Постанова

від 28.01.2020 по справі 520/7311/19

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2020 р.Справа № 520/7311/19 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: П`янової Я.В.,

Суддів: Чалого І.С. , Зеленського В.В. ,

за участю секретаря судового засідання Олійник А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕЛЕСЕНС ІТ" на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.09.2019 року, головуючий суддя І інстанції: Спірідонов М.О., м. Харків, повний текст складено 30.09.19 року по справі № 520/7311/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕЛЕСЕНС ІТ"

до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області

про визнання дій протиправними та стягнення пені,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "ТЕЛЕСЕНС ІТ" (далі - позивач, ТОВ "ТЕЛЕСЕНС ІТ"), звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області (далі - відповідач, ГУ ДФС у Харківській області), в якому просив суд:

1. Визнати протиправним нарахування відповідачем пені у сумі 1047137,00 (один мільйон сорок тисяч тридцять сім) гривень за податковим повідомленням-рішенням від 20.12.2017 №0003911402.

2. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС України у Харківській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕЛЕСЕНС ІТ" (код ЄДРПОУ 38000117, 61001, м. Харків, вул. Молочна, 38) сплачену пеню у розмірі 1047137, 00 грн. (один мільйон сорок сім) гривень та судові витрати у розмірі 15707, 06 (п`ятнадцять тисяч сімсот сім) гривень 06 коп.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 25.09.2019 у задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕЛЕСЕНС ІТ" - відмовлено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач зазначає, що у відзиві на позовну заяву відповідач посилається на лист ДФСУ від 04.05.2018 року № 13145/7/99-99-14-03-03-17 "Щодо нарахування пені» , протоколи "робочої групи» та її рекомендації, як на одну з підстав нарахування позивачу пені.

Такі твердження, на думку позивача, не ґрунтуються на нормах ПК України, а тим більше, щодо періоду, щодо якого стосувалася документальна планова виїзна перевірка (01.01.2014 - 30.06.2017 року).

Окрім того, дані документи ніколи не додавалися до відзиву на позовну заяву, вони відсутні в матеріалах справи і їх зміст невідомий.

Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні зазначає, що нарахування пені здійснюється в порядку, встановленому ст. 129 Податкового кодексу України, однак, посилаючись на підпункт 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 ПК України, як на підставу правомірності нарахування пені, не врахував той факт, що вказана норма взагалі не передбачає нарахування пені за весь період заниження податкового зобов`язання.

Пункт 129.1. статті 129 ПК України не містить у собі зазначення періоду нарахування пені, а регламентує тільки момент початку її нарахування, що вбачається не лише зі змісту цього пункту та п.п. 129.1.1., але, навіть, з назви: "Нарахування пені розпочинається..."

Таким чином, судом першої інстанції неправильно застосовано норми ст. 129 ПК України щодо нарахування пені, які повинні були стати підставою для задоволення позову, однак, навпаки, призвели до неправильного по своїй суті рішення, в якому висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи та усталеній судовій практиці у низці аналогічних за своєю суттю срав.

Більш того, така позиція суду першої інстанції суперечить правовій позиції Верховного Суду з приводу нормативного тлумачення підпункту 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України.

Як зазначає відповідач в розрахунку пені, граничний строк сплати за ППР № 0003911402 від 20.12.2017 року - 20.03.2019 року.

Отже, позивач, сплативши кошти за даним ППР на день раніше (19.03.2019 року), не порушив строк оплати, встановлений самим відповідачем за його ж даними, а підстави для нарахування пені - відсутні.

Також, позивач зауважує, що окрім основного платежу (1965581 грн.) за ППР № 0003911402, він сплатив також і штрафні санкції (744169,50 грн.).

Отже, при сплаті підприємством зобов`язання (19.03.2019, платіжне доручення № 342) до вказаного дня нарахування пені (а це 20.03.2019, заданими ГУ ДФС в Харківській області) не може бути розпочато, у зв`язку з ненастанням граничного строку погашення податкового зобов`язання, як обов`язкової умови для початку нарахування пені.

Таким чином, відповідачем безпідставно нараховано пеню позивачу, яка потім була сплачена.

Безпідставність нарахування пені обумовлена, насамперед, тим, що протягом періоду, за який нараховано пеню, було відсутнє узгоджене грошове зобов`язання (п. 14.1.175. ПК України), оскільки ППР № 0003911402 було оскаржене позивачем до суду, а остаточне рішення за позовом винесено Верховним Судом лише 18.02.2019 по справі № 820/6667/17 (п. 56.18 ПК України).

Відповідач подав до суду відзив на апеляційну скаргу, вважає її доводи безпідставними, а рішення суду першої інстанції повністю законним та обґрунтованим, з підстав, наведених у судовому рішенні. Просить суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.09.2019 - без змін.

В ході розгляду справи представник відповідача підтримав заперечення на апеляційну скаргу.

Представник позивача наполягав на задоволенні вимог апеляційної скарги.

Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання, призначеного на 28.01.2020, за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з такого.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено при розгляді апеляційної скарги, що ГУ ДФС у Харківській області була проведена планова виїзна документальна перевірка позивача - ТОВ ТЕЛЕСЕНС IT , податковий номер 38000117, з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2014 по 30.06.2017, валютного законодавства за період з 01.01.2014 по 30.06.2017, з питань єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2014 по 30.06.2017.

За наслідками перевірки відповідачем складено акт перевірки від 24.11.2017 №21205/20-40-14-02-08/38000117, яким встановлено, зокрема, порушення:

- п. 138.8, п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України (в редакції, яка діяла до 2015 року), в результаті чого занижено податок на прибуток за 2014 рік на суму 466'811 грн.;

- п.п.134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України (в редакції, яка діє з 2015 року), в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 1982819 грн., у тому числі за 2015 рік на суму 589269 грн., за І квартал 2016 на суму 232'735 грн., за II квартал 2016 на суму 234203 грн., за III квартал 2016 на суму 230220 грн., за IV квартал 2016 на суму 211151 грн., за І квартал 2017 на суму 301683 грн., за II квартал 2017 на суму 183558 грн.

На підставі вищевказаного акту перевірки від 24.11.2017 №21205/20-40-14-02-08/38000117 Управлінням аудиту ГУ ДФС у Харківській області 20.12.2017 року винесено податкове повідомлення - рішення №0003911402 з податку на прибуток на суму 2709750,50 грн., в тому числі основного платежу - 1965581,00 грн., застосовано санкцій - 744169,50 грн., яке вручено позивачу 22.12.2017.

Позивач, не погодившись з винесеними податковими повідомленнями-рішеннями, звернувся до суду з позовом.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 05.03.2018 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕЛЕСЕНС ІТ» задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0006801316 від 20.12.2017 року про збільшення грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 8159,47 грн. (у тому числі: за основним платежем - 4311,39 грн., за штрафними санкціями - 3142,19 грн., пеня - 705,89 грн.).

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0006811316 від 20.12.2017 року про нарахування штрафних санкцій в сумі 510,00 грн.

В частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0003911402 від 20.12.2017 року про збільшення грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств на суму 2709750,50 грн. (у тому числі: за основним платежем - 1965581,00 грн., за штрафними санкціями - 744169,50 грн.) відмовлено.

В частині позовних вимог про визнання протиправними дії Головного управління Державної фіскальної служби України у Харківській області про визнання порушення ст. 24 КЗпП України відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 29.05.2018 апеляційну скаргу Головного управління ДФС України у Харківській області - залишено без задоволення. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕЛЕСЕНС ІТ" - задоволено частково.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05.03.2018 по справі № 820/6667/17 скасовано в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0003911402 від 20.12.2017 року.

Прийнято в цій частині постанову, якою позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕЛЕСЕНС ІТ" - задоволено.

В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05.03.2018р. по справі № 820/6667/17 - залишено без змін.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС України у Харківській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕЛЕСЕНС ІТ" судові витрати у розмірі 102020 грн. 69 коп.

Постановою Верховного Суду від 18.02.2019 року касаційну скаргу Головного управління ДФС України у Харківській області задоволено частково.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 29.05.2018 скасовано, залишено в силі рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05.03.2018.

Також, судом встановлено, що донараховані суми відображено в інтегрованій картці платника податку з податку на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів (11020300) 20.03.2019 року, відповідно до ст. 129 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-IV зі змінами та доповненнями сума автоматично розрахованої пені склала 1350533,53 грн. по обліковій ставці НБУ, діючої на дату заниження податкового зобов`язання.

Позивач, вважаючи протиправним нарахування відповідачем пені в сумі 1047137,00 гривень за податковим повідомленням-рішенням від 20.12.2017 №0003911402, звернувся до суду з вказаним позовом.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з такого.

Згідно з п. 38.1 ст. 38 Податкового кодексу України виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

Пеня - це сума коштів у вигляді відсотків, нарахованих на суми грошових зобов`язань, не сплачених у встановлені законодавством строки (пп. 14.1.162 п. 14.1 ст. 14 цього Кодексу).

Нарахування пені здійснюється у порядку, встановленому ст. 129 Податкового кодексу України.

Так, відповідно до пп. 129.1.1 п. 129.1 зазначеної статті пеня нараховується на суму грошового зобов`язання, визначеного контролюючим органом за результатами податкової перевірки, - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків податкового зобов`язання, визначеного цим Кодексом (у тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження).

У випадку, якщо податкове повідомлення-рішення вручене відповідно до підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, за період заниження, в тому числі адміністративного або судового оскарження буде нараховано пеню за підпунктом 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України (далі - ПК України).

Приписами п. 129.4 ст. 129 ПК України визначено, що на суми грошового зобов`язання, визначеного підпунктами 129.1.1 та 129.1.2 пункту 129.1 статті 129 (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені), та в інших випадках визначення пені відповідно до вимог цього Кодексу, коли її розмір не встановлений, нараховується пеня за кожний календарний день прострочення сплати грошового зобов`язання, включаючи день погашення, з розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на кожний такий день.

Зазначений розмір пені застосовується щодо всіх видів податків, зборів та інших грошових зобов`язань, крім пені, яка нараховується за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності, що встановлюється відповідним законодавством (п. 129.5 ст.129 ПК України).

Відповідно до пп. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 ПК України грошове зобов`язання платника податків - це сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Пеня, визначена пп. 129.1.2 зазначеного пункту, нараховується із розрахунку 120% річних облікової ставки Нацбанку України, діючої на кожний такий день.

Отже, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки нарахування відповідачем пені в сумі 1047137,00 грн. за податковим повідомленням-рішенням від 20.12.2017 року є законним та таким, що здійснено в межах чинного законодавства України.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог щодо визнання протиправним нарахування відповідачем пені в сумі 1047137,00 гривень за податковим повідомленням-рішенням від 20.12.2017 №0003911402, з огляду на таке.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п.п. 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до підпункту 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 ПК України податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Згідно з підпунктом 14.1.162 пункту 14.1 статті 14 ПК України пеня - сума коштів у вигляді відсотків, нарахованих на суми грошових зобов`язань, не сплачених у встановлені законодавством строки.

Підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України встановлено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання.

Відповідно до підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 ПК України контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо: дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов`язань, суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Згідно з пунктом 57.3 статті 57 ПК України у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Відповідно до ч. 4 ст. 56 ПК України при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Згідно з пунктом 59.1 статті 59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Підпунктом 129.1.1 п. 129.1 ст. 129 ПК України (в редакції з 01.01.2017) передбачено, що нарахування пені розпочинається: при нарахуванні суми грошового зобов`язання, визначеного контролюючим органом за результатами податкової перевірки, - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків податкового зобов`язання, визначеного цим Кодексом (у тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження).

Відповідно до підпункту 129.3.1 п. 129.3 ст. 129 ПК України (в редакції з 01.01.2017) нарахування пені закінчується: у день зарахування коштів на відповідний рахунок органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, та/або в інших випадках погашення податкового боргу та/або грошових зобов`язань.

Пеня нараховується на суму коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір, але не сплатив у встановлені законодавством строки, та/або на суму штрафної (фінансової) санкції чи санкцій за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності, не сплачених платником у встановлені законодавством строки.

Нарахування пені за правилами підпункту 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 ПК України (при нарахуванні суми грошового зобов`язання, визначеного контролюючим органом за результатами податкової перевірки (податкове повідомлення - рішення)), розпочинається з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати, визначеного пунктом 57.3 статті 57 Податкового кодексу України, податкового зобов`язання, включаючи період адміністративного та судового оскарження та закінчується у день зарахування коштів на відповідний рахунок органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції передчасно дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог Товариства.

Так, суд першої інстанції правильно зазначив, що нараховане позивачу грошове зобов`язання (податкове повідомлення - рішення від 20.12.2017 року №0003911402) не було скасовано в судовому порядку, а тому на таке зобов`язання відповідно до вимог Податкового кодексу України має нараховуватись пеня.

Проте, колегія суддів, з урахуванням аналізу вищезазначених норм права, не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо періоду, за який позивачу має нараховуватись пеня.

Крім того, суд першої інстанції при вирішенні справи застосував пп.129.1.2 п. 129.1 ст. 129 ПК України в редакції з 01.01.2017, тобто редакції на час виникнення спірних правовідносин, проте норми вказаного підпункту до спірних правовідносин застосовуватись не можуть, оскільки такі регулюють нарахування пені при нарахуванні суми податкового зобов`язання, визначеного контролюючим органом у випадках, не пов`язаних з проведенням податкових перевірок, в даному ж випадку нарахування пені відбулось при нарахуванні суми грошового зобов`язання, визначеного контролюючим органом саме за результатами податкової перевірки.

Таким чином, при вирішенні спірних правовідносин застосуванню підлягають саме положення пп.129.1.1 п. 129.1 ст. 129 ПК України в редакції з 01.01.2017, з аналізу якого вбачається, що нарахування пені розпочинається з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків податкового зобов`язання, визначеного податковим повідомленням - рішенням, включаючи період адміністративного та/або судового оскарження, отже необхідно правильно встановити дату початку нарахування пені, з огляду на приписи статті 57 Податкового кодексу України, у якій встановлено строки сплати податкових зобов`язань.

Колегія суддів звертає увагу, що пп. 129.1.1 п. 129.1 ст. 129 ПК України в редакції з 01.01.2017 не передбачено нарахування пені за весь період заниження податкового зобов`язання.

Водночас, положення статті 129 ПК України визначають в якості підстави нарахування пені порушення строків погашення податкового боргу.

Об`єктом застосування пені є саме погашена сума податкового боргу, яка в розумінні підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України, є сумою узгодженого грошового зобов`язання, несплаченою платником податків у встановлений цим Кодексом строк.

Вказані положення Податкового кодексу України кореспондуються з наведеними положеннями підпункту 14.1.162 пункту 14.1 статті 14 ПК України, оскільки також встановлюють правило, що нарахування пені можливе лише у разі несплати податкового зобов`язання до дня настання строку його погашення.

Тобто, при сплаті зобов`язання до вказаного дня нарахування пені не може бути розпочато у зв`язку з ненастанням граничного строку погашення податкового зобов`язання як обов`язкової умови для початку нарахування пені.

Вказана позиція підтверджується висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 12.02.2019 по справі № 820/6468/17, від 19.02.2019 по справі № 825/999/17.

Відповідно до положень ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Матеріалами справи підтверджено, що підприємство сплатило податкове зобов`язання 19.03.2019 (платіжне доручення № 342).

Відповідно до ч. 4 ст. 56 ПК України при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Згідно з пунктом 57.3 статті 57 ПК України у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Матеріалами справи підтверджено, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 05.03.2018 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕЛЕСЕНС ІТ» задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0006801316 від 20.12.2017 року про збільшення грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 8159,47 грн. (у тому числі: за основним платежем - 4311,39 грн., за штрафними санкціями - 3142,19 грн., пеня - 705,89 грн.).

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0006811316 від 20.12.2017 року про нарахування штрафних санкцій в сумі 510,00 грн.

В частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0003911402 від 20.12.2017 року про збільшення грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств на суму 2709750,50 грн. (у тому числі: за основним платежем - 1965581,00 грн., за штрафними санкціями - 744169,50 грн.) відмовлено.

В частині позовних вимог про визнання протиправними дії Головного управління Державної фіскальної служби України у Харківській області про визнання порушення ст. 24 КЗпП України відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 29.05.2018 апеляційну скаргу Головного управління ДФС України у Харківській області - залишено без задоволення. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕЛЕСЕНС ІТ" - задоволено частково.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05.03.2018 по справі № 820/6667/17 скасовано в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0003911402 від 20.12.2017 року.

Прийнято в цій частині постанову, якою позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕЛЕСЕНС ІТ" - задоволено.

В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05.03.2018р. по справі № 820/6667/17 - залишено без змін.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС України у Харківській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕЛЕСЕНС ІТ" судові витрати у розмірі 102020 грн. 69 коп.

Постановою Верховного Суду від 18.02.2019 року касаційну скаргу Головного управління ДФС України у Харківській області задоволено частково.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 29.05.2018 скасовано, залишено в силі рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05.03.2018.

З огляду на приписи ч. 4 ст. 56 ПК України та встановлені обставини справи, податкове зобов`язання є узгодженим 18.02.2019 року.

Відповідно, 28.02.2019р. (з урахуванням десятиденного строку сплати, визначеного податковим повідомленням - рішенням податкового зобов`язання, яке судовим рішенням від 18.02.2019 року визнано правомірним) є початком нарахування пені.

З інтегрованої картки платника податків вбачається, що датою закінчення нарахування пені контролюючим органом визначено 27.02.2019р.

Таким чином, до 28.02.2019р. нарахування пені не могло бути розпочато, тому відповідачем неправомірно нараховано пеню позивачу на суму заниження податкових зобов`язань та за весь період такого заниження, яка потім підприємством була сплачена.

Отже, безпідставність нарахування пені обумовлена тим, що протягом періоду, за який було нараховано пеню, було відсутнє узгоджене грошове зобов`язання, оскільки ППР № 0003911402 було оскаржене позивачем до суду, а остаточне рішення за позовом винесено Верховним Судом лише 18.02.2019 по справі № 820/6667/17 (п. 56.18 ПК України).

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що позовні вимоги ТОВ "ТЕЛЕСЕНС ІТ" про визнання протиправним нарахування відповідачем пені у сумі 1047137,00грн. за податковим повідомленням-рішенням від 20.12.2017 №0003911402 є обґрунтованими та підлягають задоволенню, оскільки відповідач при нарахуванні пені діяв в порушення вимог, передбачених Конституцією та законами України.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення вказаної частини позовних вимог.

Щодо позовних вимог ТОВ "ТЕЛЕСЕНС ІТ" про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС України у Харківській області на користь позивача сплачену пеню у розмірі 1047137, 00 грн., колегія суддів зауважує на таке.

Відповідно до підпункту 17.1.10 пункту 17.1 статті 17 ПК України платник податків має право на залік чи повернення надміру сплачених, а також надміру стягнутих сум податків та зборів, пені, штрафів у порядку, встановленому цим Кодексом.

Порядок повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань встановлений статтею 43 ПК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) та Порядком повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженим Наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 № 787.

Пунктом 43.1 статті 43 ПК України встановлено, що помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов`язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.

Відповідно до пункту 43.3 статті 43 ПК України обов`язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов`язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.

Положеннями пунктів 43.4, 43.5 статті 43 ПК України встановлено, що платник податків подає заяву про повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань та пені у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов`язання та/або податкового боргу з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення у готівковій формі коштів за чеком у разі відсутності у платника податків рахунка в банку.

Контролюючий орган не пізніше ніж за п`ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, протягом п`яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митих політику.

Порядком про повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 №787 (далі - Порядок), визначено алгоритм дій державних органів та їх взаємовідносини в процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов`язань.

Відповідно до пункту 3 Порядку повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету платежів у національній валюті здійснюється органами Державної казначейської служби України (далі - органи Казначейства) з відповідних бюджетних рахунків для зарахування надходжень (далі - рахунки за надходженнями), відкритих в органах Казначейства відповідно до законодавства, шляхом оформлення розрахункових документів.

Повернення платежів у національній валюті здійснюється на рахунки одержувачів коштів, відкриті в банках або органах Казначейства, вказані у поданні або заяві платника. Повернення платежів фізичним особам, які не мають рахунків у банках, може здійснюватися шляхом повернення у готівковій формі коштів за чеком органу Казначейства з відповідних рахунків, відкритих у банках на ім`я органу Казначейства, або з відповідних рахунків банку чи підприємства поштового зв`язку, вказаних у поданні або заяві платника (його довіреної особи).

Пунктом 4 Порядку визначено, що повернення помилково або надміру зарахованих до державного бюджету платежів в іноземній валюті здійснюється у валюті платежу з валютних рахунків Державної казначейської служби України (далі - Казначейство України), відкритих на ім`я Казначейства України в банках, або у гривневому еквіваленті іноземної валюти, розрахованому за офіційним курсом гривні до іноземних валют, установленим Національним банком України на дату повернення коштів з бюджету, з відповідних рахунків за надходженнями, відкритих в органах Казначейства відповідно до законодавства, про що платник зазначає у своїй заяві.

Згідно з пунктом 5 Порядку подання на повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджетів (крім зборів та платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи Державної фіскальної служби України (далі - органи ДФС), подається до відповідного органу Казначейства за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку.

Таким чином, обов`язковими умовами для повернення сум грошового зобов`язання є: подання платником податків заяви про таке повернення протягом 1095 днів від дня виникнення надміру сплаченої суми, але за умови наявності надміру сплачених грошових зобов`язань та відсутності податкового боргу.

Вказана позиція підтверджується висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 01.10.2019 по справі № 640/18424/18, від 22.10.2019 по справі № 814/3220/15.

В свою чергу, позивачем ані до суду першої, ані до суду апеляційної інстанцій не надано жодних доказів вчинення юридично значимих дій, передбачених вищенаведеними положеннями чинного законодавства Украни, як-то подання заяви тощо, щодо повернення сум грошового зобов`язання.

В ході розгляду справи представник позивача не спростував зазначеного.

З огляду на викладене, з урахуванням того, що позивач не вчинив відповідні дії для повернення сум грошового зобов`язання, які передбачені статтею 43 ПК України та Порядком № 787, вимога про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС України у Харківській області на користь позивача сплачену пеню в розмірі 1047137,00 грн. задоволенню не підлягає.

При цьому, колегія суддів зауважує, що відмовляючи в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, вказана позовна вимога судом першої інстанції взагалі не була розглянута та не надано жодної правової оцінки вказаній вимозі.

Окрім того, необхідно зазначити, що в силу вимог пункту 43.5 статті 43 ПК України, контролюючий орган не пізніше ніж за п`ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів. На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів протягом п`яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету.

Отже, повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань платникам податків здійснює орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Таким чином, з урахуванням вищезазначеної вимоги позивача, співвідповідачем по даній справі повинен бути відповідний орган казначейської служби, якого суд першої інстанції, в порушення положень КАС України, не залучив.

Відповідно до ч. 1 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права (ч. 2 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України).

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 3 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до п. 4 ч.1 ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

З урахуванням наведеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що судом першої інстанції при ухваленні рішення були допущені порушення норм матеріального та процесуального права, а тому рішення підлягає скасуванню з ухваленням нової постанови - про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч.1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Позивач при зверненні до суду з адміністративним позовом, відповідно до платіжного доручення від 25.07.2019 сплатив судовий збір у сумі 15707,06 грн., а при зверненні з апеляційною скаргою позивачем сплачено судовий збір у розмірі 23560,60 грн., згідно з платіжним дорученням від 28.10.2019.

Таким чином, враховуючи положення ст. 139 КАС України, часткове задоволення позову, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати в загальному розмірі 19633,83 грн. (7853,53 + 11780,30).

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕЛЕСЕНС ІТ" задовольнити частково.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.09.2019 року по справі № 520/7311/19 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕЛЕСЕНС ІТ" задовольнити частково.

Визнати протиправним нарахування відповідачем пені у сумі 1047137,00 (один мільйон сорок сім тисяч сто тридцять сім) гривень за податковим повідомленням-рішенням від 20.12.2017 № 0003911402.

В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕЛЕСЕНС ІТ" за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області суму сплаченого судового збору в загальному розмірі 19 633, 83 грн. (дев`ятнадцять тисяч шістсот тридцять три грн.) 83 коп.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Я.В. П`янова Судді І.С. Чалий В.В. Зеленський Повний текст постанови складено 03.02.2020 року