Постанова

від 26.11.2019 по справі 663/227/13- ц

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2019 року м. Херсон

справа № 663/227/13-ц

провадження № 22-ц/819/1583/19

Херсонський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого (суддя-доповідач)Пузанової Л.В., суддів:Полікарпової О.М., Чорної Т.Г., секретарГеленко А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Скадовського районного суду Херсонської області у складі судді Клімченка М.І. від 23 квітня 2013 року в справі за позовом Публічного акціонерного товариства Марфін Банк , правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство МТБ Банк , до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

У січні 2013 року Публічне акціонерне товариство Марфін Банк звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором .

В обґрунтування позовних вимог зазначило про те, що 19 червня 2008 року між банком та ОСОБА_2 укладено кредитний договір, за умовами якого, з урахуванням додаткових угод, останньому надано кредитні кошти у вигляді непоновлювальної кредитної лінії в сумі 109 964,38 доларів США, із яких 95 000 доларів США на споживчі потреби, 14 964,38 доларів США на виплату страхових платежів, зі сплатою відсотків за користування ними у визначеному угодами розмірі за фактичний період користування кредитними коштами та зі сплатою комісії за обслуговування кредиту в розмірі 0,1 % від суми наданого кредиту, строком користування до 18.06.2023 року.

Додатковою угодою № 1 від 10.08.2009 року до кредитного договору строк користування кредитними коштами продовжено до 18.06.2024 року.

ОСОБА_2 зобов`язався повертати кредит та сплачувати щомісячно відсотки за користування кредитом у порядку та строки, встановлені договором.

З метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором між банком та ОСОБА_3 20.06.2008 року було укладено договір іпотеки, відповідно до умов якого, з урахуванням додаткових угод, ОСОБА_3 передано в іпотеку житловий будинок та земельну ділянку, які розташовані по АДРЕСА_1 .

Також в забезпечення належного виконання зобов`язань за кредитним договором 10.08.2009 року між банком та ОСОБА_3 укладено договір поруки, згідно із умовами якого, з урахуванням додаткових угод, останній зобов`язався солідарно з боржником відповідати перед кредитором за виконання ним всіх зобов`язань за кредитним договором.

Посилаючись на порушення відповідачами договірних зобов`язань, в результаті чого станом на 10 січня 2013 року виникла заборгованість в сумі 94 593,31 доларів США та 44 615,80 грн, яка складається з: заборгованості за тілом кредиту в сумі 81 276,25 доларів США, заборгованості зі сплати відсотків в сумі 13 317,06 доларів США, заборгованості зі сплати комісії в сумі 17 670,95 грн, заборгованості зі сплати пені в сумі 22 277,17 грн, заборгованість зі сплати штрафу в сумі 4 667,68 грн, позивач просив суд стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на його користь зазначену суму заборгованості, в тому числі за рахунок звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом реалізації майна на прилюдних торгах за початковою вартістю, визначеною на підставі оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності на рівні, не нижчому за звичайні ціни, а також просив стягнути витрати зі сплати судового збору в сумі 3441грн.

Заочним рішенням суду від 23 квітня 2013 року позов задоволено.

Суд вирішив питання щодо розподілу судових витрат.

Ухвалою суду від 01 жовтня 2013 року заяви ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про перегляд заочного рішення суду залишено без задоволення.

Справа переглядалась в апеляційному порядку за поданою у жовтні 2013 року апеляційною скаргою ОСОБА_3 .

За наслідком апеляційного розгляду ухвалою апеляційного суду від 05 грудня 2013 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилено, а рішення Скадовського районного суду Херсонської області від 23 квітня 2013 року залишено без змін.

У вересні 2019 року ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу та просить скасувати рішення суду в частині звернення стягнення на предмет іпотеки і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову в цій частині відмовити, зазначаючи, що рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що вона є особою, яка не брала участі у справі, проте вирішене судом питання про звернення стягнення на предмет іпотеки впливає на її права як співвласника іпотечного майна, набутого із відповідачем ОСОБА_3 у шлюбі за їх спільні кошти, а тому вважає, що укладення договору іпотеки на весь будинок, а не на належну відповідачу Ѕ його частину, суперечить нормам сімейного законодавства.

У письмовому відзиві на апеляційну скаргу ПАТ МТБ Банк , яке є правонаступником ПАТ "Марфін Банк", її доводи не визнало, рішення суду просить залишити без змін , зазначивши, що при укладенні договору іпотеки нотаріусом виконано всі вимоги, передбачені законодавством при посвідченні майна, яке є спільною власністю подружжя.

Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах, визначених статтею 367 ЦПК України, та з врахуванням положень статті 370 ЦПК України апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ зробив висновок про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Рішення суду в оскарженій частині мотивовано тим, що в результаті невиконання відповідачами умов кредитного договору щодо повернення кредиту та сплати процентів за користування грошовими коштами у банку відповідно до вимог статті 33 Закону України Про іпотеку виникло право задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

В процесі розгляду справи суд встановив, що 19 червня 2008 року банк уклав із ОСОБА_2 договір кредиту, за умовами якого останній отримав кредит в сумі 109 964,38 доларів США з кінцевим терміном повернення грошових коштів до 18.06.2023 року та зі сплатою 10,5% річних за фактичний період користування кредитними коштами, а також зі сплатою комісії за обслуговування кредиту в розмірі 0,1% від суми наданого кредиту.

При цьому ОСОБА_2 як позичальник зобов`язався щомісяця надавати банку кошти (щомісячний платіж) у сумі 1 155,96 доларів США для погашення заборгованості за кредитним договором, що складається із заборгованості за кредитом та за відсотками.

10 серпня 2009 року, 07 квітня 2010 року та 10 січня 2012 року сторони вносили зміни у кредитний договір, укладаючи додаткові до нього угоди, та в кінцевому результаті визначили, що терміном погашення кредиту є 18 червня 2024 року включно, зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі: 10,5% річних за період з 19.06.2008 року по 24.11.2011 року; 5,7% річних за період з 25.11.2011 року по 24.05.2012 року; 11,05% річних за період з 25.05.2012 року і до закінчення дії цього договору.

Позичальник зобов`язався погашати кредит та сплачувати відсотки за користування кредитними коштами щомісячно у розмірах, визначених графіком, що є невід`ємною частиною договору.

В забезпечення виконання позичальником зобов`язань за наведеним кредитним договором 10 серпня 2009 року банк уклав із ОСОБА_3 договір поруки, відповідно до умов якого та з врахуванням внесених до цього договору змін шляхом укладення 07 квітня 2010 року та 10 січня 2012 року додаткових угод, поручитель зобов`язався відповідати перед кредитором за виконання зобов`язань за кредитним договором у тому ж розмірі, що і боржник та солідарно з ним, включаючи сплату кредиту, відсотків за користування кредитом, комісій, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків, в тому числі з врахуванням змінених додатковими угодами зобов`язань за кредитним договором.

20 червня 2008 року банк уклав із ОСОБА_3 договір іпотеки, який нотаріально посвідчено, за умовами якого ОСОБА_3 в забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_2 перед банком передав у іпотеку належне йому на праві власності нерухоме майно, а саме: житловий будинок, який знаходиться по АДРЕСА_1 та земельну ділянку, яка знаходиться на тією ж адресою, площею 0,0722га.

У послідуючому, 10 серпня 2009 року, 07 квітня 2010року та 10 січня 2012 року, у зв`язку із змінами умов кредитного договору, сторони вносили відповідні зміни і до договору іпотеки, посвідчуючи ці зміни нотаріально.

В процесі перегляду справи в апеляційному порядку, зважаючи на доводи апеляційної скарги, позивач надав суду апеляційної інстанції докази у підтвердження того, що як договір іпотеки, так і угоди про внесення змін до цього договору, укладалися за згодою дружини ОСОБА_3 - ОСОБА_1 , справжність підпису якої на відповідних заявах засвідчена нотаріально.

ОСОБА_1 свою згоду на передачу ОСОБА_3 зазначеного нерухомого майна в іпотеку не заперечує та не спростовує, однак вважає, що предметом іпотеки є лише Ѕ його частина, яка відповідно до положень сімейного законодавства належить іпотекодавцю. Стверджує, що належну їй на праві власності Ѕ частину будинку в іпотеку не передавала, тому на неї не може бути звернено стягнення за кредитними зобов`язаннями ОСОБА_2 .

Порушене ОСОБА_1 питання врегульовано Законом України Про іпотеку , відповідно до статті першої якого іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно зі статтею третьою Закону України Про іпотеку іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

За приписами статті п`ятої зазначеного Закону предметом іпотеки можуть бути один або декілька об`єктів нерухомого майна за таких умов:

нерухоме майно належить іпотекодавцю на праві власності або на праві господарського відання, якщо іпотекодавцем є державне або комунальне підприємство, установа чи організація;

нерухоме майно може бути відчужене іпотекодавцем і на нього відповідно до законодавства може бути звернене стягнення;

нерухоме майно зареєстроване у встановленому законом порядку як окремий виділений у натурі об`єкт права власності, якщо інше не встановлено цим Законом.

Статтею шостою Закону України Про іпотеку , в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, визначено умови передачі нерухомого майна в іпотек у та, зокрема, передбачено, що майно, що є у спільній власності, може бути передане в іпотеку лише за нотаріально посвідченою згодою усіх співвласників. Співвласник нерухомого майна має право передати в іпотеку свою частку в спільному майні без згоди інших співвласників за умови виділення її в натурі та реєстрації права власності на неї як на окремий об`єкт нерухомості.

Враховуючи, що ОСОБА_3 передав в іпотеку банку спірне нерухоме майно без виділення в натурі належної йому частки у спільному майні подружжя та за згодою іншого співвласника- дружини ОСОБА_1 , колегія суддів погоджується з висновком суду про те, що предметом іпотеки у спірних правовідносинах є житловий будинок та земельна ділянка, які розташовані по АДРЕСА_1 , та вважає цей висновок таким, що відповідає обставинам справи і нормам матеріального права, що регулюють ці відносини.

Доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на законі, належних доказах і як такі, що висновки суду в цій частині не спростовують, підлягають відхиленню.

Зокрема, посилання скаржника на положення сімейного та цивільного законодавства щодо прав подружжя на спільно набуте в період зареєстрованого шлюбу майно та прав співвласників щодо майна, яке перебуває у їх спільній власності, не стосуються підстав та предмета спору, що виник між сторонами, тому не мають правового значення при вирішенні даного спору.

Необґрунтованим є також твердження ОСОБА_1 про те, що відсутність її підпису в договорі іпотеки свідчить про її згоду на передачу в іпотеку лише частини будинку, яка належить ОСОБА_3 , оскільки за загальним правилом, встановленим, в тому числі статтею 65 СК України та статтею 369 ЦК України, на які ОСОБА_1 посилається в обґрунтування своїх доводів, розпорядження майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється титульним власником.

Згода ж інших співвласників на вчинення правочину щодо розпорядження спільним майном, який підлягає нотаріальному посвідченню, має бути висловлена письмово і нотаріально посвідчена, що і зроблено при посвідченні договору іпотеки, укладеного між банком та ОСОБА_3 20.06.2008 року.

Рішення суду в решта частині, в тому числі щодо наявності підстав для звернення стягнення на предмет іпотеки, було предметом перегляду в апеляційному порядку за апеляційною скаргою ОСОБА_3 та ухвалою апеляційного суду Херсонської області від 05 грудня 2013 року залишено без змін.

На підставі викладеного, керуючись статтями 367, 370, 374, 375 ЦПК України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а заочне рішення Скадовського районного суду Херсонської області від 23 квітня 2013 року в оскарженій частині - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий Л.В. Пузанова

Судді: О.М. Полікарпова

Т.Г. Чорна

Повний текст постанови складено 29 листопада 2019 року

Суддя Л.В. Пузанова