Рішення

від 18.02.2020 по справі 280/1272/19

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

18 лютого 2020 року (11 год. 55 хв.)Справа № 280/1272/19 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Калашник Ю.В.,

за участю секретаря судового засідання Стовбур А.Ю.,

представника позивача - Загрії Р.О., представника відповідача Принцовського Д.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю Вільнянський молокозавод до Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

25.03.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю Вільнянський молокозавод (далі - Позивач або ТОВ Вільнянський молокозавод ) звернулося до Запорізького окружного адміністративного суду (далі - суд) із позовом до Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - Відповідач або ГУ ДФС у Запорізькій області) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0001281402, №0001291402, № 0001301402 від 30.01.2019.

На обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що ним не було вчинено податкових правопорушень, які викладені в акті перевірки. Позивачем зазначено, що висновки контролюючого органу щодо заниження податку на прибуток та ПДВ, зроблені у зв`язку з встановленням під час перевірки нереальності здійснення господарських операцій з контрагентами позивача ТОВ Смарт Корт 08 , ТОВ Єроінтертранс , ТОВ Буд-енерго-стандарт , СВК Велика рідня , ТОВ Енрон Груп , СВК Молочна-Країна через відсутність у них трудових ресурсів та основних засобів, сертифікатів якості товару, у зв`язку із тим, що вони фігурують у кримінальних провадженнях й щодо директора СВК Молочна-Країна є обвинувальний вирок суду. Проте, позивач вказує, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення вмотивовані припущеннями та помилковими судженнями контролюючого органу, що підтверджується належним чином оформленими документами на підтвердження реальності господарських операцій, вчинених між позивачем та його контрагентами, рух активів та зміни в майновому стані позивача, а саме: договори, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, спеціалізовані товарні накладні, документи на підтвердження оплати придбаного товару, документи на підтвердження використання придбаного товару у власній господарській діяльності, виготовлення та подальшої реалізації виготовленого товару, відображення цих операцій в бухгалтерському обліку підприємства. Також, позивач зазначає, що податкові накладні за спірними операціями зареєстровані у ЄРПН належним чином, що не заперечується контролюючим органом, а це є виключною підставою для формування податкового кредиту. Щодо фігурування контрагентів у кримінальних провадженнях та наявності вироку за угодою стосовно директора СВК Молочна-Країна як підстави прийняття оскаржуваних податкових-рішень, позивач вказує на те, що відповідно до вироку, останній стосується саме неправомірної діяльності директора СВК Молочна-Країна та не стосується господарської діяльності позивача по справі, а такі обставини не надають підстав для висновку про порушення позивачем правил податкового обліку, а щодо протоколів допитів свідків - вони не є належними та допустимими доказами у справі, оскільки є лише результатом проведення слідчої дії правоохоронними органами та до винесення вироку в рамках кримінального провадження не можуть взагалі братися до уваги як докази. Беручи до уваги вищезазначене, висновки податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства є протиправними, у зв`язку із чим, у відповідача були відсутні підстави для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Ухвалою суду від 01.04.2019 відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче засідання на 24.04.2019.

17.04.2019 від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву (вх. №15322), в якому відповідач заперечує проти задоволення позову, вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є законними. На підтвердження законності прийнятих податкових повідомлень-рішень відповідачем у відзиві зазначено, що контрагенти позивача ТОВ Смарт-Корт 08 , СВК Велика рідня , ТОВ Буд-енерго-стандарт , ТОВ Євроінтертранс , ТОВ Енрон Груп , не могли здійснювати господарські операції на адресу позивача, оскільки останні податкові декларації з ПДВ надавали у 2015 році, з податку на прибуток - не подавали, податкові розрахунки сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, не подавали, що свідчить про відсутність у цих підприємств робітників; на підставі інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно відсутнє нерухоме майно на праві власності та з зареєстрованих податкових накладних не вбачається орендованого рухомого чи нерухомого майна у цих контрагентів. Крім того, ТОВ Енрон Груп фігурує у кримінальному провадженні за ознаками ч. 2 ст. 205 КК України, ч. 3 ст. 212 КК України, ТОВ Євроінтертранс фігурує у кримінальному провадженні за ознаками ч. 1 ст. 205 КК України, ч. 3 ст. 191 КК України, стосовно СВК Велика Рідня здійснюється досудове розслідування за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України, а щодо директора постачальника ТОВ Смарт-Корт 08 та ТОВ Буд-Енерго-Стандарт - ТОВ Босхор-5 є обвинувальний вирок Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя за ч. 2 ст. 205 КК України, а директора СВК Молочна-Країна визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 205 КК України на підставі вироку Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровськ від 09 серпня 2018 року, що також свідчить про нереальність вчинених господарських операцій, заниження позивачем податку на прибуток та ПДВ. Таким чином, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, прийнявши оскаржувані податкові повідомлення-рішення, вважає, що діяв відповідно до вимог чинного законодавства та у межах наданих органам ДФС прав, а тому просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

24.04.2019 позивачем надано суду відповідь на відзив на позовну заяву (вх. №16727). У відповіді на відзив позивачем наведено пояснення та аргументи, щодо наведених відповідачем заперечень у відзиві, мотиви їх відхилення. Просить справу розглянути з урахуванням доводів, викладених у відповіді на відзив на позовну заяву.

24.06.2019 ухвалою суду зупинено провадження у справі для примирення сторін до 23.07.2019.

23.07.2019 ухвалою суду поновлено провадження у справі.

23.07.2019 до суду надійшли письмові пояснення позивача, в яких надано додаткові пояснення стосовно обставин справи.

Ухвалою суду від 23.07.2019 провадження зупинено до 09.09.2019

Ухвалою суд від 09.09.2019 провадження у справі поновлено.

Ухвалою суду від 09.09.2019 зупинено провадження у справі до 04.11.2019.

04.11.2019 ухвалою суду поновлено провадження у справі.

Ухвалою суду від 04.11.2019 зупинено провадження у справі до 16.12.2019.

16.12.2019 ухвалою суду поновлено провадження у справі.

Протокольною ухвалою суду від 16.12.2019 закрито підготовче провадження та призначений судовий розгляд справи по суті на 16.12.2019.

Ухвалою суду від 16.12.2019 зупинено провадження у справі до 15.01.2020.

15.01.2020 ухвалою суду поновлено провадження у справі.

Ухвалою суду від 15.01.2020 провадження у справі зупинено до 18.02.2020.

18.02.2020 ухвалою суду поновлено провадження у справі.

У судовому засіданні 18.02.2020 представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, із підстав, викладених у позовній заяві, відповіді на відзив та поясненнях.

Представник відповідача проти позову заперечив та надав пояснення, аналогічні викладеним у відзиві на позовну заяву.

Враховуючи норми ч.3 ст.243 КАС України, у судовому засіданні 18.02.2020 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Сторони під час розгляду справи у судовому засіданні повідомили, що ними надано всі необхідні документи для вирішення спору по суті.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, судом встановлено наступне.

На підставі направлень виданих Головним управлінням ДФС в Запорізькій області: від 26.10.2018 № 2602, від 30.10.2018 № 2649, від 01.11.2018 № 2664, від 29.10.2018 №2647, відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, пункту 77.1 пункту 77.4 статті 77 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (зі змінами та доповненнями), плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб`єктів господарювання та на підставі наказу Головного управлінням ДФС в Запорізькій області від 11.10.2018 № 3472, фахівцями контролюючого органу з 31.10.2018 по 04.12.2018 проведено планову виїзну документальну перевірку позивача, з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2015 року по 30 червня 2018 року. За результатами вказаної перевірки складено Акт № 764/08-01-14-02/38993915 від 11.12.2018.

У висновках до акту перевірки встановлено порушення ТОВ Вільнянський молокозавод : 1) п. 44.1 ст.44, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.135.1 ст.135 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (із змінами та доповненнями), підприємством занижено податок на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету за період що перевіряється на загальну суму 3 970 454 грн., в тому числі по періодам: за 2015 рік в сумі 156745 грн., за 1 півріччя 2016 року в сумі 504300 грн., за 3 квартали 2016 року в сумі 1101142 грн., за 2016 рік в сумі 1352698 грн., за 1 квартал 2017 року в сумі 22677 грн., за 1 півріччя 2017 року в сумі 459454 грн., за 3 квартали 2017 року в сумі 1244323 грн., за 2017 рік в сумі 1722873 грн., за 1 квартал 2018 року в сумі 654711 грн., за 1 півріччя 2018 року в сумі 738138 грн; 2) п.198.1 ст.198, п.198.2 ст.198, п.198.3 ст.198 , п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (із змінами та доповненнями), підприємством занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за період, що перевіряється на загальну суму 4 563 849 грн., в тому числі по періодам: квітень 2015р. на суму 103740 грн.; травень 2015р. на суму 164147 грн.; червень 2015р. на суму 140000 грн.; липень 2015р. на суму 99303 грн.; серпень 2015р. на суму 225000 грн.; квітень 2016р. на суму 138080 грн.; травень 2016р. на суму 375218 грн.; червень 2016р. на суму 329245 грн.; липень 2016р. на суму 487137 грн.; серпень 2016р. на суму 145735 грн.; квітень 2017р. на суму 20867 грн.; травень 2017р. на суму 208905 грн.; червень 2017р. на суму 290368 грн.; липень 2017р. на суму 179458 грн.; серпень 2017р. на суму 380020 грн.; вересень 2017р. на суму 190760 грн.; жовтень 2017р. на суму 15375 грн.; листопад 2017р. на суму 66744 грн.; грудень 2017р. на суму 363794 грн. січень 2018р. на суму 262503 грн.; лютий 2018р. на суму 184682 грн.; березень 2018р. на суму 192768 грн.

Висновки акту перевірки обґрунтовані тим, що проведеною перевіркою не підтверджено реальність здійснення господарських операцій контрагентами позивача на його адресу. За результатами проведеної перевірки встановлено, що контрагенти позивача ТОВ Смарт Корт 08 , СВК Молочна-Країна , ТОВ Буд-енерго-стандарт , ТОВ Енрон Груп , ТОВ Євроінтертранс , СВК Велика рідня виписували (формували) первинні документи щодо реалізації товарів на адресу позивача без їх реального здійснення. Фактично постачання товарів не відбулось, а формувались лише документи, з метою формування податкового кредиту з ПДВ, що приводить до ухилення від сплати податку до бюджету. В акті перевірки вказано, що позивачем за операціями між ним та його контрагентами здійснено формування активу за рахунок надходження товарів з джерела невідомого походження (або з такого, що не відповідає документально оформленому), з його легалізацією за рахунок використання документів контрагента постачальника , що фактично не міг і не здійснював постачання з оплатою на користь такого контрагента . Також, в акті перевірки зроблено висновок про те, що через відсутність контрагентів позивача трудових ресурсів та основних засобів, сертифікатів якості товару, а також у зв`язку із тим, що вони фігурують у кримінальних провадженнях й щодо директора СВК Молочна-Країна є обвинувальний вирок суду, що свідчить про те, що вони не могли вчинювати господарські операції на адресу позивача. Тобто, все це свідчить про заниження позивачем податку на прибуток підприємств та ПДВ.

На підставі акту перевірки відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення № 0001281402 від 30.01.2019, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на 4 923 881 грн. 25 коп., з яких за податковим зобов`язанням 3 970 454 грн. 00 коп., за штрафними санкціями 953 427 грн. 25 коп.; № 0001291402 від 30.01.2019, яким застосовано суму штрафних санкцій за платежем ПДВ із вироблених в Україні товарів у розмірі 472 902 грн. 00 коп.; № 0001301402 від 30.01.2019, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем ПДВ із вироблених в Україні товарів на 4 789 573 грн. 75 коп., з яких за податковим зобов`язанням 3 831 659 грн. 00 коп., за штрафними санкціями 957 914 грн. 75 коп.

Вважаючи прийняті відповідачем рішення протиправними, позивач звернувся до суду із позовом про визнання їх протиправними та їх скасування.

Враховуючи викладене, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України №2755-VI від 02.12.2010 (далі - ПК України). Зокрема ПК України визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (абз. 1 п. 1.1 ст. 1 ПК України).

Згідно з пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Положеннями ст.ст.133-142 розділу ІІІ ПК України визначено особливості як визначення платників податку на прибуток, так і визначення об`єкту оподаткування цим податком.

Так, відповідно до п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПКУ (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Для платників податку, у яких річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, об`єкт оподаткування може визначатися без коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу. Платник податку, у якого річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, має право прийняти рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, не більше одного разу протягом безперервної сукупності років в кожному з яких виконується цей критерій щодо розміру доходу. Про прийняте рішення платник податку зазначає у податковій звітності з цього податку, що подається за перший рік в такій безперервній сукупності років. В подальші роки такої сукупності коригування фінансового результату також не застосовуються (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років).

Якщо у платника, який прийняв рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, в будь-якому наступному році річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період перевищує двадцять мільйонів гривень, такий платник визначає об`єкт оподаткування починаючи з такого року шляхом коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці, визначені відповідно до положень цього розділу.

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Платники податку на прибуток - виробники сільськогосподарської продукції, які обрали річний податковий (звітний) період відповідно до підпункту 137.4.1 пункту 137.4 статті 137 цього Кодексу, фінансовий результат до оподаткування за податковий (звітний) період обчислюють шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування за минулий звітний рік на фінансовий результат до оподаткування за перше півріччя такого року та збільшення на фінансовий результат до оподаткування за перше півріччя поточного звітного року, що визначені відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності;

В свою чергу, особливості як визначення платників податку на додану вартість, так і визначення об`єкту оподаткування цим податком встановлено положеннями ст.ст.180-211 розділу V ПК України.

При цьому, саме приписами ст.ст.185, 187 та 198 ПК України встановлено особливості визначення об`єкта оподаткування, дати виникнення податкових зобов`язань, порядок визначення бази оподаткування в разі постачання товарів/послуг та правил формування податкового кредиту платниками податку на додану вартість.

Так, відповідно до п.185.1 ст.185 ПКУ (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) об`єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Згідно із п.187.1 ст.187 ПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Положеннями п.188.1 ст.188 ПКУ (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком: товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню; газу, який постачається для потреб населення.

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв`язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних та інфляційні, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов`язань.

До бази оподаткування включаються вартість товарів/послуг, які постачаються (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету та/або суми відшкодування орендодавцю - бюджетній установі витрат на утримання наданого в оренду нерухомого майна, на комунальні послуги та на енергоносії), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо отримувачем товарів/послуг, поставлених таким платником податку.

У випадках, передбачених статтею 189 цього Кодексу, база оподаткування визначається з урахуванням положень статті 189 цього Кодексу.

В свою чергу, правила формування податкового кредиту платниками податку на додану вартість визначені положеннями статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Так, відповідно до п.198.1 та 198.2 ст.198 ПКУ до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно з п.198.3 цієї ж статті Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Разом з тим, приписами п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних / розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної / розрахунку коригування. У разі зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних згідно з пунктом 201.16 статті 201 цього Кодексу перебіг зазначеного строку переривається на період зупинення їх реєстрації та відновлюється з дня припинення процедури зупинення їх реєстрації згідно з підпунктом 201.16.4 пункту 201.16 статті 201 цього Кодексу.

Суми податку, сплачені (нараховані) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних / розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням строку реєстрації, включаються до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні / розрахунки коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше ніж через 365 календарних днів з дати складення податкових накладних / розрахунків коригування до таких податкових накладних, у тому числі для платників податку, які застосовують касовий метод. У разі зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних згідно з пунктом 201.16 статті 201 цього Кодексу перебіг зазначеного строку переривається на період зупинення їх реєстрації та відновлюється з дня припинення процедури зупинення їх реєстрації згідно з підпунктом 201.16.4 пункту 201.16 статті 201 цього Кодексу.

З аналізу змісту вказаних норм слідує, що право платника податків на включення сум до податкових зобов`язань чи податкового кредиту як по податку на прибуток, так і по податку на додану вартість обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання або продаж цим платником податків товарів, основних фондів, отримання або надання послуг чи робіт, призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям його господарської діяльності; так і підтвердження обліковими, розрахунковими документами цих господарських операцій.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності та не можуть бути підставою для збільшення в податковому обліку відповідних сум.

Таким чином, первинні документи мають юридичну силу лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

При цьому, відповідно до ч.1 ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 р. №996-XIV (далі - Закон №996) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи

В свою чергу, згідно з п.1.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за №168/704 (далі - Положення №88), господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Аналіз норм Закону №996 свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

При цьому, окремі несуттєві недоліки заповнення первинної документації по оформленню господарських операцій не можуть свідчити про недійсність таких документів та не впливають на право позивача по формуванню показників податкового обліку за умови підтвердження реальності проведених операцій та доведення зв`язку із господарською діяльністю.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Таким чином, недоведеність фактичного здійснення господарської операції (нездійснення операції) позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди, а покупця - права на формування цієї податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв`язку з цим юридично дефектних первинних документів, та незважаючи на наявність доказів сплати вартості товарів, якщо рух коштів не забезпечений зв`язком з господарською діяльністю учасників цих операцій. При цьому, відсутність ділової мети також є підставою для відмови у наданні податкової вигоди.

Перевіряючи висновки перевірки та, як наслідок, оскаржувані податкові повідомлення- рішення, на предмет їхньої відповідності положенням ч. 2 ст. 2 КАС України, в розрізі господарських операцій позивача та його контрагентів у перевіряємий період, суд зазначає наступне.

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ СМАРТ-КОРТ 08 (код за ЄДРПОУ 39754889) суд зазначає таке.

Як вбачається з матеріалів справи, 20.05.2015 між ТОВ СМАРТ-КОРТ 08 (продавець) та ТОВ Вільнянський молокозавод (покупець) укладено Договір № 17 купівлі-продажу, за умовами якого продавець зобов`язується поставити, а покупець прийняти та оплатити сир твердий Російський . Ціна Договору 342 656 грн. 68 коп. в т.ч. ПДВ. 22.05.2015 сторонами підписано Додаток № 1 до вказаного Договору, відповідно до якого було доповнено предмет Договору: продавець зобов`язується поставити, а покупець прийняти та оплатити масло Селянське 72, 5 % жиру вагове. Ціна Договору 1 182 656 грн. 68 коп. в т. ч. ПДВ.

Виконання умов договору щодо поставки товару підтверджується належним чином оформленими первинними документами: видаткова накладна № БС-000074 від 29.05.2015, що підтверджує поставку сиру Російського 50 % жиру у кількості 4031, 255 кг на загальну суму 342 656 грн. 68 коп. в т. ч. ПДВ; видаткова накладна № БС-000025 від 22.05.2015, що підтверджує поставку масла Селянське 72, 5 % жиру вагове у кількості 20000, 00 кг на загальну суму 840 000 грн. 00 коп. в т. ч. ПДВ, а всього на загальну суму 1 182 656 грн. 68 коп., в т.ч. ПДВ 197 109 грн. 45 коп. Перевезення товару за період травень-червень 2015 року підтверджується товарно-транспортними накладними.

В бухгалтерському обліку ТОВ Вільнянський молокозавод господарські операції по взаємовідносинах з ТОВ Смарт-Корт 08 відображені належним чином відповідними бухгалтерськими проводками. Станом на 30.06.2018 (останній день перевіряємого контролюючим органом періоду) за даними бухгалтерського обліку ТОВ Вільнянський молокозавод рахується кредиторська заборгованість перед ТОВ СМАРТ-КОРТ 08 у розмірі 1 182 656 грн. 68 коп.

Подальша реалізація позивачем придбаного у ТОВ Смарт-Корт 08 товару підтверджується видатковими накладними та товарно-транспортними накладними за період липень 2015 року, травень-серпень 2015 року.

Щодо взаємовідносин позивача з СВК ВЕЛИКА РІДНЯ (код за ЄДРПОУ 40709593) суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, між СВК Велика Рідня (продавець) та ТОВ Вільнянський молокозавод (покупець) укладено договори поставки у спрощений спосіб, про що свідчать видаткові накладні, які підтверджують поставку молока коров`ячого незбираного (№ 142 від 03.05.2017; № 160 від 19.05.2017; № 158 від 17.05.2017; № 146 від 08.05.2017; № 149 від 11.05.2017; № 154 від 15.05.2017; № 170 від 22.05.2017; № 175 від 25.05.2017; № 192 від 29.05.2017; № 216 від 30.05.2017, всього на загальну суму 907 096 грн. 00 коп. з ПДВ); спеціалізовані товарні накладні на перевезення молочної сировини за період травень 2017 року; товарно-транспортні накладні (підтверджують факт перевезення молочної сировини за період травень 2017 року.

В бухгалтерському обліку ТОВ Вільнянський молокозавод господарські операції по взаємовідносинах з СВК ВЕЛИКА РІДНЯ відображені належним чином відповідними бухгалтерськими проводками. Станом на 30.06.2018 (останній день перевіряємого контролюючим органом періоду) за даними бухгалтерського обліку ТОВ Вільнянський молокозавод рахується кредиторська заборгованість перед СВК ВЕЛИКА РІДНЯ у розмірі 907 096 грн. 00 коп.

Судом досліджено обставини приймання молока позивачем від СВК ВЕЛИКА РІДНЯ , що підтверджується наданими позивачем копією журналу прийому молока за період травень 2017 року та факт направлення сировини до переробки на виготовлення готової продукції відповідно до копії звіту по виробництву ТОВ Вільнянський молокозавод .

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ ЄВРОІНТЕРТРАНС (код за ЄДРПОУ 39081988) суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 07.07.2015 між ТОВ Євроінтертранс (продавець) та ТОВ Вільнянський молокозавод (покупець) укладено Договір поставки № 707-1, відповідно до умов якого продавець зобов`язується продати (передати у власність) покупцеві, а покупець зобов`язується купити (прийняти та оплатити) молоко необроблене. Відповідно до п. 3.3. цього Договору передбачено, що право власності на товар переходить до покупця з моменту підписання уповноваженими представниками сторін накладної, товарно-транспортної накладної та спеціалізованої товарно-транспортної накладної, які засвідчують момент передачі товару, кількісні та якісні показники сировини. Також, 20.08.2015 між ТОВ Євроінтертранс (продавець) та ТОВ Вільнянський молокозавод (покупець) укладено Договір поставки № 908, відповідно до умов якого продавець зобов`язується продати (передати у власність) покупцеві, а покупець зобов`язується купити (прийняти та оплатити) молоко сухе 25 % жиру. Відповідно до п. 3.3. цього Договору передбачено, що право власності на товар переходить до покупця з моменту підписання уповноваженими представниками сторін накладної, товарно-транспортної накладної, які засвідчують момент передачі товару.

Так, господарські операції між позивачем та ТОВ Євроінтертранс щодо поставки молока базового 3, 4 % жиру підтверджуються видатковими накладними № 245 від 10.07.2015, № 246 від 11.07.2015, № 247 від 12.07.2015, № 248 від 13.07.2015, № 249 від 14.07.2015, № 250 від 15.07.2015, № 251 від 16.07.2015, № 252 від 17.07.2015, № 253 від 18.07.2015, № 254 від 19.07.2015 та молока сухого 25 % жиру: видатковими накладними № 342 від 25.08.2015 та № 343 від 27.08.2015, що підтверджують придбання товару за період липень - серпень 2015 року на загальну суму 1 945 820 грн. 00 коп., в т.ч. ПДВ 324 303 грн. 33 коп. Позивачем до матеріалів справи також надано товарно-транспортні накладні, що підтверджують факт перевезення товару та спеціалізовані товарні накладні на перевезення молочної сировини за період липень - серпень 2015 року.

В бухгалтерському обліку ТОВ Вільнянський Молокозавод господарські операції по взаємовідносинах з ТОВ Євроінтертранс відображені належним чином відповідними бухгалтерськими проводками. На підтвердження часткової оплати придбаного товару позивачем до матеріалів справи надано платіжні дорученням № 1526 від 21.07.2015, № 1549 від 23.07.2015, № 1890 від 03.09.2015, № 1921 від 07.09.2015. Станом на 30.06.2018 (останній день перевіряємого контролюючим органом періоду) за даними бухгалтерського обліку ТОВ Вільнянський молокозавод рахується кредиторська заборгованість перед ТОВ Євроінтертранс за Договором поставки № 908 від 20.08.2015 у розмірі 1 206 900,00 грн., а за Договором поставки № 707-1 від 07.07.2015 - 530 279,80 грн.

Судом також досліджено обставини приймання молока позивачем від ТОВ Євроінтертранс , що підтверджується наданими позивачем копією журналів прийому молока за період липень-серпень 2015 року та факт направлення сировини до переробки на виготовлення готової продукції (молоко пастеризоване, спреди, сир кисломолочний, сиркова маса, казеїн технічний, масло в асортименті тощо) відповідно до копій звітів по виробництву ТОВ Вільнянський молокозавод за 10.07.2015, 11.07.2015, 12.07.2015, 13.07.2015, 14.07.2015, 15.07.2015, 16.07.2015, 17.07.2015, 18.07.2015, 19.07.2015, 25.08.2015, 27.08.2015.

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ ЕНРОН ГРУП (код за ЄДРПОУ 39618152).

Судом на підставі наявних матеріалів справи встановлено, що 24.04.2015 між ТОВ Енрон Груп (постачальник) та позивачем (покупець) укладено Договір № 777, відповідно до умов якого постачальник зобов`язується передавати товар у власність покупця, для використання його у підприємницькій діяльності, а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар та оплатити його за ціною і на умовах Договору. Відповідно до п. 3.2. Договору перехід права власності відбувається в момент поставки відповідної партії товару, що оформляється видатковою накладною, а посилання у видаткових накладних на цей Договір не є обов`язковим.

Господарські операції між позивачем та ТОВ Енрон Груп підтверджуються видатковою накладною № ЕН-00053 від 27.04.2015, на поставку товару на суму 622 440 грн. 00 коп., в т.ч. ПДВ 103 740 грн. 00 коп. та товарно-транспортною накладною № ЕН-000053 від 27.04.2015, що підтверджує факт перевезення товару від ТОВ Енрон Груп до ТОВ Вільнянський молокозавод .

ТОВ Вільнянський Молокозавод було придбано обладнання з метою використання його у власній господарській діяльності та відображено в бухгалтерському обліку належним чином відповідними бухгалтерськими проводками.

На підтвердження здійснення часткової оплати за придбаний товар позивачем надано до матеріалів справи платіжне доручення № 969 від 14.05.2015 на суму 46680 грн. 00 коп. Станом на 30.06.2018 кредиторська заборгованість перед ТОВ Енрон Груп складає 575 760 грн. 00 коп. Станом на 30.06.2018 (останній день перевіряємого контролюючим органом періоду) за даними бухгалтерського обліку ТОВ Вільнянський молокозавод рахується кредиторська заборгованість перед ТОВ Енрон Груп у розмірі 575 760 грн. 00 коп.

Судом також досліджено, що частина придбаного обладнання була зарахована на баланс підприємства позивача до маслоцеху, сирцеху, компресорної, казеїнового цеху на підставі актів приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів від 31.05.2015 та відображена в бухгалтерському обліку бухгалтерськими проводками Дт 104 Кт 1521, а інша частина придбаного обладнання, (компресор ПБ-28 на суму 24200 грн. та компресор охолодження HG5/830-4S на суму 20900 грн.), була використана в роботах по модернізації основних засобів на підставі актів приймання-здачі відремонтованих, реконструйованих та модернізованих об`єктів від 31.05.2015.

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ БУД-ЕНЕРГО-СТАНДАРТ (код за ЄДРПОУ 37221276) суд зазначає таке.

До матеріалів справи позивачем надано Договір купівлі-продажу № 75 від 22.05.2015 року, укладений між ТОВ БУД-ЕНЕРГО-СТАНДАРТ (продавець) та ТОВ Вільнянський молокозавод (покупець), відповідно до якого продавець зобов`язується передати належний йому товар у власність покупцеві, а покупець зобов`язується прийняти товар та сплатити за нього на умовах договору.

Господарські операції між позивачем та ТОВ Буд-Енерго-Стандарт підтверджуються дослідженими судом видатковою накладною № 000127 від 29.05.2015 на придбання товару на загальну суму 642 229 грн. 00 коп., в т.ч. ПДВ 107 038 грн. 17 коп. та товарно-транспортною накладною № ЕН-000054 від 29.05.2015, що підтверджує факт перевезення товару від ТОВ БУД-ЕНЕРГО-СТАНДАРТ до ТОВ Вільнянський молокозавод .

На підтвердження здійснення повного розрахунку за придбаний товар позивачем до матеріалів справи надано копії платіжних доручень № 1998 від 15.09.2015, № 2086 від 23.09.2015, № 2271 від 09.10.2015 на загальну суму 642 229 грн. 00 коп. Станом на 30.06.2018 (останній день перевіряємого контролюючим органом періоду) за даними бухгалтерського обліку ТОВ Вільнянський молокозавод кредиторська заборгованість не обліковується.

В бухгалтерському обліку ТОВ Вільнянський Молокозавод господарські операції по взаємовідносинах з ТОВ БУД-ЕНЕРГО-СТАНДАРТ відображені належним чином відповідними бухгалтерськими проводками.

Судом перевірено, що придбаний у ТОВ БУД-ЕНЕРГО-СТАНДАРТ товар використано Позивачем у власній господарській діяльності для ремонту покрівлі виробничого корпусу маслоцеху. Відповідно до акту списання № МО-0000026 від 01.12.2015 та накладної на внутрішнє переміщення № МО-0011644 від 01.09.2015 в бухгалтерському обліку придбаний товар було списано на рахунок 1522 Виготовлення і модернізація основних засобів на загальну суму 535 190 грн. 83 коп. без ПДВ. В результаті ремонту покрівлі у виробничому корпусі понесені витрати списано на збільшення первісної вартості основного засобу та оформлено акт приймання-здачі відремонтованих, реконструйованих та модернізованих об`єктів від 31.12.2015.

Щодо взаємовідносин позивача з СВК МОЛОЧНА-КРАЇНА (код за ЄДРПОУ 39524473) суд вказує наступне.

Судом досліджено на підставі наявних матеріалів справи, що 01.04.2016 між СВК Молочна-Країна (постачальник) та ТОВ Вільнянський молокозавод (покупець) укладено Договір поставки № 836, відповідно до умов якого продавець зобов`язується продати (передати у власність) покупцеві, а покупець зобов`язується купити (прийняти та оплатити) молоко необроблене. Відповідно до п. 3.3. Договору право власності на товар переходить до покупця з моменту підписання уповноваженими представниками Сторін накладної, товарно-транспортної накладної та спеціалізованої товарно-транспортної накладної, які засвідчують момент передачі товару, кількісні та якісні показники сировини.

За період квітень 2016 року-березень 2018 року СВК Молочна-Країна поставлено до ТОВ Вільнянський Молокозавод молоко на загальну суму 21 169 455,12 грн. в т.ч. ПДВ 3 528 242,51 грн., що підтверджується наданими до матеріалів справи видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, що підтверджують факт перевезення молока за період квітень 2016 року-березень 2018 року, а також спеціалізованими товарними накладними на перевезення молочної сировини за період квітень 2016 року - березень 2018 року.

Судом досліджено, що в бухгалтерському обліку ТОВ Вільнянський молокозавод господарські операції по взаємовідносинах з СВК Молочна-Країна відображені належним чином відповідними бухгалтерськими проводками.

На підтвердження часткового розрахунку позивача з СВК Молочна-Країна за поставлену молочну сировину надано копії виписок банку АТ МЕТАБАНК по рахунку № НОМЕР_1 та платіжних доручень за період квітень-вересень 2016 року. Станом на 30.06.2018 (останній день перевіряємого контролюючим органом періоду) за даними бухгалтерського обліку ТОВ Вільнянський молокозавод кредиторська заборгованість перед СВК МОЛОЧНА-КРАЇНА складає 10 323 069 грн. 12 коп.

Судом також досліджено обставини приймання молока позивачем від СВК Молочна-Країна , що підтверджується наданими позивачем копією журналів прийому молока та факт направлення сировини до переробки на виготовлення готової продукції відповідно до копій звітів по виробництву позивача за період квітень 2016-березень 2018 року.

Судом досліджено надані до матеріалів справи видаткові накладні, товарно-транспортні накладні на підтвердження реалізації готової продукції, а також реалізації технічного казеїну на експорт на підставі контрактів, виробленої з придбаного товару позивачем у спірних контрагентів, за період липень 2015 - червень 2018 року.

Так, суд, надаючи оцінку зазначеним правочинам, вчиненим між позивачем та його контрагентами, за правилами ст. 90 КАС України, зазначає, що вони укладені між правоздатними та дієздатними юридичними особами, за формою та змістом не суперечать закону, предметом спірних правочинів не є речі, що обмежені в цивільному обороті. З урахуванням цього, дані договори визнаються судом належним та допустимим доказом наявності між позивачем та контрагентами позивача факту вчинення правочинів в розумінні ст.202 Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Доказів наявності у позивача та його контрагентів спільного інтересу щодо фіктивного отримання коштів за поставлений товар (що могло б мати місце у разі пов`язаності цих осіб), в матеріалах справи не міститься.

Оглянуті судом первинні документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Податкового кодексу України та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за № 168/704) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, зазначені документи призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак визнаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій. В ході розгляду справи відповідачем за правилами ч.2 ст.77 КАС України не спростовано достовірності відомостей цих первинних документів.

Суд також зазначає, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" позивач та його контрагенти є окремими суб`єктами права, а таким чином за змістом Податкового кодексу України позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника податків, яка відповідно до ст. 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником.

Щодо тверджень відповідача в акті перевірки про ненадання контрагентами позивача податкової звітності, то суд зазначає, що позивач, як платник податків, самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та сплату лише ним самим податку до бюджету відповідно до законодавства України. Він не може нести відповідальність за порушення контрагентами правил здійснення господарської діяльності та/або податкової дисципліни, як і не може нести відповідальність за неподання контрагентом первинних документів. У разі якщо контрагентом були допущені порушення норм податкового або іншого законодавства, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цього контрагента, а не сумлінного платника податків. Таку ж правову позицію висловлено Верховним Судом у постановах, зокрема, від 24 січня 2018 року у справі №824/942/13, від 14 березня 2018 року у справі №803/1198/16.

Матеріали справи не містять доказів наявності між позивачем та його контрагентами при укладанні і виконанні договорів, взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано.

В ході перевірки відповідачем не встановлено у позивача наміру отримати за договорами, укладеними з контрагентом іншого результату, ніж отримання товару та прибутку, у тому числі, у процедурі подальшої реалізації виготовленої з цього товару продукції.

Доводи позивача про подальше використання товару у власній господарській діяльності не спростовані відповідачем в ході розгляду справи за правилами ч. 2 ст. 77 КАС України. Владним суб`єктом не надано суду достатніх, належних та допустимих доказів одержання позивачем товару з іншого джерела, ніж від його контрагентів.

Отже, рух активів у процесі здійснення господарських операцій, отримання економічної вигоди, наявність спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарських операцій, є свідченням про спричинення господарськими операціями реальних змін майнового стану позивача, а, отже, свідчить й про реальність операцій та засвідчення їх відповідними документами первинного та податкового обліку.

Також суд зазначає, що в акті відсутні посилання, а під час судового розгляду справи відповідачем не заперечувався факт належної реєстрації у ЄРПН податкових накладних за спірними господарськими операціями. Отже, надаючи оцінку доводам податкового органу про нереальність здійснення таких господарських операцій, слід враховувати, що контролюючим органом не надано та не повідомлено будь-яких відомостей про нездійснення/зупинення/несвоєчасність реєстрації таких податкових накладних в ЄРПН при здійсненні зазначених господарських операцій.

Тобто, суми податку на додану вартість за податковими накладними було включено правомірно ТОВ Вільнянський молокозавод до складу податкового кредиту.

Щодо посилань в акті перевірки на відсутність реальної можливості здійснення поставок товару через відсутність у постачальників-контрагентів позивача майна, трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, основних фондів, виробничих активів та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій у зазначених обсягах, що свідчить про відсутність необхідних умов для реального настання результатів відповідної господарської діяльності, що було встановлено з наданої податкової інформації, суд вважає такими, що не можуть бути підставою для позбавлення позивача права на податковий кредит з тих підстав, що згідно зі статтею 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Нормативними актами України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов`язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов`язаннями.

Так, суд наголошує, що норми податкового законодавства не визначають певний обсяг матеріальних та/чи трудових ресурсів у платника податків при здійсненні господарської діяльності як критерій правового статусу платника податків щодо отримання податкової преференції у формі податкового кредиту чи наміру платника податків отримати певний результат від здійснення господарської операції (підприємницької діяльності). Така позиція висловлена в постанові Верховного Суду від 08.05.2018 р. у справі № 815/3526/17. Крім того, відсутність у спірних контрагентів матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу. Аналогічна позиція висловлена в постанові Верховного Суду від 08.05.2018 у справі № 814/937/15. Відсутність достатньої кількості трудових ресурсів у контрагента, так само як і сертифікатів якості на поставлений товар, а тим паче взаємовідносини контрагента з іншими суб`єктами господарювання, не свідчить про нереальність господарської операції за умови підтвердження її належними первинними документами бухгалтерського та податкового обліку. Така позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 12.06.2018 у справі № 802/1155/17-а.

Тобто, позивач позбавлений можливості впливати на його контрагентів в частині здійснення ними господарської діяльності в рамках чинного законодавства України, зокрема і в частині своєчасної подачі до контролюючих органів податкової звітності.

З приводу податкової інформації щодо контрагентів позивача, суд зазначає, що така інформація містить лише загальну оцінку господарської діяльності, без оцінки спільної діяльності між позивачем та його контрагентами, зокрема, щодо реальності здійснення досліджуваних господарських операцій. Суд зазначає, що у разі підтвердження реального характеру здійснених поставок, як у даній ситуації, платник не може відповідати за порушення, допущені контрагентом, якщо не буде доведено його безпосередню участь у зловживанні цієї особи. Проте, посадовими особами відповідача під час здійснення перевірки таких обставин не встановлено.

Суд також зазначає, що принцип індивідуальної податкової відповідальності - один з принципів, на яких базується чинне податкове законодавство України. Так, відповідно до статті 47 Податкового кодексу України складання податкової звітності покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Крім того, чинне законодавство не покладає на підприємство обов`язок збирання інформації про стан господарської діяльності та порушення підприємств-контрагентів.

Обґрунтування податковим органом своїх висновків про нереальність господарської операції на підставі інформаційних баз даних є невмотивованими, оскільки у своїй діяльності відповідач повинен керуватися Конституцією України, Податковим кодексом України, законами України, іншими нормативними актами, відповідно до яких об`єктом документальної перевірки є первинні документи, які використовуються в бухгалтерському і податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, тоді коли інформаційні бази даних податкового органу не є об`єктом документальної перевірки та не є належними доказами.

Разом з цим, Верховний Суд у постанові від 29.03.2019 №808/3412/16 (касаційне провадження №К/9901/41648/18) дійшов висновку, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування об`єкта оподаткування податком на прибуток, витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними (пункт 14 постанови ВС).

Крім того, позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов`язань, адже платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов`язань.

Неприпустимість притягнення до відповідальності одного суб`єкта господарювання за неправомірні дії іншого підтверджується практикою Європейського Суду з прав людини. Так, в пункті 7.1 рішення у справі Булвес АД проти Болгарії Європейський Суд з прав людини дійшов такого висновку: ...Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов`язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності.

Вищенаведений висновок Європейський Суд з прав людини повторно підтвердив у рішенні по справі Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії , пунктом 23 якого зазначено, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов`язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, як зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Сепорт Сентре) це не мало б.

Отже, Європейський Суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення законодавства його контрагентом.

У разі наявності у державних органів інформації про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб`єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 у справі Інтерсплав проти України).

Рішення Європейського Суду з прав людини згідно з ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини мають в Україні значення джерела права.

Також, в ході судового розгляду справи судом встановлено, що в основу висновків про нереальність господарських операцій, вчинених між позивачем та СВК Молочна-Країна покладено вирок Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська у справі 199/5543/18, ухвалений на підставі угоди про визнання винуватості у вчиненні кримінального правопорушення за ч.1 ст.205 КК України та особі призначено узгоджене покарання. Як вбачається зі змісту вищевказаного вироку, останній стосується саме неправомірної діяльності директора ОСОБА_1 та не стосується господарської діяльності позивача по справі.

Наявність вироку не надає підстав для висновку про порушення позивачем правил податкового обліку і не є підставою для застосування до позивача заходів відповідальності.

Відповідно до ч. 6 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальному провадженні, який набрав законної сили, є обов`язковим для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Разом з тим, як вбачається із тексту вироку, судом жодних ознак узгоджених кримінально-караних дій позивача та директора СВК Молочна-Країна , неправомірності відносин між ними не встановлено. Крім того, в ході перевірки відповідачем не встановлено наявності наміру у позивача отримати за господарськими операціями з СВК Молочна-Країна , іншого результату, ніж отримання товару та прибутку, з урахуванням подальшої реалізації вже виготовленої продукції з такого товару.

Суд зазначає, що сам факт наявності вироків, ухвалених на підставі угод у кримінальному провадженні, не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, внаслідок чого є необхідність перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення і здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій, з врахуванням обставин, встановлених у вироках, які набрали законної сили.

Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом у постановах, зокрема, від 27 лютого 2018 року у справі № 802/1853/16-а, від 27 лютого 2018 року у справі № 813/1766/17, від 08 серпня 2018 року у справі № 820/4428/17, від 17 квітня 2018 року у справі № 808/2459/17 та інші.

Щодо наявності стосовно директора постачальника ТОВ Смарт-Корт 08 та ТОВ Буд-енерго-стандарт - ТОВ Босхор-5 обвинувального вироку Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя за ч. 2 ст. 205 КК України та фігурування ТОВ Енрон Груп у кримінальному провадженні за ознаками ч. 2 ст. 205 КК України, ч. 3 ст. 212 КК України; ТОВ Євроінтертранс у кримінальному провадженні за ознаками ч. 1 ст. 205 КК України, ч. 3 ст. 191 КК України; СВК Велика Рідня у кримінальному провадженні за ознаками ч. 1 ст. 366 КК України суд зазначає наступне.

Інформація, отримана органами досудового слідства в ході розслідування кримінальних справ є не доказами, а лише відомостями про джерело тих фактів, які можуть стати доказами у податковому спорі після їх закріплення належним процесуальним шляхом. Сам по собі факт порушення кримінальної справи щодо посадових осіб контрагента позивача не може слугувати належним доказом фіктивності розглядуваних господарських операцій та не тягне за собою правових наслідків для позивача. Аналогічний висновок висловлено в постанові Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 809/1139/17.

Факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб`єктів, в рамках такої кримінальної справи, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій. Така позиція висловлена в постанові Верховного Суду від 27.03.2018 у справі № 816/809/17.

Відповідно до п. 83.1. ст. 83 Податкового кодексу України, для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; податкові консультації, інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи.

Суб`єктивна думка слідчого органу досудового слідства не є підставою для висновків під час проведення перевірки (ст. 83 ПК України).

Інформація отримана органами досудового слідства в ході розслідування кримінальних справ є не доказами, а лише відомостями про джерело тих фактів, які можуть стати доказами у податковому спорі після їх закріплення належним процесуальним шляхом. Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

Тобто, позивач не може нести відповідальність за дії контрагента при відсутності власної вини, інакше порушуються основні конституційні засади: дотримання принципу справедливості як невід`ємного елементу верховенства права (стаття 8 Конституції України), індивідуальний характер відповідальності - відповідати має саме той, хто припустився порушення (стаття 61 Конституції України), забезпечення доведеності вини (стаття 129 Конституції України).

Таким чином, обвинувальний вирок щодо директора постачальника ТОВ Смарт Корт 08 та ТОВ Буд-енерго-стандарт - ТОВ Босхор-5 , фігурування ТОВ Євроінтертранс , СВК Велика рідня , ТОВ Енрон Груп в кримінальних провадженнях не може бути підставою для визнання контролюючим органом здійснених господарських операцій нереальними.

Оцінюючи всі надані документи в сукупності та кожен зокрема суд вважає, що такі не дають підстав для сумніву щодо реальності здійснення вищенаведених операцій або висновку про їх нездійснення. Таким чином, висновок контролюючого органу про безтоварний характер спірних операцій є хибним, оскільки цей висновок не відповідає фактам, покладеним в його основу. Так, законодавцем презюмується реальність оподатковуваних операцій та витрат платника податку, а також достовірність документів податкового обліку, доки податковим органом це не спростовано належними та допустимими доказами.

Враховуючи викладене суд вважає, що висновки акту перевірки є необґрунтованими та безпідставними, а податкові повідомлення-рішення, прийняті на його підставі - протиправними та підлягають скасуванню.

У свою чергу, суд зазначає, що акт перевірки не є беззаперечним доказом вчиненого правопорушення в межах спірних правовідносин. Такий акт повинен оцінюватись судом у сукупності з іншими доказами.

Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом в постанові від 04.09.2018 (справа № 820/1335/17), яку судом враховано на виконання положень ч.5 ст. 242 КАС України.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б доводи позивача, а відтак, не довів правомірності оскаржуваних рішень, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до приписів частини першої статті 139 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи викладене, судові витрати, понесені позивачем на оплату судового збору у розмірі 19210,00 грн., мають бути присуджені на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Запорізькій області.

Керуючись ст.ст.9, 139, 243-246 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Вільнянський молокозавод (70002, Запорізька область, м. Вільнянськ, вул. Запорізька, буд. 65, код ЄДРПОУ 38993915) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя пр. Соборний, буд. 166, код ЄДРПОУ 39396146) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,- задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 30.01.2019 № № 0001281402, 0001291402, 0001301402, які прийняті Головним управлінням ДФС у Запорізькій області.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Вільнянський молокозавод за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Запорізькій області судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 19210,00 грн. (дев`ятнадцять тисяч двісті десять грн. 00 коп.).

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 27.02.2020.

Суддя Ю.В. Калашник