Рішення

від 16.05.2007 по справі 18/541

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м

   ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД 

міста КИЄВА 01030, м.Київ,

вул.Б.Хмельницького,44-Б    

тел.486-65-72

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

№ 18/541                                                                                                        

16.05.07 р.

За позовом:          ТВПП „Ренд”;

До:                    ДП „Укрнафтогазкомплект”

НАК „Нафтогаз України”;

Треті особи:          ТОВ „Дельта Н”;

                    ДК „Укртрансгаз” НАК

„Нафтогаз України”;

Про:                     визнання частково

недійсним договору, визнання кредитором

та стягнення 455 006,49 грн.

Суддя  Мандриченко О.В.

Представники

Від позивача:                    Пугачов Є.К., директор,

наказ №1 від 05.01.2006 р.;

Від відповідача:            Кукін Д.Б., представник, довіреність

№67-13 від 23.01.2007 р.;

Від ТОВ „Дельта Н”:          не з”явились;

Від ДК „Укртрансгаз”:          Самойленко К.В., представник,

довіреність №2-33

від 12.02.2007 р.

Справа, в порядку статті 77 ГПК

України, була відкладена слуханням з 21.12.2006 р. до 29.01.2007р., з

29.01.2007 р. до 27.02.2007 р., з 27.02.2007 р. до 22.03.2007 р., з

22.03.2007р. до 10.04.2007 р., з 10.04.2007 р. до 16.05.2007 р., про що

господарським судом винесені відповідні ухвали від 21.12.2006 р., від

29.01.2007 р., від 27.02.2007 р., від 22.03.2007 р. та від 10.04.2007 р.

Ухвалою Господарського суду міста

Києва від 21.12.2006 р. до участі у справі в якості третьої особи без

самостійних вимог на предмет спору на боці відповідача залучене Товариство з

обмеженою відповідальністю „Дельта Н”.

Ухвалою Заступника Голови

Господарського суду міста Києва від 21.12.2006 р. строк вирішення спору у даній

справі продовжений на один місяць.

Ухвалою Господарського суду міста

Києва від 29.01.2007 р. строк вирішення спору у даній справі продовжений на

невизначений термін.

Ухвалою Господарського суду міста

Києва від 27.02.2007 р. до участі у справі в якості третьої особи без

самостійних вимог на предмет спору на боці відповідача залучено Дочірню

компанію „Укртрансгаз”.

ОБСТАВИНИ

СПРАВИ:

Позивач у поданій до господарського

суду позовній заяві просить визнати недійсним пункту 3.5. розділу 3 договору №

125-06 від  21.04.2006 р., укладеного між

ДП «Укрнафтогазкомплект»НАК «Нафтогаз України»та  ТОВ «Дельта»; визнати позивача кредитором у

грошовому зобов'язанні, яке виникло з умов договору № 125-06 від 21.04.2006 р.;

стягнути з відповідача 450 006, 49 грн. заборгованості, 4 551,00 грн. витрат по

сплаті держмита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення

судового процесу.

Свої позовні вимоги позивач

обґрунтовує тим, що пункт 3.5. розділу 3 договору №125-06 від 21.04.2006 р.,

укладеного між  відповідачем та ТОВ

«Дельта Н», який  передбачає строк

здійснення розрахунків, не відповідає вимогам діючого законодавства.

Позивач вважає, що в зв`язку з

погашенням ним  заборгованості

відповідача в  розмірі  455 006,49 грн. перед  третьою особою -ТОВ «Дельта Н»по  договору № 125-06 від 21.04.2006р., що було

здійснене позивачем на  підставі  договору 

поруки  від 12.09.2006р.,  укладеного між  позивачем 

та  ТОВ «Дельта Н»,   позивач 

набув  статус  кредитора 

у  грошовому  зобов`язанні, 

яке  випливає з  умов 

договору № 125-06 від 21.04.2006р., а 

відповідач  зобов`язаний   сплатити йому  борг 

в  сумі 455 006,49 грн.

Відповідач у наданому відзиві на

позов та представник останнього у судовому засіданні позовні вимоги позивача

заперечує, у задоволенні позову просить відмовити, посилаючись на те, що згідно

з  умовами  договору № 125-06 від 21.04.2006р.

уступка  права   вимоги 

за  цим договором без  погодження з 

іншою  стороною  не допускається, а  тому заміна 

кредитора в  зобов`язанні  без 

згоди  відповідача  суперечить 

вимогам  чинного  законодавства.

На 

думку  відповідача, договір  поруки 

від 12.09.2006р.  був  укладений   

між  позивачем та третьою особою

-ТОВ «Дельта Н»  з  порушенням 

вимог закону, оскільки  умовами  договору 

№ 125-06 від 21.04.2006р. не 

передбачено  забезпечення  виконання зобов'язання та встановлено

заборону  здійснення  відступлення 

права  вимоги без  згоди сторін договору.

Третя особа -ДК „Укртрансгаз” НАК

„Нафтогаз України”, у наданих письмових поясненнях та представник останньої у

судовому засіданні просить  

відмовити  в задоволенні  позовних 

вимог  позивача  з тих 

же  самих  підстав, 

що були вказані  відповідачем.

Третя особа-Товариство з обмеженою

відповідальністю „Дельта -Н”, повноважних представників в судове засідання не

направили, незважаючи на визнання судом їх явки обов'язковою, письмові

пояснення по суті поданого позивачем позову не надала. Керуючись статтею 75 ГПК

України, господарський суд вважає за можливе розглянути справу і вирішити спір

по суті за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши документи і матеріали,

додані до позовної заяви, заслухавши пояснення представників сторін та третьої

особи, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які

мають значення для вирішення спору, господарський суд,-

В С Т А Н О В

И В:

21 квітня 2006  року 

між ДП “Укрнафтогазкомплект” НАК “Нафтогаз України» (покупець)  та ТОВ «Дельта Н»(продавець) було  укладено 

договір №  125-06,  згідно 

з  умовами якого  ТОВ «Дельта Н» зобов'язувалося   поставити 

продукцію   виробничо-технічного

призначення, а ДП “Укрнафтогазкомплект” НАК “Нафтогаз України»  зобов'язувалося прийняти та  оплатити 

продукцію на  умовах,   визначених 

договором.

З 

метою забезпечення  виконання  зобов`язань ДП “Укрнафтогазкомплект” НАК

“Нафтогаз України»по  договору № 125-06

між ТОВ «Дельта Н»(кредитор) та позивачем (поручитель) було укладено договір

поруки  відповідно до умов якого позивач

поручався перед  ТОВ «Дельта Н»за

виконання відповідачем грошових зобов'язань, які виникають в нього на підставі

договору № 125-06.

На виконання умов договору № 125-06

ТОВ «Дельта Н»поставило  відповідачу  продукцію на загальну суму 3 036 165,19 (три

мільйони тридцять шість тисяч сто шістдесят п`ять) гривень 19  копійок, що 

підтверджується  актами

прийому-передачі № 1 від 23.05.2006р. та № 2 від 05.06.2006р. та не

заперечується відповідачем.

Відповідач  за поставлену ТОВ «Дельта Н»за продукцію

розрахувався  лише  частково, 

сума  заборгованості   складає 455 006,49 (чотириста п`ятдесят

п`ять  тисяч  шість) гривень 49  копійок, що не заперечувалося  представниками відповідача в їх

письмових  поясненнях та в  судових 

засіданнях.

Порядок здійснення  розрахунків за  поставлену 

продукцію  передбачений  розділом 3 

договору № 125-06, в пункті 3.5. 

якого сказано, що остаточні розрахунки за поставлену продукцію

здійснюються покупцем після поставки продукції та підписання акту прийому-передачі

продукції на протязі 3-х банківських днів з дня надходження коштів від

споживача продукції - ДК „Укргазвидобування", ДК „Укртрансгаз", ВАТ

“Укртранснафта”.

ТОВ «Дельта Н»  звернулося до відповідача листом від

14.09.2006р. (вих. № 12/06)  з  проханням 

здійснити   розрахунки  по 

договору № 125-06 в 

семиденний  термін з  моменту отримання  вимоги. 

Однак,  відповідачем вищезазначена

вимога позивача була залишена  без

відповіді.

Вважаючи,  що відповідачем  були порушені 

умови  договору № 125-06   в 

частині здійснення 

розрахунків,  ТОВ «Дельта Н»

звернулося листом № 13/06 від 25.09.06р. 

з  вимогою до позивача  про сплати 

суми  боргу відповідача на  підставі умов договору  поруки 

від 12.09.2006р.

Відповідно  до 

пункту 2.1. Договору поруки від 12.09.2006р. у  випадку 

невиконання ДП “Укрнафтогазкомплект” НАК “Нафтогаз України»своїх   грошових зобов`язань перед  ТОВ «Дельта Н», передбачених  договором № 125-06 від 21.04.2006р.,   ТОВ «Дельта Н» має  право вимагати  від 

позивача  сплати боргу  в 

повному  обсязі  в 

місячний термін  з  моменту 

отримання  вимоги.

На виконання умов договору поруки

від 12.09.2006р.  позивачем  було здійснено  погашення заборгованості  відповідача 

по  договору  № 125-06 

в  сумі 455 006,49 (чотириста

п`ятдесят п`ять  тисяч  шість) гривень 49  копійок, що підтверджується актом

звіряння  розрахунків від 05.10.2006р.

Згідно з  частиною 1 статті 554 Цивільного Кодексу

України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник

і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо

договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність

поручителя.

Відповідно до частини 2 статті

556  Цивільного  кодексу України до поручителя, який виконав

зобов'язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому

зобов'язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання.

Позивач, вважаючи що  він 

набув правовий  статус   кредитора по 

договору № 125-06 та  право  вимоги від 

відповідача  погашення  суми 

боргу  в  розмірі 455 006,49 (чотириста п`ятдесят

п`ять  тисяч  шість) гривень 49  копійок, 

звернувся  з  вимогою 

щодо  погашення заборгованості до

відповідача.

Відповідач відмовився  від виконання 

зобов`язання перед позивачем щодо погашення боргу  в 

розмірі 455 006,49 (чотириста п`ятдесят п`ять  тисяч 

шість) гривень 49  копійок,  вважаючи, що договір  поруки був 

укладений  з  порушенням 

вимог   чинного  законодавства.

Суд вважає  необґрунтованими та не приймає до уваги

посилання відповідача та третьої особи -ДП «Укртрансгаз»НАК «Нафтогаз

України»на укладення  договору   поруки 

від 12.09.2006р. з порушенням вимог частини 3 статті 512, статі 548

Цивільного  кодексу України та  пункт 

9.6.  договору № 125-06  з 

наступних  підстав.

Згідно з пунктом  9.6. договору 

№ 125-06 уступка  права   вимоги за 

цим договором  без  погодження 

з  іншою  стороною не 

допускається.

Відповідно  до частини 1  

статті 512 Цивільного кодексу України відступлення права вимоги

(передання кредитором  своїх прав іншій

особі за правочином) є  способом

(підставою) заміни  кредитора у

зобов'язанні.

Стаття  512 Цивільного  кодексу 

серед  інших  підстав 

заміни кредитора   в  зобов`язанні передбачає виконання обов'язку

боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем).

Таким     чином, 

відступлення  права   вимоги 

та   виконання  обов`язку 

поручителем  відповідно до  статті  

512  Цивільного  кодексу України є  самостійними    підставами заміни кредитора  в 

зобов`язанні.

Згідно з частиною 3 статті 512  Цивільного 

кодексу України кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це

встановлено договором або законом.

Договором № 125-06 не передбачено

заборону заміни  кредитора  в зобов`язанні  шляхом виконання обов`язку поручителем.

Відповідно до  частини 1 

статті  516 Цивільного кодексу

України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо

інше не встановлено договором або законом.

Статтями 553-559 Цивільного кодексу

України, які  передбачають порядок  укладення і виконання договору  поруки, не передбачено отримання згоди  боржника для 

укладення договору  поруки.  Такий 

обов`язок  не  передбачений 

і умовами договору  № 125-06.

З 

наведеного   вище  випливає, 

що договір  поруки від 12.09.2006р.  був 

укладений  між  позивачем та третьою особою  - ТОВ «Дельта Н»з дотриманням вимог   чинного 

законодавства та не  порушує умови

договору № 125-06.

Досліджуючи   питання 

про відповідність  вимогам  чинного 

законодавства  пункту 3.5.

договору № 125-06,  суд  прийшов 

до  висновку,  що він вимогам чинного  законодавства 

не відповідає,  виходячи з

наступного. 

Статтею 530 Цивільного  кодексу України врегульовано  поняття строку (терміну)  виконання 

зобов`язання. Аналіз  положень

зазначеної  норми Цивільного  кодексу України   дає 

можливість зробити висновок  про

те, що  строк (термін)  виконання 

зобов`язання  має  бути визначений або  конкретним строком (терміном)  його виконання,  або ж подією, яка  неминуче має настати. В інших випадках строк

(термін) виконання зобов`язання 

вважається  не визначеним.

В пункті 3.5. договору №

125-06  сказано, що остаточні  розрахунки за поставлену продукцію

здійснюються покупцем (відповідачем) після 

поставки продукції та підписання 

акту прийому-передачі  на протязі

3-х банківських днів з дня надходження коштів від споживача продукції -(ДК

„Укргазвидобування", ДК „Укртрансгаз", ВАТ “Укртранснафта”, ДАТ

“Чорноморнафтогаз”).

Зі 

змісту  пункту 3.2.  незрозуміло, 

про надходження  грошових  коштів   

якого  саме  з вказаних 

в  ньому споживачів йде  мова: 

від  всіх  одночасно  

чи  від  будь-якого з 

них. Пунктом 3.2. Договору також 

не  визначено, в якому обсязі

повинні  надійти грошові  кошти 

від  споживача (споживачів)

продукції і  хто саме  є 

отримувачем грошових коштів.

Отже,  пунктом 

3.2. Договору не 

передбачений  ні конкретний  строк 

виконання грошового зобов`язання  

відповідача, ні конкретна подія, яка має 

неминуче настати.

З наведеного вище випливає, що

наведене в пункті 3.2. Договору 

визначення строку  (терміну)

виконання грошового зобов`язання 

відповідача не відповідає вимогами статті  530 Цивільного  кодексу України.     

Стаття  203 

Цивільного  кодексу України    встановлює 

загальні  вимоги, додержання   яких є необхідними для чинності  правочину.

Відповідно до частини 1 статті 203

Цивільного кодексу України  зміст

правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам  цивільного законодавства, а також  моральним засадам суспільства.

Згідно зі статтею 215

Цивільного  кодексу  підставою 

недійсності правочину є недодержання в 

момент вчинення  правочину стороною

(сторонами)  вимог, які  встановлені 

частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті  203 цього Кодексу.

Згідно  зі 

статтею  207  Господарського кодексу України господарське

зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо

суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками

господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської

компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із

сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним

повністю або в частині.

Недійсною може бути визнано також

нікчемну умову господарського зобов'язання, яка самостійно або в поєднанні з

іншими умовами зобов'язання порушує права та законні інтереси другої сторони

або третіх осіб. Нікчемними визнаються, зокрема, такі умови типових договорів і

договорів приєднання, що:

- виключають або обмежують

відповідальність виробника продукції, виконавця робіт (послуг) або взагалі не

покладають на зобов'язану сторону певних обов'язків;

- допускають односторонню відмову

від зобов'язання з боку виконавця або односторонню зміну виконавцем його умов;

- вимагають від одержувача товару

(послуги) сплати непропорційно великого розміру санкцій у разі відмови його від

договору і не встановлюють аналогічної санкції для виконавця.

При вирішенні  питання 

про  відповідність вимогам  закону пункту 

3.5. договору № 125-06 суд також 

виходить з того, що зазначений 

пункт договору  не покладає на

зобов`язану сторону (відповідача) обов`язку 

щодо виконання  грошового  зобов`язання в  конкретний 

термін, надає можливість 

відповідачу не виконувати зобов`язання щодо здійснення розрахунків  протягом 

невизначного  в  часі терміну та в односторонньому

порядку  відмовитися  від виконання   зобов`язання,  в  зв`язку

з чим порушуються права та законні інтереси відповідача.

За 

таких  обставин  пункт 3.5. 

договору не  відповідає  принципам справедливості, добросовісності та

розумності, викладеним в частині 6 статті 3 Цивільного кодексу України та

статті 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до статті 129

Конституції України, однією із основних засад судочинства є законність. Таким

чином, рішення господарського суду повинно базуватися на нормах закону, втім

відповідати основним принципам справедливості, які ґрунтуються на началах

верховенства права.

Відповідно до частини 2  статті 

19  Конституції  України, 

суд  як  орган 

державної  влади,

зобов`язаний  при прийнятті  рішення 

діяти  на  підставі, 

в  межах   повноважень 

та  у  спосіб, 

що передбачені  Конституцією та

законами України.

Згідно  з пунктом 1 частини 1 статі 83 Господарського

процесуального кодексу  України

господарський  суд,  приймаючи рішення,  має 

право   визнати недійсним

повністю  чи  в певній 

частині пов`язаний з  предметом

спору договір, який  суперечить

законодавству.

На 

підставі  викладеного,   виходячи з загальних  начал 

верховенства  права, суд  виходить до 

висновку, що  пункт   3.5. 

договору  має  бути 

визнаний  недійсним як  такий, що не відповідає вимогам  частині 6 статті 3, статті  530 Цивільного кодексу України, статтям 193,

207 Господарського кодексу України.

За 

таких  обставин,  строк (термін)  виконання 

грошових  зобов`язань відповідача

по договору № 125-06  є  невизначеним.

Згідно з  частиною 2 статті  530 Цивільного  кодексу України якщо строк (термін) виконання

боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення

вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник

повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення

вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів

цивільного законодавства

З 

врахуванням  

вищезазначеного,   випливає,  що ТОВ «Дельта Н» правомірно,  на 

підставі  частини 2  статті 530 Цивільного  кодексу 

України  звернулося з  вимогою до відповідача про виконання  ним грошового 

зобов`язання  в  семиденний 

термін  з  дня 

отримання  вимоги, та  правомірно звернулося до поручителя

(позивача) з  метою  виконання 

зазначеного грошового 

зобов`язання на  підставі  умов 

договору  поруки  в 

зв`язку  з  відмовою 

від його виконання 

відповідачем. 

Надаючи  правову 

оцінку діям позивача   в  ході 

виконання  договору  поруки від 12.09.2006р., суд  приходить до 

висновку  про їх законність

та  обгрнутованість.

Суд 

приходить до  висновку  про неможливість задоволення  позовних 

вимог  позивача в  частині визнання  його  

кредитором  в грошовому  зобов`язанні, яке  випливає з 

умов  договору № 125-06 з  наступних 

підстав.

Згідно зі  статтею 16 Цивільного  кодексу України кожна особа має право

звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права

та інтересу. В  частині 2 статті 16  Цивільного 

кодексу України   визначено

способи захисту цивільних прав та інтересів, а 

також  сказано про те, що суд може

захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором

або законом.

На 

думку суду,    позивач  реалізував  

своє  право  на 

захист порушеного  права  шляхом подання  позову 

про  стягнення  заборгованості. Дана форма захисту порушеного

права є чіткою, зрозумілою та не суперечить будь-яким нормам матеріального

права.

В 

той же  час, позовні вимоги

позивача в частині  визнання  кредитором 

в  грошовому  зобов`язанні 

вимогам  статті 16 Цивільного   кодексу України  не  відповідають.

Враховуючи викладене та керуючись

статтями 43, 82-85 ГПК України, господарський суд,-

В И Р І Ш И

В:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Визнати недійсним п. 3.5  розділу 3 Договору № 125-06 від 21 квітня

2006 року укладеного між Дочірнім підприємством 

“Укрнафтогазкомплект” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз

України»(інд. 03062, м. Київ, вул. Кулібіна, 4/2, код ЄДРПОУ 30167066) та

Торгівельно-виробничим приватним підприємством “Ренд” (інд. 01033, м. Київ,

вул. Володимирська, 63, код ЄДРПОУ 20039872).

3.          Стягнути Дочірнього підприємства  “Укрнафтогазкомплект” Національної

акціонерної компанії НАК “Нафтогаз України»(інд. 03062, м. Київ, вул. Кулібіна,

4/2, код ЄДРПОУ 30167066) на  користь

Торгівельно-виробничого приватного підприємства “Ренд” (інд. 01033, м. Київ,

вул. Володимирська, 63, код ЄДРПОУ 20039872) суму боргу  в 

розмірі 455 006 (чотириста п`ятдесят п`ять  тисяч 

шість) гривень 49  копійок, 4 551

(чотири тисячі п'ятсот п'ятдесят одна) гривень витрат по сплаті держмита та 118

(сто вісімнадцять) гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення

судового процесу. Видати наказ.

4.          В іншій частині позову відмовити.

5.          Наказ видати після набрання рішенням

законної сили.

Суддя

О.В. Мандриченко