Ухвала

від 11.02.2020 по справі 374/229/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа № 374/229/18

головуючий у суді І інстанції Козіна С.М.

провадження № 22-ц/824/2989/2020

УХВАЛА

11 лютого 2020 року м. Київ

Суддя судової палати з розгляду цивільних справ Київського апеляційного суду Писана Т.О., вирішуючи питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Ржищівського міського суду Київської області від 31 жовтня 2018 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однієї сім`єю без реєстрації шлюбу, поділ майна подружжя, що є об`єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які проживали однією сім`єю, але не перебували у шлюбі та стягнення аліментів на утримання дитини, -

В С Т А Н О В И В:

До Київського апеляційного суду 02 січня 2020 року надійшла апеляційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Ржищівського міського суду Київської області від 31 жовтня 2018 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однієї сім`єю без реєстрації шлюбу, поділ майна подружжя, що є об`єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які проживали однією сім`єю, але не перебували у шлюбі та стягнення аліментів на утримання дитини.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 10 січня 2020 року справу витребувано з Ржищівського міського суду Київської області.

На виконання вимог вказаної ухвали, 06 лютого 2020 року до Київського апеляційного суду надійшла справа №374/229/18 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однієї сім`єю без реєстрації шлюбу, поділ майна подружжя, що є об`єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які проживали однією сім`єю, але не перебували у шлюбі та стягнення аліментів на утримання дитини.

З матеріалів справи убачається, що ухвалою Ржищівського міського суду Київської області від 31 жовтня 2018 року прийнято відмову ОСОБА_1 від позову до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однієї сім`єю без реєстрації шлюбу, поділ майна подружжя, що є об`єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які проживали однією сім`єю, але не перебували у шлюбі та стягнення аліментів на утримання дитини.

Провадження у справі №374/229/18 закрито.

Скасовано заходи забезпечення позову, застосовані ухвалою Ржищівського міського суду Київської області від 21 серпня 2018 року.

Не погоджуючись із указаною ухвалою ОСОБА_1 27 грудня 2019 року звернулась до суду із апеляційною скаргою.

Як вбачається з матеріалів справи, у серпні 2018 року позивач звернулась до суду із указаним позовом.

31 жовтня 2018 року Ржищівський міським судом Київської області було винесено ухвалу про задоволення заяви про відмову від позовних вимог, поданою в інтересах ОСОБА_1 , особою, що діяла на підставі нотаріально посвідченої довіреності від 13 серпня 2018 року, яка була скасована скаржником 22 жовтня 2018 року, що підтверджується витягом з Єдиного реєстру довіреностей №40971604 від 26 листопада 2019 року.

Скаржник в своїй апеляційній скарзі зазначає, що про наявність оскаржуваної ухвали дізналася лише 19 грудня 2019 року під час розгляду Приморським судом міста Одеси цивільної справи за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради про усунення перешкод у здійсненні права власності шляхом зняття з реєстраційного обліку.

Таким чином, скаржник зазначає, що суд першої інстанції розглянув заяву її представника ОСОБА_5 , яка була нею подана за відсутності у останньої повноважень на представництво інтересів ОСОБА_1 .

Разом з тим, оскаржуване судове рішення датоване 31 жовтня 2018 року. Відповідно до наявного у матеріалах справи супровідного №374/229/18/892/18 текст рішення був направлений сторонам 06 листопада 2018 року.

Відповідно до частини 6 статті 272 ЦПК України днем вручення судового рішення, зокрема є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення. Відповідно до наявного у матеріалах справи рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправляння, копію оскаржуваної ухвали ОСОБА_1 отримала 20 листопада 2018 року, про що у поштовому повідомленні зроблено відмітку.

На сайті ЄДРСРУ оскаржуване рішення оприлюднене 07 листопада 2018 року.

У відповідності до частини 2 статті 358 ЦПК України незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків: подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки; пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.

Рішенням у справі "Желтяков проти України" (Заява N 4994/04) від 9 червня 2011 року (остаточне 09 вересня 2011 року) Європейський Суд з прав людини зокрема зазначив, що право на справедливий розгляд судом, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися в контексті Преамбули Конвенції, яка, серед іншого, проголошує верховенство права як частину спільного спадку Договірних Держав. Одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який, inter alia, вимагає, щоб, коли суди остаточно вирішили питання, їхнє рішення не ставилось під сумнів (див. рішення суду у справі "Брумареску проти Румунії" [ВП], N 28342/95, п. 61, ECHR 1999-VII).(п. 42 Рішення)

Цей принцип передбачає повагу до остаточності судових рішень та наполягає на тому, щоб жодна сторона не могла вимагати перегляду остаточного та обов`язкового судового рішення просто задля нового розгляду та постановлення нового рішення у справі. Відступи від цього принципу є виправданими лише тоді, коли вони обумовлюються обставинами суттєвого та неспростовного характеру (див. рішення у справі "Рябих проти Росії", N 52854/99, п. 52, ECHR 2003-X).(п. 43 Рішення).

Європейський Суд з прав людини у своїй практиці зазначає, що обов`язок заявника полягає у тому, щоб проявляти особливу сумлінність у захисті своїх інтересів та вживати необхідних дій для ознайомлення з ходом провадження (рішення у справі Сухорубченко проти Росії (Sukhorubchenko v. Russia), заява № 69315/01, пункт 48, від 10 лютого 2005 року; ухвала щодо прийнятності у справі Гуржий проти України (Gurzhyy v. Ukraine), заява № 326/03, від 01 квітня 2008 року).

Практикою Європейського суду з прав людини встановлено, що якщо сторони у визначений законом термін не виявили належної зацікавленості у розгляді їхньої справи та своєчасно не звертались до суду за інформацією щодо стану розгляду справи, їх права на доступ до правосуддя не є порушеними (рішення у справі Каракуця проти України (Karakutsya v. Ukraine), заява № 18986/06, пункт 57, від 16 лютого 2017 року).

Європейський суд з прав людини зауважив, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк на оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності. Вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (Пономарьов проти України, № 3236/03, § 41, ЄСПЛ, від 03 квітня 2008 року).

Норми, які регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (Перетяка та Шереметьев проти України, № 17160/06 та № 35548/06, § 34, від 21 грудня 2010 року).

В обґрунтування підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження ОСОБА_1 указує обставини стосовно її необізнаності про наявність оскаржуваної узвали про закриття провадження у справі.

Однак, відповідно до частини 2 статті 358 ЦПК України у разі звернення із апеляційною скаргою після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, суд має право відкрити апеляційне провадження лише у випадку, якщо апеляційну скаргу подано особою, не повідомленою про розгляд справи взагалі або не залученої до участі в ній, або строк на апеляційне оскарження був пропущений в наслідок виникнення обставин непереборної сили.

ОСОБА_1 цій справі є позивачем, отже знала про розгляд справи, була стороною, що ініціювала розгляд справи, повинна була цікавитись розглядом справи.

Обставин суттєвого та неспростовного характеру, які унеможливили звернення з апеляційною скаргою протягом одного року, що могли бути визнані підставою для перегляду оскаржуваної ухвали Ржищівського міського суду Київської області від 31 жовтня 2018 року, скаржником також не наведено.

За таких умов відповідно до положень частини 2 статті 358 ЦПК України у відкритті апеляційного провадження за даною скаргою має бути відмовлено.

Враховуючи викладене, керуючись положеннями статті 358 ЦПК України , апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Ржищівського міського суду Київської області від 31 жовтня 2018 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однієї сім`єю без реєстрації шлюбу, поділ майна подружжя, що є об`єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які проживали однією сім`єю, але не перебували у шлюбі та стягнення аліментів на утримання дитини.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Суддя Т.О. Писана