Ухвала

від 20.01.2020 по справі 367/9025/19

ІРПІНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 367/9025/19

Провадження №1-кп/367/282/2020

УХВАЛА

Іменем України

16січня 2020року Ірпінський міський суд Київської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

при секретарі ОСОБА_4 ,

за участю прокурорів ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

представника потерпілого ОСОБА_7 ,

захисника ОСОБА_8 ,

обвинуваченого ОСОБА_9

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі судових засідань суду кримінальне провадження внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12019110000000361 від 16.05.2019 року по обвинуваченню:

ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Чернівці, українця, громадянина України, з вищою освітою, не одруженого, який має на утриманні неповнолітню доньку, працюючого на посаді менеджера в ТОВ «Золотий лев», зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 15 п.п. 6, 11, 12 ч. 2 ст. 115 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

До Ірпінського міського суду Київської області з прокуратури Київської області надійшло кримінальне провадження внесене до ЄРДР за № 12019110000000361 по обвинуваченню ОСОБА_9 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 15, п.п. 6, 11, 12 ч. 2 ст. 115 КК України.

Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 14.11.2019р. дане кримінальне провадження було призначено до розгляду у підготовчому судовому засіданні.

У підготовчому судовому засіданні прокурори просили суд призначити кримінальне провадження до судового розгляду в відкритому судовому засіданні, зазначили, що дане кримінальне провадження підсудне Ірпінському міському суду Київської області, підстав для закриття провадження немає, обвинувальний акт відповідає вимогам Кримінального процесуального законодавства, а тому можливо призначити судовий розгляд даного кримінального провадження у відкритому судовому засіданні у строки, визначені КПК України, з викликом в судове засідання обвинуваченого та свідків. Крім того, в підготовчому судовому засіданні прокурори заявили суду письмове клопотання про продовження строку тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_9 , який спливає 19.01.2020 року. Своє клопотання прокурор мотивує тим, що підставою застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до обвинуваченого згідно ч. 1 ст. 177, ст. 194 КПК України є наявність обґрунтованого обвинувачення у вчиненні особливо тяжкого злочину, а також наявність ризиків, у зв`язку з тим, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, у зв`язку з чим вважав, що є достатні підстави для застосування такого виду запобіжного заходу, як тримання під вартою та застосування менш суворих запобіжних заходів, у тому числі й у виді домашнього арешту, не зможуть забезпечити належної процесуальної поведінки.

Представник потерпілого ОСОБА_7 в судовому засіданні підтримав прокурорів, просив суд призначити обвинувальний акт до судового розгляду та прийняти цивільний позов до обвинуваченого про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, а також, просив задовольнити клопотання прокурорів про продовження строку тримання під вартою, зазначивши, що потерпілий на даний час, побоюється за своє життя, оскільки обвинуваченим не було доведено злочин до кінця, а перебуваючи на волі матиме можливість на повторну спробу вбивства потерпілого.

В підготовчому судовому засіданні захисник ОСОБА_8 , заперечував щодо призначення справи до судового розгляду, оскільки обвинувальний акт складений з порушенням вимог встановлених ст. 291 КПК України, а саме в ньому не конкретно сформульоване обвинувачення, оскільки прокурором не зазначено спосіб та час вчинення обвинуваченим інкрімінованого йому діяння, а саме організації вчинення умисного вбивства потерпілого. Так, зокрема не вказано де, як саме та за яких обставин обвинувачений домовився з виконавцями про вчинення злочину. Крім того, захисник заявив суду письмове клопотання про зміну запобіжного заходу обвинуваченому, оскільки прокурором не доведено наявність ризиків, на які він посилається, а також зазначив, що стан здоров`я обвинуваченого не дозволяє останньому перебувати в умовах слідчого ізолятора, оскільки там не надається необхідна медична допомога, зокрема обвинувачений потребує медичного обстеження та лікування у лікаря-нейрохірурга, а неналежне надання медичної допомоги в умовах слідчого ізолятора загрожує життю обвинуваченого.

Також, до суду надійшло письмове клопотання захисника ОСОБА_10 про зміну запобіжного заходу обвинуваченому з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт із додатками, яке було оголошено у судовому засіданні судом та підтримано захисником ОСОБА_8 та обвинуваченим.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_9 підтримав доводи захисника, просив суд повернути обвинувальний акт прокурору, пояснив, що не розуміє в чему він обвинувачується за викладеним в акті обвинувачені. Також обвинувачений просив змінити йому запобіжний захід на домашній арешт, врахувати його важкий стан здоров`я та потребу в спеціалізованому лікуванні, яке не можливе в умовах слідчого ізолятора.

Заслухавши думку учасників підготовчого судового засідання, вивчивши обвинувальний акт, додані до нього додатки, суд дійшов до висновку, що обвинувальний акт підлягає поверненню прокурору, у зв`язку з його невідповідністю вимогам КПК України, з наступних підстав.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення про повернення обвинувального акту, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу.

Так, у відповідності до вимог п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України обвинувальний акт має містити зокрема виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини цієї статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення. Всі відомості, вказані в даній статті повинні бути узгоджені та не суперечити одна одній.

Пунктом «а» ч. 3 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України №475/97-ВР від 17 липня 1997 року, передбачено, що кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має право бути негайно і детально поінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причини обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення.

Як вбачається з обвинувального акту затвердженого прокурором 13.11.2019р. у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_9 , у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 15 п.п. 6, 11, 12 ч. 2 ст. 115 КК України, вищевказаних вимог кримінального процесуального законодавства дотримано не було, оскільки в ньому відсутній конкретний і зрозумілий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, а ті, обставини, які викладені не узгоджені між собою та мають суперечності одна одній. Також в даному обвинувальному акті пред`явлене обвинувачення не було сформульовано належним чином, оскільки обвинувачення, викладене в обвинувальному акті, містить істотні недоліки, що стосуються обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, є неконкретним, не зрозумілим та викладено сумбурним, важким для сприйняття текстом.

З вказаного обвинувального акту вбачається, що при викладі фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими та формулюванні обвинувачення, було допущено протиріччя.

Так, на початку викладення фактичних обставин вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15 п.п. 6, 11, 12 ч. 2 ст. 115 КК України вказано, що ОСОБА_9 запропонував ОСОБА_11 вчинити умисне вбивство на замовлення ОСОБА_12 .. За підготовку та виконання вказаного злочину ОСОБА_9 пообіцяв ОСОБА_11 невстановлену досудовим слідством суму грошових коштів, на що ОСОБА_11 погодився. Після чого, вказано, що ОСОБА_11 для виконання вказаного злочину залучив ОСОБА_13 , якому розповів про те, що ОСОБА_9 запропонував йому вчинити умисне вбивство ОСОБА_12 за невстановлену досудовим слідством суму грошових коштів та те, що він на вказану пропозицію погодився. Також, ОСОБА_11 запропонував ОСОБА_13 вчинити вказаний злочин спільно з ним, а за виконану роботу він отримає частину грошових коштів, які йому пообіцяв передати ОСОБА_9 , на що ОСОБА_13 погодився. З метою реалізації злочинного умислу, ОСОБА_11 та ОСОБА_13 , попередньо домовились про спільне виконання замовлення ОСОБА_9 .. Далі при викладенні фактичних обставин справи та формулюванні обвинувачення прокурором описуються події вчинення ОСОБА_11 та ОСОБА_13 злочину, а саме незакінченного замаху на умисне вбивство ОСОБА_12 на замовлення, вчинене за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів.

Відповідно до ч. 3 ст. 27 КК України, організатором є особа, яка організувала вчинення злочину (злочинів) або керувала його (їх) підготовкою чи вчиненням. Організатором також є особа, яка утворила організовану групу чи злочинну організацію або керувала нею, або особа, яка забезпечувала фінансування чи організовувала приховування злочинної діяльності організованої групи або злочинної організації.

З такого викладу фактичних обставин вчинення злочину та сформульованого обвинувачення не зрозуміло коли та за яких обставин ОСОБА_9 , як організатор вчинення злочину, домовився та узгодив його виконання з ОСОБА_13 , який згідно обвинувального акту був співвиконавцем злочину передбаченого ч. 3 ст. 15, п.п. 6,11,12 ч. 2 ст. 115 КК України, оскільки з обвинувального акту вбачається, лише те, що ОСОБА_9 домовився з ОСОБА_11 про вчинення умисного вбивства на замовлення, а про залучення до цього ОСОБА_13 . ОСОБА_9 нічого не було відомо. Втім, в обвинувальному акті зазначено, що реалізація спільного злочинного умислу відбувалась за попередньо узгодженим між ОСОБА_9 , ОСОБА_13 та ОСОБА_11 планом.

Таким чином, при викладені фактичних обставин вчинення ОСОБА_9 злочину, передбаченого ч. 3 ст. 15 п.п. 6, 11, 12 ч. 2 ст. 115 КК України, які прокурор вважає встановленими та формулюванні обвинувачення було допущено викладення цих обставин не послідовно та суперечливо, без зрозумілого зазначення способу та обставин вчинення обвинуваченим інкримінованого йому злочину, зокрема не зазначено як саме він організував вчинення інкримінованого йому злочину та яким чином керував діями виконавців, про участь одного з яких, а саме ОСОБА_13 , згідно однієї частини обвинувального акту, обвинуваченому було не відомо, а згідно іншої частини дії виконавця ОСОБА_13 були попередньо узгоджені з ОСОБА_9 та ОСОБА_11 ..

Відповідно до листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 03.10.2012 № 223-1430/0/4-12, у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення про повернення обвинувального акту прокурору, якщо він не відповідає вимогам ст. 291 КПК України, зокрема, якщо цей документ містить положення, що суперечать одне одному, до нього не долучено передбачені законом додатки.

Вивчивши обвинувальний акт, суд вважає, що такий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення та формулювання обвинувачення які містяться в даному обвинувальному акті є не зрозумілими та його положення суперечать одне одному, оскільки з викладеного не можливо встановити обставини вчинення ОСОБА_9 злочину, які потребують доказування під час судового розгляду, що може призвести до неможливості визначення обсягу дослідження доказів по даному кримінальному провадженню.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено те, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у справі «Абрамян проти Росії» від 09.10.2008р. зазначив, що у тексті підпункту «а» п. 3 ст. 6 Конвенції вказано на необхідність приділяти особливу увагу роз`ясненню «обвинувачення» особі, стосовно якої порушено кримінальну справу. Деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час судового розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваному він вважається офіційно письмово повідомлений про фактичні та юридичні підстави пред`явленого йому обвинувачення. Крім того, Європейський суд з прав людини нагадує, що положення зазначеного вище підпункту «а» п. 3 ст. 6 Конвенції необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 цієї статті. У кримінальній справі надання повної детальної інформації щодо пред`явленого особі обвинувачення, а також про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду (рішення від 20.04.2006р. у справі І.Н. та інші проти Австрії, п.34).

Відсутність в обвинувальному акті зрозумілого формулювання обвинувачення унеможливлює якісно і в повній мірі здійснювати захист від пред`явленого обвинувачення, що безперечно, порушує право особи на захист та ухвалене судове рішення за таких обставин, у будь-якому разі повинно бути визнано незаконним у зв`язку із істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.

Враховуючи викладене, суд вважає, що даний обвинувальний акт всупереч ст.291КПК України не містить у собі належним чином сформульованого обвинувачення, та послідовних фактичних обставин кримінального правопорушення, яке прокурор вважає встановленими, що порушує вимоги норм як чинного законодавства України, так і міжнародної практики, оскільки для повноцінного захисту своїх прав особа має право знати, в чому вона обвинувачується.

Крім того, відповідно до вимог ст. 337 КПК України, судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.

Обвинувачення, відповідно до ч. 1 ст. 3 КПК України це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом.

Крім того, вивчивши обвинувальний акт в даному провадженні колегія суддів прийшла до висновку, що при викладі фактичних обставин кримінального правопорушення, та формулювання обвинувачення відносно ОСОБА_9 слідчим, який складав обвинувальний акт, та прокурором, який його затвердив, порушено принцип презумпції невинуватості, закріплений у ст. 62 Конституції України, ст. 17 КПК України, п. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України № 475/97-ВР від 17.07.97 (далі - Конвенція), положення якої підлягають застосуванню відповідно до ч. 2 ст. 1, ст. 9 КПК України.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 62 Конституції України та ч. 1 ст. 17 КПК України особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.

Пунктом 2 ст. 6 Конвенції передбачено, що кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

Частина 5 ст. 17 КПК України (відповідно до якої поводження з особою, вина якої у вчиненні кримінального правопорушення не встановлена обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, має відповідати поводженню з невинуватою особою) встановлює механізм втілення презумпції невинуватості під час здійснення кримінального провадження, якого з огляду на вимоги ч. 1 ст. 9 КПК України повинні дотримуватися не тільки суд, а й прокурор, слідчий, інші службові особи органів державної влади, зокрема, і під час складання та затвердження обвинувального акту.

Не вдаючись до вирішення питань, що підлягають вирішенню під час судового розгляду, а лише перевіряючи обвинувальний акт на відповідність вимогам КПК, колегія суддів дійшла висновку, що в порушення вимог наведених ст. 62 Конституції України, ст. 17 КПК України та п. 2 ст. 6 Конвенції в обвинувальному акті стверджується, що ОСОБА_9 з ОСОБА_11 та ОСОБА_13 вчинили незакінченний замах на умисне вбивство ОСОБА_12 , тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, вчинене за попередньою змовою групою осіб, на замовлення, з корисливих мотивів, тобто особа з причин, що незалежали від її волі, не вчинила усіх дій, які вважала необхідними для доведення злочину до кінця.

Таким чином, фактично в даному обвинувальному акті викладено обставини вчинення злочину іншими особами ОСОБА_11 та ОСОБА_13 , як окремо так і спільно із обвинуваченим, які не є обвинуваченими по даному провадженню, відсутні й відомості виділення провадження відносно цих осіб в окреме провадження, або інформація про наявність щодо цих осіб прийнятого процесуального рішення або судового, що є порушенням також вимог ст.ст. 291, 337 КПК України.

Вищеописані порушення вимог Кримінального процесуального кодексу України, дають підстави дійти висновку, що складений обвинувальний акт в даному кримінальному провадженні не відповідає вимогам Кримінального процесуального кодексу України та порушує гарантовані законом процесуальні права сторін кримінального провадження, порушує основні засади кримінального провадження, зокрема верховенство права, а також права осіб, які не є обвинуваченими за даним обвинувальним актом та не мають права на захист від викладеного в ньому обвинувачення в даному кримінальному провадженні, а тому обвинувальний акт, з доданими до нього документами підлягає поверненню прокуророві, який направив його до суду, для усунення допущених недоліків та приведення його у відповідність до вимог статті 291 КПК України.

Судом звертається увагу на те, що статтею 314КПК України не передбачено можливості виправлення технічних помилок, а також внесення якихось додаткових відомостей до обвинувального акту, реєстру матеріалів досудового розслідування або розписки про отримання копії обвинувального акту після їх надходження до суду, зокрема, у підготовчому судовому засіданні.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що до обвинувального акту, додано не належним чином оформлений реєстр матеріалів досудового розслідування, оскільки він не відповідає вимогам ч. 2 ст. 109 КПК України, у відповідності до якої, реєстр матеріалів досудового розслідування повинен містити: 1) номер та найменування процесуальної дії, проведеної під час досудового розслідування, а також час її проведення; 2) реквізити процесуальних рішень, прийнятих під час досудового розслідування; 3) вид заходу забезпечення кримінального провадження, дату і строк його застосування.

У доданому реєстрі матеріалів досудового розслідування в супереч вимогам ст.ст. 109, 110 КПК України, у розділі ІІ «Прийняті в ході досудового розслідування процесуальні рішення» п. 1 вказано, що Внесення відомостей до ЄРДР було 27.10.2019 року, хоча згідно обвинувального акту та реєстру до нього, до ЄРДР були внесені відомості - 16.05.2019 року, що зокрема й відображено у п. 74 вказаного розділу Реєстру. Крім того, у п. 99 даного розділу Реєстру зазначено, що обвинувальний акт був складений та затверджений 31.05.2019 року прокурором відділу прокуратури Київської області ОСОБА_5 , а згідно з наявним у суді обвинувальним актом він був складений старшим слідчим в особливо важливих справах СУ ГУНП в Київській області ОСОБА_14 та затверджений начальником відділу нагляду за додержанням законів при розслідуванні злочинів проти життя та здоров`я особи управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності прокуратури Київської області ОСОБА_15 13.11.2019 року.

Таким чином, доданий до обвинувального акту Реєстр матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні по обвинуваченню ОСОБА_9 , містить відомості, що не відповідають дійсності, у зв`язку з чим суд приходить до висновку, що даний Реєстр був оформлений з порушенням вимог встановлених ст. 109 КПК України.

Разом із тим,коллегія суддів, заслухавши клопотання прокурора, захисників та обвинуваченого, вислухавши думку представника потерпілого, вивчивши подані письмові клопотання, заслухавши усні клопотання сторони захисту та вивчивши матеріали кримінального провадження, дійшла висновку, що клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_9 слід задоволити, у задоволенні клопотань сторони захисту про заміну запобіжного заходу відмовити, з таких підстав.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІцього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, обвинуваченому ОСОБА_9 було продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 19.01.2020 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Так, відповідно до п. 3 ст. 5 Європейської конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, кожна заарештована або затримана особа має право на судовий розгляд справи упродовж розумного строку чи звільнення від судового розгляду. Таке звільнення має бути обґрунтоване гарантіями явки до суду.

При цьому, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливість запобігання їм більш м`яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв`язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування злочину (наявність або відсутність спроб ухилення від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв`язків).

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.

Так, Європейський суд з прав людини у справах «Ілійков проти Болгарії», «Летельє проти Франції» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторно вчинення злочинів», а особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.

Коллегія суддів заслухавши доводи прокурора, представника потерпілого, захисника, обвинуваченого, вивчивши матеріали кримінального провадження прийшла до висновку, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою обраний під час досудового розслідування обвинуваченому у відповідності до вимог п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України та з врахуванням наявності ризиків передбачених у п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які на час проведення підготовчого судового засідання судом не відпали. Так, судом враховується, що обвинувачений ОСОБА_9 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, в якому він, за версією сторони обвинувачення, являється замовником умисного вбивства, вчиненого за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів, яке не було доведено до кінця з причин, що не залежали від його волі, а тому є обґрунтовані підстави вважати, що обвинувачений перебуваючи на свободі може переховуватися від суду з метою уникнути покарання за вчинене, незаконно впливати на потерпілого, свідків, які ще не допитувались у судовому засіданні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчинити нові кримінальні правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.

Суд критично ставиться до доводів сторони захисту з приводу того, що обвинуваченому може бути замінений запобіжний захід на більш м`який, з підстав, що обвинувачений має ряд тяжких та хронічних захворювань, які є небезпечними для життя та здоров`я останнього, та за період часу, протягом якого ОСОБА_9 знаходиться під вартою стан його здоров`я погіршився, а в умовах слідчого ізолятора йому не надають необхідну медичну допомогу. Так судом ухвалою суду від 21.11.2019р. було зобов`язано начальника Державної установи "Київський слідчий ізолятор" провести медичне обстеження обвинуваченого ОСОБА_9 та за потреби надати останньому необхідну медичну допомогу, про що повідомити суд. На адресу суду 18.12.2019р. надійшла відповідь завідуючого Київської медичної частини, яка була оголошена в судовому засіданні. Як вбачається з даної відповіді на теперішній час стан здоров`я обвинуваченого ОСОБА_9 розцінюється як задовільний та самостійно за медичною допомогою до лікарів медичної частини обвинувачений не звертається. Крім того, щодо задовільного стану здоров`я обвинуваченого суд повідомив також й лікар швидкої допомоги, який був викликаний захисником обвинуваченого під час проведення підготовчого судового засідання.

Крім того, суд критично ставиться до доводів сторони захисту про те, що обвинувачений має постіне місце проживання, родину, місцні соціальні зв`зки та роботу, не має мети переховуватись від суду, впливати на свідків та потерпілого по даному кримінальному провадженню та перешкоджати іншим чином або продовжити злочинну діяльність, а тому щодо нього може бути обраний більш м`який запобіжний захід такий як, домашній арешт за місцем реєстрації. Суд оцінивши всі доводи учасників та їх обгрунтування прийшов до висновку, що ризики наведені прокурором заслуговують на увагу, а наявність місця реєстрації, роботи, родини у обвинуваченого, а також усні обіцянки обвинуваченого з`являтись до суду та невчиняти інших злочинів, на думку суду, не спростовують доводів прокурора про наявність ризиків передбачених 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, та не є гарантією виконання ним своїх процесуальних обов`язків та запобіганню спробам переховуватись від суду, з метою уникнення покарання за скоєне, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Крім того, будь-яких даних про усунення ризиків, наявність яких слугувала підставою для обрання та продовження стосовно обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стороною захисту не надано, у зв`язку з чим суд, з метою забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого в ході судового слідства, виконання процесуальних рішень у справі, дійшов висновку, що інші запобіжні заходи не забезпечать належної процесуальної поведінки обвинуваченого під час розгляду справи, а тому вважає за доцільне залишити ОСОБА_9 раніше обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Враховуючи вищевикладене суд прийшов до висновку, що менш суворі запобіжні заходи, у тому числі домашній арешт, не зможуть забезпечити уникнення зазначених ризиків та покладених на обвинуваченого ОСОБА_9 обов`язків, у зв`язку з чим є достатні підстави для застосування такого виду запобіжного заходу, як тримання під вартою.

Таким чином, суд вважає, що обвинуваченому ОСОБА_9 необхідно продовжити строк тримання під вартою в ДУ «Київський слідчий ізолятор» на 60 (шістдесят) днів.

Також, з огляду на повідомлення захисниками та обвинуваченим про ігнорування посадовими особами установи попереднього ув`язнення звернень обвинуваченого та захисників щодо надання ОСОБА_9 необхідної медичної допомоги в умовах слідчого ізолятора та проведення необхідного обстеження, відповідно до завдань кримінального судочинства, яке повинно здійснюватись на принципах неухильного додержання Конституції України, вимог Загальної декларації прав людини, інших міжнародних правових норм і стандартів поводження з ув`язненими, і не може поєднуватися з навмисними діями, що завдають фізичних чи моральних страждань або принижують людську гідність, суд, вважає за необхідне зобов`язати начальника установи попереднього ув`язнення організувати медичне обстеження обвинуваченого ОСОБА_9 лікарем нейрохірургом та у разі необхідності забезпечити надання необхідної медичної допомоги, у зв`язку з наявними у нього хворобами. А також направити дану ухвалу суду для здійснення контрою за її виконанням в цій частині до Міністерства юстиції України.

Крім того, представник потерпілого в підготовчому судовому засіданні подав до суду цивільний позов потерпілого до обвинуваченого про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

Разом із тим, у зв`язку з поверненням даного обвинувального акту прокурору для його приведення у відповідність із вимогами закону, суд вважає за необхідне на даній стадії, відмовити представнику потерпілого у прийнятті цивільного позову потерпілого ОСОБА_12 до обвинуваченого ОСОБА_9 до спільного розгляду в даному кримінальному провадженні, зважаючи на вимоги ч. 1 ст. 128 КПК України.

Разом із тим, суд роз`яснює представнику потерпілого та потерпілому, що вони не позбавлені права та можливості звернутися до суду повторно із позовною заявою до обвинуваченого в даному кримінальному провадженні.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 3, 110, 176-178, 183, 193, 194, 196-199, 291, 314-317, 376 КПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурорів прокуратури Київської області про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_9 задовольнити.

Клопотання захисників про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_9 залишити без задоволення.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , продовжити на 60 (шістдесят) днів.

Строк дії ухвали суду про тримання під вартою, обчислювати з 16.01.2020 року до 15.03.2020 року, включно.

Обвинувальний акт у кримінальному провадженні внесеному в ЄРДР за № 12019110000000361 по обвинуваченню ОСОБА_9 , у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 15 п.п. 6, 11, 12 ч. 2 ст. 115 КК України, повернути прокурору прокуратури Київської області, який направив його до суду, для усунення недоліків та приведення обвинувального акту у відповідність до вимог Кримінального процесуального кодексу України, впродовж розумного строку, який буде об`єктивно достатнім для усунення цих недоліків.

У прийнятті позовної заяви потерпілого ОСОБА_16 до обвинуваченого ОСОБА_9 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди - відмовити.

Зобов`язати начальника Державної установи «Київський слідчий ізолятор» провести медичне обстеження обвинуваченого ОСОБА_9 лікарем нейрохірургом та у разі необхідності забезпечити надання необхідної медичної допомоги.

Направити копію даної ухвали суду до Міністерства юстиції України для здійснення нагляду за виконанням ухвали суду в частині доручення наданого начальнику Державної установи «Київський слідчий ізолятор».

Повний текст ухвали оголошено 23 січня 2020 року.

Ухвала в частині продовження строку запобіжного заходу підлягає негайному виконанню. Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду через Ірпінський міський суд Київської області протягом семи днів з дня оголошення ухвали.

Судді: ОСОБА_1

ОСОБА_2

ОСОБА_3