Ухвала

від 28.12.2019 по справі 461/10920/14-ц

ГАЛИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа № 461/10920/14-ц

Провадження № 2/461/11/19

УХВАЛА

28.12.2019 року м. Львів

Галицький районний суд міста Львова в складі головуючого судді Мисько Х.М., розглядаючи матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ТзОВ фірма Квадрос , ТзОВ Євген , ПП М-Студія , ТОВ СП українсько-кіпрське Лео Порто , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів ТзОВ Євген , ТОВ СП українсько-кіпрське Лео Порто - Гадомський Іван Володимировича про стягнення боргу за договором позики,

встановив:

У провадження судді Галицького районного суду міста Львова Мисько Х.М. надійшли матеріали цивільної справи №461/10920/14-ц за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ТзОВ фірма Квадрос , ТзОВ Євген , ПП М-Студія , ТОВ СП українсько-кіпрське Лео Порто , третя особа, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів ТзОВ Євген , ТОВ СП українсько-кіпрське Лео Порто - Гадомський Іван Володимировича про стягнення боргу за договором позики.

Вивченням матеріалів позовної заяви та долучених до неї документів встановлено, що предметом даного спору є стягнення боргу за договором позики від 2005 року, сторонами якого є ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Встановлено, що мною було розглянуто матеріали скарги ОСОБА_3 , заінтересовані особи: ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Товариство з обмеженою відповідальністю фірма Квадрос , Товариство з обмеженою відповідальністю Євген , Приватне підприємство М-Студія , ТОВ СП Українсько-Кіпрське Лео Порто , Галицький відділ Державної виконавчої служби міста Львова Головного територіального управління юстиції у Львівській області, Галицький відділ державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції (Галицького ВДВС ЛМУЮ), Держаний виконавець Табінський О.В. на дії державного виконавця у виконавчому провадженні №44831119.

Під час судового розгляду вказаної скарги були досліджені матеріали справи, з яких встановлено, що в межах виконавчого провадження № 44831119, на підставі ухвали Галицького районного суду м.Львова від 11.09.2014 року (справа №461/10920/14-ц), державним виконавцем Галицького ВДВС ЛМУЮ Табінським О.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 44831119 від 23.09.2014 року; постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження у виконавчому провадженні від 24.04.2019 року, якою накладено арешт на автомобіль марки Тойота Крузер Прадо , д.р.н. НОМЕР_1 , кузов № НОМЕР_2 ; постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження у виконавчому провадженні № 44831119, якою накладено арешт на: житлову будівлю, земельну ділянку, 75 % корпоративних та майнових прав ОСОБА_3 у ТОВ СП Українсько-Кіпрське Лео Порто та на майно, що належить вищевказаному підприємству; 90% корпоративних та майнових прав ОСОБА_3 у ТзОВ фірма Квадрос та на майно, що належить вищевказаному підприємству, в т.ч. рухоме майно підприємства автомобіль Kia Rio, д.н. НОМЕР_3 , на 100 % корпоративних та майнових прав ОСОБА_3 у ПП М-Студія та на майно, що належить вищевказаному підприємству; постанову про закінчення виконавчого провадження № 44831119 від 29.09.2014 року. За результатами розгляду даної справи, винесено ухвалу від 06.06.2019 року, якою в задоволені скарги ОСОБА_3 відмовлено.

Крім того, в моєму провадженні перебувала скарга ОСОБА_2 про визнання дій державного виконавця та начальника Галицького відділу державної виконавчої служби у м.Львові Головного територіального управління юстиції у Львівській області незаконними та зобов`язання вчинити дії, за результатами розгляду якої 05.12.2019 року постановлено ухвалу про часткове задоволення скарги. Визнано незаконними дії головного державного виконавця Галицького відділу державної виконавчої служби м.Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області Левко Л.Р. щодо відновлення виконавчого провадження, зняття арешту та закінчення виконавчого провадження. Постанову про відновлення виконавчого провадження №43611837 від 05.08.2016 року та постанову про закінчення виконавчого провадження №43611837 від 05.08.2016 року скасовано.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, позивач ОСОБА_2 вказує на дії відповідача ОСОБА_3 щодо ухилення від виконання свого зобов`язання за договором позики та намір ОСОБА_3 відчужити свої майнові та корпоративні права, оскільки відповідач був учасником та мав частки у статутних капіталах ряду підприємств, які зможуть погасити борг, що є предметом позову.

Таким чином, мною вже досліджувались обставини, які прямо стосуються правовідносин, що є предметом дослідження у даній справі, які заявлені в ній як підстави та предмет позову і таким була надана правова оцінка.

Зазначені обставини можуть вказувати сторонам на наявність сформованої позиції головуючого судді на предмет спору і характер цих правовідносин.

У зв`язку з наведеними обставинами, головуючим суддею заявлено самовідвід від участі у розгляді даної цивільної справи.

Статтею 36 ЦПК України визначено підстави для відводу (самовідводу) судді, зокрема, є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

Відповідно до ст.39 ЦПК України, з підстав, зазначених у статтях 36, 37 і 38 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов`язані заявити самовідвід.

Статтею 40 ЦПК України визначено, порядок вирішення заявленого відводу та самовідводу Так, питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.

Частиною восьмою цієї ж статті визначено, що суд вирішує питання про відвід судді без повідомлення учасників справи.

Основним завданням судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судових спорів, на основі принципів, зокрема верховенства права та рівності всіх учасників перед законом і судом.

Суддя повинен не тільки бути реально вільним від будь-якого невідповідного упередження або впливу, але він повинен бути вільними від цього й в очах розумного спостерігача.

Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово вказував, що судді зобов`язані викликати довіру в учасників судового розгляду, будь-який суддя, стосовно якого є підстави для підозри у недостатній неупередженості, повинен брати самовідвід або бути відведений

Статтею 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини гарантовано кожному право на справедливий суд.

Відповідно до п.1 зазначеної статті кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Враховуючи, те, що мною як суддею в межах розгляду вищевказаних скарг ОСОБА_3 та ОСОБА_2 досліджувались обставини, які прямо стосуються правовідносин, що є предметом дослідження у даній справі, такі обставини заявлені як підстави та предмет позову в даній справі та таким була надана правова оцінка, є достатні та обґрунтовані підстави вважати, що наявність такого факту може викликати у сторін сумнів в об`єктивності та неупередженості судді. Зокрема, дана обставина може вказувати на те, що в судді вже склались певні суб`єктивні внутрішні переконання щодо цих правовідносин сторін.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (рішення від 09.11.2006 року у справі Білуга проти України , від 28.10.1998 року, у справі Ветштайн проти Швейцарії , тощо) важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти у громадськість у демократичному суспільстві. Судді зобов`язані викликати довіру в учасників судового розгляду, а тому будь-який суддя, стосовно якого є підстави для підозри у недостатній неупередженості, повинен брати самовідвід.

У п.2.5 Бангалорських принципів поведінки судді (схвалені резолюцією Економічною та Соціальною радою ООН від 27 липня 2006 року № 2006/23) зазначається, що суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об`єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви у неупередженості судді.

Виходячи із норм п.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод , щодо гарантій справедливого розгляду справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, з урахуванням практики Європейського Суду з прав людини, які є частиною національного законодавства і джерелом права, що підлягають застосуванню відповідно до ст. 9 Конституції України , ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини , з метою забезпечення об`єктивності розгляду справи, усунення будь-яких сумнівів щодо прямої чи побічної зацікавленості головуючого у результатах її розгляду, його упередженості чи необ`єктивності, запобігання виникнення у сторін сумніву в об`єктивності та неупередженості судді, збереження та підвищення авторитету судової системи України, розгляду справи саме на засадах довіри до суду, приходжу до висновку, що самовідвід підлягає до задоволення.

Керуючись ст.ст. 36, 40, 260 ЦПК України, -

ухвалив:

Заяву про самовідвід - задоволити.

Відвести суддю Мисько Христину Мирославівну від участі у розгляді цивільної справи за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ТзОВ фірма Квадрос , ТзОВ Євген , ПП М-Студія , ТОВ СП українсько-кіпрське Лео Порто , третя особа, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів ТзОВ Євген , ТОВ СП українсько-кіпрське Лео Порто - Гадомський Іван Володимировича про стягнення боргу за договором позики.

Ухвала остаточна, оскарженню в апеляційному порядку не підлягає.

Головуючий суддя Мисько Х.М.