Рішення

від 17.12.2019 по справі 34/497-51/466

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

17.12.2019Справа № 34/497-51/466 Колегія суддів у складі головуючого судді Мудрого С.М., суддів Борисенко І.І., Босого В.П. розглянувши матеріали справи

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Ньюко"

до приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "Інго Україна"

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача

1) публічне акціонерне товариство "ОТП Банк"

2) ОСОБА_1

про стягнення 36 194 727,69 грн.

При секретарю судового засідання: Радченко А.А.

Представники сторін:

від позивача: Адамчук Н.В. - представник за довіреністю б/н від 26.09.2019;

від відповідача: Вілько Н.Г. - представник за довіреністю №4 від 02.01.2019;

від третьої особи-1 : не з`явився;

від третьої особи-2: не з`явився.

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ньюко" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до закритого акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "Інго Україна" про стягнення на користь вигодонабувача - публічного акціонерного товариства "ОТП Банк" 36 194 727,69 грн, з яких: 29 152 000,00 грн. - сума страхового відшкодування за договором страхування, 4 067 458,96 грн - сума пені за період з 11.09.2008 по 03.12.2012, 668 321,91 грн - сума 3% річних за період з 11.09.2008 по 03.12.2012 та 2 306 941,82 грн - сума інфляційних втрат за період з 11.09.2008 по 01.11.2012 (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, поданої 03.12.2012).

Справа розглядалась судами неодноразово.

Рішенням господарського суду міста Києва від 30.12.2013 р. у справі № 34/497-51/466 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.03.2014 р. рішення Господарського суду міста Києва від 30.12.2013 р. у справі № 34/497-51/466 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 29.05.2014 р. постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.03.2014 р. та рішення Господарського суду міста Києва від 30.12.2013 р. у справі № 34/497-51/466 скасовано, а справу передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 09.02.2017 р. колегією суддів у складі: головуючий суддя Смирнова Ю.М., судді Босий В.П., Пінчук В.І. позов товариства з обмеженою відповідальністю "Ньюко" залишено без розгляду.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.03.2017 р., яка залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 15.05.2017 р. апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Ньюко" на ухвалу господарського суду міста Києва від 09.02.2017 р. задоволено. Ухвалу господарського суду міста Києва від 09.02.2017 р. у справі № 34/497-51/466 скасовано. Матеріали справи № 34/497-51/466 направлено на розгляд до господарського суду міста Києва.

Розпорядженням в.о. керівника апарату господарського суду міста Києва № 05-23/1713 від 29.05.2017 р. у зв`язку з відпусткою судді Смирнової Ю.М., відповідно до п.2.3.51 Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 34/497-51/466.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено склад суду: головуючий суддя Мудрий С.М., судді Босий В.П., Пінчук В.І.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 01.06.2017 р. колегією суддів у складі: головуючий суддя Мудрий С.М., судді Босий В.П., Пінчук В.І. справу №34/497-51/466 прийнято до свого провадження розгляд справи призначено на 27.06.2017 р.

Судове засіданні призначене на 27.06.2017 р. не відбулося у зв`язку перебуванням судді Пінчук В.І. у відпустці.

Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 29.06.2017 р. визначено склад суду: головуючий суддя Мудрий С.М., судді Борисенко І.І., Босий В.П.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 30.06.2017 р. прийнято справу до провадження, розгляд справи призначено на 24.07.2017 р.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 24.07.2017 р. розгляд справи відкладено на 04.09.2017 р., у зв`язку із неявкою представників сторін у судове засідання.

04.09.2017 р. до канцелярії суду позивач подав заяву про призначення судової експертизи.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 04.09.2017 р. призначено судову будівельно-технічної експертизу.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 04.09.2017 р. зупинено провадження у справі № 34/497-51/466 до одержання результатів експертизи.

01.07.2019 року до канцелярії суду від Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшов висновок будівельно-технічної та оціночно-будівельної експертизи №18-1392/2835 від 29.05.2019 та матеріали справи № 34/497-51/466.

15.12.2017 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017 № 2147-VIII, яким внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 1992, № 6, ст. 56) та викладено його у новій редакції.

За приписами п.п. 9 п. 1 Розділу ІХ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII, справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 17.09.2019 року поновлено провадження у справі № 34/497-51/466. Вирішено справу № 34/497-51/466 розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі 34/497-51/466 призначено на 30.09.2019 року.

27.09.2019 на адресу суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи та про причини неявки в судове засідання.

В судове засідання 30.09.2019 року представники третіх осіб не з`явилися, про поважні причини неявки суд не повідомили.

В судовому засіданні 30.09.2019 позивач подав клопотання про долучення доказів до матеріалів справи та не заперечував щодо клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 30.09.2019 року відкладено підготовче засідання на 28.10.2019 року.

25.10.2019 на адресу суду від відповідача надійшов відзив та два клопотання про призначення експертизи.

У судовому засіданні 28.10.2019 позивач подав заяву про зміну предмета позову, відповідно до якої просить суд стягнути з приватного акціонерного товариства Акціонерна страхова компанія Інго Україна на користь товариства з обмеженою відповідальністю Ньюко 36 194 722,69 грн., з яких: 29 152 000,00 грн. розмір страхового відшкодування за договором страхування, 4 067 458,96 грн. пені, 2 306 941,82 грн. інфляційних втрат та 668 321,91 грн. 3% річних.

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача в судове засідання не з`явилися, хоча про дату та час судового засідання повідомлені належним чином, про поважні причини неявки не повідомляли, клопотань про відкладення підготовчого засідання не надавали.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 28.10.2019 року прийнято до розгляду заяву позивача про зміну предмета позову від 25.10.2019. Відкладено підготовче засідання на 11.11.2019 року.

11.11.2019 року до канцелярії суду позивачем подано заяву про зміну позовних вимог, відповідно до якого позивач просить суд стягнути з приватного акціонерного товариства Акціонерна страхова компанія Інго Україна на користь товариства з обмеженою відповідальністю Ньюко 15 482 260,63 грн., з яких: 3 755 637,00 грн. розмір страхового відшкодування за договором страхування, 879 179,18 грн. пені, 9 588 328,45 грн. інфляційних втрат та 1 259 116,00 грн. 3% річних.

Також, позивачем подано супровідний лист з доданими документами, додаткові пояснення щодо стягнення страхового відшкодування на користь ТОВ Ньюко .

Відповідачем до канцелярії суду подано клопотання про допит третьої особи, відзив на позов з урахуванням заяви про зміну предмету позову.

В судовому засіданні 11.11.2019року представник відповідача підтримав клопотання про допит свідка, просив суд його задовольнити.

Представник позивача заперечував проти даного клопотання.

Суд відмовив у задоволенні клопотання відповідача про допит свідка.

Представники позивача та відповідача заявили усне клопотання про відкладення підготовчого засідання.

Суд задовольнив клопотання позивача та відповідача про відкладення підготовчого засідання.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 11.11.2019 року розгляд справи відкладено на 02.12.2019 року.

26.11.2019 року до канцелярії суду третя особа-1 подала заяву про долучення документів.

02.12.2019 до канцелярії суду від третьої особи-2 надійшли пояснення.

В судове засідання 02.12.2019 третя особа-2 та відповідач не з`явилися, хоча про дату та час судового засідання повідомлені належним чином, але 02.12.2019 через канцелярію суду відповідач подав клопотання про визнання поважними причини неявки та про відкладення судового засідання.

Позивач та третя особа-1 заперечили проти клопотання відповідача, просили суд відмовити.

Суд відмовив у задоволенні клопотання відповідача за необґрунтованістю.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 02.12.2019 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті за правилами загального позовного провадження на 17.12.2019 року.

17.12.2019 року до канцелярії суду відповідач подав клопотання, відзив на позов з урахуванням заяви про зміну позовних вимог.

В судовому засіданні 17.12.2019 року представник відповідача підтримав клопотання про долучення доказів до матеріалів справи, просив суд його задовольнити та долучити відзив на позовну заяву з урахуванням заяви про зміну позовних вимог до матеріалів справи.

Представник позивача заперечував, просив суд відмовити в задоволенні клопотань відповідача.

Суд залишив клопотання відповідача про долучення доказів до матеріалів справи та про долучення відзив на позовну заяву з урахуванням заяви про зміну позовних вимог до матеріалів справи без розгляду.

Представник позивача підтримав позовні вимоги, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача заперечував проти позову, просив суд відмовити в його задоволенні. А також, заявив усне клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій.

В судовому засіданні на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, колегія суддів вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково.

Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ч. 1 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 2 статті 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

22.06.2007 між закритим акціонерним товариством "ОТП Банк" (іпотекодержатель, третя особа) та товариством з обмеженою відповідальністю "Ньюко" (іпотекодавець, позивач) укладено іпотечний договір № PL 07-324/29-1, відповідно до умов якого нежитлове приміщення торгівельно-побутового центру, що складається з приміщень літ. "А", загальною площею 5 773, 4 кв.м. та розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Середня, буд. 83-Ж, передано в іпотеку закритому акціонерного товариству "ОТП Банк".

22.05.2008 між закритим акціонерним товариством "Акціонерна страхова компанія "Інго Україна" (страховик) та товариством з обмеженою відповідальністю "Ньюко (страхувальник), за участю закритого акціонерного товариства "ОТП Банк", як вигодонабувача, на підставі "Особливих умов щодо добровільного страхування майна від вогневих та інших ризиків" від 26.02.2007 зі змінами від 14.08.2007 укладено договір страхування № 300106133.

Частиною 1 статті 6 Закону України Про страхування передбачено, що добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства.

Відповідно до ч.1 статті 16 Закону України Про страхування договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору. Дана норма кореспондується із статтею 979 Цивільного кодексу України, якою визначено, що за договором страхування страховик зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно з п. 1.1 договору страховик взяв на себе зобов`язання при настанні страхового випадку відшкодувати страхувальнику заподіяні матеріальні збитки відповідно до умов цього договору та в межах страхової суми, а страхувальник зобов`язався сплачувати страхову премію у визначеному розмірі та в узгоджені сторонами строки.

Відповідно до п. 1.2 договору закрите акціонерне товариство "ОТП Банк" є єдиним вигодонабувачем за страховим договором у межах страхової суми.

Предметом договору страхування є майнові інтереси страхувальника, пов`язані з володінням, користуванням та розпорядженням заявленим на страхування майном, а саме: будівлею вартістю 30 321 896, 15 грн., що передана в іпотеку вигодонабувачу відповідно до вищезазначеного іпотечного договору № PL 07-324/29-1 від 22.06.2007 (п. 3.1.1. договору страхування).

В розділі 6 договору страхування сторони визначили перелік страхових випадків, внаслідок настання яких за цим договором відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок загибелі, пошкодження та втрати застрахованого майна. Зокрема в пункті 6.1. договору одним із страхових випадків визначено пожежу, в тому числі внаслідок підпалу, вибуху або іншої події; пошкодження димом або сажею, якщо безпосередньою причиною їх виникнення була пожежа на застрахованому об`єкті, включаючи збитки, що мали місце внаслідок заходів, прийнятих для рятування майна під час пожежі, гасіння пожежі або попередження її розповсюдження та виключаючи: пожежу, яка виникла внаслідок землетрусу, збитки, спричиненні застрахованому майну в результаті його обробки вогнем, теплом або іншим термічним впливом на нього з метою його переробки або в інших цілях.

Як визначено в п. 5.2. іпотечного договору № PL07-324/29-1 від 22.06.2007 позивач зобов`язаний своєчасно здійснювати всі дії (в т.ч. ремонтні, відновлювальні та профілактичні роботи) для забезпечення справного технічного та експлуатаційного стану предмету іпотеки, який повинен бути не гіршим від того, що існує на дату укладення договору іпотеки за винятком природного зносу.

На виконання вказаної умови пункту 5.2. іпотечного договору позивачем на застрахованому об`єкті було розпочато ремонтні роботи.

11.07.2008 в застрахованій за договором страхування будівлі, що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Середня, буд. 83-Ж сталася пожежа, внаслідок якої вогнем було знищено горючі будівельні конструкції даху, пошкоджено негорючі будівельні конструкції крівлі, а також частину комунікацій, торгівельне устаткування та товар, що знаходились на застрахованому об`єкті, що підтверджується актом про пожежу від 25.07.2008, складеним представником Малиновського РО МНС України в Одеській області, відповідно до якого ймовірною причиною виникнення пожежі є занесення джерела вогню на крівлю із зовні.

11.07.2008 позивач направив відповідачу заяву про страховий випадок № 0614, в якій повідомив про те, що із застрахованим за договором страхування майном, що знаходиться в м. Одеса, вул. Середня, 83-Ж, 11.07.2008 стався страховий випадок - пожежа.

12.07.2008 закритим акціонерним товариством "АСК "Інго Україна" проведено огляд страхового майна, про що складено акт огляду страхового випадку по страхуванню майна.

13.07.2008 товариство з обмеженою відповідальністю "Ньюко" направило закритому акціонерного товариству "ОТП Банк" заяву про страховий випадок, що стався 11.07.2008 із застрахованим за договором страхування майном.

06.08.2008 дослідно-випробувальною лабораторією ГУ МНС України в Одеській області складено протокол № 07-08 виявлення та дослідження залишкових кількостей легкозаймистих і горючих рідин у речових доказах, вилучених з місця пожежі, яка сталася 11.07.2008 за адресою м. Одеса, вул. Середня, 83-Ж. За результатами дослідження обставин виникнення пожежі було розглянуто дві причини, а саме: підпал невстановленою особою (особами) та порушення правил пожежної безпеки при проведенні ремонтних робіт покрівлі із застосуванням відкритого полум`я газових пальників. У висновку, що є додатком до вказаного протоколу, зазначено, що вогнище пожару знаходилося на крівлі торгово-виставкового комплексу "Декор-Сервіс" на відстані 15 м від східної стіни в центральній її частині, а найбільш ймовірною причиною виникнення вогнища є підпал невстановленою особою (особами) на попередньо пролиту легко займисту речовину.

23.10.2008 приватне акціонерне товариство "Акціонерна страхова компанія "Інго Україна" направило товариству з обмеженою відповідальністю "Ньюко" лист № 2371 про продовження строків розгляду страхової справи № FR0037.

12.12.2008 суб`єктом підприємницької діяльності, аварійним комісаром, експертом Дзюбою В.В. на замовлення відповідача проведено дослідження обставин виникнення пожежі, яка сталася 11.07.2008 на покрівлі торгівельно-виставкового комплексу "Декор-Сервіс" за адресою м. Одеса, вул. Середня, 83-Ж, за результатами якого складено висновок 11/08/49-01 від 12.08.2008, згідно якого причиною пожежі на покрівлі торгівельно-виставкового комплексу "Декор-Сервіс" стало недотримання п.п. 2.25., 5.10. ДБН В.2.6-14-97 щодо порушення протипожежних норм при проведенні вогневих робіт.

Листом № 3116 від 23.12.2008 відповідач відмовив позивачу у виплаті страхового відшкодування з огляду на порушення працівниками позивача протипожежних норм при проведенні вогневих робіт на даху торгівельно-виставкового комплексу "Декор-Сервіс" за адресою: м. Одеса, вул. Середня, 83-Ж.

Відмова відповідача у виплаті страхового відшкодування і стала підставою для звернення позивача з позовом у даній справі. При цьому, в обґрунтування вимог позивач послався на вирок Приморського районного суду міста Одеси від 23.05.2011 у кримінальній справі № 1-1297/2011, що набув законної сили, згідно якого громадянина ОСОБА_1 визнано винним за ч. 2 ст. 194 КК України в умисному пошкодженні чужого майна, вчинене шляхом підпалу, яке заподіяло значну шкоду в особливо великих розмірах.

Відповідно до ст. 8 Закону України "Про страхування" страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Розділом 6 договору страхування № 300106133 від 22.05.2008 сторони визначили перелік страхових випадків, до яких віднесли, зокрема, пожежі, в тому числі в результаті підпалу (п. 6.1 договору).

Крім того, пунктом 6.12 договору передбачено такий страховий випадок, як протиправні дії третіх осіб, направлені на знищення або пошкодження майна. Під протиправними діями третіх осіб згідно підпункту 6.12 договору розуміються дії третіх осіб, спрямовані на навмисне знищення або пошкодження майна, за вчинення яких згідно законодавства України передбачена кримінальна відповідальність.

Відповідно до п. 6.13 договору подія, зазначена в пп. 6.1., вважається страховим випадком, якщо вона настала внаслідок протиправних дій третіх осіб, які були кваліфіковані компетентними державними органами у відповідності до Кримінального кодексу України як злочин.

Судом встановлено, що 11.08.2008 на застрахованому згідно договору страхування об`єкті - будівлі торгівельно-виставкового комплексу "Декор-Сервіс", що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Середня, буд. 83-Ж, сталася пожежа.

Як свідчать наявні в матеріалах справи докази, а саме: акт про пожежу від 25.07.2008, складений представником Малиновського РО МНС України в Одеській області, та протокол № 07-08 виявлення та дослідження залишкових кількостей легкозаймистих і горючих рідин у речових доказах, вилучених з місця пожежі, яка сталася 11.07.2008 за адресою м. Одеса, вул. Середня, 83-Ж, складений дослідно-випробувальною лабораторією ГУ МНС України в Одеській області, найбільш ймовірною причиною виникнення пожежі є підпал невстановленою особою (особами) на попередньо пролиту на крівлі будівлі легко займисту речовину.

Вироком Приморського районного суду міста Одеси від 23.05.2011 у кримінальній справі № 1-1297/2011 ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 194 Кримінального кодексу України - умисне знищення чужого майна, скоєне шляхом підпалу, що спричинило майнову шкоду в особливо великих розмірах. Вказаний вирок набрав законної сили 08.06.2011.

Відповідно до ч. 6 статті 75 ГПК України обвинувальний вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду, якою особу притягнуто до адміністративної відповідальності у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Таким чином, пожежа, яка мала місце 11.07.2008 на покрівлі будівлі ТВК "Декор-Сервіс" за адресою: м. Одеса, вул. Середня, 83-ж, є страховим випадком, оскільки вироком Приморського районного суду міста Одеси від 23.05.2011 у кримінальній справі № 1-1297/2011 встановлено факт підпалу ОСОБА_1 застрахованого майна, а відповідно до п.п. 6.1., 6.12. та 6.13. договору страхування пожежа виникла внаслідок підпалу сторонньою особою і така протиправна дія останньої була направленої на знищення майна та була кваліфікована місцевим судом як злочин у відповідності до КК України.

Колегія суддів не погоджується з твердженням відповідача щодо того, що у відповідача відсутній обов`язок здійснити виплату страхового відшкодування з огляду на порушення позивачем умов договору страхування в частині незабезпечення належної охорони застрахованого майна та неповідомлення відповідача про істотну зміну ступеню ризику за прийнятим на страхування майном - здійснення ремонтних робіт будівлі, оскільки наведені порушення не є підставами для відмови у виплаті страхового відшкодування згідно умов розділу 7 договору страхування.

При цьому, посилання відповідача на те, що зазначені порушення умов договору є проявом грубої недбалості з боку позивача по відношенню до застрахованого об`єкта є необґрунтованим, оскільки в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які б свідчили про існування безпосереднього причинно-наслідкового зв`язку між зазначеними діями з боку позивача та виникненням пожежі на застрахованому об`єкті.

Також, колегія суддів зазначає, що доказів того, що причиною страхового випадку - пожежі стали порушення правил пожежної безпеки при проведенні ремонтних робіт на застрахованій будівлі чи відсутність охорони застрахованого майна матеріали справи не містять.

Згідно зі ст. 988 ЦК України та п. 3 ч. 1 ст. 20 Закону України "Про страхування" страховик зобов`язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

Згідно з ч.1 ст. 990 ЦК України та ч. 1 ст. 25 Закону України "Про страхування" страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Як встановлено раніше, 11.07.2008 позивач направив відповідачу заяву про страховий випадок № 0614, в якій повідомив про те, що із застрахованим за договором страхування майном, що знаходиться в м. Одеса, вул. Середня, 83-Ж, 11.07.2008 стався страховий випадок - пожежа.

Відповідно до п.16.3 договору в залежності від характеру страхового випадку страхувальник зобов`язаний надати наступні документи (або додатково запрошені страховиком, в залежності від обставин): при настанні страхового випадку за ризиком пожежа, в тому числі пожежа в результаті підпалу: акт про пожежу від професійної пожежної бригади (Держпонагляду), довідка про порушення кримінальної справи або про відмову в порушенні кримінальної справи по факту виникнення пожежі, технічний висновок спеціалістів по дослідженню пожеж ДПС УВС України (експертиза, надається за додатковим запитом страховика).

Так, позивачем надано: акт про пожежу від професійної бригади (Держпонагляду) від 25 липня 2008р., довідку про порушення кримінальної справи по факту умисного ушкодження чужого майна, скоєного шляхом підпалу, який завдав майнову шкоду в особливо великих розмірах за ознаками злочину, передбаченого ст. 194 Кримінального кодексу України від 06.08.2009р., технічний висновок спеціалісті по дослідженню пожеж ДПС УВС України 07 серпня 2008р.

Крім того, в матеріалах справи відсутні докази неподання позивачем будь-яких документів.

Відповідно до п.16.5 договору строк прийняття рішення відносно виплати або відмови у виплаті страхового відшкодування складає 20 робочих днів з дня надання страхувальником страховику останнього з необхідних документів, зазначених в цьому пункті.

Згідно з п.16.6 договору страховик має право відкласти рішення щодо виплати або відмови в виплаті страхового відшкодування у випадку, якщо він має сумніви в обґрунтованості вимог страхувальника на отримання необхідних доказів, але не більше ніж на 2 календарних місяці.

Відмова у виплаті або відстрочка прийняття рішення щодо виплати повинні бути зроблені страховику у письмовому вигляді з обґрунтуванням таких та надані страхувальнику та вигодонабувачу в строк, що не перевищує 30 календарних днів з дати отримання страховиком усіх необхідних, належним чином оформлених документів.

Пунктом 15.1 договору передбачено, що страхове відшкодування виплачується: при повній загибелі або втраті застрахованого майна - у розмірі його дійсної вартості та в межах страхової суми, при частковій загибелі (пошкодженні) застрахованого майна - у розмірі витрат на відновлення майна.

Так, відповідно до висновку експерта за результатами проведення будівельно-технічної та оціночно-будівельної експертизи №18-1392/2835 від 29.05.2019 Одеським науково-дослідним інституту судових експертиз розрахункова вартість ремонтно-відновлювальних робіт, отриманих із застосуванням витратного підходу, для усунення наслідків пожежі, яка сталася у будівлі ТВК Декор-Сервіс , розташованої за адресою: м. Одеса, вул. Середня, 83-Ж станом на 11.07.2008р. - дату настання страхового випадку становить 3 755 637,00 грн.

Відповідно до п.18.3.3 договору страховик зобов`язаний при настанні страхового випадку здійснити виплату страхового відшкодування у передбачений цим договором строк шляхом перерахування суми страхового відшкодування або її частини на рахунок вигодонабувача в рахунок погашення фактичної заборгованості позичальника по кредитному (им) договору (ам) з вигодонабувачем, зазначеним у п.3.3 цього договору. При цьому під фактичною заборгованістю за кредитним (и) договором (ами) розуміється вся сума заборгованості позичальника перед вигодонабувачем станом на дату виплати страховику страхового відшкодування игодонабувачу. Частина страховоговідшкодуваннґ, що залишилася, виплачується страхувальнику/власнику.

Згідно з п.3.3 договору застраховане майно передане в іпотеку вигодонабувачу відповідно до договору іпотеки (майнова порука) № PL07-324/29-1 від 22.06.2007, укладеного з метою виконання зобов`язань ПП Софт Транс (позичальника) (ідентифікаційний код 23709793) за договором про надання кредиту №CR 07-310/29-1, укладеного між ПП Софт Транс та ЗАТ ОТП Банк 21 червня 2007р., зі всіма змінами та доповненнями до нього та за договором про надання кредитної лінії №CR 07-313/29-1, укладеного між ПП Софт Транс та ЗАТ ОТП Банк 21 червня 2007р., зі всіма змінами та доповненнями до нього.

Днем виплати страхового відшкодування вважається день перерахування грошових коштів на поточний рахунок страхувальника/вигодонабувача/власника або день здійснення виплати із каси страховика (п.16.10 договору).

Тобто, обов`язок виплати страхового відшкодування виникав виключно за умови, що станом на день виплати страхового відшкодування існує фактична заборгованість позичальника перед вигодонабувачем.

Станом на момент розгляду справи боржник згідно з ухвалою господарського суду Київської області від 18.07.2019 у справі №911/3009/15 є припиненим, про що здійснено запис до Єдиного держаного реєстру юридичних осіб, фізичних-осіб підприємців та громадських формувань 01.08.2019р. за №13551170012004820.

Таким чином, з моменту державної реєстрації припинення юридичної особи боржника, усі зобов`язання за кредитними договорами №CR 07-310/29-1 та №CR 07-313/29-1 є припиненими.

У зв`язку з чим, первісний вигодонабувач (ПрАТ ОТП Банк ) втратив право на отримання страхового відшкодування. З іншої сторони, право на весь розмір страхового відшкодування згідно із п.18.3.3 договору страхування залишається у позивача.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст. 525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Враховуючи вищезазначене, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими, а тому вимоги позивача щодо стягнення з відповідача страхового відшкодування в розмірі 3 755 637,00 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

У зв`язку з неналежним виконання грошових зобов`язань, позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 879 179,18 грн. нараховану за період з 10.09.2008 року по 10.09.2009 року, три проценти річних в розмірі 1 259 116,00 грн. нараховані за період з 10.09.2008 року по 11.11.2019 року та інфляційні втрати в розмірі 9 588 328,45 грн. нараховані за період з 10.09.2008 року по 11.11.2019 року.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Згідно ч. 1-2 статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Відповідно до ч.1 статті 992 ЦК України у разі несплати страховиком страхувальникові або іншій особі страхової виплати страховик зобов`язаний сплатити неустойку в розмірі, встановленому договором або законом.

За несвоєчасне виконання грошового зобов`язання за цим договором винна сторона виплачує потерпілій стороні пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату прострочення, від простроченої до сплати суми за кожен день прострочення.

Частина 6 статті 232 ГК України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до п.2.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" щодо пені за порушення грошових зобов`язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Розрахунок пені:

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення 3755637,00 10.09.2008 - 15.02.2009 159 12.0000 % 0.066 % 391 571,33 3755637,00 16.02.2009 - 10.03.2009 23 12.0000 % 0.066 % 56 797,58 За перерахунком суду загальний розмір пені становить 448 368,91 грн. та підлягає задоволенню.

Вимоги позивача в частині стягнення пені в розмірі 430 810,27 грн. є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже передбачене законом право кредитора вимагати спати боргу з урахуванням, процентів річних та процентів за користування чужими грошовими коштами є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов`язання і не ототожнюються із санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов`язань.

Дії відповідача є порушенням вимог договору, тому є підстави для застосування відповідальності за умовами статті 625 Цивільного кодексу України.

З огляду на вищевикладене, суд погоджується з розрахунком трьох процентів річних в розмірі 1 259 116,00 грн. нарахованих за період з 10.09.2008 року по 11.11.2019 року та інфляційних втрат в розмірі 9 588 328,45 грн. нарахованих за період з 10.09.2008 року по 11.11.2019 року наданим позивачем і вважає його обґрунтованим.

Частинами 3, 4 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 статті 76 ГПК України).

Відповідно до ч. 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 ГПК України.

Згідно зі ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 N475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

З приводу висвітлення всіх доводів відповідачів суд враховує практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

Відповідно до ч.1, 3 статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір та витрати пов`язані з проведення експертизи покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ч. 3,4 ст. 13, ч.1 ст. 73, ч.1 ст. 76, ч.1 ст. 77, ст. 129, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ВИРІШИЛА:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "Інго Україна" (01054, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, будинок 33, ідентифікаційний код 16285602) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Ньюко" (83015, Донецька область, м. Донецьк, вулиця Генерала Антонова, будинок 4, ідентифікаційний код 32678917) основний борг в розмірі 3 755 637 (три мільйони сімсот п`ятдесят п`ять тисяч шістсот тридцять сім) грн. 00 коп., пеню в розмірі 448 368 (чотириста сорок вісім тисяч триста шістдесят вісім) грн. 91 коп., індекс інфляції в розмірі 9 588 328 (дев`ять мільйонів п`ятсот вісімдесят вісім тисяч триста двадцять вісім) грн. 45 коп., три проценти річних в розмірі 1 259 116 (один мільйон двісті п`ятдесят дев`ять тисяч сто шістнадцять) грн. 00 коп., державне мито в розмірі 24 791 (двадцять чотири тисячі сімсот дев`яносто одна) грн. 10 коп., інформаційно-технічне забезпечення в розмірі 306 (триста шість) грн. 24 коп., судовий збір в розмірі 37 799 (тридцять сім тисяч сімсот дев`яносто дев`ять) грн. 14 коп., судові витрати за розгляд в апеляції в розмірі 49 475 (сорок дев`ять тисяч чотириста сімдесят п`ять) грн. 26 коп., судові витрати за розгляд в касаційній інстанції в розмірі 12 395 (дванадцять тисяч триста дев`яносто п`ять) грн. 55 коп. та судові витрати на проведення експертизи в розмірі 6 673 (шість тисяч шістсот сімдесят три) грн. 18 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до ч. 1, 2 статті 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата підписання рішення: 27.12.2019 року.

Головуючий суддя С.М. Мудрий

Судді І.І. Борисенко

В.П. Босий