Постанова

від 05.02.2020 по справі 640/19162/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/19162/18 Суддя (судді) першої інстанції: Шрамко Ю.Т.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2020 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Єгорової Н.М.,

суддів - Шурка О.І., Федотова І.В.,

при секретарі - Казюк Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Міністерства економічного розвитку і торгівлі України та Державної податкової служби України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 травня 2019 року у справі за адміністративним позовом Damiron LP до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, за участю третьої особи - Державної фіскальної служби України, про визнання протиправним та скасування наказу в частині, -

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2019 року позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Міністерства економічного розвитку України, третя особа - Державна фіскальна служба України, про визнання протиправним та скасування наказу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 01 серпня 2017 року № 1142 "Про застосування спеціальної санкції - індивідуального режиму ліцензування зовнішньоекономічної діяльності на території України - до іноземних суб`єктів господарської діяльності" в частині застосування до Damiron LP спеціальної санкції - індивідуального режиму ліцензування зовнішньоекономічної діяльності на території України - до іноземних суб`єктів господарської діяльності на території України.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 жовтня 2019 року позов задоволено повністю. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що з урахуванням положень ст. 37 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність", підставою для застосування санкцій є саме правопорушення, а наявність відповідного подання є лише однією з умов застосування санкцій. Наголосив, що при розгляді клопотання позивача про скасування санкції встановлені рішенням Господарського суду Харківської області від 04 червня 2018 року обставини відсутності в Damiron LP наміру створити правові наслідки відповідачем взяті до уваги не були.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. В обґрунтування своєї позиції наголошує на тому, що позивачем було пропущено встановлений чинним процесуальним законодавством строк звернення до суду із вказаним позовом. При цьому вказує на те, що позивач був обізнаний про порушення своїх прав з моменту звернення до Міністерства економічного розвитку та торгівлі України 20 грудня 2017 року. Звертає увагу на те, що Законом України Про зовнішньоекономічну діяльність не було передбачено досудового врегулювання спору. Крім іншого, зазначає, що у Мінекономрозвитку не було правових підстав для незастосування спеціальної санкції до позивача на підставі подання ДФС України, оскільки останнє за формою та змістом відповідало вимогам ч. 2 ст. 37 Закону України Про зовнішньоекономічну діяльність . Підкреслює, що судом першої інстанції не надано жодних мотивів відхилення посилання відповідача на висновки Верховного Суду.

Крім того, вважаючи, що рішення суду першої інстанції прийнято без дотримання норм матеріального та процесуального права, Державна податкова служба України звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволені позовних вимог у повному обсязі. В обгрунтування своєї позиції зазначає, що контролюючий орган діяв у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

У відзиві на апеляційну скаргу Damiron LP просить залишити апеляційну скаргу відповідача без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. При цьому зауважує, що подання ДФС не містило усіх визначених законодавством реквізитів та відомостей. Звертає увагу на те, що позивач та відповідач скористалися досудовим порядком вирішення спору, а тому позовну заяву було подано з дотриманням строку, передбаченого ч.4 ст. 122 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги необхідно задовольнити частково, а рішення суду першої інстанції - скасувати, залишивши позовну заяву без розгляду, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом першої інстанції, наказом від 01 серпня 2017 року № 1142 Міністерство економічного розвитку і торгівлі України застосувало до компанії "Damiron LP" спеціальну санкцію у сфері зовнішньоекономічної діяльності - індивідуальний режим ліцензування зовнішньоекономічної діяльності на території України за поданням Державної фіскальної служби України від 14 липня 2017 року № 12036/5/99-99-14-06-02-16.

Згідно даного наказу спеціальна санкція до позивача застосована на підставі матеріалів Державної фіскальної служби України від 14 липня 2017 року №12036/5/99-99-14-06-02-16, у зв`язку із порушенням позивачем ст. 1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" під час здійснення розрахунків із ТОВ "Олімпгрупінвестиція", яка полягала у наявності у вигляді неповернутої валютної виручки у розмірі 2918600,00 доларів США.

При цьому, 20 грудня 2017 року позивач звернувся до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України із клопотанням про скасування дії спеціальної санкції у сфері зовнішньоекономічної діяльності. Одночасно із цим позивач звернувся до Державної фіскальної служби України із скаргою від 20 грудня 2017 року стосовно подання службовими особами ДФС України до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України неправдивих відомостей, які стали підставою для застосування до позивача спеціальної санкції.

З матеріалів справи вбачається, що листом від 02 січня 2018 року вих. № 4102-13/36-07 Міністерство економічного розвитку і торгівлі України повідомило позивача, що питання про скасування дії спеціальної санкції буде розглянуте у разі надходження відповідного подання Державної фіскальної служби України.

Крім того, листом №4102-13/4721-07 від 06 лютого 2018 року ДФС повідомила, що не вбачає підстав для скасування спеціальної санкції, застосованої до позивача.

Зі змісту листа Державної фіскальної служби України від 01 лютого 2018 року № 3427/6/90-99-14-06-02-15 позивач дізнався про наявність простроченої заборгованості, яка виникла при виконанні зовнішньоекономічного контракту від 04 серпня 2016 року № 04/08/16, укладеного між позивачем та TOB "Грінторг" (код 40659679, після 01 листопада 2016 року іменується ТОВ "Олімпгрупінвестиція".

Поряд з викладеним суд встановив, що рішенням Господарського суду Харківської області від 04 червня 2018 року визнано недійсним зовнішньоекономічний контракт № 04/08/16 від 04 серпня 2016 року, укладений відповідно до зазначених у ньому даних, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Грінторг" (код ЄДРПОУ 40659679) та Компанією "Damiron LP" (адреса реєстрації: Suite 6013, 4 Fullarton street, AYR KA7 1UB, Scotland SL017684).

Так, у червні 2018 року позивачем було подано клопотання до ДФС України та Міністерства економічного розвитку і торгівлі України про скасування дії спеціальної санкції.

Разом з тим, листом від 04 липня 2018 року №4102-13/28772-07 від 04 липня 2018 року відповідач повідомив позивача, що вирішення питання про скасування дії спеціальної санкції залежить від волевиявлення ДФС України.

Крім іншого, матеріали справи свідчать, що листом від 16 липня 2018 року №12468/5/99-99-14-06-02-16 та від 02 серпня 2018 року №11275/М/99-99-14-06-02-14 ДФС України повідомило, що не вважає за доцільне скасувати спеціальну санкцію, застосовану до позивача. 27 серпня 2018 року позивач повторно звернувся до відповідача із клопотанням про скасування спеціальної санкції, однак листом від 17 вересня 2018 року №4102-13/404-14-07 відповідач повідомив про тимчасове зупинення дії спеціальної санкції до 01 грудня 2018 року.

На підставі встановлених вище обставин, суд першої інстанції прийшов до висновку, що відповідачем протиправно застосовано до позивача дію спеціальної санкції - індивідуального режиму ліцензування зовнішньоекономічної діяльності на території України, а тому позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Разом з тим, розглядаючи даний спір по суті, суд першої інстанції не врахував наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Приписи абз. 1 ч. 2 ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

Рішенням Конституційного Суду України № 17-рп/2011 від 13 грудня 2011 року визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

Згідно позовних вимог предметом позову є визнання протиправним та скасування наказу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 01 серпня 2017 року № 1142 "Про застосування спеціальної санкції - індивідуального режиму ліцензування зовнішньоекономічної діяльності на території України - до іноземних суб`єктів господарської діяльності" в частині застосування до Damiron LP спеціальної санкції - індивідуального режиму ліцензування зовнішньоекономічної діяльності на території України - до іноземних суб`єктів господарської діяльності на території України.

При цьому, колегією суддів враховується правова позиція Верховного Суду, викладена у постанові від 22 грудня 2018 року у справі № 826/7430/17, відповідно до якої порушення прав та інтересів Товариства відбулось не у день прийняття оспорюваного наказу, а внаслідок неприйняття Міністерством жодних рішень після подання Товариством матеріалів та звернення з клопотаннями про скасування (зміну виду, тимчасове зупинення) дії санкції, застосованої наказом Міністерства Про застосування спеціальної санкції - індивідуального режиму ліцензування зовнішньоекономічної діяльності - до суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності України , оскільки обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражені права чи інтереси особи, яка стверджує про їх порушення. Тобто факт порушеного права визначається не лише датою відповідного рішення суб`єкта владних повноважень.

Як було встановлено раніше, не погоджуючись з оскаржуваним наказом, позивач 20 грудня 2017 року звернувся до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України із клопотанням про скасування дії спеціальної санкції у сфері зовнішньоекономічної діяльності. Одночасно із цим позивач звернувся до Державної фіскальної служби України із скаргою від 20 грудня 2017 року стосовно подання службовими особами ДФС України до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України неправдивих відомостей, які стали підставою для застосування до позивача спеціальної санкції.

При цьому, листом від 02 січня 2018 року вих. № 4102-13/36-07 Міністерство економічного розвитку і торгівлі України повідомило позивача, що питання про скасування дії спеціальної санкції буде розглянуте у разі надходження відповідного подання Державної фіскальної служби України, а листом №4102-13/4721-07 від 06 лютого 2018 року ДФС України повідомила, що не вбачає підстав для скасування спеціальної санкції, застосованої до позивача.

Крім того, зі змісту листа Державної фіскальної служби України від 01 лютого 2018 року № 3427/6/90-99-14-06-02-15 позивач дізнався про наявність простроченої заборгованості, яка виникла при виконанні зовнішньоекономічного контракту від 04 серпня 2016 року № 04/08/16, укладеного між позивачем та TOB "Грінторг".

Таким чином, як вбачається з викладеного вище та було зазначено представником Damiron LP під час судового засідання, позивачу у лютому 2018 року було достовірно відомо про застосування до нього спеціальної санкції - індивідуального режиму ліцензування зовнішньоекономічної діяльності на території України - до іноземних суб`єктів господарської діяльності та відповідно порушення, на думку позивача, суб`єктом владних повноважень його прав, свобод або інтересів внаслідок неприйняття Міністерством жодних рішень після подання Damiron LP клопотання про скасування дії спеціальної санкції у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Викладене, на переконання суду апеляційної інстанції, свідчить про те, що звернення Damiron LP до Окружного адміністративного суду міста Києва 11 листопада 2019 року, що підтверджується відбитком штампу відділення поштового зв`язку на конверті, в якому до суду першої інстанції надійшла позовна заява, відбулося поза межами встановленого приписами КАС України шестимісячного строку звернення до адміністративного суду.

З урахуванням наведеного колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що згідно ч. ч. 3, 4 ст. 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду. Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

При цьому, поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.

Питання поважності причин пропуску строку звернення до суду є оціночним та залежить від доказів, якими підтверджуються обставини та підстави такого пропуску.

Причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Тобто, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.

Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом.

Крім того, відповідно до ч. 4 ст. 122 КАС України якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов`язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

Якщо рішення за результатами розгляду скарги позивача на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень не було прийнято та (або) вручено суб`єктом владних повноважень позивачу у строки, встановлені законом, то для звернення до адміністративного суду встановлюється шестимісячний строк, який обчислюється з дня звернення позивача до суб`єкта владних повноважень із відповідною скаргою на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

Разом з тим, посилання позивача на те, що останній скористався порядком досудового вирішення спору, судом апеляційної інстанції оцінюється критично з огляду на наступне.

У силу приписів ч. 14 ст 37 Закону України Про зовнішньоекономічну діяльність у разі усунення порушень законодавства України або застосування практичних заходів, що гарантують виконання цього Закону та/або пов`язаних з ним законів України, і приведення своєї зовнішньоекономічної діяльності у відповідність із законами України або надання достатніх доказів неможливості (безперспективності) застосування практичних заходів, що гарантують виконання закону, суб`єкти зовнішньоекономічної діяльності та іноземні суб`єкти господарської діяльності, до яких застосовано санкції, мають право подавати до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері економічного розвитку, відповідні матеріали та виходити з клопотанням про скасування (зміну виду, тимчасове зупинення) дії санкцій.

При цьому, системний аналіз зазначеної вище норми Закону, на переконання судової колегії, свідчить про те, що вказане право на подання відповідних матеріалів та клопотанням про скасування (зміну виду, тимчасове зупинення) дії санкцій не є досудовим порядком вирішення спору.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на те, що згідно ч. 20 ст. 37 Закону України Про зовнішньоекономічну діяльність застосування санкцій, зазначених у цій статті, може бути оскаржено в суді. Представництво інтересів держави при розгляді таких судових спорів забезпечується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері економічного розвитку, та державними органами, які внесли подання про застосування санкцій. Оскарження застосування санкцій у судовому порядку до винесення судом відповідного рішення не зупиняє їх дію.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що посилання позивача на ч. 4 ст. 122 як на підставу стверджувати, що звернення до суду першої інстанції відбулося у встановлений приписами КАС України шестимісячний строк, є помилковим.

Крім іншого, у рішенні від 21 лютого 1975 року у справі Голдер проти Великої Британії Європейський суд з прав людини закріпив правило, що пункт 1 статті 6 Конвенції стосується невід`ємного права особи на доступ до суду. Прямим порушенням права на доступ до суду є необхідність отримання спеціальних дозволів на звернення до суду.

Таким чином, як зазначив Конституційний Суд України у рішенні від 13 грудня 2011 року №17-рп/2011 у практиці Європейського суду з прав людини право на звернення до суду також пов`язується лише з волевиявленням особи. За змістом частини п`ятої статті 6 КАС України особа може відмовитися від реалізації права на звернення до суду, однак не від самого права як такого.

Поряд з іншим, колегія суддів зауважує, що встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа Стаббігс на інші проти Великобританії , справа Девеер проти Бельгії ).

Крім того, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наполягає на тому, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов`язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (рішення Європейського суду у справі Перез де Рада Каванілес проти Іспанії від 28 жовтня 1998 року, заява № 28090/95, пункт 45). Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

У рішенні Міраґаль Есколано та інші проти Іспанії Європейський суд встановив, що строки позовної давності, яких заявники мають дотримуватися при поданні скарг, спрямовані на те, щоб забезпечити належне здійснення правосуддя і дотримання принципів правової певності. Сторонам у провадженні слід очікувати, що ці норми будуть застосовними (рішення від 25 січня 2000 року, пункт 33).

Крім іншого, у постанові від 14 червня 2018 року (справа № 800/102/17) Велика Палата Верховного Суду вказала, що в пункті 27 рішення Європейського суду з прав людини від 20 травня 2010 року у справі Пелевін проти України (Заява № 24402/02), яке набуло статусу остаточного 20 серпня 2010 року, Європейський суд з прав людини зазначив, що право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (див., наприклад, рішення у справі Ашінгдан проти Сполученого Королівства (Ashingdane v. the United Kingdom), від 28 травня 1985 року, пункт 57, Серія A, № 93).

Отже, за практикою Європейського суду з прав людини застосування судами наслідків пропущення строків звернення до суду не є порушенням права на доступ до суду.

Оскільки протягом майже дев`яти місяців позивачем не ставилося питання щодо правомірності застосування до Damiron LP спеціальної санкції, то подання позовної заяви за відсутності належного обґрунтування причин тривалого зволікання із оскарженням спірних наказів матиме наслідком порушення принципу правової визначеності, що є неприпустимим з огляду на принципову позицію Європейського Суду з прав людини у цьому питанні.

При цьому, як було встановлено раніше, позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про існування об`єктивних та поважних причин, які зумовили несвоєчасне звернення до суду. Належної оцінки відповідним обставинам, як вірно зазначив апелянт, не було надано судом першої інстанції.

З урахуванням наведеного та зважаючи на подання позовної заяви поза межами процесуального строку за відсутності належного обґрунтування причин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції не повністю встановив фактичні обставини справи та помилково вирішив по суті спір за позовною заявою, яка підлягала залишенню без розгляду у зв`язку із значним пропуском строків звернення до суду.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково.

Відповідно до ч. 1 ст. 319 КАС України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду з підстав, встановлених 240 цього Кодексу.

Приписи п. 8 ч. 1 ст. 240 КАС України визначають, що суд своєю ухвалою залишає позовну заяву без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу, зміст яких зазначено вище.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку про необхідність часткового задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції із залишенням позовної заяви без розгляду.

Керуючись ст. ст. 123, 240, 242-244, 250, 308, 310, 315, 319, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційні скарги Міністерства економічного розвитку і торгівлі України та Державної податкової служби України - задовольнити частково.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 травня 2019 року - скасувати.

Позовну заяву Damiron LP до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, за участю третьої особи - Державної фіскальної служби України, про визнання протиправним та скасування наказу в частині - залишити без розгляду.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів, з урахуванням положень ст. 329 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Н.М. Єгорова

Судді О.І. Шурко

І.В. Федотов

Повний текст постанови складено 10 лютого 2020 року.