Ухвала

від 22.01.2021 по справі 520/7311/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

22 січня 2021 року

м. Київ

справа № 520/7311/19

адміністративне провадження № К/9901/271/21

Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Яковенка М. М., перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 28 січня 2020 року у справі № 520/7311/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ТЕЛЕСЕНС ІТ до Головного управління ДФС у Харківській області про визнання дій протиправними та стягнення пені,

УСТАНОВИВ:

04 грудня 2021 року вчетверте до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у Харківській області на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 28 січня 2020 року у справі № 520/7311/19, яка направлена до суду поштою 30 грудня 2020 року.

Вперше касаційна скарга у цій справі подана Головним управлінням ДПС у Харківській області (далі - ГУ ДПС) 24 лютого 2020 року, яку Верховний Суд ухвалою від 17 березня 2020 року залишив без руху, надав скаржнику строк для усунення недоліків касаційної скарги: сплатити судовий збір і зазначити підстави для касаційного оскарження судового рішення, з чітким посиланням на пункти частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), що саме є підставою для касаційного оскарження та з наданням обґрунтувань, визначених пунктом 4 частини 2 статті 333 КАС України.

Ухвалою від 06 квітня 2020 року Верховний Суд продовжив строк для усунення недоліків.

Повертаючи касаційну скаргу, Верховний Суд в ухвалі від 09 вересня 2020 року зазначив, що наведена скаржником підстава касаційного оскарження судових рішень - пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, а саме неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14, пункту 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України за відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування цих норм у подібних правовідносинах (нарахування пені на суму грошового зобов`язання, визначеного контролюючим органом за результатом перевірки та узгодженої в судовому порядку), не знайшла підтвердження, оскільки Верховний Суд вже зробив висновок щодо застосування цих норм (постанови від 19 червня 2018 року у справі № 820/3878/17, від 08 травня 2018 року у справі № 822/2821/17, від 27 листопада 2018 року у справі № 822/2591/17, від 14 травня 2020 року у справі № 822/3190/17).

Вдруге касаційна скарга була подана ГУ ДПС 26 жовтня 2020 року, яку Верховний Суд ухвалою від 28 жовтня 2020 року повернув на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України, оскільки у касаційній скарзі скаржник зазначаючи, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовані підпункт 14.1.162 пункту 14.1 статті 14, пункт 38.1 статті 38, підпункти 129.1.1, 129.1.2 пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України, не навів підстав касаційного оскарження відповідно до пунктів 1-4 частини четвертої статті 328 КАС України.

16 листопада 2020 року до суду втретє надійшла касаційна скарга ГУ ДПС , направлена до суду поштою 12 листопада 2020 року, яку ухвалою Верховного Суду від 30 листопада 2020 року повернуто на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України, оскільки у касаційній скарзі лише викладено обставини справи, процитовано норми Податкового кодексів України з абстрактним зазначенням, що судом апеляційної інстанції рішення ухвалено з порушенням норм матеріального права, що не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України.

Під час перевірки вчетверте поданої касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 КАС України встановлено, що у касаційній скарзі так і не викладені передбачені КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку, а зміст касаційної скарги є фактично ідентичним до касаційних скарг, які подавалися.

Усуваючи недоліки попередньо поданих касаційних скарг на підставі пунктів 3, 4 частини четвертої статті 328 КАС України, скаржник аналогічно попереднім касаційним скаргам перелічує норми матеріального права, які були, на думку скаржника, порушені судами попередніх інстанцій, без зазначення, яку саме норму права суди попередніх інстанцій застосували неправильно, щодо застосування якої відсутній висновок Верховного Суду (в контексті предмета спору у цій справі), а також, не зазначено, який, на його думку, правовий висновок повинен бути висловлений у цій справі та який, одночасно, відсутній у рішеннях Верховного Суду.

Суд звертає увагу на тому, що касаційна скарга повністю відповідає змісту вдруге поданої касаційної скарги, скаржник лише додав лише два абзаци, які на його думку обґрунтовують наявність підстав визначених пунктами 3, 4 частини четвертої статті 328 КАС України. При цьому, змістовно обґрунтування касаційної скарги абсолютно не змінилося.

Щодо зазначеної скаржником підстави - пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України, варто зазначити, що скаржник зовсім не зазначає підстави для скасування судових рішень - пункт 1 і 2 частини другої статті 353 КАС України, а також не зазначено конкретні докази, які він вважає недопустими, та у чому він їх вважає недопустимими та не наводить аргументи в обґрунтування своєї позиції.

Враховуючи те, що скаржником не наведено належного обґрунтування підстав касаційного оскарження судових рішень, про що зазначено вище, ця умова не може бути перевірена.

Так, обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга). Обов`язковим є взаємозв`язок усіх чотирьох умов.

Обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пунктів 2 і 3 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі:

- 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції; 2) постанову Верховного Суду, у якій викладено висновок щодо правильного застосування норми права, від якого належить відступити; 3) вмотивоване обґрунтування необхідності такого відступу; 4) висновок, який на думку скаржника відповідає правильному тлумаченню і застосуванню цієї норми (для пункту 2 частини четвертої статті 328 КАС України);

- 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції, висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; 2) висновок апеляційного суду, який на переконання скаржника є неправильним; 3) у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права; 4) як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися (для пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України).

Крім того, при поданні касаційної скарги на підставі пунктів 1-3 частини четвертої статті 328 КАС України зазначені скаржником норми права, які на його переконання неправильно застосовано судами, повинні врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо їх застосування ставилося перед судами попередніх інстанції в межах підстав позову та/або заперечень сторін (наприклад, з точки зору порушення їх позивачем/відповідачем).

Також обов`язковою умовою при оскарженні судових рішень на підставі пунктів 1 і 2 частини четвертої статті 328 КАС України є подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга).

Посилаючись на пункти 3, 4 частини четвертої статті 328 КАС України, скаржник не наводить обов`язкових умов у їх взаємозв`язку, передбачених для оскарження судових рішень в касаційному порядку на цій підставі.

Натомість обґрунтування цієї підстави аналогічно попередньо поданим касаційним скаргам зводиться до викладення обставин справи, цитування норм Податкового кодексу України з абстрактним зазначенням, що судами попередніх інстанцій рішення ухвалені з порушенням норм матеріального права, що не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України.

Зазначене свідчить про формальний підхід скаржника до оформлення касаційної скарги.

Верховний Суд вже надавав вичерпні роз`яснення щодо вимог до форми і змісту касаційної скарги, яким така має відповідати в частині визначення підстав, натомість, ці роз`яснення так і не були враховані скаржником, у зв`язку з чим подана вчетверте касаційна скарга підлягає поверненню.

При цьому, з урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 28 січня 2020 року у справі № 520/7311/19 - повернути скаржнику.

Копію даної ухвали надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 КАС України.

Роз`яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє його права повторного звернення до Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач М. М. Яковенко