Ухвала

від 26.02.2020 по справі 910/17133/18

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

26 лютого 2020 року

м. Київ

Справа № 910/17133/18

Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду:

Стратієнко Л.В.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Сакцент Плюс ,

на рішення Господарського суду міста Києва

(суддя - Літвінова М.Є.)

від 24.07.2019,

та постанову Північного апеляційного господарського суду

(головуючий - Михальська Ю.Б., судді - Скрипка І.М., Тищенко А.І.)

від 10.12.2019,

у справі за позовом Комунального підприємства Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Оболонського району міста Києва

до Товариства з обмеженою відповідальністю Сакцент Плюс ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Оболонська районна в місті Києві державна адміністрація

про стягнення заборгованості, розірвання договору та виселення,

ВСТАНОВИВ:

08.02.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю Сакцент Плюс звернулося з касаційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 24.07.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.12.2019 у справі №910/17133/18 до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, в якій просить зазначені судові рішення скасувати з підстав порушення судами норм статтей 13, 76, 77, 86 Господарського процесуального кодексу України, що стало підґрунтям до неправильного застосування норм матеріального права, а саме - частин 1,2 статті 331 Цивільного кодексу України, частини 4 статті 778 Цивільного кодексу України.

Перевіривши матеріали касаційної скарги, Верховний Суд встановив, що скаргу подано без додержання вимог щодо змісту касаційної скарги, викладених у пункті 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній з 08.02.2020), згідно з яким у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав), з огляду на таке.

Відповідно до частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній з 08.02.2020) підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

З огляду на те, що у касаційній скарзі не зазначено жодної з передбачених частиною 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підстав касаційного оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 24.07.2019 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 10.12.2019 у справі №910/17133/18, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без руху як такої, що оформлена з порушенням вимог, встановлених пунктом 5 частини 2 статті 290 цього Кодексу.

Також касаційна скарга ТОВ Сакцент Плюс не відповідає вимогам пункту 2 частини 4 статті 290 Господарського процесуального кодексу України з таких підстав.

Відповідно до пункту 2 частини 4 статті 290 Господарського процесуального кодексу до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Ставка судового збору, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви майнового характеру становила 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до п п. 2 п.2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання позовної заяви немайнового характеру визначена у розмірі 1 прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2018 рік" встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2018 року в розмірі 1762,00 грн.

Відповідно до частини 3 статті 6 Закону України "Про судовий збір" за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. У разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

За подання касаційної скарги на рішення суду ставки судового збору встановлю-ються у розмірі 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви (підпункт 5 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" в редакції чинній з 15.12.2017).

Частиною 4 статті 6 Закону України "Про судовий збір" (в редакції, чинній з 15.12.2017) якщо скаргу (заяву) подано про перегляд судового рішення в частині позовних вимог (сум, що підлягають стягненню за судовим рішенням), судовий збір за подання скарги (заяви) вираховується та сплачується лише щодо перегляду судового рішення в частині таких позовних вимог (оспорюваних сум).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.07.2019, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду року від 10.12.2019 позовні вимоги КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Оболонського району міста Києва" задоволено частково. Закрито провадження у справі в частині стягнення 9 052, 11 грн основного боргу. Стягнуто з ТОВ Сакцент Плюс на користь КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Оболонського району міста Києва" основний борг у розмірі 171 001, 92 грн, пеню у розмірі 5 880, 36 грн, 3 % річних у розмірі 4 639, 64 грн, втрат від інфляції у сумі 9 757, 57 грн, шляхом перерахування суми заборгованості на р/р НОМЕР_1 в ТВБВ № 10026/0104 філії Головного управління по м. Києву та Київській області АТ Ошадбанку , МФО 322669. Розірвано договір оренди № 03111 про передачу майна територіальній громаді міста Києва в оренду від 10.08.2012 року. Виселено ТОВ Сакцент Плюс з нежитлового приміщення площею 130, 10 кв. м. за адресою м. Київ, вул. Маршала Малиновського, 34. В решті позовних вимог відмовлено.

ТОВ Сакцент Плюс в поданій касаційній скарзі просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 24.07.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.12.2019 у справі №910/17133/18 повністю і передати справу в частині розірвання договору оренди нежитлового будинку (приміщення) від 10.08.2012 №03111 та виселення відповідача на новий розгляд, зокрема для продовження розгляду.

Враховуючи вимоги касаційної скарги, при подачі цієї касаційної скарги останній повинен був сплатити судовий збір у розмірі 12 786,38 грн (200 % від (((191 279,49 грн x 1,5 : 100% = 2 869,19 грн) + (1 762,00 грн х 2 (2 немайнові вимоги)= 3 524, 00 грн)) =6 393,19 грн).

Проте, ТОВ Сакцент Плюс за квитанцією №19 від 08.02.2020 сплачено лише 1000,00 грн, тобто на 11 786,38 грн менше від суми судового збору, що підлягає сплаті у цьому випадку.

Згідно з частиною 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Відповідно до частини 2 статті 174 Господарського процесуального кодексу України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

Оскільки суд касаційної інстанції має застосовувати вказані вимоги до касаційних скарг, то у зв`язку з неповною сплатою судового збору, заявнику необхідно усунути недоліки касаційної скарги та надати суду оригінал документу, що підтверджує доплату судового збору у сумі 11 786,38 грн.

Враховуючи викладене, касаційна скарга подана без додержання відповідних вимог процесуального законодавства, а тому підлягає залишенню без руху на підставі ча-стини 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України.

Частиною 1 статті 288 Господарського процесуального кодексу України визначено, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резо-лютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Постанова суду апеляційної інстанції ухвалена 10.12.2019, повний текст постанови складено 23.12.2019, отже останнім днем касаційного оскарження вказаної постанови було 13.01.2020. Проте, касаційна скарга подана скаржником 08.02.2020, тобто після закінчення строку на касаційне оскарження.

Частиною 2 статті 288 Господарського процесуального кодексу України передбаче-но, що учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Відповідно до частини 4 статті 290 Господарського процесуального кодексу України до касаційної скарги додаються, зокрема, докази, що підтверджують дату отримання копії оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції, за наявності.

У касаційній скарзі відповідач зазначає, що отримав оскаржувану постанову 10.01.2020, що на його думку підтверджується заявою про вручення копії судового рішення у справі №910/17133/18, яка була подана ним до Господарського суду міста Києва.

Проте до суду касаційної інстанції скаржник звернувся лише 08.02.2020, тобто через 29 днів з дня отримання за заявою повного тексту постанови Північного апеляційного господарського суду від 10.12.2019, не обґрунтовуючи неможливість подання вказаної касаційної скарги в межах двадцятиденного строку з дня отримання повного тексту оскаржуваної постанови.

При цьому, ТОВ Сакцент Плюс у касаційній скарзі не порушує питання про поновлення строку на касаційне оскарження вказаних судових рішень.

Відповідно до частини 3 статті 292 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 288 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що касаційна скарга ТОВ Сакцент Плюс на рішення Господарського суду міста Києва від 24.07.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.12.2019 у справі №910/17133/18 підлягає залишенню без руху і на підставі частини 3 статті 292 Господарського процесуального кодексу України з наданням заявнику строку для звернення до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку, наведення, за наявності, інших підстав поважності пропуску, встановленого процесуального строку на касаційне оскарження.

Крім того, відповідачем не додано до касаційної скарги доказів надсилання копії цієї скарги і доданих до неї документів з описом вкладення іншим учасникам справи, що підтверджується актом Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду №29.1-11/53 від 19.02.2020.

Керуючись статтями 234, 287, 288, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Сакцент Плюс на рішення Господарського суду міста Києва від 24.07.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.12.2019 у справі №910/17133/18 залишити без руху.

2. Надати Товариству з обмеженою відповідальністю Сакцент Плюс строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення ухвали.

3. Роз`яснити Товариству з обмеженою відповідальністю Сакцент Плюс , що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали скарга вважатиметься неподаною та буде повернута скаржнику.

4. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Суддя Л. Стратієнко