Рішення

від 17.12.2019 по справі 754/9050/19

ДЕСНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Номер провадження 2/754/6173/19

Справа №754/9050/19

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2019 року Деснянський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді - Лісовської О.В.

за участю секретаря - Грей О.П.

представника прокурора Намлієвої І.В.

представника позивача ОСОБА_1 .

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Заступника керівника Київської місцевої прокуратури № 3 Одуденко Алли Володимирівни в інтересах держави в особі Київської міської ради до ОСОБА_2 про стягнення шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, -

ВСТАНОВИВ:

Заступник керівника Київської місцевої прокуратури № 3 Одуденко А.В. в інтересах держави в особі Київської міської ради звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про стягнення шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, мотивуючи свої вимоги тим, що під час досудового розслідування у кримінальному провадженні №12016100030012095 за ч. 2 ст. 367 КК України та в ході судового розгляду справи №754/14922/16-к встановлено, що ОСОБА_2 , обіймаючи посаду директора комунального підприємства Оптова база , у невстановленому слідством місці та час 01.11.2010 року, в порушення вимог ч. 1 ст. 577 ЦК України, ч. 1 ст. 18 Закону України Про іпотеку , п. 91 Розділу 7 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004 № 20/5, без нотаріального посвідчення та не отримавши згоди органу місцевого самоврядування, до сфери господарського відання якого належить відповідна комунальна юридична особа, а саме Деснянської районної в м. Києві ради, протиправно підписав іпотечний договір від 01.11.2010 року з ТОВ Рубежівське (Іпотекодержатель, код ЄДРПОУ 32214526) на забезпечення вимог останнього, що випливають з Договору № 1 про надання товарного кредиту від 01.11.2010 року, укладеного між Іпотекодержателем та КП Оптова база у розмірі 2 200 000 грн. за отримані від ТОВ Рубежівське товари (овочі і фрукти в асортименті), предметом іпотеки за яким виступило комунальне нерухоме майно, а саме нежила споруда Холодильник ЛМК-3000, площею 9900, 70 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1, не вживши заходів щодо належної оцінки нерухомого майна з врахуванням основних засобів, що знаходились всередині даного приміщення та перебували на балансі КП Оптова база , визначивши вартість предмету іпотеки у 2 636 002 грн. Крім того, перебуваючи у невстановленому слідством місці та час 21.12.2010 року ОСОБА_2 , розуміючи коло своїх службових обов`язків директора ЛП Оптова база , неналежно їх виконуючи через несумлінне ставлення до них, в порушення вимог ст. 19 Закону України Про іпотеку щодо нотаріального посвідчення змін та доповнень до іпотечного договору, протиправно уклав з ТОВ Рубежівське Додаткову угоду від 21.12.2010 року до Договору № 1 купівлі-продажу товарів на умовах товарного кредиту від 01.11.2010 року та Іпотечного договору для забезпечення Договору товарного кредиту , згідно умов якої КП Оптова база повинно додатково сплатити ТОВ Рубежівське фіксовану суму у розмірі 300 тис. грн. за користування товарним кредитом та, в порушення ст. 8 Закону України Про іпотеку , п. 35 ч. 1 ст. 7 Закону України Про страхування , виключено з Іпотечного договору істотні умови щодо страхування предмету іпотеки на його повну вартість від ризиків випадкового знищення, випадкового пошкодження або псування, попередньо не виконавши цей обов`язок без оцінки предмету іпотеки. У зв`язку з невиконанням умов вищевказаного договору по сплаті заборгованості за договором та відсотків за користування товарним кредитом Господарським судом міста Києва винесено рішення від 14.10.2011 року по справі № 14/385 про стягнення з КП Оптова база на користь ТОВ Рубежівське 1 600 000 грн. 00 коп. заборгованості, 225 000 грн. 90 коп. відсотків за користування товарним кредитом та винесено наказ № 15/385 від 01.11.2011 року. Враховуючи викладене, через несумлінне і безвідповідальне ставлення до своїх службових обов`язків ОСОБА_2 , який здійснюючи керівництво фінансово-господарською діяльністю КП Оптова база , будучи службовою особою юридичної особи публічного права, не вжив належних заходів до схоронності комунального нерухомого майна, що перебувало в його повному господарському віданні, не розуміючи відсутність у нього повноважень з укладання вищевказаних договорів з ТОВ Рубежівське й внесення до них змін з численними порушеннями та передачу в іпотеку нежитлового приміщення - холодильника ЛМК-300 , площею 9900, 70 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, хоча повинен був і міг це усвідомлювати, зазначене нежитлове приміщення відчужено з власності територіальної громади міста Києва, чим завдано матеріальної шкоди у розмірі 19 000 283, 00 грн., що спричинило тяжкі наслідки громадським інтересам, що більше як у двісті п`ятдесят разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян. Таким чином, ОСОБА_2 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2. ст. 367 КК України а саме службову недбалість, тобто неналежне виконання службовою особою своїх службових обов`язків через несумлінне ставлення до них, що спричинило тяжкі наслідки охоронюваним законом громадським (державним) інтересам. Ухвалою Деснянського районного суду від 21.02.2019 року у справі № 754/14922/16к ОСОБА_2 звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України у зв`язку із закінченням строків давності, а кримінальне провадження № 12016100030012095 за обвинуваченням ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 367 КК України закрито. Цивільний позов прокурора Київської місцевої прокуратури № 3 в інтересах держави в особі Київської міської ради до ОСОБА_2 про стягнення шкоди, завданої кримінальним правопорушенням у сумі 19 000 283 грн., залишено без розгляду. Отже грошові кошти у сумі 19 000 283 грн. підлягають стягненню з ОСОБА_2 , злочинними діями якого завдано матеріальної шкоди економічним інтересам держави в особі Київської міської ради, яка представляє територіальну громаду міста. Про те, що Київська міська рада була обізнаною про порушення її інтересів, свідчить лист місцевої прокуратури, скерований на адресу Київради від 15.03.2019 року № 1411вих-10, відповідь на вказаний лист Департаменту комунальної власності міста Києва від 21.03.2019 року № 062/01/09-2668 та лист місцевої прокуратури, скерований на адресу Київради та Департаменту комунальної власності виконавчого органу Київради (КМДА) від 29.03.2019 року за № 1708 вих-19, та відповідь на вказаний лист Департаменту комунальної власності міста Києва від 03.04.2019 року № 062/01/09-3134. За результатом розгляду вказаного листа місцевої прокуратури Київська міська рада жодних заходів реагування не вжила, а просила Київську місцеву прокуратуру № 3 пред`явити відповідний позов, допустивши при цьому бездіяльність, та переклавши свій обов`язок на органи прокуратури. На підставі викладеного заступника керівника прокуратури звертається до суду з даним позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_2 користь територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради кошти у сумі 19 000 283, 00 грн. в рахунок відшкодування спричиненої кримінальним правопорушенням шкоди та судові витрати на користь держави.

Представник прокурора у судовому засіданні повністю підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити.

Представник позивача у судовому засіданні повністю підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити у повному обсязі.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, у своїй заяві просить відкласти розгляд справи, у зв`язку з перебуванням на лікуванні. Суд вважає можливим розглядати справу у відсутності відповідача, за наявних у справі матеріалів.

Вислухавши пояснення прокурора, представника позивача, вивчивши письмові матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Заступника керівника Київської місцевої прокуратури № 3 в інтересах держави в особі Київської міської ради підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Згідно із статтями 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Відповідно до вимог статей 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух.

Судом встановлено, що Ухвалою Деснянського районного суду від 21.02.2019 року у справі № 754/14922/16к ОСОБА_2 звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності, а кримінальне провадження № 12016100030012095 за обвинуваченням ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 367 КК України закрито. Цивільний позов прокурора Київської місцевої прокуратури № 3 в інтересах держави в особі Київської міської ради до ОСОБА_2 про стягнення шкоди, завданої кримінальним правопорушенням у сумі 19 000 283 грн., залишено без розгляду (а.с. 22-26).

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 , обіймаючи посаду директора комунального підприємства Оптова база , у невстановленому слідстві місці та час 01.11.2010 року, в порушення вимог ч. 1 ст. 577 ЦК України, ч. 1 ст. 18 Закону України Про іпотеку , п. 91 Розділу 7 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004 № 20/5, без нотаріального посвідчення та не отримавши згоди органу місцевого самоврядування, до сфери господарського відання якого належить відповідна комунальна юридична особа, а саме Деснянської районної в м. Києві ради, протиправно підписав іпотечний договір від 01.11.2010 року з ТОВ Рубежівське (Іпотекодержатель, код ЄДРПОУ 32214526) на забезпечення вимог останнього, що випливають з Договору № 1 про надання товарного кредиту від 01.11.2010 року, укладеного між Іпотекодержателем та КП Оптова база у розмірі 2 200 000 грн. за отримані від ТОВ Рубежівське товари (овочі і фрукти в асортименті), предметом іпотеки за яким виступило комунальне нерухоме майно: нежила споруда Холодильник ЛМК-3000, площею 9900, 70 кв.м., який розташований в АДРЕСА_1, не вживши заходів щодо належної оцінки нерухомого майна з врахуванням основних засобів, що знаходились всередині даного приміщення та перебували на балансі КП Оптова база , визначивши вартість предмету іпотеки у 2 636 002 грн. Крім того, перебуваючи у невстановленому слідстві місці та час 21.12.2010 року, ОСОБА_2 , розуміючи коло своїх службових обов`язків директора ЛП Оптова база , неналежно їх виконуючи через несумлінне ставлення до них, в порушення вимог ст. 19 Закону України Про іпотеку щодо нотаріального посвідчення змін та доповнень до іпотечного договору, протиправно уклав з ТОВ Рубежівське Додаткову угоду від 21.12.2010 року до Договору № 1 купівлі-продажу товарів на умовах товарного кредиту від 01.11.2010 року та Іпотечного договору для забезпечення Договору товарного кредиту , згідно умов якої КП Оптова база повинно додатково сплатити ТОВ Рубежівське фіксовану суму у розмірі 300 тис. грн. за користування товарним кредитом та, в порушення ст. 8 Закону України Про іпотеку , п. 35 ч. 1 ст. 7 Закону України Про страхування , виключено з Іпотечного договору істотні умови щодо страхування предмету іпотеки на його повну вартість від ризиків випадкового знищення, випадкового пошкодження або псування, попередньо не виконавши цей обов`язок без оцінки предмету іпотеки. У зв`язку з невиконанням умов вищевказаного договору по сплаті заборгованості за договором та відсотків за користування товарним кредитом Господарським судом міста Києва винесено рішення від 14.10.2011 року по справі № 14/385 про стягнення з КП Оптова база на користь ТОВ Рубежівське 1 600 000 грн. 00 коп. заборгованості, 225 000 грн. 90 коп. відсотків за користування товарним кредитом та винесено наказ № 15/385 від 01.11.2011 року. Враховуючи викладене, через несумлінне і безвідповідальне ставлення до своїх службових обов`язків ОСОБА_2 , який здійснюючи керівництво фінансово-господарською діяльністю КП Оптова база , будучи службовою особою юридичної особи публічного права, не вжив належних заходів до схоронності комунального нерухомого майна, яке перебувало у його повному господарському віданні, не розуміючи відсутність у нього повноважень з укладання вищевказаних договорів з ТОВ Рубежівське й внесення до них змін з численними порушеннями та передачу 5 іпотеку нежитлового приміщення - холодильника ЛМК-300 , площею 9900, 70 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, хоча повинен був і міг це усвідомлювати, зазначене нежитлове приміщення відчужено з власності територіальної громади міста Києва, чим завдано матеріальної шкоди у розмірі 19 000 283, 00 грн., що спричинило тяжкі наслідки громадським інтересам, що більше як у двісті п`ятдесят разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян.

Як вбачається з листа місцевої прокуратури, скерованого на адресу Київради від 15.03.2019 року № 1411вих-10, відповіді на вказаний лист Департаменту комунальної власності міста Києва від 21.03.2019 року № 062/01/09-2668 та листа місцевої прокуратури скерованого на адресу Київради та Департаменту комунальної власності виконавчого органу Київради (КМДА) від 29.03.2019 року за № 1708 вих-19 та відповіді на вказаний лист Департаменту комунальної власності міста Києва від 03.04.2019 року № 062/01/09-3134 Київська міська рада була обізнана про порушення її інтересів.

За результатом розгляду вказаного листа місцевої прокуратури від 15.03.2019 року № 1411вих-10, Київська міська рада жодних заходів реагування не вжила, а просила Київську місцеву прокуратуру № 3 пред`явити відповідний позов, допустивши при цьому бездіяльність та переклавши свій обов`язок на органи прокуратури (а.с. 76).

Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду у кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалено вирок, ухвала чи постанова суду, лише в питанні чи мали місце ці дії ( бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Відповідно ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до п. З ч. 1 ст. 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що зазначені законом.

Відповідно до ст. 23 Закону України Про прокуратур прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Частинами 3 статті 56 ЦПК України визначено право прокурора у визначених законом випадках звертатися до суду з позовною заявою, брати участь у розгляді справ за його позовами.

Відповідно до вимог ч. 4, 5 ст. 56 ЦПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави,в позовній заяві обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту,визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

Виходячи із змісту рішення Конституційного Суду України у справі №3-рп/99 від 08.04.1999 року, прокурор або його заступник самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення інтересів держави та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування зобов`язані діяти відповідно до закону.

Згідно з ч. 1 ст. 142 Конституції України матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Статтею 143 Конституції України встановлено, що територіальні громади безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є у комунальній власності.

Статтею 16 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні визначено, що від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Відповідно до ст. 6 Закону України Про столицю України - місто-герой Київ місцеве самоврядування у місті Києві здійснюється територіальною громадою міста як безпосередньо, так і через Київську міську раду, районні в місті ради (у разі їх утворення) та їх виконавчі органи.

З урахуванням зазначеного, Київська міська рада визначається органом уповноваженим виконувати функції держави в спірних правовідносинах.

Рішенням Київської міської ради від 09.09.2010 № 7/4819 з 31.10.2010 шляхом ліквідації припинені районні в місті Києві ради. Повноваження районних рад щодо розпорядження майном територіальної громади міста Києва відноситься до компетенції Київської міської ради.

Частиною 1 ст. 18 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні передбачено, що матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування у місті Києві є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності громади міста або знаходяться в її управлінні.

За змістом ст. 4 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні місцеве самоврядування в Україні здійснюється на принципах, зокрема законності, поєднання місцевих і державних інтересів, державної політики та гарантії місцевого самоврядування.

Відповідно до ст. 60 вказаного Закону територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів та інші кошти. Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності. Право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб`єктів. Об`єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб`єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом.

Тобто, економічні інтереси держави полягають також і в законному та ефективному використанні об`єктів, що є комунальною власністю - для задоволення суспільної потреби у функціонуванні місцевого самоврядування.

Враховуючи викладене, органом, уповноваженим здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, є Київська міська рада, яка зобов`язана здійснювати захист майнових, економічних інтересів територіальної громади.

З урахуванням наведених положень Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , ст. 9, 10, 10-1, 11 Закону України Про столицю України - місто-герой Київ , висновку Конституційного Суду України, викладеного у рішенні № 1-45/2003 від 25.12.2003, Київська міська рада реалізує свої повноваження через створені виконавчі органи - Київську місцеву державну адміністрацію, яка підзвітна та підконтрольна Київраді.

Відповідно до ст. 18-2 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні орган місцевого самоврядування може бути позивачем та відповідачем у судах стальної юрисдикції, зокрема, звертатися до суду, якщо це необхідно для реалізації його повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування.

Верховний суд у постанові від 13.03.2018 року у справі № 911/620/17 дійшов висновку, що у правовідносинах, що стосуються прав та економічних інтересів територіальної громади інтереси держави та позивача - місцевої ради, яка представляє відповідну територіальну громаду та здійснює від її імені та в її інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, повністю збігаються.

З аналізу вказаних норм законодавства вбачається, що державою гарантується належне функціонування місцевого самоврядування, матеріальною основою якого є, у тому числі, доходи місцевих бюджетів та інші . діти, правомочності власника щодо яких від імені та виключно в інтересах територіальної громади виконує відповідна рада.

Згідно із ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Статтями 10-13 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України.

Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Суд застосовує норми права інших держав у разі, коли це передбачено законом України чи міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах - не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до вимог ст. 76-83 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1 ) письмовими, речовими і електронними доказами; 2 ) висновками експертів; 3 ) показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. У разі посилання учасника справи на не вчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину не вчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Враховуючи вищевикладене, на основі повно та всебічно з`ясованих обставин, на які посилається позивач, як на підставу своїх вимог та заперечень підтверджених доказами, перевірених в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору у розмірі 9605, 00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 19, 81, 141, 258-260, 263-265, 280-284 ЦПК України, Конституцією України, ст. 1166 ЦК України, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Заступника керівника Київської місцевої прокуратури № 3 Одуденко Алли Володимирівни в інтересах держави в особі Київської міської ради до ОСОБА_2 про стягнення шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь територіальної громади м. Києва в особі Київської міської ради кошти у розмірі 19000283, 00 грн. у рахунок відшкодування заданої кримінальним правопорушенням шкоди.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 9605, 00 грн.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Деснянський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня проголошення.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з моменту проголошення.

Позивач - Київська місцева прокуратура № 3, адреса: м. Київ, вул. Каштанова, 9.

Позивач - Київська міська рада, адреса: м. Київ, вул. Хрещатик, 36.

Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: м. АДРЕСА_2 , адреса проживання: АДРЕСА_3 .

Повний текст рішення виготовлений 18 грудня 2019 року.

Суддя О.В.Лісовська