Ухвала

від 24.12.2019 по справі 522/21014/19

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа №522/21014/19

Провадження №2/522/8429/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 грудня 2019 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді - Домусчі Л.В.,

за участю секретаря судового засідання - Вадуцкої В. І.,

розглянувши в судовому засіданні заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Аліна М.В. про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Акціонерно-комерційний банк соціального розвитку Укрсоцбанк про поділ майна подружжя, -

ВСТАНОВИВ:

До Приморського районного суду м. Одеси 11.12.2019 року надійшов позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Акціонерно-комерційний банк соціального розвитку Укрсоцбанк про поділ майна подружжя.

Ухвалою суду від 13.09.2019 року провадження по справі було відкрите.

Разом з позовом представником позивача було подано заяву про забезпечення позову, згідно якої просив вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту, заборони державним реєстраторам проводити будь-які реєстраційні дії пов`язані з нерухомим майном, заборонити ОСОБА_2 вчиняти будь-які дії пов`язані з відчуженням права власності на нерухоме майно, а саме на квартиру під АДРЕСА_1 та земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства, загальною площею 1,0001 га, яка розташована на території Острівненської сільської ради Арцизького району Одеської області, кадастровий номер 5120484700:01:002:0542, державний акт ЯЛ №467407, реєстраційний номер №512040001000023 від 05.04.2011 року. В обґрунтування заяви зазначено, що відповідач намагається скасувати державну реєстрацію на квартиру, та може переоформити все майно на третіх осіб, що в подальшому може ускладнити або взагалі зробить неможливим виконання судового рішення у разі задоволення позовних вимог позивача. Стосовно зустрічного забезпечення позову, зазначено, що зустрічне забезпечення позову до позивача не застосовується, так як відсутні підстави передбачені п.1,2 ч. 3 ст. 154 ЦПК України.

У відповідності до ч.1 ст. 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Дослідивши подану заяву, матеріали справи та надавши їм належну оцінку, суд вважає, що заява представника позивача про забезпечення позову не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

За положенням ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права, щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Як вбачається з позову, предметом спору є поділ майна подружжя, а саме квартиру АДРЕСА_1 та земельна ділянка для ведення особистого селянського господарства розташована на території Острівненської сільської ради Арцизького району Одеської області, кадастровий номер 5120484700:01:002:0542, державний акт ЯЛ №467407.

Згідно до положень ч. 1 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Частиною 2 ст. 149 ЦПК України, передбачає, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Ст. 150 ЦПК України передбачає, що позов може забезпечуватися, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 150 ЦПК України, заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Із роз`яснень Верховного Суд України у п. 4 постанови Пленуму від 22.12.2006 № 9 Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову , розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Отже, важливими умовами для вжиття заходів забезпечення позову є наявність між сторонами дійсного спору та реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду.

При цьому, цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути ухвалено тільки відповідно до заявлених позовних вимог.

Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.

У відповідності до ч. 1 ст. 149 ЦПК суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 ЦПК заходів забезпечення позову. Тобто, законодавець вказує лише на можливість, а не обов`язок суду забезпечити позов, при чому відповідно до вимог законодавства це можливо за умови, що з матеріалів справи чи самої заяви про забезпечення позову вбачається, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Суд враховує, що саме лише посилання представника позивача - адвоката Аліна М.В. у заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування та підтвердження їх доказами згідно зі ст. 81 ЦПК, не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Посилання в заяві про можливість відчуження квартири на користь третіх осіб без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для її задоволення. Таких висновків дійшов Верховний суд у Постанові від 21.08.2019 року у справ № 761/39201/18.

Заявником не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що дії відповідача спрямовані на відчуження нерухомого майна, тому не доведено, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

При цьому, суд враховує, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, чи майнових наслідків заборони відповідачу, іншим особам здійснювати певні дії.

Відповідно до ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод як джерело права.

Згідно із ч. 1 ст. 1 Першого протоколу до цієї Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном.

Окрім національного законодавства, також і прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що, реалізуючи п.1 ст. 6 Конвенції Про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом з тим, Європейський суд зазначає, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним (Рішення Суду у справі Жоффре де ля Прадель проти Франції від 16 грудня 1992 року).

Приймаючи до уваги наведені норми процесуального законодавства, з врахуванням роз`яснення Верховного Суду України, виходячи з оцінки обґрунтованості доводів позивачів щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, співмірності, обґрунтованості і адекватності вимог заявників щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін; наявності зв`язку між заходом щодо забезпечення позову і предметом позовної вимоги, в тому числі, спроможності заходів, які заявники просили вжити у порядку забезпечення позову, забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів, суд приходить до висновку, що заява про забезпечення позову у цій справі не підлягає задоволенню.

З приводу зустрічного забезпечення суд, зазначає, що заявник не виконав вимоги цивільно-процесуального законодавства, зокрема, заявником не внесено пропозицій щодо зустрічного забезпечення, відповідно до вимог статті 154 ЦПК України.

Частинам 1 та 2 ст. 154 ЦПК України визначено випадки обов`язкового та можливого застосування зустрічного забезпечення.

Право суду вимагати від особи зустрічного забезпечення гарантоване ст. 151 ЦПК України, де відзначено, що заява про забезпечення позову повинна містити пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення.

Суд роз`яснює заявнику, що питання про застосування зустрічного забезпечення вирішується судом, на заявника покладається обов`язок запропонувати зустрічне забезпечення.

Таким чином, пропозиція не застосовувати зустрічне забезпечення так як і відсутність необхідності зустрічного забезпечення не є пропозицією зустрічного забезпечення у відповідності до п. 6 ч. 1 ст. 151 ЦПК України.

Також судом було отриманні відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна (довідка №194783885 від 24.12.2019 року), відповідно якого квартира АДРЕСА_1 перебуває у власності АТ Альфа-Банк дата державної реєстрації 15.11.2019 року, тобто до подачі позовної заяви до суду. Дата квартира перебувала в іпотеці, відповідно договору від 23.05.2008 року р.№7251106, однак позивачем до позовної заяви надано лише договір купівлі-продажу нерухомого майна від 23.05.2008 року, договір кредиту №200/25-100-123 від 23.05.2008 року та договір поруки №2008/25-102-40 від 23.05.2008 року, отже позивачу були відомі про обставини придбання спірної квартири та укладання договорів з банківськими установами, разом з тим копію іпотечного договору суду не надав та звернувся до суду про поділ спірного майна після того, як право власності було зареєстровано за АТ Альфа-Банк , яке не є стороною по справі.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.4, 10, 149-153, 157, 258-261, 354 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Аліна М.В. про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Акціонерно-комерційний банк соціального розвитку Укрсоцбанк про поділ майна подружжя - відмовити.

Ухвала суду може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Домусчі Л.В.