Рішення

від 28.11.2019 по справі 905/1235/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

28.11.2019р. Справа №905/1235/19

за позовом: Маріупольського міжрайонного відділу Управління поліції охорони в Донецькій області (87515, Донецька область, м.Маріуполь, вул.Італійська, 84, код ЄДРПОУ 40109084)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Биг-Транс (87549, Донецька область, м.Маріуполь, вул.Кальміуська, 119Б, код ЄДРПОУ 37661405)

про стягнення 36625,12 грн

Суддя: Паляниця Ю.О.

Секретар судового засідання: Клименко Ю.О.

У засіданні брали участь:

від позивача: Свістельник Г.О. - за дов.

від відповідача: не з`явився

СУТЬ СПРАВИ:

Позивач, Маріупольський міжрайонний відділ Управління поліції охорони в Донецькій області, м.Маріуполь звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю Биг-Транс , м.Маріуполь про стягнення матеріальної шкоди в розмірі 36625,12 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на наявність підстав для виплати Маріупольському міжрайонному відділу Управління поліції охорони в Донецькій області шкоди, завданої власнику колісного транспортного засобу марки ЗАЗ Lanos, номерник знак НОМЕР_4 внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Виходячи з того, що заподіювач шкоди перебував у трудових відносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю Биг-Транс , на думку заявника позову, понесені останнім збитки підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача.

Ухвалою суду від 07.08.2019р. за вказаним позовом відкрито провадження у справі №905/1235/19, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Ухвалою суду від 20.09.2019р. розгляд справи №905/1235/19 вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження.

Відповідач у відзиві б/н б/д проти задоволення позовних вимог заперечував та, з посиланням на висновки, яких дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.07.2018р. по справі №755/18006/15-ц, вказував, що Товариство з обмеженою відповідальністю Биг-Транс не є належним відповідачем у розглядуваному спорі. Крім того, відповідач вказував, що постанова Володарського районного суду Донецької області від 10.10.2018р. у справі №222/291/18 спростовує доводи позивача про наявність вини ОСОБА_1 у дорожньо-транспортній пригоді, яка мала місце 31.08.2017р.

У відповіді №1583/48/01-2019 від 04.11.2019р. на відзив Маріупольський міжрайонний відділ Управління поліції охорони в Донецькій області вказував, що Товариство з обмеженою відповідальністю Биг-Транс є належним відповідачем по справі, оскільки останній є володільцем автомобіля DAF 95XF430, державний номер НОМЕР_2 , а громадянин ОСОБА_1 (особа, яка на час скоєння дорожньо-транспортної пригоди була за кермом названого авто) станом на 31.08.2017р. перебував з відповідачем у трудових відносинах.

Крім того, позивач зазначав, що право потерпілої особи на відшкодування шкоди за рахунок особи - завдавача шкоди є абсолютним та не може бути припиненим чи обмеженим договором страхування, стороною якого не є потерпіла особа, хоча цей договір і укладено на користь третіх осіб; відмова потерпілого від права на одержання страхового відшкодування за договором, укладеним третіми особами в інтересах імовірного потерпілого, не припиняє його права на відшкодування шкоди в деліктному зобов`язанні.

Разом з цим, за твердженням позивача, постанова Володарського районного суду Донецької області від 10.10.2018р. у справі №222/291/18 є належним доказом, який засвідчує факт порушення водієм Товариства з обмеженою відповідальністю Биг-Транс Правил дорожнього руху, що спричинило у подальшому дорожньо-транспортну пригоду 31.08.2017р. в селі Володимирівка Володарського району Донецької області.

Заперечення на відповідь на відзив, подання яких в силу норм ч.4 ст.161 Господарського процесуального кодексу України є правом, а не обов`язком відповідача, до господарського суду не надходили.

Ухвалою суду від 06.11.2019р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 28.11.2019р.

Представник позивача у судове засідання 28.11.2019р. з розгляду справи по суті з`явився, наполягав на задоволенні позовних вимог.

Представник відповідача у судове засідання 28.11.2019р. з розгляду справи по суті не з`явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлений.

Стаття 42 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони.

Разом з тим, норми ст.43 зазначеного нормативно-правового акту зобов`язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Як визначено у ч.1 ст.202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки (п.2 ч.3 ст.202 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 216 Господарського процесуального кодексу України передбачено право господарського суду оголосити перерву або відкласти розгляд справи по суті. При цьому, це є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Таким чином, враховуючи суть спору, загальну тривалість розгляду справи, суд дійшов висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами, а відсутність у судовому засіданні представника відповідача не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення позивача, господарський суд встановив:

Виходячи зі змісту постанови Володарського районного суду Донецької області від 10.10.2018р. у справі №222/291/18, ОСОБА_1 31.08.2017р. о 17:05 год. у смт Володимирівка Волноваського району Донецької області на нерегульованому перехресті вулиць Островського - Грушева при відсутності знаків пріоритету, під час керування транспортним засобом DAF 95 НОМЕР_3 , державний номер НОМЕР_2 , не надав перевагу в русі автомобілю ЗАЗ Lanos, державний номер НОМЕР_4 , який наближався праворуч, чим порушив вимоги п.16.12 Правил дорожнього руху України (на перехресті рівнозначних доріг водій нерейкового транспортного засобу зобов`язаний дати дорогу транспортним засобам, що наближаються праворуч); в результаті зазначених дій сталась дорожньо-транспортна пригода з матеріальними збитками.

Одночасно, у мотивувальній частині зазначеного процесуального документа, суд вказував на наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 Кодексу України про адміністративні правопорушення та наявність вини останнього обґрунтовуючи це тим, що зазначене на схемі розташування на проїзній частині транспортних засобів після дорожньо-транспортної пригоди, слідова інформація, а також зафіксовані пошкодження транспортних засобів, які переважно мають деформацію з правого переднього боку, свідчать про наявність в діях ОСОБА_1 порушень п.16.12 Правил дорожнього руху України, який, маючи намір виконувати перетин перехрестя ліворуч, не надав перевагу транспортному засобу ЗАЗ Lanos, державний номер НОМЕР_4 під керуванням ОСОБА_2 , який наближався праворуч.

При цьому, зважаючи на те, що на момент розгляду справи закінчився строк для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, Володарським районним судом Донецької області закрито провадження з розгляду зазначеної справи.

Таким чином, наявність вини ОСОБА_1 у порушенні 31.08.2017р. вимог Правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження автомобіля ЗАЗ Lanos, державний номер НОМЕР_4 , є доведеною і встановленою постановою Володарського районного суду Донецької області від 10.10.2018р. у справі №222/291/18.

Наразі, закриття провадження по справі про адміністративне правопорушення з наведених вище підстав не означає відсутність в діях особи вини для настання цивільно-правової відповідальності.

Відповідно до наявного у матеріалах справи звіту №102 від 11.06.2019р. суб`єкта оціночної діяльності Харитонова Б.Б., вартість матеріального збитку завданого, з технічної точки зору, власнику колісного транспортного засобу ЗАЗ Lanos, державний номер НОМЕР_4 , 2013 року випуску, становить 36625,12 грн з ПДВ.

На момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність за шкоду, заподіяну майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу DAF 95XF430, державний номер НОМЕР_2 , який належить Товариству з обмеженою відповідальністю Биг-Транс , будь-якою особою, яка експлуатує його на законних підставах, відповідно до полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АМ/0594992, була застрахована Приватним акціонерним товариством Страхова компанія Перша ; строк дії полісу: 15.08.2017р. - 14.08.2018р.; страхова сума (ліміт відповідальності) на одного потерпілого за шкоду заподіяну майну - 100000 грн (а.с.100).

У зв`язку з настанням страхового випадку, позивач звернувся до страховика відповідача - Приватного акціонерного товариства Страхова компанія Перша із заявою №1456/48/01 від 26.11.2018р. із вимогами провести відповідні страхові виплати (а.с.17).

У відповідь на зазначене звернення Приватне акціонерне товариство Страхова компанія Перша повідомило позивача про відсутність правових підстав для проведення виплати страхового відшкодування з огляду на відсутність вини ОСОБА_1 у порушенні Правил дорожнього руху, та, як наслідок, вважати його собою, відповідальною за завдані внаслідок дорожньо-транспортної пригоди збитки.

З огляду на те, що страховиком відповідача було відмовлено у виплаті страхового відшкодування на користь позивача, Маріупольський міжрайонний відділ Управління поліції охорони в Донецькій області звернувся до суду з цим позовом.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, господарський суд вважає, що вимоги Маріупольського міжрайонного відділу Управління поліції охорони в Донецькій області є такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступного:

Відповідно до ч.1, 2 ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) шкоди іншій особі.

Загальні положення щодо відшкодування позадоговірної шкоди визначені ст.1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

За змістом ч.ч.1, 2 ст.1187 Цивільного кодексу України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до п.п.1, 3 ч.1 ст.1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Згідно зі ст.1192 Цивільного кодексу України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

В Україні запроваджено інститут обов`язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів, що регулюється Законом України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та відповідно до ст.1194 Цивільного кодексу України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів (ст.1 Закону України Про страхування ).

За договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (ст.979 Цивільного кодексу України).

Розрізняють добровільну та обов`язкову форми страхування (ст.5 Закону України Про страхування ). Добровільним може бути, зокрема, страхування наземного транспорту (п.6 ч.4 ст.6 Закону України Про страхування ). Втім, законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування) (ч.1 ст.999 Цивільного кодексу України).

Види обов`язкового страхування в Україні визначені у ст.7 Закону України Про страхування . До них п.9 ч.1 зазначеної норми відносить страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Відносини у цій сфері регламентує, зокрема, Закон України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів .

Великою Палатою Верховного Суду у справі №755/18006/15-ц (постанова від 04.07.2018р.) зроблені наступні висновки.

У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів порядку. Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. За умов, передбачених у ст.38 вказаного Закону, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування.

Обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється, зокрема, з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників (ст.3 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ).

Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (ст.5 вказаного нормативно-правового акту України).

Обмеження набуття страховиком завдавача шкоди права зворотної вимоги (регресу) випадками, які визначені у ст.38 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів , зумовлене тим, що набуття вказаного права щоразу після відшкодування цим страховиком шкоди потерпілому суперечило би меті страхування цивільно-правової відповідальності, об`єктом якого є майнові інтереси завдавача шкоди та яке забезпечує, зокрема, їх захист.

Відповідно до п.22.1 ст.22 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів , у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, завдану внаслідок ДТП майну третьої особи.

Відтак, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у ст.37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Відповідно до ст.29 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів , у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Згідно з підп.12.1 ст.12 наведеного нормативно-правового акту України страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту. Розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.

За змістом абз.18 ст.9 Закону України Про страхування франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

Таким чином, виконання обов`язку з відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність Законом України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів покладено на страховика винної особи у межах, встановлених цим Законом та договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Отже, спеціальні норми Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів встановлюють певні умови для визначення розміру шкоди (збитків), яка підлягає відшкодуванню страховиком особи, яка завдала цю шкоду, і яка застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, а саме: відшкодовується оцінена шкода, розмір шкоди обмежується лімітом відповідальності, встановленим в полісі (п.22.1 ст.22 Закону); розмір шкоди обмежується вартістю відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством (ст.29 Закону); розмір шкоди зменшується на суму франшизи, встановленої в полісі (ст.ст.9, 12 Закону).

Як вказувалось судом, Приватним акціонерним товариством Страхова компанія Перша , як страховиком цивільно-правової відповідальності за шкоду, заподіяну майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу DAF 95XF430, державний номер НОМЕР_2 , який належить Товариству з обмеженою відповідальністю Биг-Транс , будь-якою особою, яка експлуатує його на законних підставах, було відмовлено у здійснені страхової виплати потерпілій у дорожньо-транспортній пригоді особі, яка мала місце 31.08.2017р. у смт Володимирівка Волноваського району Донецької області на нерегульованому перехресті вулиць Островського - Грушева при відсутності знаків пріоритету.

Проте, визначена страховиком підстава для відмови у задоволенні заяви потерпілої особи не входить до переліку випадків, які в силу норм діючого законодавства звільняють страхову компанію від обов`язків, пов`язаних з відшкодуванням збитків, які заподіяні страхувальником. Відтак, саме Приватне акціонерне товариство Страхова компанія Перша є належним відповідачем у спорі про стягнення страхового відшкодування в сумі 36625,12 грн на користь позивача.

Таким чином, з огляду на те, що цивільно-правова відповідальність власника автомобіля DAF 95XF430, державний номер НОМЕР_2 , станом на дату дорожньо-транспортної пригоди була застрахована Приватним акціонерним товариством Страхова компанія Перша за полісом №АМ/0594992 (ліміт відповідальності - 100000 грн, франшиза - 1000 грн), що прийняло на себе обов`язки страхувальника, який завдав шкоди, суд дійшов висновку про неправомірність та безпідставність звернення позивачем до суду з цим позовом до відповідача.

За таких обставин, позов Маріупольського міжрайонного відділу Управління поліції охорони в Донецькій області до Товариства з обмеженою відповідальністю Биг-Транс про стягнення матеріальної шкоди в розмірі 36625,12 грн залишається судом без задоволення.

Всі інші доводи та міркування учасників судового процесу відповідно залишені судом без задоволення і не прийняті до уваги як необґрунтовані та такі, що не впливають на висновки суду щодо розгляду справи по суті.

Згідно із ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір в сумі 1921 грн підлягає віднесенню на позивача. Одночасно, виходячи з того, що за подання розглядуваної позовної заяви позивач на підставі платіжного доручення №14867 від 26.06.2019р., сплатив судовий збір у більшому розмірі ніж передбачено діючим законодавством (86 грн), Маріупольський міжрайонний відділ Управління поліції охорони в Донецькій області не позбавлений права та можливості звернутись до суду з клопотанням про повернення судового збору у переплаченому розмірі на підставі ст.7 Закону України Про судовий збір .

У прохальній частині позову Маріупольський міжрайонний відділ Управління поліції охорони в Донецькій області просив суд стягнути з відповідача на користь позивача витрати по оплаті експертизи на суму 2500 грн, які були сплачені за проведення оцінки вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу.

У зв`язку з цим суд звертає увагу заявника позову на те, що вказані кошти не є судовими витратами у розумінні норм господарського процесуального законодавства, внаслідок чого не підлягають відшкодуванню в порядку норм глави 8 Господарського процесуального кодексу України. Проте, Маріупольський міжрайонний відділ Управління поліції охорони в Донецькій області не позбавлений права та можливості звернутись до суду про стягнення цих коштів як матеріально-правової (позовної) вимоги.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.86, 126, 129, 210, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Вступну та резолютивну частини рішення складено та підписано 28.11.2019р.

Повний текст рішення складено та підписано 09.12.2019р.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ю.О.Паляниця