Рішення

від 06.12.2019 по справі 761/7299/17

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/7299/17

Провадження № 2/761/430/2019

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2019 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді: Волошина В.О.

при секретарі: Яворській А.А.

за участю:

представника Української

іноземної юридичної колегії: Осінчука В.Б.,

представника Курдельчука І.Д.,

ОСОБА_1 . ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Української іноземної юридичної колегії, третя особа: ОСОБА_4 про визнання рішення недійсним та за позовом Української іноземної юридичної колегії до ОСОБА_4 , третя особа: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Якименко Валентина Онисимівна, треті особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_1 , ОСОБА_5 про визнання недійсним договору,

в с т а н о в и в :

В березні 2017р. позивачка ОСОБА_3 звернулась до Шевченківського районного суду з позовом (а.с. 2-4 т.1) до Української іноземної юридичної колегії (далі по тексту - Укрінюрколегія), в якому просила суд:

- визнати недійсним рішення Загальних зборів членів Української іноземної юридичної колегії від 27 липня 2016р., і оформлене в Протоколі № 3 Загальних зборів членів Укрінюрколегії , в частині, а саме: на виконання Рішення Загальних зборів членів Укрінюрколегії від 19.04.2016 року подарувати ОСОБА_6 приміщення Укрінюрколегії, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 а. Доручити віце-президенту Укрінюрколегії ОСОБА_7 від імені Укрінюрколегії (як дарувальника) підписати з ОСОБА_6 (як обдарованим) нотаріально посвідчений договір дарування об`єкту нерухомості, який знаходиться за адресою АДРЕСА_1 а з реєстрацією в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Після підписання договору дарування та його державної реєстрації, доручити бухгалтерії Укрінюрколегії списати це приміщення з балансу Укрінюрколегії. .

Свої позовні вимоги позивачка ОСОБА_3 обґрунтовувала тим, що при прийнятті оскаржуваного рішення Загальними зборами Української іноземної юридичної колегії не було кворуму, необхідного для прийняття рішень. Із загальної кількості членів Української іноземної юридичної колегії восьми фізичних осіб, на зазначених зборах 27 липня 2016р. були присутні п`ятеро осіб. Однак, п. 7.3. Статуту Української іноземної юридичної колегії від 19 квітня 2016р. передбачав, що Загальні збори членів Укрінюрколегії вважаються правомочними, якщо на них присутні 2/3 членів Укрінюрколегії, що становить 6 осіб.

Також позивачка ОСОБА_3 зазначала в позові, що вона є членом Української іноземної юридичної колегії з 1991р., і як член зазначеної колегії, вона має право брати участь в управлінні Укрінюрколегією і користуватись майном ОСОБА_8 неповідомлення її про скликання Загальних зборів на 27 липня 2016р. і прийняття рішення про дарування нежитлового приміщення Укрінюрколегії порушують її право на участь в управлінні і право користуватись майном Укрінюрколегії, яке було її робочим місцем.

Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києва Волошина В.О. від 02 березня 2017р. відкрито провадження у справі.

Судом, 10 квітня 2017р. до участі у справі, в якості третьої особи за позовом ОСОБА_3 до Української іноземної юридичної колегії про визнання рішення недійсним, залучено ОСОБА_4

В березні 2017р. позивач Українська іноземна юридична колегія звернулась до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом (а. с. 61-63 т. 1) до відповідача ОСОБА_4 , третя особа без самостійних вимог на предмет спору: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Якименко В.О., в якому просила суд:

- визнати недійсним договір дарування нежитлового приміщення (групи приміщень № 81 (в літ. А), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , який було укладено 20 вересня 2016р. між Українською іноземною юридичною колегією (Дарувальник) і ОСОБА_6 (Обдарований), посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Якименко В.О. та зареєстрований в реєстрі за № 1265.

Свої позовні вимоги Українська іноземна юридична колегія обґрунтовувала тим, що при прийнятті рішення про дарування ОСОБА_6 нежитлового приміщення і уповноваження ОСОБА_7 на підписання такого договору на Загальних зборах Укрінюрколегії 27 липня 2016р. повинні були бути присутні шість з восьми членів Укрінюрколегії, а не п`ять. А тому відповідне рішення прийняте за відсутності кворуму. Як наслідок, таке рішення є недійсним, а ОСОБА_7 не мала належних повноважень на укладення договору дарування від імені Укрінюрколегії з ОСОБА_6 . Подання позову до ОСОБА_4 обґрунтовано тим, що він є спадкоємцем обдарованого за договором ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києва Гуменюк А.І. від 06 квітня 2017р. відкрито провадження № 2/761/4317/2017 у справі № 761/9762/17.

Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києва Волошина В.О. від 10 квітня 2017р. цивільну справу № 761/7299/17 за позовом ОСОБА_3 до Української іноземної юридичної колегії, третя особа: ОСОБА_4 про визнання рішення недійсним та цивільну справу № 761/9762/17 за позовом Української іноземної юридичної колегії до ОСОБА_4 , третя особа: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Якименко В.О. про визнання недійсним договору - об`єднано в одне провадження під номером цивільної справи № 761/7299/17, провадження № 2/761/4062/2017.

11 травня 2017р. Українська іноземна юридична колегія подала доповнення до позову про визнання недійним договору, в якому просила суд:

- стягнути з ОСОБА_4 витрати на правову допомогу, які понесені Укрінюрколегією у зв`язку з розглядом справи в розмірі 15000,0 грн.

Зазначені витрати на правову допомогу Укрінюрколегія обґрунтовує тим, що для належного захисту своїх прав в суді нею було укладено договір про надання правової допомоги з Адвокатським об`єднанням Павленко і партнери і сплачено 15000,0 грн. гонорару за вказаним договором.

11 травня 2017р., в судовому засіданні суд ухвалив прийняти доповнення до позову.

08 листопада 2017р. представником ОСОБА_4 було подано одним документом пояснення на позов ОСОБА_3 і заперечення проти позову Української іноземної юридичної колегії (а.с. 86-97 т.3), в яких ОСОБА_4 , заперечив проти задоволення позовів ОСОБА_3 і Української іноземної юридичної колегії. Заперечення і пояснення ОСОБА_4 полягають в тому, що:

- за правилами математичних розрахунків правомочним є кворум Укрінюрколегії дві третини від восьми становить п`ять цілих тридцять три сотих, а за правилами математичного округлення - п`ять. Отже для кворуму Загальних зборів Укрінюрколегії 27 липня 2016р. п`яти присутніх членів Укрінюрколегії з восьми наявних становили кворум, достатній для прийняття оспорюваного рішення;

- рішення про дарування ОСОБА_6 нежитлового приміщення по АДРЕСА_1 прийнято Загальними зборами Укрінюрколегії 19 квітня 2016р. за 100% необхідного кворуму;

- ОСОБА_7 , будучи віце-президентом Укрінюрколегії, за відсутності ОСОБА_6 станом на 20 вересня 2016р., виконувала обов`язки президента Укрінюрколегії;

- Укрінюрколегія своїми подальшими діями схвалила укладений з ОСОБА_6 договір дарування від 20 вересня 2016р., а тому за правилами ст. 241 ЦК України такий договір дарування не може бути визнаний судом недійсним.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 13 лютого 2019р., враховуючи думку учасників процесу, вирішено розгляд цивільної справи за позовом ОСОБА_3 до Української іноземної юридичної колегії, третя особа: ОСОБА_4 про визнання рішення недійсним та за позовом Української іноземної юридичної колегії до ОСОБА_4 , третя особа: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Якименко В.О. про визнання недійсним договору, продовжити за правилами загального позовного провадження. Сторонам та третім особам роз`яснено їх права.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 29 березня 2019р. до участі у справі в якості третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору залучено ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , та зобов`язано позивачів, Укрінюрколегію і ОСОБА_3 залученим до участі у справі третім особам надіслати копії позовів з доданими до них документами.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 25 вересня 2019р. закрито підготовче судове засідання та призначено справу за позовом ОСОБА_3 до Українською іноземної юридичної колегії, третя особа: ОСОБА_4 про визнання рішення недійсним та за позовом Української іноземної юридичної колегії до ОСОБА_4 , третя особа: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Якименко В.О., треті особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_1 та ОСОБА_5 про визнання недійсним договору, до судового розгляду по суті в загальному позовному провадженні.

До судового засідання позивачка ОСОБА_3 та її представник подали на адресу суду заяву про розгляд справи у їх відсутність, заявлені позовні вимоги позивачка підтримує в повному обсязі, з підстав, зазначених в позові.

В судовому засіданні 25 вересня 2019р. представник Укрінюрколегії визнав позов ОСОБА_3 в повному обсязі та підтримав поданий Укрінюрколегією позов, з підстав наведених в ньому.

В судовому засіданні представник ОСОБА_4 , ОСОБА_1 заперечував проти заявлених позовів, з підстав, наведених у поясненнях на позови, зазначивши, що вимоги ОСОБА_3 є безпідставними, оскільки вона невірно тлумачить положення Статуту Укрінюрколегії щодо наявності чи відсутності кворуму Загальних зборів. Крім того, представник звертав увагу, що ОСОБА_3 вже погодила відчуження спірного приміщення на Загальних зборах Укрінюрколегії, які відбулися в квітні 2016р. Також представник зазначав, що на теперішній час приміщення було відчужено, та позов Укрінюрколегії є необґрунтованим та безпідставним, оскільки правочин було укладено з дотриманням вимог матеріального права.

Треті особи: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Якименко В.О., ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , про час та місце розгляду справи були повідомені в установленому законом порядку, приватний нотаріус Якименко В.О. та ОСОБА_5 подали на адресу суду заяви про розгляд справи у їх відсутність.

Суд, заслухавши пояснення представників учасників справи, розглянувши подані ними докази, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позови, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позови підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи і це встановлено судом, 27 липня 2016р. на Загальних зборах членів Української іноземної юридичної колегії було прийнято рішення подарувати ОСОБА_6 приміщення Укрінюрколегії, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 а і доручити віце-президенту Укрінюрколегії ОСОБА_7 укласти відповідний договір дарування від імені Укрінюрколегії з ОСОБА_6 . Рішення оформлене протоколом №3 Загальних зборів членів Укрінюрколегії від 27 липня 2016р. В самому протоколі №3 зазначено, що на Загальних зборах присутні п`ять з восьми членів Укрінюрколегії.

Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_3 , як член Укрінюрколегії володіє правами, передбаченими Статутом Укрінюрколегії, що діяв станом на 27 липня 2016р. Зокрема член Укрінюрколегії, відповідно до п.5.1. Статуту, має право брати участь в діяльності Укрінюрколегії і управління її справами; право користуватись майном Укрінюрколегії.

В судовому засіданні представник відповідача Укрінюрколегії погодився з твердженням ОСОБА_3 про те, що її ніхто не повідомляв про скликання Загальних зборів членів Укрінюрколегії 27 липня 2016р., як і не було повідомлено останню, про порядок денний таких Зборів. Внаслідок цього вона була відсутня на таких Зборах, не реалізувала своє право на участь в управлінні Укрінюрколегії.

Частиною 1 ст. 82 ЦПК України передбачено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

За змістом ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень ч. 1 ст. 4 ЦПК України від 01 грудня 2004р. № 18-рп/2004 (справа про охоронюваний законом інтерес) визначено, що поняття охоронюваний законом інтерес , що вживається в ч. 1 ст. 4 ЦПК України та інших законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям права , треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).

Згідно ч. 2 ст. 8 Конституції України передбачено, що звернення до суду для захисту конституційних прав та свобод громадян, на підставі Конституції України гарантується.

Відповідно до ст. 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Згідно з ч. 1 ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції.

Європейський суд з прав людини вказує, що приватне життя включає право особи на формування та розвиток стосунків з іншими людьми, включаючи стосунки професійного або ділового характеру . Стаття 8 Конвенції захищає право на особистий розвиток та право встановлювати та розвивати стосунки з іншими людьми та оточуючим світом . Поняття приватне життя в принципі не виключає відносини професійного або ділового характеру. Врешті-решт, саме у рамках трудової діяльності більшість людей мають значну можливість розвивати стосунки з оточуючим світом. Отже, обмеження, накладені на доступ до професії, були визнані такими, що впливають на приватне життя . (Oleksandr Volkov v. Ukraine, № 21722/11, § 165, ЄСПЛ, від 09 січня 2013р.).

Суд приймає як обґрунтовану позицію позивачки ОСОБА_3 про те, що прийняття Загальними зборами членів Укрінюрколегії 27 липня 2016р. рішення про дарування нежитлового приміщення Укрінюрколегії порушило її право на участь в управлінні справами Укрінюрколегії і порушує її право користуватись майном Укрінюрколегії, як робочим місцем.

Відповідач, Українська іноземна юридична колегія в судовому засіданні 25 вересня 2019р. визнала позов ОСОБА_3 Повноваження представника Укрінюрколегії у судовій справі підтверджені довіреністю від 14 лютого 2018р. строком дії на три роки, яка, серед інших повноважень представника наділяє його повноваженням визнати позов.

Діючий, станом на 27 липня 2016р. Статут Укрінюрколегії в п. 7.4.1.1. передбачає, що вирішення питання про дарування майна Укрінюрколегії - це компетенція Загальних зборів членів Укрінюрколегії, а в п.7.3. встановлює, що Загальні збори вважаються правомочними, якщо в них бере участь не менше двох третин членів Укрінюрколегії.

Згідно п.1.1. Статуту, Укрінюрколегія - це добровільне професійне об`єднання адвокатів, тобто фізичних осіб, що отримали в установленому порядку в Україні статус адвоката. Воля кожного з членів Укрінюрколегії не підлягає дробленню. Арифметично дві третини від восьми членів Укрінюрколегії - це 5п`ять цілих тридцять три сотих. З огляду на наведене, суд вважає, що Загальні збори членів Укрінюрколегії вважаються правомочними, якщо в їх роботі беруть учать шість і більше членів Укрінюрколегії, оскільки Загальні збори членів Укрінюрколегії будуть повноважними за умови присутності на вказаних зборах кількості членів Укрінюрколегії, яка дорівнює або перевищує математичну величину двох третин складу суду і є цілим натуральним числом. З огляду на наведене, а також враховуючи, що жодна норма Закону не передбачає заокруглення відсотків голосів до цілого числа, суд відхиляє доводи представника ОСОБА_4 про те, що за правилами математичного заокруглення п`ять цілих тридцять три сотих необхідно заокруглити до п`яти, що робить правомочними Загальні збори членів Укрінюрколегії від 27 липня 2016р.

Таким чином, суд приходить до висновку про відсутність повноважень Загальних зборів членів Укрінюрколегії від 27 липня 2016р. при прийнятті рішення про дарування об`єкту нерухомості Укрінюрколегії на користь ОСОБА_6 і уповноваження ОСОБА_7 підписати відповідний договір дарування з ОСОБА_6 , що, на додаток до факту визнання позову Укрінюрколегією, є підставою для задоволення відповідного позову ОСОБА_3 і визнання таких рішень недійсними.

Відповідно до ст. 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Згідно з положеннями ч. 2, 3 ст. 203 ЦК України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, а волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 237 ЦК України передбачено, що представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Згідно з ч. 3 цієї ж статті представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Судом встановлено, і це не оспорювалось представниками в судовому засіданні, що 20 вересня 2016р. між Укрінюрколегією, від імені якої виступала ОСОБА_7 , і ОСОБА_6 було укладено договір дарування, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Якименко В.О. Згідно цього договору Українська іноземна юридична колегія (Дарувальник) подарувала ОСОБА_6 (Обдарований) нежитлове приміщення (група приміщень №81 (в літ. А), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 помер, що підтверджується відповідним свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 .

Згідно з листом приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Якименко В.О. № 72/02-14 від 24 травня 2017р. за заявою ОСОБА_4 цим приватним нотаріусом заведено спадкову справу № 25/2016 після смерті ОСОБА_6 і ОСОБА_4 є єдиними спадкоємцем за заповітом ОСОБА_6 .

Відповідно до ч. 3 ст. 238 ЦК України представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом. Отже, ОСОБА_6 , будучи президентом Укрінюрколегії, був обмежений в повноваженні укласти договір дарування із собою, як обдарованою стороною. Разом з тим, ОСОБА_6 не вправі самостійно приймати рішення про укладення договору дарування власності Укрінюрколегії, оскільки, відповідно до ст. 92 ЦК України і п. 7.4.1.1. Статуту Укрінюрколегії, це компетенція Загальних зборів членів Укрінюрколегії.

Договір дарування від імені Укрінюрколегії підписано ОСОБА_7 . Як встановлено судом, 27 липня 2016р. загальні Збори членів Укрінюрколегії не мали кворуму, а тому не володіли компетенцією приймати рішення про дарування майна на користь ОСОБА_6 і визначати представника ОСОБА_8 для укладення такого правочину.

Недійсність рішення Загальних зборів членів Укрінюрколегії від 27 липня 2016р. про дарування ОСОБА_6 приміщення Укрінюрколегії і уповноваження ОСОБА_7 укласти відповідний договір дарування означає відсутність волі юридичної особи на набуття цивільних прав та обов`язків в порядку, встановленому Статутом і законом, як того вимагають ст. ст. 92 і 203 ЦК України, а також те, що ОСОБА_7 не мала повноважень на укладення договору дарування від імені Укрінюрколегії з ОСОБА_6 .

Суд відхиляє аргумент представника ОСОБА_4 про те, що рішення про дарування ОСОБА_6 нежитлового приміщення, яке є предметом договору, було прийнято не 27 липня 2016р., а на Загальних зборах членів Укрінюрколегії 19 квітня 2016р. Загальні збори членів Укрінюрколегії 19 квітня 2016р., чиї рішення зафіксовані в протоколі №1 від вказаної дати, прийняли рішення не про дарування нежитлового приміщення ОСОБА_6 , а про передачу його. Тобто компетентний орган управління юридичної особи 19 квітня 2016р. не приймав рішення саме про дарування приміщення і взагалі не визначався з видом правочину, за яким майно ОСОБА_8 мало бути передане ОСОБА_6 . Окрім того, рішення Загальних зборів членів Укрінюрколегії від 19 квітня 2016р. не визначало саме ОСОБА_7 , як представника ОСОБА_8 при укладенні правочину з ОСОБА_6 .

Суд також відхиляє аргумент представника ОСОБА_4 про те, що ОСОБА_7 , перебуваючи в статусі віце-президента Укрінюрколегії, володіла повноваженням укласти договір дарування на підставі п. 7.11. Статуту Укрінюрколегії, оскільки на дату укладення договору, ОСОБА_6 перебував в лікарняному закладі. Пункт 7.11. Статуту Укрінюрколегії покладає на віце-президента обов`язки президента Укрінюрколегії у разі відсутності останнього. Оскільки повноваження приймати рішення про дарування майна - це компетенція Загальних зборів членів Укрінюрколегії, а не президента Укрінюрколегії, чи віце-президента, який заміщає керівника.

Таким чином, суд приходить до висновку, що ОСОБА_7 не мала повноважень представника Укрінюрколегії на момент підписання нею договору дарування, а укладення нею договору дарування нежитлового приміщення від 20 вересня 2016р. порушує права власника цього приміщення - Укрінюрколегії на володіння, користування і розпорядження нежитловим приміщенням (групи приміщень № 81 в літ.А). що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Статтею 241 ЦК України встановлено, що правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов`язки з моменту вчинення цього правочину.

Отже, ст. 241 ЦК України презюмує наявність у представника певного обсягу повноважень, належним чином та у встановленому порядку наданих йому особою, яку він представляє, а також встановлює випадки й умови набуття чинності правочином, вчиненим від імені довірителя його представником, коли останній перевищив обсяг наданих йому повноважень. За таких обставин ця норма ЦК України не може бути застосована до правовідносин, коли правочин укладений від імені особи іншою особою, яка взагалі не була уповноважена на таке представництво і не мала жодних повноважень діяти від імені свого довірителя, а отже, не могла їх і перевищити.

З огляду на те, що до даного спору не застосовується положення ст. 241 ЦК України, суд відхиляє доводи сторони ОСОБА_4 про те, що Укрінюрколегія вчиняла дії на наступне схвалення договору дарування від 20 вересня 2016р. З аналогічної підстави суд відхиляє всі докази Укрінюрколегії про те, що Укрінюрколегія після укладення договору дарування продовжувала утримувати подароване приміщення, сплачуючи комунальні послуги за таке нежитлове приміщення, тобто своїми подальшими діями не схвалювала укладений договір дарування.

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний звзяок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що слід визнати недійсним договір дарування від 20 вересня 2016р., укладеного між Українською іноземною юридичною колегією та ОСОБА_6 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Якименко В.О., зареєстрований в реєстрі за № 1265.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, слід стягнути з Української іноземної юридичної колегії на користь ОСОБА_3 судовий збір у розмірі 640,0 грн., а також підлягає стягненню з ОСОБА_4 на користь Української іноземної юридичної колегії судовий збір у розмірі 640,0 грн., а також на користь держави - 960,0 грн.

Стосовно вимог Української іноземної юридичної колегії про стягнення з відповідача ОСОБА_4 на її користь витрат на правничу допомогу у розмірі 15000,0 грн., то в цій частині вимоги відшкодування судових витрат підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1-4 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як вбачається з аналізу наведених правових норм, документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, на користь якої ухвалене рішення, за рахунок іншої сторони. При цьому, склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21 березня 2018р. у справі № 815/4300/17, від 11 квітня 2018р. у справі № 814/698/16.

В обґрунтування витрат на професійну правничу допомогу стороною Укрінюрколегією було подано договір про надання правової допомоги, та квитанція про понесення витрат на правничу допомогу.

При цьому судом встановлено, що стороною Укрінюрколегією не було надано розрахунку суми зазначених витрат та її складових, як і відсутній час, який було витрачено на надання професійної правничої допомоги.

Враховуючи положення ст. 137 ЦПК України, суд приходить до висновку, що розмір витрат на правничу допомогу підлягає зменшенню до розміру 10000,0 грн., при цьому судом враховано, що вирішення питання про компенсацію витрат на правничу допомогу Європейський суд з прав людини у рішенні у справі East/West Alliance Limited проти України , зазначив, що оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі Ботацці проти Італії (Bottazzi v. Italy), № 34884/97), при цьому судом враховано складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт та значенням справи для відповідної сторони.

Керуючись ст. ст. ст. 4, 5, 12, 13, 17-19, 76-82, 89, 141, 206, 258, 259, 263-266, 268, 352, 354, 355 ЦПК України; ст. ст. 6, 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; ст. ст. 8, 41, 43 Конституції України; ст. 15, 16, 92, 203, 215, 216, 237, 238, 241 ЦК України, суд, -

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ) до Української іноземної юридичної колегії (код ЄДРПОУ 14305298, місцезнаходження: м. Київ, вул. Золотоворітська, 2), третя особа: ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 ) про визнання рішення недійсним - задовольнити.

Визнати недійсним рішення Загальних зборів членів Української іноземної юридичної колегії прийняте 27 липня 2016р. і оформлене в Протоколі № 3 Загальних зборів членів Укрінюрколегії , а саме: на виконання Рішення Загальних зборів членів Укрінюрколегії від 19.04.2016 року подарувати ОСОБА_6 приміщення Укрінюрколегії, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 а. Доручити віце-президенту Укрінюрколегії ОСОБА_7 від імені Укрінюрколегії (як дарувальника) підписати з ОСОБА_6 (як обдарованим) нотаріально посвідчений договір дарування об`єкту нерухомості, який знаходиться за адресою АДРЕСА_1 а з реєстрацією в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Після підписання договору дарування та його державної реєстрації, доручити бухгалтерії Укрінюрколегії списати це приміщення з балансу Укрінюрколегії. .

Стягнути з Української іноземної юридичної колегії на користь ОСОБА_3 судовий збір у розмірі 640,0 /шістсот сорок/ грн.

Позов Української іноземної юридичної колегії (код ЄДРПОУ 14305298, місцезнаходження: м. Київ, вул. Золотоворітська, 2) до ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 ), третя особа: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Якименко Валентина Онисимівна (місцезнаходження: м. Київ, вул. Золотоворітська, 2), треті особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_1 (зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 ), ОСОБА_5 (місце проживання: АДРЕСА_4 ) про визнання недійсним договору - задовольнити.

Визнати недійсним договір дарування від 20 вересня 2016р., укладеного між Українською іноземною юридичною колегією та ОСОБА_6 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Якименко Валентиною Онисимівною, зареєстрований в реєстрі за № 1265.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь Української іноземної юридичної колегії судовий збір у розмірі 640,0 /шістсот сорок/ грн.; витрати на правничу допомогу у розмірі 10000,0 /десять тисяч/ грн.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави судовий збір у розмірі 960,0 /дев`ятсот шістдесят/ грн.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено 16 грудня 2019р.

Суддя: