Ухвала

від 15.01.2020 по справі 461/10920/14-ц

ГАЛИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа № 461/10920/14-ц

Провадження № 2/461/9/20

УХВАЛА

15.01.2020 р. м. Львів

Суддя Галицького районного суду м. Львова Радченко В.Є., отримавши матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , Товариства з обмеженою відповідальністю фірма Квадрос , Товариства з обмеженою відповідальністю Євген , приватного підприємства М-Студія , Товариства з обмеженою відповідальністю Спільне Українсько-Кіпрське підприємство Лeo Порто , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів ОСОБА_4 про стягнення боргу за договором позики, -

встановив:

14 січня 2020 р. в провадження судді Галицького районного суду м. Львова Радченка В.Є. поступила цивільна справа за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , Товариства з обмеженою відповідальністю фірма Квадрос , Товариства з обмеженою відповідальністю Євген , приватного підприємства М-Студія , Товариства з обмеженою відповідальністю Спільне Українсько-Кіпрське підприємство Лeo Порто , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів ОСОБА_4 про стягнення боргу за договором позики.

Автоматизованою системою документообігу суду 14 січня 2020 р. визначено головуючого по справі суддю Радченка В.Є., що підтверджується протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14 січня 2020 р.

Я, як суддя, заявляю самовідвід з метою уникнення сумнівів в об`єктивності та неупередженості, у зв`язку з наступними обставинами.

15 січня 2020 року мені стало відомо, що моя дружина раніше надала юридичну консультацію представнику одного з учасників справи стосовно можливих боргових зобов`язань між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Як вбачається із матеріалів справи, предметом позову є стягнення боргу за договором позики.

Відповідно п. 5 ч.1 ст. 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

Відповідно до ст.39 ЦПК України, з підстав, зазначених у статтях 36, 37 і 38 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов`язані заявити самовідвід.

Відповідно до ст. 40 ЦПК України питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.

Частиною восьмою цієї ж статті визначено, що суд вирішує питання про відвід судді без повідомлення учасників справи.

Питання про самовідвід судді вирішується в нарадчій кімнаті ухвалою суду, що розглядає справу (ч. 9 ст. 40 ЦПК України).

Відповідно до ст.15 Кодексу суддівської етики, затвердженого ХІ черговим з`їздом суддів України 22 лютого 2013 року, неупереджений розгляд справ є основним обов`язком судді. Суддя має право заявити самовідвід у випадках, передбачених процесуальним законодавством у разі наявності упередженості щодо одного з учасників процесу, а також у випадку, якщо судді з його власних джерел стали відомі докази чи факти, які можуть вплинути на результат розгляду справи. Суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи у разі неможливості ухвалення ним об`єктивного рішення у справі.

Відповідно до ст.9 Конституції України, ст.2 ЦПК України та ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини до даних правовідносин також можна застосувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (п.1 ст.6), в якій закріплено принцип, за яким кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи безстороннім судом.

Наявність безсторонності визначається у тому числі і тим, чи забезпечує суд умови, за яких були б неможливі сумніви у учасників процесу у його безсторонності.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини (рішення від 09.11.2006 року у справі Білуга проти України , від 28.10.1998 року Ветштайн проти Швейцарії , тощо) важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти у громадськість у демократичному суспільстві. Судді зобов`язані викликати довіру в учасників судового розгляду, а тому будь-який суддя, стосовно якого є підстави для підозри у недостатній неупередженості, повинен заявляти самовідвід.

Виходячи із положень ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод і практики Європейського суду з прав людини, які є частиною національного законодавства і джерелом права, що підлягають застосуванню відповідно до ст. 9 Конституції України, ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини , суд повинен бути встановленим законом .

Це формулювання засвідчує принцип верховенства права, притаманний усій системі Конвенції та її протоколів. Адже правовий орган, що не є встановленим відповідно до законодавства, завжди буде позбавлений легітимності, яка вимагається у демократичному суспільстві для вирішення справ приватних осіб. Вислів встановлений законом стосується не лише законності самого існування суду, а й складу суддів при розгляді кожної справи (рішення у справах Булут проти Австрії від 22.02.1996 року, Бускаріні проти Сан-Марино ). Термін закон , про який ідеться в цьому положенні, стосується, таким чином, не лише законодавства щодо створення і компетенції судових органів, а й будь-якого іншого положення національного права, невиконання якого робить неправомірною участь одного або кількох суддів у розгляді справи. Тут йдеться, зокрема, про положення щодо повноважень, щодо несумісностей і щодо відводу судді (рішення у справі Коем та інші проти Бельгії ).

Недотримання судом зазначених положень означає в принципі порушення пункту 1 ст. 6 (справи Цанд проти Австрії , заява № 7360/76, доповідь Комісії від 12.10.1978 року та Россі проти Франції , заява № 11879/85, рішення комісії від 06.12.1989 року).

Про те, що термін суд, встановлений законом поширюється не лише на правову основу існування суду, але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, звернуто також увагу Європейським судом з прав людини у справі Сокуренко і Стригун проти України .

Як встановлюють Бангалорські принципи поведінки суддів, схвалені резолюцією ООН від 27.07.2006 року, об`єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов`язків. Вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття. Суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об`єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.

Європейським судом з прав людини у справі Сокуренко і Стригун проти України вказує, що справедливим в розумінні ст. 6 Конвенції може вважатись тільки такий суд, який діє незалежно від будь-яких обставин особистого (людського) чи іншого плану, є безстороннім та безпристрасним, тобто при абсолютній відсутності обставин, які можуть викликати сумнів в об`єктивності та неупередженості судді.

Зважаючи на те, що моя дружина раніше надала юридичну консультацію представнику одного з учасників справи стосовно можливих боргових зобов`язань між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , є достатні та обґрунтовані підстави вважати, що наявність такого факту може викликати у сторін сумнів в об`єктивності та неупередженості судді.

Виходячи із вищезазначеного, з урахуванням практики Європейського Суду з прав людини, з метою забезпечення об`єктивного розгляду справи, усунення будь-яких сумнівів щодо прямої чи побічної зацікавленості судді у результатах її розгляду, його упередженості чи необ`єктивності, дотримання гарантій справедливого розгляду справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, приходжу до висновку, що самовідвід слід задовольнити.

Керуючись ст.ст.36, 40, 260 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в :

Самовідвід головуючого судді Радченка Віталія Євгеновича від участі у розгляді цивільної справи №461/10920/14-ц за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , Товариства з обмеженою відповідальністю фірма Квадрос , Товариства з обмеженою відповідальністю Євген , приватного підприємства М-Студія , Товариства з обмеженою відповідальністю Спільне Українсько-Кіпрське підприємство Лeo Порто , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів ОСОБА_4 про стягнення боргу за договором позики - задовольнити.

Матеріали цивільної справи передати на повторний авторозподіл в поряку визначеному ст. 33 ЦПК України.

Ухвала остаточна, оскарженню в апеляційному порядку не підлягає.

Суддя: Радченко В.Є.