Рішення

від 21.01.2020 по справі 907/226/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

21.01.2020 м. Ужгород Справа № 907/226/19

Господарський суд Закарпатської області у складі

головуючого судді Ушак І.Г.

за участю секретаря судового засідання Лазар С.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю КТС Інжиніринг , м. Київ (далі - позивач, ТОВ Інжиніринг)

до фізичної особи-підприємця Галагурич Василя Васильовича, м. Ужгород (далі - відповідач, ФОП Галагурич)

про стягнення 581408,75 грн.

представники:

позивача - Бабаджанян Г.А., адвокат (в режимі віодеоконференції)

відповідача - Сочка В.І., адвокат

Позивач звернувся до суду з наведеними вимогами як власник майна (обладнання), якому завдано шкоди при перевезенні здійсненому ФОП Галагурич та з вини останнього. Посилаючись на характер пошкоджень частини обладнання - СOOLER, внаслідок яких його подальша експлуатація та ремонт є неможливими, наполягає на відшкодуванні її вартості, виходячи із витрат понесених у зв`язку з купівлею нової частини СOOLER, вартості її перевезення, митних платежів, ПДВ та шкоди пов`язаної з організацією перевезення пошкодженого елементу СOOLER Позивач вважає, що правовою підставою покладення на відповідача обов`язку відшкодування шкоди є приписи ст. 1166 ЦК України. Представник позивача у ході судового розгляду наполягає на задоволенні позовних вимог, посилаючись на їх обґрунтованість долученими до матеріалів справи документами.

Відповідач письмовим відзивом та поясненнями представника у ході судового розгляду проти позову заперечує у повному обсязі, з огляду на наступне.

Так, вважає ТОВ Інжиніринг неналежним позивачем, посилаючись на те, що за змістом ст. 925 ЦК України позов до перевізника, яким є у даній справі відповідач - ФОП Галагурич - може бути пред`явлений відправником вантажу або його одержувачем, ні одним з яких не є зазначене товариство.

Вважає, що спірні відносини виникли внаслідок не деліктних, а договірних правовідносин на підставі ряду договорів: договору про надання транспортно-експедиторських послуг укладеного 11.09.17 ТОВ Інжиніринг та ТОВ Едельвейс Сервіс Україна ; договору про надання транспортно-експедиторських послуг укладеного 01.11.17 ТОВ Едельвейс Сервіс Україна і ФОП Станко М.І. та заявки на перевезення вантажу укладеної ФОП Станко М.І та ФОП Галагурич В.В., тому при їх вирішенні належить застосовувати норми Закону України Про транспортне експедирування та ст. 314, 316 ГК України, ст. 925 ЦК України, а не приписи ст. 1166 ЦК України.

Заперечує використання звіту про технічний огляд як доказ причини пошкодження вантажу; посилається на недоведеність вини перевізника у втраті, пошкоджені вантажу та на необґрунтованість визначення шкоди .

У ході судового провадження за клопотанням позивача судом було витребувано (ухвала суду від 22.11.19) від ПрАТ Страхова компанія ПЗУ Україна матеріали справи № 180518.01 за зверненням ФОП Галагурич до зазначеної страхової компанії відповідно до укладеного ними договору добровільного страхування відповідальності автоперевізника № 312.994136012.20013 від 22.01.18 у зв`язку з пошкодженням обладнання належного ТОВ Інжиніринг та рішення про відмову ФОП Галагурич у виплаті страхового відшкодування (далі - страхова справа)

Суд, заслухавши пояснення учасників процесу у ході судового розгляду справи, дослідивши матеріали даної справи, матеріали страхової справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, дійшов висновку про задоволення позовних вимог у даній справі.

При цьому, суд виходив з того, що у ході судового розгляду справи встановлено наступне.

Позивачем, відповідно до умов контракту на продаж обладнання № 33942 укладеного 3.10.17 з приватним товариством GE jenbacher GmbH & CO OG , Австрія, придбано генераторну установку GE jenbacher для виробництва електроенергії з використанням біогазу (далі - обладнання) вартістю 374000,00 євро, складовою частиною якої є її елемент - COOLER (охолоджувач). За умовами контракту продавець поставив обладнання позивачеві на склад, що знаходиться в Угорщині. Наведені обставини та повна оплата вартості придбаного обладнання позивачем підтверджені матеріалам справи та не заперечуються ніким з учасників процесу.

Транспортування зазначеного обладнання за маршрутом Будапешт, Угорщина - Гостомель, Україна (митне оформлення) - Красні Окна, Одеська область здійснювалося на підставі послідовно укладених договорів, а саме: договору-доручення № 1702 про надання транспортно-експедиторських послуг укладеного 11.09.17 ТОВ Інжиніринг та ТОВ Едельвейс Сервіс Україна (договір-1); договору-доручення № 17012 про надання транспортно-експедиторських послуг укладеного 01.11.17 ТОВ Едельвейс Сервіс Україна і ФОП Станко М.І. (договір-2) та на підставі заявки на перевезення вантажу укладеної ФОП Станко М.І. з ФОП Галагурич - відповідачем у даній справі - як перевізником.

Згідно заявки укладеної з ФОП Галагурич було узгоджено перевезення останнім за зазначеним маршрутом вантажу - частин до генераторної установки вагою на один автомобіль у складі п`яти позицій, в т.ч. COOLER, із зазначенням вартості вантажу - 100000,00 євро, дати завантаження - 8.05.18 у м. Будапешті способом завантаження - краном, дати доставки - 11.05.18, адреса розвантаження Красні Окна Одеської області; додаткові умови, зокрема, забезпечення надійного кріплення вантажу; транспортний засіб - автомобіль марки Рено, д/н НОМЕР_1 / НОМЕР_2 , водій ОСОБА_1 .

За даними вихідного звіту долученого до матеріалів справи 8.05.18 у зазначений транспортний засіб у м. Будапешт у місці зберігання було завантажено 5 коробок обладнання загальною вагою брутто 7550,00 кг, з них - COOLER (охолоджувач) вагою брутто 1620 кг, із підписаною відповідачем приміткою про те, що товари були перевантажені належним чином без пошкодження. Наведене не заперечується ніким з учасників процеcу.

17.05.18 у місці доставки - с. Красні Окна Одеської області - при огляді вантажу до початку його розвантаження виявлено пошкодження одного з елементів - охолоджувача та складено звіт про результати огляду майна за участю аварійного комісара страхової компанії ПЗУ УКРАЇНА - страховика ФОП Галагурича - та водія ОСОБА_1 . Відповідно до даних наведених у зазначеному звіті встановлено пошкодження охолоджувача, а саме: пошкодження з`єднувальних трубок з головним агрегатом з`єднуючих основний трубний корпус; розлом страховочного хомута.

18.05.18 відповідач ФОП Галагурич як перевізник та страхувальник за договором страхування від 22.01.18 звернувся до страховика із заявою про настання збитку , посилаючись на зазначену подію, що відбулася 17.05.18.

Актом дефектації № 18/24 від 24.05.18 складеного спеціалістами сервісної служби позивача як офіційного дистриб`ютора GE jenbacher встановлено, що виявлені пошкодження частини обладнання COOLER є …фатальними, що унеможливлює можливість використання як COOLER так і генераторну установку в цілому… потребується заміна вузла в цілому… пошкодження не підлягає ремонту.. .

Матеріалами справи встановлено, що страхова компанія листом від 13.07.18 № 4587-31 на адресу позивача, який в копії адресований також приватному товариству GE jenbacher GmbH & CO OG , Австрія та відповідачеві, повідомила про необхідність додаткового огляду пошкодженого вантажу та про дозвіл на допуск 19.07.18 на місце його зберігання для здійснення додаткового огляду незалежних експертів Мартиненко В.В., Сухомлина В.Ф., Добруна А.П., представника асистуючої компанії СОС-сервіс Тукіна С.В. та представника ФОП Галагурича - Хоменко В.В.

За результатами зазначеного додаткового огляду пошкодженого вантажу складено акт технічного огляду від 19.07.18 з висновком про причину пошкодження COOLER - наявність комбінації двох факторів: недотримання правил кріплення вантажу і як наслідок порушення правил перевезення товару в якості вантажу та прискорене зменшення швидкості автомобіля (різке гальмування) при перевезенні вантажу. Зазначений акт був складений за участі експертів та представників ТОВ Інжиніринг, ФОП Галагурич, ТОВ Едельвейс Сервіс Україна , які підписали акт без зауважень та заперечень.

На наведеному висновку, зокрема, ґрунтується Звіт про технічний огляд когенераційної установки, її пошкодженої частини СOOLER здійснений залученими на договірній основі сюрвейерами, незалежними оцінювачами Сухомлин В.Ф. та Мартиненко В.В., з урахуванням якого страхова компанія відмовила у страховому відшкодуванні ФОП Галагурич як перевізнику, зазначивши, що обладнання було пошкоджено з його вини через ненадійне закріплення (лист від 1.11.18 № 7265-31).

Вирішуючи даний спір, суд виходить з таких приписів чинного законодавства.

За змістом ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі;

Приписами ч. 1 ст. 174 ГК України також встановлено, що господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, внаслідок заподіяння шкоди суб`єкту або суб`єктом господарювання, якими є сторони даних спірних відносин

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України, ч. 1 ст. 173 ГК України зобов`язанням, господарським зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Приписами ч.ч. 1, 2 ст. 1166 ЦК України встановлено загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду, згідно яких майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

З огляду на зазначені положення цивільного закону факт завдання шкоди, зокрема, майну юридичної особи, якщо ця особа не перебуває в договірних правовідносинах із особою, яка завдала шкоди, породжує виникнення позадоговірного, деліктного зобов`язання. Таке виникає з факту завдання шкоди й припиняється належним виконанням у момент відшкодування потерпілому шкоди в повному обсязі особою, яка завдала шкоду.

Тобто, за загальним правилом відповідальність за шкоду несе боржник - особа, яка завдала шкоди. Разом із тим правила регулювання деліктних зобов`язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, - якщо законом передбачено такий обов`язок.

Так, за Законом України Про транспортно-експедиторську діяльність , експедитори, уклавши для виконання доручень клієнтів договори з перевізниками, несуть відповідальність за дії та недогляд останніх у тому ж порядку, як і за власні дії.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач ФОП Галагурич був залучений до перевезення належного позивачеві обладнання на підставі послідовно укладених угод - договору-1, договору-2 та заявки на перевезення вантажу, в яких експедиторами виступали відповідно ТОВ Едельвейс Сервіс Україна (договір-1) та ФОП Станко (договір-2, заявка), відтак за його дії та недогляд як за власні дії за приписами наведеного Закону України може покладатися відповідальність перед позивачем як клієнтом на експедиторів.

Разом з тим, позивач як власник майна, якому завдана шкода, звернувся з позовом про відшкодування шкоди не до експедиторів, що організовували спірне перевезення, а безпосередньо до перевізника як особи, на його думку, внаслідок неправомірних винних дій якої завдана шкода.

Наведене є правом позивача за змістом приписів ч. 1 ст. 12 та ч. 2 ст. 14 ЦК України, якими встановлено, що особа здійснює свої права вільно, на власний розсуд та не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї.

З огляду на вищенаведене, право позивача як потерпілого на відшкодування шкоди за рахунок особи, яка завдала шкоди, є абсолютним і не може бути припинене чи обмежене договором, зокрема, заявкою на перевезення належного позивачеві обладнання укладеною ФОП Станко та перевізником, стороною якого потерпілий не був. Позивач вправі вільно, на власний розсуд обрати спосіб здійснення свого права шляхом звернення вимоги виключно до перевізника - відповідача у справі, як особи, яка завдала шкоди, про відшкодування цієї шкоди, або шляхом звернення до експедитора, який залучив перевізника та відповідає за його дії як за свої.

Наведеним спростовуються заперечення відповідача проти позову з посиланням на неправомірність застосування приписів ст. 1166 ЦК України до спірних відносин у даній справі.

З огляду на те, що шкода завдана майну позивача при його перевезенні відповідачем, аналіз та оцінку дій останнього належить здійснювати виходячи з відповідних приписів Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, що регулюють правовідносини перевезення, а також норм Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (далі - Конвенція), до якої Україна приєдналася відповідно до Закону України № 57-У від 1.08.06, оскільки спір у даній справі пов`язаний з міждержавним перевезенням, у якому місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах, що відповідно до приписів ч. 6 ст. 315 ГК України та ст. 1 Конвенції є підставою для її застосування.

Так, за приписами ст. 314 ГК України, перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини.

Відповідно до ст. 924 ЦК України, перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Зазначена норма передбачає принцип винності в разі відповідальності перевізника за втрату, нестачу, псування й ушкодження вантажу, який є загальним для всіх видів транспорту. Перевізник несе відповідальність за нестачу, втрату, псування й ушкодження вантажу лише у випадках, коли він винен у несхоронності вантажу. При цьому обов`язок доведення своєї невинуватості лежить на ньому.

Отже, відповідальність перевізника побудована за принципом вини і діє, як правило, презумпція вини зобов`язаної сторони.

Перевізник несе відповідальність, якщо не доведе, що втрата, псування й ушкодження вантажу відбулися внаслідок обставин, яким він не міг запобігти чи усунення яких від нього не залежало, зокрема внаслідок вини перевізника чи відправника вантажу; особливих природних властивостей перевезеного вантажу; недоліків тари й пакування, яких не можна було встановити шляхом зовнішнього огляду при прийманні вантажу до перевезення й інших обставин, передбачених законом.

Перевізник несе відповідальність щодо забезпечення схоронності вантажу чи багажу в період здійснення перевезення. Крім того, він також зобов`язаний доставити вантаж чи багаж у пункт призначення і видати його уповноваженій особі.

Невиконання цього обов`язку тягне відповідальність перевізника, який звільняється від відповідальності тільки у випадках, коли незбереження вантажу стало наслідком обставин, що характеризуються одночасно двома ознаками: 1) усунення цих обставин не залежало від перевізника; 2) перевізник не міг запобігти цим обставинам.

Отже, перевізник звільняється від відповідальності за незбереження вантажу у випадках, коли причиною його незбереження була непереборна сила. Втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу внаслідок випадку, що не підлягає під визначення непереборної сили, відповідно до ч. 1 ст. 924 ЦК України не звільняють перевізника від відповідальності за незбереження вантажу.

Таким чином, законодавець покладає на перевізника обов`язок доводити наявність обставин, що звільняють його від відповідальності за незбереження вантажу.

Такими ж є приписи Конвенції, за змістом ст. 17 якої перевізник несе відповідальність за повну чи часткову втрату вантажу або за його ушкодження, що сталися з моменту прийняття вантажу для перевезення і до його доставки, а також за будь-яку затримку доставки (п. 1). Однак, перевізник звільняється від відповідальності, якщо втрата вантажу, його ушкодження чи затримка його доставки стались внаслідок дій або недогляду позивача, внаслідок інструкцій

позивача, не викликаних діями або недоглядом з боку перевізника, внаслідок дефекту вантажу чи внаслідок обставин, уникнути яких перевізник не міг і наслідки яких він не міг відвернути (п. 2).

Згідно ст. 18 Конвенції тягар доказу того, що втрата вантажу, його ушкодження чи затримка доставки викликані обставинами, зазначеними в пункті 2

статті 17, лежить на перевізнику.

У даних спірних відносинах позивача та відповідача, останній є перевізником, на якого відповідно до наведених вище законодавчих приписів національного та міжнародного законодавства, що підлягають застосуванню, покладається обов`язок забезпечення схоронності вантажу під час перевезення, доставки вантажу до пункту призначення та видачі його уповноваженій особі. Невиконання цього обов`язку є підставою для відповідальності перевізника за незбереження вантажу, крім випадків, коли він доведе наявність обставин, що за законом звільняють його від відповідальності.

Як встановлено матеріалами справи, ФОП Галагурич як перевізник, прийнявши до перевезення обладнання без пошкоджень, доставив до місця призначення пошкоджене майно, що доведено матеріалами справи та не заперечується, власне, перевізником, що за змістом наведених норм є підставою для покладення на нього відповідальності.

Відповідач не довів наявності обставин, що звільняють його від відповідальності за пошкодження вантажу та відсутності своєї вини у пошкодженні вантажу, що є його обов`язком.

Натомість, позивач, наданим звітом про технічний огляд когенераційної установки, її пошкодженої частини СOOLER, здійсненим у межах страхової справи № 180518.01 за зверненням ФОП Галагурич до ПрАТ Страхова компанія ПЗУ Україна відповідно до договору добровільного страхування відповідальності автоперевізника № 312.994136012.20013 від 22.01.18 у зв`язку з пошкодженням обладнання належного ТОВ Інжиніринг та рішенням про відмову ФОП Галагурич у виплаті страхового відшкодування довів, що обладнання пошкоджено при перевезенні відповідачем внаслідок винного порушення останнім правил розміщення та кріплення вантажу.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд, вирішуючи даний спір, виходить з того, що шкода заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню у повному обсязі особою, яка її заподіяла за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи. Оскільки у ході судового розгляду справи встановлено, що внаслідок неправомірних винних дій відповідача майну позивача завдана шкода, така у повному обсязі підлягає відшкодуванню відповідачем на користь позивача.

Аналізуючи заявлений позивачем до стягнення розмір шкоди, суд виходить такого.

За приписами ст.ст. 224, 225 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено ; під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Статтею 23 Конвенції встановлено, якщо, відповідно до положень цієї Конвенції, перевізник зобов`язаний компенсувати повну або часткову втрату вантажу, така компенсація розраховується на підставі вартості вантажу в місці і під час прийняття його для перевезення. Крім того, підлягають відшкодуванню: плата за перевезення, мито, а також інші платежі, пов`язані з перевезенням вантажу, цілком у випадку втрати всього вантажу й у пропорції, що відповідає розміру збитку, при частковій втраті; інший збиток відшкодуванню не підлягає.

Матеріалами справи встановлено, що позивач 8.11.18 відповідно до митної декларації придбав нову частину обладнання - COOLER, вартість якої складає 12380 євро (згідно інвойсу приватного товариства GE jenbacher GmbH & CO OG , Австрія), що станом на час розмитнення за курсом НБУ становило 396720,02 грн. Вартість перевезення зазначеного обладнання по іноземній території становить 15000,00 грн. і така включена до митної декларації, відтак загальна вартість придбаного позивачем обладнання становить 411720,02 грн.

Виходячи з наведеного, позивач пред`явив вимогу до відповідача як безпосереднього заподіювача шкоди про відшкодування суми 581408,72 грн., що складається із загальної вартості придбаного обладнання (411720,02 грн.), сплаченого мита на його ввезення (6 % від вартості) - у сумі 24703,20 грн., ПДВ від митної вартості (411720,02 грн.+24703,20 грн.), а також шкоди у зв`язку з організацією перевезення пошкодженого елементу СOOLER у сумі 57700,00 грн., визначеної виходячи із загальної суми сплаченої експедитору ТОВ Едельвейс Сервіс Україна за перевезення генераторної установки (268876,45 грн.) як пропорційного відношення ваги СOOLER (1620 кг) та загальної ваги генераторної установки (7550 кг).

Вимоги позивача до відповідача про відшкодування зазначеної суми доведені матеріалами справи, не спростовані відповідачем та є правомірними з огляду на наведені вище приписи законодавства, що регулюють спірні відносини, тому підлягають задоволенню - з відповідача належить стягнути на користь позивача суму 581408,72 грн.

Питання розподілу судових витрат за клопотанням учасників процесу буде вирішено після подання ними доказів таких витрат у порядку передбаченому приписами ч. 8 ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 210, 220, 232, 233, 236-238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України,

СУД УХВАЛИВ:

Позов задоволити повністю.

Стягнути з фізичної особи-підприємця Галагурич Василя Васильовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю КТС Інжиніринг (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 21, літ. У, ід. код 32597770) у відшкодування шкоди суму 581408,75 грн.

Відповідно до приписів ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції в порядку та строки, встановлені статтями 254-257 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст рішення складено 12.02.20р.

Суддя Ушак І.Г.