Ухвала

від 17.01.2020 по справі 461/10920/14-ц

ГАЛИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа № 461/10920/14-ц

Провадження № 2/461/9/20

У Х В А Л А

17.01.2020 року, суддя Галицького районного суду м.Львова Волоско І.Р., розглядаючи матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ТзОВ фірма Квадрос , ТзОВ Євген , ПП М-Студія , ТОВ СП українсько-кіпрське Лео Порто , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів ТзОВ Євген , ТОВ СП українсько-кіпрське Лео Порто - Гадомський Іван Володимировича про стягнення боргу за договором позики, -

в с т а н о в и в:

в провадження судді Галицького районною суду м. Львова Волоско І.Р. надійшли матеріали цивільної справи №461/10920/14-ц за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ТзОВ фірма Квадрос , ТзОВ Євген , ПП М-Студія , ТОВ СП Українсько-Кіпрське Лео Порто , за участю третьої особи ОСОБА_4 про стягнення боргу за договором позики.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.01.2020 року, суддею обрано Волоско І.Р.

Вивченням матеріалів позовної заяви та долучених до неї документів встановлено, що предметом даного спору є стягнення боргу за договором позики від 2005 року, сторонами якого є ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (відповідач - боржник) .

Також встановлено, що в моєму провадженні перебувала цивільна справа № 461/5969/14-ц за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики; та зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання договору позики недійсним, де предметом спору були аналогічні правовідносини щодо стягнення боргу за договором позики від 2005 року, сторонами якого були ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (відповідач - боржник).

Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 10 червня 2015 року, за результатами розгляду справи, яке ухвалювалося мною позов ОСОБА_2 задовольнено частково. Вирішено стягнути з ОСОБА_3 на користь позивача ОСОБА_2 суму боргу в розмірі 3 545 857,75 грн., що еквівалентно 167 500 (сто шістдесят сім тисяч п`ятсот) доларів США та судові витрати в розмірі 3575 грн. В решті позовних вимог ОСОБА_2 - відмовлено. В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 відмовлено за безпідставністю позовних вимог.

Вказане рішення оскаржено. Постановою Апеляційного суду Львівської області від 06.11.2015 р. рішення Галицького районного суду м. Львова від 10.06.2015 р. в частині відмовлених позовних вимог про стягнення трьох процентів річних та процентів за користування позикою скасовано та в цій частині ухвалено нове рішення. В решті рішення залишено без змін.

Ухвалою суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03 лютого 2016 року рішення Галицького районного суду м. Львова від 10 червня 2015 року та рішення апеляційного суду Львівської області від 06 листопада 2015 року скасовано , справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Як вбачається із змісту позовної заяви, позивач вказує на дії відповідача ОСОБА_3 щодо ухилення від виконання свого зобов`язання за договором позики та намір ОСОБА_3 відчужити свої майнові та корпоративні права, оскільки відповідач був учасником та мав частки у статутних капіталах ряду підприємств, які зможуть погасити борг, що є предметом позову.

Таким чином, мною, як головуючим у справі № 461/5969/14-ц за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики; та зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання договору позики недійсним, досліджувались обставини, які прямо стосуються правовідносин, що є предметом дослідження у даній справі, які заявлені в ній як підстави та предмет позову і таким мною вже була надана правова оцінка.

Зазначені обставини можуть вказувати сторонам на наявність сформованої позиції головуючого на предмет спору і характер цих правовідносин, та породити сумніви у моїй неупередженості.

За даних обставин, з метою усунення усіх сумнівів щодо неупередженості судді, головуючим заявлено про самовідвід від участі у розгляді даної цивільної справи.

Стаття 36 ЦПК України визначає підстави для відводу (самовідводу) судді, зокрема є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

Відповідно до ст.39 ЦПК України, з підстав, зазначених у статтях 36, 37 і 38 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов`язані заявити самовідвід.

Статтею 40 ЦПК України визначено, порядок вирішення заявленого відводу та самовідводу . Так, питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.

Частиною восьмою цієї ж статті визначено, що суд вирішує питання про відвід судді без повідомлення учасників справи.

Основним завданням судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судових спорів, на основі принципів, зокрема верховенства права та рівності всіх учасників перед законом і судом.

Суддя повинен не тільки бути реально вільним від будь-якого невідповідного упередження або впливу, але він повинен бути вільними від цього й в очах розумного спостерігача.

Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово вказував, що судді зобов`язані викликати довіру в учасників судового розгляду, будь-який суддя, стосовно якого є підстави для підозри у недостатній неупередженості, повинен брати самовідвід або бути відведений

Зважаючи на те, що головуючим в межах розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики; та зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання договору позики недійсним (справа № 461/5969/14-ц) досліджувались обставини, які прямо стосуються правовідносин, що є предметом дослідження у даній справі, такі обставини заявлені як підстави та предмет позову в даній справі та таким була надана правова оцінка, є достатні та обґрунтовані підстави вважати, що наявність такого факту може викликати у сторін сумнів в об`єктивності та неупередженості судді. Зокрема дана обставина може вказувати на те, що в судді вже склались певні суб`єктивні внутрішні переконання щодо цих правовідносин сторін.

Виходячи із норм п.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, щодо гарантій справедливого розгляду справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, з метою забезпечення об`єктивності розгляду справи, усунення будь-яких сумнівів щодо прямої чи побічної зацікавленості головуючого у результатах її розгляду, його упередженості чи необ`єктивності, запобігання виникнення у сторін сумніву в об`єктивності та неупередженості судді, збереження та підвищення авторитету судової системи України, розгляду справи саме на засадах довіри до суду, приходжу до висновку, що самовідвід слід задовольнити.

Керуючись ст.ст. 36, 40, 260 ЦПК України, -

у х в а л и в:

самовідвід головуючого судді Волоско І.Р. від участі від розгляду цивільної справи №461/10920/14-ц за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ТзОВ фірма Квадрос , ТзОВ Євген , ПП М-Студія , ТОВ СП українсько-кіпрське Лео Порто , третя особа, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів ТзОВ Євген , ТОВ СП українсько-кіпрське Лео Порто - Гадомський Іван Володимировича про стягнення боргу за договором позики - задовольнити .

Відвести суддю Волоско І.Р. від участі у розгляді цивільної справи №461/10920/14-ц за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ТзОВ фірма Квадрос , ТзОВ Євген , ПП М-Студія , ТОВ СП українсько-кіпрське Лео Порто , третя особа, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів ТзОВ Євген , ТОВ СП українсько-кіпрське Лео Порто - Гадомський Іван Володимировича про стягнення боргу за договором позики.

Ухвала остаточна, оскарженню в апеляційному порядку не підлягає.

Суддя І.Р.Волоско.