Рішення

від 17.02.2020 по справі 638/17158/17

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 638/17158/17

Провадження № 2/638/1955/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2020 року Дзержинський районний суд міста Харкова у складі:

Головуючого: судді Шишкіна О.В.,

за участі секретарів Голуб Ю.О., Скрипаченко В.Р., Комлєва Д.В., Котяш Н.В., Кириллової К.С.,

за участю позивача ОСОБА_1 ,

відповідача ОСОБА_2 ,

представника відповідача ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю Центр сертифікації ТИСК ПЛЮС , третя особа: Восьма Харківська державна нотаріальна контора про визнання права власності на частину у спільному майні подружжя, включення частини майна до спадщини, -

встановив:

До Дзержинського районного суду м.Харкова звернувся ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2 , ТОВ Центр сертифікації ТИСК ПЛЮС , треті особи ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , Восьма Харківська державна нотаріальна контора, в якому просить суд визнати, що на підставі того, що ОСОБА_7 на час його смерті належала Ѕ частина спільного сумісного майна від долі, що зареєстрована на його дружину ОСОБА_2 , що є в розмірі 14,5% в статутному фонді та майні, що належить ТОВ Центр сертифікації ТИСК ПЛЮС , цю Ѕ частини від 14,5% долі його дружини ОСОБА_2 в статутному фонді та долю в майні цього товариства, яка приходиться на половину долі в 14,5% ТОВ Центр сертифікації ТИСК ПЛЮС потрібно включити до складу спадщини, що відкрилась після смерті ОСОБА_7 .

В обґрунтування позовних вимог, з урахуванням уточнень від 07.02.2018 року, посилається на те, що він є померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 . У зв"язку з тим, що Восьма харківська державна нотаріальна контора за заявою інших спадкоємців 19.04.2016 року відкрила спадкову справу щодо спадщини батька, він 05.09.2016 року подав заяву про прийняття спадщини і пред`явив заповіт батька, який він склав у 2000 році. По двом складеним заповітам спадкоємців у батька було троє: позивач, ОСОБА_8 і вдова ОСОБА_2 . Вказує, що частина майна була набута батьком у шлюбі на спільні кошти з дружиною ОСОБА_2 , з якою батько перебував у шлюбі з 11.06.1993 року. У заповіті, складеному у 2000 році батько заповів позивачу та ОСОБА_8 все своє майно в рівних частках. Вдова ОСОБА_2 подала у Восьму Харківську державну нотаріальну контору заяву про прийняття спадщини, що відкрилась після смерті її чоловіка, в якій зазначила, що є непрацездатною пенсіонеркою і на момент смерті батька проживала з ним, а тому претендує на обов"язкову частку у спадщині відповідно до ст.1241 ЦК України. Також зазначає, що 25.01.2013 за рішенням Загальних зборів засновників товариства ОСОБА_2 було прийнято новим учасником товариства у зв`язку з чим було збільшено розмір статутного капіталу товариства на суму 3403,50 грн., усього 23 472,50 грн.. Також були перерозподілені частки у статутному капіталі товариства, таким чином, що частка ОСОБА_2 склала 14,5% від розміру статутного капіталу. У зв"язку з чим було внесено зміни до установчих документів товариства та проведено їх державну реєстрацію та остання набула статусу учасника товариства з 25.01.2013 року. Тому половину від 14,50 % статутного фонду товариства є матеріальні цінності померлого ОСОБА_7 , які він здобув, перебуваючи у шлюбі з ОСОБА_2 ..

В подальшому в судовому засіданні 19.02.2018 року зі складу осіб, які приймають участь у справі виключено третіх осіб ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 .

Відповідачем ОСОБА_2 надано до суду відзив на позовну заяву, згідно якого відповідач не оспорює, що 11.06.1993 року уклала шлюб з ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 останній склав заповіт, згідно якого все майно заповідалось ОСОБА_1 та ОСОБА_8 в рівних частинах кожному. Крім того 20.02.2013 року ОСОБА_7 складено заповіт, згідно якого уся належна йому частина у праві власності на квартиру АДРЕСА_1 заповідалось дочці ОСОБА_8 . Також зазначила, що є вдовою померлого, спадкоємцем першої черги, на момент відкриття спадщини була непрацездатною за віком і згідно приписів статті 1241 ЦК України має право на обов"язкову частку у спадщині., прийняла спадщину за своїм чоловіком, звернувшись 19.04.2016 року до Восьмої Харківської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини. Вказує, що позивачем не надано жодного доказу на підтвердження обставин створення ТОВ Центр сертифікації ТИСК ПЛЮС , розподілу часток, часу її вступу до товариства. Вказує, що на момент створення та державної реєстрації ТОВ Центр сертифікації ТИСК ПЛЮС ОСОБА_2 не була учасником цього товариства та не працювала у ньому. 04.05.2005 року її було прийнято на роботу до товариства на посаду начальника навчально-методичного центру, потім 25.01.2013 року за рішення Загальних зборів товариства - призначено на посаду директора товариства та прийнято новим учасником товариства, у зв"язку із чим було збільшено розмір статутного капіталу на суму 3403,50 грн., усього 23 472,50 грн. Також було перерозподілено частки у статутному капіталі товариства, у зв`язку із чим було внесено зміни до установчих документів товариства та проведено їх державну реєстрацію. Вказує, що з моменту внесення грошових коштів до статутного капіталу господарського товариства, вони є власністю самого товариства, зазначені спільні кошти (майно) подружжя втрачають ознаки об`єкта права спільної сумісної власності подружжя. Право на компенсацію вартості частини коштів виникає в іншого подружжя лише щодо спільних коштів, а не статутного капіталу, при цьому лише в тому разі, коли спільні кошти всупереч ст.65 СК України були використані одним із подружжя саме для внесення вкладу до статутного капіталу. Отже, у разі передання подружжям свого майна для здійснення підприємницької діяльності шляхом участі одного з них у заснуванні господарського товариства це майно належить зазначеному товариству на праві власності, подружжя набуває відповідне майнове право, яке реалізується одним із подружжя (засновником) шляхом участі в управлінні товариством, а друге подружжя набуває право вимоги виплати йому певних сум у разі поділу майна між подружжям. Вклад до господарського товариства не є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Крім того зазначає, що протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала спадкодавця, вимушена була нести витрати, пов"язані із постійним лікуванням та придбанням дорогих медичних препаратів, доглядом за хворим, несла тягар утримання тяжко хворого спадкодавця і на момент вступу до складу учасників товариства. Вказує, що на час вступу до складу учасників товариства мала заробітну плату у розмірі 4442,57 грн. на місяць та пенсію у розмірі 3255 грн. на місяць. Частка у статутний капітал товариства була внесена нею за рахунок грошових коштів, які були її особистою приватною власністю, а не за рахунок спільних коштів подружжя. Зазначає, що належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його за час шлюбу, але і спільністю участі подружжя коштами або працею в набутті майна. Також вказує, що спадкодавець був на той час тяжко хворою людиною, тривалий час не працював, отримував тільки пенсію, якої не вистачало навіть на задоволення його потреб. На підставі викладеного, просить в задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Ухвалою суду від 20.12.2017 року за клопотанням позивача витребувано з Департаменту реєстрації Харківської міської ради належним чином засвідчену копію реєстраційної справи ТОВ Центр сертифікації ТИСК ПЛЮС , яка надішла на адресу суду 24.01.2018 року.

Ухвалою суду від 16.03.2018 року заяву ОСОБА_1 від 07.03.2018 року про витребування доказів залишено без задоволення.

Ухвалою суду від 31.07.2018 року за клопотанням позивача витребувано з Київського об`єднаного управління м.Харкова Пенсійного фонду України відомості щодо отримання пенсії за віком ОСОБА_7 з мерпня 2012 року по лютий 2013 року включно; з ТОВ БМУ ТЕРМОСПЕЦМОНТАЖ відомості про отримання заробітної плати ОСОБА_7 з серпня 2012 року по лютий 2013 року включно; з філії Харківського головного регіонального управління Публічне акціонерне товариство комерційного банку ПриватБанк відомості про дивіденди по вкладам, відсоткам щомісячно або наприкінці дії договору, отримані ОСОБА_7 .

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, з підстав, викладених в уточненій позовній заяві.

Відповідач ОСОБА_2 та її представник в судовому засіданні проти позову заперечували з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву.

Представник відповідача ТОВ Центр сертифікації ТИСК ПЛЮС в судове засідання з`явився, в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував.

Представник третьої особи - Восьмої Харківської державної нотаріальної контори в судове засідання не з`явився, про розгляд повідомлявся, просив справу розглянути без участі представника нотаріальної контори, при вирішенні справи поклався на розсуд суду.

Суд, заслухавши вступне слово учасників провадження, з`ясувавши обставини справи, безпосередньо дослідивши наявні в матеріалах справи докази, оцінивши їх кожний окремо та у сукупності й взаємозв`язку, дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтями 10, 81 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності, згідно з якими кожна сторона повинна довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а суд розглядає справу в межах заявлених вимог і вирішує справу на підставі наданих доказів.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин даної справи. Сторони зобов`язані визначити коло фактів, на які вони посилаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, і довести обставини, якими вони обґрунтовують ці вимоги й заперечення, крім випадків, встановлених ст.82 ЦПК України.

Відповідно до ст.76 ЦПК України доказами є будь - які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі письмових, речових, електронних доказів, висновків експертів, показань свідків.

Згідно ч. 1 ст. 95 ЦПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено та не заперечується сторонами у справі, що позивач ОСОБА_1 є сином ОСОБА_7 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 , після смерті якого позивач є спадкоємцем за заповітом. Також спадкоємцем за законом на обов`язкову частку є ОСОБА_2 , яка є вдовою спадкодавця та перебувала у шлюбі з 11.06.1993 року.

Крім того, судом встановлено з матеріалів справи та не заперечується сторонами, що 25.01.2013 року за рішення Загальних зборів товариства ОСОБА_2 призначено на посаду директора Товариства з обмеженою відповідальністю Центр сертифікації ТИСК ПЛЮС та прийнято новим учасником товариства, у зв"язку із чим було збільшено розмір статутного капіталу на суму 3403,50 грн., усього 23 472,50 грн. Також було перерозподілено частки у статутному капіталі товариства, у зв`язку із чим було внесено зміни до установчих документів товариства та проведено їх державну реєстрацію.

Відповідно до ч.1 ст.1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно зі ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ч.1 ст.1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті (ч.1 ст.1233 ЦК України).

Згідно зі ст.1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини, право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.1241 ЦК України малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов`язкова частка).

Спадкоємці померлого ОСОБА_7 прийняли спадщину.

Вирішуючи спірні правовідносини по суті, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст..60 Сімейного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Статтею 61 СК України встановлено, що об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Відповідно до пункту 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя від 21.12.2007 № 77 спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу, можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

Статтею 70 СК України визначено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Згідно зі ст.71 СК України майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

У постанові Верховного суду України у справі № 6-61 цс13 зазначено, що згідно зі ст.61 СК України об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Об`єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя. Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Статтею 63 СК України встановлено, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Виходячи зі змісту ч.ч.2, 3 ст.61 СК України, якщо вклад до статутного капіталу господарського товариства зроблено за рахунок спільного майна подружжя, в інтересах сім`ї той із подружжя, хто не є учасником товариства, має право вимоги щодо зробленого внеску та отримуваних доходів.

Сутність поділу полягає в тому, що кожному з подружжя присуджуються в особисту власність конкретні речі, а також здійснюється розподіл майнових прав та обов`язків. При здійсненні поділу в судовому порядку суд має виходити з презумпції рівності часток. При винесенні рішення суд має керуватися "обставинами, що мають істотне значення", якими можуть бути, насамперед, ступінь трудової та (або) фінансової участі кожного з подружжя в утриманні спільного майна, зроблених поліпшеннях, доцільність та обґрунтованість укладених правочинів, спрямованих на розпорядження спільним майном, наявність або відсутність вчинення одним з подружжя дій, що порушують права другого з подружжя, суперечать інтересам сім`ї, матеріальне становище співвласників тощо. Поділ спільного сумісного майна подружжя здійснюється з визначення кола об`єктів спільної сумісної власності подружжя і встановлення їхньої вартості. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи (абзац перший пункту 22 постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя від 21.12.2007 року №11).

Зі змісту п.п. 23,24 Постанови вбачається, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу можуть бути будь-які види майна, незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов`язаннями, що виникли в інтересах сім`ї.

Відповідно до п.30 Постанови, рівність прав кожного із подружжя на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності (якщо інше не встановлено домовленістю між ними) та необхідність взаємної згоди подружжя на розпорядження майном, що є об`єктом права його спільної сумісної власності, передбачено ч.1 ст.63, ч.1 ст.65 СК України.

Відповідач зазначає, що внесок у статутний капітал ТОВ Центр сертифікації ТИСК ПЛЮС у розмірі 3403,50 грн. нею було здійснено за власні особисті кошти, в пітвердження чого надано до суду довідку про нараховану заробітну плату за 2012 рік та довідку про нарахування пенсійних виплат. Однак матеріали справи достовірно не доводять вказану обставину, оскільки чоловік відповідача - спадкодавець ОСОБА_7 за життя отримував дохід у вигляді заробітної плати та пенсії, що підтверджується відповідними довідками, наданими до суду на виконання ухвали про витребування доказів.

При цьому суд наголошує, що судове доказування - це діяльність учасників процесу при визначальній ролі суду по наданню, збиранню, дослідженню і оцінці доказів з метою встановлення з їх допомогою обставин цивільної справи. При цьому, збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених ЦПК України.

Доказування є єдиним шляхом судового встановлення фактичних обставин справи і передує акту застосування в судовому рішенні норм матеріального права, висновку суду про наявність прав і обов`язків у сторін.

У відповідності до частини 1 статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.

Згідно статті 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст.78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За таких обставин, оскільки стороною відповідача на виконання свого процесуального обов`язку не надано належних і неспростовних доказів на підтвердження своєї позиції, а також оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач як на підставу позовних вимог знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, суд ухвалює рішення про задоволення позову.

Питання розподілу судових витрат суд вирішує на підставі ст.141 ЦПК України.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.3-5, 11-13, 76- 81, 83, 89, 141, 258, 259, 263-265, 352-355 ЦПК України, суд,-

встановив:

Позовну заяву ОСОБА_1 - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_7 , що помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , право власності на Ѕ частину спільного майна подружжя від долі у розмірі 14,5 %, що зареєстрована на дружину померлого ОСОБА_2 у статутному фонді та майні Товариства з обмеженою відповідальністю Центр сертифікації ТИСК ПЛЮС (ідентифікаційний код юридичної особи 33118891).

Включити до складу спадщини, що відкрилася після смерті ОСОБА_7 , що помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , Ѕ частину від долі у розмірі 14,5 %, що зареєстрована на дружину померлого ОСОБА_2 у статутному фонді та майні Товариства з обмеженою відповідальністю Центр сертифікації ТИСК ПЛЮС (ідентифікаційний код юридичної особи 33118891).

Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ), Товариства з обмеженою відповідальністю Центр сертифікації ТИСК ПЛЮС (ідентифікаційний код юридичної особи 33118891) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 код НОМЕР_2 ) судові витрати у розмірі 1280,00 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення складено і віддруковано суддею в нарадчій кімнаті та проголошено у присутності відповідача та представника відповідача.

Повний текст рішення буде виготовлено 24.02.2020 року.

Головуючий: суддя