Ухвала
Іменем України
14 грудня 2020року
м. Київ
Справа № 640/5929/19
Номер провадження в апеляційному суді 11-cc/818/1764/20
Провадження № 51 - 5973 ск 20
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу директора ТОВ «Агентство нерухомості Естейт-Сервіс» ОСОБА_4 на ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 22 липня 2020 року та ухвалу Харківського апеляційного суду від 02 листопада 2020 року,
встановив:
Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 22 липня 2020 року відмовлено у задоволенні клопотання ТОВ «АН Естейт Сервіс» в особі директора ОСОБА_4 про скасування арешту, накладеного ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 11 лютого 2016 року на квартиру АДРЕСА_1 , оскільки досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12017220000000424 триває і такий засіб забезпечення кримінального провадження не втратив своєї актуальності.
Ухвалою Харківського апеляційного суду від 02 листопада 2020 року відмовлено у відкритті провадження за апеляційною скаргою ТОВ «АН Естейт Сервіс» на зазначену ухвалу слідчого судді на підставі ст. 399 ч. 4 КПК України.
У касаційній скарзі порушується питання про скасування вказаних ухвал та призначення нового розгляду в Київському районному суді м. Харкова. Директор ТОВ «Агентство нерухомості Естейт-сервіс» ОСОБА_4 вважає, що ухвала слідчого судді від 22 липня 2020 року мала бути переглянута в апеляційному порядку, у зв`язку із чим рішення суду про відмову у відкритті апеляційного провадження є помилковим.
Перевіривши доводи касаційної скарги та долучені до неї копії ухвал, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити, виходячи з наступного.
Так, ухвала слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 22 липня 2020 року, якою відмовлено у задоволенні клопотання ТОВ «АН Естейт Сервіс» в особі директора ОСОБА_4 про скасування арешту, накладеного ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 11 лютого 2016 року на квартиру АДРЕСА_1 , не є судовим рішенням, яке відповідно ст. 424 ч. 2 КПК України може бути оскаржене в касаційному порядку, у зв`язку із чим в цій частині доводів касаційної скарги слід відмовити у відкритті касаційного провадження на підставі ст. 428 ч. 2 п. 1 КПК України.
Щодо оскарження ухвали апеляційного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження, то вказане судове рішення є предметом касаційного перегляду, проте в цій частині доводів касаційної скарги необхідно відмовити у відкритті касаційного провадження відповідно до ст. 428 ч. 2 п. 2 КПК України з наступних підстав.
Відповідно до ст. 19 ч. 2 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною першою статті 1 КПК України встановлено, що порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством, аналіз якого свідчить, що унормування кримінальних процесуальних відносин відбувається шляхом чіткого та імперативного визначення процедур, регламентації прав їх учасників для попередження свавільного використання владними органами своїх повноважень і забезпечення умов справедливого судочинства.
Положення частин першої та другої статті 309 КПК України узгоджуються з вказаним принципом та містять перелік судових рішень слідчого судді, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування в апеляційному порядку. Ухвала слідчого судді, винесена в порядку ст. 174 КПК України, якою відмовлено у задоволенні клопотання про скасування арешту майна, до вказаного переліку не включена.
За змістом частини третьої статті 309 КПК України інші ухвали слідчого судді окремому оскарженню не підлягають і заперечення проти них можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді, а отже процесуальний закон визначає саме такий спосіб реалізації права особи на судовий контроль законності такого виду рішення слідчого судді (іншого ніж ті, що включені до статті 309 КПК України).
Отже, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що ухвала слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 22 липня 2020 року про відмову у задоволенні клопотання про скасування арешту майна не підлягає окремому оскарженню в апеляційному порядку та відповідно до вимог ст. 399 ч. 4 КПК України виніс ухвалу про відмову у відкритті апеляційного провадження.
Відмова апеляційного суду у відкритті апеляційного провадження у зв`язку із оскарженням такого судового рішення слідчого судді, окреме оскарження якого на цій стадії законом не передбачене, не є свідченням обмеження доступу до правосуддя, як про це йдеться в касаційній скарзі.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини у статті 6 Конвенції, якою передбачено право на справедливий суд, не встановлено вимоги до держав засновувати апеляційні або касаційні суди. Там, де такі суди існують, гарантії, що містяться у вказаній статті, повинні відповідати також і забезпеченню ефективного доступу до цих судів (пункт 25 Рішення у справі "Делкур проти Бельгії" від 17 січня 1970 року та пункт 65 Рішення у справі "Гофман проти Німеччини" від 11 жовтня 2001 року).
В ухвалі Європейського суду з прав людини від 08 січня 2008 року щодо прийнятності заяви N 32671/02 у справі "Скорик проти України" зазначено, що право на суд, одним із аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним, воно може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги. Однак ці обмеження не повинні впливати на користування правом у такий спосіб і до такої міри, що саму його суть буде порушено. Вони повинні відповідати законній меті і тут має бути розумний ступінь пропорційності між засобами, що застосовуються, та метою, яку намагаються досягнути.
За таких обставин наявність визначених у законі вимог щодо звернення до суду вищого рівня в разі незгоди із судовим рішенням не є тотожним обмеженню в доступі до правосуддя, а отже не означає обмеження у праві на справедливий судовий розгляд.
Посилання у касаційній скарзі на постанову Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 243/6674/17-к та необхідність застосування правового висновку, сформульованому в цій постанові є безпідставними, оскільки в ній сформульовано висновок щодо ухвал слідчих суддів, що не передбачені кримінальними процесуальними нормами. В даному ж випадку ухвала слідчого судді, постановлена в порядку, передбаченому ст. 174 КПК України.
Враховуючи викладене, з касаційної скарги в частині оскарження ухвали апеляційного суду та наданих до неї судових рішень колегія суддів не вбачає підстав для її задоволення.
Керуючись ст. 428 ч. 2 п.п. 1, 2 КПК України, Суд
постановив:
Відмовити директору ТОВ «Агентство нерухомості Естейт-Сервіс» ОСОБА_4 у відкритті касаційного провадження за його касаційною скаргою на ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 22 липня 2020 року та ухвалу Харківського апеляційного суду від 02 листопада 2020 року.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
Суд | Касаційний кримінальний суд Верховного Суду |
Дата ухвалення рішення | 14.12.2020 |
Оприлюднено | 13.02.2023 |
Номер документу | 93505848 |
Судочинство | Кримінальне |
Кримінальне
Касаційний кримінальний суд Верховного Суду
Наставний Вячеслав Володимирович
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні