Ухвала

від 30.11.2020 по справі 520/7311/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

30 листопада 2020 року

Київ

справа № 520/7311/19

адміністративне провадження № К/9901/30731/20

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Гімона М.М., перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 28.01.2020 у справі №520/7311/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ТЕЛЕСЕНС ІТ до Головного управління ДФС у Харківській області про визнання дій протиправними та стягнення пені,

ВСТАНОВИВ:

Вперше касаційна скарга у цій справі подана Головним управлінням ДПС у Харківській області (далі - ГУ ДПС) 24.02.2020, яку Верховний Суд ухвалою від 17.03.2020 залишив без руху, надав скаржнику строк для усунення недоліків касаційної скарги: сплатити судовий збір і зазначити підстави для касаційного оскарження судового рішення, з чітким посиланням на пункти частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), що саме є підставою для касаційного оскарження та з наданням обґрунтувань, визначених пунктом 4 частини 2 статті 333 КАС України.

Ухвалою від 06.04.2020 Верховний Суд продовжив строк для усунення недоліків.

Повертаючи касаційну скаргу, Верховний Суд в ухвалі від 09.09.2020 зазначив, що наведена скаржником підстава касаційного оскарження судових рішень - пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, а саме неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14, пункту 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України за відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування цих норм у подібних правовідносинах (нарахування пені на суму грошового зобов`язання, визначеного контролюючим органом за результатом перевірки та узгодженої в судовому порядку), не знайшла підтвердження, оскільки Верховний Суд вже зробив висновок щодо застосування цих норм (постанови від 19.06.2018 у справі № 820/3878/17, від 08.05.2018 у справі №822/2821/17, від 27.11.2018 у справі № 822/2591/17, від 14.05.2020 у справі №822/3190/17).

Вдруге касаційна скарга була подана ГУ ДПС 26.10.2020, яку Верховний Суд ухвалою від 28.10.2020 повернув на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України, оскільки у касаційній скарзі скаржник зазначаючи, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовані підпункт 14.1.162 пункту 14.1 статті 14, пункт 38.1 статті 38, підпункти 129.1.1, 129.1.2 пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України, не навів підстав касаційного оскарження відповідно до пунктів 1-4 частини четвертої статті 328 КАС України.

16.11.2020 до суду втретє надійшла касаційна скарга ГУ ДПС , направлена до суду поштою 12.11.2020.

Під час перевірки втретє поданої касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 КАС України встановлено, що скаржник, аналогічно вперше поданій касаційній скарзі, посилається на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, а саме неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм підпункту 14.1.162 пункту 14.1 статті 14, пункт 38.1 статті 38, пункту 129.1.1 та 129.1.2 пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України за відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування цих норм у подібних правовідносинах. Неможливість застосування до спірних правовідносин постанов Верховного Суду, які зазначені в ухвалі суду від 09.09.2020 про повернення вперше поданої касаційної скарги, скаржник не обґрунтовує.

Обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень відповідно до пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення особою, яка подає касаційну скаргу, норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції; висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права; як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися.

Натомість у касаційній скарзі лише викладено обставини справи, процитовано норми Податкового кодексів України з абстрактним зазначенням, що судом апеляційної інстанції рішення ухвалено з порушенням норм матеріального права, що не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України.

Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).

Таким чином, відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

За таких обставин, касаційна скарга Головного управління ДПС у Харківській області, підлягає поверненню як така, що не містить підстави касаційного оскарження на постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 28.01.2020.

На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 28.01.2020 у справі №520/7311/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ТЕЛЕСЕНС ІТ до Головного управління ДФС у Харківській області про визнання дій протиправними та стягнення пені - повернути скаржнику.

Копію даної ухвали надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 КАС України.

Роз`яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє його права повторного звернення до Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.

Суддя М.М. Гімон