Рішення

від 13.01.2020 по справі 375/1866/19

РОКИТНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 375/1866/19

Провадження № 2/375/19/20

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.01.2020 Рокитнянський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді - Литвина О.В.,

при секретарі - Юрченко Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі № 2 приміщення суду в смт.Рокитне цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до 4-го Державного пожежно-рятувального загону Головного управілння Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Київській області

про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я внаслідок нещасного випадку на виробництві, -

ВСТАНОВИВ:

Звернувшись до суду, позивач посилається на те що, 15.07.2014 близько 10:50 години під час виконання ним трудових обов`язків у 4 Державному пожежно-рятувальному загоні Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Київській області з ним стався нещасний випадок. А саме, під час вибуху одного з 13 вибухонебезпечних предметів часів ВВВ, що зберігалися у підвальному приміщенні господарської будівлі на території установи, він отримав травми у виді: мінно-вибухової травми, перелому верхньої третини і середньої третини малої гомілкової кістки, інфікованих травм лівої та правої нижньої кінцівки, дефекту мяких тканин латеральної поверхні середньої третини лівої гомілки, сторонніх тіл у мяких тканинах обох нижніх кінцівок, стороннього тіла у мяких тканинах грудної клітки зліва.

Зазначає, що відповідно до висновку судової медичної експертизи № 113д отримані ним тілесні ушкодження відносяться до категорії тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, що спричинили розлад здоровя понад 21 день.

За результатами проведеного спеціального розслідування нещасного випадку, що стався 15.07.2014 у о 10:50 годині в 4-ДПРЗ складено акти за формою Н-5 від 23.03.2015 та Н-1 від 23.03.2015. Нещасний випадок визнано пов`язаним з виробництвом.

Відповідно до п. 7 Акту № 1 про нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом від 23.03.2015 (акту форми Н-1), основною причиною нещасного випадку визнано несанкціоноване зберігання вибухонебезпечних предметів, супутніми причинами - незабезпечення належного утримання господарської будівлі на території суб`єкту господарювання, використання підвального приміщення для зберігання вибухонебезпечних предметів; порушення трудової і виробничої дисципліни.

Відповідно до розділу 4 Акту проведення спеціального розслідування нещасного випадку, причинами останнього є: несанкціоноване зберігання вибухонебезпечних предметів (снарядів, мін часів ВВВ загальною кількістю 13 одиниць) в підвальному приміщенні господарськоїї будівлі суб`єкта господарювання (структурного підрозділу ГУ ДСНС України у Київській області), чим порушено вимоги п.2.7 Інструкції з організації та проведення робіт з розмінування місцевості на території України підрозділами та спеціалізованими підприємствами МНС, затвердженої наказом МНС України від 20.09.2010 №791; незабезпечення належного утримання господарської будівлі на території суб`єкту господарювання, використання підвального приміщення для зберігання вибухонебезпечних предметів, що призвело до їх вибуху і травмування працівників, чим порушено вимоги ст.13 Закону України Про охорону праці .

Відповідно до розділу 6 акту форми Н-5, особами, дії або бездіяльність яких призвели до настання нещасного випадку визнані: начальник Рокитнянського РС ГУ ДСНС України у Київській області підполковник служби цивільного захисту ОСОБА_2 ; начальник 18-ДПРЧ смт. Рокитне 4-ДПРЗ (м.Обухів) ГУ ДСНС України у Київській області старший лейтенант служби цивільного захисту ОСОБА_3 ; начальник 4-ДПРЗ (м. Обухів) ГУ ДСНС України у Київській області підполковник служби цивільного захисту ОСОБА_4 ..

Окрім того, проведеною перевіркою встановлено, що він також порушив трудову і виробничу дисципліну, а саме, без виробничої необхідності та дозволу керівника робіт перебував у підвальному приміщенні господарської будівлі, де зберігалися вибухонебезпечні предмети, і не доповів керівництву про виявлену небезпечну ситуацію, що може призвести до аварії або нещасного випадку. Позаяк, встановлено, що допущені ним порушення не мають прямого причинно-наслідкового зв`язку з нещасним випадком, не є порушеннями правил та вимог охорони праці, оскільки до настання нещасного випадку він виконував доручені йому керівництвом господарські роботи, для виконання яких потрібен був інвентар, що зберігався у підвальному приміщенні господарської будівлі. Підвальне приміщення не було замкнене, доступ до нього не було обмежено, а боєприпаси, в результаті вибуху яких його було травмовано, взагалі не повинні були там зберігатись. Доповісти керівництву про виявлену небезпечну ситуацію він також не міг, оскільки в результаті вибуху, який він передбачити не міг, він отримав небезпечні для життя травми, з якими не міг самостійно пересуватись.

Крім того, як встановлено матеріалами спеціального розслідування нещасного випадку, а також актом службового розслідування вказаного нещасного випадку від 12.09.2014, у 18-ДПРЧ смт. Рокитне 4-ДПРЗ (м. Обухів) ГУ ДСНС України у Київській області контроль за знешкодженням та знищенням виявлених ВНП відсутній, жодного акту виконаних робіт з розмінування місцевості не зберігається.

Отже, єдиною і основною причиною нещасного випадку на виробництві, що з ним стався, є несанкціоноване зберігання на території 18-ДПРЧ смт Рокитне 4-ДПРЗ (м Обухів) ГУ ДСНС України у Київській області вибохонебезпечних предметів, яких у підвальному приміщенні господарської будівлі не мало бути взагалі, оскільки вони підлягали знешкодженню, а не зберіганню.

Зазначає також, що він пережив надзвичайний стрес, пов`язаний із страхом за своє життя під час вибуху, а тому тривалий час не міг повернутись до звичайного життя і навіть спокійно спати.

Отримані ним тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості безсумнівно завдали йому не лише фізичних страждань, але і моральної шкоди, пов`язаної із ушкодженням його здоров`я. Окрім того, після нещасного випадку він місяць перебував на стаціонарному лікуванні в ортопедо-травматологічному центрі Київської обласної клінічної лікарні, що змусило його змінити свій звичний порядок життя.

Заподіяну моральну шкоду, завдану йому ушкодженням здоров`я внаслідок нещасного випадку на виробництві, оцінює сумою в розмірі 150 000.00 грн, яку і просить стягнути з відповідача на свою користь.

Як на правову підставу своєї вимоги посилається на положення ст. 43 Конституції України, ст.ст. 153, 237-1, КЗпП України, ст.ст. 6, 13 Закону України Про охорону праці , ст.ст. 268, 1167, 1168 ЦК України.

Позивач, будучи належним чином повідомленим, в судове засідання не зявився та подав заяву, якою позов підтримав та просив розглянути справу за його відсутності.

За викладеного та у відповідності до положень ст.223 ЦПК України суд ухвалив провести судовий розгляд справи у відсутності позивача.

Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнав та просив у його задоволенні відмовити. В обгрунтування такої своєї позиції суду показав, що внаслідок нещасного випадку на виробництві відповідачеві жодним чином не заподіяно моральну шкоду. Останній не надав розрахунку розміру такої шкоди та жодного доказу її заподіяння. Більше того, йому повністю виплачено матеріальну допомогу, а також надано працівниками інших підрозділів МНС благодійну допомогу.

Уточнив, що викладені у матеріалах розслідування нещасного випадку обставини мали місце.

Заслухавши представника відповідача у судовому засіданні, дослідивши отримані у справі письмові докази, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно з вимогами ст. 244 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

В судовому засіданні встановлено, що 15.07.2014 близько 10:50 години у 18-й Державній пожежно-рятувальній частині 4-го Державного пожежно-рятувального загону Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Київській області, що по вул.Телешівська, 2, в смт.Рокитне Київської області, стався нещасний випадок. А саме, вибухнув один із тринадцяти снарядів часів Великої вітчизняної війни, які без належних на те підстав (несанкціоновано) зберігалися у підвальному приміщенні господарської будівлі, до якого був вільний доступ.

Вибух стався під час перебування у підвалі двох працівників 18 ДПРЧ, а саме ОСОБА_5 та власне позивача, який працював в установі на посаді пожежного рятувальника. Перебування останніх у підвалі було пов`язано із виконанням ними господарських робіт, проведення яких входило в їх обов`язки (відповідно до положень п.43 Тимчасового порядку організації внутрішньої, гарнізонної та караульної служби МНС України, затвердженого наказом МНС України від 31.10.2008 № 794) і для проведення яких необхідні були допоміжні засоби (скребки), за якими, власне, вони і прийшли до підвального приміщення, доступ до якого був вільним для всіх працівників установи.

Під час вибуху, а саме внаслідок вибухової травми, позивач отримав середнього ступеня тяжкості тілесні ушкодження, а саме: уламкове непроникаюче поранення передньої поверхні мяких тканин грудної клітки зліва; уламкове непроникаюче поранення передньої поверхні брюшної стінки в області правого гіпогастрію; два уламкові сліпі поранення мяких тканин передньої поверхні нижньої третини лівого бедра з наявністю сторонніх металевих тіл; уламкове наскрізне поранення мяких тканин передньої та задньої поверхні середньої третини лівої гомілки з уламковим переломом верхньої тертини малої берцової кістки без зміщення уламків; уламкове наскрізне поранення мяких тканин передньої поверхні верхньої третини правої гомілки з краєвим переломом правої великої берцової кістки; два уламкові сліпі поранення нижньої третини правого бедра з наявністю сторонніх металевих тіл.

Вказані ушкодження здоровя позивача спричинили його перебування на лікуванні в ортопедо-травматолонічному відділенні КЗ Київської обласної ради "Київська обласна клінічна лікарня" (04107, м.Київ, вул.Богговутівська, 1) в період з 23.07.2014 по 22.08.2014. За вказаний період часу в межах проведеного лікування позивачу було проведено 24.07.2014 операцію (Некрсеквестректомію обох нижніх кінцівок з накладенням повязки V.A.C.), вакуумування рани, протинабрякова, протизапальна та антибіотикотерапії, ЛФК (лікувальна фізкультура), проводилися регулярні перевязки післяопераційної рани.

За результатами проведеного спеціального розслідування нещасного випадку, що стався 15.07.2014 у о 10:50 годині у 18-й Державній пожежно-рятувальній частині 4-го Державного пожежно-рятувального загону Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Київській області, що по вул.Телешівська, 2, в смт.Рокитне Київської області, складено акти за формою Н-5 від 23.03.2015 та Н-1 від 23.03.2015. Нещасний випадок із позивачем визнано пов`язаним з виробництвом.

Відповідно до п. 7 Акту № 1 про нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом від 23.03.2015 (акту форми Н-1), основною причиною нещасного випадку визнано несанкціоноване зберігання вибухонебезпечних предметів, супутніми причинами - незабезпечення належного утримання господарської будівлі на території суб`єкту господарювання, використання підвального приміщення для зберігання вибухонебезпечних предметів; порушення трудової і виробничої дисципліни.

Відповідно до розділу 4 Акту проведення спеціального розслідування нещасного випадку, причинами останнього є:

- несанкціоноване зберігання вибухонебезпечних предметів (снарядів, мін часів ВВВ загальною кількістю 13 одиниць) в підвальному приміщенні господарської будівлі суб`єкта господарювання (структурного підрозділу ГУ ДСНС України у Київській області), чим порушено вимоги п.2.7 Інструкції з організації та проведення робіт з розмінування місцевості на території України підрозділами та спеціалізованими підприємствами МНС, затвердженої наказом МНС України від 20.09.2010 №791. Відповідно до положень останньої з отриманням заявки про виявлення ВНП керівник територіального (районного, міського) органу управління МНС повинен організувати заходи щодо уточнення місця знаходження ВНП, забезпечити його маркування у встановленому порядку, по можливості провести дистанційну попередню ідентифікацію виявленого ВНП візуальним шляхом та спільно з органами МВС організувати його охорону та обмежений доступ населення у зону небезпеки. Охорона та обмежений доступ сторонніх осіб повинні здійснюватися до моменту повного закінчення особовим складом піротехнічного підрозділу робіт з розмінування місцевості;

-незабезпечення належного утримання господарчої будівлі на території суб`єкту господарювання, використання підвального приміщення для зберігання вибухонебезпечних предметів, що призвело до їх вибуху і травмування працівників, чим порушено вимоги ст.13 Закону України Про охорону праці ; розділ З Положення 4-ДПРЗ ГУ ДСНС України у Київській області, затвердженого наказом ДСНС України від 24.05.2013 № 298.

Відповідно до розділу 6 акту форми Н-5, особами, дії або бездіяльність яких призвели до настання нещасного випадку визнані:

-начальник Рокитнянського РС ГУ ДСНС України у Київській області підполковник служби цивільного захисту ОСОБА_2 ; начальник 18-ДПРЧ смт. Рокитне 4-ДПРЗ (м.Обухів) ГУ ДСНС України у Київській області старший лейтенант служби цивільного захисту ОСОБА_3 ; начальник 4-ДПРЗ (м. Обухів) ГУ ДСНС України у Київській області підполковник служби цивільного захисту ОСОБА_4 ..

Відповідно до акту форми Н-5 також встановлено, що ОСОБА_1 також порушив трудову і виробничу дисципліну, а саме, без виробничої необхідності та дозволу керівника робіт перебував у підвальному приміщенні господарської будівлі, де зберігалися вибухонебезпечні предмети, та не доповів керівництву про виявлену небезпечну ситуацію, що може призвести до аварії або нещасного випадку. Позаяк, як вбачається із матеріалів розслідування нещасного випадку, дії позивача не мають прямого причинно-наслідкового зв`язку з нещасним випадком.

Крім того, як встановлено матеріалами спеціального розслідування нещасного випадку, що стався 15.07.2014, а також актом службового розслідування вказаного нещасного випадку від 12.09.2014, у 18-ДПРЧ смт. Рокитне 4-ДПРЗ (м. Обухів) ГУ ДСНС України у Київській області контроль за знешкодженням та знищенням виявлених ВНП відсутній, жодного акту виконаних робіт з розмінування місцевості не зберігається.

Одноразова допомога позивачу, як потерпілому на виробництві, була виплачена своєчасно та у повному розмірі.

Викладене підтверджується:

- копією листа комунального закладу Київської обласної ради Київська обласна клінічна лікарня від 30.10.2014 № 42 (а.с.7);

- копією Висновку експерта № 113Д від 25.11.2014 за результатами проведеної судової медичної експертизи щодо особи ОСОБА_1 (а.с. 8-9);

- копією акту проведення спеціального розслідування нещасного випадку, що стався 15 липня 2014 року о 10 годині 50 хвилин в 4 Державному пожежно-рятувальному загоні Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Київській області (4-ДПРЗ), код згідно з ЄДРПОУ 38274182, Державної служби України з надзвичайних ситуацій (форма Н-5) від 20.03.2015 (а.с. 10-16);

- копією акту №2 про нещасний випадок, повязаний з виробництвом (форма Н-1) від 23.03.2015 (а.с. 17-19);

- копією акту про результати службового розслідування по факту події, а саме несанкціонованого підриву вибухонебезпечного предмету (мінометна міна ММ-50 мм часів ІІ світової віни), що призвело до травмування особового складу 18-ДПРЧ (смт.Рокитне Рокитнянського району) 4-ДПРЗ Головного управління ДСНС України у Київській області (м.Обухів) від 12.09.2014 (а.с. 20-24);

- рішенням Рокитнянського районного суду Київської області від 15.01.2019, яке набрало законної сили, у цивільній справі № 375/2051/18 за позовом ОСОБА_5 до 4-го Державного пожежно-рятувального загону Головного управілння Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Київській області про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я внаслідок нещасного випадку на виробництві (а.с. 57-62);

- листом КМЗ Рокитнянської районної ради Київської області від 21.07.2014 № 1057 (а.с. 70-71).

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Аналогічні положення містяться у 15 та 16 статтях ЦК України, за якими кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За вимогами ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до пункту першого статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до положень статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до статті 81 зазначеного вище Кодексу кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу, в тім, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обгрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Під час розгляду цієї цивільної справи судом були створені всі умови для реалізації прав та виконання обов`язків учасниками судового розгляду, у тому числі й в частині подання ними доказів та заяви клопотань.

З огляду на вищенаведене, суд розглядає справу на підставі тих доказів, які є у матеріалах справи і вважає, що їх достатньо для розгляду спору по суті.

Обставини нещасного випадку на виробництві, що мав місце з позивачем 15.07.2014 близько 10:50 години у 18-й Державній пожежно-рятувальній частині 4-го Державного пожежно-рятувального загону Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Київській області, що по вул.Телешівська, 2, в смт.Рокитне Київської області, визнаються відповідачем і на що вказує зміст наявного у матеріалах справи (а.с.33-37) відзиву на позов і що підтвердив особисто у судовому засіданні його представник.

За викладеного та з огляду на положення ст.82 ЦПК України вказані обставини не підлягають доказуванню і у суду немає жодного обгрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання відповідачем.

Не заперечував представник відповідча у судовому засіданні і проти обставин перебування позивача на на стаціонарному лікуванні в ортопедо-травматолонічному відділенні КЗ Київської обласної ради "Київська обласна клінічна лікарня" в період з 23.07.2014 по 22.08.2014 у звязку із отриманими травмами під час нещасного випадку на виробництві, докази з приводу чого містяться у матеріалах справи і що по суті формально вказує на визнання відповідачем останніх.

Судом встановлено, що правовідносини, які склалися між сторонами спору, мають регулюватися положеннями ст. 3, 43, 46 Конституції України, ст.ст. 153, 237-1, КЗпП України, ст.ст. 6, 12, 13 Закону України Про охорону праці , ст.ст. 23, 1167, 1168 ЦК України.

Людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю (ст.3 Конституції України).

Відповідно до вимог ст.ст.1, 3 ч. 4 ст.43, ч. 1 та 2 ст.46 Конституції України Україна як соціальна держава, зміст і спрямованість діяльності якої визначають права і свободи людини та їх гарантії, проголосила право громадян на належні, безпечні і здорові умови праці, соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності.

Відповідно до частин 1 та 2 ст. 153 Кодексу законів про працю України на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Згідно з ч.1ст. 6 Закону України Про охорону праці , умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам законодавства.

Відповідно до ст. 13 Закону України Про охорону праці , роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.

Приписами ст.12 Закону України Про охорону праці встановлено, що страждання, заподіяні працівникові внаслідок фізичного або психічного впливу, що спричинило погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру є моральною шкодою потерпілого.

Відповідно до ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених ч. 2 даної статті.

Відповідно до ст.. 1168 ЦК України, моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.

За змістом ч.ч.1-3 ст.23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я та у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

Аналогічні положення, якими суд керується при вирішенні цивільно-правового спору у даній справі, містяться також у п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди , за якими під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Зібрані у справі докази та їх оцінка кожного зокрема та у сукупності достовірно вказують на наявність заподіяння позивачу моральної шкоди внаслідок ушкодження здоров`я під час виконання ним трудових обов`язків і на що вказують встановлені судом обставини в тім, що: він став інвалідом першої групи з втратою професійної працездатності 90 % і у звязку із чим його усталений спосіб життя значно змінився (не може працювати, вести звичайний, характерний для більшості людей спосіб життя, потребує постійної сторонньої допомоги); у звязку із отриманими травмами він переніс значний стрес, змушений терпіти постійні болі, які не знімаються навіть медикаментозно, а також періодично проходити стаціонарне лікування у спеціалізованих медичних закладах, оскільки больовий синдром не залишає його вже впродовж 4 років після нещасного випадку; він потребує постійної підтримуючої терапії, медикаментозного лікування, ортопедичних засобів, що вимагає значних матеріальних витрат; його постійно переслідують моральні страждання, розмір яких є на переконання суду є значним; зміни, що сталися в його житті, є незворотними і він усвідомлює, що вже не може нічого змінити і що лише підсилює його моральні страждання; єдиним його доходом тепер є лише пенсія по інвалідності, якої не вистачає для задоволення навіть мінімальних потреб інваліда І групи і всі кошти в родині йдуть на його лікування і що в сукупності з іншими факторами також підсилює його триваючі моральні страждання).

Згідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги та заперечення учасників сторін, та інших обставин, які мають значення для справи. Доказами, на підставі яких суд встановлює наявність факту заподіяння позивачу моральної шкоди, є акти про розслідування нещасного випадку, рішення МСЕК про встановлення позивачу групи інвалідності та визначення втрати професійної працездатності, виписки із історій хвороби та епікризи, з яких вбачається багаторазові звернення позивача до лікувальних закладів.

Обовязок по відшкодуванню такої шкоди лежить на відповідачеві у справі.

Така позиція суду грунтується на отриманих у справі доказах та узгоджується із положеннями ст.237-1 КЗпП України в тім, що відшкодуваня власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Як роз`яснив Пленум ВСУ у Постанові №4 від 31.03.1995р. Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди , розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань.

Вищезазначені вимоги законодавства, а також роз`яснення Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року із змінами від 25.05.2001 року Про судову практику по справам про відшкодування моральної ( немайнової) шкоди пов`язують факт заподіяння моральної шкоди не лише зі станом напруженості під впливом сильнодіючого впливу, яким є стрес, а із наявністю втрат фізичного і психічного характеру, які тягнуть за собою порушення нормальних життєвих зв`язків потерпілого, зменшення його суспільної активності, потребують від нього додаткових зусиль для організації життя.

Таким чином, оцінючи за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні кожного отриманого у справі доказу зокрема та належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, з огляду на викладені правові підстави суд приходить до висновку про доведеність обставин позову.

Визначаючи розмір моральної шкоди, суд бере до уваги конкретні обставини справи, характер отриманого позивачем ушкодження здоров`я, пов`язані з ним фізичні та моральні страждання позивача, відсоток втрати професійної працездатності, істотність вимушених змін у життєвих стосунках, настання для позивача негативних наслідків і вважає за необхідне стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду в розмірі 50000.00 гривень.

Суд вважає, що такий розмір компенсації моральної шкоди позивачу буде відповідати засадам виваженості, розумності і справедливості. Розмір моральної шкоди, заявлений позивачем, на переконання суду є завищеним. Такий висновок суд робить з урахуванням обставин нещасного випадку та поведінки самого позивача безпосередньо перед нещасним випадком, тривалості моральних та фізичних страждань, зміни його усталеного способу життя.

При цьому суд не бере до уваги доводи відповідача, викладені у відзиві на позов та озвучені його представником у судовому засіданні щодо відсутності факту заподіяння позивачу моральної шкоди як такої, доказів спричинення останньої та спричинення останньої з вини самого позивача.

Доводи про наявність вини відповідача у настанні нещасного випадку та її причинно-наслідкового звязку із наслідками останнього також повністю спростовуються отриманими у справі письмовими доказами і, насамперед, матеріалами розслідування нещасного випадку, які проводилися самим відповідачем.

Таку позицію відповідача суд розцінює не інакше, як намагання уникнути відповідальності, яку він повнинен нести у відповідності до вимог закону.

Вирішуючи питання про судові витрати в порядку ст.141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь держави судовий збір пропорційно задоволених вимог, а саме в розмірі 749.25 грн.

На підставі викладеного, керуючись положеннями ст. 3, 43, 46 Конституції України, ст.ст. 153, 237-1, КЗпП України, ст.ст. 6, 12, 13 Закону України Про охорону праці , ст.ст. 23, 1167, 1168 ЦК України, постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди , ст.ст. 12, 13, 76-81, 89, 133, 141, 263-265, 273 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до 4 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Київській області про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я внаслідок нещасного випадку на виробництві - задовольнити частково.

Стягнути з 4 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Київській області (08700, м.Обухів Київської області, вул. Чумацький шлях, 22, код ЄДРПОУ 38274182) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ( АДРЕСА_1 , картка платника податків НОМЕР_1 ) в рахунок відшкодування моральної шкоди 50000 (пятдесят тисяч) грн 00 коп.

У задоволенні вимоги про стягнення моральної шкоди в сумі 100000 (сто тисяч) грн 00 коп -відмовити.

Стягнути з 4 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Київській області (08700, м.Обухів Київської області, вул. Чумацький шлях, 22, код ЄДРПОУ 38274182) на користь держави судовий збір в сумі 749 (сімсот сорок девять) грн 25 коп (отримувач: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код отримувача (ЄДРПОУ): 37993783, р/р: UA908999980313111256000026001, банк отримувача (ГУ ДКСУ): Казначейство України (ЕАП), код класифікації доходів бюджету: 22030106).

Рішення може бути оскаржено шляхом подання на протязі тридцяти днів з дня складення повного судового рішення апеляційної скарги до Київського апеляційного суду через Рокитнянський районний суд Київської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду

Повний текст рішення виготовлено 20.01.2020.

Суддя О.В. Литвин

Рішення набрало законної сили "____"