Постанова

від 11.02.2020 по справі 910/15217/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" лютого 2020 р. Справа№ 910/15217/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Зубець Л.П.

суддів: Мартюк А.І.

Алданової С.О.

секретар судового засідання : Пастернак О.С.

за участю представників учасників справи згідно з протоколом судового засідання від 11.02.2020

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес корпорейшн"

на ухвалу Господарського суду міста Києва

про відмову у забезпеченні позову

від 14.11.2019

у справі №910/15217/19 (суддя - Ярмак О.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю

"Бізнес корпорейшн"

до 1) Державного підприємства "СЕТАМ"

2) Товариства з обмеженою відповідальністю

"УМАНЬМІСЬКБУД"

3) Відділу примусового виконання рішень Департаменту

Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів - Публічне акціонерне товариство "Експобанк"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - ОСОБА_1

про визнання недійсним правочину

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Бізнес корпорейшн" (надалі - заявник, ТОВ "Бізнес корпорейшн") звернулося до Господарського суду міста Києва із заявою про забезпечення позову, в якій просило:

- заборонити державним реєстраторам прав на нерухоме майно та будь-яким іншим суб`єктам державної реєстрації прав на нерухоме майно, виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, державним адміністраціям, акредитованим суб`єктам, державним та приватним нотаріусам, іншим органам чи особам, які виконують функції у сфері державної реєстрації, вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо нерухомого майна: нежитлова будівля (літ. А), загальною площею 724, 40 кв. м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Геофізиків 12;

- заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю "УМАНЬМІСЬКБУД", код ЄДРПОУ: 40494369, володіти, користуватися та розпоряджатися нерухомим майном, а саме: нежитлова будівля (літера А.), загальною площею 724, 40 кв. м, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Геофізиків 12.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.11.2019 у справі №910/15217/19 у задоволенні заяви ТОВ "Бізнес корпорейшн" про забезпечення позову відмовлено.

Місцевий господарський суд керуючись ст.ст. 136, 137 ГПК України дійшов висновку, що доводи заявника є лише його оціночним судженням, побоюванням, що не підтверджені належними засобами доказування.

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, ТОВ "Бізнес корпорейшн" звернулося до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 14.11.2019 у справі №910/15217/19 та прийняти нове судове рішення, яким заяву про забезпечення позову від 13.11.2019 задовольнити.

Апеляційна скарга обгрунтована тим, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції не відповідає критеріям законності, у зв`язку з порушенням норм процесуального права, внаслідок чого місцевий господарський суд дійшов помилкового висновку, щодо відмови в задоволенні заяви про забезпечення позову.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що заходи забезпечення позову в цій справі зменшать ризик відчуження спірного майна третім особам, передачі його в іпотеку, а також нівелює ризики, пов`язані з подальшим самовільним переплануванням нерухомого майна, що зможе привести до зниження його вартості.

Відтак невжиття заходів забезпечення позову може зробити неможливим ефективний захист порушених прав та інтересів ТОВ "Бізнес корпорейшн".

Окрім того, в прохальній частині апеляційної скарги ТОВ "Бізнес корпорейшн" просить поновити пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.12.2019 апеляційну скаргу ТОВ "Бізнес корпорейшн" передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя - Зубець Л.П., судді: Мартюк А.І., Алданова С.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.12.2019 поновлено ТОВ "Бізнес корпорейшн" пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 14.11.2019 у справі №910/15217/19, відкрито апеляційне провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 14.01.2020.

Роз`яснено учасникам справи право та встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, пояснень, заяв та клопотань до суду апеляційної інстанції.

Товариство з обмеженою відповідальністю "УМАНЬМІСЬКБУД" у порядку ст. 263 Господарського процесуального кодексу України скориставшись своїм правом, подало до Північного апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу ТОВ "Бізнес корпорейшн", в якому, відповідач 2 заперечує щодо вимог апеляційної скарги, зокрема, вказує на те, що заявником не надано в порядку ст.ст. 73-76 ГПК України жодних належних та допустимих доказів, які б свідчили про ускладнення ефективного захисту або унеможливлення поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, за захистом яких звернулося ТОВ "Бізнес корпорейшн" до місцевого господарського суду.

Інші учасники справи, своїм правом не скористались, відзиву та/або пояснень по справі №910/15217/19 до апеляційного господарського суду не подали.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.01.2020 продовжено строк розгляду апеляційної скарги ТОВ "Бізнес корпорейшн" на ухвалу суду першої інстанції та відкладено розгляд справи №910/15217/19 на 11.02.2020.

У судове засідання 11.02.2020 з`явилися представники позивача, третьої особи 2. Відповідачі 1, 2, 3 та третя особа 1 у судове засідання 11.02.2020 представників не направили, про причини неявки суд не повідомили, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином.

Так, відповідно до ч. 3, ч. 7 ст. 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Отже, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто, повідомленою суду стороною, і не вручена підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення, інші причини, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Разом з цим, апеляційний господарський суд звертає увагу на те, що відповідно до ст. 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

За змістом приписів ч. 1 ст. 9 ГПК України, ч. 2 ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене, усі учасники справи, не були позбавлені права та можливості ознайомитись з усіма ухвалами суду, які оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua) та розміщенні на офіційному веб-порталі судової влади України.

При цьому, колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що в даному контексті також слід враховувати правову позицію Європейського суду з прав людини у справі Пономарьов проти України , згідно з якою, сторони в розумні інтервали часу, мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Вжиття заходів для прискорення процедури розгляду є обов`язком не тільки для держави, а й осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, утримуватись від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі Смірнова проти України ).

Враховуючи те, що явка представників учасників справи судом апеляційної інстанції обов`язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статтею 46 ГПК України) є правом, а не обов`язком сторони, Північний апеляційний господарський суд, з огляду на обмеження розгляду апеляційної скарги процесуальними строками, дійшов висновку про можливість здійснення розгляду даної справи за відсутності представників відповідачів 1, 2, 3 та третьої особи 1.

Так, у судовому засіданні 11.02.2020 представник позивача підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив суд її задовольнити, оскаржувану ухвалу скасувати, прийнявши нове рішення, яким задовольнити заяву про забезпечення позову. Представник третьої особи 2 підтримав позицію представника позивача.

Згідно із ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

У судовому засіданні 11.02.2020 оголошено вступну та резолютивну частини постанови суду.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ "БІЗНЕС КОРПОРЕЙШН" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "СЕТАМ", ТОВ "УМАНЬМІСЬКБУД" та Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання недійсним правочину.

До позову ТОВ "БІЗНЕС КОРПОРЕЙШН" долучено заяву про забезпечення позову, в якій заявник просив накласти арешт на нерухоме майно: нежитлова будівля (літ. А) загальною площею 724, 40 кв. м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Геофізиків 12; заборонити державним реєстраторам прав на нерухоме майно та будь-яким іншим суб`єктам державної реєстрації прав на нерухоме майно, виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, державним адміністраціям, акредитованим суб`єктам, державним та приватним нотаріусам, іншим органам чи особам, які виконують функції у сфері державної реєстрації, вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо нерухомого майна: нежитлова будівля (літ. А), загальною площею 724, 40 кв. м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Геофізиків 12; заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю "УМАНЬМІСЬКБУД", код ЄДРПОУ: 40494369, володіти, користуватися та розпоряджатися нерухомим майном, а саме: нежитлова будівля (літера А.), загальною площею 724, 40 кв. м, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Геофізиків 12.

Обґрунтовуючи звернення з даною заявою про забезпечення позову, заявник зазначав, що Державним підприємством "СЕТАМ" порушено порядок проведення електронних торгів та безпідставно оголошено переможцем торгів ТОВ "УМАНЬМІСЬКБУД" замість ТОВ "БІЗНЕС КОРПОРЕЙШН".

Ухвалою суду першої інстанції від 04.11.201 залишено позов ТОВ "БІЗНЕС КОРПОРЕЙШН" без руху, надано строк для усунення недоліків позову у встановлений ГПК України спосіб.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.11.2019 у справі №910/15217/19 відмовлено ТОВ "БІЗНЕС КОРПОРЕЙШН" у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.11.2019 у справі № 910/15217/19 прийнято позов ТОВ "БІЗНЕС КОРПОРЕЙШН" до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

13.11.2019 позивач подав до суду повторно заяву про забезпечення позову, в якій посилаючись на реальну загрозу неможливості виконання рішення суду, недопущення відчуження відповідачем 2 нерухомого майна, що є предметом спірних торгів, просив:

- заборонити державним реєстраторам прав на нерухоме майно та будь-яким іншим суб`єктам державної реєстрації прав на нерухоме майно, виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, державним адміністраціям, акредитованим суб`єктам, державним та приватним нотаріусам, іншим органам чи особам, які виконують функції у сфері державної реєстрації, вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо нерухомого майна: нежитлова будівля (літ. А), загальною площею 724, 40 кв. м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Геофізиків 12;

- заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю "УМАНЬМІСЬКБУД", код ЄДРПОУ: 40494369, володіти, користуватися та розпоряджатися нерухомим майном, а саме: нежитлова будівля (літера А.), загальною площею 724, 40 кв. м, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Геофізиків 12.

Суд першої інстанції керуючись ст.ст.136, 137 ГПК України дійшов висновку про відмову у задоволенні вказаної заяви.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем не надано суду належних та допустимих доказів, з якими приписи ст.ст. 136, 137 ГПК України пов`язують можливість вжиття заходів забезпечення позову, з огляду на таке.

Згідно зі статтею 136 ГПК України (в редакції, яка була чинна на момент розгляду заяви) господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

За змістом ч. 1 ст. 137 ГПК України (в редакції, яка була чинна на момент розгляду заяви) позов забезпечується:

1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

3) встановленням обов`язку вчинити певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку;

6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту;

7) передачею речі, що є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору;

8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності;

9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги;

10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Отже, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та як наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Поряд з викладеним, вирішуючи питання про забезпечення позову та виходячи з приписів статей 13, 15, 74 ГПК України (змагальність сторін та пропорційність у господарському судочинстві, обов`язок доказування і подання доказів), господарський суд також має здійснити оцінку обґрунтованості доводів протилежної сторони (відповідача) щодо відсутності підстав та необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову, зокрема у вигляді арешту грошових коштів або майна відповідача з урахуванням зокрема того, чи порушує вжиття відповідних заходів забезпечення позову (у вигляді арешту тощо) права цього учасника (відповідача), а відповідно чи порушується при цьому баланс інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу та яким чином; чи спроможний відповідач фактично (реально) виконати судове рішення в разі задоволення позову у разі, якщо захід забезпечення позову не буде вжито судом.

Водночас із матеріалів справи не вбачається, як і не встановлено судом першої інстанції наявності реальної загрози ефективному захисту порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача у разі невжиття судом обраного позивачем способу забезпечення позову.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що позивачем не надано належних та допустимих доказів, з якими приписи ст.ст. 136, 137 ГПК України пов`язують можливість вжиття заходів забезпечення позову. Позивачем не доведено та не обґрунтовано, яким чином майно, яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може бути відчужене на момент виконання рішення, оскільки позивач не надав доказів спроби/намірів відповідача 2 щодо його відчуження.

Доводи заявника у даному випадку є лише його оціночними судженнями, побоюваннями, що не підтверджені належними засобами доказування, та не можуть бути прийняті господарськими судами як доказ, що свідчить про реальну загрозу невиконання рішення суду по даній справі.

Зважаючи на вищевикладені обставини справи в їх сукупності, апеляційний господарський суд погоджується з висновком місцевого господарського суду, що доводи заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову не підтверджені належними та допустимими доказами в розумінні ст. 73-76 ГПК України.

Згідно із ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Положеннями ст. 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Відповідно до ч. 2 ст. 86 ГПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За змістом ст.ст. 76-79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За результатами перегляду даної справи колегія суддів дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом було повно, всебічно та об`єктивно з`ясовано обставини, які мають значення для справи, а також вірно застосовано норми процесуального права, у зв`язку з чим правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваної у даній справі судової ухвали відсутні.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи та не спростовують висновків місцевого господарського суду, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч.ч.1-4 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається:

1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін;

2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судового збору, судовий збір, сплачений відповідачем, компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зважаючи на відмову у задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника (ТОВ "Бізнес корпорейшн").

Керуючись ст.ст. 255, 267-271, 273, 275-276, 281-28 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес корпорейшн" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 14.11.2019 у справі №910/15217/19 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 14.11.2019 у справі №910/15217/19 залишити без змін.

3. Судовий збір за подачу апеляційної скарги залишити за Товариством з обмеженою відповідальністю "Бізнес корпорейшн".

4. Матеріали оскарження у справі №910/15217/19 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах, яким є Верховний Суд, шляхом подачі касаційної скарги в порядку і строки, визначені ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Касаційна скарга на постанову подається протягом 20 днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено - 17.02.2020.

Головуючий суддя Л.П. Зубець

Судді А.І. Мартюк

С.О. Алданова