Рішення

від 18.02.2020 по справі 917/514/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.02.2020 р. Справа № 917/514/19

За позовною заявою Акціонерного товариства "Альфа-банк", вул. Велика Васильківська, 100, м. Київ, 03150

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Гадячсир", вул. Будька,47, м. Гадяч, Полтавська область, 37300

третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 )

про звернення стягнення на нерухоме майно за іпотечним договором №5 від 17.04.2013 року

Суддя Тимощенко О.М.

Секретар судового засідання Отюгова О.І.

Представники сторін:

від позивача : Семенчук В.Ю.

від відповідача : Борсук В.В.

від третьої особи : Гнида Ф.А.

Обставини справи : в провадженні Господарського суду Полтавської області перебуває справа № 917/514/19 за позовною заявою Акціонерного товариства "Укрсоцбанк" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Гадячсир" про звернення стягнення на нерухоме майно за Іпотечним договором № 5 від 17.04.2013 року, який посвідчений приватним нотаріусом Гадяцького районного нотаріального округу Полтавської області Микитенко Ю.В. та зареєстрований в реєстрі за № 574, в рахунок часткового погашення заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "Гадячсир" перед Акціонерним товариством "Укрсоцбанк" за Кредитним договором № 06.1-20/124 від 02.04.2013 року у сумі 15 917 447,81 дол. США з яких : 15 917 447,81 дол. США - заборгованість по тілу кредиту.

Ухвалою суду від 17.04.2019 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у даній справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі на 16.05.19 року на 11:00.

В судовому засіданні 16.05.2019 року оголошено перерву до 30.05.2019 року на 11.00.

10.05.2019 р. відповідач надав суду відзив на позов вх. № 4755, відповідно до якого проти позову заперечує та просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

16.05.2019 р. позивач надав суду відповідь на відзив вх. № 5017, відповідно до якого наводить спростування доводів відповідача та просить суд задовольнити позовні вимоги.

30.05.2019 р. відповідач надав суду заперечення на відповідь вх. № 5620, відповідно до яких наводить додаткові обґрунтування заперечень проти позову та просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

30.05.2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Гадячсир" звернулось до Господарського суду Полтавської області з клопотанням про витребування від АТ "Укрсоцбанк" доказів, клопотанням про поновлення процесуального строку на подання зустрічного позову та зустрічною позовною заявою до Акціонерного товариства "Укрсоцбанк" про визнання кредитного договору №06.1-20/124 від 02.04.2013 року неукладеним.

Ухвалою суду від 30.05.2019 р. по даній справі судом клопотання ТОВ "Гадячсир" про витребування доказів залишено без задоволення з огляду на пропуск строку на його подання, у задоволенні клопотання ТОВ "Гадячсир" про поновлення процесуального строку на подання зустрічного позову - відмовлено, а зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Гадячсир" до Акціонерного товариства "Укрсоцбанк" про визнання кредитного договору №06.1-20/124 від 02.04.2013 року неукладеним та додані до неї документи повернуто заявнику без розгляду. При цьому, даною ухвалою суду було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 26.06.2019 р.

Після закриття 30.05.2019 р. підготовчого провадження, відповідач 10.06.2019 року подав заяву про надання пояснень (вхід. №5996, том справи 1, а.с. - 187-188 ).

Відповідно до статті 161 ГПК України при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Підстави, час та черговість подання заяв по суті справи визначаються цим Кодексом або судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст. 113 ГПК України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.

Згідно ст.118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

З огляду на наведене суд розглядає вимоги та заперечення сторін виключно в межах підстав, наведених учасниками справи в заявах по суті.

Ухвалою суду від 30.05.2019 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.

Згідно ст. 207 ГПК України суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом.

Відповідач не надав обґрунтованих доказів щодо наявності поважних причин пропуску строку подання зазначеної заяви .

З огляду на викладене, вищезазначену заяву відповідача про надання пояснень, суд залишає без розгляду на підставі ч. 2 ст. 207 ГПК України.

Ухвалою Господарського суду від 17.07.2019 р. розгляд справи по суті було призначено на 08.08.2019 р. на 10:00 год.

Ухвалою Господарського суду від 31.07.2019 р. розгляд даної справи було зупинено до перегляду ухвали Господарського суду Полтавської області від 30.05.2019 р. в порядку апеляційного провадження.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 30.09.2019 р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Гадячсир" залишено без задоволення, ухвалу Господарського суду Полтавської області від 30.05.2019 р. у справі №917/514/19 залишено без змін.

Ухвалою Верховного Суду від 18.11.2019 р. Товариству з обмеженою відповідальністю "Гадячсир" було відмовлено у відкритті касаційного провадження за скаргою на постанову Східного апеляційного господарського суду від 30.09.2019 р. та ухвалу Господарського суду Полтавської області від 30.05.2019 р. у справі № 917/514/19.

14.11.2019 року матеріали справи № 917/514/19 повернулися до Господарського суду Полтавської області.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 09.12.2019 р. було поновлено провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті на 16.01.2020 р. на 10:00 год.

У період, коли провадження у даній справі було зупинено (08.08.2019 р.), Товариство з обмеженою відповідальністю "Гадячсир" звернулось до Господарського суду Полтавської області з клопотанням № 0708/2 від 07.08.2019 р. (вх. № 8346) про зупинення провадження у справі № 917/514/19 та з заявою № 0708/3 від 07.08.2019 р. (вх. № 8345) про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_1 . При цьому, відповідач просить суд поновити строки на подання вищезазначених клопотання та заяви.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 16.01.2020 р. було відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у даній справі та залучено до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 ).

16.01.2020 р. Акціонерне товариство "АЛЬФА-БАНК" звернулось до Господарського суду Полтавської області з заявою вх. № 513 про заміну сторони - Позивача в порядку ст. 52 ГПК України.

В обґрунтування даної заяви Акціонерне товариство "АЛЬФА-БАНК" зазначило, що Під час перебування справи у Східному апеляційному господарському суді та Верховному суді, а саме з 17.09.2019 року AT "Укрсоцбанк" перебувало в стані припинення шляхом приєднання до АТ "Альфа-Банк" за процедурою, передбаченою Законом України "Про спрощення процедур реорганізації' та капіталізації банків" від 23.03.2017 року.

Суд замінив позивача - АТ "Укрсоцбанк" на його правонаступника - АТ "Альфа-Банк" (ухвала суду від 16.01.2020 р.).

10.02.2020 р. третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 надав суду письмові пояснення (заперечення) вх. № 1591, в яких останній зазначає, що вважає себе фактичним власником нерухомого майна, а саме : 2/3 частини групи нежитлових приміщень до яких відноситься "№С1 - будинок охорони, пл. 7,6 кв.м., адреса місцезнаходження: АДРЕСА_2 , загальною вартістю 7 290,46 грн. та 2/3 частини групи нежитлових приміщень до яких відноситься "№В1 - ларьок, пл. 15,3 кв.м., адреса місцезнаходження: АДРЕСА_2 , загальною вартістю 6 249,98 грн.

При цьому, ОСОБА_1 повідомляє суд, що на день складання пояснень, Лохвицьким районним судом Полтавської області та Диканським районним судом Полтавської області розглядаються справи за позовом ОСОБА_1 до ТОВ "Гадячсир" про визнання права власності на вищезазначені об`єкти нерухомого майна

Враховуючи викладене, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 просить суд відмовити АТ "Альфа-Банк" у задоволенні позовних вимог до ТОВ "Гадячсир" про звернення стягнення на нерухоме майно, а саме : "№С1 - будинок охорони, пл. 7,6 кв.м., адреса місцезнаходження: АДРЕСА_2 та №В1 - ларьок, пл. 15,3 кв.м., адреса місцезнаходження: АДРЕСА_2 .

18.02.2020 року ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Полтавської області із позовною заявою як третя особа з самостійними вимогами на предмет спору про визнання права власності на 2/3 чистини наступних нежитлових приміщень (в т.ч. : ларьок, загальною площею 15,3 кв.м. (літера № В1), який розташований за адресою : АДРЕСА_2 ; будинок охорони, площею 7,6 кв.м. (літера № С1), який розташований за адресою : АДРЕСА_2 ) та просить суд відмовити у задоволенні позову Акціонерного товариства "Альфа-банк" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Гадячсир". При цьому, ОСОБА_1 , просив суд визнати поважними причини пропуску строку на подання позову третьою особою, що заявляє самостійні вимоги на предмет спору та поновити строк на подачу позову.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 18.02.2020 р. було відмовлено ОСОБА_1 в поновленні строку на подачу позову третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору та залишено без розгляду позов третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору.

В судовому засіданні 18.02.2020 року представник відповідача подав заяву № 18-02-03 (вх. № 2026 ) про відвід судді Тимощенко О.М. від розгляду справи № 917/514/19.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 18.02.2020 р. визнано необґрунтованим заявлений Товариством з обмеженою відповідальністю "Гадячсир" відвід судді Тимощенко О.М. від розгляду справи № 917/514/19 та відмовлено в задоволенні заяви про відвід судді.

У судовому засіданні 18.02.2020 року :

- представник позивача підтримав позовні вимоги та наполягає на їх задоволенні;

- представник відповідача проти позову заперечив за мотивами відзиву на позовну заяву;

- представник третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача проти позову заперечив за мотивами пояснень на позовну заяву.

Судом безпосередньо в судовому засіданні досліджено всі докази, наявні у матеріалах справи.

В судовому засіданні 18.02.2020 року суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення, повідомив коли буде виготовлено повне рішення, роз`яснив порядок набрання рішенням законної сили та оскарження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне.

02.04.2013 року між Публічним акціонерним товариством "Укрсоцбанк" (правонаступником якого було Акціонерне товариство "Укрсоцбанк", а в подальшому правонаступником усього його майна, майнових прав та обов`язків Акціонерного товариства "Укрсоцбанк" стало Акціонерне товариство "Альфа-Банк") (далі - Банк, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Гадячсир" (далі - Позичальник, відповідач) було укладено Кредитний договір № 06.1-20/124 (далі - Кредитний договір, том справи 1, а.с. 9-16).

При цьому сторони узгодили, зокрема, наступне :

- Банк надає Позичальнику кредит з загальною сумою 16 000 000 доларів США з можливістю отримувати кредит в доларах США та гривні, терміном до 30 листопада 2013 року (п. 1.1. Кредитного договору);

- Кредит надається з метою: 1) рефінансування заборгованості Позичальника перед AT УкрСибБанк у розмірі 7 300 000 доларів США; 2) фінансування обігових коштів Позичальника в сумі, що не перевищує 8 700 000 доларів США. (п. 1.2 Кредитного договору);

- процентна ставка часток в гривні є фіксованою і складає 17 % річних; процента ставка для часток в доларах США є змінюваною і складається з: (і) маржі 7,75 % річних та (іі) ставки LIBOR. При цьому, максимальний розмір збільшення процентної ставки для часток в доларах складає 20 % річних (п. 5.2 Кредитного договору з урахуванням змін, внесених додатковими угодами);

- за несплату платежів у визначені строки в Кредитному договорі передбачено нарахування неустойки у розмірі, що складається з (і) подвійної облікової ставки НБУ та (іі) 15 відсотків річних. До вимог про стягнення пені застосовується позовна давність, строком у три роки (п. 6.5 Кредитного договору).

До Кредитного договору неодноразово вносились зміни, зокрема на підставі договорів про внесення змін і доповнень № 1 від 03.04.2013 р., № 2 від 14.11.2013 р., № 2-1 від 14.11.2013 р., № 3 від 26.02.2014 р., № 4 від 12.03.2014 р., № 5 від 16.04.2014 р., додаткових угод № 6 від 02.09.2014 р., № 7 від 28.11.2014 р., № 7-1 від 28.11.2014 р., № 7/2 від 28.11.2014 р., № 8 від 10.12.2014 р., № 9 під 19.12.2014 р., № 10 від 26.02.2015 р., № 11 від 28.07.2015 р., №12 від 29.12.2015 р.. (копії наявні у матеріалах справи, том справи 1, а.с. 21-37).

Додатковою угодою до Кредитного договору №12 від 29 грудня 2015 року, сторони змінили термін повернення кредиту з 30.11.2016 р. на 31.03.2016 р..

На виконання умов вищезазначеного Кредитного договору відповідач отримав від позивача кредитні кошти у межах встановленого у договорі ліміту.

За даними позивача, відповідачем не було повернуто отримані кошти у визначений Кредитним договором строк - до 31.03.016 р., внаслідок чого у нього утворилась заборгованість по кредиту перед Позивачем у розмірі 15 917 447 доларів США 81 цент. Вказана сума не включає в себе проценти, пені, штрафи, комісію чи інші платежі, які мали сплачуватись Відповідачем за Кредитним договором.

Задля захисту порушених прав AT "Укрсоцбанк" звернулось з позовом до Господарського суду Полтавської області про стягнення заборгованості за кредитним договором з ТОВ "Гадячсир".

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 15.11.2016 р. у справі № 917/1400/16, яке залишене без змін Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 25.09.2017 р. та Постановою Верховного суду від 20.02.2018 р., позов AT "Укрсоцбанк" задоволено. Стягнуто з ТОВ "Гадячсир" на користь Банку 15 917 447,81 дол. США.

Прийнятим рішенням встановлено факт належного виконання позивачем своїх зобов`язань за Кредитним договором № 06.1-20/124 від 02.04.2013 р. та надання позичальнику кредитних коштів в розмірі, визначеному договором, а також, порушення відповідачем умов кредитного договору в частині їх повернення та факт наявності у відповідача перед позивачем заборгованості у розмірі 15 917 447,81 дол. США.

Вищезазначені факти є преюдиційними у даній справі в силу норм п.5 ст.75 ГПК України.

Як вказує позивач, на момент звернення Банку до суду з даним позовом, рішення суду у справі № 917/1400/16 не виконане, заборгованість за Кредитним договором не погашена. Станом на 22.03.2019 р. заборгованість відповідача за Кредитним договором № 06.1-20/124 від 02.04.2013 р. по тілу кредиту складає: 15 917 447,81 дол. США.

З метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитними договорами, в тому числі Кредитним договором № 06.1-20/124 від 02.04.2013, 17 квітня 2013 року між ПАТ "Креді Агріколь банк", ПАТ "Укрсиббанк", ПАТ "Укрсоцбанк", ПАТ КБ "Правекс-банк" (разом - "Іпотекодержателі") з одного боку та Відповідачем з іншого боку, було укладено Договір іпотеки № 5, посвідчений приватним нотаріусом Гадяцького районного нотаріального округу Полтавської області Микитенко Ю.В., зареєстрований в реєстрі за № 574 (далі - "Договір іпотеки", том справи №1, а.с. 47-53),

В подальшому було укладено Договір про внесення змін № 1 від 04.10.2013 до Договору іпотеки, Договір про внесення змін № 2 від 20.11.2013 до Договору іпотеки, Договір про внесення змін № 3 від 13.12.2013 до Договору іпотеки, Договір про внесення змін № 4 від 25.12.2014 та Договір про внесення змін №5 від 30.12.2015 до Договору іпотеки.

У зв`язку з тим, що Відповідач повністю погасив свою кредитну заборгованість перед ПАТ КБ "Правекс-банк", Сторони домовилися викласти Договір іпотеки № 5 у новій редакції шляхом укладення Договору про внесення змін № 3 від 13 грудня 2013 року до Договору іпотеки № 5 від 17 квітня 2013 року, тобто без участі ПАТ КБ "Правекс-банк".

Відповідно до п.1.1 Договору іпотеки, Іпотекодавець передає в іпотеку Іпотекодержателям наступне нерухоме майно (далі - "Предмет іпотеки"):

- комплекс, промислові будівлі та допоміжні споруди, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею: 15 358,5 кв.м.:

Літера №А2 - адміністративно-побутовий корпус, пл. 1223,1 кв.м

Літера №Л' 1 - головний виробничий корпус, пл. 6360,7 кв.м Літера №А 2 2 - цех СБК, пл. 1257,4 кв.м

Літера №Л 3 1 - цех виробництва згущеної продукції, пл. 1513,6 кв.м

Літера №Л 4 1 - цех обробки молока і мийка, пл. 1361,9 кв.м

Літера №В1 - ларьок, пл. 15,3 кв.м

Літера №Г1 - склад №1, пл. 431,1 кв.м

Літера №Ж1 - блок складів і навісів, пл. 559,3 кв.м

Літера №К1 - дизельна, пл. 122,1 кв.м

Літера №М2 - котельня, пл. 934,1 кв.м

Літера № НІ - станція II підйому, пл. 103,7 кв.м

№1-3 - резервуари

№4 - артсвердловини

№5 - водонапірна башта

№6 - огорожа

№7-8 - димові труби

Літера №А 5 1 - електропідстанції, пл. 108,9 кв.м Літера ПІ - склад, пл. 14,5 кв.м Літера №Р1 - склад, пл. 1253,5 кв.м Літера №С1 - будинок охорони, пл. 7,6 кв.м

Літера №А 6 1 - приміщення для обслуговування ємностей, пл. 91,7 кв.м

- земельна ділянка, що є виділеною в натурі, межі якої визначено на місцевості: АДРЕСА_2 , цільове призначення якої є розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, з кадастровим номером: 5320486900:00:001:0002 та площею 4,0597 га;

- земельна ділянка, що є виділеною в натурі, межі якої визначено на місцевості: Полтавська область, Гадяцький район, Сарівська сільська рада (за межами населеного пункту), цільове призначення якої є розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, з кадастровим номером: 5320486900:00:001:0396 та площею 0,7141 га.

Пунктом 1.3. Договору іпотеки передбачено, що іпотекою забезпечується виконання Відповідачем своїх зобов`язань за Кредитними договорами, а також відшкодування витрат Іпотекодержателів, пов`язаних з пред`явленням вимог за Забезпеченими зобов`язаннями та зверненням стягнення на предмет іпотеки, витрат на утримання та збереження Предмету іпотеки, витрат на страхування Предмету іпотеки та інших збитків, що можуть бути завдані Іпотекодавцем порушенням умов Договору іпотеки або Забезпечених зобов`язань.

Відповідно до п. 4.1.1 Договору іпотеки, Іпотекодержателі мають право звернення стягнення на Предмет іпотеки: "...у разі невиконання чи неналежного виконання Іпотекодавцем будь-якого зобов`язання за цим договором або будь-якого зобов`язання за Кредитними договорами, виконання яких забезпечується іпотекою за цим Договором".

Відповідно до п. 4.1.6. Договору іпотеки Іпотекодержателі розпочинають звернення стягнення на предмет Іпотеки, якщо ними прийнято Рішення про Звернення Стягнення та протягом тридцяти календарних днів з моменту належного надіслання Іпотекодержателями Іпотекодавцю письмового повідомлення про порушення Забезпечених зобов`язань, Іпотекодавцем не буде виконано вимогу про усунення порушень або виконання порушених Забезпечених зобов`язань та або умов цього Договору.

10.10.2016 р. Іпотекодержателі спільно прийняли Рішення про звернення стягнення, відповідно до якого підтверджують факт невиконання відповідачем взятих на себе зобов`язань та суми заборгованостей за Кредитними договорами та вирішили звернути стягнення на Предмет іпотеки.

На підставі даного Рішення про звернення стягнення, Іпотекодержателі 10.11.2016 р. спільно направили відповідачу Повідомлення про порушення забезпечених зобов`язань вих. № 33-21/52440.

У Повідомленні про порушення забезпечених зобов`язань зазначалось про невиконання Відповідачем своїх зобов`язань за Кредитними договорами щодо повернення суми кредитів, процентів за користування кредитом і пені, та вимагалось від Відповідача протягом 30-денного строку усунути порушення умов кредитних договорів та погасити заборгованість.

У Повідомленні Іпотекодержателі також вказали, що у випадку невиконання або несвоєчасного виконання цих вимог, останні будуть вимушені розпочати процедуру звернення стягнення на Предмет іпотеки.

15.12.2016 року відповідач отримав Повідомлення про порушення забезпечених зобов`язань. Що підтверджується наявною у матеріалах справи копією повідомлення про вручення поштового відправлення (том справи 1, а.с. 93).

Тобто, враховуючи приписи п. 4.1.6 Договору іпотеки, відповідач мав погасити прострочену заборгованість до 15.01.2017 року.

Як зазначає позивач, у зазначений строк зобов`язання не були виконані відповідачем, а отже позивач має право ініціювати процедуру звернення стягнення на Предмет іпотеки.

Пунктом 4.2. Договору іпотеки визначено, що звернення стягнення на Предмет іпотеки може здійснюватися на підставі: рішення суду; виконавчого напису нотаріуса; позасудового врегулювання у відповідності до умов цього Договору та вимог законодавства України; на інших, передбачених законодавством України підставах.

Як передбачено п. 4.3. Договору іпотеки, право визначення підстави та способу звернення стягнення належить Іпотекодержателям.

При цьому, у рішенні про Звернення стягнення Іпотекодержателі визначили спосіб стягнення на Предмет іпотеки саме за рішенням суду.

Також, умовами п. 4.4. Договору іпотеки визначено, що звернення стягнення на Предмет іпотеки за рішенням суду здійснюється відповідно до вимог чинного законодавства.

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовною заявою до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Гадячсир" про звернення стягнення на нерухоме майно за Іпотечним договором № 5 від 17.04.2013 року, який посвідчений приватним нотаріусом Гадяцького районного нотаріального округу Полтавської області Микитенко Ю.В. та зареєстрований в реєстрі за № 574, в рахунок часткового погашення заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "Гадячсир" перед Акціонерним товариством "Укрсоцбанк" за Кредитним договором № 06.1-20/124 від 02.04.2013 року у сумі 15 917 447,81 дол. США з яких : 15 917 447,81 дол. США - заборгованість по тілу кредиту.

Позивач як докази обґрунтованості позовних вимог надав копію Кредитного Договору № 06.1-20/124 від 02.04.2013 р. з додатковими угодами; копію рішення Господарського суду Полтавської області від 15.11.2016 р. по справі № 917/1400/16; копію Постанови Верховного Суду від 28.02.2018 р. по справі № 917/1400/16; копію Договору іпотеки № 5 від 17.04.2013 р.; копії Договорів № 1- № 5 про внесення змін до Договору іпотеки № 5 від 17.04.2013 р.; Довідка про заборгованість ТОВ "Гадячсир" станом на 22.03.2019 р.; копія рішення про звернення стягнення від 10.10.2016 р.; копія вимоги в порядку ст. 35 Закону України "Про іпотеку" від 10.11.2016 р.; копії доказів про вручення ТОВ "Гадячсир" вимоги від 10.11.2016 р..

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно із п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

В даному випадку спірні правовідносин між сторонами виникли на підставі договору кредиту та іпотечного договору, а тому вони підпадають під правове регулювання в т.ч. § 6 Глави 49, Глави 71 Цивільного кодексу України та Закону України "Про іпотеку".

Вказані договори є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно зі ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, та, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу країни суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 345 Господарського кодексу України кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов`язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов`язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Як вже зазначалось судом у описовій частині даного рішення, Рішенням Господарського суду Полтавської області від 15.11.2016 р. у справі № 917/1400/16, залишеного без змін Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 25.09.2017 р. та Постановою Верховного суду від 20.02.2018 р., позов AT "Укрсоцбанк" задоволено, стягнуто з ТОВ "Гадячсир" на користь Банку 15 917 447,81 дол. США.

Прийнятим Рішенням встановлено факт належного виконання позивачем своїх зобов`язань за Кредитним договором № 06.1-20/124 від 02.04.2013 р. та надання позичальнику кредитних коштів в розмірі, визначеному договором, а також, порушення відповідачем умов Кредитного договору в частині їх повернення та факт наявності у відповідача перед позивачем заборгованості у розмірі 15 917 447,81 дол. США.

Обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом ( ч.4 ст. 75 ГПК України).

Згідно преамбули та статті 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25 липня 2002 року у справі за заявою № 48553/99 "Совтрансавто-Холдинг" проти України", а також згідно рішення Європейського суду з прав людини від 28 жовтня 1999 року у справі за заявою №28342/95 "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує встановлена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Оскільки в силу частини 3 статті 4 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" згадані судові рішення та зміст самої Конвенції про захист прав та свобод людини є пріоритетним джерелом права для національного суду, суд приймає до уваги рішення господарського суду у справі № 917/1400/16 та встановлені у ньому факти, при цьому ці факти не можуть ставитися судом під сумнів.

З матеріалів справи вбачається, що на момент звернення Банку до суду з даним позовом і прийняття даного рішення, рішення суду у справі № 917/1400/16 не виконане, заборгованість відповідача за Кредитним договором № 06.1-20/124 від 02.04.2013 р. не погашена і складає 15 917 447,81 дол. США.

Доказів на спростування викладеного відповідачем, третьою особою на стороні відповідача до суду не надано.

Частиною 1 ст. 546 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

У відповідності до ст. 572 Цивільного кодексу України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Згідно з ч. 1 ст. 575 Цивільного кодексу України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Положеннями ч. 1 ст. 574 Цивільного кодексу України встановлено, що застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

З матеріалів справи вбачається наступне :

- 02.04.2013 року між Публічним акціонерним товариством "Укрсоцбанк" (правонаступником якого було Акціонерне товариство "Укрсоцбанк", а в подальшому правонаступником усього його майна, майнових прав та обов`язків Акціонерного товариства "Укрсоцбанк" стало Акціонерне товариство "Альфа-Банк") та Товариством з обмеженою відповідальністю "Гадячсир" було укладено Кредитний договір № 06.1-20/124 (том справи 1, а.с. 9-16);

- позивачем було належно виконано умови Кредитного договору, щодо видачі відповідачу кредитних коштів;

- відповідачем було порушено умови Кредитного договору, щодо повернення кредитних коштів позивачу;

- факт наявності та розмір заборгованості перед позивачем втсановлений рішенням суду по справі № 917/1400/16. Вищезазначена заборгованість не сплачена, як на момент звернення з даним позовом до суду, так і на момент винесення даного рішення;

- з метою забезпечення виконання зобов`язань, зокрема, за Кредитним договором № 06.1-20/124 від 02.04.2013 р., 17.04.2013 року між ПАТ "Укрсоцбанк" та Відповідачем, було укладено Договір іпотеки № 5, посвідчений приватним нотаріусом Гадяцького районного нотаріального округу Полтавської області Микитенко Ю.В., зареєстрований в реєстрі за № 574. Станом на час розгляду справи №917/514/19 договір іпотеки №5 від 17.04.2013р. є укладеним, доказів його недійсності матеріали справи не містять.

Так, відповідно п. 1 Договору іпотеки Іпотекодавець передав в іпотеку Іпотекодержателю нерухоме майно, яке є предметом спору у даній справі.

Відповідно до ст. 33 Закону України "Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням, зокрема, шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Як вже зазначалось судом у описовій частині даного рішення, у п. 4.1.1 Договору іпотеки сторони узгодили, що Іпотекодержателі мають право звернення стягнення на Предмет іпотеки: "...у разі невиконання чи неналежного виконання Іпотекодавцем будь-якого зобов`язання за цим договором або будь-якого зобов`язання за Кредитними договорами, виконання яких забезпечується іпотекою за цим Договором". Іпотекодержателі розпочинають звернення стягнення на предмет Іпотеки, якщо ними прийнято Рішення про Звернення Стягнення та протягом тридцяти календарних днів з моменту належного надіслання Іпотекодержателями Іпотекодавцю письмового повідомлення про порушення Забезпечених зобов`язань, Іпотекодавцем не буде виконано вимогу про усунення порушень або виконання порушених Забезпечених зобов`язань та або умов цього Договору. (п. 4.1.6. Договору іпотеки).

10.10.2016 р. Іпотекодержателі спільно прийняли Рішення про звернення стягнення, відповідно до якого підтверджують факт невиконання відповідачем взятих на себе зобов`язань та суми заборгованостей за Кредитними договорами та вирішили звернути стягнення на предмет іпотеки.

На підставі даного Рішення про звернення стягнення, Іпотекодержателі 10.11.2016 р. спільно направили відповідачу Повідомлення про порушення забезпечених зобов`язань вих. № 33-21/52440.

У Повідомленні про порушення забезпечених зобов`язань зазначалось про невиконання Відповідачем своїх зобов`язань за Кредитними договорами щодо повернення суми кредитів, процентів за користування кредитом і пені, та вимагалось від відповідача протягом 30-денного строку усунути порушення умов кредитних договорів та погасити заборгованість. У Повідомленні Іпотекодержателі також вказали, що у випадку невиконання або несвоєчасного виконання цих вимог, останні будуть вимушені розпочати процедуру звернення стягнення на Предмет іпотеки.

15.12.2016 року відповідач отримав Повідомлення про порушення забезпечених зобов`язань. Що підтверджується наявною у матеріалах справи копією повідомлення про вручення поштового відправлення (том справи 1, а.с. 93).

Тобто, враховуючи приписи п. 4.1.6 Договору іпотеки, відповідач мав погасити прострочену заборгованість до 15.01.2017 року.

Матеріалами справи підтверджується, що у зазначений строк зобов`язання не були виконані відповідачем. Доказів в спростування вищезазначеного відповідачем суду не надано, на наявність таких останній не посилався.

Отже, позивач набув право ініціювати процедуру звернення стягнення на Предмет іпотеки.

Відповідно до ч. 6 ст. 3 Закону України "Про іпотеку", у разі порушення боржником основного зобов`язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки.

Частиною першою ст. 7 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання.

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 590, ч. 2 ст. 592 ЦК України, ч. 1 ст. 12, ч. 1 ст. 33 Закону України "Про іпотеку" встановлено право заставодержателя (іпотекодержателя) на звернення стягнення на предмет застави (іпотеки) у разі неналежного виконання основного зобов`язання, а також право заставодержателя (іпотекодержателя) вимагати дострокового виконання основного зобов`язання у разі порушення заставодавцем (іпотекодавцем) обов`язків, встановлених іпотечним договором (договором застави), а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет застави (іпотеки).

Таким чином, у позивача, як іпотекодержателя, виникло право звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згідно ч. 3 ст. 33 Закону України "Про іпотеку" звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Відповідно до ч.1 ст. 37 Закону України "Про іпотеку", іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання.

Відповідач не надав доказів наявності згоди на передачу предмета іпотеки у власність позивачу в позасудовому порядку, вимога позивача щодо погашення заборгованості за кредитним договором, направлена позивачем відповідно до ст.ст. 33-35 Закону України "Про іпотеку", задоволена не була, позивачем також не було отримано виконавчий напис нотаріуса про звернення стягнення на предмет іпотеки, що свідчить про наявність спору між сторонами по справі з приводу виконання зобов`язань, що витікають з Іпотечного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 39 Закону України "Про іпотеку" у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

В запереченнях на позовну заяву, відповідач посилається на те, що при укладанні Кредитного договору № 06.1-20/124 від 02.04.2013 року сторони не узгодили строк його дії, оскільки останні зазначили : "...Договір діє до повного виконання позичальником своїх зобовязань", а тому Договір є неукладеним. Як наслідок, за твердженням відповідача, Договір іпотеки є нечинним.

Судом не оцінюються як правомірні посилання відповідача, стосовно неукладеності Кредитного договору за наступного мотивування.

Статтею 251 ЦК України визначено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (ст. 251 ЦК України).

Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору (частина перша статті 631 ЦК України). Цей строк починає спливати з моменту укладення договору (частина друга вказаної статті), хоча сторони можуть встановити, що його умови застосовуються до відносин між ними, які виникли до укладення цього договору (частина третя цієї статті). Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (частина четверта статті 631 ЦК України).

Відтак, закінчення строку договору, який був належно виконаний лише однією стороною, не звільняє другу сторону від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання нею її обов`язків під час дії договору.

Поняття "строк виконання зобов`язання" і "термін виконання зобов`язання" охарактеризовані у статті 530 ЦК України. Згідно з приписами її частини першої, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З огляду на викладене строк (термін) виконання зобов`язання може збігатися зі строком договору, а може бути відмінним від нього, зокрема коли сторони погодили строк (термін) виконання ними зобов`язання за договором і визначили строк останнього, зазначивши, що він діє до повного виконання вказаного зобов`язання.

У п. 1.1. Кредитного договору сторони узгодили, що Банк надає Позичальнику кредит з загальною сумою 16 000 000 доларів США з можливістю отримувати кредит в доларах США та гривні, терміном до 31.03.2016 року (п. 1.1. Кредитного договору з урахуванням додаткової угоди № 12)

Пунктом 11.1 Кредитного договору встановлено, що Договір набуває чинності на дату його підписання належним чином та зберігає силу до повного виконання позичальником своїх зобов"язань за цим договором.

У цій справі сторони строк договору окремо не визначили, а погодили термін дії кредиту (до 31.03.2016 р.), а також термін виконання зобов`язання (до повного виконання).

Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 р. по справі № 444/9519/12.

У статті 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню.

При цьому, суд наголошує, що факт укладання Кредитного договору вже був встановлений Рішенням Господарського суду Полтавської області від 15.11.2016 р. у справі № 917/1400/16, яке залишене без змін Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 25.09.2017 р. та Постановою Верховного Суду від 20.02.2018 р., позов AT "Укрсоцбанк" задоволено. Стягнуто з ТОВ "Гадячсир" на користь Банку 15 917 447,81 дол. США.

Обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом ( ч.4 ст. 75 ГПК України).

Отже, Кредитний договір є укладеним, а тому твердження відповідача, щодо нечинності Договору іпотеки № 5від 17.04.2013 р., як похідного, спростовуються вищевикладеним.

Крім того, у відзиві на позов відповідач вказує на незгоду з вартістю іпотечного майна посилаючись на те, що її розмір погоджено сторонами ще у 2014 і даний час вартість іпотечного майна не виповідає ринковим реаліям.

За приписами ч. 1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доводи не можуть ґрунтуватися на припущеннях.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження суттєвої зміни вартості заставного майна, а тому суд не приймає вищезазначені доводи відповідача, з огляду на їх необґрунтованість та непідтвердженість жодними доказами.

При цьому, як вже зазначалось судом вище, відповідно до приписів ст. 39 Закону України "Про іпотеку" у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки в рішенні суду зазначаються : загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації (у разі необхідності); спосіб реалізації предмета іпотеки; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації, за умови подання будь-якою із сторін клопотання про необхідність визначення такої ціни (крім реалізації предмета іпотеки на прилюдних торгах).

У разі визначення судом способу реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів ціна предмета іпотеки у рішенні суду не зазначається та визначається при його примусовому виконанні на рівні, не нижчому за звичайні ціни на такий вид майна на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Відповідно до ч. 2 ст. 43 Закону України "Про іпотеку", початкова ціна продажу предмета іпотеки встановлюється рішенням суду або за згодою між іпотекодавцем та іпотекодержателем, а якщо вони не досягли згоди, - на підставі оцінки, проведеної відповідно до законодавства про оцінку майна і майнових прав та професійну оціночну діяльність, при цьому початкова ціна продажу майна не може бути нижчою за 90 відсотків його вартості, визначеної шляхом його оцінки.

Виходячи зі змісту поняття ціна, як форми грошового вираження вартості товару, послуг тощо, аналізу норм статей 38, 39 Закону України "Про іпотеку" можна зробити висновок, що у розумінні норми статті 39 Закону України "Про іпотеку" встановлення початкової ціни предмету іпотеки у грошовому вираженні визначається за процедурою, передбаченою частиною шостою статті 38 цього Закону.

Разом з тим відповідно до статей 19, 57 Закону України "Про виконавче провадження" сторони виконавчого провадження під час здійснення виконавчого провадження не позбавлені можливості заявляти клопотання про визначення вартості майна, тобто визначення іншої ціни предмета іпотеки, ніж буде зазначена в резолютивній частині рішення суду, якщо наприклад, така вартість майна змінилася.

З урахуванням наведеного, у спорі про звернення стягнення на предмет іпотеки не зазначення у резолютивній частині рішення суду початкової ціни предмета іпотеки в грошовому вираженні не має вирішального значення, та не тягне за собою безумовного скасування судових рішень (аналогічна позиція викладена у постанові ВП ВС від 21.03.2018р. по справі №235/3619/15-ц, постанові Верховного Суду України від 27 травня 2015 року № 6-61цс15).

Отже, оскільки позивачем обрано спосіб реалізації майна, що є предметом іпотеки, шляхом проведення прилюдних торгів, то відповідно вартість майна буде визначатись під час примусового виконання рішення.

Резюмуючи викладене, заперечення відповідача спростовуються вищевикладеним, допустимих доказів в спростування наведеного чи будь-яких інших обґрунтованих заперечень по суті спору відповідач суду не надав.

Крім того, за твердженнями відповідача, безпідставним є звернення стягнення на наступні об`єкти нерухомого майна: ларьок, загальною площею 15,3 кв.м. (літера № В1), який розташований за адресою : АДРЕСА_2 ; будинок охорони, площею 7,6 кв.м. (літера № С1), який розташований за адресою : АДРЕСА_2, оскільки право власності на названі об`єкти є спірним та оспорюється ОСОБА_1 ..

Разом з тим, такі твердження судом не приймаються з огляду на наступне.

Як вбачається з наявних у матеріалах справи документів та не спростовано відповідачем та третьою особою, на момент винесення рішення ОСОБА_1 не є, та не був власником вищевказаного нерухомого майна. Наявність судових справ №529/782/19 та №538/1205/19, які перебувають у провадженні Лохвицького районного суду Полтавської області та Диканського районного суду Полтавської області, предметом розгляду яких є спір про визнання права власності на вищевказане майно, також не свідчить, що ОСОБА_1 є власником такого нерухомого майна.

Крім того, суд враховує, що відповідно до ст.23 Закону України "Про іпотеку" у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою.

Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов`язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Тобто, аналіз вищевказаних положень чинного законодавства свідчить, що законодавцем встановлено принцип незмінності права іпотеки в разі зміни власника відповідного нерухомого майна.

Враховуючи те, що нерухоме майно, на яке намагається визнати право власності ОСОБА_1., перебуває в іпотеці Акціонерного товариства "Укрсоцбанк" та приймаючи до уваги те, що зобов`язання, виконання яких забезпечено іпотекою, не виконані, звернення стягнення на предмет іпотеки в силу вимог ст.23 Закону України "Про іпотеку" не ставиться в залежність від зміни власника нерухомого майна, що перебуває в іпотеці.

Отже, доводи відповідача є юридично неспроможними, спростовані викладеними вище висновками суду та не є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Згідно із ч.2-3 ст.13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч.1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Отже, з аналізу наведених норм права та поданих доказів, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підтверджені документально та нормами матеріального права, відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

При прийнятті даного рішення судом враховано правову позицію Великої палати Верховного Суду, викладену в постанові від 23.05.2018 р. по справі № 916/5073/15.

У відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись статтями 129, 232-233,237-238,240 ГПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. В рахунок часткового погашення заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "Гадячсир" (вул. Будька,47, м. Гадяч, Полтавська область, 37300, ідентифікаційний код 33460268) перед Акціонерним товариством "Альфа-банк" (вул. Велика Васильківська, 100, м. Київ, 03150, ідентифікаційний код 23494714) за кредитним договором № 06.1-20/124 від 02 квітня 2013 року у сумі 15 917 447,81 дол. США. з яких: 15 917 447,81 дол. США - заборгованість по тілу кредиту, звернути стягнення на нерухоме майно за Іпотечним договором № 5 від 17.04.2013 року, який посвідчений приватним нотаріусом Гадяцького районного нотаріального округу Полтавської області Микитенко Ю.В. та зареєстрований в реєстрі за № 574, а саме: комплекс, промислові будівлі та допоміжні споруди, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею: 15 358,5 кв.м.:

Літера №А2 - адміністративно-побутовий корпус, пл. 1223,1 кв.м

Літера №А 1 1 - головний виробничий корпус, пл. 6360,7 кв.м

Літера №А 2 2 - цех СБК, пл. 1257,4 кв.м

Літера №А 3 1 - цех виробництва згущеної продукції, пл. 1513,6 кв.м

Літера №А 4 1 - цех обробки молока і мийка, пл. 1361,9 кв.м

Літера №В1 - ларьок, пл. 15,3 кв.м

Літера №Г1 - склад №1, пл. 431,1 кв.м

Літера №Ж1 - блок складів і навісів, пл. 559,3 кв.м

Літера №К1 - дизельна, пл. 122,1 кв.м

Літера №М2 - котельня, пл. 934,1 кв.м

Літера № Н1 - станція II підйому, пл. 103,7 кв.м

№1-3 - резервуари

№4 - артсвердловини

№5 - водонапірна башта

№6 - огорожа

№7-8 - димові труби

Літера №А 5 1 - електропідстанції, пл. 108,9 кв.м

Літера П1 - склад, пл. 14,5 кв.м

Літера №Р1 - склад, пл. 1253,5 кв.м

Літера №С1 - будинок охорони, пл. 7,6 кв.м

Літера №А 6 1 - приміщення для обслуговування ємностей, пл. 91,7 кв.м

- земельна ділянка, що є виділеною в натурі, межі якої визначено на місцевості: АДРЕСА_2, цільове призначення якої є розміщення та експлуатація основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, з кадастровим номером: 5320486900:00:001:0002 та площею 4,0597 га;

- земельна ділянка, що є виділеною в натурі, межі якої визначено на місцевості: Полтавська область, Гадяцький район, Сарівська сільська рада (за межами населеного пункту), цільове призначення якої є розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, з кадастровим номером: 6900:00:001:0396 та площею 0,7141 га,

шляхом реалізації нерухомого майна з прилюдних торгів за ціною на рівні, не нижчому за звичайні ціни на такий вид майна на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна час проведення виконавчих дій.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гадячсир" (37300, Полтавська область, м. Гадяч, вул. Будька, буд. 47, ідентифікаційний код 33460268) на користь Акціонерного товариства "Альфа-банк" (вул. Велика Васильківська, 100, м. Київ, 03150, ідентифікаційний код 23494714) судовий збір у сумі 672 350 грн.

Видати накази із набранням цим рішенням законної сили.

Повне рішення складено 26.02.2020 року

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.ст.256 ГПК України). Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя Тимощенко О.М.