Ухвала

від 14.01.2020 по справі 461/10920/14-ц

ГАЛИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа № 461/10920/14-ц

Провадження № 2/461/9/20

УХВАЛА

14.01.2020 року м. Львів

Галицький районний суд міста Львова в складі

головуючого судді Романюка В.Ф.

розглядаючи матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ТзОВ фірма Квадрос , ТзОВ Євген , ПП М-Студія , ТОВ СП українсько-кіпрське Лео Порто , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів ТзОВ Євген , ТОВ СП українсько-кіпрське Лео Порто - Гадомський Іван Володимировича про стягнення боргу за договором позики,

встановив:

В провадження судді Галицького районною суду м. Львова Романюка В.Ф. надійшли матеріали цивільної справи №461/10920/14-ц за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ТзОВ фірма Квадрос , ТзОВ Євген , ПП М-Студія , ТОВ СП Українсько-Кіпрське Лео Порто , за участю третьої особиОСОБА_4 про стягнення боргу за договором позики.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.01.2020 року, суддею обрано Романюка В.Ф.

Вивченням матеріалів позовної заяви та долучених до неї документів встановлено, що предметом даного спору є стягнення боргу за договором позики від 2005 року, сторонами якого є ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (відповідач - боржник).

Також встановлено, що в моєму провадженні перебувала цивільна справа №461/12463/15-ц за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя, яке, як потім виявилося, є також опосередковано предметом спору за позовом про стягнення боргу у цивільній справі № 461/10920/14-ц .

Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 13.01.2016 р., яке ухвалювалося мною визнано за ОСОБА_5 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) право власності на: транспортний засіб: автомобіль марки Тойота, модель Ланд Крузер Прадо, 2008 року випуску, двигун №3956, кузов № НОМЕР_2 , державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , зареєстрований у Львівському відділі реєстраційно-екзаменаційної роботи ДАІ в м.Львів; Житловий будинок, що знаходиться за адресою : АДРЕСА_1 , загальною площею 54,7 кв.м., комора в підвалі 10,0 кв.м.; Земельну ділянку площею 0, 0077 га, що знаходиться за адресою : АДРЕСА_1 . Також цим же рішенням визнано за ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_4 ) право власності на: грошові кошти у розмірі 277500,00 грн.( двісті сімдесят сім тисяч п`ятсот гривень, 00 коп.) отримані за продаж частки в статутному капіталі (фонді) Товариства з обмеженою відповідальністю - Спільне Українсько-Кіпрське підприємство "ЛЕО ПОРТО" ЄДРПОУ: 23272089 , що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Пильникарська, 8; грошові кошти у розмірі 257400,00 грн.( двісті п`ятдесят сім тисяч чотириста гривень 00 коп.) отримані за продаж частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Євген" ЄДРПОУ 20795154, що знаходиться за адресою: м. Львів, м. Винники, вул. І.Франка, 114; частку у статутному капіталі (фонді) Товариства з обмеженою відповідальністю "Квадрос" ЄДРПОУ: 19175434, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Городоцька, 85; частку у статутному капіталі (фонді) Приватного підприємства "М - Студія" ЄДРПОУ: 32483719, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Городоцька, 85. Також вирішено питання стягнення судових витрат з сторін.

Однак, вказане рішення було в подальшому оскаржене ОСОБА_2 як зацікавленою особою, та постановою Апеляційного суду Львівської області від 21.12.2017 р. рішення Галицького районного суду м. Львова від 13.01.2016 р. винесеного у справі №461/12463/15-ц, - скасовано.

Постановою Верховного суду від 20.05.2019 р. постанову апеляційного суду Львівської області від 21 грудня 2017 року залишено без змін.

Як вбачається із змісту позовної заяви, позивач вказує на дії відповідача ОСОБА_3 щодо ухилення від виконання свого зобов`язання за договором позики та намір ОСОБА_3 відчужити свої майнові та корпоративні права, оскільки відповідач був учасником та мав частки у статутних капіталах ряду підприємств, які зможуть погасити борг, що є предметом позову.

Крім цього, позивач посилається на постанову Апеляційного суду Львівської області від 21.12.2017 р., зі змісту якої вбачається, що позов про поділ спільного майна подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , який перебував в провадженні судді ОСОБА_6 , мав на меті вивести з-під арешту майно оформлене на ОСОБА_3 . Тобто, на думку позивача, відповідач ОСОБА_3 у змові з іншими учасниками справи, зокрема, з відповідачами ТОВ СУКП Лео-порто , ТзОВ Євген , третя особа ОСОБА_4 намагається різними способами вивести належне йому майно з-під арешту.

Таким чином, мною, як головуючим у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя, досліджувались обставини, які прямо стосуються правовідносин, що є предметом дослідження у даній справі, які заявлені в ній як підстави та предмет позову і таким мною вже була надана правова оцінка.

Зазначені обставини можуть вказувати сторонам на наявність сформованої позиції головуючого на предмет спору і характер цих правовідносин, та породити сумніви у моїй неупередженості.

За даних обставин, з метою усунення усіх сумнівів щодо неупередженості судді, головуючим заявлено про самовідвід від участі у розгляді даної цивільної справи.

Стаття 36 ЦПК України визначає підстави для відводу (самовідводу) судді, зокрема є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

Відповідно до ст.39 ЦПК України, з підстав, зазначених у статтях 36, 37 і 38 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов`язані заявити самовідвід.

Статтею 40 ЦПК України визначено, порядок вирішення заявленого відводу та самовідводу Так, питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.

Частиною восьмою цієї ж статті визначено, що суд вирішує питання про відвід судді без повідомлення учасників справи.

Основним завданням судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судових спорів, на основі принципів, зокрема верховенства права та рівності всіх учасників перед законом і судом.

Суддя повинен не тільки бути реально вільним від будь-якого невідповідного упередження або впливу, але він повинен бути вільними від цього й в очах розумного спостерігача.

Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово вказував, що судді зобов`язані викликати довіру в учасників судового розгляду, будь-який суддя, стосовно якого є підстави для підозри у недостатній неупередженості, повинен брати самовідвід або бути відведений

Статтею 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини гарантовано кожному право на справедливий суд.

Відповідно до п. 1 зазначеної статті кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Зважаючи на те, що головуючим в межах розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя, досліджувались обставини, які прямо стосуються правовідносин, що є предметом дослідження у даній справі, такі обставини заявлені як підстави та предмет позову в даній справі та таким була надана правова оцінка, є достатні та обґрунтовані підстави вважати, що наявність такого факту може викликати у сторін сумнів в об`єктивності та неупередженості судді. Зокрема дана обставина може вказувати на те, що в судді вже склались певні суб`єктивні внутрішні переконання щодо цих правовідносин сторін.

Виходячи із норм п.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод , щодо гарантій справедливого розгляду справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, з урахуванням практики Європейського Суду з прав людини, які є частиною національного законодавства і джерелом права, що підлягають застосуванню відповідно до ст. 9 Конституції України , ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини , з метою забезпечення об`єктивності розгляду справи, усунення будь-яких сумнівів щодо прямої чи побічної зацікавленості головуючого у результатах її розгляду, його упередженості чи необ`єктивності, запобігання виникнення у сторін сумніву в об`єктивності та неупередженості судді, збереження та підвищення авторитету судової системи України, розгляду справи саме на засадах довіри до суду, приходжу до висновку, що самовідвід слід задовольнити.

Керуючись ст.ст. 36, 40, 260 ЦПК України, -

постановив:

Задовольнити самовідвід головуючого судді Романюка Віктора Феодосійовича від участі від розгляду цивільної справи №461/10920/14-ц за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ТзОВ фірма Квадрос , ТзОВ Євген , ПП М-Студія , ТОВ СП українсько-кіпрське Лео Порто , третя особа, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів ТзОВ Євген , ТОВ СП українсько-кіпрське Лео Порто - Гадомський Іван Володимировича про стягнення боргу за договором позики.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Романюк В.Ф.