Постанова

від 14.05.2020 по справі 927/580/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2020 року

м. Київ

Справа № 927/580/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Баранця О. М. - головуючий, Кондратової І. Д., Студенця В. І.,

за участю секретаря судового засідання Низенко В. Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Управління Чернігівської єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України)

на рішення Господарського суду Чернігівської області

у складі судді Федоренко Ю. В.

від 19.09.2019

та постанову Північного апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Майданевича А. Г., Суліма В. В., Пономаренка Є. Ю.

від 20.01.2020

за позовом Релігійної громади Української Православної Церкви Свято-Покровської парафії с. Ковпита Чернігівського району

до Ковпитської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Управління Чернігівської Єпархії Української Православної Церкви,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: 1) Управління Чернігівської Єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України), 2) Михайло-Коцюбинська селищна рада Чернігівського району Чернігівської області,

про визнання незаконним та скасування рішення

за участю представників:

позивача: Захаров Є. М.

відповідача: не з`явилися

третьої особи на стороні позивача: Шамко О. Б.

третіх осіб на стороні відповідача: 1) Луєнко Ю. В.

2) не з`явилися

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог.

У липні 2019 року Релігійна громада Української Православної Церкви Свято-Покровської парафії с. Ковпита Чернігівського району звернулася до Господарського суду Чернігівської області з позовом до Ковпитської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області про визнання незаконним та скасування рішення Ковпитської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області від 22.02.2019 Про скасування рішення сільської ради від 11 лютого 2003 року Про безоплатну передачу колишнього приміщення сільської ради, що належить до комунальної власності територіальної громади с. Ковпита .

В обґрунтування вимог позивач послався на те, що відповідач, прийнявши спірне рішення скасував своє попереднє рішення, яке було ненормативним правовим актом одноразового застосування, було виконане, чим вичерпало свою дію і не може бути скасовано відповідачем через 16 років після прийняття; спірне рішення порушує права та інтереси позивача на користування переданим йому у 2003 році майном, прийняте з порушенням вимог Законів України Про місцеве самоврядування в Україні та Про доступ до публічної інформації без оприлюднення проекту рішення та самого рішення, а також з порушенням Закону України Про свободу совісті та релігійні організації та статуту позивача за відсутності рішення загальних зборів позивача про зміну підлеглості.

2. Короткий виклад обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій.

11.02.2003 Ковпитська сільська рада Чернігівського району Чернігівської області на п`ятій сесії двадцять четвертого скликання прийняла рішення Про безоплатну передачу бувшого приміщення сільської ради, що належить до комунальної власності територіальної громади с. Ковпита , відповідно до якого вирішила:

1) передати безкоштовно колишнє адміністративне приміщення сільської ради Ковпитській общині Української Православної Церкви для подальшого використання під храм;

2) списати з балансу сільської ради вартість об`єкту в сумі 17 592 грн;

3) доручити виконкому сільської ради створити комісію і здійснити передачу об`єкту згідно чинного законодавства України.

28.03.2003 на виконання цього рішення був підписаний акт прийняття-передачі основних засобів типової форми № 03-1 (бюджет), за яким приміщення Ковпитської сільської ради, площею 130 м кв., побудоване у 1972 році, що знаходиться за адресою: Чернігівський район, Чернігівська область, с. Ковпити, вул. Грачова 3, було передане безкоштовно Ковпитській общині Української Православної Церкви у користування для використання під храм. Акт підписаний членами комісії, зокрема бухгалтером, касиром, секретарем сільської ради та секретарем Чернігівського єпархіального управління протоієреєм Ф. Мандзюком, а також затверджений сільським головою.

22.02.2019 Ковпитська сільська рада Чернігівського району Чернігівської області на двадцять першій сесії сьомого скликання прийняла рішення Про скасування рішення сільської ради від 11 лютого 2003 року Про безоплатну передачу колишнього приміщення сільської ради, що належить до комунальної власності територіальної громади с. Ковпита , відповідно до якого вирішила:

1) скасувати рішення п`ятої сесії четвертого скликання Ковпитської сільської ради від 11.02.2003 Про безоплатну передачу колишнього приміщення сільської ради, що належить до комунальної власності територіальної громади с. Ковпита ;

2) створити комісію для прийняття у комунальну власність Ковпитської територіальної громади будівлі за адресою с. Ковпита вул. Квітнева, 1, що використовувалась під церкву та затвердити склад комісії;

3) здійснити організаційно-правові заходи щодо передачі у власність територіальної громади с. Ковпита будівлі, що знаходиться за адресою: с. Ковпита вул. Квітнева, 1;

4) секретарю сільської ради Пустовойт Н. В. надіслати копію рішення до Чернігівської Єпархії УПЦ.

5) контроль за виконанням цього рішення покласти на постійну комісію з питань бюджету, фінансів, комунальної власності та соціально-економічного розвитку.

Не погодившись із прийнятим 22.02.2019 Ковпитською сільською радою Чернігівського району Чернігівської області рішенням Про скасування рішення сільської ради від 11 лютого 2003 року Про безоплатну передачу колишнього приміщення сільської ради, що належить до комунальної власності територіальної громади с. Ковпита , Релігійна громада Української Православної Церкви Свято-Покровської парафії с. Ковпита Чернігівського району у липні 2019 року звернулась до Господарського суду Чернігівської області з позовом до Ковпитської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області про визнання цього рішення незаконним та його скасування.

3. Короткий зміст рішення місцевого та постанови апеляційного господарських судів і мотиви їх прийняття.

Господарський суд Чернігівської області рішенням від 19.09.2019 позов задовольнив повністю. Визнав незаконним та скасував рішення Ковпитської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області від 22.02.2019 Про скасування рішення сільської ради від 11 лютого 2003 року Про безоплатну передачу бувшого приміщення сільської ради, що належить до комунальної власності територіальної громади с. Ковпита . Стягнув з Ковпитської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області на користь Релігійної громади Української Православної Церкви Свято-Покровської парафії 1 921,00 грн судового збору.

Місцевий господарський суд виходив з того, що спірне рішення:

- було прийняте відповідачем з перевищенням наданих йому повноважень та всупереч чинному законодавству, оскільки відповідач спірним рішенням скасував своє ж попереднє рішення від 11.02.2003, яке було ненормативним правовим актом, було виконане з моменту передачі позивачу адміністративного приміщення сільської ради за актом приймання-передачі основних засобів від 28.03.2003, чим вичерпало свою дію;

- порушує законні права та інтереси позивача на користування переданим йому у 2003 році майном, які виникли на підставі рішення Ковпитської сільської ради від 11.02.2003;

- прийняте з порушенням вимог Законів України Про місцеве самоврядування в Україні та Про доступ до публічної інформації без оприлюднення проекту рішення та самого рішення, а також з порушенням Закону України Про свободу совісті та релігійні організації та статуту позивача за відсутності рішення загальних зборів Релігійної громади Української Православної Церкви Свято-Покровської парафії с. Ковпита Чернігівського району про зміну підлеглості.

19.11.2019 особа, яка не брала участі у справі, але яка вважає, що суд вирішив питання про її права, інтереси та обов`язки, - Управління Чернігівської Єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України) звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Чернігівської області від 19.09.2019 і ухвалити нове рішення, яким відмовити у позові повністю.

В обґрунтування апеляційної скарги Управління Чернігівської Єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України) зазначає, що оскаржуване ним рішення Господарського суду Чернігівської області від 19.09.2019 у цій справі стосується його прав, інтересів та обов`язків, він не був залучений до участі у справі та був позбавлений можливості реалізації своїх процесуальних прав у процесі, зокрема щодо подачі заяв по суті спору та з процесуальних питань, подачі доказів.

У зв`язку з цим зазначає, що загальні збори віруючих Свято-Покровської парафії с. Ковпита і с. Жидиничі прийняли рішення, оформлене протоколом від 26.01.2019, про перехід Свято-Покровської парафії с. Ковпита і с. Жидиничі до парафії Православної Церкви України, а також вирішили звернутися до депутатів Ковпитської сільської ради про відміну рішення сільської ради від 11.02.2003 щодо передачі приміщення колишньої сільської ради Церковній парафії Української православної церкви Московського патріархату.

Указом Архієпископа Чернігівського і Ніжинського Євстратія № 02/19 від 26.01.2019 було засвідчене прийняття Релігійної громади Свято-Покровської парафії с. Ковпита Чернігівського району Чернігівської області до складу Чернігівської єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України), а указом № 30/19 від 09.09.2019 настоятелем (за сумісництвом) цієї релігійної громади був призначений протоієрій Євген Орда .

З 26.01.2019 колишнє приміщення сільської ради с. Ковпита, про яке йдеться в рішенні сільської ради від 11.02.2003 Про безоплатну передачу бувшого приміщення сільської ради, що належить до комунальної власності територіальної громади с. Ковпита , використовується для Богослужінь священниками Чернігівської єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України).

Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 20.11.2019 залучив до участі у справі Управління Чернігівської Єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України) в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, а також відмовив у задоволенні клопотання представників Релігійної громади Української Православної Церкви Свято-Покровської парафії с. Ковпита Чернігівського району та Управління Чернігівської Єпархії Української Православної Церкви про закриття апеляційного провадження.

При цьому суд апеляційної інстанції визнав обґрунтованими доводи Управління Чернігівської Єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України) в апеляційній скарзі та дійшов висновку, що рішення Господарського суду Чернігівської області від 19.09.2019 у справі № 927/580/19 про визнання незаконним та скасування рішення стосується прав та інтересів Управління Чернігівської Єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України).

Розглянувши апеляційну скаргу Управління Чернігівської Єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України), Північний апеляційний господарський суд ухвалив постанову від 20.01.2020 якою залишив без змін рішення Господарського суду Чернігівської області від 19.09.2019 у цій справі, погодившись з висновками місцевого господарського суду по суті спору.

4. Короткий зміст вимог касаційної скарги.

У касаційній скарзі третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Управління Чернігівської єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України) просить скасувати рішення Господарського суду Чернігівської області від 19.09.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.01.2020 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

5. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу.

В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник посилається на порушення господарськими судами попередніх інстанцій норм процесуального права. За твердженням скаржника суди попередніх інстанцій:

- залишили поза увагою обставини об`єднання територіальних громад сіл Ковпити, Жидиничі, Шульгівка та селища Ревунів Круг, внаслідок якого згідно з рішенням 32-ї сесії 7-го скликання Михайло-Коцюбинської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області була розпочата процедура реорганізації Ковпитської сільської ради шляхом приєднання до Михайло-Коцюбинської селищної ради, а згідно з рішенням 32-ї сесії 7-го скликання Михайло-Коцюбинської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області були припинені повноваження голови Ковпитської сільської ради (відповідача) Печерної А. А. ;

- вирішили справу по суті спору за участю голови Ковпитської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області Печерної А. А., яка на дати ухвалення оскаржуваних судових рішень у цій справі не мала повноважень голови сільської ради, оскільки такі припинилися з 23.07.2019, не була наділена повноваженнями представляти відповідача в суді;

- не залучили до участі у справі Михайло-Коцюбинську селищну раду Чернігівського району Чернігівської області як правонаступника Ковпитської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області та належного відповідача, чим порушили принципи диспозитивності та змагальності сторін;

- залишили поза увагою обставини місцезнаходження переданої позивачу спірної будівлі, адреса якої, зазначена в акті приймання-передачі основних засобів, не відповідає адресі, зазначені в спірному рішенні відповідача;

- не дослідили та не встановили, на яких умовах позивачу була передана спірна будівля, яке саме право виникло у позивача на спірну будівлю: право користування чи право власності, чи було зареєстроване це право;

- не дослідили належним чином спірне рішення, зокрема його преамбулу та підстави його прийняття.

6. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.

У відзиві на касаційну скаргу позивач просить закрити касаційне провадження за касаційною скаргою Управління Чернігівської Єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України), посилаючись на те, що рішення Господарського суду Чернігівської області від 19.09.2019 у цій справі не стосується прав та інтересів Управління Чернігівської Єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України), місцевий господарський суд не вирішував питання про права та обов`язки Управління, жодна частина судового рішення не містить ні прямих, ні опосередкованих висновків суду про права та обов`язки Управління Чернігівської Єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України), а суд апеляційної інстанції безпідставно залучив цю особу до участі у справі в якості третьої особи на стороні відповідача.

Щодо прийнятих судами попередніх інстанцій по суті спору оскаржуваних судових рішень позивач у відзиві на касаційну скаргу зазначає, що суди попередніх інстанцій в повному обсязі дослідили матеріали справи, встановили всі обставини, що мають значення для справи, скаржник не зазначає, які норми процесуального права порушили суди попередніх інстанцій та в чому полягає їх порушення, доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки наявних в матеріалах справи доказів, до довільного та неправильного тлумачення норм матеріального та процесуального права.

В спростування доводів заявника касаційної скарги щодо необхідності залучення до участі у справі Михайло-Коцюбинської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області в якості відповідача позивач зазначає, що незалучення цієї особи до участі у справі в якості відповідача може розглядатися лише у випадку оскарження рішень судів першої та апеляційної інстанції самою Михайло - Коцюбинською селищною радою Чернігівського району Чернігівської області, не є підставою для скасування ухвалених у справі рішень, ця обставина не впливає на права та обов`язки Управління Чернігівської Єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України).

Відповідач, третя особа на стороні позивача та третя особа-2 на стороні відповідача відзиви на касаційну скаргу не надали.

Третя особа-2 на стороні відповідача - Михайло-Коцюбинська селищна рада Чернігівського району Чернігівської області подала до Касаційного господарського суду клопотання, в якому зазначає про те, що у розгляді касаційної скарги покладається на розсуд суду та просить провести розгляд справи в суді касаційної інстанції без його участі.

Позиція Верховного Суду

7. Оцінка аргументів учасників справи і висновків місцевого господарського суду та суду апеляційної інстанцій.

Касаційний господарський суд, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення судами, дослідивши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та дотримання норм процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом частини 1 статті 140 Конституції України місцеве самоврядування є правом територіальної громади самостійно вирішувати питання місцевого значення у межах Конституції і законів держави.

Згідно зі статтею 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначає Закон України Про місцеве самоврядування в Україні .

У частині 3 статті 24 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні визначається, що органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання (стаття 25 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні ).

За змістом пунктів 30, 31 частини 1 статті 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад належить, зокрема прийняття рішень щодо відчуження відповідно до закону комунального майна, прийняття рішень про передачу іншим органам окремих повноважень щодо управління майном, яке належить до комунальної власності відповідної територіальної громади, визначення меж цих повноважень та умов їх здійснення.

Відповідно до частини 1 статті 59 Закону Про місцеве самоврядування в Україні рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Наведені норми законодавства свідчать про те, що за органами місцевого самоврядування законодавець закріпив повноваження самостійно вирішувати питання місцевого значення шляхом прийняття рішень, що є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Слід зазначити, що акт органу місцевого самоврядування чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов`язковий характер для суб`єктів цих відносин

Залежно від компетенції органу, який прийняв такий документ, і характеру та обсягу відносин, що врегульовано ним, акти поділяються на нормативні і такі, що не мають нормативного характеру, тобто індивідуальні.

Нормативний акт - це прийнятий уповноваженим державним чи іншим органом у межах його компетенції офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, носить загальний чи локальний характер та застосовується неодноразово. Що ж до актів ненормативного характеру (індивідуальних актів), то вони породжують права і обов`язки тільки у того суб`єкта (чи визначеного ними певного кола суб`єктів), якому вони адресовані.

У рішенні Конституційного Суду України № 7-рп/2009 від 16.04.2009 у справі № 1-9/2009 за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частини чотирнадцятої статті 46, частин першої, десятої статті 59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) Конституційний Суд України дійшов висновку, що органи місцевого самоврядування мають право приймати рішення, вносити до них зміни та скасовувати їх на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України, керуючись у своїй діяльності ними та актами Президента України, Кабінету Міністрів України.

Конституційний суд України також зазначив, що в Конституції України закріплений принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність (стаття 3). Органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами (стаття 74 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні ). Таким чином органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб`єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є гарантією стабільності суспільних відносин між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення.

Ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.

Відповідно до частини 1 статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Згідно з частиною 10 статті 59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Конституційний суд України у своєму рішенні № 7-рп/2009 від 16.04.2009 у справі 1-9/2009 зазначив, що зі змісту частини другої статті 144 Конституції України та частини десятої статті 59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні вбачається, що рішення органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб з мотивів невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними з ініціативи заінтересованих осіб судом загальної юрисдикції, тобто в судовому порядку. Однак, як вважає Конституційний Суд України, це не позбавляє орган місцевого самоврядування права за власною ініціативою або ініціативою інших заінтересованих осіб змінити чи скасувати прийнятий ним правовий акт (у тому числі і з мотивів невідповідності Конституції чи законам України).

Отже підставами для визнання акта органу місцевого самоврядування недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов`язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі.

При цьому у спорі щодо визнання недійсним ненормативного правового акту органу місцевого самоврядування до кола обставин, які підлягають доказуванню, належить, зокрема встановлення обставин виконання такого рішення органу місцевого самоврядування.

Як правильно встановили суди попередніх інстанцій рішення Ковпитської сільської ради від 11.02.2003 Про безоплатну передачу бувшого приміщення сільської ради, що належить до комунальної власності територіальної громади с. Ковпита , яке було скасоване відповідачем шляхом прийняття спірного рішення від 22.02.2019, є ненормативним правовим актом органу місцевого самоврядування (актом індивідуальної дії), який стосувався позивача та на підставі якого у позивача виникли права і обов`язки, пов`язані з користуванням переданим йому приміщенням. При цьому, суди встановили, що рішення Ковпитської сільської ради від 11.02.2003 з огляду на його індивідуальний характер дії було виконане з моменту передачі позивачу адміністративного приміщення сільської ради за актом приймання-передачі основних засобів від 28.03.2003.

З огляду на викладене Касаційний господарський суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що рішення Ковпитської сільської ради від 11.02.2003 Про безоплатну передачу бувшого приміщення сільської ради, що належить до комунальної власності територіальної громади с. Ковпита вичерпало свою дію фактом його виконання, тому воно не може бути скасоване чи змінене органом місцевого самоврядування після його виконання.

Однак, як встановили суди попередніх інстанцій, Ковпитська сільська рада Чернігівського району Чернігівської області прийняла 22.02.2019 рішення Про скасування рішення сільської ради від 11 лютого 2003 року Про безоплатну передачу бувшого приміщення сільської ради, що належить до комунальної власності територіальної громади с. Ковпита , яким скасувала рішення індивідуальної дії, яке вже було виконане, чим порушила вимоги закону та права та інтереси позивача на користування переданим йому майном.

Касаційний господарський суд не бере до уваги твердження заявника касаційної скарги про те, що у позивача відсутні речові права на спірну будівлю, передану позивачу за рішенням Ковпитської сільської ради від 11.02.2003, оскільки, як встановив суд апеляційної інстанції, сторони не заперечують факт передання спірної будівлі позивачу за актом прийняття-передачі основних засобів (форма № 03-1(бюджет) та визнають факт користування нею позивачем, який також підтверджується і обставинами укладення позивачем як користувачем цієї будівлі з енергопостачальною організацією договору на постачання електричної енергії до цієї будівлі та додаткових угод до цього договору, сплати рахунків, копії яких містяться в матеріалах справи.

При цьому, як встановив суд апеляційної інстанції, у селі Ковпита Чернігівського району, Чернігівської області існує лише один храм, що знаходиться за адресою: с. Ковпита, вул. Квітнева (Колгоспна), 1, саме який і був переданий позивачу за актом прийняття-передачі основних засобів (форма № 03-1 (бюджет)) від 28.03.2003, використовується позивачем та щодо якого було прийняте відповідачем спірне рішення. Наведеним спростовуються доводи заявника касаційної скарги щодо неузгодженості адреси місцезнаходження спірної будівлі та доводи про те, що у позивача відсутні речові права на цю будівлю.

Крім того відповідно до частини 11 статті 59 Закону Про місцеве самоврядування в Україні акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування підлягають обов`язковому оприлюдненню та наданню за запитом відповідно до Закону України Про доступ до публічної інформації . Проекти актів органів місцевого самоврядування оприлюднюються в порядку, передбаченому Законом України Про доступ до публічної інформації , крім випадків виникнення надзвичайних ситуацій та інших невідкладних випадків, передбачених законом, коли такі проекти актів оприлюднюються негайно після їх підготовки.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 15 Закону України Про доступ до публічної інформації розпорядники інформації, яким в розумінні статті 13 цього Закону є відповідач, зобов`язані оприлюднювати нормативно-правові акти, акти індивідуальної дії (крім внутрішньо організаційних), прийняті розпорядником, проекти рішень, що підлягають обговоренню, інформацію про нормативно-правові засади діяльності.

Проекти нормативно-правових актів, рішень органів місцевого самоврядування, розроблені відповідними розпорядниками, оприлюднюються ними не пізніш як за 20 робочих днів до дати їх розгляду з метою прийняття (частина 3 статті 15 Закону України Про доступ до публічної інформації ).

Однак, як встановили суди, відповідач в порушення зазначених вимог Законів України Про місцеве самоврядування в Україні та Про доступ до публічної інформації не здійснив оприлюднення ні проекту спірного рішення, ні самого рішення, відповідні докази їх оприлюднення в матеріалах справи відсутні.

Відповідно до статті 2 Закону України Про свободу совісті та релігійні організації в Україні усі правовідносини, пов`язані із свободою совісті і діяльністю релігійних організацій, регулюються законодавством України. Законодавство України про свободу совісті та релігійні організації складається з цього Закону та інших законодавчих актів України, виданих відповідно до нього.

Згідно з частинами 1 - 3 статті 8 Закону України Про свободу совісті та релігійні організації релігійна громада є місцевою релігійною організацією віруючих громадян одного й того самого культу, віросповідання, напряму, течії або толку, які добровільно об`єдналися з метою спільного задоволення релігійних потреб.

Членство в релігійній громаді ґрунтується на принципах вільного волевиявлення, а також на вимогах статуту (положення) релігійної громади. Релігійна громада на власний розсуд приймає нових та виключає існуючих членів громади у порядку, встановленому її статутом (положенням).

Держава визнає право релігійної громади на її підлеглість у канонічних та організаційних питаннях будь-яким діючим в Україні та за її межами релігійним центрам (управлінням) і вільну зміну цієї підлеглості шляхом внесення відповідних змін до статуту (положення) релігійної громади. Рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту ухвалюється загальними зборами релігійної громади. Такі загальні збори релігійної громади можуть скликатися її членами.

Однак, як встановили суди попередніх інстанцій, рішення про зміну підлеглості загальними зборами Релігійної громади Української Православної Церкви Свято-Покровської парафії с. Ковпита Чернігівського району (позивачем) не приймалося, відповідні докази прийняття такого рішення в матеріалах справи відсутні. Спірне рішення відповідно до його змісту було прийняте відповідачем на підставі звернення ініціативної групи щодо переходу парафій сіл Ковпита та Жидиничі УПЦ до Православної Церкви України, тобто на підставі звернення не позивача, а іншої громади, якій спірна будівля в користування не передавалася, рішення про передачу будівлі іншим, крім позивача, громадам органами місцевого самоврядування не приймалося.

З огляду на викладене Касаційний господарський суд вважає, що суди попередніх інстанцій правильно визнали спірне рішення Ковпитської сільської ради від 22.02.2019 незаконним, оскільки спірне рішення не відповідає вимогам закону, порушує права та інтереси позивача у справі.

Касаційний господарський суд не бере до уваги посилання заявника касаційної скарги на те, що суди попередніх інстанцій не дослідили та не встановили на яких умовах позивачу була передана спірна будівля, яке саме право виникло у позивача на спірну будівлю: право користування чи право власності, оскільки дослідження та встановлення цих обставин, які стосуються права власності позивача на будівлю, що знаходиться за адресою: с . Ковпита, вул. Квітнева (Колгоспна), 1 , не входить до предмету дослідження судів у цій справі з огляду на предмет та підстави позову, у цій справі не вирішується спір про право власності позивача.

Касаційний господарський суд також не бере до уваги посилання скаржника на те, що Ковпитська сільська рада Чернігівського району Чернігівської області є неналежним відповідачем у справі, а голова Ковпитської сільської ради Печерна А. А. не має повноважень голови сільської ради та не була наділена повноваженнями представляти відповідача в суді, оскільки саме Ковпитська сільська рада Чернігівського району Чернігівської області є особою, яка прийняла спірне рішення. Крім того згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних-осіб підприємців та громадських формувань, які містилися в реєстрі на час розгляду справи в судах попередніх інстанцій та які відповідно до частини 1 статті 10 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань , вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, Ковпитська сільська рада Чернігівського району Чернігівської області зареєстрована в реєстрі як юридична особа, є органом місцевого самоврядування, у стані припинення не перебуває, Печерна Алла Андріївна зазначена в реєстрі підписантом та керівником Ковпитської сільської ради. При цьому в матеріалах справи та касаційній скарзі відсутні докази недостовірності цих відомостей в Єдиному державному реєстрі.

Касаційний господарський суд також зауважує, що заявник касаційної скарги не зазначає, які саме норми процесуального права порушили суди попередніх інстанцій та в чому полягає порушення судами норм Господарського процесуального кодексу України, про що правильно зазначив позивач у відзиві на касаційну скаргу.

Крім того Касаційний господарський суд не вбачає підстав для закриття касаційного провадження за касаційною скаргою Управління Чернігівської Єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України) на підставі пункту 3 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України, про що просить позивач у відзиві на касаційну скаргу.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України після відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом першої чи апеляційної інстанції питання про її права, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

Однак Управління Чернігівської Єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України) було залучене Північним апеляційним господарським судом ухвалою від 20.11.2019 до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.

Управлінням Чернігівської Єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України) касаційна скарга була подана саме як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, а не як особою з підстав вирішення судом першої чи апеляційної інстанції питання про її права, інтереси та (або) обов`язки.

Доводи позивача у відзиві на касаційну скарги зводяться до оскарження ухвали Північного апеляційного господарського суду від 20.11.2019 про залучення Управління Чернігівської Єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України) до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача та відмову у задоволенні клопотання представників Релігійної громади Української Православної Церкви Свято-Покровської парафії с. Ковпита Чернігівського району та Управління Чернігівської Єпархії Української Православної Церкви про закриття апеляційного провадження, яка Управлінням Чернігівської Єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України) не оскаржується.

8. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.

Відповідно до статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Матеріали справи свідчать про те, що місцевий господарський суд всебічно, повно і об`єктивно дослідив матеріали справи в їх сукупності, дав правильну юридичну оцінку обставинам справи та з дотриманням норм процесуального права та правильним застосуванням норм матеріального права вирішив спір у справі. Переглядаючи справу в апеляційному провадженні господарський суд апеляційної інстанції правильно залишив прийняте місцевим господарським судом рішення без змін.

З огляду на зазначене Касаційний господарський суд дійшов висновку про залишення рішення місцевого господарського суду та постанови суду апеляційної інстанції без змін, а касаційної скарги - без задоволення.

9. Судові витрати.

Зважаючи на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд - ,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Управління Чернігівської єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України) залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Чернігівської області від 19.09.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.01.2020 у справі № 927/580/19 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий О. Баранець

Судді І. Кондратова

В. Студенець