Ухвала

від 06.02.2020 по справі 640/5929/19

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження № 11сс/818/258/20 Головуючий 1ї інстанції ОСОБА_1

Справа № 640/5929/19 Доповідач - ОСОБА_2

Категорія : у порядку КПК України

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

6 лютого 2020 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:

головуючого - ОСОБА_2

суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4

за участю секретаря - ОСОБА_5

прокурора - ОСОБА_6

представника власника

майна ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові матеріали за апеляційною скаргою ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 11 січня 2020 року, якою задоволено клопотання прокурора відділу прокуратури Харківської області ОСОБА_6 про арешт майна у кримінальному провадженні № 42019220000000165 від 05.03.2019 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1, ч.2 ст. 204, ч.1 ст. 272 КК України, -

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 11 січня 2020 року задоволено клопотання прокурора відділу прокуратури Харківської області ОСОБА_6 про арешт майна у кримінальному провадженні № 42019220000000165 від 05.03.2019 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1, ч.2 ст. 204, ч.1 ст. 272 КК України.

Накладено арешт на майно, вилучене 03.01.2020 під час обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , належне фізичній особі-підприємцю ОСОБА_9 : резервуар №4 з рідиною об`ємом 27,76 м3; резервуар №6 з рідиною об`ємом 43,788 м3; резервуар №7 з рідиною об`ємом 15,791 м3; резервуар №8 з рідиною об`ємом 21,095 м3; резервуар №9 з рідиною об`ємом 30,302 м3; резервуар №11 з рідиною об`ємом 39,5 м3; резервуар №12 з рідиною об`ємом 30,486 м3; резервуар №13 з рідиною об`ємом 33,383 м3; копію витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 127662762 від 14.06.2018, на 2 арк.; копію дозволу Державної служби України з питань праці № 570.19.63 від 14.06.2018, на 2 арк.; копію дозволу Державної служби України з питань праці № 369.19.63 від 23.09.2019, на 1 арк.; копію договору оренди від 14.06.2019 на 1 арк.; копію договору купівлі продажу земельної ділянки від 14.06.2018 на 2 арк.; копію договору купівлі продажу на 2 арк.; три літрові банки зі зразками в кількості 3 шт., в яких знаходяться три літри рідини в кожній, відібрані з резервуару №13; три літрові банки зі зразками в кількості 3 шт., в яких знаходяться три літри рідини в кожній, відібрані з резервуару №12; три літрові банки зі зразками в кількості 3 шт., в яких знаходяться три літри рідини в кожній, відібрані з резервуару №11; три літрові банки зі зразками в кількості 3 шт., в яких знаходяться три літри рідини в кожній, відібрані з резервуару №9; три літрові банки зі зразками в кількості 3 шт., в яких знаходяться три літри рідини в кожній, відібрані з резервуару №8; три літрові банки зі зразками в кількості 3 шт., в яких знаходяться три літри рідини в кожній, відібрані з резервуару №7; три літрові банки зі зразками в кількості 3 шт., в яких знаходяться три літри рідини в кожній, відібрані з резервуару №6; три літрові банки зі зразками в кількості 3 шт., в яких знаходяться три літри рідини в кожній, відібрані з резервуару №4;

Накладено арешт на майно, вилучене під час обшуку за адресою: АДРЕСА_2 , належне фізичній особі-підприємцю ОСОБА_9 : дві паливно-роздавальні колонки АЗС; три резервуари сталеві для зберігання нафтопродуктів, всередині яких знаходиться паливо з приблизними об`ємами: 2250 (дві тисячі двісті п`ятдесят) літрів (бензин 95Е); 3365 (три тисячі триста шістдесят п`ять) літрів (бензин А95); 3782 (три тисячі сімсот вісімдесят два) літри (бензин А92); 1881 (одна тисяча вісімсот вісімдесят один) літр (бензин 92Е); 3587 (три тисячі п`ятсот вісімдесят сім) літрів (дизпаливо); газово-роздавальну колонку; резервуар для зберігання скрапленого газу з приблизним об`ємом всередині 2006 л.;

Накладено арешт на майно, вилучене під час огляду за адресою: АДРЕСА_3 , належне ОСОБА_7 : резервуар для СУГ із позначенням А71688-2 10 м3 № 232; двигун 3 кВт № 3745; насос SkC 4-08 для АГЗС; газову дворукавну колонку із двома європістолетами.

Зберігання арештованого майна вирішено здійснювати в порядку, передбаченому Постановою Кабінету Міністрів України №1104 від 19.11.2012р. «Про затвердження порядку зберігання речових доказів стороною обвинувачення їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов`язаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження», а саме: резервуару №4 з рідиною об`ємом 27,76 м3; резервуару №6 з рідиною об`ємом 43,788 м3; резервуару №7 з рідиною об`ємом 15,791 м3; резервуару №8 з рідиною об`ємом 21,095 м3; резервуару №9 з рідиною об`ємом 30,302 м3; резервуару №11 з рідиною об`ємом 39,5 м3; резервуару №12 з рідиною об`ємом 30,486 м3; резервуару №13 з рідиною об`ємом 33,383 м3 за адресою: Харківська область м. Дергачі, вул. Центральна, 3-А; двох паливно-роздавальних колонок АЗС, трьох резервуарів сталевих для зберігання нафтопродуктів, всередині яких знаходиться паливо з приблизними об`ємами: 2250л., 3365л., 3782 л., 1881 л., 3587 л., газово-роздавальної колонки, резервуару для зберігання скрапленого газу з приблизним об`ємом всередині 2006 л. за адресою: Харківська область, Дергачівський район, смт. Козача Лопань, вул. Прикордонна, буд. 8; резервуару для СУГ із позначенням А71688-2 10 м3 № 232, двигуну 3 кВт № 3745; насосу SkC 4-08 для АГЗС; газової дворукавної колонки із двома євро пістолетами за адресою: АДРЕСА_3 ; іншого майна, вилученого при обшуку за адресою: АДРЕСА_1 у камері схову СБУ в Харківській області.

Не погодившисьз вказанимрішенням суду, ОСОБА_7 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати ухвалу слідчого судді від Київського районногосуду м. Харковавід 11січня 2020року та постановити нову, якою відмовити прокурору у задоволенні клопотання про арешт майна. В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що кримінальне провадження порушене і стосується невизначеного кола осіб. У даному кримінальному провадженні відсутня обгрунтована підозра у вчиненні за допомогою його обладнання суспільно небезпечного діяння. Обладнання ОСОБА_7 не експлуатувалося, за його допомогою здійснюється господарська діяльність із заправки транспортних засобів скрапленим газом. З ФОП ОСОБА_10 він не має жодних зв`язків та відносин, а тому обладнання також не має відношення до даного кримінального провадження. Органом досудового розслідування не доведено, що за допомогою його обладнання було вчинено будь-які протиправні діяння, оскільки фактів заправки за його допомогою не було зафіксовано, доказів цього слідчому судді не надано. На момент огляду 04.01.2020 обладнання було опечатане бирками податкової міліції, працівники якої здійснили опломбування в грудні 2019 року. Прокурором не вмотивоване доказове значення вилученого майна. Ухвала також не вмотивована.

Вислухавши доповідь судді, пояснення прокурора, представника власника майна адвоката ОСОБА_8 , перевіривши представлені матеріали судового провадження, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.

З матеріалівкримінального провадженнявбачається,що слідчимвідділом прокуратури Харківській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42019220000000165 від 05.03.2019 року за ознаками складу злочину, передбаченого ч.1, ч.2 ст. 204, ч.1 ст. 272 КК України.

04.01.2020 р. прокурор відділу прокуратури Харківської області ОСОБА_6 звернувся до Київського районного суду м. Харкова з клопотанням про арешт майна. В обґрунтування клопотання прокурор зазначив, що СВ УСБУ в Харківській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42019220000000165 від 05.03.2019 за ч.1, ч.2 ст. 204, ч.1 ст. 272 КК України з обставин здійснення окремими суб`єктами господарювання Харківського регіону протягом 2019р. протиправної діяльності, пов`язаної із незаконним виготовленням, придбанням, транспортуванням, зберіганням з метою збуту та збутом підакцизних товарів нафтопродуктів; функціонування АЗС без дозволу на виконання робіт з підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки, а також без дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами та на проведення робіт з будівництва, вводу в експлуатацію. 03.01.2020 при обшуках, проведених на підставі ухвал слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 02.01.2020 за адресами: АДРЕСА_1 ; АДРЕСА_2 , а також при огляді, проведеного на підставі ухвали слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 03.01.2020, за адресою м. Харків, вул. Роганська б. 132Б - вилучене майно. Отримані в ході досудового розслідування дані свідчать, що вилучене в ході проведення обшуку майно використовувалось для вчинення кримінального правопорушення та є предметом та засобами вчинення кримінального правопорушення та містить інші відомості, які можуть бут використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження. З метою запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження прокурор просив задовольнити клопотання та накласти арешт на вказане в клопотанні майно.

Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 11 січня 2020 року задоволено вказане клопотання прокурора відділу прокуратури Харківської області ОСОБА_6 про арешт майна у кримінальному провадженні № 42019220000000165 від 05.03.2019 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1, ч.2 ст. 204, ч.1 ст. 272 КК України. Накладено арешт на вилучене 03.01.2020 під час обшуку майно, перелічене в ухвалі слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 11 січня 2020 року.

Приймаючи рішення про накладення арешту на майно, вилучене в ході огляду місця події, суд першої інстанції мотивував таку необхідність саме тим, що прокурором доведено, що вищевказане майно, вилучене в ході огляду місця події, має значення для забезпечення даного кримінального провадження, є підстави вважати, що це майно є доказом злочину, воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України і може містити на собі сліди кримінального правопорушення або інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, а незастосування арешту може призвести до зникнення, втрати або пошкодження майна чи настання інших наслідків, які можуть перешкоджати кримінальному провадженні, а саме неможливості проведення відповідних експертних досліджень, слідчий суддя прийшов к висновку про задоволення клопотання слідчого.

Відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. У рішенні по справі «Жушман проти України», де зазначається «Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності».

Згідно положень ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватись і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 07.06.2007 року у справі "Смирнов проти Росії" було висловлено правову позицію про те, що при вирішенні питання про можливість утримання державою речових доказів належить забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, суспільним інтересом та правомірною метою, а з іншого боку вимогами охорони фундаментальних прав особи. Для утримання речей державою у кожному випадку має існувати очевидна істотна причина.

Також, у рішенні Європейського суду з прав людини від 23 січня 2014 року у справі "East/West Alliance Limited" проти України" судом наголошено на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним (див.також рішення у справі "Іатрідіс проти Греції"). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див.рішення у справі " Лемуан проти Франції", від 22 вересня 1994 року та "Кушоглу проти Болгарії" від 10 травня 2007 року).

Суд також нагадує, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див. Рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льон рот проти Швеції"). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див. Рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства").

Відповідно доч.11ст.170КПК України,заборона абообмеження користування,розпорядження майномможуть бутизастосовані лишеу разі,коли існуютьобставини,які підтверджують,що їхнезастосування призведедо приховування,пошкодження,псування,зникнення,втрати,знищення,використання,перетворення,пересування,передачі майна.

Відповідно до положень статті 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Згідно ч.2 ст.170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення:

1) збереження речових доказів;

2) спеціальної конфіскації;

3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;

4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно ч.3 ст.170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Відповідно до положень ч.1 ст.98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Вилучене, під час огляду місця події обладнання підлягає арешту, оскільки не застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна може в подальшому перешкодити кримінальному провадженню, оскільки існує ризик того, що у разі не накладення арешту буде можливість відчужити, змінити, переробити, зіпсувати, передати вказане майно іншим особам до закінчення досудового розслідування. Вимоги клопотання, на даному етапі досудового розслідування, виправдовують втручання у права і інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження.

З урахуванням вказаних обставин та з метою уникнення негативних наслідків, які можуть перешкодити проведенню всебічного та повного досудового розслідування, з метою запобігання можливості приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення чи відчуження майна в даному кримінальному провадженні, суд дійшов вірного висновку про наявність правових підстав до арешту майна, враховуючи можливість використання його як доказу у даному кримінальному провадженні, наслідки арешту майна, розумність та спів розмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті і не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення кримінального правопорушення, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких є накладення арешту на майно.

Судова колегія враховує, що вказаний захід забезпечення кримінального провадження є тимчасовим заходом, а тому у подальшому його власник має право звернутися із клопотанням про скасування даного арешту і вилучене майно йому буде повернуто згідно положень ст. 174 КПК України.

Посилання апелянта на відсутність підстав для арешту майна, невмотивованість узвали слідчого судді, відсутність відношення обладнання до даного кримінального провадження не свідчить про необгрунтованість ухвали слідчого судді. На даному етапі провадження судом не вирішуються питання стосовно законного або незаконного експлуатування обладнання, оскільки такі питання судом вирішуються під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювання доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину. Слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначає лише, чи може майно бути предметом, доказом злочину, засобом чи знаряддям його вчинення, або воно набуте злочинним шляхом чи є доходом від вчиненого злочину або за рахунок доходів від вчиненого злочину та чи містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

Посилання на відсутність повідомлення будь-кому про підозру у даному кримінальному провадженні і відсутність підстав у зв`язку з цим на арешт майна, не свідчить про незаконність судового рішення. Майно, на яке спрямоване кримінальне правопорушення підлягає арешту незалежно від того, хто є його власником, де знаходиться і незалежно від того, чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування запобіжного заходу, а саме: запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховування) на певне майно, що перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні. Арешт майна, з підстав, передбачених п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України по суті являє собою форму забезпечення доказів, є самостійною правовою підставою для арешту, поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від дій останніх правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і пов`язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.

Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що ухвала слідчого судді відповідає вимогам ст.ст. 170, 173 КПК України та відсутні підстави для її зміни чи скасування за доводами апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 170, 173, 405, 407, 419, 422, 423 КПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_7 залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 11 січня 2020 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий

Судді