Ухвала

від 08.01.2020 по справі 8/4пн

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

УХВАЛА

про залишення апеляційної скарги без руху

"08" січня 2020 р. Справа № 8/4пн

Суддя Сіверін В.І.

розглянувши апеляційну скаргу заявника - особи, що не брала участі у справі - Маріупольської міської ради, (вх. №40 Д/1-7) на рішення господарського суду Донецької області від 29.01.2009 року, ухваленого у приміщені вказаного суду суддею Ємельяновим А.С., повний текст якого складено 30.01.2009 року

за позовом ФО-П Іваницького Костянтина Володимировича, м. Маріуполь,

до Міського комунального підприємства "Маріупольське бюро технічної інвентаризації", м. Маріуполь,

про визнання права власності

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа - підприємець Іваницький Костянтин Володимирович, м.Маріуполь, позивач, звернувся до господарського суду з позовом до відповідача, Міського комунального підприємства „Маріупольське бюро технічної інвентаризації", м.Маріуполь про визнання права власності на основну нежитлову будівлю (літера А-1) площею 20,7 кв.м., що розташована за адресою: пр .Будівельників, 32, м.Маріуполь, Донецька область.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на наявність у нього права користування земельною ділянкою, на якій самочинно збудована спірна будівля, а також на відсутність з його боку будь-яких порушень прав інших осіб під час будівництва об`єкту нерухомості.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 29.01.2009 року позовні вимоги задоволено повністю. Визнано право власності Фізичної особи - підприємця Іваницького Костянтина Володимировича на основну нежитлову будівлю (літера А-1) площею 20,7 кв.м., що розташована за адресою: Донецька область, м.Маріуполь, пр.Будівельників, 32 .

Маріупольська міська рада, особа, що не брала участі у справі, і вважає, що суд вирішив питання про її права, інтереси та обов`язки із вказаним рішенням місцевого господарського суду не погодилась, звернулась до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в який просить це рішення скасувати, постановити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги заявник зазначає, що саме Маріупольська міська рада має повноваження на розпорядження землями територіальної громади, а відповідач у справі - Маріупольське бюро технічної інвентаризація, є неналежним відповідачем, оскільки ним право власності позивача не оспорювалось, при цьому до повноважень такого відповідача належить лише здійснення державної реєстрації прав власності.

Перевіривши апеляційну скаргу на предмет відповідності її форми та змісту вимогам Господарського процесуального кодексу України, суд зазначає наступне.

Так, судом встановлено, що апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції від 29.01.2009 року подано 01.11.2019 року, тобто поза межами десятиденного строку на апеляційне оскарження, встановленого статтею 256 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, слід зазначити, що в апеляційній скарзі апелянт вказує на те, що оскаржуване рішення не надходило на його адресу, а сам апелянт не був залучений до участі у справі, проте, клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження ані мотивувальна, ані резолютивна частина апеляційної скарги не містять.

В апеляційній скарзі заявник просить "вважати поважним пропущений строк", проте таке прохання заявника не може бути визнано судом клопотанням про поновлення пропущеного строку, оскільки заявником питання про поновлення пропущеного строку не ставиться.

Відповідно до частини 3 статті 260 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 256 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Крім того, заявником доказів сплати судового збору за подання апеляційної скарги не подано, а заявлено клопотання про відстрочення сплати судового збору із посиланням на те, що позовну заяву було подано у 2008 році коли Закон України "Про судовий збір" не був чинним. За таких обставин Маріупольська міська рада не має змоги самостійнорозрахуватии розміру судового збору і на цій підставі просить відстрочити сплату судового збору.

Розглянувши зазначене клопотання, суд відмовляє у його задоволенні з огляду на наступне.

Так, положеннями статті 8 Закону України "Про судовий збір" встановлено вичерпний перелік умов , за яких судом може бути реалізовано його право на відстрочення або розстрочення учаснику справи сплати судового збору. В заявленому клопотанні таких обставин апелянтом, не наведено.

З правового аналізу вказаної норми права вбачається, що для юридичних осіб відстрочення, розстрочення або звільнення від сплати судового збору можливе лише за умов, коли предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю, проте у даній справі предмет позову - інший.

За викладеного, суд дійшов висновку по відсутність підстав для задоволення клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги та про його відхилення, оскільки заявником обставин, які можуть бути підставою для відстрочення сплати судового збору не наведено.

Згідно з вимогами пункту 2 частини 3 статті 258 Господарського процесуального кодексу України, до апеляційної скарги додаються докази сплати судового збору.

Європейський суд з прав людини в рішеннях від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України", зазначив, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг; оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.

В рішенні Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі "Креуз проти Польщі" зазначено, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв`язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду.

Щодо розміру ставки судового збору за подання апеляційної скарги у даній справі, суд зазначає наступне.

Так, позовні вимоги про визнання права власності є вимогами майнового характеру.

До набрання 01.11.2011 року чинності Законом України "Про судовий збір" сплата державного мита за подання до господарського суду позовних заяв здійснювалась відповідно до вимог пункту 2 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.93 N 7-93 "Про державне мито" (далі - Декрет).

Відповідно до підпункту "а" пункту 2 Декрету, ставка державного мита за подання позовної заяви майнового характеру становила 5% ціни позову, але не менше 0,25 неоподаткованого мінімуму доходів громадян.

З матеріалів справи вбачається, що вартість спірного нерухомого майна становила 25 461,00 грн.

На виконання вимог частини 2 статті 174 Господарського процесуального кодексу України, суд зазначає, що з урахуванням положень Закону України "Про судовий збір", ставка судового збору за подання апеляційної скарги у даному випадку становить: 25461 / 100 х 5 х 150% = 1909,57 грн.

Оскільки скаржник не подав доказів сплати судового збору за подання апеляційної скарги, а його клопотання про відстрочення сплати судового збору відхилено, апеляційна скарга визнається такою, що оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 цього Кодексу, що є підставою для залишення її без руху в порядку статті 174 та у відповідності з приписами частини 2 статті 260 Господарського процесуального кодексу України.

За викладеного, апеляційна скарга залишається без руху, а заявникові надається час для усунення вищевказаних недоліків шляхом: 1) подання заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження та 2) сплати судового збору у зазначеному вище розмірі та надання доказів такої сплати на адресу суду.

Керуючись статтями 74, 234, 258, 260 Господарського процесуального кодексу України, суддя-доповідач

УХВАЛИЛА

1. Заяву про відстрочення сплати судового збору залишити без задоволення.

2. Апеляційну скаргу залишити без руху.

3. Апелянту - усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.

4. Роз`яснити, що при невиконанні вимог даної ухвали щодо сплати судового збору, апеляційна скарга вважається неподаною та повертається апелянту.

5. Роз`яснити, що у випадку неподання особою, що подала апеляційну скаргу, заяви про поновлення строку на апеляційне провадження протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги буз руху, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 261 цього Кодексу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя - доповідач В.І. Сіверін