Рішення

від 17.02.2020 по справі 916/3168/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"17" лютого 2020 р.м. Одеса Справа № 916/3168/19

Господарський суд Одеської області у складі:

судді С.В. Літвінова

при секретарі Т.О. Липі

розглянувши справу за позовом Державне підприємство "Одеський морський торговельний порт"; (пл.Митна,1,Одеса,Одеська область,65082)

до відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "ГОТЕЛЬ ОДЕСА" (вул.Приморська,буд.6-А,Одеса,Одеська область,65026)

про стягнення 2270088,39 грн.;

за участю представників:

від позивача: Науменко О.В - довіреність;

від відповідача: Кісь Л.С. - довіреність.

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство "Одеський морський торговельний порт" звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до Товариство з обмеженою відповідальністю "ГОТЕЛЬ ОДЕСА", в якому просить господарський суд: про стягнення 2270088,39 грн..В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на не здійснення компенсації, що передбачені договором № КД-19667 від 20.10.2015р.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 29.10.2019 року було відкрито позовне провадження у справі № 916/3168/19 за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 11.12.2019р. продовжено строк підготовчого засідання по справі №916/3168/19 до 27.01.2020 року.

Ухвалою суду від 20.01.2020р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував з підстав викладених у відзиві від 25.11.2019р.

Представник позивача 11.12.2019р. надав до суду відповідь на відзив відповідно якої позовні вимоги підтримав в повному обсязі та заперечує проти обставин які викладені у відзиві.

У судовому засіданні 17.02.2020р. було проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив.

20.10.2015 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю ГОТЕЛЬ ОДЕСА (далі - Співвласник 1, Товариство) та Державним підприємством Одеський морський торговельний порт (далі - Співвласник, Порт) (далі разом - Сторони, Співвласники) було укладено Договір про порядок володіння та користування майном, що є спільною частковою власністю № КД-19667 (далі - Договір № КД-19667).

Відповідно до п. 1.1. Договору його предметом є угода Сторін про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю, а саме - готельним комплексом Одеса , який розташований за адресою: місто Одеса, вулиця Приморська, 6-А (далі - Готельний комплекс, Готель), реєстраційний номер прав власності на нерухоме майно 48508051101.

Співвлісник1 є власником 20\100 (двадцять сотих) частин готельного комплексу Одеса , який розташований за адресою: місто Одеса, вулиця Приморська, 6-А, на підставі свідоцтва про право власності, серії ЯЯЯ №997678, виданого Виконавчим комітетом Одеської міської ради 04 вересня 2007 року, зареєстрованого Комунальним підприємством Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості 02 квітня 2009 року, номер запису: 1322 в книзі: 86неж-29 (п. 1.2. Договору № КД-19667).

Співвлісник2 є власником 80\100 (вісімдесят сотих) частин готельного комплексу Одеса , який розташований за адресою: місто Одеса, вулиця Приморська, 6-А, на підставі свідоцтва про право власності 80\100 готельного комплексу Одеса , відповідно до Витягу із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень, номер запису про право власності 768859 від 09.04.2013 року (п. 1.3. Договору № КД-19667).

Співвласники відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов`язуються брати участь у витратах, що виникають при експлуатації Готельного комплексу за його цільовим призначенням (управління, утримання та збереження спільного майна, у т.ч. поточний, капітальний ремонт, страхування, у сплаті податків (в тому числі податку на землю), зборів (обов`язкових платежів) та інших, а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов`язаннями, пов`язаними із спільним майном, з урахуванням особливостей, передбачених Договором (п. 2.5. Договору № КД- 19667).

Згідно до п. 2.5.1. Договору № КД-19667 витрати включають, але не обмежуються: основну та додаткову заробітну плату персоналу; єдиний соціальний внесок на заробітну плату; витрати на навчання, перекваліфікацію, підвищення професійного рівня персоналу, тренінги, тощо; витрати на придбання та обладнання та інвентар для забезпечення діяльності готелю; витрати на придбання матеріалів, хімічних засобів та ін. для утримання готельних номерів, конференц-залів, бізнес-центру та територій загального користування; витрати на продукти харчування та напої для забезпечення діяльності ресторанів та барів; витрати на уніформу та спец одяг для персоналу; витрати на малоцінні та швидкозношувані предмети (в т.ч. канцелярські товари) для забезпечення роботи адміністративного апарату; витрати на експлуатацію та утримання будівель та споруд, в т.ч. комунальні платежі; витрати на поточний ремонт та поліпшення будівель та споруд; витрати на поточний ремонт та утримання обладнання, устаткування та інвентарю; витрати на експлуатацію та утримання транспорту; витрати на послуги телефонії та мобільного зв`язку; витрати на послуги сторонніх організацій; витрати на відрядження; витрати на рекламу та маркетинг; витрати на сплату агентської винагороди туристичним операторам (агентам); витрати на консультаційні, аудиторські, юридичні та нотаріальні послуги, пов`язані з забезпеченням нормальної діяльності; податки, збори, обов`язкові платежі, в тому числі компенсацію плати за земельну ділянку; витрати на оренду майна, призначеного для надання готельних та ін. послуг; страхування майна та відповідальності перед третіми особами; інші витрати, які у майбутньому призведуть до підвищення якості послуг або до збільшення фінансових результатів.

Співвласники після підписання Договору, у разі необхідності, укладають між собою окремі угоди про компенсацію відповідної частки витрат на утримання Готелю, якщо такі мали місце (комунальні послуги, заробітна плата персоналу, що забезпечує охорону, пожежний та технічний нагляд та інше) до вводу в експлуатацію Готелю, у тому числі і до укладання Договору (п. 2.5.3. Договору № КД-19667).

Згідно до п. 2.12. Договору № КД-19667 якщо один із Співвласників відмовляється брати участь у витратах, передбачених умовами цього Договору, інший Співвласник може здійснювати їх самостійно та в подальшому вимагати від іншого Співвласника відшкодування понесених витрат (компенсацію) відповідно до умов Договору, а у разі неможливості такої компенсації - у судовому порядку.

Договір є обов`язковим для виконання Співвласниками (п. 7.7. Договору № КД-19667).

За порушення (невиконання та/або неналежне виконання) умов Договору та в інших випадках, встановлених Договором та/або Законом, Співвласники несуть відповідальність у порядку та на умовах, передбачених Договором та Законом.

У випадку порушення Договору винна Сторона несе відповідальність, визначену Договором та (або) чинним законодавством України (п. 6.1. Договору № КД-19667).

Як зазначає позивач, листом № 1 від 19.01.2016 р. Співвласник1 надав згоду щодо компенсації витрат на утримання персоналу у розмірі 20/100 відповідно до н. 2.5.3. Договору № КД- 19667, та інші витрати, що можуть виникнути до вводу Готелю в експлуатацію.

Так, позивач стверджує, що витратив кошти на утримання персоналу готельного комплексу Одеса на загальну суму 1 077 507,70 грн., у тому числі: у жовтні 2015 року у розмірі 69,14 грн.; у листопаді 2015 року у розмірі 173,10 грн.; у грудні 2015 року у розмірі 173,41 грн.; у січні 2016 року у розмірі 180,07 грн.; у лютому 2016 року у розмірі 40 929.05 грн.; у березні 2016 року у розмірі 41 042,87 грн.; у квітні 2016 року у розмірі 36 767,73 грн.; у травні 2016 року у розмірі 43559,96 грн.; у червні 2016 року у розмірі 43 047,68 грн. у липні 2016 року у розмірі 42 252,99 грн.;у серпні 2016 року у розмірі 38 398,58 грн.; у вересні 2016 року у розмірі 41 769,95 грн.; у жовтні 2016 року у розмірі 56 31 1,64 грн.; у листопаді 2016 року у розмірі 45 639,51 грн.; у грудні 2016 року у розмірі 85 182,13 грн.; у січні 2017 року у розмірі 45 942,24 грн.; у лютому 2017 року у розмірі 43 971.64 грн.; у березні 2017 року у розмірі 48 802.06 грн.; у квітні 2017 року у розмірі 46 696,16 грн.; у травні 2017 року у розмірі 50 817,42 грн.; у червні 2017 року у розмірі 48 621.44 грн.; у липні 2017 року у розмірі 42 176,45 грн.; у серпні 2017 року у розмірі 49 331,94 грн.; у вересні 2017 року у розмірі 47 351,92 грн.; у жовтні 2017 року у розмірі 48 986,35 грн.; у листопаді 2017 року у розмірі 47 649,28 грн.; у грудні 2017 року у розмірі 41 662,99 грн.

Отже, частка, що підлягає компенсації Співвласником 1 Співласнику2, складає:

1 077 507,70 грн. х 20% (частка Співвласникаї у праві спільної часткової власності готельного комплексу Одеса )/100% = 215 501,54 грн. + 20% (ПДВ) = 258 601,86 грн.

Позивач зазначає, що Співвласником1 не здійснено компенсацію вказаних витрат по утриманню Готелю Співвласнику2 у сумі 258 601.86 грн.

Крім того, 24.11.2015 р. між Державним підприємством Одеський морський торговельний порт (далі - Замовник, Порт) та Товариством з обмеженою відповідальністю ЕКСПЕРТПРОЕКТ (далі - Виконавець) було укладено Договір на виконання робіт № КД-19745, згідно до п. 1.1. якого Виконавець бере на себе зобов`язання своїми силами і засобами, у відповідності до отриманого від Замовника Завдання на розробку проектної документації по об`єкту Капітальний ремонт будівлі готелю Одеса інв. № 090100, виконати роботи по розробці проектної документації по об`єкту Капітальний ремонт будівлі готелю Одеса інв. №090100 ДП Одеський порт , розташованої у м. Одеса, вул. Приморська. 6. у відповідності із діючими нормативними документами та стандартами, а Замовник зобов`язується прийняти результат таких робіт і оплатити Виконавцю вартість виконаних робіт.

На підставі Договору на виконання робіт № КД-19745 Портом було сплачено 4 901 627,27 грн. (авансовий платіж) та 5 155 805,37 грн. (рішення Господарського суду Одеської області від 13.12.2017 р. у справі 916/2615/17), що разом становить 10 057 432,64 грн.

Отже, позивач вважає, частка що підлягає компенсації Співвласником1 Співвласнику2, складає в 10 057 432,64 грн. х 20% (частка Співвласника1 у праві спільної часткової власності готельного комплексу Одеса ) /100% = 2 011 486,53 грн. (2).

Листом за № 31/07/15-1 від 31.07.2015 р. Співласник1 надав згоду на укладання договору на виконання робіт по розробці проектної документації по об`єкту Капітальний ремонт будівлі готелю Одеса та гарантував компенсацію витрат Співласнику2 у розмірі 20%.

Позивач зазначає, що Співвласником1 Співвласнику2 не здійснено компенсацію витрат у сумі 2 01 1 486.53 грн.

Таким чином, загальна сума компенсації витрат складає 2 270 088,39 грн.

Враховуючи, що відповідачем не здійснено компенсацію витрат у сумі 2 270 088,39 грн. позивач звернувся до суду за захистом своїх прав та інтересів з відповідним позовом про стягнення коштів, що підлягають компенсації згідно умов договору № КД-19667 від 20.10.2015р. в розмірі 2270088,39грн.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Згідно зі ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема: припинення правовідношення.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п`ятої статті 13 цього Кодексу.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Він може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ст.ст.202, 205 Цивільного кодексу України).

За положеннями ч.ч.1, 2 ст.11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За приписами ст. 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є укладання господарського договору та іншої угоди, що передбачені законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно ч.1 ст.509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію: передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо, або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Частиною 2 зазначеної статті встановлено, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

У відповідності до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За правилами ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст.530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.626 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення , зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ст.627 ЦК України, відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Аналогічні положення містяться в ч.ч.1,7 ст.193 ГК України, в яких визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом; не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Як було зазначено вище, 20.10.2015 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю ГОТЕЛЬ ОДЕСА та Державним підприємством Одеський морський торговельний порт було укладено Договір про порядок володіння та користування майном, що є спільною частковою власністю № КД-19667.

Відповідно до п. 1.1. Договору його предметом є угода Сторін про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю, а саме - готельним комплексом Одеса , який розташований за адресою: місто Одеса, вулиця Приморська, 6-А (далі - Готельний комплекс, Готель), реєстраційний номер прав власності на нерухоме майно 48508051101.

Судом встановлено, що правовідносини, що випливають із укладеного Договору № КД-19667 регулюються положеннями гл. 26 Цивільного кодексу України.

У відповідності до ч. 1 ст. 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю (ч. 2 ст. 358 ЦК України).

Співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов`язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов`язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов`язаннями, пов`язаними із спільним майном (ст. 360 ЦК України).

Так, судом встановлено, що позивач витратив кошти на утримання персоналу готельного комплексу Одеса на загальну суму 1 077 507,70 грн., у тому числі: у жовтні 2015 року у розмірі 69,14 грн.; у листопаді 2015 року у розмірі 173,10 грн.; у грудні 2015 року у розмірі 173,41 грн.; у січні 2016 року у розмірі 180,07 грн.; у лютому 2016 року у розмірі 40 929.05 грн.; у березні 2016 року у розмірі 41 042,87 грн.; у квітні 2016 року у розмірі 36 767,73 грн.; у травні 2016 року у розмірі 43559,96 грн.; у червні 2016 року у розмірі 43 047,68 грн. у липні 2016 року у розмірі 42 252,99 грн.; у серпні 2016 року у розмірі 38 398,58 грн.; у вересні 2016 року у розмірі 41 769,95 грн.; у жовтні 2016 року у розмірі 56 31 1,64 грн.; у листопаді 2016 року у розмірі 45 639,51 грн.; у грудні 2016 року у розмірі 85 182,13 грн.; у січні 2017 року у розмірі 45 942,24 грн.; у лютому 2017 року у розмірі 43 971.64 грн.; у березні 2017 року у розмірі 48 802.06 грн.; у квітні 2017 року у розмірі 46 696,16 грн.; у травні 2017 року у розмірі 50 817,42 грн.; у червні 2017 року у розмірі 48 621.44 грн.; у липні 2017 року у розмірі 42 176,45 грн.; у серпні 2017 року у розмірі 49 331,94 грн.; у вересні 2017 року у розмірі 47 351,92 грн.; у жовтні 2017 року у розмірі 48 986,35 грн.; у листопаді 2017 року у розмірі 47 649,28 грн.; у грудні 2017 року у розмірі 41 662,99 грн.

Отже, частка, що підлягає компенсації Співвласником 1 Співласнику2, складає:

1 077 507,70 грн. х 20% (частка Співвласникаї у праві спільної часткової власності готельного комплексу Одеса )/100% = 215 501,54 грн. + 20% (ПДВ) = 258 601,86 грн.

Співвласником1 не здійснено компенсацію вказаних витрат по утриманню Готелю Співвласнику2 у сумі 258 601.86 грн.

Крім того, 24.11.2015 р. між Державним підприємством Одеський морський торговельний порт та Товариством з обмеженою відповідальністю ЕКСПЕРТПРОЕКТ було укладено Договір на виконання робіт № КД-19745, згідно до п. 1.1. якого Виконавець бере на себе зобов`язання своїми силами і засобами, у відповідності до отриманого від Замовника Завдання на розробку проектної документації по об`єкту Капітальний ремонт будівлі готелю Одеса інв. № 090100, виконати роботи по розробці проектної документації по об`єкту Капітальний ремонт будівлі готелю Одеса інв. №090100 ДП Одеський порт , розташованої у м. Одеса, вул. Приморська. 6. у відповідності із діючими нормативними документами та стандартами, а Замовник зобов`язується прийняти результат таких робіт і оплатити Виконавцю вартість виконаних робіт.

На підставі Договору на виконання робіт № КД-19745 Портом було сплачено 4 901 627,27 грн. (авансовий платіж) та 5 155 805,37 грн. (рішення Господарського суду Одеської області від 13.12.2017 р. у справі 916/2615/17), що разом становить 10 057 432,64 грн.

Отже, частка що підлягає компенсації Співвласником 1 Співвласнику2, складає в розмірі 10 057 432,64 грн. х 20% (частка Співвласника1 у праві спільної часткової власності готельного комплексу Одеса ) /100% = 2 011 486,53 грн. (2).

Листом за № 31/07/15-1 від 31.07.2015 р. Співласник1 надав згоду на укладання договору на виконання робіт по розробці проектної документації по об`єкту Капітальний ремонт будівлі готелю Одеса та гарантував компенсацію витрат Співласнику2 у розмірі 20%.

Співвласником1 Співвласнику2 не здійснено компенсацію витрат у сумі 2 01 1 486.53 грн.

Таким чином, загальна сума компенсації витрат складає 2 270 088,39 грн., яка і підлягає задоволенню судом.

Заперечення відповідача викладені у відзиві судом до уваги не приймаються з огляду на наступне.

Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначив, що в нього відсутнє зобов`язання компенсувати витрати Позивачу за договором № КД-19667 від 20.10.2015 р..

На думку Товариства, в нього наявне виключне право на експлуатацію готельного комплексу та право здійснювати всі види витрат, що виникають при експлуатації готелю.

Також Відповідач вказав, що компенсація витрат до вводу готелю в експлуатацію можлива лише за наявності окремих угод, укладених співвласниками.

В п. 2.1 Договору зазначено, що для нормального та повноцінного функціонування майна за призначенням, що є їхньою спільною власністю, сторони домовилися, що володіння, користування - фактична експлуатація Готельного комплексу здійснюється Товариством. Частина Готельного комплексу, належна Товариству, використовується Одеським портом разом із своєю часткою у відповідності з цільовим призначенням.

Товариство вважає, що відповідно до п. 2.1. Договору, Одеський порт не має жодного відношення до Готельного комплексу, окрім отримання доходу, та не має права здійснювати будь-які витрати відносно готелю.

Таке тлумачення є хибним так як в даному випадку фактична експлуатація полягає у адмініструванні та менеджменті готелю, тобто здійсненні контролю за його ефективним використанням, координація людських, фінансових та інших ресурсів з метою досягнення конкретного фінансового чи іншого результату.

Твердження Відповідача про те, що Одеський порт не має права здійснювати витрати самостійно, інакше ніж за наявності письмової відмови Товариства, також є хибними.

Відповідач посилається на п.2.5.3 Договору та вважає, що стосовно укладання угоди з ТОВ «Експертпроект» (договору КД-19745) ТОВ Готель Одеса надавало згоду на проведення конкурсу на виконання робіт по розробці проектної документації Капітальний ремонт будівлі готель Одеса інв. № 090100 листом від 31.07.2015 № 31/07/15-1 та наголошувало на укладання трьохсторонього договору у фінансування таких робіт. Але, позивач уклав договір з ТОВ «Експертпроект» як замовник робіт одноособово, без залучення співвласника ТОВ Готель Одеса , без дотримання вимог п. 2.5.3 договору. ТОВ Готель Одеса не є стороною за договором № КД-19745, у тому числі як співвласник майна, щодо майна якого замовляється проектна документація з капітального ремонту.

П. 2.5 Договору передбачено, що співвласники відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов`язались брати участь у витратах, що виникнуть при експлуатації Готельного комплексу за його цільовим призначенням (управління, утримання та збереження спільного майна, у т.ч. поточний, капітальний ремонт, страхування, у сплаті податків, зборів та ін., а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов`язаннями, пов`язаними із спільним майном, з урахуванням особливостей, передбачених Договором. Для забезпечення Договору Товариство має право здійснювати усі види витрат, у т.ч. ремонти та поліпшення майна Готельного комплексу, як за власний рахунок, так і з залученням інших коштів шляхом укладення відповідних договорів.

Відповідно до п. 2.5.3 Договору співвласники після підписання цього Договору, у разі необхідності, укладають між собою окремі угоди про компенсацію відповідної частки витрат на утримання Готелю, якщо такі мали місце до вводу в експлуатацію Готелю, у т.ч. і до укладання цього Договору. З огляду на п. 2.10 Договору утримання Готельного комплексу, поточний, капітальний ремонт, реконструкція, модернізація, технічне переозброєння та ін. види поліпшення здійснюються спільно Співвласником 1 та Співвласником 2 відповідно до умов Договору. Якщо один із співвласників відмовляється брати участь у витратах, передбачених умовами Договору, інший співвласник може здійснити їх самостійно та в подальшому вимагати від іншого співвласника відшкодування понесених витрат (компенсацію) згідно з умовами Договору, а у разі неможливості такої компенсації - через суд.

Відповідно до ст. 11 Закону України Про здійснення державних закупівель , який діяв на момент проведення конкурсу, комітет з конкурсних торгів утворюється замовником (генеральним замовником) для організації та проведення процедур закупівель. Комітет з конкурсних торгів діє на засадах колегіальності та неупередженості членів комітету з конкурсних торгів. Членство в комітеті з конкурсних торгів не повинно створювати протиріччя між інтересами замовника та учасника чи між інтересами учасників процедури закупівлі, наявність якого може вплинути на об`єктивність та неупередженість прийняття рішень щодо вибору переможця процедури закупівлі.

Склад комітету з конкурсних торгів та положення про комітет з конкурсних торгів затверджуються рішенням замовника (генерального замовника). До складу комітету з конкурсних торгів не можуть входити посадові особи та представники учасників, члени їх сімей, а також народні депутати України, депутати Верховної Ради Автономної Республіки Крим та депутати міської, районної у місті, районної, обласної ради.

Отже, як вбачається з тендерного законодавства України, Одеський порт (Замовник) не має права залучати третіх осіб до складу тендерного комітету. Тому закупівлю робіт Позивач мав здійснити самостійно, без участі Товариства.

Суд звертає увагу відповідача на те, що листом від 11.12.2015 р. №11/12/15-4 Товариство підтвердило намір компенсувати вищезазначені витрати, однак за умови, що датою виконання робіт буде дата підписання акту здачі-прийняття робіт в повному обсязі. Тобто Відповідач не погодився сплатити витрати, понесені Позивачем, частками - 20% від авансу та потім за фактом виконання робіт - 20% від залишку.

Крім того, у вищевказаному листі Товариство зазначило, що відповідно до п. 2.5. Договору, ТОВ Готель Одеса пропонує, з метою прискорення Договору №КД-19667 від 20.10.2015р., укласти договір між ТОВ Готель Одеса та спеціалізованою організацією на проведення інженерно-геологічних вишукувальних робіт.

Далі, Відповідач зазначив, що він не знав про існування судової справи № 916/2615/17 про стягнення ТОВ Експертпроект з Одеського порту залишку вартості виконаних робіт.

Дійсно, Товариство не було залучено до участі у справі, однак це сталося лише за тієї причини, що воно не є стороною договору на виконання робіт.

У випадку непогодження з вказаним рішенням суду, Товариство має право подати апеляційну скаргу до Південно-західного апеляційного господарського суду, поновивши строки на оскарження.

Але, матеріалами справи не підтверджено, що Товариство звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду, а тому можна дійти висновку, що Відповідач погоджується з даним судовим рішенням.

Також Відповідач зауважив, що в ході засідання Кабінету Міністрів України 11.02.2016 Премєр-міністром України дано вказівку негайно припинити здійснення витрат на відновлення непрофільного об`єкта ДП Одеський порт готель Одеса інв.№ 090100 та виключити відповідні витрати на 2016 рік. Листом від 15.02.2016 вих.№ 08-19/302/1 позивач просил ТОВ Експертпроект призупинити виконання робіт за договором КД-19745 до остаточного вирішення питання про фінансування зазначених робіт Кабінетом Міністрів України

Таким чином, відповідач звертає увагу суду на те, що Одеським портом не сплачена вартість виконаних робіт на користь ТОВ Експертпроект .

Позивач не заперечував та підтвердив, що КМУ дійсно заборонило Позивачу сплачувати відповідні кошти.

Однак, судом встановлено, що докази сплати Одеським портом 4 901 627,27 грн. (авансовий платіж) наявні у матеріалах справи та підтверджуються платіжним дорученням № 102 від 21.12.2015р.

Крім того, за рішенням суду по справі №916/2615/17, яке на брало законної сили та є обов`язковим до виконання на території України, в матеріалах справи наявне платіжне доручення №372 від 26.12.2017р. про сплату грошових коштів згідно рішення суду по справі №916/2615/17 в розмірі 5155805,37грн.

Враховуючи приписи законодавства та все вищевикладене, заявлені позивачем позовні вимоги підлягають судом задоволенню в повній мірі.

Станом на день розгляду справи, відповідач борг не сплатив, документів спростовуючих позовні вимоги не надав.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до приписів ст.129 ГПК України витрати по сплаті судового збору, за подання позову покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 79, 86, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовну заяву задовольнити .

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ГОТЕЛЬ ОДЕСА" (вул.Приморська,буд.6-А,Одеса,Одеська область, 65026, код ЄДРПОУ 31795692) на користь Державного підприємства "Одеський морський торговельний порт" (пл. Митна, 1, Одеса, Одеська область,65082, код 01125666 ) кошти у загальному розмірі 2 270 088 (два мільйона двісті сімдесят тисяч вісімдесят вісім ) грн. 39 коп. та 34 051 (тридцять чотири тисячі п`ятдесят одна) грн. 33 коп. - витрати у вигляді судового збору.

Наказ видати згідно зі ст. 327 ГПК України.

Повний текст складено 27 лютого 2020 р.

Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.В. Літвінов