Постанова

від 29.01.2020 по справі 487/6590/19

ЗАВОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

Справа № 487/6590/19

Провадження № 1-кс/487/728/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.01.2020 року Слідчий суддя Заводського районного суду м.Миколаєва ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , представника заявника ТОВ"Бізнес Центр "Шкільний" адвоката ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Миколаєві клопотання про скасування арешту на майно,

В С Т А Н О В И В :

21.01.2020 року представник заявника ТОВ "Бізнес Центр "Шкільний" адвокат ОСОБА_3 звернувся до суду з клопотанням про скасування арешту майна, в якому просив скасувати арешт:

- накладений Постановою СУ ОМУ УМВС від 08.04.2005 року, № б/н (номер запису про обтяження: 14163460 від 11.04.2005 р., державний реєстратор ОСОБА_4 , Одеське міське управління юстиції, особа, майно/права якої обтяжуються: ОСОБА_5 , 1971 р.н.) на нежитлову будівлю, офісний центр, загальною площею 631,4 кв.м. що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ;

- накладений Урядовою телеграмою заступника Генеральної Прокуратури України В.Шокін , №10/102 від 06.07.2005 р, (реєстраційний номер обтяження: 2160422, зареєстровано 06.07.2005 р., за № 2160422 реєстратором Першої одеської державної нотаріальної контори, вул. Ланжеронівська, 26, м. Одеса, на нежитлову будівлю, офісний центр, загальною площею 631,4 кв.м. що розташована за адресою: м. Одеса, Шкільний аеродром буд. 1;

- накладений Постановою СУ ОМУ УМВС від 08.04.2005 року, № б/н (номер запису про обтяження: 14163432 від 11.04.2005 р., державний реєстратор ОСОБА_4 , Одеське міське управління юстиції, особа, майно/права якої обтяжуються: ОСОБА_5 , 1971 р.н) на нежитлову будівлю, офісний центр, загальною площею 631,4 кв.м. що розташована за адресою: м. Одеса, Шкільний аеродром буд. 1.

В обґрунтування клопотання заявник зазначив, що постановою СУ ОМУ УМВС від 08.04.2005 року, № б/н , урядовою телеграмою заступника Генеральної Прокуратури України В.Шокін , №10/102 від 06.07.2005 р. та постановою СУ ОМУ УМВС від 08.04.2005 року, № б/н було накладено арешт на нежитлову будівлю, офісний центр, загальною площею 631,4 кв.м. що розташована за адресою: м. Одеса, Шкільний аеродром буд. 1. Підставою накладення арешту слугувала загроза відчуження на користь третіх осіб вищезазначеної нежитлової будівлі, яка на теперішній час є власністю Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ЦЕНТР «ШКІЛЬНИЙ».

Але натеперішній кримінальнепровадження закрито, накладеніарешти нескасовані,а тому відповідно до чинного законодавства Товариство з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ЦЕНТР «ШКІЛЬНИЙ», як власник нежитлової будівлі офісного центру, загальною площею 631,4 кв.м. що розташована за адресою: м. Одеса, Шкільний аеродром буд. 1, не може використовувати вказане майно на власний розсуд, у зв`язку з існуючою забороною.

У судовому засіданні представник заявника ТОВ"Бізнес Центр "Шкільний" адвокат ОСОБА_3 клопотання підтримав, просив його задовольнити.

Вислухавши пояснення представника заявника , слідчий суддя приходить до наступного.

Слідчим суддею встановлено та із матеріалі справи вбачається, що відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 01.11.2019 року, нежитлова будівля, офісний центр що розташований за адресою: м. Одеса, Шкільний аеродром буд. 1, загальною площею 631,4кв.м. є власністю товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ЦЕНТР «ШКІЛЬНИЙ».

Постановою СУ ОМУ УМВС від 08.04.2005 року, № б/н, урядовою телеграмою заступника Генеральної Прокуратури України В.Шокін , №10/102 від 06.07.2005 р. та постановою СУ ОМУ УМВС від 08.04.2005 року, № б/н накладено арешт на нежитлову будівлю, офісний центр, загальною площею 631,4 кв.м. що розташована за адресою: м. Одеса, Шкільний аеродром буд. 1.

Як вбачається із пояснень наданих представником заявника ТОВ"Бізнес Центр "Шкільний" адвокатом ОСОБА_3 у судовому засіданні, на даний час кримінальне провадження, в рамках якого накладенні вище зазначенні арешти, закрито.

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано захист права власності. Як передбачено цією міжнародно-правовою нормою, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном і ніхто не може бути позбавлений власного майна інакше як в інтересах суспільства й на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права. Відповідно до практики ЄСПЛ утручання в це право повинне мати законні підстави й мету, а також бути пропорційним публічному інтересу.

Особи, котрі зазнають порушення права мирного володіння майном, як і інших визначених конвенцією прав, відповідно до ст.13 цього міжнародно-правового акта повинні бути забезпечені можливістю ефективного засобу юридичного захисту в національному органі.

На рівні національного законодавства гарантії захисту права власності закріплені в ст.41 Конституції, за змістом якої кожен має право володіти, користуватися й розпоряджатися своєю власністю за винятком обмежень, установлених законом.

Спеціальні підстави законного обмеження особи в реалізації права власності передбачені,

зокрема, нормами кримінального процесуального закону для виконання завдань кримінального провадження як легітимної мети відповідного втручання в право мирного володіння майном.

Зокрема, відповідно до ст.126 КПК 1960 року, чинного на час накладення слідчим арешту на майно заявника, зазначений захід міг тимчасово застосовуватися слідчим або судом на період досудового слідства та/або судового розгляду для забезпечення цивільного позову і можливої конфіскації майна. Як було визначено в цій же статті, накладений на майно арешт мав бути скасований органом досудового слідства, коли в застосуванні цього заходу відпаде потреба. У разі закриття кримінальної справи постановою слідчого арешт майна згідно з ч.1 ст.214 КПК 1960 року підлягав скасуванню на підставі цього ж процесуального рішення.

Правова природа арешту майна не змінилась і з прийняттям нині чинного КПК, норми якого більш докладно регламентують мету, підстави й порядок застосування та скасування цього заходу забезпечення кримінального провадження.

Згідно зі ст.170 КПК завданнями арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Арешт майна має тимчасовий характер, і його максимально можлива тривалість обмежена часовими рамками досудового розслідування та/або судового розгляду до прийняття процесуального рішення, яким закінчується кримінальне провадження.

Згідно зі ст.174 нині чинного КПК як підозрюваний, обвинувачений, їх захисник або законний представник, так і інший власник або володілець майна вправі звернутися до слідчого судді з клопотанням про скасування арешту майна, у тому числі на тій підставі, що в подальшому застосуванні відповідного заходу відпала потреба.

Проте слідчий суддя, як і прокурор, наділений повноваженнями приймати рішення про припинення цього заходу виключно під час досудового розслідування, розпочатого шляхом унесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР у порядку, установленому чинним КПК. Процедури вирішення означених питань за межами кримінального провадження, у тому числі в кримінальній справі, закритій органом досудового слідства до набрання чинності цим кодексом, КПК не передбачає.

Водночас прокурор, слідчий суддя, суд, як і інші органи держвлади та їх посадові особи відповідно до ч.2 ст.19 Конституції зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у

спосіб, що передбачені Конституцією та законами. Однією із загальних засад кримінального провадження згідно з п.2 ч.1 ст.7, ч.1 ст.9 КПК є законність, що передбачає обов`язок суду, слідчого судді, прокурора, керівника органу досудового розслідування, слідчого, інших службових осіб органів держвлади неухильно додержуватися вимог Конституції, цього кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких дана Верховною Радою, вимог інших актів законодавства.

Разом з тим кримінальні процесуальні правовідносини виникають, змінюються та припиняються на підставі норм кримінального процесуального права. Закриття кримінального провадження є юридичним фактом, який припиняє такі відносини. Зокрема, після прийняття зазначеного процесуального рішення арешт майна, застосований у кримінальному провадженні (кримінальній справі) як засіб його забезпечення, утрачає відповідну концептуальну властивість.

Із припиненням кримінальної справи арешт майна стає публічним обтяженням права власності, підстави для подальшого існування якого відпали. Причому втрачається можливість застосування специфічного порядку скасування такого обтяження, зумовленого кримінальними процесуальними відносинами.

З огляду на зазначене будь-які публічно-правові процедури, які з тих чи інших причин не завершені до закриття кримінального провадження (кримінальної справи), з моменту такого закриття втрачають кримінальний процесуальний характер. Арешт майна в такому разі із заходу забезпечення кримінального провадження перетворюється на неправомірне обмеження права особи користуватися належним їй майном.

Водночас вимоги заявлені представником заявника ТОВ "Бізнес Центр "Шкільний" адвокатом ОСОБА_3 про скасування арешту майна ґрунтуються на праві власності та виступають способом захисту зазначеного права (різновидом негаторного позову) і виникають із цивільних правовідносин, а тому відповідно до ч.1 ст.19 ЦПК можуть бути вирішені судом цивільної юрисдикції.

Така правова позиція висловлена Великою палатою Верховного Суду України в постанові від 15.05.2019 року у справі №372/2904/17-ц.

З урахуванням наведеного, слідчий суддя вважає, що клопотання представника заявника ТОВ "Бізнес Центр "Шкільний" адвоката ОСОБА_3 про скасування арешту майна задоволенню не підлягає, оскільки скасування арешту в даному випадку за правилами кримінального судочинства законом не передбачено.

Керуючись ст. ст.174,369, 372КПК України, слідчий суддя

У Х В А Л И В:

В задоволенні клопотання представника заявника ТОВ"Бізнес Центр "Шкільний" адвоката ОСОБА_3 про скасування арешту на майно відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя: ОСОБА_1