Ухвала

від 20.07.2020 по справі 522/21014/19

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 522/21014/19

Провадження № 2/522/2329/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2020 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді - Домусчі Л.В.,

за участю секретаря судового засідання - Вадуцкої В. І.,

розглянувши клопотання представника позивача - адв. Алін М.В. про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Акціонерне товариство Альфа-банк про поділ майна подружжя,

ВСТАНОВИВ:

До Приморського районного суду м. Одеси 11.12.2019 року надійшов позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: АТ Укрсоцбанк , про поділ майна подружжя.

Ухвалою суду від 13.09.2019р. справу прийнято до провадження та призначено до розгляду в загальному позовному порядку з призначенням підготовчого засідання на 03.02.2020 року.

Разом із позовом представником позивача було подано заяву про забезпечення позову.

Ухвалою суду від 24.12.2019 року у задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Аліна М.В. про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Акціонерно-комерційний банк соціального розвитку Укрсоцбанк , про поділ майна подружжя - відмовлено.

24.02.2020 року на адресу суду від представника ОСОБА_2 - адвоката Чернушич С.М. надійшов відзив на позов, в якому просили суд відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя повністю за необґрунтованістю та безпідставністю.

Ухвалою суду від 05.05.20 року замінено третю особу Акціонерне товариство Укрсоцбанк у порядку процесуального правонаступництва у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Акціонерне товариство Укрсоцбанк , про поділ майна подружжя, шляхом покладення всіх процесуальних прав та обов`язків у цій цивільній справі на залучену особу - Акціонерне товариство Альфа-Банк .

Ухвалою суду від 23.06.2020 року підготовче провадження у справі було закрито та справу призначено до розгляду по суті на 13.10.2020 року.

До суду 16.07.2020 року надійшло клопотання представника позивача, згідно якого просив забезпечити позов, а саме накласти арешт та заборону його відчуження в будь-який спосіб наступного нерухомого майна:

- що належить на праві власності Акціонерному товариству Укрсоцбанк , правонаступником якого є АТ Альфа-Банк, а саме на квартиру АДРЕСА_1 , яка в цілому складається з однією житлової кімнати, житл. пл.. 22,8 кв.м., заг. пл.. 49,3 кв.м.;

- що належать на праві власності ОСОБА_2 , а саме земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства, заг. пл.. 1,0001 га, яка розташована на території Острівненської сільської ради Арцизького району Одеської області, кадастровий номер 5120484700:01:002:0542, державний акт ЯЛ №467407, реєстраційний номер №512040001000023 від 05.04.2011 року.

Згідно обґрунтувань заяви, представник позивача вважає, що невжиття заходів забезпечення позову у вигляді арешту спірного майна може призвести до того, що ОСОБА_2 та АТ Альфа-Банк розпорядиться спірним майном, що значно може утруднити або зробити неможливим майбутнього рішення суду у разі задоволення позовних вимог.

Згідно до ч.1 ст.153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Суд, вивчивши матеріали справи, подане клопотання, дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Під забезпеченням позову слід розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити.

Відповідно до ч.3 ст.150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову.

Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.

При цьому закон не вимагає надання будь-яких доказів існування можливості утруднення чи неможливості виконання рішення суду, а лише вимагає подання відповідної заяви про це у вигляді, передбаченому ч. 1 ст. 149 ЦПК України.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

Цивільний процесуальний закон не зобов`язує при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову.

Згідно з п.п.1, 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22 грудня 2006 року Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб, чи учасників процесу.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При розгляді заяви про забезпечення позову суд враховує практику Європейського суду з прав людини.

Так, згідно п. 43 Рішення по справі Шмалько проти України право на суд одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала. щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін.

Відповідно до пп. 1, 2 частини 1 статті 150 Цивільного процесуального кодексу України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб, а також забороною вчиняти певні дії.

Як вбачається з позову, предметом спору є вимог про поділ майна подружжя, а саме квартири АДРЕСА_1 та земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства розташована на території Острівненської сільської ради Арцизького району Одеської області, кадастровий номер 5120484700:01:002:0542, державний акт ЯЛ №467407.

При цьому, суд вбачає, що станом на 20.07.2020 року власником квартири АДРЕСА_1 , яка в цілому складається з однією житлової кімнати, житл. пл.. 22,8 кв.м., заг. пл.. 49,3 кв.м., є АТ Укрсоцбанк , яке у свою чергу не відповідачем по справі та має процесуальний статус учасника як третя особа.

Власником земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, заг. пл.. 1,0001 га, яка розташована на території Острівненської сільської ради Арцизького району Одеської області, кадастровий номер 5120484700:01:002:0542, державний акт ЯЛ №467407, реєстраційний номер №512040001000023 від 05.04.2011 року, є відповідач ОСОБА_2 ..

Отже, виходячи із предмету та підстав позовних вимог, процесуального складу сторін та встановлених судом обставин, суд приходить до висновку про часткове задоволення клопотання представника позивача та вважає за можливе накласти арешт та заборону відчуження лише відносно земельної ділянки, належної відповідачу ОСОБА_2 ..

Стосовно накладення арешту та заборони відчуження квартири, власником якої, є банк, суд відмовляє, оскільки до банку не пред`явлено вимог.

Відповідно до ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод як джерело права.

Згідно із ч. 1 ст. 1 Першого протоколу до цієї Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном.

Окрім національного законодавства, також і прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що, реалізуючи п.1 ст. 6 Конвенції Про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом з тим, Європейський суд зазначає, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним (Рішення Суду у справі Жоффре де ля Прадель проти Франції від 16 грудня 1992 року).

Приймаючи до уваги наведені норми процесуального законодавства, з врахуванням роз`яснення Верховного Суду України, виходячи з оцінки обґрунтованості доводів позивачів щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, співмірності , обґрунтованості і адекватності вимог заявників щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін ; наявності зв`язку між заходом щодо забезпечення позову і предметом позовної вимоги, в тому числі, спроможності заходів, які заявники просили вжити у порядку забезпечення позову, забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів, суд приходить до висновку, що заява про забезпечення позову у цій справі підлягає частковому задоволенню .

Поміж тим, згідно пункту 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.

Із урахуванням ч. 7 ст. 153 ЦПК України, в ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення.

Суд не вбачає підстав вимагати від позивача зустрічного забезпечення, оскільки обставини, за яких суд зобов`язаний застосовувати зустрічне забезпечення у відповідності до положень ч. 3 ст. 154 ЦПК України, відсутні.

У зв`язку з ухваленням рішення за відсутності учасників справи, відповідно до ч.5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, є дата складення повного судового рішення.

Враховуючи викладене та керуючись ст. 151 - 153 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Заяву представника позивача про забезпечення позову - задовольнити частково.

До розгляду справи по суті забезпечити позов шляхом накладення арешту та заборони відчуження в будь-який спосіб наступного нерухомого майна: земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, заг. пл.. 1,0001 га, яка розташована на території Острівненської сільської ради Арцизького району Одеської області, кадастровий номер 5120484700:01:002:0542, державний акт ЯЛ №467407, реєстраційний номер №512040001000023 від 05.04.2011 року, власником якої є ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ).

В іншій частині клопотання відмовити.

Направити примірник ухвали про забезпечення позову заявнику та всім особам для негайного виконання, яких стосуються заходи забезпечення позову, і відповідним державним та іншим органам для вжиття відповідних заходів.

Ухвала про забезпечення позову підлягає негайному виконанню в порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Строк пред`явлення до виконання ухвали суду про забезпечення позову три роки.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складання повного тексту ухвали. Учасники справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали.

Повний текст ухвали суду складено 20.07.2020 року.

Суддя: Л.В. Домусчі