Постанова

від 17.06.2020 по справі 375/1866/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження Доповідач - Кулікова С.В.

№ 22-ц/824/5132/2020

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ Справа № 375/1866/19

17 червня 2020 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Кулікової С.В.

суддів - Желепи О.В.

- Олійника В.І.

при секретарі - Осінчук Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за апеляційною скаргою 4 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Київській області на рішення Рокитнянського районного суду Київської області від 13 січня 2020 року, ухваленого під головуванням судді Литвина О.В., у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до 4 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Київській області про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я внаслідок нещасного випадку на виробництві,-

в с т а н о в и в :

У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до 4 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Київській області про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я внаслідок нещасного випадку на виробництві.

На обґрунтування позовних вимог зазначав, що 15.07.2014 близько 10:50 години під час виконання ним трудових обов`язків у 4 Державному пожежно-рятувальному загоні Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Київській області з ним стався нещасний випадок, а саме, під час вибуху одного з 13 вибухонебезпечних предметів часів ВВВ, що зберігалися у підвальному приміщенні господарської будівлі на території установи, він отримав травми у виді: мінно-вибухової травми, перелому верхньої третини і середньої третини малої гомілкової кістки, інфікованих травм лівої та правої нижньої кінцівки, дефекту м`яких тканин латеральної поверхні середньої третини лівої гомілки, сторонніх тіл у м`яких тканинах обох нижніх кінцівок, стороннього тіла у м`яких тканинах грудної клітки зліва.

Відповідно до висновку судової медичної експертизи № 113д, отримані ним тілесні ушкодження відносяться до категорії тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, що спричинили розлад здоров`я понад 21 день.

За результатами проведеного спеціального розслідування нещасного випадку, що стався 15.07.2014 року о 10:50 годині в 4-ДПРЗ складено акти за формою Н-5 від 23.03.2015 та Н-1 від 23.03.2015. Нещасний випадок визнано пов`язаним з виробництвом.

Відповідно до п. 7 Акту № 1 про нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом від 23.03.2015 (акту форми Н-1), основною причиною нещасного випадку визнано несанкціоноване зберігання вибухонебезпечних предметів, супутніми причинами - незабезпечення належного утримання господарської будівлі на території суб`єкту господарювання, використання підвального приміщення для зберігання вибухонебезпечних предметів; порушення трудової і виробничої дисципліни.

Відповідно до розділу 4 Акту проведення спеціального розслідування нещасного випадку, причинами останнього є: несанкціоноване зберігання вибухонебезпечних предметів (снарядів, мін часів ВВВ загальною кількістю 13 одиниць) в підвальному приміщенні господарськоїї будівлі суб`єкта господарювання (структурного підрозділу ГУ ДСНС України у Київській області), чим порушено вимоги п.2.7 Інструкції з організації та проведення робіт з розмінування місцевості на території України підрозділами та спеціалізованими підприємствами МНС, затвердженої наказом МНС України від 20.09.2010 №791; незабезпечення належного утримання господарської будівлі на території суб`єкту господарювання, використання підвального приміщення для зберігання вибухонебезпечних предметів, що призвело до їх вибуху і травмування працівників, чим порушено вимоги ст.13 Закону України Про охорону праці .

Відповідно до розділу 6 акту форми Н-5, особами, дії або бездіяльність яких призвели до настання нещасного випадку визнані: начальник Рокитнянського РС ГУ ДСНС України у Київській області підполковник служби цивільного захисту Сук О.М.; начальник 18-ДПРЧ смт. Рокитне 4-ДПРЗ (м. Обухів) ГУ ДСНС України у Київській області старший лейтенант служби цивільного захисту Даниленко Є.А.; начальник 4-ДПРЗ (м. Обухів) ГУ ДСНС України у Київській області підполковник служби цивільного захисту Горовецький В.Б.

Окрім того, проведеною перевіркою встановлено, що він також порушив трудову і виробничу дисципліну, а саме, без виробничої необхідності та дозволу керівника робіт перебував у підвальному приміщенні господарської будівлі, де зберігалися вибухонебезпечні предмети, і не доповів керівництву про виявлену небезпечну ситуацію, що може призвести до аварії або нещасного випадку. Позаяк, встановлено, що допущені ним порушення не мають прямого причинно-наслідкового зв`язку з нещасним випадком, не є порушеннями правил та вимог охорони праці, оскільки до настання нещасного випадку він виконував доручені йому керівництвом господарські роботи, для виконання яких потрібен був інвентар, що зберігався у підвальному приміщенні господарської будівлі. Підвальне приміщення не було замкнене, доступ до нього не було обмежено, а боєприпаси, в результаті вибуху яких його було травмовано, взагалі не повинні були там зберігатись. Доповісти керівництву про виявлену небезпечну ситуацію він також не міг, оскільки в результаті вибуху, який він передбачити не міг, він отримав небезпечні для життя травми, з якими не міг самостійно пересуватись.

Крім того, як встановлено матеріалами спеціального розслідування нещасного випадку, а також актом службового розслідування вказаного нещасного випадку від 12.09.2014, у 18-ДПРЧ смт. Рокитне 4-ДПРЗ (м. Обухів) ГУ ДСНС України у Київській області контроль за знешкодженням та знищенням виявлених ВНП відсутній, жодного акту виконаних робіт з розмінування місцевості не зберігається.

Отже, єдиною і основною причиною нещасного випадку на виробництві, що з ним стався, є несанкціоноване зберігання на території 18-ДПРЧ смт Рокитне 4-ДПРЗ (м. Обухів) ГУ ДСНС України у Київській області вибохонебезпечних предметів, яких у підвальному приміщенні господарської будівлі не мало бути взагалі, оскільки вони підлягали знешкодженню, а не зберіганню.

Зазначає також, що він пережив надзвичайний стрес, пов`язаний із страхом за своє життя під час вибуху, а тому тривалий час не міг повернутись до звичайного життя і навіть спокійно спати.

Отримані ним тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості безсумнівно завдали йому не лише фізичних страждань, але і моральної шкоди, пов`язаної із ушкодженням його здоров`я. Окрім того, після нещасного випадку він місяць перебував на стаціонарному лікуванні в ортопедо-травматологічному центрі Київської обласної клінічної лікарні, що змусило його змінити свій звичний порядок життя.

Заподіяну моральну шкоду, завдану йому ушкодженням здоров`я внаслідок нещасного випадку на виробництві, оцінює сумою в розмірі 150 000,00 грн., яку і просив стягнути з відповідача на свою користь, посилаючись на положення ст. 43 Конституції України, ст.ст. 153, 237-1, КЗпП України, ст.ст. 6 , 13 Закону України Про охорону праці , ст.ст. 268 , 1167 , 1168 ЦК України .

Рішенням Рокитнянського районного суду Київської області від 13 січня 2020 року позов задоволено частково.

Стягнуто з 4 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Київській області на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 50 000,00 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з 4 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Київській області на користь держави судовий збір в сумі 749,25 грн..

Не погоджуючись з таким рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення Рокитнянського районного суду Київської області від 13 січня 2020 року та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Апеляційну скаргу обґрунтовував тим, що висновки суду не відповідають обставинам справи, рішення суду ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначав, що судом в порушення ст..ст. 89,263, 265 ЦПК України належним чином не досліджено зібрані у справі докази, внаслідок чого зроблено висновок про те, що дії позивача не мають прямого причинно-наслідкового зв`язку з нещасним випадком, що не відповідає обставинам справи.

Вказував на те, що не відповідає обставинам справи висновок суду про те, що позивач потребує постійного стороннього догляду, він не має можливості працювати, постійно знаходиться в лікарнях.

Крім того, вказував на те, що розмір відшкодування моральної шкоди, визначений судом першої інстанції не відповідає засадам виваженості, розумності та справедливості, а тому є значно завищеним, при цьому не врахувавши, що моральна шкода ОСОБА_1 спричинена перш за все його протиправною небезпечною винною поведінкою, не враховані усі наслідки отриманої ОСОБА_1 15.07.2014 року травми на цей час, та не врахувавши, що 4 ДПРЗ було в повному обсязі сплачено всі витрати потерпілому на виробництві ОСОБА_1 , що передбачені чинним законодавством України, а також позивачу постійно надавалась матеріальна допомога на лікування та різні потреби, про що свідчать надані відповідачем квитанції.

Також зазначав, що судом не прийнято до уваги ті обставини, що в провадженні Білоцерківського міськрайонного суду Київської області знаходиться справа по обвинуваченню ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України, а саме:, у службовій недбалості, тобто неналежному виконанні службовою особою своїх обов`язків через несумлінне ставлення до них, що спричинили тяжкі наслідки інтересам окремих громадян, потерпілих ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , які отримали відповідно тяжкі та середньої тяжкості тілесні ушкодження. В рамках вказаної кримінальної справи, ОСОБА_1 заявлено вимогу про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_3 моральної шкоди у розмірі 100 000,00 грн.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Позивач в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належно, про причини неявки суду не повідомив, тому колегія суддів вважає можливим проводити розгляд справи у його відсутність.

Представник відповідача 4 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління державної служби України Борисевич Є.В. доводи апеляційної скарги підтримав та просив задовольнити її.

Заслухавши доповідь судді Кулікової С.В., пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено, що 15.07.2014 року близько 10:50 години у 18-й Державній пожежно-рятувальній частині 4-го Державного пожежно-рятувального загону Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Київській області, що по вул.Телешівська, 2, в смт. Рокитне, Київської області, стався нещасний випадок, а саме, вибухнув один із тринадцяти снарядів часів Великої вітчизняної війни, які без належних на те підстав (несанкціоновано) зберігалися у підвальному приміщенні господарської будівлі, до якого був вільний доступ.

Вибух стався під час перебування у підвалі двох працівників 18 ДПРЧ, а саме: ОСОБА_4 та позивача ОСОБА_1 , які працювали в установі на посаді пожежного рятувальника. Перебування останніх у підвалі було пов`язано із виконанням ними господарських робіт, проведення яких входило в їх обов`язки (відповідно до положень п.43 Тимчасового порядку організації внутрішньої, гарнізонної та караульної служби МНС України, затвердженого наказом МНС України від 31.10.2008 № 794) і для проведення яких необхідні були допоміжні засоби (скребки), за якими, вони і прийшли до підвального приміщення, доступ до якого був вільним для всіх працівників установи.

Під час вибуху, а саме внаслідок вибухової травми, позивач отримав середнього ступеня тяжкості тілесні ушкодження, а саме: уламкове непроникаюче поранення передньої поверхні м`яких тканин грудної клітки зліва; уламкове непроникаюче поранення передньої поверхні брюшної стінки в області правого гіпогастрію; два уламкові сліпі поранення м`яких тканин передньої поверхні нижньої третини лівого бедра з наявністю сторонніх металевих тіл; уламкове наскрізне поранення м`яких тканин передньої та задньої поверхні середньої третини лівої гомілки з уламковим переломом верхньої тертини малої берцової кістки без зміщення уламків; уламкове наскрізне поранення м`яких тканин передньої поверхні верхньої третини правої гомілки з краєвим переломом правої великої берцової кістки; два уламкові сліпі поранення нижньої третини правого бедра з наявністю сторонніх металевих тіл.

Вказані ушкодження здоров`я позивача спричинили його перебування на лікуванні в ортопедо-травматолонічному відділенні КЗ Київської обласної ради Київська обласна клінічна лікарня (04107, м.Київ, вул.Богговутівська, 1) в період з 23.07.2014 року по 22.08.2014 року. За вказаний період часу, в межах проведеного лікування ,позивачу було проведено 24.07.2014 року операцію (Некрсеквестректомію обох нижніх кінцівок з накладенням пов`язки V.A.C.), вакуумування рани, протинабрякова, протизапальна та антибіотикотерапії, ЛФК (лікувальна фізкультура), проводилися регулярні перев`язки післяопераційної рани.

За результатами проведеного спеціального розслідування нещасного випадку, що стався 15.07.2014 року о 10:50 годині у 18-й Державній пожежно-рятувальній частині 4-го Державного пожежно-рятувального загону Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Київській області, що по вул.Телешівська, 2, в смт.Рокитне Київської області, складено акти за формою Н-5 від 23.03.2015 року та Н-1 від 23.03.2015 року. Нещасний випадок із позивачем визнано пов`язаним з виробництвом.

Відповідно до п. 7 Акту № 1 про нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом від 23.03.2015 року (акту форми Н-1), основною причиною нещасного випадку визнано несанкціоноване зберігання вибухонебезпечних предметів, супутніми причинами - незабезпечення належного утримання господарської будівлі на території суб`єкту господарювання, використання підвального приміщення для зберігання вибухонебезпечних предметів; порушення трудової і виробничої дисципліни.

Відповідно до розділу 4 Акту проведення спеціального розслідування нещасного випадку, причинами останнього є:

- несанкціоноване зберігання вибухонебезпечних предметів (снарядів, мін часів ВВВ загальною кількістю 13 одиниць) в підвальному приміщенні господарської будівлі суб`єкта господарювання (структурного підрозділу ГУ ДСНС України у Київській області), чим порушено вимоги п.2.7 Інструкції з організації та проведення робіт з розмінування місцевості на території України підрозділами та спеціалізованими підприємствами МНС, затвердженої наказом МНС України від 20.09.2010 №791. Відповідно до положень останньої з отриманням заявки про виявлення ВНП керівник територіального (районного, міського) органу управління МНС повинен організувати заходи щодо уточнення місця знаходження ВНП, забезпечити його маркування у встановленому порядку, по можливості провести дистанційну попередню ідентифікацію виявленого ВНП візуальним шляхом та спільно з органами МВС організувати його охорону та обмежений доступ населення у зону небезпеки. Охорона та обмежений доступ сторонніх осіб повинні здійснюватися до моменту повного закінчення особовим складом піротехнічного підрозділу робіт з розмінування місцевості;

-незабезпечення належного утримання господарчої будівлі на території суб`єкту господарювання, використання підвального приміщення для зберігання вибухонебезпечних предметів, що призвело до їх вибуху і травмування працівників, чим порушено вимоги ст.13 Закону України Про охорону праці ; розділ З Положення 4-ДПРЗ ГУ ДСНС України у Київській області, затвердженого наказом ДСНС України від 24.05.2013 № 298.

Відповідно до розділу 6 акту форми Н-5, особами, дії або бездіяльність яких призвели до настання нещасного випадку визнані такі особи:

-начальник Рокитнянського РС ГУ ДСНС України у Київській області підполковник служби цивільного захисту Сук О.М.; начальник 18-ДПРЧ смт. Рокитне 4-ДПРЗ (м.Обухів) ГУ ДСНС України у Київській області старший лейтенант служби цивільного захисту Даниленко Є.А.; начальник 4-ДПРЗ (м. Обухів) ГУ ДСНС України у Київській області підполковник служби цивільного захисту Горовецький В.Б.

Відповідно до акту форми Н-5 також встановлено, що ОСОБА_1 також порушив трудову і виробничу дисципліну, а саме, без виробничої необхідності та дозволу керівника робіт перебував у підвальному приміщенні господарської будівлі, де зберігалися вибухонебезпечні предмети, та не доповів керівництву про виявлену небезпечну ситуацію, що може призвести до аварії або нещасного випадку. Позаяк, як вбачається із матеріалів розслідування нещасного випадку, дії позивача не мають прямого причинно-наслідкового зв`язку з нещасним випадком.

Крім того, як встановлено матеріалами спеціального розслідування нещасного випадку, що стався 15.07.2014 року, а також актом службового розслідування вказаного нещасного випадку від 12.09.2014 року, у 18-ДПРЧ смт. Рокитне 4-ДПРЗ (м. Обухів) ГУ ДСНС України у Київській області контроль за знешкодженням та знищенням виявлених ВНП відсутній, жодного акту виконаних робіт з розмінування місцевості не зберігається.

Одноразова допомога позивачу, як потерпілому на виробництві, була виплачена своєчасно та у повному розмірі.

Задовольняючи частково позовні вимоги, стягуючи з відповідача на користь позивача на відшкодування моральної шкоди 50 000 грн., суд першої інстанції виходив з того, що позивачу заподіяно моральну шкоду внаслідок ушкодження його здоров'я під час виконання ним трудових обов`язків. Визначаючи розмір моральної шкоди, суд першої інстанції врахував обставини справи, характер отриманого позивачем ушкодження здоров`я, повязані з ним фізичні та моральні страждання позивача, відсоток втрати професійної працездатності, істотність вимушених змін у життєвих стосунках, настання для позивача негативних наслідків.

Колегія суддів вважає, що такий висновок суду першої інстанції ґрунтується на дійсних обставинах справи, оцінці доказів, вимогах матеріального і процесуального закону, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно положень ст.ст. 15 та 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За вимогами ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до положень статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу , в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до статті 81 зазначеного вище Кодексу кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу, в тім, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обгрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

З матеріалів справи вбачається, що 15.07.2014 року близько 10:50 години у 18-й Державній пожежно-рятувальній частині 4-го Державного пожежно-рятувального загону Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Київській області, що по вул.Телешівська, 2, в смт. Рокитне, Київської області, стався нещасний випадок, а саме, вибухнув один із тринадцяти снарядів часів Великої вітчизняної війни, які без належних на те підстав (несанкціоновано) зберігалися у підвальному приміщенні господарської будівлі, до якого був вільний доступ.

Вибух стався під час перебування у підвалі двох працівників 18 ДПРЧ, а саме: ОСОБА_4 та позивача ОСОБА_1 , які працювали в установі на посаді пожежного рятувальника. Перебування останніх у підвалі було пов`язано із виконанням ними господарських робіт, проведення яких входило в їх обов`язки (відповідно до положень п.43 Тимчасового порядку організації внутрішньої, гарнізонної та караульної служби МНС України, затвердженого наказом МНС України від 31.10.2008 № 794) і для проведення яких необхідні були допоміжні засоби (скребки), за якими, вони і прийшли до підвального приміщення, доступ до якого був вільним для всіх працівників установи.

Під час вибуху, а саме внаслідок вибухової травми, позивач отримав середнього ступеня тяжкості тілесні ушкодження, а саме: уламкове непроникаюче поранення передньої поверхні м`яких тканин грудної клітки зліва; уламкове непроникаюче поранення передньої поверхні брюшної стінки в області правого гіпогастрію; два уламкові сліпі поранення м`яких тканин передньої поверхні нижньої третини лівого бедра з наявністю сторонніх металевих тіл; уламкове наскрізне поранення м`яких тканин передньої та задньої поверхні середньої третини лівої гомілки з уламковим переломом верхньої тертини малої берцової кістки без зміщення уламків; уламкове наскрізне поранення м`яких тканин передньої поверхні верхньої третини правої гомілки з краєвим переломом правої великої берцової кістки; два уламкові сліпі поранення нижньої третини правого бедра з наявністю сторонніх металевих тіл.

Вказані ушкодження здоров`я позивача спричинили його перебування на лікуванні в ортопедо-травматолонічному відділенні КЗ Київської обласної ради Київська обласна клінічна лікарня (04107, м.Київ, вул.Богговутівська, 1) в період з 23.07.2014 року по 22.08.2014 року. За вказаний період часу, в межах проведеного лікування ,позивачу було проведено 24.07.2014 року операцію (Некрсеквестректомію обох нижніх кінцівок з накладенням пов`язки V.A.C.), вакуумування рани, протинабрякова, протизапальна та антибіотикотерапії, ЛФК (лікувальна фізкультура), проводилися регулярні перев`язки післяопераційної рани.

За результатами проведеного спеціального розслідування нещасного випадку, що стався 15.07.2014 року о 10:50 годині у 18-й Державній пожежно-рятувальній частині 4-го Державного пожежно-рятувального загону Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Київській області, що по вул.Телешівська, 2, в смт.Рокитне Київської області, складено акти за формою Н-5 від 23.03.2015 року та Н-1 від 23.03.2015 року. Нещасний випадок із позивачем визнано пов`язаним з виробництвом.

Відповідно до п. 7 Акту № 1 про нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом від 23.03.2015 року (акту форми Н-1), основною причиною нещасного випадку визнано несанкціоноване зберігання вибухонебезпечних предметів, супутніми причинами - незабезпечення належного утримання господарської будівлі на території суб`єкту господарювання, використання підвального приміщення для зберігання вибухонебезпечних предметів; порушення трудової і виробничої дисципліни.

Відповідно до розділу 4 Акту проведення спеціального розслідування нещасного випадку, причинами останнього є:

- несанкціоноване зберігання вибухонебезпечних предметів (снарядів, мін часів ВВВ загальною кількістю 13 одиниць) в підвальному приміщенні господарської будівлі суб`єкта господарювання (структурного підрозділу ГУ ДСНС України у Київській області), чим порушено вимоги п.2.7 Інструкції з організації та проведення робіт з розмінування місцевості на території України підрозділами та спеціалізованими підприємствами МНС, затвердженої наказом МНС України від 20.09.2010 №791. Відповідно до положень останньої з отриманням заявки про виявлення ВНП керівник територіального (районного, міського) органу управління МНС повинен організувати заходи щодо уточнення місця знаходження ВНП, забезпечити його маркування у встановленому порядку, по можливості провести дистанційну попередню ідентифікацію виявленого ВНП візуальним шляхом та спільно з органами МВС організувати його охорону та обмежений доступ населення у зону небезпеки. Охорона та обмежений доступ сторонніх осіб повинні здійснюватися до моменту повного закінчення особовим складом піротехнічного підрозділу робіт з розмінування місцевості;

-незабезпечення належного утримання господарчої будівлі на території суб`єкту господарювання, використання підвального приміщення для зберігання вибухонебезпечних предметів, що призвело до їх вибуху і травмування працівників, чим порушено вимоги ст.13 Закону України Про охорону праці ; розділ З Положення 4-ДПРЗ ГУ ДСНС України у Київській області, затвердженого наказом ДСНС України від 24.05.2013 № 298.

Загальні положення про стягнення моральної шкоди передбачені статтями 23 та 1167 ЦК України .

Зокрема, за змістом статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

За приписами статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Частинами 1 та 2 статті 153 КЗпП України визначено, що на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством (стаття 237-1 КЗпП України).

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (частина 3 статті 23 ЦК України).

Таким чином, суд, вирішуючи позовну вимогу про стягнення моральної шкоди з роботодавця, мають перш за все встановити ступінь вини роботодавця у завданні моральної шкоди позивачу.

З матеріалів справи вбачається, що пунктом 7 Акту № 2 про нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом від 23 березня 2015 року (акту форми Н-1), основною причиною нещасного випадку визнано: незабезпечення належного утримання господарської будівлі на території суб`єкту господарювання, використання підвального приміщення для зберігання вибухонебезпечних предметів; несанкціоноване зберігання вибухонебезпечних предметів. Супутньою причиною нещасного випадку визнано порушення трудової та виробничої дисципліни (а.с.32-34).

Забезпечення належного утримання будівлі на території суб`єкта господарювання покладено на роботодавця, тобто, на відповідача - 4 Державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій у Київській області.

Суд першої інстанції, правильно встановив, що позовна вимога про стягнення моральної шкоди з відповідача підлягає частковому задоволенню на підставі того, що матеріалами справи підтвердилася вина підприємства, яке не створило належні умови праці, внаслідок яких настав нещасний випадок, який спричинив тілесні ушкодження та в подальшому моральні страждання позивачу.

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

У позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Суд першої інстанції надав оцінку тим обставинам, які позивач наводив у позовній заяві, а саме тому, що він пережив надзвичайний стрес, пов`язаний із страхом за своє життя під час вибуху, а тому тривалий час не міг повернутися до звичайного життя і спокійно спати, в результаті нещасного випадку позивачу завдано не лише фізичних страждань, але і моральної шкоди, пов`язаної із ушкодженням його здоров`я. Крім того, після нещасного випадку, позивач перебував на стаціонарному лікуванні в ортопедо-травматологічному центрі, що змусило змінити звичайний порядок життя.

На підставі вищенаведеного суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що оскільки вина відповідача доведена належним чином, внаслідок чого сталися вищезазначені події, після яких у позивача змінився спосіб життя, є всі підстави для стягнення на користь позивача моральної шкоди у розмірі 50 000 грн.

Не заслуговують на увагу доводи апеляційноїї скарги стосовно того, що суд дійшов помилкового висновку щодо відсутності причинно-наслідкового зв`язку між діями позивача та нещасним випадком, оскільки вони спростовуються наявними в матеріалах справи доказами, зокрема матеріалами розслідування нещасного випадку, проведеного відповідачем.

Доводи апеляційної скарги про те, що визначаючи розмір моральної шкоди, який є значно завищеним, суд не виходив з принципу розумності, справедливості та виваженості, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки визначаючи розмір компенсації моральної шкоди, суд урахував обставини нещасного випадку та поведінки самого позивача безпосередньо перед нещасним випадком, тривалість моральних та фізичних страждань, зміну його усталеного способу життя.

Доводи апеляційної скарги стосовно того, що позивач не втратив працездатність у повній мірі, а відтак не позбавлений можливості працювати не заслуговують на увагу, з огляду на такі факти.

Відповідно до статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Апеляційний суд зауважує, що судом встановлено пряму вину роботодавця у незабезпеченні належних та безпечних умов праці для свого працівника, внаслідок чого стався нещасний випадок, за результатами якого працівнику були нанесені численні травми, які потягли за собою негативні наслідки для життєвого устрою позивача, стану його фізичного та морального здоров`я. Вказаний довід апеляційної скарги свідчить про небажання відповідача відшкодувати моральну шкоду, яка була заподіяна позивачу з вини підприємства.

Крім того, в апеляційній скарзі відповідач зазначає, що суд першої інстанції, ухвалюючи рішення у справі, не врахував того, що в рамках кримінального провадження щодо обвинувачення ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого статтею 367 КК України, а саме у службовій недбалості, тобто неналежному виконанні особою посадових обов`язків через несумлінне ставлення до них, що спричинило тяжкі наслідки інтересам окремих громадян, зокрема, потерпілих ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , які отримали відповідно тяжкі та середньої тяжкості тілесні ушкодження, потерпілим ОСОБА_1 заявлено цивільний позов про стягнення моральної шкоди у розмірі 100 000 грн з ОСОБА_3 .

Суд апеляційної інстанції не приймає дані доводи скарги до уваги, оскільки цивільний позов в кримінальному провадженні заявлено до посадової особи, а у даній справі, яка переглядається, позов заявлено до підприємства відповідача. Таким чином, вказані правовідносини не є тотожними, а тому не є помилкою суду першої інстанції те, що останній не взяв до уваги вказані обставини під час ухвалення рішення у даній справі.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, рішення суду ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для задоволення апеляційної скарги відповідача.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381- 384 ЦПК України, суд,-

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу 4 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Київській області залишити без задоволення.

Рішення Рокитнянського районного суду Київської області від 13 січня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків зазначених в пункті 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Повний текст постанови складено 19 червня 2020 року.

Головуючий: Судді: