Постанова

від 19.02.2020 по справі 363/1295/16-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження: Доповідач - Кулікова С.В.

№ 22-ц/824/1074/2020

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ Справа № 363/1295/16-ц

19 лютого 2020 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Кулікової С.В.

суддів - Желепи О.В.

- Олійника В.І.

при секретарі - Осінчук Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 10 жовтня 2019 року, ухваленого під головуванням судді Баличевої М.Б., у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 про розподіл надвірної будівлі в натурі, -

в с т а н о в и в:

У квітні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 про розподіл надвірної будівлі в натурі, в якому, з урахуванням уточнення, просила здійснити розподіл надвірної будівлі сараю Б, яка знаходиться у АДРЕСА_1 , між співвласниками ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відповідно до варіанту № 2 висновку експерта №3103-2019 від 31.03.2019 року за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи; призначити позивачу ОСОБА_1 сплату на користь ОСОБА_2 1 889,00 грн. грошової компенсації за відступ в збільшення на 1,7 кв.м. від ідеальної частки будівлі (3/4 частини) після розподілу будівлі в натурі; стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати, пропорційно розміру частки у спільній частковій власності у розмірі 137, 80 грн.

На обґрунтування позовних вимог зазначала, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є співвласниками житлового будинку та надвірних будівель, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , у співвідношенні ѕ частини - власність позивача ОСОБА_1 та ј частина власність відповідача ОСОБА_2 .

Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 04.03.2013 року у цивільній справі № 2-24/13, залишеним без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13.11.2013 року, згідно з якими ОСОБА_1 виділено в натурі ѕ частини житлового будинку, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до судової будівельно - технічної експертизи № 11117/11/10971/12-43 Київського науково - дослідного інституту судових експертиз. Вказаною експертизою також розділені будівлі відповідно до частки кожного співвласника, будівля сараю, позначена під літерою Б , фактично розділена шляхом виділення позивачу ѕ частини цієї будівлі, але варіанти виділення в натурі цієї частки експертиза не містить.

Наразі тривають спірні стосунки з мешканцями відповідача по справі з приводу користування цією будівлею. Приводом звернення до суду стало також те, що рідний брат відповідача, який фактично мешкає в частині будинку ОСОБА_2 , розподілив будівлю сараю Б на власний розсуд, відгородивши в своє користування більшу частку, ніж належить відповідачу. Зауваження щодо самовільного розподілу будівлі ігноруються і способи досягти згоди у спірному питанні видаються марними, а тому позивач змушена звернутися до суду за захистом своїх порушених прав.

Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 10 жовтня 2019 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просила рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Апеляційну скаргу обґрунтовувала тим, що рішення суду ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначала, що висновки суду не відповідають ст.. 358 ЦК України, яка передбачає право співвласника виділити в натурі належну йому частку, тоді як після ухвалення рішення суду від 04.03.2013 року у справі № 2-24/13 спірна будівля залишилася не розподіленою, тобто частка позивача в натурі не була виділена.

Вказувала на те, що в матеріалах справи відсутні докази того, що між сторонами встановлений певний порядок користування земельною ділянкою.

Крім того, вказувала на те, що висновки суду не відповідають ст.. 186 ЦК України щодо приналежності майна до головної речі - будинку, оскільки судом не враховано, що позивачем були надані документи, що після виділення позивачу в натурі 3/4 частини житлового будинку, її частині присвоєно окрему поштову адресу та виготовлено технічний паспорт на будинок. Таким чином, вважала, що частина надвірних будівель, що виділені позивачу рішенням суду від 04 березня 2013 року мають відійти до головної речі - житлового будинку по АДРЕСА_1 .

17 лютого 2020 року надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому представник відповідача ОСОБА_2 адвокат Нікітюк Андрій Миколайович просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Вишгородського районного суду Київської області від 10 жовтня 2019 року без змін. Зазначав, що сарай, розташований з житловим будинком на одній земельній ділянці та призначений для забезпечення власника необхідними засобами благоустрою, вважається приналежністю головної речі і не є самостійною нерухомою річчю, у зв`язку з чим право власності на таку будівлю як на окрему спору визнаватися не може. Аналогічний висновок міститься у постановах Верховного Суду у справах № 2-3614/08, № 369/5240/16-ц, № 701/1141/15-ц, № 697/1754/15-ц, № 306/2140/17. Посилався на те, що позовна вимога про реальний розподіл надвірної споруди, яка є приналежністю по відношенню до будинку як головної речі, суперечить закону, а саме ст.. 186 ЦК України. Також зазначав, що суд першої інстанції надав вірну оцінку висновку судового експерта, зазначивши, що варіанти поділу спірного сараю надані без будь-якого врахування порядку користування земельною ділянкою, який між сторонами фактично склався, а запропоновані експертом варіанти поділу сараю тягнуть за собою зміну порядку користування сторонами земельною ділянкою. Стверджував, що фактично між сторонами виник спір про порядок користування надвірною будівлею і пов`язаний з цим спір про порядок користування земельною ділянкою, які сторони не позбавлені вирішувати в окремому провадженні.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 адвокат Льовін С.В. підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_2 адвокат Нікітюк А.М. проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення.

Третя особа ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належно, про причини неявки суду не повідомив, тому колегія суддів вважає можливим проводити розгляд справи у його відсутності.

Заслухавши доповідь судді Кулікової С.В., пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач ОСОБА_1 є власником 3\4 частини житлового будинку АДРЕСА_1 на підставі договору дарування від 10.03.2000 року укладеного ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , посвідченого державним нотаріусом Вишгородської районної державної нотаріальної контори Еременко Т.М., зареєстрованого в реєстрі №1066, реєстрація права власності проведена в Вишгородському БТІ 17.03.2000 року.

Як вказано в договорі дарування позивач прийняла в дар 3\4 частини житлового будинку з відповідними частинами надвірних будівель. Цей житловий будинок з брусу, обкладений цеглою, збудований в 1923 році, житловою площею 54.6 кв.м., загальною площею 88,5 кв.м., 48% зносу, до нього прилягають надвірні будівлі: два сарая Б , В , погріб під Б , уборна Г , огорожа 1-4 , душ Е , площадка І .

Інша 1\4 частина вказаного житлового будинку належить відповідачу ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 04.06.2007 року, виданого Вишгородською районною державною нотаріальною конторою, зареєстрованого в реєстрі № 1-2223, зареєстрованого в реєстрі прав власності на нерухоме майно 04.07.2007 року.

Як вказано в свідоцтві про право на спадщину спадкове майно, на яке видано свідоцтво , складається з 1\4 частини житлового будинку з відповідними частинами надвірних будівель. Цей житловий будинок з брусу, цегли, житловою площею 54.6 кв.м., загальною 89,8 кв.м., 48% зносу, а також надвірні будівлі: два сарая Б , В , погріб під Б , уборна Г , два навіси Ж , З , огорожа 1-5 , літній душ Е , тротуар І .

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна 06 липня 2016 року зареєстровано право власності за ОСОБА_1 на житловий будинок загальною площею 65,7 кв.м., житловою площею 45 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 06 жовтня 2010 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Димерська селищна рада Вишгородського району Київської області про поділ житлового будинку та надвірних споруд відмовлено.

Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 04 березня 2013 року, яке залишено без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13.11.2013 року , ОСОБА_1 виділено у власність в натурі ѕ частини житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами АДРЕСА_1 , а саме: кухню 1-1, площею 12,8 кв.м., вартістю 16448,22 грн.; передпокій 1-2, площею 7,9 кв.м. вартістю 10151,63 грн., житлову кімнату 1-3 , площею 8,4 кв.м., вартістю 10794,14 грн. , житлову кімнату 1-4 , площею 13,8 кв.м., вартістю 17733,23 грн., житлову кімнату 1-5 площею 14,7 кв.м., вартістю 18889,75 грн., житлову кімнату 2-4 , площею 8.1 кв.м., вартістю 10408,64 грн., а всього по житловому будинку 65,7 кв.м, вартістю 84426 грн.; надвірні будівлі і споруди: сарай Б 3/4 частини вартістю 17223 грн., погріб під Б вартістю 2578 грн., вбиральня Г вартістю - 1755 грн., тротуар І (3/4 частини) вартістю 864,75 грн., огорожа 1-5 (3/4 частини), вартістю 30419,25 грн., навіс И вартістю 4178 грн., всього: загальною вартістю по надвірним будівлям та спорудам 57018 грн., разом по будинковолодінню: площею 65,7 кв.м. вартістю 141444 грн., відступ від ідеальних часток по площі житлового будинку на 0,68 кв.м менше; відступ від ідеальних часток по вартості будинковолодіння на 4838 грн. менше.

Крім того, ОСОБА_1 зобов`язано за власні кошти виконати переобладнання у виділеній їй частині будинку: між приміщеннями 1-4 (площею 13,8 кв.м.) та 2-4 (площею 8.1 кв.м.) влаштувати дверний проріз; між приміщеннями 2-3 (площею 9,6 кв.м.) та 2-4 ( площею 8,1 кв.м.) закласти дверний проріз.

Ухвалою суду від 08 травня 2014 року у вказаному рішенні виправлено технічну описку.

Рішення набрало законної сили 13 листопада 2013 року.

Заочним рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 02 жовтня 2014 року позов ОСОБА_1 задоволено та зобов`язано ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звільнити приміщення 2-4 будинку АДРЕСА_1 ; зобов`язано ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звільнити ѕ частини приміщення сараю під літерою Б домоволодіння АДРЕСА_1 ; зобов`язано ОСОБА_2 та ОСОБА_3 забезпечити доступ та не чинити перешкод ОСОБА_1 у доступі до приміщень 2-3 та 2-4 будинку АДРЕСА_1 , на час виконання перепланування будинку та стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 276 грн. 32 коп.

Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 04 грудня 2014 року у задоволенні заяви ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення Вишгородського районного суду Київської області від 02 жовтня 2014 року відмовлено.

Ухвалою апеляційного суду Київської області від 17 березня 2015 року заочне рішення Вишгородського районного суду Київської області від 02 жовтня 2014 року залишено без змін.

Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 27 травня 2014 року в задоволенні позову ОСОБА_2 про визнання права власності на 1/3 частину житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель відмовлено.

Вказане рішення суду набрало законної сили 09 червня 2014 року.

10 вересня 2015 року рішенням Димерської селищної ради Вишгородського району Київської області 51 сесії 6 скликання перейменовано АДРЕСА_1 на АДРЕСА_1.

Актом державного виконавця відділу державної виконавчої служби Вишгородського районного управління юстиції Мовчун Т.С. від 12 листопада 2015 року встановлено, що приміщення 2-4 будинку АДРЕСА_1 , звільнено. Доступ до приміщення 2-3, 2-4 будинку АДРЕСА_1 забезпечено. Приміщення сараю під літерою Б звільнено ОСОБА_3 , поставлена перегорода ДСП . Визначитись з якої сторони звільнити сарай неможливо. Вказаний акт був підписаний ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .

Постановою державного виконавця відділу державної виконавчої служби Вишгородського районного управління юстиції Мовчун Т.С. від 13 листопада 2015 року ВП № 47707518 при примусовому виконанні виконавчого листа № 363/1089/14-ц від 20.04.2015 року виконавче провадження закінчено.

Відповідно до висновку судового експерта Товариства з обмеженою відповідальністю Судово-експерта компанія АЛІНГЕЗ Малого О.В. від 31.03.2019 року № 3103-2019 складеного за результатами проведення судової будівельно - технічної експертизи встановлено, що поділ житлового будинку АДРЕСА_1 та господарських будівель і споруд, у відповідності до ідеальних часток співвласників ј та ѕ частин фактично вже проведених. Також експертом запропоновано два технічно можливих варіантів поділу сараю Б .

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що вимога про реальний розподіл надвірної споруди (сараю під літ. Б), яка є приналежністю по відношенню до будинку АДРЕСА_1 , як головної речі, суперечить вимогам ст. 186 ЦК України , оскільки спірна будівля - сарай Б , призначена для забезпечення всіх власників будинку необхідними засобами благоустрою і вважається приналежністю головної речі - будинку АДРЕСА_1 і не є самостійним об`єктом цивільного обігу , тому вимоги ОСОБА_1 не ґрунтуються на вимогах закону, та відповідно не можуть бути задоволені.

Такого висновку суд першої інстанції дійшов у зв`язку з невірним застосуванням норм матеріального права.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону судове рішення не відповідає .

Статтею 41 Конституції України установлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

За приписами статті 321 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України ) право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Поняття спільної часткової власності визначено у частині першій статті 356 ЦК України як власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності.

Право спільної часткової власності - це право двох або більше осіб за своїм розсудом володіти, користуватися і розпоряджатися належним їм у певних частках майном, яке складає єдине ціле.

Кожен учасник спільної часткової власності володіє не часткою майна в натурі, а часткою в праві власності на спільне майно в цілому. Ці частки є ідеальними й визначаються відповідними процентами від цілого чи у дробовому вираженні.

Частиною третьою статті 358 ЦК України встановлено, що кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.

Згідно з частинами першою та другою статті 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.

Відповідно до частин першої та другої статті 367 ЦК України майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється.

Виходячи з аналізу змісту норм статей 183 , 358 , 364 ЦК України , виділ часток (поділ) нерухомого майна, що перебуває у спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін буде виділено нерухоме майно, яке за розміром відповідає розміру часток співвласників у праві власності.

Якщо виділ (поділ) технічно можливий, але з відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників, то з урахуванням конкретних обставин такий поділ (виділ) можна провести з несуттєвим відступленням від розміру ідеальних часток і присудженням грошової компенсації співвласнику, частка якого зменшилась.

Оскільки учасники спільної часткової власності мають рівні права щодо спільного майна пропорційно своїй частці в ньому, то, здійснюючи поділ майна в натурі (виділ частки), суд повинен передати співвласнику частину нерухомого майна, яка відповідає розміру й вартості його частки, якщо це можливо, без завдання неспівмірної шкоди господарському призначенню майна.

Ураховуючи те, що після виділу частки зі спільного нерухомого майна в порядку статті 364 ЦК України право спільної часткової власності припиняється, при виділі частки із спільного нерухомого майна власнику, що виділяється, та власнику (власникам), що залишаються, має бути виділена окрема площа, яка повинна бути ізольованою від приміщення іншого (інших) співвласників, мати окремий вихід, окрему систему життєзабезпечення (водопостачання, водовідведення, опалення тощо), тобто складати окремий об`єкт нерухомого майна в розумінні статті 181 ЦК України.

Визначальним для виділу частки або поділу нерухомого майна в натурі, яке перебуває у спільній частковій власності, є не порядок користування майном, а розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки або поділу майна відповідно до часток співвласників.

Порядок проведення робіт з поділу, виділу та розрахунку часток житлових будинків, будівель, споруд, іншого нерухомого майна при підготовці проектних документів щодо можливості проведення цих робіт визначається Інструкцією № 55.

Згідно з пунктами 1.2, 2.4 Інструкції № 55 поділ об`єкта нерухомого майна (виділ частки) на окремі самостійні об`єкти нерухомого майна здійснюються відповідно до законодавства на підставі висновку щодо технічної можливості такого поділу (виділу) з дотриманням чинних будівельних норм.

Відповідно до пункту 2.1 Інструкції № 55 об`єкти нерухомого майна, які підлягають технічній інвентаризації відповідно до Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24 травня 2001 року № 127 (далі - Інструкція № 127), а також єдині майнові комплекси, що належать на праві власності і розташовані на одній земельній ділянці, можуть бути поділені на самостійні об`єкти нерухомого майна.

Пунктом 2 Інструкції № 127 установлено, що до об`єктів, які підлягають технічній інвентаризації, належать одноквартирні (садибні) житлові будинки та господарські будівлі (сараї (хліви), гаражі, літні кухні, майстерні, вбиральні, погреби, навіси, котельні, бойлерні, трансформаторні підстанції, сміттєзбірники тощо).

При цьому пунктом 2.2 Інструкції № 127 установлено, що одноквартирний житловий будинок складається із житлових та допоміжних (нежитлових) приміщень, якими є передпокій, кухня, коридор, веранда, вбиральня, комора, приміщення для автономної системи опалення, пральня тощо. На присадибних ділянках, крім житлових будинків, розміщуються господарські будівлі (сараї (хліви), літні кухні, гаражі, майстерні, навіси, вбиральні тощо) та господарські споруди (колодязі, вигрібні ями, огорожі, ворота, хвіртки, замощення тощо). Прибудовою до житлового будинку є частина будинку, розташована поза контуром її капітальних зовнішніх стін і яка має з основною частиною будинку одну (або більше) спільну капітальну стіну. Прибудови мають внутрішнє сполучення з основними частинами будинків. До них відносяться прибудовані житлові кімнати та допоміжні приміщення (тамбури, веранди, кухні, комори, ванні кімнати, вбиральні тощо).

З огляду на викладене апеляційний суд доходить висновку про те, що сарай Б , який позивачка просили поділити , не є складовою житлового будинку (домоволодіння), тобто самостійними об`єктом нерухомого майна, тому доводи позивачки про те, що судом помилково визначено сарай Б як приналежність до головної речі є обґрунтованими.

Згідно висновку експерта за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи від 31.03.2019 року № 3103-2019, проведення якої було доручено судовому експерту Малому О.В., який має вищу технічну освіту, спеціальність інженер-будівельник, базову вищу освіту за напрямком Геодезія, картографія та землеустрій , свідоцтво № 1494 від 29.04.2011, кваліфікацію судового експерта, стаж експертної роботи з 2006 року, термін дії свідоцтва подовжено до 28.04.2020 року, технічна можливість поділу сараю Б по АДРЕСА_1 , з метою влаштування двох окремих споруд в межах забудови сараю для ізольованого користування у відповідності до ідеальних часток співвласників 3/4 та 1/4 вбачається можливим.

У висновку експерта запропоновано два технічно можливі варіанти поділу сараю Б , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , які виконані з відступом від ідеальних часток співвласників. (том. 2 а.с. 137-139).

Так, у варіанті № 1 поділу сараю Б по АДРЕСА_1 , з відступом від ідеальних часток співвласників (3/4 та 1/4) запропоновано виділити ОСОБА_1 (співвласник 3/4 частини сараю Б ) приміщення 1-1 (15,0 м 2 ), 1-2 (10,5 м 2 ), 1-3 (12,3 м 2 ) сараю Б , а ОСОБА_2 (співвласник 1/4 частини сараю Б ) виділити приміщення 1-4 (12,2 м 2 ) сараю Б . Таким чином, відступ від ідеальних часток співвласників становить: - в одиницях площі сараю Б : для ОСОБА_1 - на 0,3 м 2 більше; для ОСОБА_2 - на 0,3 м 2 менше; - в одиницях оціночної (залишкової) вартості сараю Б : для ОСОБА_1 - на 333 грн. більше; для ОСОБА_2 - на 333 грн. менше. Для забезпечення ізольованого користування приміщеннями, які пропонуються виділити співвласникам у сараї Б необхідно провести такі ремонтно-будівельні роботи по лінії поділу сараю: між новоутвореними приміщеннями 1-3 (площею 12,3 м 2 ) та 1-4 (площею 12, 2 м 2 ) влаштувати перегородку; у новоутвореному приміщенні 1-4 (площею 12,2 м 2 ) демонтувати перегородки. Згідно запропонованого технічно можливого варіанту № 1 схема поділу по 3/4 та 1/4 частині сараю Б , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , із влаштуванням двох окремих споруд в межах забудови сараю для ізольованого користування, зображено в Додатку А до Висновку.

У варіанті № 2 поділу сараю Б по АДРЕСА_1 , з відступом від ідеальних часток співвласників (3/4 та 1/4) запропоновано виділити ОСОБА_1 (співвласник 3/4 частини сараю Б ) приміщення 1-1 (15,0 м 2 ), 1-2 (10,5 м 2 ), 1-3 (13,7 м 2 ) сараю Б , а ОСОБА_2 (співвласник 1/4 частини сараю Б ) виділити приміщення 1-4 (10,8 м 2 ) сараю Б . Таким чином, відступ від ідеальних часток співвласників становить: - в одиницях площі сараю Б : для ОСОБА_1 - на 1,7 м 2 більше; для ОСОБА_2 - на 1,7 м 2 менше; - в одиницях оціночної (залишкової) вартості сараю Б : для ОСОБА_1 - на 1889 грн. більше; для ОСОБА_2 - на 1889 грн. менше. Для забезпечення ізольованого користування приміщеннями, які пропонуються виділити співвласникам у сараї Б необхідно провести такі ремонтно-будівельні роботи по лінії поділу сараю: між новоутвореними приміщеннями 1-3 (площею 13,7 м 2 ) та 1-4 (площею 10,8 м 2 ) влаштувати перегородку; у новоутвореному приміщенні 1-4 (площею 10,8 м 2 ) демонтувати перегородку. Згідно запропонованого технічно можливого варіанту № 2 схема поділу по 3/4 та 1/4 частині сараю Б , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , із влаштуванням двох окремих споруд в межах забудови сараю для ізольованого користування, зображено в Додатку Б до Висновку.

Позивачка,з урахуванням уточнень, просила здійснити розподіл надвірної будівлі сараю Б , яка знаходиться у АДРЕСА_1 , між співвласниками ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відповідно до варіанту № 2 висновку експерта №3103-2019 від 31.03.2019 року за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи.

Відповідач ОСОБА_2 пропозицій щодо розподілу надвірної будівлі сараю Б , яка знаходиться у АДРЕСА_1 не надала, а лише заперечувала щодо його розподілу, посилаючись на те, що він не є самостійним об`єктом нерухомості тому поділ є не можливим.

Ураховуючи викладене, суд апеляційної інстанції на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, норм матеріального та процесуального права приходить до висновку , що позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 про розподіл надвірної будівлі в натуріпідлягає задоволенню.

З урахуванням вимог ст. 141 ЦПК України, розміру задоволених позовних вимог та вимог апеляційної скарги з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 192,10 грн., витрати, пов`язані із проведенням експертизи у розмірі 2 125,00 грн. та судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 1 152,60 грн.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381- 384 ЦПК України, суд,-

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Вишгородського районного суду м. Києва від 10 жовтня 2019 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 про розподіл надвірної будівлі в натурі задовольнити.

Здійснити поділ в натурі сараю Б по АДРЕСА_1 , згідно варіанту № 2, визначеного у висновку судового експерта Малого Олексія Вікторовича за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи від 31.03.2019 № 3103-2019.

Виділити ОСОБА_1 в натурі приміщення 1-1, площею 15,0 кв.м., 1-2, площею 10,5 кв.м., 1-3, площею 13,7 кв.м., сараю Б по АДРЕСА_1 .

Виділити ОСОБА_2 в натурі приміщення 1-4, площею 10,8 кв.м., сараю Б по АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , компенсацію за відступ від ідеальної частки співвласника у розмірі 1 889,00 грн.

Зобов`язати ОСОБА_1 провести такі ремонтно-будівельні роботи по лінії поділу сараю:

- між новоутвореними приміщеннями 1-3 (площею 13,7 м 2 ) та 1-4 (площею 10,8 м 2 ) влаштувати перегородку;

- у новоутвореному приміщенні 1-4 (площею 10,8 м 2 ) демонтувати перегородку.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 192,10 грн., витрати, пов`язані із проведенням експертизи у розмірі 2 125,00 грн. та судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 1 152,60 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженау касаційному порядку до Верховного Судупротягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 24 лютого 2020 року

Головуючий: Судді: