Постанова

від 20.01.2020 по справі 577/2562/19

СУМСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2020 року

м.Суми

Справа №577/2562/19

Номер провадження 22-ц/816/235/20

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Криворотенка В. І. (суддя-доповідач),

суддів - Кононенко О. Ю. , Левченко Т. А.

за участю секретаря судового засідання - Кияненко Н.М.,

сторони:

позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

відповідачі: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Конотопська районна державна адміністрація Сумської області,

третя особа - приватний нотаріус Антоненко Андрій Леонідович,

розглянув у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Конотопського міськрайонного суду Сумської області в складі судді Гетьмана В.В. від 12 листопада 2019 року, постановлену у м. Конотоп Сумської області,

в с т а н о в и в :

У червні 2019 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Конотопської районної державної адміністрації Сумської області про визнання правочину недійсним, скасування рішення про державну реєстрацію іншого речового права.

У листопаді 2019 року ОСОБА_2 подав заяву про забезпечення цього позову шляхом накладення заборони вчиняти реєстраційні дії щодо об`єкту нерухомого майна з реєстраційним номером 1251198859104, а саме земельної ділянки площею 5,8954 га, кадастровий номер 5910490500:06:005:0050.

Ухвалою Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 12 листопада 2019 року заява про забезпечення позову задоволена, заборонено вчиняти реєстраційні дії щодо об`єкту нерухомого майна з реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна 1251198859104, а саме земельної ділянки площею 5,8954 га, кадастровий номер 5910490500:06:005:0050.

Ухвала мотивована тим, що заявлені позивачем підстави для забезпечення позову є обґрунтованими, оскільки невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.

Не погоджуючись з судовим рішенням, ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить судове рішення скасувати та прийняти постанову про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що постановляючи ухвалу, суд зазначив, що задовольняє заяву про забезпечення позову обох позивачів: ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , хоча ОСОБА_1 з такою заявою до суду не зверталась, ОСОБА_2 є власником лише ? частини землі, а тому не може заявляти вимогу про забезпечення позову щодо всієї земельної ділянки. Крім того, суд не урахував, що ОСОБА_1 не сплатила судового збору за подання заяви про забезпечення позову.

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивачів адвокат Кондратенко М.М. зазначив, що судове рішення вважає законним і обґрунтованим, підстав для його скасування не вбачає.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ОСОБА_4 ОСОБА_5 , яка підтримала доводи апеляційної скарги, пояснення ОСОБА_3 , яка також підтримала доводи апеляційної скарги, пояснення представника ОСОБА_2 і ОСОБА_1 адвоката Кондратенка М.М., який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України, провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Частиною першою статті 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Оскаржуване судове рішення відповідає цим вимогам у повній мірі.

Частинами першою, другою статті 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Позов забезпечується, зокрема, забороною вчиняти певні дії. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (п. 2 ч.1, ч. 3 ст. 150 ЦПК України).

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у п. 4 постанови "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову від 22 грудня 2006 року № 9, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що при вирішенні питання про застосування заходів забезпечення позову суд має перевірити, чи дійсно надані стороною докази свідчать про реальну загрозу невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду, при цьому врахувавши співмірність позовних вимог та виду забезпечення позову.

Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову позивач мотивував свої вимоги тим, що серед вимог позову ставиться питання, що відповідачі ОСОБА_3 , ОСОБА_4 підробили договір емфітевзису земельної ділянки, захопили власність у вигляді земельної ділянки позивачів.

Зареєстрованим землекористувачем є ОСОБА_3 , яка незаконно використовує земельну ділянку. Згідно інформаційної довідки з реєстру речових прав на нерухоме майно №179611827 від 03 вересня 2019 року по спірній земельній ділянці з кадастровим номером 5910490500:06:005:0050. Державним реєстратором Конотопської районної державної адміністрації Гагіною А.О. в розділі по номеру запису про інше речове право: 20468808 чотири рази проводилася реєстрація змін до іншого речового права, стосувалася вона саме дати вчинення оспорюваного правочину. Перша реєстрація договору емфітевзису відбулася 13 травня 2017 року з датою 12 травня 2017 року; друга 30 січня 2019 року з датою правочину 31 січня 2004 року; третя реєстрація 07 лютого 2019 року з датою правочину 21 травня 2004 року; четверта реєстрація відбулася 11 лютого 2019 року з датою правочину 08 червня 2004 року. На даний час існує вже чотири договори емфітевзису укладені між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , котрі неодноразово перереєстровувалися у державного реєстратора. У позові заявлена вимога про визнання недійсним договору емфітевзису від 31 січня 2004 року, котрий було укладено на підставі довіреності від 19 травня 2004 року, тобто є очевидним те, що довіреність для посвідчення правочину видана пізніше, ніж укладено спірний правочин. Подальші зміни дати правочину вчинялися відповідачами з метою усунення помилок, що були очевидно допущені під час підробки правочину в його даті.

Звертаючись із заявою про забезпечення позову, ОСОБА_2 звернув увагу, що відповідачі можуть знову зареєструвати черговий договір з новою датою, процес може тривати постійно.

Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що такі дії відповідачів свідчать про те, що і в подальшому вони будуть намагатися уникнути повернення земельної ділянки власникам шляхом ухилення від виконання можливого судового рішення.

За таких обставин апеляційний суд погоджується, що надані позивачем докази підтверджують реальну загрозу невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду у справі за позовом про визнання правочину недійсним, скасування рішення про державну реєстрацію іншого речового права.

Відтак суд першої інстанції з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчившись, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувавши обсяг позовних вимог, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам, дійшов вірного висновку про наявність підстав для задоволення заяви.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції розглядав спільну заяву про забезпечення позову ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , за подання якої остання не сплатила судовий збір, відхиляються апеляційним судом, з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що заява про забезпечення позову подана і підписана лише ОСОБА_2

ОСОБА_1 із заявою про забезпечення позову до суду не зверталася, її звернення судом не розглядалося, тому підстави для сплати нею судового збору за подання заяви про забезпечення позову відсутні.

Зі змісту статті 376 ЦПК України вбачається, що описка у судовому рішення не є підставою для його зміни або скасування.

Відповідно до частини 1 статті 269 ЦПК України суд може з власної ініціативи або за заявою учасників справи виправити допущені в рішенні чи ухвалі описки чи арифметичні помилки.

За таких обставин ОСОБА_4 не позбавлений права звернутися до суду із заявою про виправлення описки в оскаржуваній ухвалі.

Твердження апелянта про те, що ОСОБА_2 є власником лише ? частки у праві власності на земельну ділянку, а тому не вправі заявляти про забезпечення позову у зазначений спосіб щодо всієї земельної ділянки, висновків суду про достатність підстав для застосування заходів забезпечення позову не спростовують.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 статті 358 ЦПК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.

ОСОБА_1 повідомлена місцевим судом про право на оскарження ухвали про забезпечення позову, яке може реалізувати у тому разі, якщо вважатиме, що заявлений іншим співвласником спосіб забезпечення їх спільного позову порушує або обмежує її права на земельну ділянку.

Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України апеляційний суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Установивши, що доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, на законність оскаржуваного судового рішення не впливають, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін.

Керуючись ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381-384, 389 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Ухвалу Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 12 листопада 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Повне судове рішення складено 21 січня 2020 року.

Головуючий - В.І. Криворотенко

Судді : О.Ю. Кононенко

Т.А. Левченко