Постанова

від 21.01.2020 по справі 910/12214/18

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2020 року

м. Київ

Справа № 910/12214/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

головуючого - Пількова К. М., суддів: Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,

за участю секретаря судового засідання - Жураховської Т. О.,

учасники справи:

позивач - Київська міська рада

представник позивача - не з`явився

відповідач - Приватне акціонерне товариство "Реалізаційна база"

представник відповідача - не з`явився

третя особа - Регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Києву

представник третьої особи - не з`явився

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Реалізаційна база" на рішення Господарського суду міста Києва від 09.01.2019 (суддя Спичак О. М.) та постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.10.2019 (головуючий суддя Чорногуз М. Г., судді Хрипун О. О., Козир Т. П.) у справі за позовом Київської міської ради до Приватного акціонерного товариства "Реалізаційна база" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву про передачу гуртожитку до комунальної власності територіальної громади міста Києва,

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. 13.09.2018 Київська міська рада (далі - Позивач, Рада) звернулася до Приватного акціонерного товариства "Реалізаційна база" (далі - Відповідач, Товариство) з позовом про зобов`язання передати гуртожиток на вул. Миру, 19-а у м. Києві (далі також - Гуртожиток) до комунальної власності територіальної громади міста Києва в особі Ради (з урахуванням заяви про зміну предмета позову, поданої 09.11.2018).

1.2. Позовні вимоги мотивовані тим, що гуртожитки як об`єкти державного житлового фонду не підлягали приватизації відповідно до Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств", тому включення спірного гуртожитку до статутного фонду Товариства є таким, що не відповідає закону, отже Гуртожиток має бути переданий у власність територіальної громади відповідно до Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків".

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції

2.1. 09.01.2019 Господарський суд міста Києва задовольнив позовні вимоги повністю; зобов`язав Відповідача передати п`ятиповерховий гуртожиток, розташований за адресою: м. Київ, вул. Миру, 19-а, до комунальної власності громади міста Києва в особі Позивача.

2.2. Судове рішення мотивоване тим, що сфера дії Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" поширюється на майно державної форми власності (гуртожитки, які ввійшли до статутного фонду (капіталу) під час приватизації чи корпоратизації та були фактично викуплені у держави в ході приватизації, у тому числі ті, що в подальшому були передані до статутних капіталів інших юридичних осіб або відчужені в інший спосіб, отже поширюється і на Гуртожиток, переданий до статутного капіталу Відповідача. В силу статті 3 вказаного Закону Відповідач набув обов`язку щодо передачі в комунальну власність Гуртожитку, а відсутність затвердженої Програми передачі гуртожитків не є підставою для нівелювання цього обов`язку.

3. Розгляд справи судами

3.1. 06.03.2019 Північний апеляційний господарський суд рішення Господарського суду міста Києва від 09.01.2019 скасував та прийняв нове рішення; зобов`язав Відповідача передати п`ятиповерховий гуртожиток, розташований за адресою: м. Київ, вул. Миру, 19-а, до комунальної власності громади міста Києва в особі Позивача.

3.2. 25.06.2019 Верховний Суд касаційну скаргу Відповідача задовольнив; постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.03.2019 скасував, а справу передав на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду.

3.3. Постанова суду мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не з`ясував чи змінено Позивачем обставини у заяві про зміну предмета спору, а також чи свідчить інформація Київського міського бюро технічної інвентаризації та Департаменту містобудування та архітектури щодо уточнення адреси розташування спірного п`ятиповерхового гуртожитку про таку зміну Позивачем обставин, які потребують доказування. Суд апеляційної інстанції визнав помилковим висновок суду першої інстанції про прийняття заяви про зміну предмета позову, в якій Позивач уточнив адресу розташування спірного п`ятиповерхового гуртожитку, задовольнив позовні вимоги про зобов`язання Відповідача передати у комунальну власність гуртожиток саме по вул. Миру, 19а у місті Києві, тобто за адресою, зазначеною Позивачем у заяві про зміну предмета позову.

Проте питання щодо ефективності обраного Позивачем способу захисту у вигляді зобов`язання Відповідача передати у комунальну власність територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради п`ятиповерховий гуртожиток суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції, а також питання щодо шляхів реалізації (виконання) судового рішення про зобов`язання товариства передати нерухоме майно, не з`ясовував.

Не взявши до уваги доводи Відповідача щодо відсутності Загальнодержавної цільової програми передачі гуртожитків у власність територіальних громад, яка визначала би порядок і строки передачі гуртожитків у комунальну власність, суд апеляційної інстанції не з`ясував наявності правових підстав для зобов`язання Відповідача передати спірний п`ятиповерховий гуртожиток, розташований по вул. Миру, 19а у місті Києві та набутий ним в порядку, передбаченому законом, шляхом приватизації, порядок і строк передачі гуртожитку, здійснення фінансування передачі гуртожитку, а також прийняття уповноваженим органом відповідного рішення про передачу гуртожитку у комунальну власність.

Суд апеляційної інстанції обмежився застереженням про відхилення доводів Відповідача стосовно відсутності у 2018 році загальнодержавної програми передачі гуртожитків і дійшов висновку, що на підставі Закону України "Про Загальнодержавну цільову програму передачі гуртожитків у власність територіальних громад на 2012-2015 роки" передбачено виконання цієї програми в установлені роки, однак Відповідач вимоги цього Закону добровільно не виконав.

Проте обставин включення спірного гуртожитку до Загальнодержавної цільової програми передачі гуртожитків у власність територіальних громад на 2012-2015 роки суд апеляційної інстанції не з`ясовував.

Суд апеляційної інстанції, здійснюючи повторний розгляд справи, не з`ясував наявності у Київської міської ради правових підстав для зобов`язання Відповідача безоплатно передати у комунальну власність спірний гуртожиток.

Доводи Відповідача про порушення його права власності суд апеляційної інстанції також залишив без належного обґрунтування.

Проте суд питання виконання наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву (далі - РВ ФДМУ по місту Києву) від 26.08.2009 № 706 про зобов`язання здійснити передачу у комунальну власність територіальної громади Святошинського району житлових будинків № 1, 2, 3 по вул. Миру, 19 та гуртожитку по вул. Миру, 19, які в процесі приватизації не увійшли у статутний фонд Товариства, не з`ясував, як і не з`ясував, чи стосується цей наказ саме спірного п`ятиповерхового гуртожитку, а також чи є наказ РВ ФДМУ по місту Києву підставою для передачі нерухомого майна у комунальну власність територіальної громади.

4. Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

4.1. 07.10.2019 Північний апеляційний господарський суд апеляційну скаргу Відповідача залишив без задоволення; рішення Господарського суду міста Києва від 09.01.2019 залишив без змін.

4.2. Постанова суду мотивована тим, що серед винятків, на які не поширюється дія Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків", відсутні об`єкти права державної власності (гуртожитки), які були безоплатно включені до статутних фондів організацій, створених в процесі приватизації, а дія цього Закону поширюється на майно державної форми власності (гуртожитки), які ввійшли до статутного фонду (капіталу) під час приватизації чи корпоратизації в подальшому були передані до статутних капіталів інших юридичних осіб або відчужені в інший спосіб, отже, і поширюються на Гуртожиток, переданий до статутного капіталу Відповідача. Враховуючи, що, відповідно до частини першої статті 3 вказаного Закону, всі гуртожитки, на які поширюється дія цього Закону, підлягають передачі у власність територіальних громад, в тому числі за рішенням суду, при цьому відсутність Загальнодержавної цільової програми передачі гуртожитків у відповідному періоді не виключає можливість задоволення цього позову про зобов`язання передати гуртожиток.

5. Короткий зміст вимог касаційної скарги

5.1. Відповідач (Скаржник) подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 09.01.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.10.2019, прийняти нове рішення, яким у позові відмовити у повному обсязі.

6. Доводи Скаржника, викладені у касаційній скарзі

6.1. Суд не з`ясував обставин включення Гуртожитку до Загальнодержавної цільової програми передачі гуртожитків у власність територіальних громад на 2012 - 2015 роки, також при повторному розгляді справи суд не з`ясував наявності у Ради правових підстав для зобов`язання Відповілача безоплатно передати у комунальну власність Гуртожиток.

6.2. Закон України "Про Загальнодержавну цільову програму передачі гуртожитків у власність громадян на 2012 - 2015 роки", на який послався суд апеляційної інстанції, передбачає можливість передачі гуртожитків з урахуванням складення графіка передачі гуртожитків, однак жодних графіків на адресу Відповідача не надходило та матеріали справи не містять.

6.3. Статутний фонд Товариства був сформований з урахуванням вартості майна, переданого згідно з додатком до наказу РВ ФДМУ по м. Києву № 575 від 08.05.1997, тому безпідставним є висновок суду апеляційної інстанції про те, що передача спірного майна Відповідачу не призвела до збільшення статутного фонду товариства, позаяк це питання судом не досліджувалося.

6.4. Суди у своїх рішеннях посилаються на докази, одержані з порушенням закону, оскільки відповідно до частини сьомої статті 80 ГПК України, у суду були відсутні підстави для встановлення строку подання додаткових доказів без будь-якого обґрунтування прийняття цих доказів, що свідчить про порушення статті 77 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

6.5.Судами не взято до уваги, що згідно з частиною першою статті 3 Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" передача гуртожитків здійснюється відповідно до Загальнодержавної цільової програми передачі гуртожитків у власність територіальних громад, а Загальнодержавна програма передачі гуртожитків у власність територіальних громад на 2012 - 2015 роки вичерпала свою дію за часом виконання, при цьому інших програм не приймалося.

6.6.Позивач не довів факту порушення його прав, отже висновки судів зроблені при неповному з`ясуванні усіх обставин справи.

6.7.Суд першої інстанції допустив порушення статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, розглянувши справу за відсутності представника Відповідача, оскільки ухвалу суду від 29.12.2018 про закриття підготовчого провадження він отримав лише об 14:30 09.01.2018, після проведення судового засідання, призначеного на 12:10 09.01.2018.

7. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

7.1. 03.01.2020 Позивач подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить поновити строк для подання цього відзиву на касаційну скаргу, відмовити у задоволення касаційної скарги, а прийняті у справі судові рішення залишити без змін. Враховуючи подання Позивачем відзиву протягом розумного строку з дня отримання ухвали Суду про відкриття касаційного провадження, Суд вважає клопотання таким, що підлягає задоволенню, і поновлює строк на подання відзиву.

7.2. За твердженнями Позивача, викладеними у відзиві, гуртожиток, що увійшов до статутного фонду Відповідача в процесі приватизації, в силу вимог Закону України "Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності", в тому числі за рішенням суду, підлягає передачі у власність територіальної громади.

7.3. Відсутність Загальнодержавної цільової програми передачі гуртожитків у відповідному періоді не виключає можливість задоволення позову про зобов`язання передачі Гуртожитку.

7.4.Визначене у додатку до наказу № 575 від 08.05.1997 РВ ФДМУ по м. Києву майно було передано безоплатно, отже його вилучення не призведе до зменшення статутного капіталу Товариства.

7.5.Позивач надав додаткові докази разом із заявою про зміну предмета позову, яка відповідала вимогам статті 46 ГПК України, тому була правомірно прийнята судом.

8. Встановлені судами обставини

8.1. 21.04.1997 Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву затверджено план приватизації орендного підприємства Київська реалізаційна база (т. І, а. с. 59-67).

8.2. Згідно з наказом від 08.05.1997 № 575 Регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Києву "Про перетворення орендного підприємства "Київська реалізаційна база" у відкрите акціонерне товариство" орендне підприємство "Київська реалізаційна база" перетворено у відкрите акціонерне товариство. Визначено, що акціонерне товариство є правонаступником орендного підприємства, яке приватизується, затверджено статут ВАТ "Київська реалізаційна база" (т .І, а. с. 12).

8.3. У додатку № 1 до наказу від 08.05.1997 № 575 РВ ФДМУ по місту Києву затверджено перелік об`єктів, які передаються до статутного фонду ВАТ "Київська реалізаційна база", у тому числі п`ятиповерховий гуртожиток за адресою: м. Київ, вул. Миру, 19а, інвентарний номер 389, вартістю 113 690,89 грн. (т. І, а. с. 13-14).

8.4. 01.09.2017 депутат Київської міської ради Товмасян Р. В. направив Відповідачу (який є правонаступником всіх прав та обов`язків ВАТ "Реалізаційна База") депутатське звернення про вчинення заходів реагування, в якому зазначено про звернення мешканців гуртожитку, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Миру, 19-А, з проханням забезпечити їх житлові права, зокрема приватизацію займаних кімнат. У зверненні висунуто вимогу про скликання позачергових загальних зборів Товариства, на порядку денному яких розглянути питання виведення зі статутного фонду товариства гуртожитку по вул. Миру, 19а у місті Києві (т. І, а. с. 15-16).

8.5. У відповідь на зазначене звернення Відповідач (лист від 12.09.2017 № 120) повідомив, що включення гуртожитку по вул. Миру, 19а у місті Києві до статутного фонду товариства здійснено у передбачений законом спосіб, рішення щодо неправомірного внесення гуртожитку до статутного фонду товариства немає, у зв`язку з чим наглядова рада Товариства не вбачає підстав для скликання загальних зборів і здійснення заходів щодо зменшення статутного фонду товариства (т. І, а. с. 17-18).

8.6. Наказом РВ ФДМУ по місту Києву від 26.08.2009 № 706 голові ВАТ "Реалізаційна база" наказано здійснити передачу у комунальну власність територіальної громади Святошинського району житлових будинків № 1, 2, 3 по вул. Миру, 19 та гуртожитку по вул. Миру, 19, які в процесі приватизації не увійшли у статутний фонд товариства, і надати РВ ФДМУ по місту Києву оформлені акти приймання-передачі житлових будинків та гуртожитку для внесення відповідних змін до Єдиного реєстру об`єктів державної власності (т. І, а. с. 79).

8.7. У затвердженому в.о. начальника РВ ФДМУ по м. Києву 11.08.2005 Акті інвентаризації майна, яке не увійшло до статутного фонду ВАТ "Реалізаційна база" та є державною власністю, гуртожиток з інвентарним № 389 відсутній (т. І, а. с. 81).

8.8. Наявними у матеріалах справи актами обстеження (т. І, а. с. 89) та наданими Відповідачем відомостями про державне майно, що не увійшло до статутного фонду господарської організації станом на 31.12.2017 (т. І, а. с. 87-88) підтверджується, що гуртожиток барачного типу є одноповерховою будівлею площею 703,8 кв.м.

8.9. У додатку до наказу №575 зазначено, що згідно із Законом України "Про приватизацію майна державний підприємств" РВ ФДМУ по м. Києву передає до статутного фонду ВАТ "Київська реалізаційна база", який становить 1 792 000 грн, об`єкти нерухомості, серед яких зазначено Гуртожиток. У цьому документі не вказано, платно чи безоплатно до уже сформованого статутного фонду, при цьому вказано вартість загалом складає 230 130,72 грн, гуртожиток - 113 960,89 грн. (т. І а. с. 47-48)

8.10. У плані приватизації зазначено, що вартість майна, що належить орендарю становить 1131 тис.грн, вартість державного майна, що підлягає приватизації, становить 661 тис.грн., а статутний фонд ВАТ складає 1792 тис. грн (1131 тис. грн+ 661 тис.грн = 1792 тис. грн). Щодо переліку об`єктів, які входять в 661 тис. грн, то сторонами до матеріалів справи не надано доказів. ( т. І а. с. 59-67).

8.11. Відповідно до розділу 5 статуту ВАТ "Київська реалізаційна база", державну реєстрацію якого проведено 14.05.1997, статутний фонд товариства становить 1792 тис.грн (т .І, а. с. 118-128).

8.12. Доказів оплатності такої операції матеріали справи не містять.

8.13. У додатку до листа Департаменту житлово-комунальної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради від 01.05.2016 № 058/4/1-5486 "Графік передачі гуртожитків державної форми власності у власність територіальних громад м. Києва у 2016-2018 роках" зазначено, що гуртожиток за адресою вул. Миру, 19, на управління яким уповноважено РВ ФДМУ по м. Києву ВАТ "Реалізаційна база" загальною площею 3536 кв.м. підлягає передачі у комунальну власність у 2017 році (т. І, а. с. 82, 83).

9. Позиція Верховного Суду

9.1. Правові, майнові, економічні, соціальні, організаційні питання щодо особливостей забезпечення реалізації конституційного права на житло громадян, які за відсутності власного житла тривалий час на правових підставах, визначених законом, мешкають у гуртожитках, призначених для проживання одиноких громадян або для проживання сімей, жилі приміщення в яких після передачі гуртожитків у власність територіальних громад можуть бути приватизовані відповідно до закону регулює Закон України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків".

9.2. За змістом частин третьої, четвертої статті 1 вказаного Закону сфера дії цього Закону поширюється на гуртожитки, які є об`єктами права державної та комунальної власності, за винятком гуртожитків, що перебувають у віданні чи в оперативному управлінні окремих відомств (казенних установ) Разом з цим, дія Закону не поширюється на гуртожитки, побудовані або придбані за радянських часів (до 1 грудня 1991 року) приватними або колективними власниками з власні або залучені кошти (крім гуртожитків, що були включені до статутних капіталів організації, створених у процесі приватизації чи корпоратизації, у тому числі тих, що у подальшому були передані до статутних капіталів інших юридичних осіб або відчужені в інший спосіб).

9.3. Таким чином, серед винятків, на які не поширюється дія цього Закону, відсутні об`єкти права державної власності (гуртожитки), які були безоплатно включені до статутних фондів організацій, створених у процесі приватизації.

9.4. Разом з цим, відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" забезпечення реалізації конституційного права на житло мешканців гуртожитків, на яких поширюється дія цього Закону, здійснюється з дотриманням такого підходу, що всі гуртожитки, на які поширюється дія цього Закону, підлягають передачі у власність територіальних громад.

9.5. Враховуючи наведене, дія цього Закону поширюється на майно державної форми власності (гуртожитки), які ввійшли до статутного фонду (капіталу) під час приватизації чи корпоратизації в подальшому були передані до статутних капіталів інших юридичних осіб або відчужені в інший спосіб, а отже і на правовідносини, що виникли у цій справі, на Гуртожиток, переданий до статутного капіталу Товариства.

9.6. Водночас, Закон України "Про приватизацію державного житлового фонду" в редакції, чинній на час приватизації Відповідача, не передбачав включення гуртожитків (кімнат у них) до житлового фонду України, що дозволяло приватизацію у складі цілісних майнових комплексів державних підприємств, зокрема законодавством було передбачено можливість безоплатної передачі гуртожитку як соціально-побутового об`єкта у власність приватизованого підпрємства відповідно до частини другої статті 24 Закону України "Про приватизацію державного майна", в редакції, чинній на час приватизації Відповідача.

9.7. У позовній заяві з урахуванням заяви про зміну предмета позову (у якій уточнено поштову адресу спірного майна) Позивач просив зобов`язати Відповідача передати до комунальної власності м. Києва гуртожиток за адресою вул. Миру, 19а, при цьому зміст поданих Позивачем заяв по суті спору свідчить про те, що спірним гуртожитком є гуртожиток, який відображений у додатку до наказу РВ ФДМУ по м. Києву №575 від 08.05.1997 під інвентарним номером 389, вартістю 113690,89 грн за адресою м. Київ вул. Миру, 19.

9.8. Разом з цим, встановлені судами обставини (пункти 8.9 - 8.12) свідчать про те, що передача Відповідачу зазначеного у додатку до наказу № 575 від 08.05.1997 майна (у тому числі спірного гуртожитку) ВАТ "Київська реалізаційна база", правонаступником якого є Товариство, не призвела до збільшення статутного фонду Товариства, доказів оплати цієї операції сторонами судам не надано, отже зазначене майно було передано Відповідачу безоплатно.

9.9. З огляду на викладене, доводи Скаржника (пункт 6.3) про безпідставність висновку суду щодо того, що передача спірного майна не призвела до збільшення статутного фонду Відповідача, з посиланням на недослідження цього питання судом апеляційної інстанції Суд відхиляє.

9.10. За наведеного висновок суду апеляційної інстанції про те, що вилучення спірного майна не призведе до зменшення статутного капіталу Товариства, а також до порушення його майнових прав та законних інтересів як власника нерухомого майна підставний та ґрунтується на обставинах справи.

9.11.Згідно з частиною третьою статті 14 Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" гуртожитки, включені до статутних капіталів товариств, передаються у власність територіальних громад відповідно до цього Закону в один із таких способів, а саме: на безкомпенсаційній основі всі гуртожитки передаються, зокрема, без згоди власника - за рішенням суду.

9.12.Виходячи з положень Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" гуртожиток, який увійшов до статутного капіталу Відповідача в процесі приватизації підлягає передачі у власність територіальної громади, у тому числі за рішенням суду.

9.13. За частиною першою статті 14 Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" гуртожитки (як об`єкти нерухомого майна, житлові комплекси та/або їх частини), на які поширюється дія цього Закону, передаються у власність відповідних територіальних громад згідно з цим Законом у порядку та строки, визначені затвердженою законом Загальнодержавною цільовою програмою передачі гуртожитків у власність територіальних громад.

9.14.Разом з цим, на 2017 рік концепцію Загальнодержавної цільової програми передачі гуртожитків у власність територіальних громад схвалено не було. Втім така концепція схвалена розпорядженням Кабінету Міністрів України від 13.01.2010 № 83-р та відображена у Законі України "Про Загальнодержавну цільову програму передачі гуртожитків у власність територіальних громад на 2012-2015 роки" чинності не втратила та передбачала можливість передачі гуртожитків шляхом поєднання зусиль центральних і місцевих органів влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, у власності чи у господарському віданні яких перебувають гуртожитки, з урахуванням складення графіка передачі гуртожитків, які є об`єктами права державної власності та визначення орієнтовних строків передачі гуртожитків, що не є об`єктами права державної власності та увійшли до статутних фондів акціонерних чи колективних підприємств, утворених у процесі приватизації чи корпоратизації.

9.15.При цьому, як обґрунтовано послалися суди першої та апеляційної інстанцій, дія Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" направлена на реалізацію конституційного права на житло мешканців гуртожитків, які, як свідчать встановлені судами обставини, неодноразово зверталися щодо забезпечення їх житлових прав, зокрема, на приватизацію займаних кімнат.

9.16.З огляду на наведене Суд вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що відсутність Загальнодержавної цільової програми передачі гуртожитків у відповідному періоді не виключає можливість задоволення цього позову про зобов`язання передати Гуртожиток, отже не може бути підставою для звільнення від встановленого обов`язку з передачі Гуртожитку.

9.17.З наведених мотивів Суд відхиляє посилання Скаржника (пункти 6.2, 6.5) на те, що йому не надходили графіки відповідно до Закону України "Про Загальнодержавну цільову програму передачі гуртожитків у власність громадян на 2012-2015 роки", а вказана програма вичерпала свою дію за часом виконання, в той час як інших програм не приймалося.

9.18. Доводи Скаржника (пункт 6.1) про те, що під час нового розгляду судом апеляційної інстанції не з`ясовано наявності у Ради правових підстав для зобов`язання Відповідача безоплатно передати у комунальну власність спірний Гуртожиток спростовуються матеріалами справи, а суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що Рада прийняла рішення про передачу спірного гуртожитку, про що також свідчить позов у цій справі.

9.19.Аргументи Скаржника (пункт 6.6) щодо недоведення Позивачем порушення його прав безпідставні, враховуючи, що відповідно до частини першої статті 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", зокрема, міські ради представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

9.20. Доводи Скаржника (пункт 6.4) про порушення судами статті 77 ГПК України у зв`язку з прийняттям доказів за відсутності підстав для встановлення строку подання додаткових доказів Суд відхиляє, оскільки частиною сьомою статті 80 ГПК України передбачено, що строк подання додаткових доказів у разі зміни обставин, що підлягають доказуванню, внаслідок зміни предмета або підстав позову суд може встановлювати залежно від таких обставин.

9.21. Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Так, згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

9.22.Згідно з частиною другою статті 120 ГПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка не є обов`язковою.

9.23.Як встановлено судом апеляційної інстанції, у судовому засіданні, в якому був присутній представник Відповідача, підготовче засідання відкладено на 26.11.2018. У судові засідання 26.11.2018, 07.12.2018, 26.12.2018 представник Відповідача не з`явився, при цьому у судовому засіданні 26.11.2018 підготовче засідання закрито, справа призначена до розгляду на 09.01.2019, у відповідній ухвалі зазначено, що явка представників не є обов`язковою. Факт отримання ухвали суду від 26.12.2018 Відповідачем не заперечується, однак доказів на підтвердження отримання цієї ухвали саме після судового засідання останній не надав.

9.24.Суд також враховує, що ухвалу Господарського суду міста Києва від 26.12.2018 оприлюднено у Єдиному державному реєстрі судових рішень 03.01.2019.

9.25. Разом з цим, встановлено, що представник Відповідача був присутній у судовому засіданні 12.11.2018, отже був обізнаний про розгляд справи судом та, відповідно, не був позбавлений можливості вживати заходи щодо отримання інформації про стан відомого йому провадження, що, за встановленої обставини належного повідомлення учасників про час та місце розгляду справи, свідчить про відсутність підстав для висновків про розгляд справи за відсутності представника Відповідача, не повідомленого належним чином про час та місце розгляду справи.

9.26.З огляду на наведене відповідні посилання Скаржника (пункт 6.7) Суд вважає необґрунтованими та такими, що не можуть бути підставою для скасування прийнятих у справі судових рішень.

9.27. Враховуючи викладене, Суд вважає, що під час нового розгляду справи суд апеляційної інстанції повно виконав вказівки, викладені у постанові Верховного Суду від 25.06.2019 у цій справі.

9.28. За таких обставин оскаржувані судові рішення зміні чи скасуванню не підлягають, у зв`язку з цим касаційна скарга має бути залишена без задоволення.

Судові витрати

Оскільки касаційна скарга задоволенню не підлягає, судові витрати покладаються на Скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Реалізаційна база" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 09.01.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.10.2019 у справі № 910/12214/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя К. М. Пільков

Судді Т. Б. Дроботова

Ю. Я. Чумак