Рішення

від 16.12.2019 по справі 520/10197/19

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 грудня 2019 р. № 520/10197/19

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Спірідонова М.О., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-інвестиційна група "МЕГА СІТІ" (просп. Любові Малої, буд. 93,м. Харків,61020, код 34758276) до Одеської митниці ДФС (вул. Гайдара, буд. 21-А,м. Одеса, Одеська область, 65078, код ЄДРПОУ39441717) про скасування рішення і картки відмови, зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельно-інвестиційна група "МЕГА СІТІ", звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеним позовом в якому просить суд:

1. Скасувати рішення Одеської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №UA500010/2019/000047/2 від 13.05.2019 року та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500010/2019/00167 від 13.05.2019 року.

2. Зобов`язати Одеську митницю ДФС підготувати висновок про повернення ТОВ БІГ МЕГА СІТІ помилково та/або надміру сплачених митних платежів у розмірі 61607.95 грн. (мита - 10529.18 грн., ПДВ - 51078.77 грн.) за митною декларацією № UA500010/2019/011904 від 13.05.2019 року на п/р НОМЕР_1 (НОМЕР_1) в АТ КБ ПРИВАТБАНК (ЄДРПОУ банку 14360570. МФО 351533).

3. Судові витрати по справі розподілити відповідно до прийнятого рішення.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що оскаржуване рішення Одеської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №UA500010/2019/000047/2 від 13.05.2019 року та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500010/2019/00167 від 13.05.2019 року є протиправним та таким, що винесено з порушенням норм чинного законодавства України, а тому підлягає скасуванню та просить суд зобов`язати Одеську митницю ДФС підготувати висновок про повернення ТОВ БІГ МЕГА СІТІ помилково та/або надміру сплачених митних платежів у розмірі 61607.95 грн. (мита - 10529.18 грн., ПДВ - 51078.77 грн.) за митною декларацією № UA500010/2019/011904 від 13.05.2019 року на п/р НОМЕР_1 (НОМЕР_1) в АТ КБ ПРИВАТБАНК (ЄДРПОУ банку 14360570. МФО 351533).

Ухвалою суду від 16.10.2019 року відкрито спрощене провадження по справі та запропоновано відповідачу надати відзив на позов, а позивачу відповідь на відзив.

Представником відповідача 12.11.2019 року надано відзив на позовну заяву, в якому він просив відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, та зазначає, що рішення Одеської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №UA500010/2019/000047/2 від 13.05.2019 року та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500010/2019/00167 від 13.05.2019 року є законним та таким, що винесено в межах чинного законодавства України.

Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України зазначено, що у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З огляду на вищезазначені приписи Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін в порядку письмового провадження за наявними в матеріалах справи доказами.

Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вивчивши норми матеріального та процесуального права, якими врегульовані спірні правовідносини вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав та мотивів.

Судом встановлено, що 18 лютого 2019 року між позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю БУДІВЕЛЬНО-ШВЕСТИЦІЙНА ГРУПА МЕГА СІТІ (Україна) та компанією Nantong Kingway Complex Material, резидентом КНР (надалі - компанія, продавець), було укладено зовнішньоекономічний договір купівлі продажу № МС201901 (надалі - контракт).

Відповідно до п.1.1. зазначеного контракту продавець зобов`язався продати покупцеві покрівельні матеріали (товар), а покупець - прийняти зазначений товар і своєчасно здійснити його оплату на умовах контракту.

Згідно контракту було визначено, що товар поставляється партіями (п.3.1. контракту). Ціни встановлюються в доларах США. Асортимент, кількість, ціна товару, вартість партії, умови поставки та оплати визначаються в специфікаціях. Специфікації є невід`ємними частинами договору (п. 1.2. контракту).

Платежі здійснюються покупцем шляхом банківського переказу на рахунок Продавця, умови оплати окремих партій товару встановлюються в специфікаціях (п.п. 4.2, 4.3 контракту).

18.02.2019 року між продавцем та покупцем було укладено Специфікацію № 1, відповідно до якої продавець зобов`язався поставити покупцеві товар - матеріали неткані із синтетичного або штучного волокна (ПВХ) з поверхневою щільністю 70г/м2 -150г/м2, без покриття у рулонах розміром 1,5*5Ом, модель -QUEENTILE, артикул:

- гідроізоляційна мембрана щільністю 90г/м2 кількістю 28500 м2 за ціною 0,1890 доларів США за 1 м2 , загальною вартістю 5386,50 доларів СІЛА

- гідроізоляційна мембрана, щільністю 115г/м2 кількістю 28500 м2, за ціною 0,2550 доларів США за 1 м2, загальною вартістю 7267,50 доларів США

- пароізоляційна мембрана щільністю 90г/м2 кількістю 15000 м2 за ціною 0,1800 доларів США, загальною вартістю 2700 доларів США, разом 15354,00 доларів США.

Специфікацією № 1 від 18.02.2019 року сторони погодили наступні умови поставки та оплати товару: допустиме відхилення ваги товару +/-10%. Оплата проводяться поетапно: перший етап: передоплата у розмірі 4700 доларів США, наступний етап: залишок суми виходячи з фактичної кількості відвантаженого товару за вирахуванням сплаченої передоплати оплачується на протязі 25 днів після судовиходу згідно коносаменту. Умови поставки товару: FOB Shanghai, Китай.

На виконання Специфікації № 1 від 18.02.2019 року до контракту згідно комерційного інвойсу KW 20190215-2 від 29.03.2019 року компанією Nantong Kingway Complex Material на адресу позивача було поставлено товар.

10.05.2019 року позивачем до митного поста Одеса-центральний Одеської митниці ДФС була подана митна декларація UA № 500010/2019/011593, в якій заявлена митна вартість за основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну (ч.2 ст.57, ст.58 Митного кодексу України), вказавши в декларації ціну товару зазначену в комерційному інвойсі KW-20190215-2 від 29.03.2019 року з додаванням витрат на транспортування, а саме:

- Ціна товару - 406 439,6803 грн. (15509,48 доларів США х 26,20 грн.);

- Витрати на транспортування - 29 367,36 грн.;

- Митна вартість - 435807,04 грн. (графа 12 Відомості про товар ).

Разом з митною декларацією позивачем для підтвердження митної вартості товару було подано повний пакет документів, необхідних згідно чинного законодавства України для прийняття рішення про митне оформлення товару.

Зокрема, відповідно до ч.2 ст.53 Митного кодексу для підтвердження митної вартості товару позивачем також були надані наступні документи:

1. зовнішньоекономічний договір купівлі продажу № МС201901 від 18.02.2019 року;

2. специфікація № 1 від 18.02.2019 року;

3. комерційний інвойс № KW-20190215-2 від 29.03.2019 року;

4. платіжне доручення в іноземній валюті № 137 від 28.02.2019 року;

5. платіжне доручення в іноземній валюті № 146 від 03.05.2019 року;

6. коносамент OOLU2106327430 від 05.04.2019 року;

7. пакувальний лист № KW-20190215-2 від 29.03.2019 року;

8. документ, що підтверджує вартість перевезення товару (лист-довідка ТОВ АП Лоджистикс за вих.№14923/05/19 від 07.05.2019 року;

9. договір транспортного експедирування № 0712038 від 17.09.2012 року;

10. навантажувальний документ - наряд №АР007005 від 07.05.2019 року;

11. сертифікат про походження товару №С193211025330011 від 17.04.2019 року;

12. сертифікат якості СІ 15 від 29.03.2019 року;

13. сертифікат якості С90 від 29.03.2019 року;

14. сертифікат якості UB90 від 29.03.2019 року;

15. технічна характеристика б/н від 29.03.2019 року;

16. копія митної декларації країни відправлення 223120190001017232 від 30.03.2019 року.

Однак судом встановлено, що відповідно до електронного повідомлення декларанту від митного органу було зазначено, що ...стосовно митного оформлення ЕМД від 10.04.2019 № UA500010/2019/11593 повідомляємо наступне. До митного оформлення для підтвердження митної вартості товарів були подані наступні документи: зовнішньоекономічний договір від 18.02.2019 № МС201901, рахунок-фактура від 29.03.2019 № KW-20190215-2, коносамент від 05.04.2019 року № OOLU2106327430 та інші документи. Відповідно до ч. 1 cm. 337 Митного кодексу (далі - Кодекс) визначено, що перевірка документів та відомостей, які подаються органу доходів і зборів під час переміщення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій (шляхом проведення формато-логічного контролю, контролю співставлення, контролю із застосуванням системи управління ризиками) та в інші способи, передбачені Кодексом.

Узв`язку з тим, що подані документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, а саме:

- код товару в митної декларації країни відправлення не співпадає з кодом, заявленим у ємд.

- дата декларації країни відправлення, відрізняється від дати коносаменту, а саме вона видана пізніше ніж: зазначений коносамент, що може свідчити про не існування її.

- в проплатах не має посилання на інвойс, що може свідчити про неактуальність цін для даних поставок.

У поданих до митного оформлення документах містяться розбіжності, а саме спостерігається різна щільність друку, наявні різні шрифти, що може свідчити про підробку вказаних документа. Митниця не наполягає на не справжності поданих документів, однак за таких обставин вважає за потрібне пересвідчитись, у правильності визначення декларантом митної вартості товарів шляхом витребування додаткових документів. Відповідно до частини 5 статті 54 Кодексу має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості та письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановленої cm. 53 Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визначення заявленої митної вартості. 1) виписку з бухгалтерської документації: 2) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару, калькуляцію: 3) переклад митної декларації країни відправлення; 4) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. 5) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також; документи, що містять відомості про вартість страхування: Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товарів.

Під час розгляду справи судом встановлено, що позивач надав митному органу наявні на момент митного оформлення наступні додаткові документи:

• прайс -лист від 18.02.2019 року;

• калькуляцію С115 від 18.02.2019 року,

• калькуляцію С90 від 18.02.2019 року;

• калькуляцію UB90 від 18.02.2019 року;

• лист від 11.05.2019 року;

• довідку про визначення класифікаційних даних.

Однак, відповідачем було відмовлено у прийнятті митної декларації UA № 500010/2019/011593 від 10.05.2019 року та застосовано резервний метод відповідно до ст.64 Митного кодексу України, у зв`язку з чим було складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500010/2019/00167 від 13.05.2019 року та було прийнято рішення про коригування митної вартості №UA500010/2019/000047/2 від 13.05.2019 року, відповідно до якого митна вартість товару склала 25974,00 доларів США із розрахунку 3,5100 доларів США за 1 кілограм (проти заявленої декларантом ціни товару 15509,48 доларів США).

Суд зазначає, що в графі 33 оскаржуваного рішення відповідач зазначив, що ...Декларантом шляхом інформаційних технологій надіслано прайс-лист від 18.02.2019 № 30/230, калькуляції № СІ 15, С90, JJB90, лист від 11.05.2019 № 9, довідка про визначення класифікаційних даних та листом від 13.05.2019р. б/н повідомлено, що інші документи надаватись не будуть. Заявлена митна вартість товарів є нижчою за найнижчу межу митних оформлень згідно ЄАІС ДФС за останній час, як максимально наближений до часу заявлення товарів до митного оформлення (три останніх місяці), а серед наданих документів відсутні витребувані митницею висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями та інші витребувані документи. За таких обставин, проаналізувавши у сукупності вище вказані факти та розбіжності у документах, митниця робить висновок про неможливість визначення митної вартості товарів за ціною угоди. Відповідно до р.2 статті 58 у випадку якщо використані декларантом відомості не підтверджені документально, відповідно до п.3 статті 58 застосовують другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 МКУ.

Згідно статті 57 МКУ кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм МКУ.

Відповідно до умов статей 59, 60 МКУ в органу доходів і зборів відсутня інформація щодо вартості операцій з ідентичними та подібними (аналогічними) товарами, тому неможливо застосувати методи за ціною договору щодо ідентичних та подібних (аналогічних) товарів. Відповідно до статей 62, 63 МКУ методи визначення митної вартості на основі віднімання та додавання вартості не можуть бути використані, оскільки в органу доходів і зборів відсутня інформація щодо обчисленої вартості, наданої виробником товарів.

Відповідно до п.1 статті 64 МКУ у разі, якщо митну вартість товарів не можна визначити шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 МКУ, митна вартість оцінюваних товарів буде визначена, з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT) - за резервним методом.

З метою забезпечення повноти оподаткування було проведено аналіз баз даних ЄАІС ДФС, з урахуванням вимог частини третьої статті 64 МКУ, та встановлено, що рівень митної вартості подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено є більшим - 3,51 дол/кг, митна декларація MUA500010/2019/005668 від 11.03.2019.

Крім того судом встановлено, що відповідно до картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500010/2019/005668 від 13.05.2019 року, позивачу було запропоновано подання нової митної декларації з урахуванням відомостей наведених у рішенні про коригування митної вартості № 500010/2019/000047/2 від 13.05.2019 року та роз`яснено можливість випуску товарів у вільний обіг згідно п.3 ст.52 Митного кодексу України.

Судовим розглядом також було встановлено, що позивач не погодився з митною вартістю товару, визначеною відповідачем, але з метою прискорення митного оформлення та запобігання матеріальним збиткам (недопущення простою транспортного засобу) здійснив корегування митної вартості; та подав нову митну декларацію типу ІМ40АА № UA500010/2019/011904 від 13.05.2019 року за результатами митного оформлення якої відповідач випустив товар у вільний обіг під фінансові гарантії згідно до ч.7 ст.55 Митного кодексу України. Строк закінчення фінансових гарантії-10.08.2019 року.

Таким чином, вищенаведене коригування призвело до збільшення митної вартості товару та у свою чергу до збільшення митних платежів на суму 61 607,95 грн. (мита -10529,18 грн.,ПДВ- 51078,77 грн.).

Позивачем 13.05.2019 року було сплачено донараховані митні платежі у розмірі 61 607,95 грн. (мита - 10529,18 грн., ПДВ - 51078,77 грн.). згідно з митною вартістю, визначеною відповідачем.

Позивач, вбачаючи в зазначеному порушення своїх прав, звернувся за їх захистом до суду.

Суд надаючи оцінку спірним правовідносинам зазначає наступне.

Митний Кодекс України визначає засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулює економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України, спрямований на забезпечення захисту економічних інтересів України, створення сприятливих умов для розвитку її економіки, захисту прав та інтересів суб`єктів підприємницької діяльності та громадян, а також забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

Відповідно до ст. 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Система визначення митної вартості товарів ґрунтується на загальних принципах митної оцінки, прийнятих у міжнародній практиці. Міжнародно-правовим стандартом, на який зорієнтоване українське митне законодавство, є угоди по застосуванню ст. VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 (далі-ГААТ).

Згідно з ч. 2 ст. VII ГААТ оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.

Частинами четвертою та п`ятою статті 58 Митного кодексу України також передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Згідно з ч. 2 ст. 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Згідно з ч. 2 ст. 52 Митного кодексу України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Відповідно до ч. 1 ст. 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, наведений в ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України. Такими документами є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює,, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісній характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (ч. 6 ст. 53 Митного кодексу України).

Таким чином, із системного аналізу вищенаведених законодавчих приписів вбачається, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки" та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості.

Дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До них, зокрема, належить процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов`язок послідовного вибору методів (від першого до резервного) визначення митної вартості.

При цьому, законом чітко окреслено умову, за наявності якої у митного органу виникає право на застосування таких повноважень, як витребування додаткових документів, а саме наявність обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Необхідність витребування додаткових документів передусім є способом упевнитися у тому, що декларант правильно визначив митну вартість.

Отже, з викладених правових норм вбачається, що єдиною правовою підставою для прийняття митним органом рішення про коригування заявленої декларантом митної вартості товару за резервним методом є наявність сукупності наступних умов: 1) подання суб`єктом господарювання до митного оформлення, не повного пакету документів, перелік яких закріплено у статті 53 Митного кодексу України; 2) ненадання на вимогу контролюючого органу додаткової уточнюючої документації на підтвердження саме числового значення заявленої митної вартості; 3) виявлення митним органом розбіжностей у поданій документації, які унеможливлюють визначення безпосередньо митної вартості товару за основним методам (за ціною договору); 4) обґрунтування причин неможливості визначення митної вартості товару за жодним із методів, що передують резервному.

Задекларована митна вартість визначалась позивачем на підставі положень укладеного контракту, специфікації, комерційного інвойсу.

Суд зазначає, що згідно контракту та наданих позивачем до митного оформлення документів (декларації виробника, сертифікату походження, тощо) саме компанія Nantong Kingway Complex Material визначена безпосереднім виробником продукції, яка є і вантажовідправником і продавцем одночасно, що підтверджує ціну виробника за контрактом , яка сформована без додавання будь яких інших додаткових складових до ціни продукції (посередницьких, представницьких, дистриб`юторських витрат тощо).

Таким чином суд дійшов висновку, що товар, що імпортувався позивачем ліцензуванню не підлягав, страхування не здійснювалось, сплата роялті або інших додаткових платежів умовами контракту не передбачалась. Позивач з продавцем не були пов`язаними особами.

Керуючись вимогами Митного кодексу України позивач при митному оформленні на підтвердження митної вартості товару за основним методом надав основні документи, а саме: контракт, специфікацію, інвойс, платіжні доручення в іноземній валюті, транспортні (перевізні) документі, документи про вартість перевезення, коносамент, сертифікат походження товару, документи про кількість та якість товару, а також експортну декларацію країни відправлення, в який зазначена ціна товару задекларована відправником.

Крім того, позивачем було надано на запит відповідача наявні у нього додаткові документи: прайс-лист виробника, калькуляції на товар, лист від 11.05.2019 року, довідку про визначення класифікаційних даних.

Таким чином суд зазначає, що позивачам документальні відомості у повній мірі підтверджували митну вартість товару, підлягали обчисленню та містили всі реквізити, які ідентифікували ввезений товар.

З огляду на законодавчо встановлену компетенцію митного органу при перевірці митної вартості імпортованих товарів, зазначені розбіжності повинні бути не будь-якими, а лише тими, що стосуються числового значення заявленої митної вартості чи розрахунку митної вартості, здійсненої декларантом.

При цьому суд дійшов висновку, що розбіжності , на які вказав відповідач у оскаржуваному рішенні, не впливають на числові значення складових митної вартості товарів.

Щодо зазначення відповідачем про наявність розбіжностей між відомостями щодо коду УКТЗЕД товару, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 ст.69 Митного кодексу України здійснення контролю правильності класифікації товарів, поданих до митного оформлення, згідно з УКТ ЗЕД покладено на митні органи.

Порядок проведення класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності врегульовано приписами статті 69 Митного кодексу України та Порядком №650, якими встановлено таке:

1. Товари при їх декларуванні підлягають класифікації, тобто у відношенні товарів визначаються коди відповідно до класифікаційних групувань, зазначених в УКТ ЗЕД.

2. Органи доходів і зборів здійснюють контроль правильності класифікації товарів, поданих до митного оформлення, згідно з УКТ ЗЕД.

3. На вимогу посадової особи органу доходів і зборів декларант або уповноважена ним особа зобов`язані надати усі наявні відомості, необхідні для підтвердження заявлених ними кодів товарів, поданих до митного оформлення, а також зразки таких товарів та/або техніко-технологічну документацію на них.

4. У разі виявлення під час митного оформлення товарів або після нього порушення правил класифікації товарів орган доходів і зборів має право самостійно класифікувати такі товари.

5. Під складним випадком класифікації товару розуміється випадок, коли у процесі контролю правильності заявленого декларантом або уповноваженою ним особою коду товару виникають суперечності щодо тлумачення положень УКТ ЗЕД, вирішення яких потребує додаткової інформації, спеціальних знань, проведення досліджень тощо.

6. Штрафи та інші санкції за несплату митних платежів та за інші порушення, виявлені у зв`язку з неправильною класифікацією товарів, застосовуються органами доходів і зборів виключно у разі, якщо прийняте органом доходів і зборів рішення про класифікацію цих товарів у складному випадку було прийнято на підставі поданих заявником недостовірних документів, наданої ним недостовірної інформації та/або внаслідок ненадання заявником всієї наявної у нього інформації, необхідної для прийняття зазначеного рішення, що суттєво вплинуло на характер цього рішення.

7. Рішення органів доходів і зборів щодо класифікації товарів для митних цілей є обов`язковими. Такі рішення оприлюднюються у встановленому законодавством порядку. У разі незгоди з рішенням органу доходів і зборів щодо класифікації товару декларант або уповноважена ним особа має право оскаржити це рішення до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

8. Висновки інших органів, установ та організацій щодо визначення кодів товарів згідно з УКТ ЗЕД при митному оформленні мають інформаційний або довідковий характер.

Положеннями пункту 1 Порядку роботи відділу митних платежів, підрозділу митного оформлення митного органу та митного поста при вирішенні питань класифікації товарів, що переміщуються через митний кордон України, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 30.05.2012 року № 650 (надалі-Порядок №650) встановлено, що він визначає порядок роботи відділу митних платежів (далі - ВМП), підрозділу митного оформлення (далі - ПМО) та митного поста під час здійснення контролю правильності класифікації товарів, прийняття попередніх рішень про класифікацію товарів та рішень про визначення коду товару, здійснення митних процедур, пов`язаних з контролем правильності класифікації товарів при митному контролі та оформленні товарів, що переміщуються через митний кордон України (далі -товари), порядок взаємодії з іншими структурними підрозділами митного органу при вирішенні питань класифікації товарів, а також здійснення оформлення та реєстрації рішень, надання звітності та інші питання роботи ВМП, ПМО, митного поста у напрямі класифікації товарів згідно з УКТ ЗЕД.

Відповідно до пункту 4 розділу III Порядку № 650 контроль правильності класифікації товарів здійснюється шляхом перевірки відповідності:

- опису товару в митній декларації процедурі декларування згідно з вимогами статті 257 Митного кодексу України;

- відомостей про товар та коду товару згідно з УКТ ЗЕД, заявлених у митній декларації, відомостям про товар (найменування, опис, визначальні характеристики для класифікації товарів тощо), зазначеним у наданих для митного контролю документах, шляхом перевірки дотримання вимог Основних правил інтерпретації УКТ ЗЕД, з врахуванням Пояснень до УКТ ЗЕД, рекомендацій, розроблених центральним органом виконавчої влади у сфері митної справи відповідно до вимог статті 68 Митного кодексу України;

- заявленого коду товару відомостям, наведеним у базі даних Класифікаційні рішення програми Інспектор 2006 ЄАІС. При цьому така відповідність поділяється, на три категорії:

а) ідентичні товари;

б) подібні (аналогічні) товари;

в) товари, які не підпадають під вимоги підпунктів а та б абзацу четвертого цього пункту, але мають схожі:

- характеристики, які є визначальними для класифікації товару;

- призначення або принцип дії яких є основним для класифікації товару;

- перевірки відповідності заявленого опису товару та коду товару згідно з УКТ ЗЕД відомостям, наведеним у попередньому рішенні про класифікацію товару згідно з УКТ ЗЕД (далі ПРК), у разі якщо до митного контролю та митного оформлення разом з пакетом документів надається ПРК.

У випадку, передбаченому підпунктом а абзацу четвертого цього пункту, класифікація товару згідно з УКТ ЗЕД проводиться без додаткових процедур контролю.

У випадку, передбаченому підпунктом б абзацу четвертого цього пункту, перевіряється відповідність характеристик товару критеріям, визначальним для класифікації товару згідно з УКТ ЗЕД за наведеними характеристиками товару в рішенні про визначення коду товару (далі - Рішення).

У випадку, передбаченому підпунктами б , в абзацу четвертого цього пункту, виявлені Рішення на ідентичні або подібні (аналогічні) товари беруться до уваги.

У разі якщо заявлений товар не передбачений підпунктами а - в абзацу четвертого цього пункту, процедура контролю правильності класифікації товару здійснюється відповідно до цього Порядку.

Згідно із положеннями пункту 5 розділу III Порядку № 650 у разі неможливості однозначно перевірити правильність класифікації товару на підставі задекларованих відомостей відповідно до вимог статті 69 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа письмово повідомляється про необхідність надання додаткових документів чи відомостей, необхідних для підтвердження задекларованого ним коду товару згідно з УКТ ЗЕД.

У разі відмови у наданні декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів чи відомостей посадовою особою митного органу здійснюються митні формальності за наявними документами та відомостями з використанням довідкової інформації. При проведенні цих митних формальностей або підтверджується код товару, або надається відмова в митному оформленні та за наявності достатньої інформації виноситься Рішення (пункт 6 розділу Ш Порядку № 650).

Відповідно до пункту 7 розділу III Порядку № 650 у разі письмового підтвердження декларантом або уповноваженою ним особою готовності надати додаткові документи чи відомості перевірка правильності класифікації товару згідно з УКТ ЗЕД проводиться після їх надання.

Пунктом 14 розділу III Порядку № 650 передбачено, що Рішення приймається посадовими особами відділу митних платежів (далі - ВМП) або уповноваженими особами підрозділу митного оформлення (далі - ПМО) чи митного поста на підставі встановлених характеристик товару, які є визначальними для класифікації товару, згідно з Основними правилами інтерпретації УКТ ЗЕД.

У разі неможливості однозначно перевірити правильність класифікації товару на підставі задекларованих відомостей посадовою особою ВМП письмово повідомляється про необхідність надання додаткових документів чи відомостей, необхідних для підтвердження задекларованого коду товару згідно з УКТ ЗЕД. При цьому виконуються процедури відповідно до пунктів 6, 7, 8 цього розділу.

Відповідно до пункту 9 розділу III Порядку № 650 якщо для вирішення питання класифікації товару виникає потреба в спеціальних знаннях з різних галузей науки, техніки, мистецтвознавства тощо або у використанні спеціального обладнання і техніки, то митний орган може звернутися до спеціалізованого митного органу з питань експертного забезпечення або до іншої експертної установи (організації).

На підставі системного аналізу вказаних правових норм - декларант зобов`язаний надати усі наявні відомості, необхідні для підтвердження заявлених ними кодів товарів, поданих до митного оформлення, а також зразки таких товарів та/або техніко-технологічну документацію на них. У разі неможливості однозначно перевірити правильність здійснення контролю за правильністю класифікації товарів, поданих до митного оформлення, згідно з УКТ ЗЕД, покладено на органи доходів і зборів. На вимогу посадової особи органу доходів і зборів декларант або уповноважена класифікації товару на підставі задекларованих відомостей такими посадовими особами письмово повідомляється декларанта або уповноважену ним особу про необхідність надання додаткових документів чи відомостей, необхідних для підтвердження задекларованого коду товару згідно з УКТ ЗЕД.

Рішення органів доходів і зборів щодо класифікації товарів для митних цілей є обов`язковими. Такі рішення оприлюднюються у встановленому законодавством порядку. У разі незгоди з рішенням органу доходів і зборів щодо класифікації товару декларант або уповноважена ним особа має право оскаржити це рішення до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Тобто, при наявності будь яких сумнівів у правильності кодування товару митний орган має обов`язково винести рішення про визначення коду товару.

Однак суд зазначає, що під час митного оформлення товару від митного органу не надходило вимог про необхідність надання додаткових документів чи відомостей, необхідних для підтвердження задекларованого коду товару згідно з УКТ ЗЕД, рішення про визначення коду товару митним органом не виносилось.

Щодо зазначення відповідачем про наявність розбіжностей між даними у декларації країни відправлення та коносаменті, суд зазначає, що відповідно до частини другої статті 53 Митного кодексу України копія митної декларації країни відправлення не є основним документом при розмитненні товару. Зазначення в митній декларації країни відправлення (30.03.2019) номеру коносаменту, який виданий 05.04.2019р., також не впливає на числові значення складових митної вартості товару та не свідчить про її фіктивність чи не існування. Надана копія митної декларації країни відправлення містить дані про постачальника, покупця, умови поставки, вагу, найменування про кількість та ціну товару, номер контейнеру, що в повній мірі співпадає з даними, зазначеними в поданих до митного оформлення документах.

З огляду на вищевикладене суд дійшов висновку, що надані документи при митному оформлені інвойс KW-20190215-2, платіжні доручення №137 від 28.02.2019р. та № 146 від 03.05.2019 року, калькуляції від 18.02.2019 року на товари, прайс -лист 30/230 від 18.02.2019 року містять достатньо інформації, яка дозволяє ідентифікувати приналежність цих документів до поставки товару, фактурну вартість товару.

Щодо зазначення відповідачем про відсутність в проплатах посилання на інвойс, суд зазначає, що не зазначення в проплатах посилання на інвойс, не є розбіжністю, та жодним чином не заважало митному органу перевірити всі складові митної вартості товару визначеної декларантом самостійно. Згідно контракту підставою платежу є контракт та специфікація. Відповідно до контракту специфікації є невід`ємною частиною контракту В платіжних дорученнях було посилання на контракт, що давало можливість митному органу, встановити належність товару на який постачальником було видано інвойс, до конкретної поставки, а тому твердження відповідача про неможливість такої ідентифікації не відповідає дійсності.

Більш того, виходячи з умов укладеного контракту та технологічного процесу виробництва товару, інвойс (рахунок фактуру) було видано продавцем пізніше коли була відома фактична кількість одиниць виду товару можливого до продажу.

Крім того, актуальність цін підтверджена позивачем прайс листом наданого додатково на запит митному органу, та калькуляціями на товар.

Щодо додатково витребуваних документів суд зазначає, що:

1) виписка з бухгалтерської документації. Взагалі не зрозуміло який це має бути документ, та які відомості стосовно складових частин митної вартості імпортованого товару він має підтвердити, а тому надати невідомий документ невідомого змісту товариство не мало змоги. Крім того, від даного продавця вказаний товар завозився позивачем вперше.

2) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару, калькуляцію. Каталогів продавець не має, прайс лист та калькуляції на товар було надано на додатковий запит відповідача, специфікація надавалась при митному оформленні товару.

3) переклад митної декларації країни відправлення. Однак, відповідно до статті 254 Митного кодексу України документи, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України при здійсненні зовнішньоекономічних операцій, подаються органу доходів і зборів українською мовою, офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування. Органи доходів і зборів вимагають переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації. У такому разі декларант забезпечує переклад зазначених документів за власний рахунок.

Разом з тим, декларація країни відправлення (експортна декларація) не є документом, що підтверджує митну вартість товару у розумінні ч. 2 ст. §3 Митного кодексу України, тому наявність певних розбіжностей в такий декларації із документами, наданими до митного оформлення відповідно до ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України не може призводити до сумнівів у заявленій декларантом митної вартості, а також не свідчить про неможливість ідентифікації митної декларації з певної партією товару, не впливає на числові значення складових митної вартості.

4) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини на момент митного оформлення були відсутні у позивача, оскільки не замовлялись .

5) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Однак, умови поставки FOB згідно" правил Інкотермс 2010 не передбачають обов`язкового страхування товару. Умови укладеного контракту та специфікації не передбачають обов`язок сторін здійснити страхування товару, тому страхові документи не могли бути надані митному органу через відсутність факту їх існування.

Суд зазначає, що додатково подані позивачем документи, а саме: прайс лист, калькуляції на товар містили відомості, яких достатньо для отримання інформації щодо умов продажу товару, а саме: найменування товарів, ціну, умови поставки та інші відомості, тобто цілковито підтверджували фактурну вартість товару.

Крім того, ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Тобто, митний орган перевіривши в сукупності всі документи надані при митному оформленні, як основні так і додаткові, мав змогу встановити всі складові митної вартості товару та перевірити правильність зазначення митної вартості товару визначеної декларантом, однак митним органом цього зроблено не було. Митний орган, вказуючи на недоліки в поданих документах, які жодним чином не впливали на визначення митної вартості товарів, лише знайшов формальні причини для витребування додаткових документів, і навіть після надання декларантом витребуваних додаткових документів, все одно підвищив митну вартість товару.

З огляду на вищевикладене суд дійшов висновку, що позивач під час митного оформлення надав усі необхідні документи, які чітко ідентифікували оцінюваний товар та містили об`єктивні і достовірні дані, що підтверджували заявлену декларантом митну вартість товарів за ціною договору,

При цьому, відповідачем розрахунків задекларованої митної вартості не здійснювалось, відповідач мав можливість розрахувати митну вартість товару за основним методом (за ціною договору) на підставі наданих позивачем документі, у тому числі врахувати ціну, що підлягає сплаті на підставі контракту, специфікації, інвойсу (рахунку фактури), прайс-листу, калькуляцій тощо, але відповідач проігнорував надані декларантом документи та не зазначив підстави, чому вони не прийняті до уваги.

Крім того, відповідач не довів наявність у обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товарів за основним методом, що свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості імпортованого позивачем товару та протиправність оскаржуваного рішення.

Крім того суд зазначає, що частиною другою статті 55 Митного кодексу України установлено, що прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, серед іншого, обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантам; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Згідно із пунктом 1 глави 1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів (далі - Правила), затверджених наказом Мінфіну від 24.05.2012 року № 598, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 01.06.2012 року за № 883/21195, рішення про коригування митної вартості товарів (далі - Рішення) - це закріплення результатів здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, як до, так і після їх випуску відповідно до вимог статей 54 і 55 Митного кодексу України.

Відповідно до п.2.1 Правил у графі 33 Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі: неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Кодексу); невірно проведений розрахунок митної вартості; невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу III Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.

У графі також вказується про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59-61 Кодексу. Результати проведеної консультації, а також причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (наприклад, відсутня інформація щодо вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів), фіксуються у графі.

Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

У графі 33 оскаржуваного рішення про коригування митної вартості взагалі відсутня будь яка інформація стосовно здійснення контролю відповідачем за правильністю визначення задекларованої митної вартості товарів, та у свою чергу відсутня інформація щодо правових підстав для прийняття самого рішення і застосування резервного методу визначення митної вартості. При цьому, з оскаржуваного рішення відповідача про коригування заявленої митної вартості товару за резервним методом не вбачається, в чому саме полягала неможливість визначення митної вартості за першим методом, на підставі поданих позивачем документів.

У свою чергу відсутність у рішенні обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано є підставою стверджувати про невідповідність оскаржуваних рішень вимозі обґрунтованості, яка ставиться Кодексом адміністративного судочинства України до рішення суб`єкта владних повноважень.

Частиною 7 статті 54 Митного кодексу України передбачено, що у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

З огляду на вищевикладене суд дійшов висновку, що позивачем правомірно обрано основний метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (вартістю операції) та надано всі необхідні документи, що підтверджують задекларовану митну вартість, при цьому відомості зазначені у поданих декларантом документах підлягали обчисленню з урахуванням всіх складових частин митної вартості товару.

Щодо вимоги позивача зобов`язати Одеську митницю ДФС підготувати висновок про повернення ТОВ БІГ МЕГА СІТІ помилково та/або надміру сплачених митних платежів у розмірі 61607.95 грн. (мита - 10529.18 грн., ПДВ - 51078.77 грн.) за митною декларацією № UA500010/2019/011904 від 13.05.2019 року на п/р НОМЕР_1 (НОМЕР_1) в АТ КБ ПРИВАТБАНК (ЄДРПОУ банку 14360570. МФО 351533), суд зазначає наступне.

Відповідно до положень пунктів 43.1, 43.2 - 43.5 статті 43 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI, Порядку повернення авансових платежів (передоплати) і помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів, який затверджений наказом Міністерства фінансів України 18.07.2017 №643 (Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 09 серпня 2017 р. за № 976/30844), Порядку взаємодії територіальних органів Державної фіскальної служби України, місцевих фінансових органів та територіальних органів Державної казначейської служби України у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов`язань затверджений наказом Міністерства фінансів України 15.12.2015 № 1146 (Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 31 грудня 2015 р. за № 1679/28124), платник податків подає до контролюючого органу заяву про повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань; контролюючий орган готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів; на підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань та пені платникам податків.

Таким чином суд зазначає, що вищевказаними положеннями законодавства України не передбачене безпосереднє стягнення з контролюючого органу або з Державного бюджету України в особі відповідного органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів на користь платника податків надміру сплаченої суми податків.

Суд зазначає, що позивач - ТОВ "Будівельно-інвестиційна група "МЕГА СІТІ" не звертався до Одеської митниці ДФС із заявою про повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань.

Таким чином, вимога про зобов`язання Одеської митниці ДФС підготувати висновок про повернення ТОВ "Будівельно-інвестиційна група "МЕГА СІТІ" помилково та/або надміру сплачених митних платежів у розмірі 61 607,95 грн. (мита - 10 529,18 грн., ПДВ - 51 078,77 грн.) за митною декларацією № UA500010/2019/011904 від 13.05.2019 на п/р НОМЕР_1 (НОМЕР_1) в AT КБ "Приватбанк", є такою, що порушує встановлений законодавством порядок повернення надмірно сплачених коштів.

Зазначена позиція суду узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постановах у постановах від 15.04.2014 (справа №21-21а14), від 12.11.2014 (справи № 21-201а14, № 21-202а14), від 25.11.2014 (справи № 21-207а14) відповідно до якої встановлено, що у разі незгоди з рішенням чи дією митних органів, в т.ч. з питань коригування митної вартості, митного контролю і митного оформлення, декларант може піддати ці дії чи рішення судовому контролю.

Якщо суд визнає рішення і дії митних органів із зазначених питань протиправними, зобов`яже вчинити певні дії відповідно до вимог митного законодавства і коли у рішенні суду буде констатована неправильність рішень чи дій митниці, які призвели до надмірної сплату сум митних платежів, ці платежі повертаються декларанту в порядку і на умовах, встановлених у статті 301 Митного кодексу України, статті 43 Податкового кодексу України, з дотриманням процедури, врегульованої вищезазначеним Порядком №882/1188. Цей порядок не передбачає повернення помилково та/або надміру сплачених обов`язкових платежів у спосіб судового стягнення безпосередньо (водночас) із здійсненням судового контролю над рішеннями, діями чи бездіяльністю митних органів з питань, пов`язаних з розмитненням і справлянням митних платежів.

Також в постанові від 17.12.2013 у справі № 21-439а13 Верховний Суд України прийшов до висновків, що питання контролю правильності обчислення декларантом митної вартості, як і визначення методу її обчислення у встановленому законом порядку в разі виникнення обґрунтованого сумніву, відносяться до виключної компетенції митних органів. Тому суди, встановивши протиправність рішень митного органу про визначення митної вартості товару за тим чи іншим методом, не вправі підміняти митний орган, стягуючи з державного бюджету надмірно сплачену з такої вартості суму ПДВ, фактично визначаючи при цьому інший метод обчислення митної вартості.

В постанові Верховного Суду України від 25.11.2014 у справі № 21-207а14 за позовом ТОВ "Маркон" до Південної митниці Міндоходів, Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області, вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні касаційним судом норм матеріального права - підпунктів 43.3, 43.4 статті 43 Податкового кодексу України, частин 1-3 статті 301 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI та Порядку повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженого наказом Державної митної служби України від 20.07.2007 №618, Верховний Суд України зазначив, що системний аналіз наведених норм права в контексті конкретних обставин справи дає підстави для такого висновку: у разі незгоди з рішенням чи дією митних органів щодо визначення, призначення, заявлення, з`ясування достовірності, коригування та/чи інших дій щодо митної вартості; митного контролю і митного оформлення, декларант (суб`єкт господарювання, підприємство) може піддати ці дії чи рішення судовому контролю.

Якщо суд визнає рішення і дії митних органів із зазначених питань протиправними, зобов`яже вчинити певні дії відповідно до вимог митного законодавства і коли у рішенні суду буде констатована неправильність чи хибність рішень чи дій митних органів, які зумовили (призвели, потягли) помилкову та/або надмірну сплату сум митних платежів, ці платежі повертаються декларанту в порядку і на умовах, встановлених у статті 301 МК, статті 43 ПК і статті 45 БК, з дотриманням процедури, врегульованої Порядком повернення коштів та Порядком взаємодії, на підставі його заяви та у місячний термін з дня прийняття висновку митного органу, що здійснював оформлення митної декларації, про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи. Цей порядок не передбачає повернення помилково та/або надміру сплачених обов`язкових платежів у спосіб судового стягнення безпосередньо (водночас) із здійсненням судового контролю над рішеннями, діями чи бездіяльністю митних органів з питань, пов`язаних з розмитненням і справлянням митних платежів.

Таким чином суд зазначає, що чинним законодавством України не передбачено повернення помилково та/або надміру сплачених обов`язкових платежів у спосіб судового стягнення безпосередньо (водночас) із здійсненням судового контролю над рішеннями, діями чи бездіяльністю митних органів з питань, пов`язаних з розмитненням і справлянням митних платежів, а отже в задоволенні позовних вимог в частині зобов`язання Одеської митниці ДФС підготувати висновок про повернення ТОВ "Будівельно-інвестиційна група "МЕГА СІТІ" помилково та/або надміру сплачених митних платежів у розмірі 61 607,95 грн. (мита - 10 529,18 грн., ПДВ - 51 078,77 грн.) за митною декларацією № UA500010/2019/011904 від 13.05.2019 на п/р НОМЕР_1 (НОМЕР_1) в AT КБ "Приватбанк", є такою, що порушує встановлений законодавством порядок повернення надмірно сплачених коштів слід відмовити.

Згідно частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Отже, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, оскільки рішення Одеської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №UA500010/2019/000047/2 від 13.05.2019 року та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500010/2019/00167 від 13.05.2019 року є незаконними та такими, що винесені з порушенням норм чинного законодавства України, атому підлягають скасуванню.

Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-інвестиційна група "МЕГА СІТІ" (просп. Любові Малої, буд. 93,м. Харків,61020, код 34758276) до Одеської митниці ДФС (вул. Гайдара, буд. 21-А,м. Одеса, Одеська область, 65078, код ЄДРПОУ39441717) про скасування рішення і картки відмови, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Скасувати рішення Одеської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №UA500010/2019/000047/2 від 13.05.2019 року та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500010/2019/00167 від 13.05.2019 року.

В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці ДФС на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-інвестиційна група "МЕГА СІТІ" сплачений судовий збір в частині задоволення позовних вимог у сумі 1921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) грн. 00 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Спірідонов М.О.