказів у справі, що відповідно до статті 400 ЦПК України виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення - без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Обставини, за яких відповідно до частини першої статті 411 ЦПК України судове рішення підлягає обов`язковому скасуванню, касаційним судом не встановлено.

Враховуючи наведене, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції без змін. При цьому, рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 23 вересня 2019 року не може бути скасовано в оскаржуваній частині за результатами касаційного перегляду, оскільки було обґрунтовано скасовано апеляційним судом.

Керуючись статтями 400, 401, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірми Миргородська залишити без задоволення.

Постанову Полтавського апеляційного суду від 25 листопада 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: В. В. Шипович Є. В. Синельников С. Ф. Хопта