Постанова

від 20.01.2020 по справі 927/580/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" січня 2020 р. Справа№ 927/580/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Майданевича А.Г.

суддів: Суліма В.В.

Пономаренка Є.Ю.

секретар судового засідання: Вайнер Є.І.

за участю представників сторін: згідно з протоколом судового засідання від 20.01.2020

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління Чернігівської Єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України)

на рішення Господарського суду Чернігівської області від 19.09.2019 (повний текст рішення складено - 30.09.2019)

у справі №927/580/19 (суддя Федоренко Ю.В.)

за позовом Релігійної громади Української Православної Церкви Свято-Покровської парафії с. Ковпита Чернігівського району

до Ковпитської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Управління Чернігівської Єпархії Української Православної Церкви

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: 1) Управління Чернігівської Єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України)

2) Михайло-Коцюбинська селищна рада Чернігівського району Чернігівської області

про визнання незаконним та скасування рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2019 року Релігійною громадою Української Православної Церкви Свято-Покровської парафії с. Ковпита Чернігівського району (далі - позивач) подано позов до Ковпитської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області (далі - відповідач) про визнання незаконним та скасування рішення Ковпитської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області "Про скасування рішення сільської ради від 11 лютого 2003 року "Про безоплатну передачу колишнього приміщення сільської ради, що належить до комунальної власності територіальної громади с. Ковпита" від 22.02.2019.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що рішення від 11.02.2003 являється ненормативним актом одноразового застосування та виконане з моменту передачі приміщення за актом приймання-передачі основних засобів від 28.03.2003. Рішення вичерпало свою дію фактом його виконання і не може бути скасовано відповідачем через 16 років після прийняття.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 19.09.2019 позов задоволено повністю.

Визнано незаконним та скасовано рішення Ковпитської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області від 22.02.2019 "Про скасування рішення сільської ради від 11 лютого 2003 року "Про безоплатну передачу бувшого приміщення сільської ради, що належить до комунальної власності територіальної громади с. Ковпита".

Стягнуто з Ковпитської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області, на користь Релігійної громади Української Православної Церкви Свято-Покровської парафії 1 921 грн. судового збору.

Задовольняючи рішення, суд вказав, що рішення Ковпитської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області від 22.02.2019 суперечить чинному законодавству та порушує цивільні права та інтереси позивача на передане йому у 2003 році у користування приміщення під храм.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись з прийнятим рішенням, Управління Чернігівської Єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України) звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Чернігівської області від 19.09.2019 у справі №927/580/19 скасувати повністю та ухвалити нове рішення про відмову в позові повністю.

Апеляційна скарга мотивована неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Апелянт вказує, що у позивача відсутні будь-які речові права на будівлю храма, який переданий на підставі рішення Ковпитської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області від 11.02.2003 Про безоплатну передачу колишнього приміщення сільської ради, що належить до комунальної власності територіальної громади с. Ковпита , оскільки у вказаному рішенні не зазначено адресу приміщення, якій саме общині передається та на якому праві передається приміщення.

Скаржник стверджує, що акт приймання-передачі основних засобів від 28.03.2003 підписаний не представником позивача, а секретарем Чернігівського єпархіального управління протоієреєм Федором Мандзюком, повноваження якого діяти від імені вищевказаної парафії не підтверджується.

Узагальнені доводи відзиву позивача на апеляційну скаргу

У свою чергу, заперечуючи проти апеляційної скарги, Релігійна громада Української Православної Церкви Свято-Покровської парафії с. Ковпита Чернігівського району у своєму відзиві, наданому до суду 04.11.2019, зазначає, що рішення суду прийнято при повному з`ясуванні обставин справи, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, без їх порушення, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає і рішення слід залишити без змін. Крім того, позивач вказує, що на підставі виконання рішення від 11.02.2003 відбулася процедура приймання-передачі приміщення шляхом підписання сторонами та скріплення печатками акту прийняття-передачі основних засобів від 28.03.2003 за формою 03-1.

Позивач звертає увагу, що факт передачі позивачу будівлі для використання під храм, за адресою: с. Ковпита, вул. Квітнева (Колгоспна) за актом від 28.03.2003, підтверджено та визнано відповідачем у судовому засіданні першої інстанції.

Позивач також наголошує, що з 28.03.2003 відкрито та законно користується переданим приміщенням, за власні кошти здійснив пристосування та переобладнання будівлі під церкву, проводив ремонтні роботи та оплачував витрати на її утримання.

Релігійна громада Української Православної Церкви Свято-Покровської парафії с. Ковпита Чернігівського району зазначає, що рішення від 11.02.2003 є ненормативним актом одноразового застосування, який є виконаним з моменту передачі приміщення за актом приймання-передачі основних засобів від 28.03.2003. Отже, рішення вичерпало свою дію фактом його виконання і не може бути скасовано відповідачем через 16 років після його прийняття.

Позивач вказує, що відповідач при прийнятті оскаржуваного рішення порушив процедуру прийняття, оскільки рішення Ковпитської сільської ради від 22.02.2019 не було оприлюдно, що є порушенням Законів України Про місцеве самоврядування в Україні та Про доступ до публічної інформації .

Крім того, позивач вказує, що відповідач не надав доказів прийняття рішення загальними зборами Релігійної громади Української Православної Церкви Свято-Покровської парафії с. Ковпита Чернігівського району про зміну підлеглості.

Узагальнені доводи відзиву третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача на апеляційну скаргу

04.11.2019 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду Управлінням Чернігівської Єпархії Української Православної Церкви подано відзив на апеляційну скаргу, в якому третя особа просить закрити апеляційне провадження на підставі пункту 3 частини 1 статті 264 Господарського процесуального кодексу України, оскільки не існує правового зв`язку між апелянтом та сторонами, апеляційна скарга не містить посилання на обставини, які судом першої інстанції не з`ясовані та апелянт не зазначив у чому виявилося порушення з боку суду першої інстанції.

Узагальнені доводи відзиву третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-2 на апеляційну скаргу

15.01.2020 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду Михайло-Коцюбинською селищною радою Чернігівського району Чернігівської області подано відзив на апеляційну скаргу, в якому третя особа-2 вказує, що апеляційне провадження підлягає закриттю на підставі пункту 3 частини 1 статті 264 Господарського процесуального кодексу України, оскільки не існує правового зв`язку між апелянтом і сторонами у справі, у зв`язку з чим, відсутній суб`єкт апеляційного оскарження.

Також, третя особа на стороні відповідача-2 зазначає, що оскаржене рішення у справі №927/580/19 є законним та обґрунтованим, ухваленим з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.10.2019 справу № 927/580/19 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Майданевич А.Г., суддів Сулім В.В., Пономаренко Є.Ю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.10.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Управління Чернігівської Єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України) на рішення Господарського суду Чернігівської області від 19.09.2019 у справі №927/580/19 та справу призначено до розгляду на 20.11.2019.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.11.2019 залучено до участі у справі №927/580/19 Управління Чернігівської Єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України), в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача та відкладено розгляд справи на 11.12.2019.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.12.2019 продовжено строк розгляду апеляційної скарги Управління Чернігівської Єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України) на рішення Господарського суду Чернігівської області від 19.09.2019 у справі №927/580/19 та розгляд апеляційної скарги відкладено на 18.12.2019.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.12.2019 залучено до участі у справі Михайло-Коцюбинську селищну раду Чернігівського району Чернігівської області, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача та розгляд апеляційної скарги відкладено на 20.01.2020.

Явка представників сторін

20.01.2020 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від Михайло-Коцюбинської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника.

Відповідач та третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача у судове засідання, призначене на 20.01.2020, не з`явились, про причини неявки суд не повідомили, про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином, що підтверджується відповідними поштовими повідомленнями, наявними у матеріалах справи.

Враховуючи положення частини 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якого неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, зважаючи на те, що явка учасників судового процесу обов`язковою в судове засідання не визнавалась, та враховуючи відсутність заперечень представників позивача та апелянта про розгляд справи у їх відсутність, судова колегія вважає за можливе розглянути справу у відсутність відповідача, третьої особи на стороні позивача та третьої особи на стороні відповідача-2 за наявними у справі матеріалами.

Позиції учасників справи

Представник апелянта в судовому засіданні апеляційної інстанції 20.01.2020 підтримав доводи апеляційної скарги з підстав, викладених у ній, просив її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове про відмову у задоволенні позову.

Представник позивача у судовому засіданні апеляційної інстанції 20.01.2020 заперечував проти доводів апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу, просив її відхилити, а оскаржуване рішення залишити без змін.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

11.02.2003 рішенням п`ятої сесії двадцять четвертого скликання "Про безоплатну передачу бувшого приміщення сільської ради, що належить до комунальної власності територіальної громади с. Ковпита" Ковпитська сільська рада Чернігівського району Чернігівської області вирішила передати безкоштовно колишнє адміністративне приміщення сільської ради Ковпитській общині Української Православної Церкви для подальшого використання під храм. Вартість об`єкту в сумі 17592 грн. списати з балансу сільської ради. Виконкому сільської ради створити комісію і здійснити передачу об`єкту згідно чинного законодавства України.

28.03.2003 здійснено приймання передачу приміщення, про що складено та підписано акт прийняття-передачі основних засобів типової форми №03-1 (бюджет). Акт затверджено сільським головою.

22.02.2019 рішенням двадцять першої сесії сьомого скликання "Про скасування рішення сільської ради від 11 лютого 2003 року "Про безоплатну передачу колишнього приміщення сільської ради, що належить до комунальної власності територіальної громади с. Ковпита" Ковпитська сільська рада Чернігівського району Чернігівської області вирішила:

1. Скасувати рішення п`ятої сесії четвертого скликання Ковпитської сільської ради від 11 лютого 2003 року "Про безоплатну передачу колишнього приміщення сільської ради, що належить до комунальної власності територіальної громади с. Ковпита".

2. Створити комісію для прийняття у комунальну власність Ковпитської територіальної громади будівлі за адресою с. Ковпита вул. Квітнева, 1, що використовувалась під церкву та затвердити склад комісії (додається).

3. Здійснити організаційно-правові заходи щодо передачі у власність територіальної громади с. Ковпита будівлі, що знаходиться за адресою: с. Ковпита вул. Квітнева, 1.

4. Секретарю сільської ради Пустовойт Н.В. надіслати копію рішення до Чернігівської Єпархії УПЦ.

5. Контроль за виконанням цього рішення покласти на постійну комісію з питань бюджету, фінансів, комунальної власності та соціально-економічного розвитку.

Звертаючись з позовними вимогами, позивач вказав, що рішення від 11.02.2003 являється ненормативним актом одноразового застосування та виконане з моменту передачі приміщення за актом приймання-передачі основних засобів від 28.03.2003. Рішення вичерпало свою дію фактом його виконання та не може бути скасовано відповідачем. У зв`язку з чим, позивач просив визнати незаконним та скасувати рішення Ковпитської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області "Про скасування рішення сільської ради від 11 лютого 2003 року "Про безоплатну передачу колишнього приміщення сільської ради, що належить до комунальної власності територіальної громади с. Ковпита" від 22.02.2019.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Відповідно до частин 2, 3 статті 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Як встановлено у статті 5 Господарського процесуального кодексу України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Згідно зі статутом позивача, ухваленого парафіяльними зборами 04.03.1994, парафія є релігійним об`єднанням (релігійна спілка), первинний структурний підрозділ Української Православної Церкви, який безпосередньо входить до складу Чернігівської єпархії. Парафія здійснює свою діяльність при дотриманні діючого законодавства, Статуту Української Православної Церкви, Статуту Чернігівської єпархії, а також цього статуту.

За змістом пунктів 7 та 10 Статуту Управління Чернігівської Єпархії Української Православної Церкви, зі змінами та доповненнями зареєстрованими наказом №75 від 10.09.2007 Державного комітету України у справах національностей та релігій, керуючим Чернігівською єпархією є єпархіальний архієрей який, зокрема, здійснює загальне керівництво єпархіальними установами, парафіями та монастирями; виступає з клопотанням перед органами державної влади та місцевого управління про передачу єпархії храмів та інших будівель і споруд, призначених для церковних потреб.

Кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів (стаття 20 Господарського кодексу України).

Перелік основних способів захисту цивільних прав та інтересів визначається частиною 2 статті 16 Цивільного кодексу України, до яких, зокрема, відноситься визнання незаконними рішення органу місцевого самоврядування. Аналогічні положення містить статті 20 Господарського кодексу України.

Як встановлено статтею 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України (ч.1 ст.140 Конституції України).

Відповідно до статті 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Згідно з частинами 1, 10 статті 59 Закону "Про місцеве самоврядування в Україні" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов`язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі.

Частиною 1 статті 74 Закону "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що органи та посадові особи місцевого самоврядування несуть відповідальність за свою діяльність перед територіальною громадою, державою, юридичними і фізичними особами.

Відповідно до частини 1 статті 4 Цивільного кодексу УРСР, який був чинним на час прийняття рішення від 11.02.2003 та передачі позивачу будівлі за актом приймання-передачі, цивільні права і обов`язки виникають з підстав, передбачених законодавством Союзу РСР і Української РСР, а також з дій громадян і організацій, які хоч і не передбачені законом, але в силу загальних начал і змісту цивільного законодавства породжують цивільні права і обов`язки.

Як вбачається з матеріалів справи, у рішенні п`ятої сесії двадцять четвертого скликання Ковпитської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області від 11.02.2003 "При безоплатну передачу бувшого приміщення сільської ради, що належить до комунальної власності територіальної громади с. Ковпита" вказано, що на балансі сільської ради знаходиться колишнє адміністративне приміщення, балансовою вартістю 17592 грн, яке не використовується з 1991.

Розглянувши рішення зборів уповноважених територіальної громади с. Ковпита від 06.02.2003 та клопотання Чернігівського Єпархіального управління, з метою збереження та раціонального використання майна в подальшому, керуючись Законами України "Про місцеве самоврядування в Україні" та "Про власність", сільська рада вирішила:

1.Передати безкоштовно колишнє адміністративне приміщення сільської ради Ковпитській общині Української Православної Церкви для подальшого використання під храм.

2. Вартість об`єкту в сумі 17592 грн. списати з балансу сільської ради.

3. Виконкому сільської ради створити комісію і здійснити передачу об`єкту згідно чинного законодавства України.

На підставі вказаного рішення, 28.03.2003 здійснено приймання передачу приміщення, про що складено та підписано акт прийняття-передачі основних засобів типової форми №03-1 (бюджет). Акт затверджено сільським головою.

У суді першої інстанції представники сторін підтвердили складення та підписання акту приймання передачі та пояснили, що оригінал вказаного акту у них не зберігся. Позивачем надано завірену секретарем виконкому Ковпитського сільської ради копію вказаного акту, який було оглянуто у судовому засіданні місцевим господарським судом.

Прийняття відповідачем рішення про передачу позивачу будівлі під храм підтверджується також протоколом п`ятої сесії двадцять четвертого скликання Ковпитської сільради Чернігівського району Чернігівської області від 11.02.2003 (т. 1; а.с. 76-81).

Факт користування позивачем переданим йому на підставі рішення Ковпитської сільської ради від 11.02.2003 приміщенням підтверджується додатковою угодою від 18.05.2016 про внесення змін та доповнень до договору на постачання електричної енергії №7289 від 19.12.2007, додатками до вказаного договору, довідками ТОВ "Енера Чернігів" від 04.04.2019 та ПАТ "Чернігівобленерго" від 04.04.2019 про відсутність заборгованості позивача за спожиту електроенергію, копією рахунку-фактури від 31.03.2019 (т. 1; а.с. 28-34).

Доводи апелянта про те, що у позивача відсутні речові права на будівлю храма, оскільки у рішенні від 11.02.2003 не зазначено адресу приміщення, колегія суддів визнає безпідставними, оскільки представники апелянта та позивача у судовому засіданні вказали, що в с. Ковпита існує лише один храм щодо якого виник спір.

Таким чином, суд апеляційної інстанції зазначає, що вказаним вище спростовується посилання скаржника на те, що у позивача відсутні речові права на будівлю храма, який переданий на підставі рішення Ковпитської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області Про безоплатну передачу колишнього приміщення сільської ради, що належить до комунальної власності територіальної громади с. Ковпита від 11.02.2003.

Саме на підставі рішення Ковпитської сільської ради від 11.02.2003 у позивача виникли правовідносини, пов`язані з користуванням вказаним приміщенням.

Рішенням Конституційного Суду України від 16.04.2009 р. за N 7-рп/2009 встановлено, що в Основному Законі України передбачено форми та засоби реалізації права територіальних громад на місцеве самоврядування і вказано, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території (частина перша статті 144). У цьому ж рішенні Конституційний Суд України зазначив, що органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. До нормативних належать акти, які встановлюють, змінюють чи припиняють норми права, мають локальний характер, розраховані на широке коло осіб та застосовуються неодноразово, а ненормативні акти передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб`єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію.

Також, Конституційний Суд України у згаданому рішенні вказав, що в Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність (стаття 3 Конституції України). Органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами (ст. 74 Закону України "Про місцеве самоврядування України"). Таким чином, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб`єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є "гарантією стабільності суспільних відносин" між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що рішення Ковпитської сільської ради від 11.02.2003 є ненормативно правовим актом органу місцевого самоврядування, яке було виконано з моменту передачі бувшого адміністративним приміщенням сільської ради за актом приймання-передачі основних засобів від 28.03.2003.

Відтак, одностороннє припинення правовідносин шляхом прийняття Ковпитською сільською радою Чернігівського району Чернігівської області рішення "Про скасування рішення сільської ради від 11 лютого 2003 року "Про безоплатну передачу колишнього приміщення сільської ради, що належить до комунальної власності територіальної громади с. Ковпита" від 22.02.2019, є порушенням законних прав позивача на користування переданим йому майном.

Крім того, відповідно до частини 11 статті 59 Закону "Про місцеве самоврядування в Україні" акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування підлягають обов`язковому оприлюдненню та наданню за запитом відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації". Проекти актів органів місцевого самоврядування оприлюднюються в порядку, передбаченому Законом України "Про доступ до публічної інформації", крім випадків виникнення надзвичайних ситуацій та інших невідкладних випадків, передбачених законом, коли такі проекти актів оприлюднюються негайно після їх підготовки.

Згідно зі статтею 15 Закону України "Про доступ до публічної інформації" розпорядники інформації, яким відповідно до ст. 13 вказаного закону є відповідач, зобов`язані оприлюднювати нормативно-правові акти, акти індивідуальної дії (крім внутрішньоорганізаційних), прийняті розпорядником, проекти рішень, що підлягають обговоренню, інформацію про нормативно-правові засади діяльності; проекти нормативно-правових актів, рішень органів місцевого самоврядування, розроблені відповідними розпорядниками, оприлюднюються ними не пізніш як за 20 робочих днів до дати їх розгляду з метою прийняття.

Колегія суддів зазначає, що відповідач ані до суду першої інстанції, ані до суду апеляційної інстанції не надав докази про оприлюднення рішення Ковпитської сільської ради від 22.02.2019, що є порушенням вимог Законів "Про місцеве самоврядування в Україні" та "Про доступ до публічної інформації".

Суд апеляційної інстанції вказує, що рішення Ковпитської сільської ради від 22.02.2019 прийнято на підставі звернення ініціативної групи щодо переходу парафій сіл Ковпита та Жидиничі УПЦ до Правовласної Церкви України.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" в Україні усі правовідносини, пов`язані із свободою совісті і діяльністю релігійних організацій, регулюються законодавством України. Законодавство України про свободу совісті та релігійні організації складається з цього Закону та інших законодавчих актів України, виданих відповідно до нього.

Релігійна громада є місцевою релігійною організацією віруючих громадян одного й того самого культу, віросповідання, напряму, течії або толку, які добровільно об`єдналися з метою спільного задоволення релігійних потреб.

Членство в релігійній громаді ґрунтується на принципах вільного волевиявлення, а також на вимогах статуту (положення) релігійної громади. Релігійна громада на власний розсуд приймає нових та виключає існуючих членів громади у порядку, встановленому її статутом (положенням).

Держава визнає право релігійної громади на її підлеглість у канонічних та організаційних питаннях будь-яким діючим в Україні та за її межами релігійним центрам (управлінням) і вільну зміну цієї підлеглості шляхом внесення відповідних змін до статуту (положення) релігійної громади. Рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту ухвалюється загальними зборами релігійної громади. Такі загальні збори релігійної громади можуть скликатися її членами (стаття 8 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації").

Колегія суддів зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази про прийняття рішення загальними зборами Релігійної громади Української Православної Церкви Свято-Покровської парафії с. Ковпита Чернігівського району про зміну підлеглості.

Посилання скаржника в апеляційній скарзі, що з 26.01.2019 приміщення використовується для богослужінь священниками Чернігівської Єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України), колегія суддів вважає безпідставними, оскільки вказані обставини не підтверджені належними та допустимим доказами. Крім того, рішення про передачу приміщення Чернігівській єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України) органами місцевого самоврядування не приймалось.

Відповідно до пунтку 51 статті 26 Закону "Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання надання згоди на передачу об`єктів з державної у комунальну власність та прийняття рішень про передачу об`єктів з комунальної у державну власність, а також щодо придбання об`єктів державної власності.

Пунктом 3 оспорюваного рішення вирішено здійснити організаційно-правові заходи щодо передачі у власність територіальної громади с. Ковпита будівлі за адресою: с. Ковпита, вул. Квітнева, 1, проте, колегія суддів зазначає, що правових підстав для передачі приміщення церкви у власність територіальної громади с. Ковпита на час прийняття рішення Ковпитської сільської ради від 22.02.2019 не існувало.

З огляду на вказане вище, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що позов підлягає задоволенню, оскільки оспорюване рішення суперечить чинному законодавству та порушує цивільні права та інтереси позивача на передане йому у користування приміщення під храм відповідно до рішення Ковпитської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області від 11.02.2003.

Враховуючи вищевикладене, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов`язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 N475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

У відповідності з пунктом 3 частини 2 статті 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76 Господарського процесуального кодексу України).

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частини 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України).

Таким чином, апелянтом не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.

Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення суду прийнято у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, підстав його скасовувати або змінювати не вбачається.

Таким чином, апеляційна скарга Управління Чернігівської Єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України) на рішення Господарського суду Чернігівської області від 19.09.2019 у справі №927/580/19 задоволенню не підлягає. Рішення Господарського суду Чернігівської області від 19.09.2019 у справі №927/580/19 слід залишити без змін.

З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладаються на апелянта в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Управління Чернігівської Єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України) на рішення Господарського суду Чернігівської області від 19.09.2019 у справі №927/580/19 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Чернігівської області від 19.09.2019 у справі №927/580/19 залишити без змін.

3. Судові витрати за розгляд справи у суді апеляційної інстанції покласти на Управління Чернігівської Єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України).

4. Матеріали справи №927/580/19 повернути до Господарського суду Чернігівської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до статей 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 23.01.2020.

Головуючий суддя А.Г. Майданевич

Судді В.В. Сулім

Є.Ю. Пономаренко